ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 141442482

Озвучення тимчасово недоступне

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року

м. Львів

Справа № 380/11415/26 пров. № А/857/50661/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року, головуючий суддя - Ланкевич А.З., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каміон Транс» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ТзОВ «Каміон Транс» звернулося в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.05.2026 року №ОПШ111414, якою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каміон Транс» застосовано штраф у сумі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що перевезення транспортним засобом марки Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_1 здійснювала інша юридична особа на підставі договору про надання послуг з перевезення вантажів від 01.04.2026 №0104-2026/1. Указує, що не володіє та не користується вказаним транспортним засобом на будь-якому правовому титулі та не перебуває у трудових чи інших правовідносинах із водієм, а вантажовідправник помилково зазначив позивача перевізником у товаротранспортній документації, що підтверджується листом-роз`ясненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробан-Захід» від 02.05.2026 року вих.№0206/К. Наголошувало, що ст.39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» установлюють обов`язки саме автомобільного перевізника та водія, а ст.60 цього Закону визначає суб`єктом відповідальності автомобільного перевізника.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.05.2026 року №ОПШ111414.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що особу автомобільного перевізника визначено за даними товарно-транспортної накладної, в якій перевізником указано ТОВ «Каміон Транс», а наявність дефектів у заповненні накладної не позбавляє її значення джерела інформації про перевізника.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Каміон Транс» (код ЄДРПОУ 43141398), зареєстроване 30.07.2019 року, місцезнаходження: вул.Залізняка М., 12, м.Золочів, Золочівський район, Львівська область, 80700. Серед видів економічної діяльності позивача зазначено, зокрема, 42.11 Будівництво доріг і автострад (основний), 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Відповідно до направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 24.04.2026 №ЕНР000605, виданого начальником Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області для проведення рейдової перевірки транспортних засобів у м.Львові та Львівській області у строк з 27.04.2026 року до 03.05.2026 року, 28.04.2026 року о 09 год 35 хв старшим державним інспектором Червінкою А.М. зупинено транспортний засіб, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 (посвідчення водія № НОМЕР_2 ), та проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час перевірки водій надав посадовій особі товарно-транспортну накладну від 28.04.2026 року №1, за змістом якої автомобільним перевізником зазначено ТзОВ «Каміон Транс» без зазначення коду ЄДРПОУ, замовником - ТзОВ «Каміон Транс», вантажовідправником - ТзОВ «Шляховик-97» (код ЄДРПОУ 03446334), вантажоодержувачем - ТзОВ «Каміон Транс», водієм - ОСОБА_3 (посвідчення НОМЕР_2 ), автомобілем - Рено НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_3 . Вантажем зазначено АСГ ДЗ Щ тип А 70/100 масою брутто 38,7 т та масою нетто 23,76 т, пунктом навантаження - АБЗ Ходовичі, пунктом розвантаження - М-06 Підгірне. Накладна засвідчена відбитком печатки ТзОВ «Шляховик-97» для товарно-транспортних накладних.

За результатами перевірки складено акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.04.2026 року №ЕАР013745, у якому місцем перевірки зазначено «Стрий с.Мертюки», автомобільним перевізником - «ТзОВ КОМІОН ТРАНС» з місцезнаходженням «Київ вул.Північно Сирецька 12». В акті зафіксовано, що в наявній товарно-транспортній накладній відсутній код ЄДРПОУ перевізника, а тому на момент перевірки відсутня товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж (ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт»), та що на момент перевірки водій не надав інформації з діючого і повіреного тахографа про роботу та відпочинок водія у вигляді роздруківки на паперовому носії (п.6.1 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року №340, підп.6 п.1 розділу II наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 16.04.2025 року №703, ст.48 того ж Закону), у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 цього Закону. У графі акта «Пояснення водія про причини порушення» зазначено «відсутні»; акт містить підпис водія ОСОБА_2

Повідомленням від 30.04.2026 року №34534/33.2/24-26, надісланим 30.04.2026 року на адресу електронної пошти позивача ІНФОРМАЦІЯ_1, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивача запрошено на розгляд справи про порушення №1573, призначений на 20.05.2026 року о 10:00 год у приміщенні Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області. У повідомленні зазначено, що розглядатиметься справа про порушення ст.30, 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», виявлене під час проведення рейдової перевірки, та додано копію акта 013745.

20.05.2026 за результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт начальник Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області виніс постанову №ОПШ111414, якою застосував до ТзОВ «Каміон Транс» як до автомобільного перевізника адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 цього Закону.

Справу розглянуто за відсутності представника позивача. У постанові зазначено місцезнаходження позивача (вул.Залізняка М., 12, м.Золочів, Золочівський район, Львівська область, 80700), його код ЄДРПОУ 43141398 та адресу електронної пошти, а також транспортний засіб Renault НОМЕР_1 ; графу «Дата набрання законної сили» не заповнено, строк пред`явлення до виконання зазначено 20.08.2026 року.

Копію постанови надіслано на адресу електронної пошти позивача 25.05.2026 року, що підтверджується супровідним листом від 21.05.2026 року №42439/33.2/24-26 та роздруківкою повідомлення електронної пошти.

Не погодившись із правомірністю вказаної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, керуючись п.5, 16, 19 Порядку №1567 та ч.1 ст.16 Закону №2073-IX, мав з`ясувати, ким саме здійснювалося перевезення, а за відсутності належного підтвердження порушення - винести постанову про закриття справи про порушення. Натомість суперечність між відомостями накладної та реєстраційними документами на транспортний засіб залишена без будь-якої оцінки, а особу перевізника визначено формально.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

У ч.12 ст.6 Закону № 2344-III закріплено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу вимог ч.7 ст.6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно із ч.ч.1-2 ст.48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Приписами статті 48 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При цьому, стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», надає визначення основних термінів, які вживаються у даному законі, зокрема: автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Тобто, дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж для власних потреб чи надають послугу перевезення.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі Правила №363), містять терміни та поняття, які вживаються в такому значенні:

Перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання;

Замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни;

Замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів;

Вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; Вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 року в справі № 640/27759/21, аналізуючи законодавство, що врегульовують спірні правовідносини, зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

У постанові від 22.02.2023 року у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 12.10.2023 року у справі № 280/3520/22.

Як видно з матеріалів справи, в акті перевірки зафіксовано, що під час перевірки водій надав посадовій особі товарно-транспортну накладну від 28.04.2026 року №1, за змістом якої автомобільним перевізником зазначено ТзОВ «Каміон Транс» без зазначення коду ЄДРПОУ.

Виключна відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно - господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена у статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 цього Закону, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів враховує, що 01.04.2026 року між позивачем як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробан-Захід» (код ЄДРПОУ 36216899) як Виконавцем укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів №0104-2026/1. За п.1.1 цього договору Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, а Замовник - прийняти та оплатити надані послуги. Підпунктом 1.2.2 п.1.2 договору до переліку послуг віднесено надання послуг з перевезення асфальтобетонної суміші АСГ ДЗ Щ тип А 70/100. Відповідно до п.6.1 договір діє до 31.12.2026 року.

Також, 02.05.2026 року ТзОВ «Євробан-Захід» склало адресований позивачу лист-роз`яснення вих.№0206/К, в якому повідомило, що перевезення вантажу 28.04.2026 року за маршрутом с.Ходовичі - с.Підгірне транспортним засобом марки Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_1 фактично здійснювало ТзОВ «Євробан-Захід» на підставі укладеного з позивачем договору перевезення; що зазначений транспортний засіб належить ТОВ «Євробан-Захід» на праві власності, а водій перебуває з ним у трудових відносинах; що вантажовідправник ТОВ «Шляховик-97» під час самостійного оформлення товаротранспортної накладної помилково зазначив у графі «Автомобільний перевізник» ТОВ «Каміон Транс» замість фактичного перевізника.

Натомість колегія суддів враховує, що вказані документи не були надані відповідачу ні під час проведення рейдової перевірки, ні під час розгляду справи про порушення №1573, призначений на 20.05.2026 о 10:00 год, хоча позивач належним чином був повідомленим про дату і час розгляду даної справи.

Колегія суддів зазначає, що за відсутності вказаних документів відповідачем неможливо було встановити іншого перевізника, аніж того, що зазначено в товарно-транспортній накладній.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

На думку апеляційного суду, напрацьовані ЄСПЛ положення щодо правові наслідки допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу оскаржуваного у цій справі адміністративного акту відповідача.

Зокрема, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.

Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень процедури , які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Відтак, судова колегія дійшла переконання про те, що посадова особа відповідача, приймаючи оспорювану постанову про застосування до адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн діяла законно та в межах наданих їй повноважень, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року у справі №380/11415/26 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя

Л. Я. Гудим

судді

О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич