ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 141442638

Озвучення тимчасово недоступне

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 500/6378/24

адміністративне провадження № К/990/49128/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів - Хохуляка В. В., Юрченко В.П.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року (суддя - Чепенюк О.В.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2026 року (колегія у складі суддів: Судова-Хомюк Н.М., Глушко І.В., Затолочний В.С.)

у справі № 500/6378/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Тернопільській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач, контролюючий орган), у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 листопада 2023 року № 0777290-2407-1915-UA61040050000096355, № 0777291-2407-1915-UA61040050000096355 та від 26 березня 2024 року № 0058326-2407-1915-UA61040050000096355.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема через неподання документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі та недотримання строку звернення до суду. Суд першої інстанції зазначив, що позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення від 25 листопада 2023 року та 26 березня 2024 року, однак не надав доказів їх отримання, а також відомостей щодо використання процедури адміністративного оскарження. Водночас суд урахував, що податкові повідомлення-рішення від 25 листопада 2023 року були відомі позивачу щонайменше станом на 15 лютого 2024 року, коли він звернувся до контролюючого органу із заявою про проведення звірки даних. З огляду на викладене суд установив позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання документа про сплату судового збору в розмірі 2541,78 гривень, пояснень і доказів щодо дати отримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а також заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин його пропуску та наданням доказів їх поважності.

На виконання вимог зазначеної ухвали позивач подав нову редакцію позовної заяви, у якій зазначив, що про порушення своїх прав дізнався після отримання відповіді контролюючого органу на заяву про проведення звірки даних щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому вважає, що строк звернення до суду ним не пропущено.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд першої інстанції встановив, що 01 листопада 2024 року позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, нову редакцію позову та документ про сплату судового збору в розмірі 2541,78 грн. Водночас позивач не надав доказів отримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначивши, що про порушення своїх прав дізнався після отримання відповіді контролюючого органу на заяву про проведення звірки даних.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд зазначив, що наведені позивачем обставини вказують на пропуск шестимісячного строку звернення до суду, однак за відсутності доказів вручення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень неможливо остаточно визначити початок перебігу цього строку та оцінити поважність причин його пропуску. З огляду на це суд дійшов висновку про необхідність вирішення зазначеного питання після отримання від відповідача відповідних доказів.

У зв`язку із цим суд зобов`язав Головне управління ДПС у Тернопільській області надати докази направлення та вручення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а також висловити свою позицію щодо дотримання строку звернення до суду та поважності причин його пропуску.

15 листопада 2024 року відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду, до якого долучив докази вручення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 500/2276/24. Ухвалою від 07 серпня 2025 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, частково задоволено клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та залишено позов без розгляду в частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 листопада 2023 року № 0777290-2407-1915-UA61040050000096355 та № 0777291-2407-1915-UA61040050000096355.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2026 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи позов без розгляду в зазначеній частині, суд першої інстанції виходив із того, що позивач отримав податкові повідомлення-рішення від 25 листопада 2023 року 02 січня 2024 року, що підтверджується наданими контролюючим органом доказами їх вручення засобами поштового зв`язку. Оскільки зазначені рішення в адміністративному порядку не оскаржувалися, суд дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Водночас позовну заяву подано лише 18 жовтня 2024 року, тобто після закінчення встановленого законом строку.

Суд першої інстанції відхилив доводи позивача про необхідність обчислення строку звернення до суду з 30 квітня 2024 року - дати отримання відповіді контролюючого органу на заяву про проведення звірки даних щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Суд зазначив, що звернення платника податків із заявою про проведення звірки відповідно до статті 266 Податкового кодексу України не змінює моменту, з якого особа дізналася про порушення своїх прав, оскільки таким моментом є дата отримання відповідних податкових повідомлень-рішень.

Оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції врахував, що після отримання спірних податкових повідомлень-рішень позивач 15 лютого 2024 року звернувся до контролюючого органу із заявою про проведення звірки даних, а 09 квітня 2024 року повторно звернувся до відповідача, після чого 30 квітня 2024 року отримав відповідь. Водночас суд дійшов висновку, що зазначені обставини не свідчать про існування об`єктивних і непереборних перешкод, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а очікування результатів звірки не є поважною причиною пропуску встановленого законом строку. Інших обставин, які б об`єктивно перешкоджали реалізації права на судовий захист, позивач не навів, а доказів на їх підтвердження не надав.

