Справа № 367/7319/17
Провадження №2/367/1149/2026
РІШЕННЯ
Іменем України
05 листопада 2026 року м. Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Мерзлого Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Колодезної В.В.,
прокурора Поліщук С.О.,
представника відповідача – адвоката Шмарьової Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ірпені в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (до заміни – Кабінету Міністрів України) до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне підприємство «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція» (правонаступник Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Приватне мале підприємство «Міраж», Громадська організація – Дачне товариство «Чарівна роса», Обслуговуючий кооператив «Гостомель-1», про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, –
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі
У жовтні 2017 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області та ОСОБА_1 . У позові він просив визнати поважними причини пропуску позовної давності та поновити її, визнати недійсними рішення Гостомельської селищної ради № 588-31-XXIV від 22.07.2004, № 692-35-IV від 06.12.2004, № 407-16-V від 25.04.2007, № 470-18-V від 26.06.2007, № 537-20-V від 27.09.2007, № 538-20-V від 27.09.2007, № 570-21-V від 25.10.2007 у відповідній частині, а також витребувати на користь держави з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 3210945900:01:011:0153, 3210945900:01:011:0173, 3210945900:01:011:0174, 3210945900:01:011:0175, розташовані в смт Гостомель Київської області.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням Гостомельської селищної ради № 588-31-XXIV від 22.07.2004 із земель державного лісового фонду, які перебували в постійному користуванні ДП «Київська лісова науково-дослідна станція», виведено земельну ділянку площею 6,5 га (квартал 151, виділи 5, 7, 9 Першотравневого лісництва) та передано її до земель запасу селищної ради для рекреаційного використання. Надалі ця земля рішеннями селищної ради передавалась в оренду ГО ДТ «Чарівна роса» та ОК «Гостомель-1», змінювалось її цільове призначення, а рішенням № 570-21-V від 25.10.2007 частину земель передано у власність громадян, зокрема ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Ці особи 23.01.2008 продали земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а ті, у свою чергу, на підставі договорів купівлі-продажу від 25.11.2016, 30.11.2016 та 20.01.2017 відчужили їх ОСОБА_1 .
На думку прокурора, селищна рада не мала повноважень припиняти право постійного користування, вилучати, змінювати цільове призначення та передавати у приватну власність землі лісогосподарського призначення державної власності, тому земельні ділянки вибули з власності держави поза її волею і підлягають витребуванню на підставі ст. 387, 388 ЦК України. Щодо позовної давності прокурор зазначив, що до вимог про витребування майна позовна давність не застосовується, а в разі її застосування – її пропущено з поважних причин, оскільки про порушення прокурору стало відомо лише у 2016–2017 роках, зокрема з листа ВО «Укрдержліспроект» від 27.02.2017 № 72.
Ухвалою суду від 24.11.2017 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Розпорядженням № 18 від 16.02.2021 справу у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_8 передано на повторний автоматизований розподіл, і ухвалою від 01.03.2021 її прийнято до провадження суддею Мерзлим Л.В.
Ухвалою суду від 13.05.2024 до участі у справі як третіх осіб на стороні відповідача залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 06.02.2025 задоволено заяву прокурора про зміну предмета позову. Позовні вимоги розглядаються в такій редакції: «Витребувати на користь держави з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки, які розташовані в смт Гостомель Київської області, з кадастровими номерами 3210945900:01:011:0153, 3210945900:01:011:0173, 3210945900:01:011:0174, 3210945900:01:011:0175». Гостомельську селищну раду виключено зі складу відповідачів.
Ухвалами суду від 06.02.2025 також замінено Кабінет Міністрів України його процесуальним правонаступником – Київською обласною державною адміністрацією, а до участі у справі як третю особу на стороні позивача залучено ДП «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція» – правонаступника ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» (накази Державного агентства лісових ресурсів України від 21.10.2021 № 680 та від 27.12.2022 № 1233).
Ухвалою суду від 17.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
2. Позиція відповідача та інших учасників справи
17.09.2020 представник відповідача Корнієнко Ю.Ф. подала відзив на позовну заяву та окрему письмову заяву про застосування позовної давності. Відповідач проти позову заперечує. Посилається на те, що селищна рада діяла в межах повноважень, наданих їй п. 12 розділу X «Перехідні положення» ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності, а переведення земельної ділянки погоджено з постійним землекористувачем – Київською ЛНДС (лист від 24.06.2004 № 144) та Київським державним лісогосподарським об`єднанням «Київліс» (лист від 09.07.2004 № 01-515), як того вимагала ст. 42 Лісового кодексу України в редакції, чинній на той час. Вважає, що прокурор не надав належних доказів належності земель до лісового фонду, зокрема планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.
Окремо відповідач заявляє про застосування позовної давності. Зазначає, що прокуратурі міста Ірпеня обставини, покладені в основу позову, були достеменно відомі щонайменше з 20.03.2012, коли прокурор міста Ірпеня вніс протест на рішення Гостомельської селищної ради № 588-31-XXIV від 22.07.2004. Цей протест рішенням Гостомельської селищної ради від 24.04.2012 № 413-17-VI відхилено. Отже, трирічна позовна давність сплила у 2015 році, а позов подано у 2017 році. Доводи прокурора про те, що про порушення стало відомо у 2016–2017 роках, не відповідають дійсності, а поважних причин пропуску позовної давності прокурор не навів і не довів.
Гостомельська селищна рада (до виключення зі складу відповідачів) у відзиві на позовну заяву також заперечувала проти позову та просила застосувати позовну давність з тих самих підстав, долучивши копії протесту прокурора міста Ірпеня від 20.03.2012 № 74-2428 і рішення селищної ради від 24.04.2012 № 413-17-VI.
Інші учасники справи письмових пояснень щодо позову до суду не подали.
3. Позиції учасників справи в судовому засіданні
Прокурор у судовому засіданні позов підтримала і просила його задовольнити. Зазначила, що належність спірних земель до лісового фонду підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування (планшетами) та листом лісовпорядної організації щодо накладення спірних земельних ділянок на землі лісового фонду. Вважає, що позовну давність слід обчислювати з моменту, коли про порушення стало відомо уповноваженому органу, тобто не раніше 2017 року, а тому позовна давність не спливла. Прокурор також послався на судову практику, долучену до матеріалів справи, за якою спори щодо земель з обмеженим оборотом розглядаються як негаторні, а на негаторні вимоги позовна давність не поширюється.
Представник відповідача – адвокат Шмарьова Т.О. у судовому засіданні проти позову заперечувала і підтримала заяву про застосування позовної давності. Зазначила, що прокуратурі про обставини, на які посилається позов, було відомо з березня 2012 року, а державним органам лісового господарства – ще з 2004 року. Також вказала, що копії планшетів, долучені прокурором, не засвідчені в установленому порядку органами землеустрою і не є належними доказами. Послалася на практику Верховного Суду, зокрема на постанову від 10.06.2026 у справі № 360/773/14.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України. Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
4. Фактичні обставини, встановлені судом
Рішенням Гостомельської селищної ради від 22.07.2004 № 588-31-XXIV виведено земельну ділянку площею 6,5 га Першотравневого лісництва Київської лісової науково-дослідної станції (квартал 151, виділи 5, 7, 9) із державного лісового фонду та передано до земель запасу селищної ради для рекреаційного використання з подальшою передачею ПМП «Міраж». Складовими цього рішення є лист Київської ЛНДС від 24.06.2004 № 144 та лист Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» від 09.07.2004 № 01-515 про погодження передачі цієї ділянки до земель запасу селищної ради.
Рішенням від 06.12.2004 № 692-35-IV ділянку площею 6,1029 га передано в оренду ГО ДТ «Чарівна роса» для дачного будівництва. Рішеннями від 25.04.2007 № 407-16-V та від 26.06.2007 № 470-18-V її передано в оренду ОК «Гостомель-1» зі зміною цільового призначення на індивідуальну житлову забудову, і 12.10.2007 укладено договір оренди. Рішенням від 27.09.2007 № 537-20-V затверджено генеральний план забудови, рішенням від 27.09.2007 № 538-20-V надано дозвіл на виготовлення технічної документації, а рішенням від 25.10.2007 № 570-21-V земельні ділянки передано у власність членів кооперативу, зокрема ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Їм 06.12.2007 видано державні акти на право власності на земельні ділянки.
