ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Вирок № 141441332

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 991/12960/26

Провадження № 1-кп/991/130/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року місто Київ

Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Києві обвинувальний акт із додатками та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 52026000000000610 від 20.10.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Тетри-Цкаро, Грузія, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Історія провадження

До Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт із додатками та угода про визнання винуватості від 26.10.2026 у кримінальному провадженні № 52026000000000610 від 20.10.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2026 для розгляду кримінального провадження визначено суддю ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 2 ст. 474 КПК України розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, рішення про затвердження угоди або відмову в її затвердженні та повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. ст. 468-475 КПК України.

Ухвалою суду від 30.10.2026 у справі призначено підготовче судове засідання.

2. Формулювання обвинувачення та стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 .

У формулюванні обвинувачення, викладеному в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52026000000000610 від 20.10.2026, наведено обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 дій, які стосуються також інших осіб, яким інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369 КК України (двом особам) та ч. 4 ст. 368 КК України (п`ятьом особам).

Для встановлення ознак складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , та недопущення порушення принципу презумпції невинуватості щодо інших осіб суд у формулюванні обвинувачення використовує умовні (деперсоніфіковані) позначення цих семи осіб відповідно до їх позначення в обвинувальному акті.

Відповідно до обвинувального акта та укладеної угоди про визнання винуватості встановлено, що в Полтавській міській раді сформувалася група осіб у складі Особа4, Особа5, Особа3, Особа2, Особа1 та інших невстановлених на теперішній час осіб, яка, діючи за попередньою змовою, організувала систематичне одержання неправомірної вигоди, поєднане з її вимаганням, від суб`єктів господарювання, з якими Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (код ЄДРПОУ 03365854) (далі - Управління, УЖКГ ПМР), а також підпорядкованими йому комунальними підприємствами та організаціями укладено договори на виконання робіт і надання послуг, за таких обставин.

Так, Особа3 та Особа5 обрані депутатами VIII скликання Полтавської міської ради, а Особа4 депутатом VIII скликання Полтавської обласної ради. Останній також є членом виконавчого комітету Полтавської міської ради.

Порядок діяльності депутатів місцевих рад визначається Конституцією України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», іншими законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Зокрема, за ч. ч. 2, 3 ст. 20 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутат місцевої ради, крім секретаря ради, голови районної у місті, районної, обласної ради та їх заступників, повинен входити до складу однієї з постійних комісій, що утворюються радою. Депутат місцевої ради за дорученням відповідної ради або постійної комісії, до складу якої його обрано, бере безпосередню участь у підготовці питань для розгляду на сесіях ради та засіданнях постійної комісії.

Депутат місцевої ради зобов`язаний бути присутнім на пленарних засіданнях ради, засіданнях постійної комісії та інших органів ради, до складу яких він входить. У разі неможливості бути присутнім на засіданні депутат місцевої ради повідомляє про це особу, яка очолює відповідний орган.

Повноваження виконавчого комітету ради визначені ч. 2 ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема:

1) попередньо розглядає та схвалює проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм підтримки суб`єктів ветеранського підприємництва та з інших питань, прогноз місцевого бюджету, проект місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради;

2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників;

3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Отже, за п. 1 примітки до ст. 364 КК України, Особа4, Особа5 та Особа3, будучи депутатами місцевої ради, є службовими особами, оскільки згідно з положеннями ст. ст. 2, 3, 10, 11, 18-20 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», ст. ст. 2, 10, 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» постійно здійснюють функції представника місцевого самоврядування.

Також Особа4, Особа5 та Особа3, будучи депутатами місцевої ради, є особами, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції». Згідно зі ст. ст. 22, 39, 41 та 42 Закону України «Про запобігання корупції», зокрема, на депутатів місцевих рад поширюються такі вимоги та обмеження:

- забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах;

- представляючи державу чи територіальну громаду, діяти виключно в їх інтересах;

- діяти неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні, або інші особисті погляди чи переконання;

- сумлінно, компетентно, вчасно, результативно і відповідально виконувати службові повноваження та професійні обов`язки, не допускати зловживань та неефективного використання державної і комунальної власності.

Під час виконання повноважень депутата місцевої ради та члена виконавчого комітету міської ради, у невстановлених місці та час, але не пізніше осені 2023 року, за не з`ясованих досудовим розслідуванням обставин Особа4, Особа3, Особа5 та інші невстановлені особи, у тому числі службові особи Полтавської міської ради, досягли спільного злочинного умислу, спрямованого на систематичне незаконне збагачення шляхом одержання за попередньою змовою групою осіб від виконавців договорів неправомірної вигоди в розмірі 10 % від суми договорів, які будуть укладатися УЖКГ ПМР та підпорядкованими йому комунальними підприємствами й організаціями, за їх безперешкодне виконання, прийняття виконаних робіт та їх оплати, а також вчинення організаційних дій, направлених на виділення коштів з місцевого бюджету для їх використання у сфері житлово-комунального господарства, тобто за вчинення та невчинення дій з використанням наданої їм влади та службового становища.

Далі до реалізації злочинного плану та приховування протиправної діяльності Особа4, Особа3 та Особа5 вирішили залучити до незаконної діяльності Особа2 і Особа1.

З цією метою у жовтні 2023 року та у січні 2024 року Особа4, Особа 3, Особа5 й інші невстановлені особи, у тому числі службові особи Полтавської міської ради, забезпечили призначення Особа2 та Особа1 на керівні посади УЖКГ ПМР.

Відповідно до розпорядження міського голови Полтавської міської ради від 30.10.2023 № 835-К з 31.10.2023 Особа2 призначено на посаду начальника УЖКГ ПМР, а рішенням Полтавської міської ради від 26.09.2025 «Про прийняття на службу в органах місцевого самоврядування» з 01.10.2025 прийнято на службу та затверджено на посаді заступника Полтавського міського голови з питань діяльності виконавчих органів, начальника УЖКГ ПМР.

Особа1 відповідно до розпорядження міського голови Полтавської міської ради від 03.01.2024 № 5-К з 04.01.2024 до 21.02.2024 та розпорядження міського голови Полтавської міської ради від 16.04.2024 № 5-К з 17.04.2024 до 29.09.2025 обіймав посаду заступника начальника УЖКГ ПМР з питань утримання житлового фонду. з 02.10.2025 до цього часу відповідно до розпорядження міського голови Полтавської міської ради від 30.09.2025 № 774-К Особа1 займає посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів, начальника Управління з питань утримання житлового фонду.

Рішенням сорок дев`ятої сесії Полтавської міської ради VIII скликання від 26.01.2024 затверджено Положення про Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (далі - Положення). Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.11, 2.2.13 Положення Управління створено Полтавською міською радою та є її виконавчим органом. Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в Управлінні Державного казначейства.

Управління здійснює контроль за виконанням робіт та послуг згідно з укладеними УЖКГ ПМР договорами про поточний та капітальний ремонти, будівництво та реконструкцію елементів благоустрою та об`єктів, щодо яких УЖКГ ПМР є замовником, укладає угоди та приймає виконані роботи. Відповідно до п. 1.9 Положення до складу УЖКГ ПМР входять, окрім іншого, відділ фінансового планування, обліку та звітності, відділ технагляду з благоустрою та капітального ремонту житлового фонду.

Згідно з п. п. 2.2.1, 2.2.2 Управління відповідно до покладених на нього завдань координує діяльність підпорядкованих комунальних підприємств, щодо яких Управління є органом управління; начальник Управління, як керівник органу до сфери управління якого належать комунальні підприємства, призначає (обирає) керівників комунальних підприємств шляхом укладення з ними договорів (контрактів).

Відповідно до розд. VI Положення начальник Управління, його перший заступник та заступники відповідають за: розроблення планів фінансування робіт по поточному, капітальному ремонту, будівництву та реконструкції об`єктів міського комунального господарства та житлового фонду; укладення угод, договорів, погодження договірних цін, розрахунків, кошторисів, перевірку актів виконаних робіт підрядних організацій.

У розд. VII Положення передбачено, що Управління отримує від комунальних підприємств звіти за виконану роботу, рахунки, щоквартальні та річні звіти та надає їм обсяги робіт для виконання відповідно договорів.

Згідно зі своїми службовими обов`язками Особа2 здійснює керівництво діяльністю Управління, розподіляє обов`язки між працівниками, очолює та контролює їх роботу; забезпечує виконання завдань по утриманню, експлуатації, поточному ремонту, капітальному ремонту, будівництву і реконструкції об`єктів міського благоустрою, житлового фонду та інших об`єктів; забезпечує здійснення платежів, ведення бухгалтерського обліку та звітності.

Відповідно до своїх службових обов`язків Особа1 здійснює керівництво діяльністю Управління, у частині делегованих йому повноважень начальником управління; проводить перевірки за веденням робіт по утриманню, капітальному і поточному ремонту об`єктів благоустрою та житлового фонду; доводить до відома підрядника інформацію про невідповідність матеріалів вимогам нормативних документів.

Таким чином, Особа2 та Особа1, будучи начальником та заступником начальника УЖКГ ПМР відповідно, постійно здійснюють функції представників місцевого самоврядування та обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, а отже, відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України, є службовими особами.

Крім того, згідно з п. 1 примітки до ст. 364 КК України та п. 2 примітки до ст. 368 КК України, Особа 2 і Особа1 є службовими особами, які займають відповідальне становище, оскільки обіймають посаду керівника та заступника керівника структурного підрозділу органу місцевого самоврядування.

