ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 141439902

Озвучення тимчасово недоступне

Справа №589/529/21

Номер провадження 22-ц/816/2782/26

Категорія - 8

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів: Собини О.І., Сидоренко А.П.,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 02 липня 2025 року, ухвалене у складі судді Лєвши С.Л. у м. Шостка,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Шосткинської міської ради Сумської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, – Головне управління Держгеокадастру у Сумській області,

про визнання незаконним та скасування рішення про передачу земельної ділянки у власність, скасування реєстрового запису в Державному земельному кадастрі,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

15 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, який обґрунтувала такими обставинами.

Рішенням виконкому Шосткинської міської ради від 28 грудня 1995 року № 442 земельну ділянку площею 0,006 га під гаражем було вилучено від домоволодіння АДРЕСА_1 та надано в постійне користування ОСОБА_3 для обслуговування гаража.

Після смерті ОСОБА_3 його дружина ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 вересня 2005 року набула у власність гараж з оглядовою ямою загальною площею 27,1 кв. м, розташований за вказаною адресою. Право власності на гараж зареєстровано 29 вересня 2005 року в КП «Шосткинське МБТІ».

16 грудня 2008 року Шосткинська міська рада своїм рішенням передала ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,1000 га для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

У 2009 році ТОВ «Діната» виготовило технічну документацію на зазначену земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 5911000000:05:004:0267 та яку зареєстровано в Державному земельному кадастрі. До її складу увійшла також земельна ділянка під належним ОСОБА_1 гаражем. Водночас право власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку в установленому законом порядку зареєстровано не було.

У 2020 році ОСОБА_1 стало відомо про передачу ОСОБА_2 зазначеної земельної ділянки та її формування з включенням до її меж землі під належним їй гаражем.

Уточнивши позовні вимоги (а.с. 81) просила визнати частково недійсним та скасувати рішення Шосткинської міської ради від 16 грудня 2008 року «Про регулювання земельних відносин» в частині (пункт 20 Додатку 2 до рішення) щодо надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000 га для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, кадастровий номер 5911000000:05:004:0267 за адресою: АДРЕСА_1 , та реєстровий запис щодо права на цю ділянку в Державному земельному кадастрі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 02 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд виходив із того, що чоловік позивачки за життя хоч і отримав спірну земельну ділянку в постійне користування, однак не оформив відповідне право в установленому законом порядку та не здійснив його державної реєстрації. Тому право постійного користування земельною ділянкою не увійшло до складу спадщини та не перейшло до позивачки разом із гаражем.

Крім того, суд вважав, що спірна земельна ділянка залишалася у комунальній власності, а право постійного користування не належить до прав, які за загальним правилом переходять у спадщину. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність порушення прав позивачки та відмовив у задоволенні позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційні скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, вирішити питання розподілу судових витрат.

Зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки не врахував, що вона є власницею гаража площею 27,1 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 , право власності на який набула у порядку спадкування після смерті чоловіка. При цьому земельна ділянка площею 0,006 га під гаражем рішенням виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 442 від 28 грудня 1995 року була надана її чоловікові у постійне користування.

Вказує, що сформувавши земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 5911000000:05:004:0267, до складу якої увійшла й земельна ділянка під належним позивачці гаражем, відповідачка порушила її права. Посилається на те, що відповідно до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на будівлю чи споруду, одночасно переходить право на земельну ділянку, на якій вона розташована. Крім того, зазначає, що під час виготовлення технічної документації із землеустрою відповідачка усунула її від погодження меж земельної ділянки або підробила її підпис у відповідному акті, порушивши правила добросусідства та її права як суміжного землекористувача.

Вважає, що суд безпідставно пов`язав відсутність у її чоловіка оформленого права власності на земельну ділянку з відсутністю порушення її прав.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Правом на відзив на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Згідно з витягом із рішення виконавчого комітету Шосткинської міської ради народних депутатів від 28 грудня 1995 року № 442 «Про розгляд заяв від підприємств, організацій та громадян міста», за згодою ОСОБА_4 вилучено до міськземфонду земельну ділянку площею 0,006 га при домоволодінні на АДРЕСА_1 , що належала їй на праві приватної власності, та надано ОСОБА_3 в постійне користування земельну ділянку площею 0,006 га за цією ж адресою під уже збудований гараж (а.с. 9).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 вересня 2005 року, ОСОБА_1 успадкувала гараж з оглядовою ямою, площею 27,1 кв. м, який належав її померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіку ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на гараж, виданого Шосткинським міськвиконкомом 26 лютого 1996 року, та розташований по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, яка належить Шосткинській міській раді (а.с. 5).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Шосткинським міськрайонним БТІ № 8492028, право власності на зазначений гараж зареєстровано за ОСОБА_1 29 вересня 2005 року (а.с. 6).

Згідно з технічним паспортом на цегляний гараж, виготовленим станом на 13 серпня 2020 року, роком його спорудження зазначено 1990 рік, а загальна площа становить 27,1 кв. м. Гараж обладнаний оглядовою ямою. За схемою розташування гаража площа території становить 60 кв. м, з яких 31 кв. м припадає на площу забудови (а.с. 7).

Відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування садиби від 14 червня 2004 року, ОСОБА_2 прийняла в дар від ОСОБА_4 садибу АДРЕСА_1 , розташовану на земельній ділянці, що належала дарувальниці на праві приватної власності (а. с. 30).

Право власності ОСОБА_2 на зазначене домоволодіння зареєстровано в БТІ 29 червня 2004 року (а. с. 31).

Згідно з технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленим станом на 03 червня 2004 року, площа земельної ділянки під домоволодінням становить 1 295 кв. м, з яких 147 кв. м припадає на площу забудови (а. с. 27, 28).

Відповідно до довідки Управління Держкомзему у м. Шостці Сумської області від 23 лютого 2008 року, за результатами розроблення ТОВ «Діната» технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєно індексно-кадастрові номери: 5911000000:05:004:0267 - площею 0,1000 га (для індивідуального житлового будівництва) та 5911000000:05:004:0268 - площею 0,0448 га (для ведення особистого селянського господарства) (а.с. 29).

Відповідно до акта від 29 жовтня 2008 року про погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і передачу межових знаків на зберігання, межі земельної ділянки за зазначеною адресою погоджено та закріплено в натурі, а межові знаки передано на зберігання ОСОБА_2 (а.с. 36-41).

Згідно з витягом із рішення Шосткинської міської ради від 16 грудня 2008 року «Про регулювання земельних відносин», ОСОБА_2 безоплатно передано у власність земельну ділянку, загальною площею 0,1243 га, з яких 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 0,0243 га – для ведення особистго селянського господарства по АДРЕСА_1 (а.с. 34).

Згідно з листом ПП «Укрторгпром» від 05 лютого 2021 року, за результатами аналізу геодезичних даних та відомостей Державного земельного кадастру встановлено, що гараж, який належить на праві власності ОСОБА_1 та розташований за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться в межах сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 5911000000:05:004:0267, розташованої за тією самою адресою та призначеної для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва (а.с. 10).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

За змістом частини другої статті 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 377 ЦК України (у редакції на час набуття позивачкою права власності на гараж) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Частина перша статті 120 ЗК України (у редакції на час набуття позивачкою права власності на гараж) передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (пункт 6.26.) зроблено висновок про те, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Відповідно до частин другої та третьої статті 1225 ЦК України (у редакції на час набуття позивачкою права власності на гараж) до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див.: постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (пункти 35, 61), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42)).

Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 7.42)). Інакше кажучи, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 46-47)).

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній (див.: постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункти 8.16-8.17), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 49)).

Громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, зокрема земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутими у власність будинком або спорудою, то скасування таких рішень є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів (див.:постанову Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (пункти 37, 62)).

У постанові Верховного Суду від від 22 січня 2026 року у справі № 670/729/22 зроблено висновок (пункти 21, 33):

«Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважує, що за встановлених обставин апеляційний суд правильно вказав на неналежність обраних позивачкою способів захисту, однак помилився щодо належних. Усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спорудженим майном позивачки і захист її інтересу у приватизації відповідної земельної ділянки можливі шляхом скасування рішення сільської ради про затвердження технічної документації (проєкту землеустрою) щодо відведення у приватну власність і передання у таку власність земельної ділянки, яка накладається на ту, на якій споруджена кухня-сарай позивачки. Формування земельної ділянки у державному земельному кадастрі та державна реєстрація права приватної власності на неї є наслідками розроблення відповідної документації із землеустрою, її затвердження та передання відповідної ділянки у приватну власність. Тому скасування державної реєстрації земельної ділянки та державної реєстрації права приватної власності на неї не можуть бути способами захисту права власності позивачки на споруджене нерухоме майно й інтересу у приватизації земельної ділянки під цим майном.

Позивачка, яка придбала споруджене на неприватизованій земельній ділянці нерухоме майно, обґрунтувала позовні вимоги перешкодами зі сторони відповідачів у реалізації як права власності на кухню-сарай, так й інтересу у приватизації під її нерухомістю земельної ділянки. Апеляційний суд вказав, що накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на ділянку під господарською будівлею позивачки позбавляє останню можливості реалізувати право на приватизацію своєї земельної ділянки, оформити право власності на неї, за відсутності кадастрового номера - повноцінно розпоряджатися нерухомістю, розташованою на цій ділянці. Тому, не маючи оформленого права власності на відповідну ділянку, за наявності накладення на останню з розташованою на ній кухнею-сараєм іншої ділянки, яка приватизована, належним способом захисту прав та інтересів позивачки є вимога про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення сільської ради про затвердження відповідної документації із землеустрою та передання у приватну власність земельної ділянки, яка накладається на ту, на якій споруджена кухня-сарай позивачки».

ОСОБА_1 просила визнати частково недійсним та скасувати рішення Шосткинської міської ради від 16 грудня 2008 року. За змістом заявленої вимоги позивачка оспорює законність акта органу місцевого самоврядування, фактично домагаючись припинення його дії в частині передачі спірної земельної ділянки у власність іншої особи.

Відповідно до статті 21 ЦК України правовим наслідком встановлення невідповідності правового акта органу місцевого самоврядування вимогам закону та порушення ним цивільних прав або інтересів особи є визнання такого акта незаконним та його скасування.

При цьому згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію спірним правовідносинам, виходячи з установлених обставин справи, та визначити норми права, які підлягають застосуванню.

Отже, враховуючи правову природу оспорюваного рішення та характер заявленої вимоги, колегія суддів вважає за необхідне розглядати вимогу ОСОБА_1 про визнання частково недійсним та скасування рішення Шосткинської міської ради від 16 грудня 2008 року як вимогу про визнання незаконним та скасування акта органу місцевого самоврядування відповідно до статті 21 ЦК України.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно з листом ПП «Укрторгпром» від 05 лютого 2021 року за результатами аналізу геодезичних даних та відомостей Державного земельного кадастру встановлено, що належний ОСОБА_1 на праві власності гараж розташований у межах сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 5911000000:05:004:0267. Відповідачі зазначених обставин не заперечували і доказів на їх спростуваня не надали.

Отже, встановлені у справі обставини підтверджують, що земельна ділянка, передана ОСОБА_2 у власність рішенням Шосткинської міської ради від 16 грудня 2008 року, охоплює територію, на якій розташований належний позивачці гараж. Це свідчить про порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 , як власниці нерухомого майна, оскільки передання земельної ділянки у власність іншій особі стосується землі, безпосередньо зайнятої гаражем, а також може охоплювати частину земельної ділянки, необхідну для його обслуговування. Такий підхід узгоджується з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

У постанові від 22 січня 2026 року у справі № 670/729/22 Верховний Суд дійшов висновку, що належним способом захисту права власника нерухомого майна та його інтересу щодо земельної ділянки, на якій це майно розташоване, може бути скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу у приватну власність земельної ділянки, яка накладається на ділянку під відповідною спорудою. Водночас скасування державної реєстрації земельної ділянки у цьому випадку не є належним способом захисту, оскільки такі реєстраційні дії є наслідком прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування.

Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, поділу чи об`єднання земельних ділянок; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається винятково з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Отже, у розумінні наведених правил, з метою забезпечення ефективного захисту порушених прав, законодавець застеріг, що ухвалення судового рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки обов`язково має відбуватися за умови одночасного визнання, зміни чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 686/19656/19, від 03 травня 2022 року у справі № 199/1136/20, від 03 вересня 2025 року у справі № 911/906/23.

У зв`язку з викладеним, заявлена ОСОБА_1 вимога про визнання незаконним та скасування рішення міської ради в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки, до меж якої включено територію під належним позивачці гаражем, за своєю правовою природою спрямована на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні належним їй нерухомим майном і є належним способом захисту порушеного права, тому підлягає задоволенню.

Водночас, із огляду на відсутність відомостей про отримання відповідачкою у власність спірної земельної ділянки (відомості про видачу та отримання державного акту, про наявність відповідного запису у реєстрі речових прав відсутні), а також відповідної позовної вимоги про припинення таких прав, сама по собі вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі не є самостійним належним способом захисту, тому у її задоволенні слід відмовити.

Оскільки за встановлених обставин спірні правовідносини стосуються усунення перешкод у здійсненні позивачкою права власності на нерухоме майно, заявлена вимога має ознаки негаторного позову. Тому позовна давність до неї не застосовується за умови встановлення триваючого характеру порушення, оскільки власник вправі вимагати усунення перешкод у користуванні майном протягом усього часу їх існування.

За таких обставин суд першої інстанції, вказавши на відсутність належно оформленого права постійного користування земельною ділянкою у спадкодавця позивачки, не надав належної оцінки обставинам розташування гаража в межах сформованої земельної ділянки, а також правовим наслідкам передання цієї ділянки у власність іншій особі, дійшов помилкового висновку про відсутність порушення прав ОСОБА_1 та безпідставно відмовив у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги сторони позивача

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1, 3 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в частині визнання недійсним та скасування рішення Шосткинської міської ради від 16 грудня 2008 року щодо надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000 га для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, кадастровий номер 5911000000:05:004:0267 по АДРЕСА_1 ; у задоволенні позову в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки відмовити.

Висновки суду щодо судових витрат

Щодо стягнення (розподілу) судового збору

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги та позову, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з Шосткинської міської ради Сумської області та ОСОБА_2 у рівних частинах на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 1 135 грн, з яких: 454 грн (2 270 грн х 0,4 х 1/2) за подання позовної заяви до суду першої інстанції та 681 грн (2 270 грн х 0,4 х 150 % х 1/2) за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 02 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Шосткинської міської ради Сумської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, – Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, про визнання незаконним та скасування рішення про передачу земельної ділянки у власність, скасування реєстрового запису в Державному земельному кадастрі, задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати рішення Шосткинської міської ради від 16 грудня 2008 року «Про регулювання земельних відносин» в частині надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000 га для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, кадастровий номер 5911000000:05:004:0267 по АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із Шосткинської міської ради Сумської області, ОСОБА_2 у рівних частинах на користь ОСОБА_1 1 135 грн судового збору, тобто по 567,5 грн із кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 12 листопада 2026 року.

Головуючий -

Д.В. Сізов

Судді: О.І. Собина

А.П. Сидоренко