Справа № 484/5018/26
Провадження № 2/484/3607/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого – судді Маржиної Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції та Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області, про відшкодування моральної шкоди, ціна позову 5 000 грн., -
ВСТАНОВИВ:
22.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся з наданим позовом до Департаменту патрульної поліції та Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області, про відшкодування моральної шкоди, ціна позову 5 000 грн., мотивуючи тим, що постановою інспектора УПП в Черкаській області сержанта поліції 1-го батальйону 6 роти Пшеничного А.В. позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. У постанові серії ЕАС № 7281552 від 04.07.2023 року зазначено, що 04.07.2023 року о 23:31 годині на автодорозі М-05 «Київ-Одеса», ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Toyota Avensis д.н.з. НОМЕР_1 не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 та під час перевірки документів на законну вимогу, не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, а саме категорії «В», чим порушив п. 2.4 ПДР України. Не погоджуючись з правомірністю винесеної постанови від 04.07.2023 року у встановленому законом порядку ОСОБА_1 звернувся до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування вказаної постанови. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2023 року у справі 484/3665/23 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено. Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції позивачем було подано апеляційну скаргу до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 26 грудня 2023 року постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області скасовано та ухвалено нове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7281552 від 04.07.2023, винесену інспектора УПП в Черкаській області сержанта поліції 1-го батальйону 6 роти Пшеничним А.В., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення. Провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. У зв`язку з незаконним притягненням позивача до адміністративної відповідальності, йому було заподіяно моральні страждання, які полягали у переживаннях щодо розголосу вказаного факту за місцем роботи, у зв`язку з побоюванням громадського осуду та необхідністю нести витрати на правничу допомогу. Під час судової «тяганини» позивач постійно знаходився в стресовому стані, в наслідок необґрунтованих звинувачень, тривалого судового процесу, проведень судових засідань, в наслідок чого в ОСОБА_2 відбулось погіршення психологічного стану здоров`я. Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою суду від 29.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам роз`яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів. Надіслано сторонам копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в цивільній справі; відповідачу копію позовної заяви з додатками.
31.07.2026 року від представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області Жиліна О.Ф. надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначає, що Відповідач в особі ГУ ДКС України у Київській області, якого залучено до цієї справи в якості відповідача не в змозі використати зазначені вище права учасника судового процесу, тому що згідно із своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних відносин і не володіє будь-якими стягнення з Державного бюджету фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином, Відповідач2 жодних прав та інтересів позивача не порушував, не вступав у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдав (до того ж сам позивач не вказує на Відповідача2 як на порушника своїх прав). Відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, й обов`язкових висновків Конституційного суду України Відповідач2 не повинен нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів. Крім того відповідач зазначає, що сам факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, наскільки душевні переживання були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань. Проте, позивачем до позовної заяви не надано жодних доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння останньому сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань. Отже, слід зазначити, що Позивачем у позовній заяві зазначено, що розмір спричиненої йому моральної шкоди становить 5 000,00 грн., однак такий розрахунок є довільним та не підтверджений належними доказами. У матеріалах позову відсутні конкретні обґрунтування щодо механізму визначення зазначеної суми, а також немає документального підтвердження заподіяння моральної шкоди в такому розмірі. В своїх обґрунтуваннях та доводах, що наведені в позовній заяві Позивачем щодо відшкодування моральної шкоди, не доведено факту заподіяння моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, погіршенню стану здоров`я та його причино наслідковий зв`язок. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Виходячи з приписів законодавства про відшкодування шкоди, розмір відшкодування шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок Держави. Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. З огляду на вищезазначене просили відмовити в задоволенні позову.