За злочинним планом, Особа4, Особа3, Особа5 та інші невстановлені особи, у тому числі службові особи Полтавської міської ради, як організатори і виконавці злочину зобов`язувалися, використовуючи надану владу, забезпечити контроль за процесом формування бюджету міста Полтави, його дохідної та витратної частин, у тому числі вплив на процеси перерозподілу видатків на фінансування з бюджету Полтавської міської територіальної громади для реконструкції, капітального, поточного ремонту та утримання об`єктів благоустрою.

Надалі, не пізніше весни 2024 року, у не встановлених досудовим розслідуванням час та місці, Особа3, діючи за попередньою змовою з Особа5 та Особа4, довів до відома Особа2 та Особа1 наведений вище злочинний план систематичного незаконного збагачення, який полягав в одержанні неправомірної вигоди в розмірі 10 % від суми кожного договору, укладеного між УЖКГ ПМР, підпорядкованими йому комунальними підприємствами з однієї сторони та суб`єктами господарювання з іншої.

Відповідно до цього злочинного плану Особа3 домовився з Особа2 та Особа1 про те, що вони повинні безпосередньо спілкуватися із виконавцями договорів щодо суми та способу надання неправомірної вигоди. Особа1 також повинен контролювати та підраховувати суми сплачених УЖКГ ПМР та комунальними підприємствами коштів виконавцям договорів. Від суми сплачених на адресу суб`єктів господарювання коштів за відповідними договорами Особа повинен розраховувати 10 %, які виконавці договорів мають надати як неправомірну вигоду та в подальшому забезпечувати її надання та одержання для Особа3, Особа5, Особа4 й інших невстановлених осіб.

Неправомірна вигода у вказаному розмірі мала бути сплачена за нестворення штучних перешкод у виконанні таких договорів, своєчасне прийняття та оплату виконаних робіт, безперешкодне укладання нових договорів, тобто за вчинення та невчинення дій з використанням наданої влади та службового становища Особа2, Особа1.

У випадку ж відмови сплачувати неправомірну вигоду з боку службових осіб Полтавської міської ради будуть створюватися штучні перешкоди у виконанні таких договорів, а прийняття та оплата виконаних робіт буде здійснюватися із затримкою.

Відповідно до злочинного плану, з метою усунення ризику викриття злочинної діяльності Особа3 визначив Особа1 спосіб надання та одержання неправомірної вигоди - через пункти обміну «X-CHANGE».

З цією метою та для конспірації злочинної діяльності Особа3 надавав Особа1 мобільні телефони, за допомогою яких він повинен був забезпечувати одержання неправомірної вигоди через пункти обміну «Х-СНАNGE» шляхом створення відповідних заявок на внесення та зняття коштів.

Таким чином, Особа3, Особа4, Особа 5, Особа2, Особа1 та інші невстановлені особи, діючи з корисливих мотивів, досягли спільного злочинного умислу, спрямованого на незаконне збагачення, за попередньою змовою групою осіб, шляхом систематичного одержання від виконавців договорів неправомірної вигоди в розмірі 10 % від суми договорів.

Встановлено, що упродовж 2024-2025 років Управлінням, в особі начальника УЖКГ ПМР Особа2, укладено ряд договорів на поточний ремонт вулично-дорожньої мережі, тротуарів, внутрішньо квартальних житлових, прибудинкових та інших територій Полтавської міської територіальної громади. Зокрема, з ТОВ «Будівельник 2016» (код ЄДРПОУ 40578417) укладено 27 договір на загальну суму 123 694 070, 85 грн.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Будівельник 2016» (код ЄДРПОУ 40578417) є ОСОБА_6 , якому належить 100 % статутного капіталу товариства. Керівником товариства та особою, уповноваженою діяти від його імені, зокрема підписувати договори, є ОСОБА_7 .

Водночас, за твердженням сторони обвинувачення, фактичний контроль над діяльністю товариства та розпорядженням його коштами здійснює ОСОБА_4 .

Встановлено, що фактичним власником/розпорядником коштів вказаного товариства є ОСОБА_4 .

Далі, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше кінця квітня - початку травня 2024 року, Особа1, діючи за узгодженням з Особа3, Особа2, Особа4, Особа5 та іншими невстановленими особами, у тому числі службовими особами Управління та Полтавської міської ради, висловив вимогу ОСОБА_4 як фактичному власнику та керівнику ТОВ «Будівельник 2016» щодо безумовної необхідності сплати ним неправомірної вигоди у розмірі 10 % від суми кожного договору, який буде укладено між УЖКГ ПМР та суб`єктом господарювання щодо договорів на поточний ремонт вулично-дорожньої мережі, тротуарів, внутрішньоквартальних житлових, прибудинкових та інших територій Полтавської міської територіальної громади.

У випадку ж відмови сплачувати неправомірну вигоду у вказаній сумі, з боку службових осіб Полтавської міської ради будуть створюватися штучні перешкоди у виконанні таких договорів, а прийняття та оплата виконаних робіт буде здійснюватися із затримкою, нові договори укладатись не будуть.

Таким чином, загальна сума неправомірної вигоди у розмірі 10% від суми договорів, укладених у 2024-2025 роках між УЖКГ ПМР та ТОВ «Будівельник 2016» складає 12 369 407, 08 грн та повинна бути сплачена у вказаному розмірі (після сплати коштів суб`єкту господарювання), а саме: загальна сума договорів - 123 694 070, 85 грн; 10% від суми договорів (сума необхідної до сплати неправомірної вигоди) - 12 369 407, 08 грн.

При цьому, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше середини червня 2024 року, Особа1 доведено до ОСОБА_4 , що неправомірну вигоду потрібно надавати частинами у ході виконання робіт за кожним з договорів.

Зокрема, після отримання бюджетних коштів як оплати за актами виконаних робіт, неправомірну вигоду необхідно було сплачувати у розмірі 10% від отриманої суми шляхом її перерахування за наданим Особа1 кодом через пункт обміну валют «X-CHANGE», розташований за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 46.

Грошові кошти перераховувались саме у вказаний Особа1 спосіб з метою конспірації протиправних дій та уникнення викриття злочинної схеми працівниками правоохоронних органів.

Вислухавши вказану вимогу, ОСОБА_4 , розуміючи, що у разі невиконання ним вказаних протиправних вимог, завдяки наданій владі та службовому становищу службовими особами Полтавської міської ради будуть вживатися заходи щодо несплати коштів за відповідними актами виконаних робіт та в цілому будуть створюватися перешкоди виконанню договорів з боку ТОВ «Будівельник 2016», що призведе до негативних фінансових наслідків для вказаного підприємства, у зв`язку з чим ОСОБА_4 погодився на вимогу Особа1 щодо надання неправомірної вигоди у розмірі 10% від суми укладених з вказаним суб`єктом господарювання договорів, яка конкретно для керівника ТОВ «Будівельник 2016» складає 12 369 407, 08 грн.

При цьому ОСОБА_4 погодився на вказану незаконну вимогу Особа 1, який, за версією сторони обвинувачення, діяв за узгодженням з Особа 2, Особа 3, Особа 4, Особа 5 та іншими невстановленими службовими особами Управління та Полтавської міської ради.

Разом з тим, обвинувачений діяв на власний розсуд і про вказані факти правоохоронні органи не повідомляв, вирішивши у такий спосіб забезпечити безперешкодне отримання фінансового результату від укладення та виконання договорів з УЖКГ ПМР.

Таким чином, ОСОБА_4 погодився надавати Особа1, Особа3, Особа2, які діяли у змові з Особа4, Особа5 та іншим невстановленим особам, у тому числі службовим особам Управління та Полтавської міської ради неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення наведених вище дій.

Встановлено, що у період з червня 2024 року до листопада 2025 року ТОВ «Будівельник 2016» відповідно до актів виконаних робіт за укладеними договорами отримало грошові кошти на загальну суму 73 374 571, 40 грн.

Зокрема, на виконання раніше висловлених Особа1 за попередньою змовою з Особа3, Особа2, Особа4, Особа5 та іншими невстановленими особами, у тому числі службовими особами Управління та Полтавської міської ради вимог, які погоджені Особа1, у період з 22.06.2024 по 07.11.2025 ОСОБА_4 , як представник ТОВ «Будівельник 2016» надав, а Особа1, Особа 3, Особа 2, Особа4, Особа5 та інші невстановлені особи, у тому числі службові особи Управління та Полтавської міської ради одержали частину неправомірної вигоди в сумі 6 005 700 грн у визначений з використанням конспірації спосіб шляхом її перерахування через пункт обміну валют «Х-СHANGE».

Так, впродовж вказаного часу ОСОБА_4 особисто та за допомогою бенефіціарного власника ТОВ «Будівельник 2016» надав на раніше визначені Особа1 коди неправомірну вигоду, шляхом їх зарахування на баланс рахунку через пункт обміну валют «Х-CHANGE» за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 46, зокрема:

1) 22.06.2024 о 12 год. 12 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 156 700 грн;

2) 16.07.2024 о 13 год. 58 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 400 000 грн;

3) 24.07.2024 о 16 год. 29 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 77 300 грн;

4) 07.08.2024 о 18 год. 14 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 333 900 грн;

5) 03.09.2024 о 16 год. 20 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 194 200 грн;

6) 17.10.2024 о 14 год. 55 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 200 000 грн;

7) 09.11.2024 о 14 год. 41 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 200 000 грн;

8) 21.11.2024 о 14 год. 25 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 250 000 грн;

9) 02.12.2024 о 12 год. 37 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 250 000 грн;

10) 10.12.2024 о 17 год. 03 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 200 000 грн;

11) 13.12.2024 о 17 год. 55 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 200 000 грн;

12) 17.12.2024 о 17 год. 10 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 300 000 грн;

13) 21.12.2024 о 10 год. 51 хв. - через ОСОБА_6 (на виконання вказівки ОСОБА_4 ) надано неправомірну вигоду у розмірі 591 500 грн;

14) 18.02.2025 о 16 год. 29 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 200 000 грн;

15) 22.02.2025 о 17 год. 31 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 300 000 грн;

16) 24.02.2025 о 17 год. 26 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 200 000 грн;

17) 10.03.2025 о 18 год. 58 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 152 100 грн;

18) 10.04.2025 о 14 год. 30 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 100 000 грн;

19) 16.04.2025 о 19 год. 05 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 100 000 грн;

20) 25.04.2025 о 09 год. 16 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 300 000 грн;

21) 06.05.2025 о 11 год. 50 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 100 000 грн;

22) 02.06.2025 о 18 год. 12 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 200 000 грн;

23) 03.06.2025 о 19 год. 23 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 200 000 грн;

24) 04.11.2025 о 11 год. 16 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 200 000 грн;

25) 04.11.2025 о 16 год. 40 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 200 000 грн;

26) 07.11.2025 о 12 год. 14 хв. - ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 400 000 грн;

Разом - загальний розмір переданої неправомірної вигоди становить 6 005 700 грн.

Особа3, Особа1 після отримання інформації у тому числі від ОСОБА_4 про суму перерахованої неправомірної вигоди через пункт обміну валют «Х-CHANGE» з метою конспірації своїх дій одержували кошти як самостійно, так і через інших невстановлених осіб в різних містах та у подальшому розподіляли їх між собою та іншими невстановленими особами, у тому числі службовими особами Полтавської міської ради.

Отже, ОСОБА_4 у період часу з 22.06.2024 до 07.11.2025 на вимогу Особа1, який діяв за попередньою змовою з Особа3, Особа2, Особа4, Особа5 та іншими невстановленими особами, у тому числі службовими особами Полтавської міської ради, надав частину неправомірної вигоди у загальній сумі 6 005 700 грн (частину від загальної суми неправомірної вигоди, яку повинен був надати ОСОБА_4 та сукупний розмір якої складав 7 337 457, 14 грн) у раніше визначений спосіб шляхом перерахування за наданими Особа1 кодами у відділені пункту обміну валют «Х-СНANGE» за безперешкодне виконання укладених договорів, своєчасне прийняття та оплату виконаних робіт, вчинення організаційних дій, направлених на виділення коштів з місцевого бюджету для їх використання у сфері житлово-комунального господарства, безперешкодне укладення нових договорів, тобто за вчинення та не вчинення дій з використанням наданої влади та службового становища Особа2, Особа1, які діяли за попередньою змовою з Особа4, Особа5, Особа3 та іншими невстановленими особами, у тому числі службовими особами Полтавської міської ради.

За наведених обставин ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, тобто в наданні службовій особі, яка займає відповідальне становище та третій особі неправомірної вигоди за вчинення та невчинення службовою особою, в інтересах того, хто надає таку вигоду та в інтересах третіх осіб будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

3. Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та узгоджене покарання обвинуваченому ОСОБА_4 .

Угода про визнання винуватості, яка є предметом розгляду, укладена 26.10.2026 між прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим (на момент укладення угоди - підозрюваним) ОСОБА_4 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 .

У ній наведено формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію дій ОСОБА_4 із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність, що є тотожними до наведених в обвинувальному акті.

В угоді міститься інформація про беззастережне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та наведено перелік обов`язків щодо співпраці у викритті кримінальних правопорушень, вчинених іншими особами, зокрема у вчиненні злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення особами злочинів буде підтверджена доказами.

Відповідно до угоди обвинувачений ОСОБА_4 зобов`язується надавати правдиві та детальні викривальні показання суду щодо причетності та ролі двох інших осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369 КК України, тобто в наданні службовій особі, яка займає відповідальне становище, та третій особі неправомірної вигоди за вчинення та невчинення службовою особою, в інтересах того, хто надає таку вигоду, та в інтересах третіх осіб, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, а також п`яти інших осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вчинення та невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та в інтересах третіх осіб дій з використанням наданої влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі, під час судового розгляду у межах іншого кримінального провадження № 52025000000000658 від 19.11.2025.

При цьому обвинувачений ОСОБА_4 зобов`язується підтверджувати правдивість, достовірність та повноту викривальних показань, наданих ним у кримінальному провадженні № 52025000000000658 від 19.11.2025, зафіксованих у протоколі допиту підозрюваного від 19.06.2026, а також надавати аналогічні показання у ході усіх майбутніх судових розглядів (незалежно від номера судової справи та судового провадження), зокрема при розгляді судом кримінального провадження стосовно інших осіб.

Крім того, сторони узгодили, що протягом 30 (тридцяти) днів з дня затвердження даної угоди ОСОБА_4 перераховує (забезпечує перерахування третіми особами) на підтримку Збройних Сил України, через Благодійну організацію «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим» (код ЄДРПОУ 39696398), реквізити для сплати: МФО 305299; рахунок № НОМЕР_5; призначення платежу: «благодійна допомога для збиття розвідувальних та ударних дронів (на підставі угоди про визнання винуватості з ОСОБА_4 )» грошові кошти в розмірі 1 000 000 (один мільйон) грн.

Прокурором при вирішенні питання про укладення даної угоди про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 470 КПК України враховано наступні обставини:

1) характер і тяжкість вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, розмір наданої неправомірної вигоди;

2) особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, характеризується позитивно, є особою похилого віку та має незадовільний стан здоров`я, дружина якого є інвалідом другої групи та перебуває на його утриманні;

3) наявність суспільного інтересу в швидкому судовому провадженні, яке забезпечить справедливе, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_4 за вчинення корупційного кримінального правопорушення, викритті інших осіб причетних до надання та отримання неправомірної вигоди;

4) наявність суспільного інтересу в запобіганні повторного вчинення кримінальних правопорушень як ОСОБА_4 , так і іншими особами;

5) наявність обставин, які згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 на момент укладення угоди, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;

6) відсутність обставин, які б згідно зі ст. 67 КК України обтяжували покарання ОСОБА_4 .

На виконання вимог ст. 472 КПК України сторони узгодили покарання для ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 369 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України сторони узгодили звільнення ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням та спільно клопочуть перед судом про визначення іспитового строку тривалістю 1 (один) рік із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

В угоді зазначено про обізнаність сторін щодо наслідків її укладення та затвердження, передбачених ст. 473 КПК України, а також наслідків невиконання угоди відповідно до ст. 476 КПК України та відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Вказана угода містить підписи сторін та захисника, а також погоджена із заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

4. Позиція учасників судового засідання

Позиція прокурора

У судовому засіданні прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 підтримав подану угоду про визнання винуватості від 26.10.2026. Зазначив, що підставою для її укладення є п. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України, а угоду погоджено заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 .

На обґрунтування своєї позиції пояснив, що угода відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, укладена добровільно, а її умови відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін кримінального провадження або інших осіб. Також вказав, що розгляд цього кримінального провадження та вирішення питання про затвердження угоди належить до підсудності Вищого антикорупційного суду з огляду на те, що однією з осіб (Особа4), якій, за версією обвинувачення, надавалася неправомірна вигода, є депутат обласної ради.

Зауважив, що однією з ключових умов угоди є надання обвинуваченим ОСОБА_4 правдивих, послідовних та детальних викривальних показань під час судового розгляду щодо інших осіб у кримінальному провадженні № 52025000000000658 від 19.11.2025. Прокурор підкреслив, що ОСОБА_4 за власною ініціативою звернувся до Національного антикорупційного бюро України та виявив послідовне бажання співпрацювати зі стороною обвинувачення, що беззаперечно підтверджує його щире каяття. Результатом такої співпраці та активних дій ОСОБА_4 стало, зокрема, повідомлення про підозру ще 9 особам у пов`язаному кримінальному провадженні, а самі його викривальні показання є вагомими й повністю узгоджуються та підтверджуються сукупністю інших доказів, зібраних під час досудового розслідування.

Наголосив на наявності беззаперечного суспільного інтересу в укладенні угоди, який полягає у викритті інших осіб, причетних до корупційного кримінального правопорушення, забезпеченні невідворотності покарання, досягненні суттєвої процесуальної економії під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження щодо самого ОСОБА_4 , а також у перерахуванні обвинуваченим 1 000 000 грн на підтримку Збройних Сил України через Благодійну організацію «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим» для придбання засобів збиття розвідувальних та ударних дронів. Також надав суду копію меморандуму про співпрацю, укладененого директором відповідної благодійної організації, директором Національного антикорупційного бюро України та заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Саме сукупність цих обставин надала стороні обвинувачення достатні та обґрунтовані підстави для укладення угоди з обвинуваченим.

Крім того, прокурор зазначив, що наявні достатні фактичні підстави для визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. Потерпілі та цивільний позов у кримінальному провадженні відсутні, матеріальної шкоди кримінальним правопорушенням не завдано.

Під час узгодження виду та міри покарання стороною обвинувачення враховано обставини, що пом`якшують покарання, зокрема щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Також звернув увагу суду на дані, які характеризують особу обвинуваченого, зокрема його вік (58 років), який у сукупності з незадовільним станом здоров`я, позитивною характеристикою та перебуванням на його утриманні дружини (яка є особою з інвалідністю II групи), істотно знижує суспільну небезпеку особи винного.

Щодо процесуальних витрат прокурор пояснив, що у виділеному кримінальному провадженні № 52026000000000610 від 26.10.2026 витрати на залучення експертів відсутні (проведені експертизи стосувалися основного провадження та інших фігурантів), відтак підстави для їх стягнення відсутні.

Також прокурор просив суд скасувати накладений під час досудового розслідування арешт майна, а запобіжний захід у вигляді застави залишити без змін до набрання вироком законної сили, після чого - скасувати його та повернути внесені грошові кошти заставодавцям.

З огляду на викладене прокурор просив суд затвердити угоду про визнання винуватості від 26.10.2026 на погоджених сторонами умовах.

Позиція захисника

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав угоду про визнання винуватості та просив суд її затвердити. Підтвердив, що брав участь у процедурі укладення угоди з моменту її ініціювання, роз`яснив обвинуваченому її умови, його права та наслідки затвердження угоди. Зауважив, що волевиявлення ОСОБА_4 було добровільним і вільним від будь-якого стороннього впливу чи тиску.

Звернув увагу суду на особу обвинуваченого, зокрема його похилий вік, незадовільний стан здоров`я, позитивну характеристику, наявність на утриманні дружини з інвалідністю II групи, відсутність попередніх судимостей, а також щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Наголосив, що узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 75 КК України є співмірним, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, у зв`язку з чим просив суд затвердити угоду про визнання винуватості.

На підтвердження наведених мотивів та тез щодо особи обвинуваченого захисник надав суду відповідні письмові документи, а саме: позитивну характеристику щодо ОСОБА_4 (ПП «Техагросервіс»), довідку про відсутність судимості, медичні довідки про стан його здоров`я та здоров`я його дружини (в т. ч. на підтвердження II групи інвалідності).

Позиція обвинуваченого

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив, що підтримує укладену угоду про визнання винуватості від 26.10.2026 та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, відповідно до формулювання обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті та угоді.

Підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті та угоді, надав пояснення щодо власних дій, а також запевнив у щирому каятті та критичній оцінці своєї протиправної поведінки. Зазначив, що на виконання умов угоди надаватиме детальні (викривальні) показання під час судового розгляду кримінальних проваджень щодо інших осіб (у кримінальному провадженні № 52025000000000658 від 19.11.2025 або виділених із нього провадженнях).

Обвинувачений підтвердив добровільність укладення угоди, зазначивши, що це відбулося за його власною ініціативою, без будь-якого примусу, погроз, насильства чи неправомірних обіцянок з боку сторони обвинувачення. Також підтвердив, що повністю розуміє свої права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, характер висунутого обвинувачення, вид і міру узгодженого покарання, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, і наслідки її невиконання відповідно до ст. 476 КПК України.

Крім того, підтвердив реальну можливість і фінансову спроможність виконати взяте на себе зобов`язання щодо перерахування протягом 30 днів після затвердження угоди судом 1 000 000 грн на підтримку Збройних Сил України через Благодійну організацію «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим».

5. Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам законодавства і ухваленні вироку, а також положення законодавства, якими він керувався

У ході вирішення питання про можливість затвердження угоди, суд має встановити відповідність укладеної сторонами угоди вимогам законодавства та відсутність підстав для відмови в її затвердженні.

Дослідивши угоду про визнання винуватості, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов таких висновків.

5.1. Щодо відповідності умов угоди вимогам національного законодавства

Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого (ч. 2 ст. 469 КПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи (осіб) у вчиненні будь-якого корупційного кримінального правопорушення чи кримінального правопорушення, пов`язаного з корупцією, та якщо інформація щодо вчинення такою особою (особами) кримінального правопорушення буде підтверджена доказами, і за умови повного або часткового (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані).

Суд з урахуванням викладених в обвинувальному акті і угоді обставин, пояснень прокурора, захисника і обвинуваченого, встановив, що правова кваліфікація дій обвинуваченого є правильною. Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечних дій відповідає ознакам, встановленим у нормах кримінального закону.

В угоді та під час судового засідання сторони визнали правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 369 КК України, а саме у наданні службовій особі, яка займає відповідальне становище, та третій особі неправомірної вигоди за вчинення та невчинення службовою особою, в інтересах того, хто надає таку вигоду, та в інтересах третіх осіб будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України, належить до тяжких злочинів та вважається корупційним кримінальним правопорушенням (примітка до ст. 45 КК України).

Відтак, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , належить до тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угоди про визнання винуватості.

Умовами укладеної угоди передбачено, що ОСОБА_4 зобов`язується співпрацювати з прокурором під час судового розгляду кримінальних проваджень щодо співучасників та надавати правдиві, детальні й послідовні викривальні показання суду щодо причетності та ролі двох інших осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369 КК України, тобто в наданні службовій особі, яка займає відповідальне становище, та третій особі неправомірної вигоди за вчинення та невчинення службовою особою, в інтересах того, хто надає таку вигоду, та в інтересах третіх осіб, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, а також п`яти інших осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вчинення та невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та в інтересах третіх осіб дій з використанням наданої влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі, під час судового розгляду у межах кримінального провадження № 52025000000000658 від 19.11.2025 (або виділених із нього проваджень).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 761/13021/19, за змістом ст. 474 КПК України перевірка доказів щодо викриття підозрюваним дій інших учасників групи чи інших вчинених групою злочинів не належить до повноважень суду під час вирішення питання про затвердження угоди про визнання винуватості. Натомість відповідно до ст. 470 КПК України обов`язок ураховувати ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб під час укладення угоди про визнання винуватості покладено саме на прокурора.

Крім того, судом встановлено, що цим кримінальним правопорушенням завдано шкоди виключно державним та суспільним інтересам. Відповідно до змісту обвинувального акта, потерпілі у цьому кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся, а матеріальні збитки відсутні.

Таким чином, з огляду на відсутність потерпілих та завдання шкоди вчиненим кримінальним правопорушенням лише державним та суспільним інтересам, вимоги абз. 6 ч. 4 ст. 469 КПК України в угоді сторонами дотримано.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 470 КПК України угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо тяжкого корупційного злочину, досудове розслідування якого здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро або яке було направлено до суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, може бути укладено за погодженням із заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особою, яка виконує його обов`язки) або його першим заступником чи заступником.

26.10.2026 угоду про визнання винуватості було погоджено заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 , відтак ця угода відповідає вимогам п. 6 ч. 2 ст. 470 КПК України.

5.2. Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства

У ході вирішення питання щодо укладення угоди про визнання винуватості прокурор зобов`язаний враховувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, у запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень (ст. 470 КПК України).

Під суспільним інтересом у кримінальному процесі розуміють певні вигоди для суспільства, без яких неможливо забезпечити його всебічний, стабільний та демократичний розвиток. Вони визнані державою, забезпечені правом, а їх задоволення є гарантією існування і розвитку суспільства загалом. Суспільний інтерес спонукає діяти заради блага всього суспільства та окремої людини.

У кримінальному провадженні суспільний інтерес виражений у завданнях, визначених ст. 2 КПК України. Він полягає в: захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; забезпеченні швидкого, повного та неупередженого розслідування й судового розгляду. Це гарантує, що кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, буде притягнутий до відповідальності пропорційно своїй вині; жодна невинна особа не буде обвинувачена або засуджена; жодна особа не буде піддана необґрунтованому процесуальному примусу; а до кожного учасника кримінального провадження буде застосована належна правова процедура.

Водночас у контексті інституту угод про визнання винуватості суспільний інтерес набуває особливого змісту. Він полягає не у самому лише скороченні тривалості судового провадження або економії процесуальних ресурсів. Такі наслідки є лише похідними. Визначальним є те, що відмова від проведення повного судового розгляду повинна компенсуватися досягненням інших суспільно значущих цілей кримінального судочинства, які за конкретних обставин є більш вагомими, ніж необхідність дослідження всіх доказів у загальному порядку.

Саме тому суспільний інтерес не може ототожнюватися із процесуальними інтересами прокурора чи обвинуваченого або їхнім бажанням завершити провадження шляхом компромісу. Досягнення домовленості між сторонами є лише передумовою укладення угоди, тоді як встановлення її відповідності інтересам суспільства є самостійним обов`язком суду.

Відповідно до змісту угоди, суспільний інтерес в її укладенні сторони вбачають у забезпеченні швидшого судового провадження, яке гарантує справедливе, своєчасне та невідворотне покарання обвинуваченого за корупційне кримінальне правопорушення, пов`язане із систематичною передачею неправомірної вигоди службовим особам у розмірі 10% від вартості договорів підряду на виконання робіт з поточного ремонту вулично-дорожньої мережі, укладених з Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської міської ради, із використанням пункту обміну валют «X-CHANGE» для конспірації грошових переказів (всього 26 траншів на загальну суму 6 005 700 грн).