На підставі договорів купівлі-продажу від 23.01.2008 земельні ділянки з кадастровими номерами 3210945900:01:011:0153, 3210945900:01:011:0173, 3210945900:01:011:0174, 3210945900:01:011:0175 перейшли у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
За договором купівлі-продажу від 25.11.2016 ОСОБА_3 відчужила ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 3210945900:01:011:0175 та 3210945900:01:011:0173 (записи про державну реєстрацію № 32553600, № 32554378). За договором від 30.11.2016 ОСОБА_2 відчужила відповідачу ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:011:0153 (№ 32645092), а за договором від 20.01.2017 ОСОБА_3 – ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:011:0174 (№ 33500020). Право власності ОСОБА_1 на всі чотири ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
20.03.2012 прокурор міста Ірпеня Київської області за результатами проведеної прокуратурою перевірки додержання вимог земельного та лісового законодавства вніс до Гостомельської селищної ради протест № 74-2428 на рішення № 588-31-XXIV від 22.07.2004 «Про передачу до земель запасу земельних ділянок Першотравневого лісництва Київської ЛНДС». У протесті прокурор вказав, що цим рішенням земельну ділянку лісогосподарського призначення вилучено, змінено її цільове призначення на землі рекреації без розробки, погодження та затвердження проекту землеустрою, а рішення про припинення права постійного користування Київської ЛНДС не приймалось. Прокурор вимагав скасувати рішення як незаконне. Протест отримано селищною радою 23.03.2012.
Рішенням Гостомельської селищної ради від 24.04.2012 № 413-17-VI протест прокуратури міста Ірпеня відхилено. Рішення № 588-31-XXIV від 22.07.2004 не скасовано.
До суду з цим позовом прокурор звернувся у жовтні 2017 року.
5. Мотиви, з яких виходить суд, та норми права, які він застосовує
5.1. Щодо обґрунтованості позовної вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Позовна давність застосовна лише до заявленої до належного відповідача необхідної й ефективної позовної вимоги, яку суд мав би задовольнити, якби не сплив позовної давності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц, від 08.11.2023 у справі № 369/473/15-ц). Тому суд спочатку перевіряє, чи є позовна вимога обґрунтованою по суті.
Рішення Гостомельської селищної ради № 588-31-XXIV від 22.07.2004 прямо свідчить, що спірна земельна ділянка на час його прийняття належала до земель державного лісового фонду і перебувала у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства – Київської ЛНДС. Цю обставину підтверджують також листи-погодження Київської ЛНДС від 24.06.2004 № 144 і ДЛГО «Київліс» від 09.07.2004 № 01-515, а також лист ВО «Укрдержліспроект» від 27.02.2017 № 72. Тому заперечення відповідача щодо недоведеності належності спірних земель до лісового фонду суд відхиляє: їх спростовує зміст самого рішення селищної ради, на підставі якого земля вибула з лісового фонду.
Земельні ділянки, які перебували в постійному користуванні державних підприємств, залишалися у державній власності, а розпорядження ними здійснювали уповноважені органи виконавчої влади, а не органи місцевого самоврядування (ст. 84, 122, 149 ЗК України в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення). Згода постійного землекористувача та обласного лісогосподарського об`єднання на передачу землі до земель запасу селищної ради не є волевиявленням власника – держави в особі уповноваженого органу. За таких обставин суд погоджується з доводами прокурора про те, що спірні земельні ділянки вибули з державної власності поза волею власника. Отже, вимога про їх витребування від останнього набувача на підставі ст. 387, 388 ЦК України за інших рівних умов могла б бути задоволена. Це зумовлює необхідність перевірити заяву відповідача про застосування позовної давності.
5.2. Щодо характеру позовної вимоги та поширення на неї позовної давності.
Прокурор посилається на те, що на вимоги про витребування земель лісового фонду позовна давність не поширюється, оскільки ці землі є обмеженими в обороті, а їх повернення слід розглядати як негаторний позов. Суд вважає ці доводи помилковими з таких підстав.
У постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду уточнила критерій розмежування віндикаційного та негаторного позовів. Вона зазначила, що визначальним є те, чи перебуває майно у володінні позивача, а володіння нерухомим майном визначається за принципом реєстрації. Велика Палата відступила від висновку про неможливість заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісогосподарського призначення і виснувала, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення, право власності на яку зареєстровано за іншою особою, є віндикаційним позовом. Такий підхід Велика Палата Верховного Суду підтвердила й у постанові від 08.11.2023 у справі № 369/473/15-ц, яка стосувалася позову прокурора про повернення у державну власність земельних ділянок лісогосподарського призначення.
Висновки щодо негаторного характеру позову, на які посилається прокурор (зокрема постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17), сформульовано щодо земель водного фонду. До спірних правовідносин вони не застосовуються з огляду на подальшу практику Великої Палати Верховного Суду щодо земель лісогосподарського призначення.
Спірні земельні ділянки зареєстровані на праві власності за відповідачем, держава ними не володіє, а прокурор, з урахуванням ухвали суду від 06.02.2025 про зміну предмета позову, просить саме витребувати їх з чужого незаконного володіння. Тому заявлена вимога є віндикаційною. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю три роки (ст. 257 ЦК України). Аналогічний висновок про поширення загальної позовної давності на віндикаційні позови держави щодо земельних ділянок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц.
Посилання прокурора на постанову Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15 суд до уваги не бере, оскільки Велика Палата Верховного Суду надалі сформулювала інші висновки щодо застосування позовної давності до віндикаційних вимог. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує саме висновки Верховного Суду.
5.3. Щодо початку перебігу позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, якщо прокурор звертається до суду в інтересах держави, позовна давність, як правило, обчислюється з моменту, коли про порушення права держави довідався або міг довідатися відповідний уповноважений орган. Водночас позовну давність обчислюють з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, якщо він довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися про порушення раніше, ніж уповноважений орган, зокрема під час прокурорської перевірки (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 08.11.2023 у справі № 369/473/15-ц). Тобто для обчислення позовної давності береться той момент, який настав раніше.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 виснувала, що у правовідносинах, які регулюються ст. 388 ЦК України, початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло з власності власника, а подальше укладення договорів купівлі-продажу щодо цього майна не зумовлює повторного початку перебігу позовної давності. Тому відчуження спірних ділянок відповідачу у 2016–2017 роках не впливає на обчислення позовної давності.
Судом встановлено, що 20.03.2012 прокурор міста Ірпеня за результатами прокурорської перевірки вніс протест на рішення Гостомельської селищної ради № 588-31-XXIV від 22.07.2004. У протесті прямо вказано ті самі обставини, які покладено в основу цього позову: незаконне виведення земельної ділянки площею 6,5 га Першотравневого лісництва Київської ЛНДС із земель лісогосподарського призначення, зміна її цільового призначення та неприйняття рішення про припинення права постійного користування. Рішенням селищної ради від 24.04.2012 № 413-17-VI протест відхилено, про що прокурору було відомо або мало бути відомо в межах строку, встановленого законом для повідомлення про результати розгляду протесту. Вже тоді прокурор, відповідно до ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на той час), мав право звернутися до суду.
Органи прокуратури становили і становлять єдину систему. Тому обізнаність прокуратури міста Ірпеня про порушення інтересів держави свідчить про об`єктивну можливість прокурора, який звернувся з цим позовом, довідатися про порушення та про особу, яка його вчинила, не пізніше березня–квітня 2012 року.
Крім того, державні органи лісового господарства, зокрема Київське державне лісогосподарське об`єднання «Київліс», знали про передачу спірної землі до земель запасу селищної ради ще у 2004 році, оскільки самі погоджували цю передачу.
Отже, позовна давність за вимогою про витребування спірних земельних ділянок почала спливати не пізніше квітня 2012 року і закінчилася не пізніше квітня 2015 року. Прокурор звернувся до суду у жовтні 2017 року, тобто з пропуском позовної давності. Положення про продовження строків, передбачені п. 12 та 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, на ці правовідносини не впливають, оскільки позовна давність сплила задовго до їх запровадження.
Доводи прокурора про те, що про порушення стало відомо лише у 2016–2017 роках з листа ВО «Укрдержліспроект» від 27.02.2017 № 72, суд відхиляє. Цей лист отримано на запит самої прокуратури, і він лише підтверджує обставини, які були відомі прокуратурі з 2012 року. Отримання позивачем додаткових доказів не змінює моменту, коли він довідався або міг довідатися про порушення права. Доводи прокурора про те, що позовну давність слід обчислювати з моменту, коли про порушення довідався Кабінет Міністрів України чи Київська обласна державна адміністрація, також є неспроможними, оскільки прокурор довідався про порушення раніше.
5.4. Щодо поважності причин пропуску позовної давності.
Згідно з ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Обов`язок довести поважність причин пропуску позовної давності покладається на позивача.
Прокурор посилається на складність своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та на відсутність інформації в загальнодоступних базах даних. Проте ці обставини спростовуються тим, що прокуратура виявила порушення та вжила заходів прокурорського реагування ще у березні 2012 року. Жодних обставин, які об`єктивно перешкоджали прокурору або уповноваженому органу звернутися до суду з квітня 2012 року по квітень 2015 року, прокурор не навів і доказів їх існування не надав. Сама лише необізнаність уповноваженого органу про порушення не є поважною причиною пропуску позовної давності, якщо прокурор знав про порушення та мав можливість його захистити. Підстав для визнання причин пропуску позовної давності поважними суд не вбачає.
5.5. Щодо заяви про застосування позовної давності.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення. Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Заяву про застосування позовної давності відповідач ОСОБА_1 подала 17.09.2020, тобто до ухвалення рішення, і підтримала її в судовому засіданні. Позовна вимога заявлена саме до цього відповідача.
Суд також враховує, що встановлення позовної давності забезпечує юридичну визначеність і стабільність цивільного обороту. Вона захищає відповідача від вимог, обґрунтування яких через сплив часу стало ускладненим, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22.10.1996, «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20.09.2011). Держава несе ризик спливу позовної давності для оскарження незаконних актів, прийнятих з порушенням її прав, якщо уповноважені органи та прокурор, знаючи про порушення, своєчасно не звернулися до суду.
Суд врахував також доводи представника відповідача з посиланням на постанову Верховного Суду від 10.06.2026 у справі № 360/773/14.
5.6. Висновок суду.
Позовна вимога про витребування спірних земельних ділянок від відповідача є віндикаційною. Позовну давність щодо неї прокурор пропустив без поважних причин, а відповідач до ухвалення рішення заявив про її застосування. Тому в задоволенні позову слід відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.
Інші доводи учасників справи на висновки суду не впливають. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010) обов`язок суду обґрунтовувати рішення не означає необхідності детально відповідати на кожен аргумент.
6. Розподіл судових витрат
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову судовий збір, сплачений прокуратурою, покладається на позивача і відшкодуванню не підлягає. Заяв про розподіл інших судових витрат учасники справи до суду не подавали.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76–81, 89, 141, 223, 258, 259, 263–265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст. 256, 257, 261, 267, 387, 388 ЦК України, суд –
У Х В А Л И В:
У задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне підприємство «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Приватне мале підприємство «Міраж», Громадська організація – Дачне товариство «Чарівна роса», Обслуговуючий кооператив «Гостомель-1», про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 3210945900:01:011:0153, 3210945900:01:011:0173, 3210945900:01:011:0174, 3210945900:01:011:0175 з чужого незаконного володіння – відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.
Позивач: Київська обласна прокуратура (01601, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 00022533).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: ( АДРЕСА_1 ).
Третя особа на стороні позивача: Державне підприємство «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція» (07850, Київська обл., смт Клавдієво-Тарасове, вул. Вербна, 4, код ЄДРПОУ 00992065).
Треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ); ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; Приватне мале підприємство «Міраж» (код ЄДРПОУ 13739876); Громадська організація – Дачне товариство «Чарівна роса» (код ЄДРПОУ 37856949); Обслуговуючий кооператив «Гостомель-1» (код ЄДРПОУ 34779961).
Повний текст рішення складено 12 листопада 2026 року.
Суддя: Л.В. Мерзлий