УХВАЛА
11 листопада 2026 року
м. Київ
справа №300/1591/25
провадження №К/990/44877/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,
у с т а н о в и в :
27 вересня 2026 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв`язку.
02 жовтня 2026 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд ухвалою від 20 жовтня 2026 року визнав неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року у справі № 300/1591/25, відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, касаційну скаргу залишив без руху, надавши десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: - уточненої касаційної скарги з належним обґрунтуванням підстав, на яких подається касаційна скарга, із визначенням передбачених статтею 328 КАС України підстав з урахуванням висновків, наведених у цій ухвалі; - зазначення підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження за період з 17 серпня 2026 року до 27 вересня 2026 року та надання відповідних доказів; - документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі або подати клопотання про звільнення від сплати судового збору з доказами на підтвердження існування зазначених у ньому підстав.
На виконання ухвали позивач на адресу суду надіслав заяву про усунення недоліків, в якій просив поновити строк на касаційне оскарження; звільнити від сплати судового збору за подання касаційної скарги; роз`яснити ухвалу Верховного Суду від 20 жовтня 2026 року.
Розглянувши питання про роз`яснення ухвали Верховного Суду від 20 жовтня 2026 року, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 254 КАС України суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз`яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця.
Оскільки позивач просить роз`яснити ухвалу Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху, Суд розглядає питання про роз`яснення в порядку письмового провадження без виклику осіб.
Відповідно до частини першої статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Згідно із частиною другою статті 254 КАС України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Зазначена стаття КАС України передбачає можливість роз`яснення судом ухваленого ним рішення для усунення такого недоліку як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.
Водночас в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Отже, необхідність роз`яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим, як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, хто буде здійснювати його виконання, й, при цьому, саме можливість примусового виконання рішення як така є однією з умов подання заяви про його роз`яснення.
Таким чином, у відповідності до імперативних положень статті 254 КАС України, роз`яснено може бути виключно рішення, яке підлягає виконанню, тобто таке рішення, яким суд розв`язав спір по суті, якщо воно впливає на права, обов`язки та інтереси учасників спірних правовідносин, але не те, яке ухвалене з процесуальних питань, що не стосуються суті спору, який виник між сторонами у справі, й лише вказує на процесуальні дії, вчинені судом у межах наданих йому повноважень.
Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 254 КАС України викладена в ухвалах Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 2а-2621/08 та від 29 грудня 2022 року у справі № 140/4723/22, від 29 вересня 2026 року у справі № 360/2015/25.
Оскільки ухвала Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху від 20 жовтня 2026 року у цій справі є процесуальним рішенням, тобто не вирішує спір по суті, не підлягає примусовому виконанню, підстави для задоволення заяви про її роз`яснення відсутні, у зв`язку з чим Суд відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Верховного Суду від 20 жовтня 2026 року у цій справі.
Щодо поновлення строку на касаційне оскарження, Суд зазначає таке.
Питання поважності причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи і належних доказів поважності пропуску процесуального строку на оскарження.
Дослідивши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, надані позивачем докази отримання копій оскаржуваних рішень, Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску вказаного строку.
Вирішуючи клопотання щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Питання про звільнення від сплати судового збору вирішується судом також на підставі заявленого стороною клопотання та поданих доказів на підтвердження наявності підстав для такого звільнення, визначених приписами Закону України «Про судовий збір».
На підтвердження звільнення від сплати судового збору скаржником до матеріалів касаційної скарги додано докази про дохід позивача за 2024 рік, а саме відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період січень 2024 року по грудень 2024 року видану 31 липня 2025 року.
Частиною третьою статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Відтак, з наданої інформації немає можливості пересвідчитись у розмірі отриманого доходу позивачем за повний 2025 рік, що передував року подання касаційної скарги (2026), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання.
При цьому, Суд роз`яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із таким клопотанням із обов`язковим наданням необхідних доказів.
Суд надав позивачеві можливість надати додаткові докази, необхідні для оцінки майнового стану позивача та вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору, зокрема відомості органу Пенсійного фонду України щодо призначення та фактичної виплати ОСОБА_1 пенсії за відповідний період або про відсутність таких виплат.
Проте, позивач відомостей органу Пенсійного фонду України щодо призначення та фактичної виплати ОСОБА_1 пенсії за 2025 рік, запропонованих Судом на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не надав.
Суд звертає увагу, що у постанові від 02 лютого 2023 року у справі № 320/2083/21 Верховний Суд зазначив:
"Суд враховує, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Водночас за змістом пункту 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" документи про майновий стан мають містить інформацію на підставі якої суд може встановити відсоткове співвідношення розміру судового збору до річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).
При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію ("Шишков проти Росії", № 26746/05, п. 111). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов`язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (Kreuz v. Poland, № 28249/95, п. 60); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи ("FC Mretebi v. Georgia", № 38736/04, п. 47)."
Саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати; обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Суд наголошує, що Законом № 3674-VI чітко визначено підставу для звільнення від сплати судового збору, зокрема, доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Для звільнення від сплати судового збору позивач повинен довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
У цьому випадку, позивачем на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 20.10.2026 до Суду не надано документів, які запропоновано йому надати для підтвердження його скрутного матеріального становища, а саме: документа про сплату судового збору або додаткових доказів, необхідних для оцінки майнового стану позивача та вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору, зокрема відомості органу Пенсійного фонду України щодо призначення та фактичної виплати ОСОБА_1 пенсії за відповідний період (2025 рік) або про відсутність таких виплат; інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік (2025 рік).
Інших обґрунтованих підстав, які б дозволяли стверджувати, що позивач звільнений від сплати судового збору в заяві про усунення недоліків касаційної скарги не навів.
Таким чином, на виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху від 20.10.2026, позивач не надав жодних запропонованих Судом документів або доказів сплати судового збору.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд зазначає таке.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частиною статті 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
У той же час відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження, їх некоректне (помилкове) визначення або зазначення таких підстав безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, автору касаційної скарги варто уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Положеннями частини другої статті 44 КАС України на учасників справи покладено обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зміст наведеної норми вказує на те, що продовження процесуального строку, встановленого судом, передбачає надання нового строку на вчинення тієї процесуальної дії, яка не була з поважних причин вчинена у первісно встановлений строк.
Враховуючи вищенаведене, Суд дійшов висновку про можливість для продовження процесуального строку, встановленого судом для усунення недоліків шляхом надання: - платіжного документа про оплату судового збору за подання касаційної скарги у цій справі або надання клопотання про звільнення від сплати судового збору з відповідними доказами на його підтвердження; - уточненої касаційної скарги із зазначенням передбачених статтею 328 КАС України підстав, на яких подається касаційна скарга.
Керуючись статтями 121, 133, 169, 248, 254, 332 КАС України, Верховний Суд
у х в а л и в :
1. Відмовити ОСОБА_1 у роз`ясненні ухвали Верховного Суду від 20 жовтня 2026 року у цій справі.
2. Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року у справі № 300/1591/25 і поновити цей строк.
3. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі.
4. Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги у справі № 300/1591/25 щодо надання платіжного документа про оплату судового збору за подання касаційної скарги у цій справі або надання клопотання про звільнення від сплати судового збору з відповідними доказами на його підтвердження; - уточненої касаційної скарги із зазначенням передбачених статтею 328 КАС України підстав, на яких подається касаційна скарга.
5. Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
6. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
В. Е. Мацедонська