ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 141439726

Озвучення тимчасово недоступне

ЄУНСС490/7617/26

Провадження № 33/812/459/26

Головуючий суддя у першій інстанції Дірко І. І.

Суддя-доповідач Гарський О.В.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року

м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

Головуючий суддя Гарський О.В.

Секретар судового засідання: Пшеняк М.В.

Особа у відношенні якої складено

протокол про адміністративне правопорушення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , року народження, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Норма Кодексу України про адміністративне правопорушення: ч.1 ст. 122-2 КУпАП.

Учасники судового провадження:

Представник особи, у відношенні якої складено протокол – адвокат Левкович Ю. С.

Ф А К Т И

1.Короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення судді.

Постановою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Дірка І.І. від 22 жовтня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців. Також стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, захисник Левкович Ю.С. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Альтернативно, у разі відсутності підстав для закриття провадження, просить змінити постанову в частині адміністративного стягнення, застосувавши штраф замість позбавлення права керування транспортними засобами.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував фактичні обставини справи, не надав належної оцінки запереченням захисту та не встановив поза розумним сумнівом усіх обов`язкових ознак адміністративного правопорушення.

Зокрема, захисник посилається на відсутність належних доказів того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом у момент подання вимоги про зупинку, недостатність перевірки способу подання такої вимоги та можливості її сприйняття водієм.

Крім того, звертає увагу на розбіжності між часом події, зазначеним у протоколі, та часом, відображеним на відеозаписах, а також на необґрунтоване використання судом факту підписання протоколу як аргументу на підтвердження вини.

Окремо захисник зазначає про недостатнє мотивування застосування найбільш суворого за тривалістю адміністративного стягнення.

Захисник заперечує достатність доказів для висновку про те, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем у момент невиконання вимоги поліцейських про зупинку.

На думку захисту, подальше встановлення особи ОСОБА_1 біля автомобіля не усуває необхідності доведення факту керування ним транспортним засобом безпосередньо під час інкримінованої події.

Окремо звертає увагу на те, що підписання ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про визнання ним вини.

Захисник наголошує на необхідності дослідження повних первинних відеозаписів та перевірки розбіжностей у часі зафіксованих подій.

Щодо призначеного стягнення захисник зазначає, що суд першої інстанції не навів достатніх індивідуалізованих мотивів необхідності позбавлення права керування транспортними засобами на максимальний строк.

На підтвердження необхідності застосування менш суворого стягнення захисник посилається на наявність у ОСОБА_1 малолітньої дитини, яка проходила стаціонарне лікування та потребує подальшого медичного спостереження.

2. Обставини, які стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

З матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

14 серпня 2026 року близько 15:40 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Hyundai Elantra, державний номерний знак НОМЕР_1 , у районі будинку № 11 по вул. 8-й Воєнній у м. Миколаєві не виконав вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, подану шляхом увімкнення проблискових маячків синього та червоного кольорів і спеціального звукового сигналу, чим порушив вимоги п. 8.9 «б» Правил дорожнього руху України.

Такі дії кваліфіковано як порушення п. 2.4, 8.9.б Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122-2 КУпАП.

3.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Явка учасників. Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження.

Адвокат Левкович Ю. С. просила апеляційну скаргу задовольнити та скасувати вищезазначену постанову.

4.Предмет апеляційного розгляду.

Предметом апеляційного розгляду є перевірка законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, а також обґрунтованості застосованого до нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.

Для вирішення вказаного питання апеляційний суд має вирішити:

1.Чи підтверджується сукупністю досліджених доказів факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та невиконання ним належним чином поданої вимоги працівників поліції про зупинку?

2.Чи правильно суд першої інстанції оцінив наявні у справі докази та чи впливають наведені захисником недоліки відеофіксації, розбіжності у часі події та обставини підписання протоколу на доведеність вини ОСОБА_1 .?

3.Чи наявні правові підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення?

4.Чи є обґрунтованим застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на максимальний шестимісячний строк та чи враховано обставини, що мають значення для визначення його тривалості?

5.Чи існують підстави для зміни постанови суду першої інстанції в частині адміністративного стягнення шляхом зменшення строку позбавлення права керування транспортними засобами без заміни такого стягнення штрафом?

П Р А В О

5.Які норми та правові стандарти застосовуються.

У даному випадку підлягають застосуванню:

Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями), а саме п. 2.5;

ст. 1 КУпАП /Завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення/;

ст. 9 КУпАП /Поняття адміністративного правопорушення/;

ст. 122-2 КУпАП /Керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції/;

ст. 245 КУпАП /Завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення/;

ст. 251 КУпАП /Докази/;

ст. 252 КУпАП /Оцінка доказів/;

ст. 280 КУпАП /Обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення/;

ст. 294 КУпАП /Набрання постановою судді у справі про адміністративне правопорушення законної сили та перегляд постанови/;

ст. 62 Конституції України /Презумпція невинуватості/;

ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод /Право на справедливий суд/.

Окремо суд буде застосовувати міжнародні правові стандарти справедливого судового розгляду, презумпцію невинуватості, яка фундаментально захищає людину від необмеженої влади держави та Правовладдя, як інститут правного духу або як зазначає «Black's Law Dictionary» (англ. Юридичний словник Блека) – «Абсолютне панування загального закону над кожним громадянином, незалежно від його влади».

6.Застосування права до фактів

Наявні у справі матеріали, зокрема протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 745657 від 14 серпня 2026 року та відеозаписи працівників поліції, у сукупності підтверджують обставини невиконання водієм автомобіля Hyundai Elantra, державний номерний знак НОМЕР_1 , вимоги поліцейських про зупинку транспортного засобу.

Зокрема, зафіксовано переслідування автомобіля працівниками поліції, продовження його руху після подання вимоги про зупинку, короткочасне припинення руху та подальше відновлення руху після того, як працівники поліції залишили службовий автомобіль і почали наближатися до транспортного засобу.

Зазначена послідовність дій водія свідчить не про випадкове невиконання вимоги поліцейських, а про усвідомлений характер його поведінки, спрямованої на ухилення від зупинки транспортного засобу.

Доводи захисника щодо недоведеності факту керування автомобілем саме ОСОБА_1 не спростовують висновків місцевого суду, оскільки підлягають оцінці у взаємному зв`язку з обставинами переслідування автомобіля, його подальшого встановлення працівниками поліції та ідентифікації особи водія.

При цьому апеляційний суд погоджується з тим, що саме по собі підписання особою протоколу про адміністративне правопорушення не є безумовним підтвердженням визнання вини.

Однак зазначена обставина не була єдиною підставою для висновку місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 , а оцінювалася разом з іншими матеріалами справи.

Посилання захисника на відсутність у постанові детального опису кожного фрагмента відеозапису також не свідчить про недоведеність правопорушення, оскільки визначальне значення має зміст досліджених доказів та можливість встановлення на їх підставі юридично значущих обставин.

Щодо розбіжностей між часом, зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення, та часом на відеозаписах, апеляційний суд зазначає, що сама по собі така невідповідність не є безумовною підставою для скасування постанови.

Судом встановлено, що відеозаписи зафіксували безпосередньо події порушення ОСОБА_1 вимог закону і невиконанням ним законних вимог поліцейських. Розбіжності у часі є технічними помилками поліцейських, які не впливають на зміст фактичних обставин.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо недоведеності вини ОСОБА_1 не дають підстав для висновку про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Апеляційний суд враховує, що адміністративне стягнення має не лише каральний, а насамперед превентивний характер, спрямований на запобігання вчиненню нових правопорушень.

За встановлених обставин застосування штрафу не забезпечуватиме належного досягнення мети адміністративного стягнення, оскільки не відповідатиме характеру свідомого ігнорування законної вимоги працівників поліції.

Водночас апеляційний суд не вбачає підстав і для зменшення строку позбавлення права керування транспортними засобами з шести до трьох місяців.

Мінімальний тримісячний строк такого стягнення, хоча й передбачений санкцією ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, не є безумовно достатнім у кожному випадку вчинення зазначеного правопорушення.

У цій справі характер дій ОСОБА_1 , зокрема повторне продовження руху після короткочасної зупинки та наближення працівників поліції, свідчить про необхідність застосування більш суворого стягнення ніж мінімальне встановлене у санкції статті.

Апеляційний суд виходить із того, що застосування максимального шестимісячного строку позбавлення права керування транспортними засобами обумовлене не лише самим фактом невиконання вимоги про зупинку, а конкретним способом вчинення правопорушення, який характеризується послідовним ухиленням водія від виконання законної вимоги.

Окремої оцінки заслуговують доводи захисника щодо наявності у ОСОБА_1 малолітньої дитини, яка потребує медичного спостереження.

До апеляційної скарги долучено медичні документи, які підтверджують перебування дитини, ІНФОРМАЦІЯ_2 , на стаціонарному лікуванні у період з 30 червня по 09 липня 2026 року.

З медичної документації вбачається, що дитині встановлено діагноз гострого первинного пієлонефриту та правобічного гідроуретера, а після виписки рекомендовано подальше спостереження сімейного лікаря, хірурга, консультацію нефролога, контрольні лабораторні дослідження та ультразвукове обстеження сечовивідних шляхів у динаміці.

Апеляційний суд не ставить під сумнів зазначені обставини та визнає, що стан здоров`я малолітньої дитини потребує належної уваги й забезпечення необхідної медичної допомоги.

Разом із тим наведені обставини не впливають на питання зміни адміністративного стягнення. Наявність у особи малолітньої дитини, яка потребує медичного спостереження, сама по собі не виключає можливості застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Долучені захисником документи підтверджують факт захворювання дитини та необхідність подальшого медичного спостереження, однак не містять відомостей про необхідність здійснення її перевезення виключно ОСОБА_1 або про неможливість забезпечення доступу дитини до медичної допомоги іншими способами.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що наявність сімейних обов`язків не звільняє водія від необхідності дотримання Правил дорожнього руху та виконання законних вимог працівників поліції.

Навпаки, керування транспортним засобом за наявності малолітньої дитини, яка потребує належного догляду, передбачає підвищену відповідальність особи за власну поведінку на дорозі.

За таких обставин наведені захисником сімейні обставини, хоча й заслуговують на увагу, не переважають значення встановленого характеру правопорушення та не дають достатніх підстав для пом`якшення призначеного адміністративного стягнення.

Апеляційний суд також враховує, що застосування шестимісячного строку позбавлення права керування транспортними засобами не виходить за межі санкції ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та за конкретних обставин справи не може вважатися явно надмірним або неспівмірним.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано надав перевагу адміністративному стягненню у виді позбавлення права керування транспортними засобами, а визначена ним тривалість такого стягнення відповідає характеру та обставинам вчиненого правопорушення.

Узагальнені висновки і доводи апеляційного суду.

Узагальнюючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав належну оцінку наявним доказам і дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Доводи захисника щодо недоведеності факту керування транспортним засобом, неналежного подання вимоги про зупинку, недоліків відеофіксації, розбіжностей у часі події та значення підписання протоколу не спростовують установлених обставин правопорушення.

Відтак правові підстави для скасування постанови та закриття провадження у справі відсутні.

Щодо призначеного адміністративного стягнення апеляційний суд зазначає, що його вид і тривалість відповідають характеру вчиненого правопорушення, конкретному способу його вчинення та меті адміністративної відповідальності.

Визначальним для оцінки співмірності шестимісячного строку позбавлення права керування транспортними засобами є не лише факт невиконання вимоги поліцейських про зупинку, а й подальша поведінка ОСОБА_1 , який після короткочасної зупинки повторно продовжив рух, фактично ухиляючись від виконання законної вимоги.

Саме така поведінка свідчить про свідомий характер правопорушення та обґрунтовує необхідність застосування більш тривалого обмеження спеціального права.

Надані захисником документи щодо стану здоров`я малолітньої дитини ОСОБА_1 підтверджують наявність сімейних обставин, які заслуговують на увагу, однак не свідчать про неможливість забезпечення дитині необхідної медичної допомоги без особистого керування транспортним засобом її батьком.

Тому наведені обставини не є достатніми для висновку про необхідність заміни призначеного адміністративного стягнення штрафом або зменшення строку позбавлення права керування транспортними засобами.

Апеляційний суд вважає, що застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців є необхідним, достатнім та співмірним установленим обставинам справи, відповідає меті адміністративного стягнення та забезпечує належний превентивний вплив.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, а підстави для її скасування чи зміни відсутні.

При винесені постанови, апеляційний суд керується статтями 23, 30, 122-2, 245, 251, 252, 280, 294 КУпАП.

7. Висновки суду.

Апеляційну скаргу захисника Левкович Ю. С., подану в інтересах ОСОБА_1 , — залишити без задоволення.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2026 року яким ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та призначено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Гарський