УХВАЛА
12 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 380/9838/22
адміністративне провадження № К/990/48562/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Габай Оксани Павлівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2026 року у справі №380/9838/22 за позовом ОСОБА_1 до Політичної партії «Українська Галицька Партія», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Львівської обласної територіальної виборчої комісії, про визнання протиправними та скасування рішень,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Політичної партії «Українська Галицька Партія», третя особа - Львівська обласна територіальна виборча комісія, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Конференції Львівської обласної організації політичної партії «Українська Галицька Партія» про внесення пропозиції Львівською обласною організацією політичної партії «Українська Галицька Партія» щодо відкликання за народною ініціативою депутата Львівської обласної ради ОСОБА_1 від 22 січня 2022 року; визнати протиправним та скасувати рішення Політичної ради «Українська Галицька Партія» про відкликання за народною ініціативою депутата Львівської обласної ради ОСОБА_1 від 23 січня 2022 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Львівської обласної організації політичної партії «Українська Галицька партія», Політичної партії «Українська Галицька Партія» задоволено частково; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року скасовано та прийнято постанову, якою провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито.
Постановою Верховного Суду від 31 липня 2024 року постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року у справі №380/9838/22 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Політичної ради політичної партії «Українська Галицька Партія» про відкликання за народною ініціативою депутата Львівської обласної ради ОСОБА_1 від 23 січня 2022 року - скасовано, а справу в цій частині направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду; в іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року у справі №380/9838/22 залишено без змін.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року залишено без задоволення апеляційні скарги Політичної партії «Українська Галицька Партія», Львівської обласної організації політичної партії «Українська Галицька партія» та ОСОБА_1 , рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року у справі №380/9838/22 про визнання протиправним та скасування рішення Політичної ради політичної партії «Українська Галицька Партія» про відкликання за народною ініціативою депутата Львівської обласної ради ОСОБА_1 від 23 січня 2022 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 24 липня 2025 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №380/9838/22 скасовано; справу №380/9838/22 направлено до Львівського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2026 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Справа судом першої інстанції розглянута за правилами загального позовного провадження.
23 жовтня 2026 року Верховним Судом зареєстровано касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Габай Оксани Павлівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2026 року у справі №380/9838/22, яка надійшла через підсистему «Електронний суд». Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з таких підстав.
За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень представник позивача зазначає пункти 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник стверджує про відсутність висновку Верховного суду щодо застосування пунктів 2, 3, 4 частини першої статті 37 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (далі - Закон), частини другої статті 2 Закону, частини першої статті 3 Закону, пунктів 1, 2, 5 частини першої статті 10 Закону, частини першої, четвертої, шостої статті 16 Закону, частини першої статті 30 Закону, стаття 19 Конституції України, стаття 3 Першого протоколу до ЄКПЛ та практика ЄСПЛ.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Слід зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Отже, зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що заявником викладено суть спору у вказаній справі, обставини справи, наведено норми права. Тобто, фактично висловлено незгоду із прийнятим судами першої та апелційної інстанцій рішеннями. Проте, заявник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджуючи про відсутність правового висновку Верховного Суду, не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та як відповідні норми права необхідно застосовувати, на його думку, а також не обґрунтував необхідність такого висновку у взаємозв`язку з посиланням на обставини цієї справи.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Щодо посилання представника позивача на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та пункти 1 частини другої статті 353 КАС України, то Суд зазначає таке.
Суд зауважує, що відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 353 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження. Враховуючи, що судом визнано необґрунтованими посилання представника позивача на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, доводи щодо недослідження судом зібраних у справі доказів, відхиляються.
Суд також зазначає, що, враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Проте представник позивача обґрунтовує касаційну скаргу саме неналежним дослідження судами попередніх інстанцій доказів у справі.
Тобто доводи касаційної скарги зводяться до детального опису обставин справи, цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Верховний Суд зауважує, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Габай Оксани Павлівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2026 року у справі №380/9838/22 за позовом ОСОБА_1 до Політичної партії «Українська Галицька Партія», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Львівської обласної територіальної виборчої комісії, про визнання протиправними та скасування рішень повернути особі, яка її подала.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя М.В. Білак