14.08.2026 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Мостіпан Катерини Сергіївни надійшов відзив на позовну заяву в якому представник зазначила, що позов не визнає з огляду на наступне. Моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом в залежності від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до ст. 1174 ЦКУ шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи. Позиція Відповідача 1 у відзиві та їх обґрунтування: 1) Твердження Позивача, про те, що у зв`язку з незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності, йому було заподіяно моральні страждання, які полягали у переживаннях щодо розголосу вказаного факту за місцем його проживання та місцем роботи, а також побоюванні громадського осуду, необхідності нести витрати на правову допомогу, постійне перебування у стресовій ситуації, що нібито призвело до погіршення його психологічного стану здоров`я – не відповідають дійсності та спростовуються наступною правовою позицією Відповідача 1. По-перше, оскаржувану постанову дійсно було скасовано рішенням П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі №484/3665/23 від 26.12.2023 року, проте, дії Відповідача 1 та його посадових осіб не визнані незаконними. Також, слід врахувати, що сам факт скасування постанови не є підставою для стягнення моральної шкоди. Крім того, П`ятий апеляційний адміністративний суду по справі №484/3665/23 у своєму рішенні від 26.12.2023 року встановив факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1, ст. 126 КУпАП. По-друге, жодних доказів, того що Позивач зазнав душевних та моральних страждань, переживань, приниження честі та гідності ним до позовної заяви надано не було. По-третє, відшкодування витрат на правову допомогу відносяться до судових витрат, а тому повинні були вирішуватися судом під час розгляду справи, яка стосувалася скасування постанови, оскільки витрати на правову допомогу не є моральною шкодою. По-четверте, жодних фізичних страждань Позивачеві завдано не було та до медичного закладу у зв`язку з психологічною травмою він не звертався. По-п`яте, визначений Позивачем розмір моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. нічим не обґрунтований, не доведений належними і допустимими доказами та не є співмірним. По-п`яте, визначений Позивачем розмір моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. нічим не обґрунтований, не доведений належними і допустимими доказами та не є співмірним. Виходячи з вищезазначеного, Позивачем не доведено не тільки причинно-наслідковий зв`язок між діями поліцейських та моральними стражданнями, а й самі моральні страждання від цього. Окрім того інспектор, який виніс постанову про адміністративне правопорушення та здійснював розгляд справи стосовно Позивача, є патрульними поліцейськими і посадовими особами управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції. Таким чином, як вбачається із зазначеного вище, патрульна поліція є окремою структурою і не відноситься до органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, відшкодування моральної шкоди за незаконні дії яких безпосередньо врегульовано положеннями вищевказаного Закону. Вище зазначене, також підтверджується постановою Великої Палати Верховного суду в від 22 січня 2025 року (справа № 335/6977/22) в якій зазначено, що Департамент патрульної поліції не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність або досудове розслідування. Отже, враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що у позовній заяві не доведено обставини, які вказували б на завдання Позивачеві моральної шкоди, яка полягала у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях та фізичних стражданнях Позивача, а також не містять обґрунтування визначеного розміру моральної шкоди в сумі 5000 грн., вважаємо вимоги позовної заяви необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
17.08.2026 року від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Цимбалюка А.С. надійшла відповідь на відзив Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області в якому представник зазначає, що відзив має виключно формальний характер і не спростовує аргументи які зазначені у позовній заяві. Тому, вважаємо за потрібне навести наступні зауваження щодо обставин та відомостей викладених у відзиві. Позовна вимога про стягнення відповідних коштів саме з органів Держаної казначейської служби, як про це необґрунтовано вказує Відповідач 2 – немає - як вірно вказано Відповідачем 2, в позовній заяві Позивач просить стягнути вказану суду безпосередньо з Державного бюджету Держави Україна і вимог, щодо відшкодування шкоди з органів Державної казначейської служби, як безпідставно вказує Відповідач 2 – немає. Доцільність списання відповідної суми коштів саме таким чином встановлена постановою Верховного суду у своїх судових рішеннях, зокрема, у справах № 521/10640/15-ц і № 520/3307/16-ц, неодноразово зазначав, що «обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом списання казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів». Таким чином, відшкодування моральної шкоди Позивачу має здійснюватися через стягнення грошових коштів за рахунок Держави Україна, шляхом списання таких коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України. Щодо позиції Відповідача 2 відносно відсутності доказів завдання моральної шкоди. Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Враховуючи викладене, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. На підставі вищезазначеного позов просили задовольнити.
17.08.2026 року від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Цимбалюка А.С. надійшла заява про вступ в справу в якості представника.
20.08.2026 року від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Цимбалюка А.С. надійшла відповідь на відзив Департаменту патрульної поліції в якому представник зазначає щодо доводів Відповідача 1 про те, що відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди. Після таких дій поліцейських, Позивач втратив відчуття захищеності, оскільки завданням поліції, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про Національну поліцію» є охорона прав і свобод людини, які в даному випадку були грубо порушені. Крім того, Позивач переживає сильне душевне хвилювання при кожній наступній зупинці його працівниками поліції, чітко пам`ятаючи відношення поліцейських до нього останнього разу. здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка у подальшому закрито судом за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (реабілітуюча підстава), свідчить про неправомірність дій посадових осіб підрозділу поліції, які ініціювали та здійснили вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше), що є підставою для відшкодування моральної шкоди з огляду на таке. Виходячи з системного аналізу КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, вважаємо, що саме на уповноважену особу підрозділу поліції під час розгляду матеріалів покладено обов`язок встановити всі обставини її скоєння, вжити заходів щодо об`єктивного визначення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, скласти відносно такої особи протокол про адміністративне правопорушення та надіслати його до суду. Зважаючи на те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП), за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення компетентний орган має прийняти рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. На переконання позивача та його представника, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка у подальшому закрита судом за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (реабілітуюча підстава), свідчить про неправомірність дій посадових осіб підрозділу поліції, які ініціювали та здійснили вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше), що є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки такими діями особі, щодо якої здійснювалося провадження у справі про адміністративне правопорушення, може бути завдана така шкода, а закриття справи свідчить про те, що провадження щодо особи здійснювалось незаконно, отже відшкодування має здійснюватись незалежно від вини. Вважаємо, що у такому випадку особа була вимушена тривалий час здійснювати захист від адміністративного звинувачення, оплачувати витрати на правничу допомогу, наймаючи адвоката, перебувати у невизначеному правовому статусі, тощо. Такими діями особі, щодо якої здійснювалося провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності може бути завдана моральна шкода, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність події і складу адміністративного правопорушення свідчить про те, що провадження щодо особи здійснювалося незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Отже вважають підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Щодо аргументів Відповідача 1, що дії Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не розповсюджується на Департамент патрульної поліції. неналежність Департаменту патрульної поліції до органів досудового розслідування не може вважатись належною підставою у відшкодуванні заподіяної моральної шкоди. Підставою для відшкодування шкоди у цій справі є встановлення чинним рішення суду порушення законного порядку притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, внаслідок чого йому були завдані душевні страждання. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень. Таким чином, позиція Департаменту патрульної поліції не є достовірною та правомірною. Підставою для відшкодування шкоди у цій справі є встановлення чинним рішення суду неправомірних дій працівниками поліції, внаслідок чого йому були завдані душевні страждання. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень. Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у виді погіршення здоров`я, можуть підтверджувати завдання моральної шкоди. Відтак позивач, звертаючись до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, визначив розмір моральної шкоди 5000 грн., посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, наявністю внаслідок протиправних дій працівників поліції душевних страждань та моральних переживань, необхідність відновити психічний та психологічний стан. Також, позивач був вимушений витрачати час на підготовку необхідних процесуальних документів та оплачувати послуги захисника. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. Водночас причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди (див. висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц). Як вбачається з практики Європейського Суду з прав людини «заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом. На основі зазначеного просили задовольнити позов в повному обсязі.
