ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 141435956

Озвучення тимчасово недоступне

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року

справа № 640/13134/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстемпо» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстемпо» (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24 лютого 2020 року 179844, 179845, 179846, 179847, 179848, 179849, 179850, 179851, 179852, 179853, 179854, 179855, 179856, 179857, 179858 (далі - оскаржувані постанови).

Ухвалою судді від 19.06.2020 Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Законом України від 13.12.2022 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Так, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

Київський окружний адміністративний суд супровідним листом від 09.01.2025 вих. 01-19/213/25 на виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 399, передав 48 судових справ Черкаському окружному адміністративному суду.

Справа 640/13134/20 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду 28.01.2025 вх. 4076/25. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025 передана для розгляду судді Орленко В.І.

Ухвалою від 03.02.2025 року суддя Орленко В.І. прийняла справу 640/13134/20 до свого провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки водій автобуса був зупинений для перевірки лише один раз - 11 січня 2020 року. Оформлення 15 окремих постанов (за кожен день окремо з 28.12.2019 по 11.01.2020) за одне виявлене правопорушення суперечить статті 61 Конституції України, яка забороняє двічі притягати до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення. Додатково зазначено, що під час регулярного рейсу водій виявив поломку цифрового тахографа у м. Рівне про що повідомив керівництво. Перевізник оперативно зняв автобус з рейсу та направив замінний транспорт для пасажирів. На момент зупинки інспекторами в м. Житомирі водій не здійснював міжнародне перевезення, а повертав порожній автобус до Києва виключно для ремонту пристрою. Водій мав при собі та зафіксував вручну необхідні дані про режим праці та відпочинку (тахокарту за поточний день, роздруковані реєстраційні листки з 16.12.2019 та особисту картку водія з мікросхемою). Провести належну перевірку на місці інспектори не змогли лише через відсутність у них спеціального зчитувального пристрою. Додатково зазначено, що Укртрансбезпека порушила Порядок 1567, оскільки ТОВ «Транстемпо» отримало повідомлення про розгляд справи (призначений на 18 лютого 2020 року) із запізненням — лише 19 лютого 2020 року. Через це позивач був позбавлений законного права бути присутнім на засіданні, надати свої заперечення, пояснення та докази.

Від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що відповідно до правової позиції Верховного Суду (справа 816/124/17), заповнення щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку є щоденним обов`язком водія. Відсутність такого листка за кожен окремий день є самостійним порушенням, а не триваючим злочином, тому закон дозволяє накладати штраф за кожен випадок окремо. Згідно з вимогами ЄУТР та Закону України «Про автомобільний транспорт», під час перевірки водій зобов`язаний надати реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів (загалом 29 тахокарт). На момент зупинки транспортного засобу державними інспекторами в м. Житомир ці документи були відсутні. Також відповідач наголосив, що позивач був належним чином та вчасно повідомлений про час і місце розгляду справи, оскільки лист-виклик було відправлено ще 12.02.2020 року. За даними «Укрпошти», він надійшов до відділення 13.02.2020, але через перенаправлення за заявою самого одержувача не був ним вчасно забраний, що згідно з Порядком 1567 дозволяло розглянути справу за відсутності представника товариства.

У наданій відповіді на відзив, позивач додатково зазначив, що інструкція 385 передбачає альтернативну наявність у водія або заповнених тахокарт, або картки водія чи роздруківки даних цифрового тахографа. Оскільки водій ОСОБА_1 мав при собі дійсну особисту картку водія з вбудованою мікросхемою та бланки підтвердження діяльності, він повністю дотримався закону, а відсутність у інспекторів зчитувального пристрою не може бути підставою для штрафу перевізника. Крім того, позивач заперечив факт належного повідомлення, посилаючись на правову позицію Верховного Суду про те, що обов`язок своєчасного інформування вважається виконаним лише після фактичного отримання листа особою.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 11.01.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Транстемпо» здійснювало регулярний міжнародний пасажирський рейс за маршрутом Київ–Прага.

Позивач в позовній заяві зазначив, що цього дня під час руху за даним маршрутом водій транспортного засобу MAN д.р.н. НОМЕР_1 доїхавши до міста Рівне виявив технічну несправність контрольного пристрою — цифрового тахографа (в подальшому, ТОВ «Транстемпо» зняло пошкоджений автобус з рейсу та направило до міста Рівне замінний транспортний засіб для пересадки пасажирів і продовження їхньої поїздки).