Крім того, суд бере до уваги зобов`язання ОСОБА_4 , передбачені угодою, щодо співпраці зі стороною обвинувачення з метою викриття інших осіб, причетних до вчинення корупційних кримінальних правопорушень. Така співпраця передбачає надання правдивих і детальних показань про роль цих осіб у вчиненні злочинів, підтвердження відомостей, зафіксованих під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000658 від 19.11.2025 та надання показань у судових розглядах щодо таких осіб.

Таке процесуальне співробітництво має самостійну суспільну цінність, оскільки може сприяти встановленню об`єктивних обставин кримінальних правопорушень, з`ясуванню ролі їх можливих учасників та підвищенню ефективності кримінального переслідування. Особливого значення воно набуває у провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, яким часто властиві прихований характер, складні механізми реалізації та розподіл ролей між учасниками. За таких обставин інформація від особи, обізнаної з відповідною діяльністю, може надати органам правопорядку доступ до відомостей і доказів, отримання яких іншими способами було б істотно ускладнене. Саме тому угода про визнання винуватості дає змогу врахувати не лише визнання особою власної вини, а й її конкретний внесок у досягнення завдань кримінального провадження та протидію злочинності загалом.

Водночас суспільна значущість повідомленої інформації має бути реальною, а не декларативною. Вона потребує оцінки з урахуванням конкретності та доказового підтвердження відомостей, їхньої придатності для викриття інших осіб, а також співмірності узгодженого покарання тяжкості вчиненого обвинуваченим діяння.

У цій справі суспільний інтерес у співпраці ОСОБА_4 полягає у створенні процесуальних передумов для викриття та забезпечення належного доказування причетності інших осіб до вчинення корупційних кримінальних правопорушень, пов`язаних із тими ж фактичними обставинами, але не охоплених обсягом висунутого ОСОБА_4 обвинувачення.

Суд ураховує, що передбачена п. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України умова укладення угоди про визнання винуватості полягає у викритті підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні кримінального правопорушення за умови підтвердження такого викриття доказами.

Оцінюючи зазначені обставини, суд бере до уваги пояснення прокурора ОСОБА_3 , який зазначив про наявність у сторони обвинувачення відомостей, отриманих за участю ОСОБА_4 , що мають вагоме значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, які були предметом розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000658 від 19.11.2025, та можуть істотно сприяти з`ясуванню ролі (й характеру діянь) інших осіб, причетних до протиправної діяльності. За твердженням прокурора, такі відомості мають не лише орієнтуючий характер, а й доказове значення для подальшого кримінального провадження.

При цьому суд не встановлює винуватості згаданих осіб і не оцінює достовірності відомостей, які обвинувачений надаватиме в майбутньому, оскільки така оцінка належить до компетенції суду, який розглядатиме відповідні кримінальні провадження.

Таким чином, передбачена угодою співпраця ОСОБА_4 має значення не лише для вирішення питання про його кримінальну відповідальність, а й для досягнення додаткового правоохоронного результату, що суд бере до уваги під час оцінки відповідності угоди інтересам суспільства.

Суд також ураховує, що укладення угоди усуває необхідність проведення повного судового розгляду щодо обвинуваченого, оскільки останній беззастережно визнає свою винуватість, не оспорює фактичних обставин кримінального правопорушення, погоджується з їх юридичною кваліфікацією та підтверджує добровільність укладення угоди. За таких умов відсутній реальний кримінально-правовий спір щодо обставин пред`явленого обвинувачення, а тому проведення повного судового розгляду виключно з формальних міркувань не сприяло б більш повному досягненню завдань кримінального провадження.

Наслідком затвердження угоди також стане істотне скорочення процесуальних витрат, пов`язаних із необхідністю багаторазового виклику учасників кримінального провадження, дослідження значного обсягу документів та речових доказів, проведення допитів свідків і виконання інших процесуальних дій. Суд підкреслює, що процесуальна економія сама по собі не є достатньою підставою для затвердження угоди. Вона набуває значення суспільного інтересу лише тоді, коли досягається без шкоди для законності, справедливості судового рішення та забезпечення прав учасників кримінального провадження.

У цьому випадку саме така ситуація і має місце, оскільки скорочення судової процедури не пов`язане зі зниженням стандартів судового контролю. Суд перевірив добровільність укладення угоди, усвідомлення обвинуваченим її наслідків, правильність правової кваліфікації кримінальних правопорушень, відповідність узгодженого покарання вимогам кримінального закону та відсутність будь-яких підстав вважати такий процесуальний компроміс несправедливим.

Суд також ураховує, що затвердження угоди забезпечує реалізацію одного з основоположних принципів кримінального права - принципу невідворотності кримінальної відповідальності. Обвинувачений визнає свою винуватість, приймає кримінально-правові наслідки вчиненого, бере на себе обов`язок сприяти встановленню обставин кримінального провадження. Такі дії свідчать не лише про процесуальну співпрацю зі стороною обвинувачення, а й про критичне ставлення до власної протиправної поведінки, що є важливим показником можливості його виправлення без застосування більш суворих заходів кримінально-правового впливу.

Крім того, погоджене сторонами покарання забезпечує досягнення як спеціальної, так і загальної превенції. З одного боку, воно покладає на обвинуваченого реальні кримінально-правові наслідки вчиненого, а з іншого - демонструє суспільству, що добровільне визнання винуватості не звільняє особу від кримінальної відповідальності, а лише допускає її реалізацію в особливому процесуальному порядку за умови досягнення цілей кримінального судочинства.

Таким чином, затвердження угоди не є проявом безкарності чи поблажливого ставлення держави до вчинених кримінальних правопорушень, а навпаки, підтверджує невідворотність кримінальної відповідальності та сприяє формуванню у суспільстві поваги до закону й довіри до правосуддя.

З огляду на беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості, відсутність спору щодо фактичних обставин обвинувачення, його готовність сприяти встановленню істотних для кримінального провадження обставин та досягнення інших суспільно значущих результатів, проведення повного судового розгляду в загальному порядку не забезпечило б більш ефективної реалізації завдань кримінального провадження, ніж затвердження укладеної сторонами угоди.

Крім того, суд бере до уваги взяте на себе обвинуваченим ОСОБА_4 (та підтверджене ним під час підготовчого судового засідання) зобов`язання протягом 30 днів з дня затвердження вказаної угоди перерахувати (забезпечити перерахування третіми особами) 1 000 000 (один мільйон) грн на підтримку Збройних Сил України через Благодійну організацію «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим» (із конкретизованим цільовим призначенням: «благодійна допомога для збиття розвідувальних та ударних дронів»).

Суд констатує, що покладення відповідних обов`язків на обвинуваченого та врахування відповідних фактів прокурором свідчить про наявність беззаперечного суспільного інтересу в укладенні цієї угоди, а її затвердження забезпечить не відмову держави від належного кримінально-правового реагування, а його реалізацію в іншій передбаченій законом процесуальній формі, за якої погоджені сторонами наслідки кореспондують із конкретним внеском обвинуваченого у досягнення завдань кримінального провадження.

Саме сукупність зазначених обставин дає суду підстави дійти висновку, що укладення та затвердження угоди про визнання винуватості у цьому випадку відповідає інтересам суспільства.

5.3. Щодо порушення прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб

Виходячи з положень п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України, під час перевірки угоди про визнання винуватості суд зобов`язаний встановити, чи не порушують її умови права, свободи чи інтереси сторін кримінального провадження або інших осіб. Така перевірка спрямована на забезпечення того, щоб укладення угоди не стало засобом неправомірного обмеження прав будь-якого учасника кримінального провадження чи інших осіб, а також щоб досягнутий між сторонами компроміс не виходив за межі їх процесуальної автономії.

Судом встановлено, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, зокрема, і з огляду на те, що обставини викладеного обвинувачення відповідно до ст. 17 КПК України не можуть бути використані для підтвердження винуватості будь-яких інших осіб, окрім обвинуваченої у цьому провадженні.

Суд наголошує, що в межах цього кримінального провадження не здійснювалось дослідження та оцінка правомірності дій інших осіб, не встановлювалась наявність чи відсутність їх винуватості, а також не встановлено жодних преюдиційних фактів щодо них. Інформація, викладена у вироку стосовно формулювання дій, не має доказового значення для розгляду будь-якого іншого кримінального провадження.

Відповідно до практики ЄСПЛ, обставини, встановлені у кримінальному провадженні, в якому не брали участі інші обвинувачені, не можуть мати для них преюдиціального значення. Докази, досліджені в одному провадженні, зберігають відносний характер, а їх доказове значення обмежується межами цього провадження. Зокрема, фактичні висновки, покладені в основу вироку, ухваленого на підставі угоди про визнання винуватості, не можуть переноситися до іншого кримінального провадження без самостійної перевірки та оцінки відповідних доказів у змагальному судовому процесі (рішення ЄСПЛ від 23.02.2016 у справі «Навальний і Офіцеров проти Росії», заяви № 46632/13 та № 28671/14, § 105).

Сам по собі факт згадування інших осіб у процесуальних документах сторони обвинувачення, зокрема в обвинувальному акті чи інших матеріалах досудового розслідування, не означає, що вирок, постановлений на підставі угоди про визнання винуватості щодо однієї особи, вирішує питання про права, свободи чи інтереси таких осіб або встановлює їх винуватість. На відміну від вироку суду, обвинувальний акт та інші процесуальні документи сторони обвинувачення відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 , ст. ст. 91, 92, 277, 291 КПК України містять лише сформульоване прокурором обвинувачення та виклад фактичних обставин, які, на думку сторони обвинувачення, підлягають доказуванню в суді. Такі відомості не мають преюдиційного значення для інших осіб та не породжують щодо них жодних юридичних наслідків.

Таким чином, цей вирок не є належним та допустимим доказом причетності до вчинення будь-якого злочину осіб, які не є учасниками цього кримінального провадження.

Суд встановив, що умови угоди не порушують прав, свобод чи законних інтересів сторін кримінального провадження, не покладають на них обов`язків, не передбачених законом, не позбавляють їх процесуальних гарантій та не містять положень, які могли б створити для будь-якої зі сторін надмірний чи непропорційний тягар. Навпаки, умови угоди є результатом вільного волевиявлення її сторін, відповідають їхнім процесуальним інтересам та не суперечать вимогам кримінального процесуального законодавства.

Угодою також не вирішується питання щодо примусового вилучення, конфіскації чи обмеження прав стосовно майна третіх осіб. Передбачена угодою можливість виконання майнового зобов`язання за рахунок третіх осіб (шляхом забезпечення ОСОБА_4 перерахування ними 1 000 000 грн на підтримку Збройних Сил України через Благодійну організацію «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим») ґрунтується на цивільно-правовому принципі свободи розпорядження особою своїм майном (ст. 528 ЦК України) та не створює для таких третіх осіб жодних владних чи примусових обов`язків. Затвердження угоди не означає передачі судом приватним особам владних повноважень щодо примусового вилучення майна, а відповідальність за невиконання цього зобов`язання покладається виключно на обвинуваченого.

При цьому суд виходить із того, що предметом судового розгляду під час затвердження угоди про визнання винуватості є виключно питання відповідності такої угоди вимогам закону та можливості її затвердження. У межах такого провадження суд не вирішує питання про права, обов`язки, законні інтереси чи майно третіх осіб, не встановлює їх цивільно-правового статусу, не визначає обсяг їхніх прав чи обов`язків та не надає остаточної кримінально-правової оцінки діям осіб, які не є стороною відповідної угоди.

У цьому кримінальному провадженні відсутні потерпілі. Кримінальним правопорушенням не порушено прав та інтересів громадян або юридичних осіб і не завдано матеріальних збитків.

Відтак, судом не встановлено порушення угодою прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

5.4. Щодо добровільності укладення угоди

Виходячи з п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України, під час вирішення питання про затвердження угоди суд зобов`язаний переконатися, що її укладення є добровільним. Добровільність є однією з фундаментальних умов допустимості інституту угод у кримінальному провадженні, оскільки визнання винуватості та пов`язана з цим відмова особи від реалізації повного комплексу процесуальних прав можуть бути наслідком виключно її вільного та усвідомленого волевиявлення. Перевірка добровільності не обмежується лише формальним підтвердженням сторонами відсутності примусу.

Суд повинен встановити, що рішення про укладення угоди було прийнято обвинуваченим самостійно, після належного розуміння її змісту, правових наслідків та процесуальних обмежень, які виникають у зв`язку із затвердженням угоди судом, а також за відсутності будь-якого незаконного фізичного, психологічного чи іншого впливу, здатного поставити під сумнів свободу волевиявлення.

Під час судового засідання суд безпосередньо з`ясував позицію обвинуваченого ОСОБА_4 щодо обставин укладення угоди. Обвинувачений підтвердив, що угоду уклав добровільно, повністю усвідомлюючи її зміст, правові наслідки та характер взятих на себе зобов`язань. Він зазначив, що умови угоди погоджені сторонами спільно, відповідають його волевиявленню та не потребують будь-яких змін чи уточнень.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 також підтвердили відсутність будь-якого незаконного впливу з боку органу досудового розслідування, прокурора чи інших осіб. Зокрема, вони повідомили про відсутність будь-якого фізичного або психологічного примусу, погроз, насильства, обману, незаконних обіцянок, введення в оману чи інших обставин, які могли б вплинути на свободу прийняття рішення щодо укладення угоди.

Крім того, сторона захисту зазначила, що не має жодних скарг на рішення, дії чи бездіяльність детективів Національного антикорупційного бюро України або прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури під час досудового розслідування, які могли б свідчити про здійснення неправомірного тиску з метою схилення обвинуваченого до укладення угоди.

Окремо суд перевірив добровільність погодження обвинуваченим зобов`язань щодо викривання інших осіб та додаткового майнового зобов`язання, передбаченого угодою. ОСОБА_4 підтвердив, що добровільно погодився на перерахування (забезпечення перерахування третіми особами) 1 000 000 (одного мільйона) грн на підтримку Збройних Сил України через Благодійну організацію «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим» (із конкретизованим цільовим призначенням: «благодійна допомога для збиття розвідувальних та ударних дронів»), цілком усвідомлює зміст цього обов`язку, його майнові наслідки та підтвердив реальну можливість його виконання у погодженому сторонами порядку протягом 30 днів з дня затвердження угоди.

Прокурор ОСОБА_3 також підтвердив, що всі умови угоди були предметом спільного обговорення сторін, досягнуті шляхом взаємного волевиявлення та без застосування будь-яких незаконних засобів впливу. За твердженням прокурора, укладення угоди стало результатом реалізації сторонами передбаченого кримінальним процесуальним законом права на процесуальний компроміс.

Під час безпосереднього спілкування з обвинуваченим суд не встановив жодних обставин, які могли б свідчити про нерозуміння ним змісту угоди, сумніви щодо власної позиції або небажання підтримувати досягнуті домовленості. Поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 , його відповіді на запитання суду, а також узгодженість позиції із захисником ОСОБА_5 свідчать про послідовність, усвідомленість і добровільність прийнятого рішення.

Ураховуючи пояснення сторін кримінального провадження та відповіді обвинуваченого на запитання суду під час безпосередньої перевірки добровільності укладення угоди, а також відсутність відомостей про застосування до нього насильства, примусу, погроз або обіцянок чи вплив інших обставин, не передбачених угодою, суд не встановив обґрунтованих підстав вважати, що угоду укладено недобровільно.

Суд ураховує, що добровільність означає не лише відсутність незаконного примусу, а й наявність реальної процесуальної альтернативи. Обвинувачений ОСОБА_4 міг відмовитися від укладення угоди та наполягати на розгляді обвинувального акта в загальному порядку з дослідженням усіх доказів, допитом свідків і реалізацією всіх процесуальних прав, однак свідомо обрав інший передбачений законом спосіб завершення кримінального провадження. Суд переконався, що вибір обвинуваченим порядку кримінального провадження був справді вільним, а не вимушеним.

5.5. Щодо можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань

Виходячи з п. 5 ч. 7 ст. 474 КПК України, суд зобов`язаний перевірити угоду на предмет можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.

За змістом угоди обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, та зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість у зазначеному обсязі під час судового провадження.

У судовому засіданні обвинувачений підтвердив обставини, викладені у формулюванні обвинувачення, надав зізнавальні показання щодо власних дій та відомих йому обставин вчинення кримінального правопорушення, беззастережно визнав свою винуватість та щиро розкаявся. Відтак суд констатує, що обвинувачений ОСОБА_4 виконав взяті на себе зобов`язання у цій частині.

Крім того, під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив готовність та реальну спроможність виконати інші передбачені угодою зобов`язання, що полягають у подальшій співпраці зі стороною обвинувачення щодо викриття співучасників у пов`язаних кримінальних провадженнях, підтвердженні раніше наданих викривальних показань під час судових розглядів, а також у перерахуванні протягом 30 днів з дня затвердження угоди 1 000 000 грн на підтримку Збройних Сил України через Благодійну організацію «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим».

Суд вважає за необхідне окремо оцінити допустимість включення до угоди про визнання винуватості обов`язку обвинуваченого ОСОБА_4 перерахувати (забезпечити перерахування третіми особами) 1 000 000 (один мільйон) грн на рахунок Благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим» (із конкретизованим цільовим призначенням: «благодійна допомога для збиття розвідувальних та ударних дронів (на підставі угоди про визнання винуватості з ОСОБА_4 )») з огляду на приватноправовий статус її одержувача та правову природу такого майнового зобов`язання.

Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» нормативно визначає благодійну організацію як юридичну особу приватного права, а благодійну діяльність - як добровільну особисту та/або майнову допомогу для досягнення визначених законом цілей. Приватноправовий статус благодійної організації є закономірним наслідком обраної форми організації благодійної діяльності та сам по собі не свідчить про те, що така організація не може бути одержувачем майнової допомоги. Для її оцінки визначальними є правова природа зобов`язання, підстава його виникнення, його зміст, мета та спосіб виконання.

Суд виходить із диспозитивного принципу, що обвинувачений вправі самостійно розпоряджатися належними йому коштами та здійснити благодійний внесок на користь Благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим» незалежно від укладення угоди про визнання винуватості. Водночас можливість вчинити певну дію поза межами кримінального провадження не виключає того, що особа може добровільно взяти на себе відповідне зобов`язання в межах досягнутих із прокурором домовленостей. Формалізація такого зобов`язання в угоді надає йому визначеності щодо суми, одержувача, цільового призначення та порядку виконання, а також дає змогу перевірити його зміст під час вирішення питання про затвердження угоди.

Якщо обвинувачений ОСОБА_4 , усвідомлюючи зміст та наслідки укладення угоди, добровільно погоджується спрямувати частину належних йому коштів на визначену легітимну суспільно корисну мету, саме по собі закріплення такого зобов`язання в тексті угоди не змінює правової природи благодійного внеску і не перетворює його на незаконний платіж. Вирішальним є те, чи відповідає погоджена умова вимогам закону, чи не порушує вона прав інших осіб та чи не використовується для обходу встановлених законом обмежень.

При цьому суд диференціює добровільне майнове зобов`язання, яке обвинувачений приймає на себе внаслідок погодження умов угоди, та примусове вилучення майна на підставі владного рішення. У цьому випадку обов`язок перерахувати 1 000 000 грн не встановлюється державою як загальнообов`язковий платіж на користь приватної юридичної особи, не є штрафом, конфіскацією майна, податком, збором чи іншим публічно-правовим обтяженням. Його підставою є домовленість прокурора та обвинуваченого, виражена в угоді про визнання винуватості, яку суд перевіряє відповідно до вимог ст. 474 КПК України. Затвердження угоди не делегує благодійній організації владні повноваження щодо обвинуваченого, а лише легітимізує та надає юридичної сили погодженим сторонами умовам у межах установленої законом процедури.

Такий платіж також не може ототожнюватися з відшкодуванням шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. У цьому кримінальному провадженні діями ОСОБА_4 матеріальної шкоди завдано не було і цивільний позов не заявлявся, а тому відповідне майнове зобов`язання не замінює виконання обов`язку з відшкодування шкоди, а спрямоване виключно на досягнення визначеної суспільно корисної мети та підтримку обороноздатності держави в умовах воєнного стану.

Суд не вбачає нормативних підстав стверджувати, що погодження такого платежу містить ознаки прихованого застосування до ОСОБА_4 іншого виду кримінального покарання або заходу кримінально-правового характеру, не передбаченого законом, що суперечило б принципу законності (nulla poena sine lege). Затвердження угоди не означає передачі судом приватній юридичній особі повноважень щодо примусового вилучення майна обвинуваченого. Суд не звертає стягнення на кошти ОСОБА_4 для перерахування благодійній організації, а правовою підставою їх перерахування є погоджене обвинуваченим зобов`язання, яке він добровільно взяв на себе в межах укладення угоди.

Істотне значення для оцінки погодженої умови має конкретне цільове призначення платежу. Згідно з угодою, кошти мають бути перераховані протягом 30 (тридцяти) днів з дня затвердження угоди на рахунок Благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим» із зазначенням у платіжному документі призначення: «благодійна допомога для збиття розвідувальних та ударних дронів (на підставі угоди про визнання винуватості з ОСОБА_4 )». Таким чином, сторони визначили не лише розмір майнового зобов`язання та його одержувача, а й конкретну суспільно корисну мету, для досягнення якої воно реалізується. Таке цільове призначення відповідає визначеній законом природі благодійної діяльності як добровільної майнової допомоги та дає змогу відмежувати погоджений сторонами платіж від передачі коштів на задоволення приватного майнового інтересу конкретної особи.

Водночас суд констатує, що відповідне майнове зобов`язання не може використовуватися сторонами угоди для обходу імперативних вимог закону. Зокрема, його зміст не повинен спрямовуватися на задоволення приватного майнового інтересу конкретної особи, приховувати передачу майна поза встановленими законом процедурами, порушувати права третіх осіб або замінювати виконання обов`язку, який прямо встановлений законом. Під час перевірки угоди таких обставин судом не встановлено. Не встановлено також обставин, які б ставили під сумнів законність походження коштів, що є предметом відповідного зобов`язання, або свідчили про те, що їх перерахування матиме наслідком розпорядження майном, яке підлягає арешту, спеціальній конфіскації чи іншому передбаченому законом заходу публічно-правового примусу.

За таких обставин суд оцінює погоджене сторонами майнове зобов`язання у його сукупному змісті як добровільно акцептоване обвинуваченим зобов`язання здійснити визначений платіж (забезпечити таке здійснення третіми особами) на конкретну благодійну мету, із визначенням його розміру, одержувача та способу виконання.

Нормативних імперативів чи обмежувальних застережень, відповідно до яких у межах угоди про визнання винуватості майнове зобов`язання могло б бути виконане виключно на користь держави, положення КПК України не містять. Натомість ст. 474 КПК України орієнтує суд на перевірку конкретних критеріїв: законності умов угоди, їх відповідності інтересам суспільства, дотримання прав інших осіб, добровільності та реальної можливості виконання взятих зобов`язань. Предметом судового контролю в цій частині перевірки умов угод є законність змісту домовленості, а не належність одержувача коштів до державного сектору. В іншому випадку особа, яка вільно розпоряджається належними їй коштами, не могла б у межах угоди добровільно погодити їх передачу на суспільно корисну мету лише через те, що одержувачем є приватна юридична особа. Такий висновок не корелює ані з положеннями КПК України, ані з загальними засадами цивільного законодавства щодо свободи розпорядження особою своїм майном. Визначення Благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим» одержувачем коштів не суперечить вимогам закону.

Суд виходить із того, що перевірка можливості виконання угоди не означає встановлення факту її повного виконання на момент постановлення вироку. Закон вимагає від суду оцінити лише те, чи є погоджені сторонами зобов`язання реально здійсненними та чи відсутні об`єктивні перешкоди для їх виконання. Питання належного виконання угоди після її затвердження, а також наслідки можливого невиконання окремих її умов вирішуються у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив можливість виконання взятих на себе за угодою зобов`язань у повному обсязі. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про очевидну неможливість виконання обвинуваченим зобов`язань за угодою, у зв`язку з чим передбачені п. 5 ч. 7 ст. 474 КПК України підстави для відмови в затвердженні угоди відсутні.

5.6. Щодо відповідності умов угоди вимогам закону в частині призначення покарання

За приписами ст. 472 КПК України істотною умовою, яку має містити угода про визнання винуватості, є узгоджене сторонами угоди покарання, а також звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням (у випадку досягнення такої домовленості).

Відтак, суд має перевірити узгоджене між прокурором та обвинуваченим покарання на предмет відповідності вимогам закону, а також можливість звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу (1); відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу (2); враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (3).

У випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди (ч. 5 ст. 65 КК України).

Так, санкція ч. 3 ст. 369 КК України передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Сторони запропонували суду призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років або іншого більш м`якого покарання, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

За умовами угоди сторони пропонують суду звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням.

При вирішенні питання про те, чи є узгоджене сторонами покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, суд ураховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , зокрема те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи, має незадовільний стан здоров`я, а також має на утриманні дружину, яка є особою з інвалідністю II групи.

Водночас суд вважає за необхідне окремо оцінити посилання прокурора на похилий вік обвинуваченого як на обставину, що характеризує його особу та має значення для кримінального провадження.

Відповідно до анкетних даних ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому на момент ухвалення вироку йому виповнилося 58 років і 23 дні.

У постанові від 02.12.2021 у справі № 739/639/20 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи питання про наявність обставини, що обтяжує покарання, у вигляді вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, зазначив, що відповідно до вікової класифікації Всесвітньої організації охорони здоров`я до осіб похилого віку належать особи віком від 60 до 75 років. Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також особи, яким до досягнення такого віку залишилося не більш як півтора року. За загальним правилом, право на пенсію за віком виникає після досягнення 60 років за наявності передбаченого законом страхового стажу. Отже, на момент ухвалення вироку ОСОБА_4 не досяг 60-річного віку, а до досягнення такого віку йому залишилося більше ніж півтора року. За цих обставин суд не має підстав характеризувати обвинуваченого як особу «похилого віку» та розцінює відповідне твердження угоди в якості загальноописової (а не чітко-юридичної і належною мірою значущої) прикмети.

Водночас вік обвинуваченого, як і інші відомості про його особу, враховано судом у сукупності з іншими обставинами під час вирішення питання про необхідність і достатність узгодженого сторонами покарання.

Суд також ураховує обставини, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_4 , стороною обвинувачення та судом не встановлено.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 75 КК України тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом у межах від одного року до трьох років.

Визначення тривалості іспитового строку та конкретного переліку обов`язків належить до дискреційних повноважень суду.

Беручи до уваги характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи, беззастережно визнав свою винуватість та щиро розкаявся у вчиненому, суд дійшов висновку про необхідність встановити запропонований сторонами в угоді від 26.10.2026 іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік. На переконання суду, саме такий строк випробування є необхідним і достатнім для забезпечення контролю за поведінкою обвинуваченого та його виправлення без ізоляції від суспільства.

Зі змісту ч. 1 ст. 76 КК України вбачається, що покладення на особу обов`язків періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації (п. 1) та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання (п. 2) є імперативним при застосуванні звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання про застосування положень ч. 3 ст. 76 КК України, суд бере до уваги висловлену в судовому засіданні позицію прокурора щодо відсутності необхідності у покладенні на обвинуваченого передбачених цією нормою додаткових обов`язків. Зазначену позицію повністю підтримали обвинувачений та його захисник, навівши додаткові аргументи на її обґрунтування.

Оцінюючи доцільність застосування таких заходів, суд враховує бездоганну процесуальну поведінку ОСОБА_4 під час досудового розслідування, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, надання викривальних показань, а також відомості, що характеризують особу обвинуваченого. Сукупність зазначених обставин дає суду підстави вважати, що для забезпечення належного контролю за поведінкою ОСОБА_4 достатнім є покладення на нього лише обов`язків, визначених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 76 КК України, без застосування додаткових заходів, передбачених частиною 3 цієї статті.

На переконання суду, саме такий обсяг покладених на обвинуваченого зобов`язань є пропорційним, обґрунтованим і необхідним, забезпечує можливість ефективного нагляду з боку органу пробації та є достатнім для досягнення мети запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

6. Висновки суду

З урахуванням зазначених обставин суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості, укладена між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність і кримінального процесуального законодавства.

Підстави для відмови в затвердженні угоди, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні, тому суд затверджує угоду про визнання винуватості шляхом ухвалення вироку та призначає обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

7. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

7.1. Щодо цивільного позову

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлений.

7.2. Щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні

Відповідно до положень ст. ст. 124, 368 КПК України при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, суд повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000658 від 19.11.2025 (матеріали з якого постановою прокурора від 20.10.2026 виділено в окреме провадження № 52026000000000610 щодо ОСОБА_4 ) були здійснені процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів для проведення судової експертизи звукозапису (постанова від 22.05.2026, висновок експерта від 09.06.2026 № 2348/27) та судових портретних експертиз (постанова від 27.05.2026, висновок експерта від 02.07.2026 № CE-19-26/28703-ВЗ; постанова від 20.07.2026, висновок експерта від 04.08.2026 № 2351/30).

Водночас в обвинувальному акті від 26.10.2026 зазначено про відсутність витрат на залучення експертів у даному (виділеному) провадженні, а документально підтверджені розрахунки понесених витрат суду не надавалися. Питання їх розподілу сторонами в угоді про визнання винуватості від 26.10.2026 не врегульовувалося, і в судовому засіданні прокурор зазначив про відсутність необхідності у вирішенні питання щодо розподілу процесуальних витрат при затвердженні угоди стосовно ОСОБА_4 , оскільки проведення таких експертиз не стосувалося доведення вини ОСОБА_4 .

З огляду на викладене, підстави для розподілу процесуальних витрат та їх стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні відсутні.

7.3. Щодо винагороду викривачу

Викривач у цьому кримінальному провадженні відсутній, тому підстави для виплати винагороди викривачу відсутні.

7.4. Щодо спеціальної конфіскації

Підстави застосування спеціальної конфіскації відсутні.

7.5. Рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження

Щодо запобіжного заходу

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374, ч. 3 ст. 475 КПК суд при ухваленні вироку, серед іншого, приймає рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.06.2026 у справі № 991/8322/26 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК.

На виконання зазначеної ухвали заставу внесено на підставі таких платіжних інструкцій:

- № 175 від 30.06.2026 на суму 200 000 грн, платник - ТОВ «Верія ЛТД» (код платника: 42055350, рахунок платника НОМЕР_6, призначення платежу: «застава за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) по кримінальному провадженню № 52025000000000658 від 19.11.2025 у Вищому антикорупційному суді»);

- № 3181948 від 30.06.2026 на суму 100 000 грн, платник - ОСОБА_9 (код платника: НОМЕР_1 , рахунок платника НОМЕР_2 , призначення платежу: «застава за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) по кримінальному провадженню № 52025000000000658 від 19.11.2025 у Вищому антикорупційному суді»);

- № 2079 від 08.07.2026 на суму 100 000 грн, платник - ПП «Техагросервіс» (код платника: 25166428, рахунок платника НОМЕР_7, призначення платежу: «застава за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з ухвалою ВАКС від 24.06.2026 по справі № 991/8322/26, провадження № 1-кс/991/8339/26 без ПДВ»);

- № 2079 від 22.07.2026 на суму 200 000 грн, платник - ОСОБА_10 (код платника: НОМЕР_3 , рахунок платника НОМЕР_4 , призначення платежу: «застава за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з ухвалою ВАКС від 24.06.2026 по справі № 991/8322/26, провадження № 1-кс/991/8339/26 без ПДВ»);

Загальний розмір внесеної застави становить 600 000 грн.

Строк дії покладених обов`язків неодноразово продовжувався ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 18.08.2026 у справі № 991/10236/26 та від 13.10.2026 у справі № 991/12391/26 - востаннє до 18.12.2026 включно.

Оцінюючи доцільність подальшої дії запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд ураховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, беззастережне визнання ним винуватості, належну процесуальну поведінку, а також необхідність забезпечення виконання умов угоди про визнання винуватості та вироку суду.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави без змін.

Водночас із набранням вироком законної сили підлягають скасуванню обов`язки, покладені на ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, припиняється дія запобіжного заходу у вигляді застави, а внесені грошові кошти застави на підставі ч. 11 ст. 182 КПК України підлягають поверненню заставодавцям.

Щодо арешту майна

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та незастосування спеціальної конфіскації.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.04.2026 у справі № 991/3253/26 накладено арешт на належний ОСОБА_4 мобільний телефон марки «SAMSUNG GALAXY ZFOLD6», а також на аркуш формату A4 із відтиском печаток ТОВ «Будівельник 2016» та ФОП ОСОБА_4 .

Згідно з актом приймання-передачі від 26.10.2026 вказаний мобільний телефон було передано ОСОБА_4 на відповідальне зберігання. Ураховуючи, що ОСОБА_4 не призначено покарання у виді конфіскації майна, не застосована спеціальна конфіскація та цивільний позов у провадженні не заявлявся, суд вважає за необхідне скасувати окреслений захід забезпечення кримінального провадження з моменту набрання вироком законної сили.

Щодо речових доказів і документів

При ухваленні вироку, керуючись положеннями ч. 9 ст. 100 КПК України, суд вирішує питання про долю документів та речових доказів, які були надані сторонами і долучені до матеріалів судової справи. Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, суд вирішує залишити у матеріалах справи.

Постановою детектива Національного антикорупційного бюро України від 04.04.2026 мобільний телефон марки «SAMSUNG GALAXY ZFOLD6» та аркуш формату A4 із відтиском печаток ТОВ «Будівельник 2016» і ФОП ОСОБА_4 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 52025000000000658 від 19.11.2025.

Ураховуючи, що зазначений мобільний телефон не підлягає конфіскації чи вилученню за приписами ч. 9 ст. 100 КПК України, згідно з ч. 1 ст. 100 КПК України він підлягає залишенню у володільця - ОСОБА_4

Аркуш формату А4 із відтисками печаток залишається у матеріалах кримінального провадження (п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України).

7.6. Щодо застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру

Підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 65-67, 75, 76 КК України, ст.ст. 100, 373-376, 469-475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 26.10.2026 у кримінальному провадженні № 52026000000000610 від 20.10.2026 між прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 .

2. ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

3. Призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами покарання за ч. 3 ст. 369 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, без конфіскації майна.

4. Звільнити ОСОБА_4 на підставі ч. 2 ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

5. На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання .

6. Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.06.2026 року у справі № 991/8322/26, - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

7. З моменту набрання цим вироком законної сили:

- скасувати обов`язки, покладені на ОСОБА_4 на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.06.2026 у справі № 991/8322/26 (з продовженнями, останнє з яких - ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.10.2026 у справі № 991/12391/26 );

- грошові кошти застави в загальному розмірі 600 000 (шістсот тисяч) гривень, внесені на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду, повернути заставодавцям у відповідних частинах: а) 200 000 (двісті тисяч) грн, внесені згідно з платіжною інструкцією № 175 від 30.06.2026, - повернути заставодавцю ТОВ «Верія ЛТД» (код ЄДРПОУ: 42055350; рахунок НОМЕР_6 ); б) 100 000 (сто тисяч) грн, внесені згідно з платіжною інструкцією № 3181948 від 30.06.2026, - повернути заставодавцю ОСОБА_9 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; рахунок НОМЕР_2 ); в) 100 000 (сто тисяч) грн, внесені згідно з платіжною інструкцією № 2079 від 08.07.2026, - повернути заставодавцю ПП «Техагросервіс» (код ЄДРПОУ: 25166428; рахунок НОМЕР_7 ); г) 200 000 (двісті тисяч) грн, внесені згідно з платіжною інструкцією № 2079 від 22.07.2026, - повернути заставодавцю ОСОБА_10 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; рахунок НОМЕР_4 ).

8. З моменту набрання цим вироком законної сили скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.04.2026 у справі № 991/3253/26 на належний ОСОБА_4 мобільний телефон марки «SAMSUNG GALAXY ZFOLD6» та на аркуш формату A4 із відтиском печаток ТОВ «Будівельник 2016» і ФОП ОСОБА_4 .

9. Речові докази у кримінальному провадженні після набрання вироком законної сили:

- мобільний телефон марки «SAMSUNG GALAXY ZFOLD6», визнаний речовим доказом постановою детектива Національного антикорупційного бюро України від 04.04.2026 та переданий на відповідальне зберігання, - залишити ОСОБА_4 ;

- аркуш формату А4 із відтиском печаток ТОВ «Будівельник 2016» та ФОП ОСОБА_4 , визнаний речовим доказом постановою детектива Національного антикорупційного бюро України від 04.04.2026, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

10. Документи, надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.

11. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, та обмежень, визначених у ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

12. Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Суддя ОСОБА_1