27.08.2026 року від представника Департаменту патрульної поліції надійшло заперечення на відповідь на відзив. Ознайомившись із відповіддю на відзив Відповідач 1 із зазначеними у ній вимогами не погоджується та заперечує проти них з наступних підстав: По-перше Позивач у відповіді на відзив зазначає, що підставою для відшкодування моральної шкоди є незаконності дії працівників поліції, через які він начебто постійно проживає сильне душевне хвилювання. Відповідач з даним твердження Позивача не погоджується, адже Позивач не додає ні до позовної заяви, ні до відповіді на відзив жодних доказів на підтвердження, того що він начебто зазнав душевних та моральних страждань, переживань, приниження честі та гідності, які на його думку були спричинені винесення постанови, яка в подальшому була скасована. Крім того, жодних доказів, що він звертався до медичного закладу у зв`язку з психологічною травмою ним не надано. Також, слід врахувати, що сам факт скасування постанови за відсутності складу правопорушення не є підтвердження того, що права Позивача були порушенні. Слід врахувати, що сам факт скасування постанови не може призводити до порушення прав Позивача та не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Не зважаючи на те, що оскаржувана постанова дійсно була скасована рішенням П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі №484/3665/23 від 26.12.2023 року, проте, дії Відповідача 1 та його посадових осіб не визнані незаконними. Отже, твердження Позивача не знаходить свого підтвердження. По-друге Позивач вказує, що відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування виникає з моменту закриття справи про адміністративне правопорушення. Таке твердження Позивача є не вірними, оскільки: відповідно до положень ст. 4 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, всупереч ст. 81 ЦПК України, як зазначалося вище, до позову не долучено жодних доказів того, що дії працівників поліції завдали Позивачеві моральної шкоди. Окрім того, Відповідач звертає увагу на наступному. Згідно ч.3 ст.13 Закону України «Про Національну поліцію», у складі поліції функціонують: 1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення. Згідно ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», оперативно-розшукова діяльність здійснюється такими оперативними підрозділами Національної поліції: підрозділами кримінальної поліції та підрозділами спеціальної поліції. Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами забороняється. Відповідно до ст. 38 Кримінального процесуального Кодексу України органами досудового розслідування є органи, що здійснюють досудове слідство і дізнання. Однак, інспектор, який виніс постанову про адміністративне правопорушення та здійснював розгляд справи стосовно Позивача, є патрульними поліцейськими і посадовими особами управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції. Таким чином, як вбачається із зазначеного вище, патрульна поліція є окремою структурою і не відноситься до органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, відшкодування моральної шкоди за незаконні дії яких безпосередньо врегульовано положеннями вищевказаного Закону. Крім вище зазначеного, Позивачем у позовній заяві зазначено сумі 5000 грн., в подальшому він змінює суму у відповіді на відзив до Відповідача 2 та зазначає суму моральної шкоди у сумі 20000 грн., потім у відповіді на відзив до Відповідача 1 зазначає 30000 грн. Проте, Позивач жодним чином не обґрунтував таку значну зміну розміру суми моральної шкоди та взагалі не зрозуміло, що стало підставою для таких змін. Отже, враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що позивачем не доведено обставини, які вказували б на завдання Позивачеві моральної шкоди, яка полягала у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях та фізичних стражданнях Позивача, а також не містять обґрунтування визначеного розміру моральної шкоди, вважаємо вимоги позовної заяви необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. При цьому, поліцейські діяли на підставі і в межах наданих повноважень та у спосіб визначений Законом.
Сторони про місце, день та час розгляду справи були повідомлені завчасно і належним чином.
До початку розгляду справи будь-яких інших заяв по суті справи, клопотань і доказів сторонами не подано.
Вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з таких підстав.
Судом встановлено, що 04.07.2023 постановою Інспектора УПП в Черкаській області сержанта поліції 1-го батальйону 6 роти Пшеничного А.В., ОСОБА_1 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, в сумі 425 грн.
У постанові серії ЕАС №7281552 від 04.07.2023 року зазначено, що 04.07.2023 року о 23:31 год. на автодорозі М-05 «Київ-Одеса», ОСОБА_1 керуючи т/з «Тоуota Avensis», не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2. та під час перевірки документів на законну вимогу, не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, а саме категорії «В», чим порушив п. 2.4 ПДР України.