При цьому суд першої інстанції врахував правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24, щодо застосування шестимісячного строку звернення до суду в разі оскарження податкових повідомлень-рішень без використання процедури адміністративного оскарження.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що перебіг строку звернення до адміністративного суду з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень, які не оскаржувалися в адміністративному порядку, розпочинається з моменту їх отримання платником податків. Проведення звірки даних відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України не змінює початку перебігу такого строку та не зупиняє його. Наведені позивачем обставини, пов`язані зі зверненням до контролюючого органу та очікуванням відповіді на заяву про проведення звірки, не підтверджують наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, а тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.

Не погодившись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2026 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв`язку з підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, не врахувавши особливостей передбаченої податковим законодавством процедури звірки даних.

Скаржник наголошує, що зазначена процедура є спеціальним механізмом перевірки правильності визначення податкових зобов`язань, за результатами якого контролюючий орган у разі виявлення розбіжностей здійснює перерахунок податку, а попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). На його переконання, до завершення такої процедури платник податків не може достеменно знати, чи залишиться чинним відповідне рішення та чи потребуватиме його право судового захисту.

У зв`язку із цим скаржник вважає, що про порушення своїх прав він дізнався лише 30 квітня 2024 року, коли отримав відповідь контролюючого органу на заяву про проведення звірки, якою фактично відмовлено в перерахунку податкових зобов`язань. Відтак шестимісячний строк звернення до суду необхідно обчислювати із зазначеної дати, а тому позов подано своєчасно.

Крім того, скаржник зазначає, що суди безпідставно не врахували положення частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обчислення строку звернення до суду після використання передбаченого законом досудового порядку вирішення спору. На його думку, застосування аналогічного підходу до процедури звірки відповідало б принципам правової визначеності та найбільш сприятливого для особи тлумачення норм права.

Скаржник також не погоджується з висновками судів про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду, оскільки після отримання податкових повідомлень-рішень він 15 лютого 2024 року звернувся до контролюючого органу із заявою про проведення звірки, а згодом повторно звернувся для отримання відповіді. Вважає, що такі дії свідчать про його добросовісну та активну поведінку, тоді як тривале очікування відповіді контролюючого органу, наданої, за його твердженням, із порушенням установленого законом строку, не повинно спричиняти для нього негативних процесуальних наслідків.

Окремо скаржник звертає увагу на помилкове визначення судами дати закінчення шестимісячного строку звернення до суду, оскільки такий строк, обчислений з 02 січня 2024 року, закінчувався 02 липня 2024 року, а не 02 червня 2024 року, як зазначено в оскаржуваних судових рішеннях.

На підтвердження своєї позиції скаржник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15 квітня 2026 року у справі № 520/18890/25, від 22 жовтня 2025 року у справі № 560/21804/23 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2024 року у справі № 990/305/23, а також на практику Європейського суду з прав людини щодо недопущення надмірного формалізму та забезпечення права на доступ до суду.

Крім того, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо впливу процедури звірки даних на перебіг строку судового оскарження податкових повідомлень-рішень, у зв`язку із чим вважає, що порушене ним питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. Виняткове значення справи для себе обґрунтовує неможливістю судового захисту щодо податкових зобов`язань за 2021 та 2022 роки на загальну суму 149 055 гривень, тоді як вимоги щодо податкового зобов`язання за 2023 рік стосовно того самого об`єкта нерухомості продовжують розглядатися судом по суті.

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління ДПС у Тернопільській області заперечує проти її задоволення, вважаючи судові рішення попередніх інстанцій законними та обґрунтованими. Зазначає, що позивач отримав оскаржувані податкові повідомлення-рішення 02 січня 2024 року, однак звернувся до суду лише 18 жовтня 2024 року, пропустивши шестимісячний строк, установлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Податковий орган наголошує, що звернення платника податків із заявою про проведення звірки даних відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України не є процедурою адміністративного оскарження та не впливає на перебіг строку звернення до суду. При цьому очікування відповіді контролюючого органу на таку заяву не становить поважної причини пропуску зазначеного строку.

На підтвердження своєї позиції посилається на правові висновки Верховного Суду, зокрема Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості оскарження рішень контролюючих органів визначені статтею 56 Податкового кодексу України.

У постанові від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював висновок, відповідно до якого процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження, визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, становить шість місяців та обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 Велика Палата Верховного Суду також розмежувала строки судового оскарження рішень контролюючих органів залежно від використання платником податків процедури адміністративного оскарження та характеру оскаржуваного рішення.

Отже, у разі якщо платник податків не використовував процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, строк звернення до адміністративного суду з позовом про його скасування становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Як установили суди попередніх інстанцій, предметом спору у цій справі є податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо виробничої будівлі загальною площею 1046 кв. м.

Податковими повідомленнями-рішеннями від 25 листопада 2023 року позивачу визначено податкові зобов`язання за 2021 рік у сумі 47 070 гривень та за 2022 рік у сумі 101 985 гривень.

Зазначені рішення вручені позивачу 02 січня 2024 року, що встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується скаржником.

В адміністративному порядку ці податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися.

Отже, з моменту їх отримання позивач був обізнаний про визначені контролюючим органом податкові зобов`язання, їх розмір та рішення, якими такі зобов`язання встановлено, а також мав можливість оцінити відповідність цих нарахувань вимогам податкового законодавства.

Більше того, 15 лютого 2024 року позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про проведення звірки даних щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до якої долучив документи, що, на його переконання, підтверджували необхідність перегляду визначених податкових зобов`язань.

Зазначена обставина додатково свідчить про те, що на момент такого звернення позивач не лише знав про існування оскаржуваних рішень, а й мав сумніви щодо правильності здійснених контролюючим органом нарахувань.

Щодо доводів скаржника про вплив процедури звірки даних на початок перебігу строку звернення до суду колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо об`єктів нерухомості, їх загальної площі, права на користування пільгою, розміру ставки податку та нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі відповідних документів, контролюючий орган проводить перерахунок суми податку та надсилає платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Зі змісту наведеного правового регулювання вбачається, що процедура звірки спрямована на перевірку правильності відомостей, використаних контролюючим органом під час визначення податкового зобов`язання, та усунення можливих розбіжностей.

Водночас така процедура за своєю правовою природою не є адміністративним оскарженням податкового повідомлення-рішення в розумінні статті 56 Податкового кодексу України.

Звернення із заявою про звірку даних не передбачає обов`язкового попереднього оскарження рішення контролюючого органу, не становить передумови реалізації права на судовий захист та не позбавляє платника податків можливості безпосередньо звернутися до адміністративного суду з позовом про скасування відповідного податкового повідомлення-рішення.

При цьому положення підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України не встановлюють спеціального процесуального строку судового оскарження податкових повідомлень-рішень та не передбачають зупинення чи зміни перебігу такого строку у зв`язку з поданням заяви про звірку.

Можливість подальшого перерахунку податкового зобов`язання та відкликання попереднього податкового повідомлення-рішення не означає, що до завершення процедури звірки відповідне рішення не породжує правових наслідків або що платник податків не може знати про можливе порушення своїх прав.

Інше тлумачення фактично ставило б початок перебігу строку судового оскарження у залежність від обраного платником податків моменту ініціювання процедури звірки та тривалості її проведення, хоча відповідного правила законодавством не встановлено.

За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що початок перебігу строку звернення до суду у цій справі необхідно пов`язувати з 30 квітня 2024 року - датою отримання відповіді контролюючого органу на заяву про проведення звірки.

Лист контролюючого органу від 25 квітня 2024 року не є рішенням, яким уперше визначено спірні податкові зобов`язання, а його отримання не змінює встановленого судами факту обізнаності позивача про відповідні нарахування з 02 січня 2024 року.

Не змінює такого висновку й посилання скаржника на положення частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки проведення звірки даних не тотожне використанню передбаченої законом процедури досудового вирішення спору шляхом адміністративного оскарження рішення контролюючого органу.

Водночас колегія суддів ураховує, що Велика Палата Верховного Суду у справі №500/2276/24 безпосередньо не вирішувала питання впливу процедури звірки даних на перебіг строку звернення до суду. Проте сформульовані нею підходи щодо розмежування строків судового оскарження та правової природи адміністративного оскарження не суперечать наведеному висновку.

Щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть визнаватися обставини, які об`єктивно перешкоджали своєчасній реалізації особою права на судовий захист та не залежали виключно від її волевиявлення.

Як убачається з установлених судами обставин, позивач 15 лютого 2024 року звернувся до контролюючого органу із заявою про проведення звірки, а у зв`язку з неотриманням відповіді повторно звернувся до відповідача у квітні 2024 року.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами скаржника в тій частині, що зазначені обставини свідчать про вчинення ним активних дій, спрямованих на перевірку правильності визначених податкових зобов`язань.

Водночас сама по собі активність особи у використанні позасудового механізму врегулювання розбіжностей не є тотожною наявності об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до адміністративного суду.

Позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень одночасно з проведенням звірки або після отримання відповіді контролюючого органу, але в межах установленого законом строку.

Зокрема, відповідь контролюючого органу позивач отримав 30 квітня 2024 року, тобто до закінчення шестимісячного строку звернення до суду, який спливав 02 липня 2024 року.

Таким чином, навіть після отримання відповіді на заяву про звірку позивач мав понад два місяці для звернення до суду з вимогами про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Обставин, які об`єктивно унеможливлювали звернення до суду протягом зазначеного періоду, судами попередніх інстанцій не встановлено.

За таких обставин тривалість розгляду контролюючим органом заяви про звірку та очікування позивачем відповідної відповіді не можуть бути визнані достатніми підставами для поновлення строку звернення до суду.

Колегія суддів також звертає увагу, що суди попередніх інстанцій помилково зазначили про закінчення шестимісячного строку звернення до суду 02 червня 2024 року, оскільки за умови отримання податкових повідомлень-рішень 02 січня 2024 року такий строк закінчувався 02 липня 2024 року.

Проте зазначена неточність не впливає на правильність вирішення процесуального питання, оскільки позивач звернувся до суду 18 жовтня 2024 року, тобто після спливу шестимісячного строку і за правильного його обчислення.

Щодо посилань скаржника на принцип правової визначеності, необхідність застосування найбільш сприятливого для особи тлумачення норм права та недопущення надмірного формалізму колегія суддів зазначає, що встановлення законом строків звернення до суду спрямоване на забезпечення стабільності публічно-правових відносин та юридичної визначеності.

Застосування процесуальних наслідків пропуску такого строку не може розцінюватися як необґрунтоване обмеження права на доступ до суду, якщо особа мала реальну можливість своєчасно звернутися за судовим захистом, однак не скористалася нею за відсутності об`єктивних перешкод.

У цій справі позивач був обізнаний про спірні податкові повідомлення-рішення, скористався правом на проведення звірки даних та отримав відповідь контролюючого органу до завершення строку судового оскарження.

Тому застосування передбачених процесуальним законом наслідків пропуску строку звернення до суду за встановлених обставин не свідчить про надмірний формалізм.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року у справі №560/21804/23 щодо призначення процедури звірки даних не спростовує наведеного висновку, оскільки право платника податків вимагати перевірки правильності нарахувань та обов`язок контролюючого органу здійснити перерахунок за наявності встановлених законом підстав самі по собі не визначають порядку обчислення процесуального строку звернення до адміністративного суду.

Так само загальні положення щодо правової визначеності та належного урядування, на які посилається скаржник, не усувають необхідності встановлення конкретних обставин, що перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

Наведені у касаційній скарзі доводи щодо фундаментального та виняткового значення справи не змінюють оцінки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права та не становлять самостійної підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Отже, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем установленого законом строку звернення до суду та відсутність належно підтверджених поважних причин його пропуску.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд не встановив порушень норм матеріального чи процесуального права, які б давали підстави для їх скасування.

З огляду на викладене касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2026 року - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2026 року у справі № 500/6378/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк В.П. Юрченко