В цей же день водій ОСОБА_1 був зупинений у м.Житомир посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області, які проводили рейдову перевірку.

За результатами цієї перевірки було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від 11.01.2020 року 203078. У цьому акті інспектори відобразили порушення вимог абз.11 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», яке, полягало у відсутності у водія щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку за весь період з 28.12.2019 року по 11.01.2020 року включно.

На підставі вказаного Акту перевірки, Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки було призначено розгляд справи про правопорушення на 18.02.2020 року.

За результатами розгляду матеріалів перевірки, 24.02.2020 року Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено 15 окремих постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу: 179844, 179845, 179846, 179847, 179848, 179849, 179850, 179851, 179852, 179853, 179854, 179855, 179856, 179857, 179858, яким на позивача накладено штраф у розмірі 680 гривень за кожну постанову, що загалом склало 10 200 гривень.

Не погодившись із винесеними рішеннями, ТОВ «Транстемпо» скористалося процедурою досудового оскарження та звернулося зі скаргою до Державної служби України з безпеки на транспорті вищого рівня. Проте листом Укртрансбезпеки від 17.04.2020 року 3532/03/15-20 скаргу автомобільного перевізника було залишено без задоволення, а оскаржувані постанови про накладення фінансових санкцій — без змін, що стало підставою для звернення позивача за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність прийнятих постанов, суд виходить з того, що відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-підприємцями, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року 2344-ІІІ (далі – Закон 2344).

Суд наголошує, що положення нормативно-правових актів в даному рішенні вживаються в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з статтею 5 Закону 2344 основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст.6 Закону 2344 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приписами ст.34 Закону 2344 автомобільний перевізник, у тому числі, повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.53 Закону 2344 організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Згідно з ч.5 ст.53 Закону 2344 при виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати: дозвіл України; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.

Відповідно до ч.7 ст.53 Закону 2344 у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

Відповідно до ч.8 ст.53 Закону 2344 водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Таким чином, норми Закону 2344 зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких належать, зокрема, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України 1567 від 08 листопада 2006 року (далі - Порядок 1567).

Відповідно до п.2 Порядку 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з п.3 Порядку 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до п.15 Порядку 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначений Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 385 від 24.06.2010, зареєстрованим в Мін`юсті України 20.10.2010 за 946/18241 (далі - Інструкція 835).

Відповідно до п.1.3 Інструкції 835 ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п.3.3 Інструкції 835 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зобов`язаний мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), які виконують міжнародні автомобільні перевезення, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

07 вересня 2005 року прийнято Закон України 2819 «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (далі - Закон 2819), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про міжнародні договори України" ратифікація, затвердження, прийняття, приєднання - це залежно від конкретного випадку форма надання згоди України на обов`язковість для неї міжнародного договору.

Статтею 14 Закону України "Про міжнародні договори України" передбачено, що міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов`язковість міжнародного договору.

Отже, з прийняттям Закону 2819 положення ЄУТР набрали чинності для України і є обов`язковими для виконання на її території всіма учасниками - Договірними Сторонами Європейської угоди з урахуванням поправок внесених до неї.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів підписаної в Женеві 01.07.1970 в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт - надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Відтак, аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки (тахограми) за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто всього 29, а в разі відсутності тахокарт - оригінал Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Так, Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.01.2020 року 203878, складеним посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області зафіксовано, що водій ( ОСОБА_1 ) транспортного засобу MAN д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу здійснював регулярне міжнародне перевезення пасажирів за маршрутом Київ — Прага.

Перевіряючими особами встановлено, що в порушення ч.1 абз.11 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» були відсутні щоденні листки режиму праці та відпочинку ОСОБА_1 за: 28.12.2019, 29.12.2019, 30.12.2019, 31.12.2019, 01.01.2020, 02.01.2020, 03.01.2020, 04.01.2020, 05.01.2020, 06.01.2020, 07.01.2020, 08.01.2020, 09.01.2020, 10.01.2020, 11.01.2020.

Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що наявні в матеріалах справи докази в повній мірі підтверджують факт вчинення правопорушення, натомість належні, допустимі та достовірні докази, які б спростовували встановлене Укртрансбезпекою порушення законодавства про автомобільний транспорт, позивачем суду надані не були.

Твердження позивача, що під час перевірки у водія були в наявності та він надав для огляду тахокарту за 11.01.2020, роздруковані реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водія починаючи з 16.12.2019, а також картку з вбудованою мікросхемою UAD000009882000 суд розцінює критично, адже посилання про надання таких доказів в акті перевіри від 11.01.2020 року 203878 – відсутні.

Щодо тверджень позивача про відсутність у посадових осіб управління Укртрансбезпеки у Житомирській області, станом на дату проведення перевірки, спеціального пристрою призначеного для зчитування інформації з картки з вбудованою мікросхемою, суд не бере їх до уваги, оскільки такі доводи носять характер суб`єктивних припущень та не підтверджені жодними належними, допустимими та достовірними доказами в матеріалах справи. Обов`язок доказування обставин, на які посилається сторона, покладається на саму сторону, натомість позивачем не надано суду жодних матеріалів, які б об`єктивно свідчили про технічну неможливість інспекторів здійснити перевірку у зв`язку з відсутністю відповідного обладнання.

Додатково суд зазначає, що з інформації, наявної в Акті проведення перевірки від 11.01.2020 року 203878 чітко встановлено факт відмови водія транспортного засобу від надання будь-яких письмових пояснень по суті виявлених порушень, а також відмови від підписання самого Акта перевірки, про що посадовими особами Укртрансбезпеки було зроблено відповідну відмітку у самому процесуальному документі. Така поведінка водія під час реалізації заходів державного контролю свідчить про його добровільну відмову від фіксації власної незгоди з висновками інспекторів безпосередньо на місці перевірки, що додатково нівелює подальші доводи позивача про неправомірність дій контролюючого органу.

Абзацом 11 ч.1 ст.60 Закону 2344 встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону 2344 при вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративно-господарський штраф накладається за кожне правопорушення окремо.

При цьому, зі змісту даної статті не вбачається, що управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку є триваючим правопорушенням.

Заповнення щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку є щоденним обов`язком водія, а тому перевірка дотримання такого обов`язку проводиться окремо за кожен день, коли водій керував відповідним транспортним засобом.

Таким чином, у разі виявлення порушення водієм зазначеного вище обов`язку посадова особа має право накладати штраф за кожен випадок такого порушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.05.2019 у справі 816/124/17, яка в силу приписів ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом при вирішенні спірних правовідносин у цій справі.

Встановлені в ході розгляду обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що посадові особи управління Укртрансбезпеки у Житомирській області при здійсненні державного автомобільного контролю на транспорті шляхом проведення рейдової перевірки позивача на предмет дотримання ним вимог законодавства про автомобільний транспорт діяли у межах повноважень, визначених Законом 2344-ІІІ та Порядком 1567, а постанови про накладення на позивача адміністративно-господарських штрафів обґрунтовані та відповідають критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України.

В свою чергу, доводи позивача щодо порушення контролюючим органом процедури розгляду матеріалів про правопорушення та застосування адміністративно-господарських санкцій у зв`язку з нібито несвоєчасним його повідомленням про дату, час і місце такого розгляду, суд розцінює критично та зазначає, що матеріалами справи повністю підтверджується факт належного та своєчасного інформування суб`єкта господарювання контролюючим органом.

Як убачається з наявного в матеріалах справи списку рекомендованих листів 938, виклик на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт був направлений на офіційну адресу позивача ще 12.02.2020 року. Відповідно до офіційних даних відстеження пересилання поштових відправлень АТ «Укрпошта», вказане повідомлення надійшло до відділення зв`язку 13.02.2020 року, проте за особистою заявою самого одержувача (позивача) було перенаправлене до іншого поштового відділення, де перебувало в точці видачі з 15.02.2020 року.

Таким чином, суд наголошує, що позивач мав об`єктивну можливість отримати зазначене повідомлення починаючи з 13.02.2020 року, проте своїм процесуальним правом на його своєчасне отримання не скористався з причин, які залежали виключно від його власної волі. Згідно з пунктом 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ 1567, у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. Зважаючи на те, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів для сповіщення позивача у встановлений законом строк, сам лише факт неотримання чи несвоєчасного фактичного отримання поштової кореспонденції адресатом не може свідчити про протиправність дій Укртрансбезпеки та не є підставою для скасування оскаржуваних постанов.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Решта доводів Позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Керуючись статтями 2, 5-16, 90, 139, 242-246, 255, 293-295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 1845/О/15-21.

Копію рішення надіслати сторонам справи.

Рішення складене та підписане 12.11.2026.

Суддя

Валентина ОРЛЕНКО