Не погоджуючись з правомірністю винесеної постанови від 04.07.2023 року у встановленому законом порядку ОСОБА_1 звернувся до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування вказаної постанови.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2023 року у справі 484/3665/23 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції позивачем було подано апеляційну скаргу до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
26 грудня 2023 року постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області скасовано та ухвалено нове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7281552 від 04.07.2023, винесену інспектора УПП в Черкаській області сержанта поліції 1-го батальйону 6 роти Пшеничним А.В., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У зв`язку з незаконним притягненням Позивача до адміністративної відповідальності, йому було заподіяно моральні страждання, які полягали у переживаннях щодо розголосу вказаного факту за місцем проживання та місцем роботи, у зв`язку з побоюванням громадського осуду, необхідністю нести витрати на правничу допомогу. За час судової «тяганини» Позивач постійно знаходився у стресовій ситуації, внаслідок необґрунтованих звинувачень, тривалого судового процесу, проведень судових засідань, в наслідок цього в Позивача відбулось погіршення психологічного стану здоров`я. Судовий процес тривав, починаючи з 14 липня 2023 року (ухвала Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі) по 26 грудня 2023 року (постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №484/3665/23). Позивач намагався та був вимушений доводити свою невинуватість, виправдовувати себе перед судом та спростовувати, те до чого намагалися притягнути працівники Управління патрульної поліції у Черкаській області, здійснювати підготовку процесуальних документів для оскарження незаконної постанови. Починаючи з 14 липня 2023 року Позивач перебував у процесуальному статусі «правопорушника», у постійній напрузі і пригніченому нервовому стані, повернути своє чесне ім`я та репутацію, що постійно завдавало йому моральних та душевних страждань, матеріальної шкоди та невпевненості у завтрашньому дні. Такі незаконні дії принизили честь та гідність ОСОБА_1 через незаконне потрапляння до облікових баз Міністерства внутрішніх справ України, як особи правопорушника.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Департамент патрульної поліції Національної поліції України та відповідно Управління патрульної поліції в Черкаській області не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність або досудове розслідування. Виходячи з вищенаведеного, посилання позивача на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» стосовно відшкодування моральної шкоди є помилковим та таким, що не підлягає застосуванню в даному конкретному випадку.
Аналогічні правові висновки були визначені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 справа № 335/6977/22.
Щодо помилкового застосування Позивачем статті 1176 ЦК України до даних правовідносин: Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт. Тобто з вищезазначених норм можна дійти висновку, що підстави для відшкодування майнової та моральної шкоди відсутні, оскільки співробітниками УПП в Черкаській області ДПП не було завдано такої шкоди. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Частиною шостою ст. 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. У правовому висновку Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6- 501цс17 вказано, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку: - незаконного засудження; - незаконного притягнення до кримінальної відповідальності; - незаконного застосування запобіжного заходу; - незаконного затримання; - незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами. Виходячи із наведеного, тлумачення вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що відшкодування моральної шкоди на підставі частини першої статті 1176 ЦК України і Закону № 266/94-ВР здійснюється лише у разі закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
Підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені ст. 1173, 1174 ЦК України відповідно.
Отже, застосування в даному правовому випадку норм ст. 1167 ЦКУ за відсутності доведення позивачем заподіяння йому моральних страждань органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, бо саме вони і ніхто інший виступають суб`єктами відповідних правовідносин згідно вказаних статей, є помилковим.
Позивач зазначає, що в результаті його незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, він зазнав моральних страждань. Розмір моральної шкоди та підстави її стягнення визначає посилаючись на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Конституційний Суд України у рішенні від 27 жовтня 1999 року №9-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) зазначив, що поняття "притягнення до кримінальної відповідальності" не тотожне поняттю "кримінальна відповідальність", як і поняття "притягнення до юридичної відповідальності" не ідентичне поняттю "юридична відповідальність".
Норми Конституції України, зокрема, містять терміни: "за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність" (частина друга статті 60); "ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення" та "юридична відповідальність особи має індивідуальний характер" (стаття 61); "особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом" (частина перша статті 63), "незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності" (частина друга статті 68); "за посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону" (частина друга статті 105); "за неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності" (частина п`ята статті 129).У контексті змісту положень названих статей Конституції України терміни "притягнення до юридичної відповідальності" та "юридична відповідальність" розмежовуються.
Ґрунтуючись на наведених правових позиціях КСУ, КАС ВС, вирішуючи питання про момент притягнення особи до адміністративної відповідальності, у постанові № 824/1164/18-а, зазначив про таке.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються зокрема відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності(у разі її виявлення); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол підписується особою, яка його склала, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Крім того, статтею 268 КУпАП регламентовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З системного аналізу наведених правових норм КУпАП слід дійти висновку про те, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, яка передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції, закриття справи, що відповідає положенням статті 284 КУпАП.
З наведеним узгоджується також й правова позиція об`єднаної палати КЦС ВС, сформульована у постанові від 10.10.2019 у справі № 569/1799/16-ц, про те, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
У постанові від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що, оформлення патрульним поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється ним на виконання покладених на нього функцій та завдань, а дії зі складання протоколу про адміністративне правопорушення не породжують правових наслідків для особи, щодо якої складено такий протокол, крім тих, що пов`язані з розглядом такого протоколу судом.
Крім того Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі закриття справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене статтею 124 КУпАП, через відсутність події і складу адміністративного правопорушення відшкодування шкоди особі, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, здійснюється на загальних підставах, передбачених статтею 1174 ЦК України, а положення статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не є застосовними, оскільки поліцейський, який складає протокол про адміністративне правопорушення, не є суб`єктом, який здійснює оперативно-розшукову діяльність чи проводить досудове розслідування.
Відносно позивача ОСОБА_1 інспектором поліції було складено протокол та винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, але в будь якому випадку поліцейський, який складає постанову про адміністративне правопорушення, не є суб`єктом, який здійснює оперативно-розшукову діяльність чи проводить досудове розслідування.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином, фактично самий факт незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності в силу ст. 23 ЦК України презюмує завдання позивачу моральної шкоди від цього, оскільки будь-якій людині властиво відчувати душевні страждання у зв`язку з усвідомленням прояву несправедливості по відношенню до себе, тим більше від представників держави, і тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності.
У зв`язку з цим доводи представника відповідача Департаменту патрульної поліції про те, що наявність рішення суду про закриття справи про адміністративне правопорушення не встановлює незаконності дій інспектора та відповідно не доводить наявності моральної шкоди, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову, не заслуговують на увагу.
Відповідно до загальних умов цивільно-правової відповідальності необхідною умовою для відшкодування шкоди державою є неправомірні дії державного органу, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, які повинен довести позивач.
Відповідно до статей 2, 4 Закону України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом, виникає у випадках, зокрема закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Разом з тим, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Суд виходить з того, що спричинена в даному випадку позивачу моральна шкода повинна відшкодовуватись на загальних підставах, визначених ст. 1174 ЦК України, а не на підставі ст. 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», на які посилається позивач.
Так, зазначені норми права встановлюють спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади чи його посадовими особами. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди посадові чи службові особи органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди зокрема, внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.
За відсутності цих підстав в силу вимог ч. 6 ст. 1176УК України шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст.1173,1174 ЦК України).
Саме такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року, справа №920/715/17.
В контексті норм чинного законодавства, які визначають перелік органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування та їх повноваження (Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність», Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України «Про Національну поліцію»), а також, виходячи з повноважень Департаменту патрульної поліції, визначених відповідним Положенням, затвердженим наказом Національної поліції України №73 від 06.11.2015 (з подальшими змінами), Департамент патрульної поліції та його структурні підрозділі, які в силу покладених на них завдань мають право здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймати рішення про застосування адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом (пп.4 п.1 р. ІІІ Положення), не є органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування.
У зв`язку з цим підстав для застосування під час вирішення даної цивільної справи ст. 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд не знаходить.
З огляду на приписи Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, тому на правовідносини щодо складання протоколів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не поширюються правила статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР.
В даному випадку моральна шкода позивачу заподіяна внаслідок притягнення його до адміністративної відповідальності шляхом складання постанови про адміністративне правопорушення інспектором патрульної поліції УПП в Черкаській області, тобто службовою особою органу державної влади, отже шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст.1173,1174 ЦК України).
Оскільки суд розглядає справи на основі принципу диспозитивності і вирішує спір виключно в межах тих вимог, які заявлені позивачем, і не може самостійно виходити за їхні межі і лише позивач в праві змінювати предмет та підстави позову суд відмовляє в задоволенні позову.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 22, 23, 1174 ЦК України, ст.ст 12, 76, 77, 78, 79, 81, 89, 265, 268, 273, 352, 354-355, ЦПК України суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції та Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області, про відшкодування моральної шкоди, ціна позову 5 000 грн., - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, адреса: вул. Ф. Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048.
Відповідач: Головне управління Державної казначейської служби України y Київській області, код ЄДРПОУ: 37955989, адреса: вул. Миру, 32, м. Фастів, Київська обл.
Повний текст судового рішення складено 12 листопада 2026 року.
СУДДЯ: