П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2026 р.
м. Одеса
Справа № 400/3961/26
Головуючий першої інстанції: Птичкіна В.В.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м. Миколаїв
Повний текст судового рішення складений: 09.06.2026
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
14.04.2026 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2025:
№0729268-2407-1403-UA48020030000061219 щодо визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 у розмірі 329,88грн.;
№0729267-2407-1403-UA48020030000061219 щодо визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 у розмірі 2040,15грн.;
№0729266-2407-1403-UA48020030000061219 щодо визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 у розмірі 3088,5грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до 23.04.2025 у власності позивача перебувало нерухоме майно – гараж загальною площею 43,5кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . За поясненнями позивача, податковий орган протиправно нарахував йому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022-2024, оскільки на підставі пп.69.22 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (в редакції Закону України №2142-ІХ від 24.03.2022) він звільнений від сплати такого податку з огляду на те, що територія Березнегуватської селищної територіальної громади у період з 21.03.2022 по 11.11.2022 була віднесена до територій, на якій велися бойові дії.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 у задоволенні позову відмовлено. При вирішенні справи, суд першої інстанції врахував пп.69.22 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в редакції Закону України №2142-ІХ від 24.03.2022 (тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії) та зазначив, що Березнегуватська селищна територіальна громада у період з 21.03.2022 до 11.11.2022 була віднесена до територій, на яких велися активні бойові дії, а тому податкова правомірно визначила позивачу суму податку у 2022 за 2 місяці у розмірі 329,88грн. Суд зазначив, що у 2023-2024 Березнегуватська селищна територіальна громада не була територією активних бойових дій/тимчасово окупованою територією, а тому відповідач, визначаючи позивачу податкові зобов`язання за 2023-2024, вірно застосував положення пп.69.22 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК у редакції Закону України №3050-ІХ від 11.04.2023 (починаючи з 1 січня 2023 року за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території). Крім того, суд першої інстанції зазначив, що нарахування у 2025 році податкових зобов`язань за 2022, 2023, 2024 роки відбулося у межах 1095-денного строку (за 2022 таке право у відповідача виникло 01.01.2023, за 2023 - 01.01.2024, за 2024 - 01.01.2025).
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги як і в позові, позивач наголошує на тому, що звільнений від сплати на підставі пп.69.22 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в редакції Закону України №2142-ІХ від 24.03.2022, при цьому наголошує про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Закону України №3050-ІХ від 11.04.2023, які мають застосовуватись після 06.05.2023. Крім того, зауважує, що спірні податкові повідомлення-рішення від 07.08.2025 не надсилались відповідачем до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) роком. На думку позивача, за 2022 податкове повідомлення-рішення мало бути направлене не пізніше 01.07.2023, за 2023 - не пізніше 01.07.2024, за 2024 - до 01.07.2025. З цих підстав, він вважає, що звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання на підставі пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України. Окрім наведеного, апеляційна скарга містить доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки не залишив без розгляду відзив ГУ ДПС у Миколаївській області, який направлявся лише на адресу представника позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №474529567 від 27.04.2026, до 23.04.2025 ОСОБА_3 на праві власності належала нежитлова будівля - гараж загальною площею 43,5кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.65-66/
07.08.2025 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області прийняті податкові повідомлення-рішення щодо визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
№0729268-2407-1403-UA48020030000061219 - за 2022 у розмірі 329,88грн.;
№0729267-2407-1403-UA48020030000061219 - за 2023 у розмірі 2040,15грн.;
№0729266-2407-1403-UA48020030000061219 - за 2024 у розмірі 3088,5грн. /а.с.32-34/
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду позовом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі – ПК України).
Згідно з п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (п.15.1 ст.15 ПК України).
Відповідно до ст.265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з пп.266.1.1, 266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За приписами пп.266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пп.266.9.1 п.266.9 ст.266 ПК України податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» №2142-IX від 24.03.2022 (набрав чинності 05.04.2022) п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України доповнено пп.69.22 наступного змісту:
« 69.22. Тимчасово положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. При цьому платники податку - юридичні особи протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період. Для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов`язання за період з 1 січня по 1 березня 2022 року.
Водночас, відповідно до пп.69.22 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України (в редакції, що діє з 06.05.2023 згідно Закону України №3050-IX) тимчасово, на період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей:
підставою для обчислення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що були пошкоджені або знищені, є відомості, визначені статтею 266 цього Кодексу, дані Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (далі - Реєстр майна), та дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується: 1) за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України: за 2021 та 2022 роки - за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних осіб; за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року - за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності юридичних осіб, та за об`єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб.
Починаючи з 1 січня 2023 року за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.
Суд звертає увагу на те, що редакція пп.69.22 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України (в редакції, яка діяла до 06.05.2023) передбачала, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не нараховується та не сплачується, у тому числі їх частки, за об`єкти, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії за період 2021 та 2022 роки - за об`єкти житлової нерухомості та за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 - за об`єкти нежитлової нерухомості. Тоді як редакція пп.69.22 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України (в редакції чинній з 06.05.2023) передбачає звільнення від нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій за цей же період. Наведене доводить різний правовий режим земельних ділянок в залежності від статусу територій та не ототожнює їх правового регулювання.
З матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно, що належало позивачу на праві власності у 2022-2024, розташоване на території Березнегуватської селищної територіальної громади, яка у період з 21.03.2022 до 11.11.2022 була віднесена до територій, на яких велися активні бойові дії, з 11.11.2022 вказана територія віднесена до зони можливих бойових дій.
З огляду на вказане вище правове регулювання, положення пп.69.22 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України у редакції Закону України від 15.03.2022 №2120-IX та той факт, що територія Березнегуватської селищної територіальної громади віднесена до території активних бойових дій в період з 21.03.2022 до 11.11.2022, позивач мав право на пільгу зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 за користування відповідними об`єктами нерухомості, які розташовані на цій території
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 07.08.2025 №0729268-2407-1403-UA48020030000061219 щодо визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 у розмірі 329,88грн. за 2 місяці є правомірним.
Разом з тим, за період винесення податкових повідомлень-рішень від 07.08.2025 №№0729267-2407-1403-UA48020030000061219, 0729266-2407-1403-UA48020030000061219 за 2023-2024 Березнегуватська селищна територіальна громада не була віднесено не була віднесена до територій активних бойових дій або тимчасово окупованих територій, що свідчить про правомірність нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023-2024.
Доводи апелянта щодо звільнення його від сплати податку на підставі пп.69.22 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України в редакції Закону України №2242-ІХ та відсутності правових підстав для застосування в редакції цієї статті згідно Закону України №3050-IX з огляду на ст.58 Конституції України грунтуються на невірному тлумаченні законодавства.
Слід зазначити, що виходячи із положень загальноправового принципу дії норми права у часі, Закон України від 11.04.2023 №3050-ІХ, який набрав чинності 06.05.2023, має застосовуватись до правовідносин, що виникли після 06.05.2023.
Колегія суддів наголошує на тому, що обидві редакції пп.69.22 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» не суперечать одна одній, а розповсюджують свою дію у часі на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке знаходиться на територіях, визначених у вказаному пункті в залежності від дати отримання відповідно статусу: до 06.05.2023 - території, на яких ведуться (велися) бойові дії, після 06.05.2023 - території активних бойових дій.
При вирішенні справи, судом першої інстанції враховано висновки Верховного Суду у постановах від 28.10.2025 у справі №200/673/25, від 15.04.2025 у справі № 400/15519/23.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення контролюючим органом строку винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно з п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених п.102.2 ст.102 ПК України, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених ПК України, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом.
Також, відповідно до п.102.9 ст.102 ПК України, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків передбачених цим Кодексом.
Пункт 102.9 статті 102 виключено на підставі Закону України №3219-IX від 30.06.2023 (набрав чинності 01.08.2023).
Таким чином, враховуючи, що перебіг строків зупинявся та був відновлений з 01.08.2023, відсутні підстави вважати, що спірні податкові повідомлення-рішення від 07.08.2025 прийняті ГУ ДПС у Миколаївській області з порушенням строку, визначеного ст.102 ПК України.
Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при вирішені справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Отже, при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано вимоги законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач
А.В. Крусян
Судді
С.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв