ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 141435849

Озвучення тимчасово недоступне

**РІШЕННЯ**

**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**

****

**11 листопада 2026 року**

**справа № 580/10035/26**

****

**м. Черкаси**

****Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА\_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

**ВСТАНОВИВ:**

****

17\.09.2026 фізична особа-підприємець ОСОБА\_1 (далі – позивач) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі – відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.09.2026 №0169520707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 879 328,66 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем на підставі наказу від 10.08.2026 №2194-п проведено фактичну перевірку за місцем здійснення нею господарської діяльності, за результатами якої складено акт від 17.08.2026 №12921/Ж5/23-00-07-07-01/3000821124. В зазначеному акті контролюючим органом зафіксовано порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, що полягало у відсутності в розрахункових документах обов\`язкового реквізиту щодо акцизного податку під час здійснення розрахункових операцій з продажу алкогольних напоїв на загальну суму 586 265,44 грн. На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.09.2026 №0169520707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 879 328,66 грн.

Позивач вважає призначення та проведення фактичної перевірки неправомірними, оскільки, на її переконання, відповідачем не наведено належних фактичних підстав, передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Зокрема, позивач посилається на зміст доповідної записки від 10.08.2026 №2984/23-00-07-07-02, яка не підтверджує наявності достатніх підстав для проведення перевірки.

Крім того, позивач зазначає про порушення контролюючим органом порядку розгляду заперечень на акт перевірки. Так, акт фактичної перевірки отримано нею 17.08.2026, 31.08.2026 подано заперечення на нього в порядку пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, однак оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято 03.09.2026, до розгляду поданих заперечень. Листом від 09.09.2026 №18962/6/23-00-07-07-06 відповідач повідомив про залишення заперечень без розгляду.

Також позивач заперечує обґрунтованість висновків контролюючого органу щодо встановлених порушень у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій, зазначаючи, що відсутність у фіскальних чеках окремого реквізиту «Акцизний податок» сама по собі не свідчить про невизначення чи несплату акцизного податку. При цьому позивач звертає увагу на відсутність у матеріалах перевірки фіскальних чеків, на підставі яких контролюючим органом встановлено порушення та визначено розмір застосованих фінансових санкцій.

З огляду на викладене позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 03.09.2026 №0169520707 прийнято за відсутності належних правових підстав та з порушенням установленої законом процедури, у зв\`язку з чим просить суд визнати його протиправним та скасувати.

Ухвалою суду від 22.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувані по справі докази.

08\.10.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача – Головного управління ДПС у Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву**,** у якому відповідач проти задоволення позову заперечував та зазначив, що фактичну перевірку позивача проведено на підставі наказу ГУ ДПС у Черкаській області від 10.08.2026 №2194-п відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України у зв\`язку з наявністю інформації про можливі порушення законодавства під час здійснення розрахункових операцій та реалізації підакцизних товарів.

Зазначив, шо відповідна інформація, містилася у листах ДПС України від 13.07.2026 та доповідній записці від 10.08.2026 №2984/23-00-07-07-02. Відповідач вважає, що зазначені обставини були достатньою підставою для призначення фактичної перевірки, а наказ про її проведення відповідає вимогам податкового законодавства. На підтвердження правомірності своїх дій посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23.

Щодо встановлених перевіркою порушень відповідач зазначив, що під час реалізації алкогольних напоїв позивачем формувалися фіскальні чеки без обов\`язкових реквізитів, передбачених Положенням №13, а саме без зазначення складових акцизного податку. За результатами перевірки встановлено відсутність відповідних реквізитів у розрахункових документах на загальну суму 586 265,44 грн, що підтверджується реєстром, наведеним у додатку до акта перевірки. Відсутність обов\`язкових реквізитів позбавляє такі документи статусу розрахункових, а тому свідчить про порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України №265/95-ВР та є підставою для застосування фінансових санкцій відповідно до статті 17 цього Закону. На підтвердження своєї позиції відповідач посилається, на постанову Верховного Суду від 28.04.2025 у справі №280/1719/24.

Стосовно доводів позивача про порушення порядку розгляду заперечень на акт перевірки відповідач зазначає, що акт фактичної перевірки від 17.08.2026 було вручено позивачу того ж дня через електронний кабінет, тоді як заперечення від 31.08.2026 фактично надійшли та зареєстровані контролюючим органом лише 07.09.2026 за вхідним №38522/6. Оскільки податкове повідомлення-рішення прийнято 03.09.2026, тобто до надходження заперечень, відповідач вважає, що на момент його прийняття обов\`язку щодо розгляду таких заперечень у контролюючого органу не виникло.

З огляду на викладене відповідач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним, доводи позивача необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

За приписами частини п\`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідно до положень статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області, на підставі наказу від 10.08.2026 № 2194-п, відповідно до пп. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2, п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА\_1 за місцем здійснення господарської діяльності за адресою: АДРЕСА\_1 з 11 серпня 2026 року тривалістю чотири доби.

Перевірку провести за період діяльності з 14.03.2025 по 14.08.2026 3 метою контролю за дотримання вимог законодавства з питань обліку товарних запасів, відображення обов\`язкових реквізитів в розрахункових документах та фіскальних звітах, наявності документів, що підтверджують походження товарів, регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за місцем фактичного здійснення діяльності (а.с.22).

Підставою для призначення перевірки стали операційний план ГУ ДПС на 2026 рік, листи ДПС України від 13.07.2026 № 15976/7/99-00-19-04-03-07 та № 15879/7/99-00-07-03-02-07 (а.с.103) а також висновок щодо необхідності проведення фактичних перевірок і доповідна записка ГУ ДПС у Черкаській області від 10.08.2026 № 2983/23-00-07-07-02 (а.с.96).

Судом встановлено, що наслідками вказаної перевірки податковим органом складено Акт від 17.08.2026 за №12921/Ж5/23-00-07-07-01/3000821124 (а.с.12-14).

Так, в Акті перевірки податковим органом встановлено порушення порядку проведення розрахункових операцій, а саме: порушення п. 1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР, п. 85.2 ст. 85 ПК України встановлено відсутність в розрахункових документах (фіскальних чеках) обов\`язкових реквізитів передбачених Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13, а саме: «Акцизний податок» (літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) на алкогольні напої на загальну суму 586 265,44 грн.

31\.08.2026 фізична особа-підприємць ОСОБА\_1 подала до Головного управління ДПС у Черкаській області заперечення на акт фактичної перевірки від 17.08.2026 №12921/Ж5/23-00-07-07-01/ НОМЕР\_1 . (а.с.17-20).

Листом від 09.09.2026 №18962/6/23-00-07-07-06 Головне управління ДПС у Черкаській області повідомив позивача про залишення поданих заперечень без розгляду (а.с.21).

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.09.2026 №0169520707, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 879 328,66 грн. за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг №265 від 06.07.1995 із змінами і доповненнями (а.с.24).

З розрахунку штрафних санкцій вбачається, що відповідач застосував 100 відсотків вартості товарів за операцією на суму 139,00 грн, що становить 139,00 грн, та 150 відсотків вартості решти операцій на суму 586 126,44 грн, що становить 879 189,66 грн. Загальна сума штрафу становить 879 328,66 грн (а.с25).

Вважаючи зазначене рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від протиправним, позивач звернувся із даним позовом в суд

Надаючи правову оцінку спірним правовідносин суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов\`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб\`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом\`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід\`ємною частиною матеріалів перевірки.

Відповідно до підпункту 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 ПК України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв\`язку з необхідністю з\`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 86.7.2 пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов\`язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, матеріалів перевірки в режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет.

За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія приймає висновок, який є невід\`ємною частиною матеріалів перевірки.

Підпунктом 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п\`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п\`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом\`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Судом встановлено, що акт фактичної перевірки від 17.08.2026 №12921/Ж5/23-00-07-07-01/3000821124 отримано позивачем засобами електронного зв\`язку через електронний кабінет 17.08.2026. Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивач 31.08.2026 направив до ГУ ДПС у Черкаській області заперечення на зазначений акт рекомендованим поштовим відправленням № R2 02020060613, що підтверджується квитанцією оператора поштового зв\`язку та відомостями відстеження поштового відправлення (а.с.27).

Разом із тим суд зазначає, що встановлення факту своєчасного направлення позивачем заперечень на акт перевірки саме по собі не є безумовною підставою для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, прийнятого до фактичного надходження таких заперечень до контролюючого органу.

Як вбачається з матеріалів справи, заперечення на акт фактичної перевірки передані позивачем оператору поштового зв\`язку 31.08.2026, тоді як їх фактичне надходження до ГУ ДПС у Черкаській області відбулося 07.09.2026, тобто після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.09.2026. При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що до моменту прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган був обізнаний про направлення позивачем зазначених заперечень або отримав їх копії в інший спосіб.

Також судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що до 03.09.2026 контролюючий орган мав фактичну можливість ознайомитися зі змістом заперечень позивача та забезпечити їх розгляд у порядку, передбаченому пунктом 86.7 статті 86 ПК України.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03.06.2026 у справі №160/5487/25, відповідно до якого при вирішенні питання щодо дотримання контролюючим органом процедури прийняття податкового повідомлення-рішення необхідно встановити обставини доведення до його відома інформації про подання платником податків заперечень, а також з\`ясувати, чи мав контролюючий орган можливість врахувати такі заперечення до моменту прийняття відповідного рішення.

Отже, за встановлених у цій справі обставин відсутні достатні підстави стверджувати, що на момент прийняття податкового повідомлення-рішення від 03.09.2026 контролюючий орган допустив порушення процедури розгляду заперечень, зумовлене невиконанням обов\`язку щодо розгляду документів, про подання яких йому на той час не було відомо.

Суд наголошує, що обов\`язок контролюючого органу щодо розгляду заперечень платника податків відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України передбачає наявність у такого органу відповідної інформації та можливість реалізації передбаченої законом процедури їх розгляду. Відтак недотримання цієї процедури не може констатуватися виключно з огляду на дату передання платником податків заперечень оператору поштового зв\`язку без установлення обставин, які свідчать про обізнаність контролюючого органу та наявність у нього реальної можливості їх розгляду до прийняття податкового повідомлення-рішення. Обставини, що виникли після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зокрема подальше надходження до контролюючого органу заперечень позивача, не можуть самі по собі свідчити про порушення процедури прийняття цього рішення на момент його ухвалення.

Таким чином, суд доходить висновку, що хоча позивач і реалізував право на подання заперечень до акта перевірки у межах установленого пунктом 86.7 статті 86 ПК України строку, проте за відсутності доказів обізнаності контролюючого органу про їх подання до моменту прийняття податкового повідомлення-рішення та за відсутності доказів реальної можливості їх розгляду до цієї дати, сам факт неприйняття контролюючим органом висновку за результатами розгляду таких заперечень до 03.09.2026 не може бути кваліфікований як порушення ним установленої законом процедури прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин суд відхиляє доводи позивача щодо протиправності податкового повідомлення-рішення виключно з підстави нерозгляду заперечень на акт перевірки до моменту його прийняття.

Оцінюючи доводи позивача щодо відсутності передбачених законом підстав для призначення фактичної перевірки, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець пов\`язує можливість призначення фактичної перевірки не з доведеністю факту вчинення платником податків податкового правопорушення, а з наявністю інформації, яка свідчить про можливість такого порушення та потребує перевірки контролюючим органом.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов\`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що підставою для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є наявність або отримання інформації від визначених цією нормою суб\`єктів щодо можливих порушень законодавства у відповідній сфері. Разом із тим Судова палата наголосила, що під час вирішення спору суд повинен перевірити не лише відповідність наказу формальним вимогам, а й фактичне існування інформації, яка відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала передумовою призначення перевірки.

З матеріалів цієї справи встановлено, що підставою для призначення фактичної перевірки позивача стали листи ДПС України від 13 липня 2026 року №15976/7/99-00-19-04-03-07 та №15879/7/99-00-07-03-02-07, а також доповідна записка ГУ ДПС у Черкаській області від 10 серпня 2026 року №2984/23-00-07-07-02 (а.с.103-105; 98).

Зазначені документи суд оцінює у їх сукупності з наказом від 10 серпня 2026 року №2194-п, яким визначено правову підставу, предмет, місце та період проведення фактичної перевірки. При цьому суд враховує, що інформація, яка міститься в інформаційних системах контролюючих органів щодо здійснення розрахункових операцій та реквізитів фіскальних чеків, може використовуватися для здійснення податкового контролю в межах фактичних перевірок.

Оцінюючи наведені обставини, суд виходить із того, що предметом фактичної перевірки було, зокрема, дотримання позивачем законодавства щодо відображення обов\`язкових реквізитів у розрахункових документах під час реалізації підакцизних товарів, що відповідає предмету правового регулювання підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

З матеріалів справи встановлено, що на момент прийняття наказу від 10 серпня 2026 року №2194-п у розпорядженні контролюючого органу була інформація, яка могла свідчити про можливі порушення законодавства у сфері здійснення розрахункових операцій та обігу підакцизних товарів. За таких обставин суд доходить висновку, що доводи позивача про неправомірність призначення фактичної перевірки лише з мотивів недостатньої деталізації інформації в наказі не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Отже, за встановлених обставин суд не вбачає порушення відповідачем вимог підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 та пункту 81.1 статті 81 ПК України під час призначення фактичної перевірки позивача.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон № 265/95- ВР. Дія Закону № 265/95-ВР поширюється на усіх суб\`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб\`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно зі ст. 2 Закону № 265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп\`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; фіскальна пам\`ять - запам\`ятовуючий пристрій у складі реєстратора розрахункових операцій, призначений для одноразового занесення, зберігання і багаторазового зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, яку неможливо змінити або знищити без пошкодження самого пристрою; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну; фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний фіскальний звітний чек) реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час створення якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься відповідно до фіскальної пам\`яті реєстратора розрахункових операцій або фіскального сервера контролюючого органу.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб\`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов\`язані:

1\) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов\`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Як встановлено п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб\`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1\) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об\`єкті такого суб\`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб\`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов\`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. При цьому, перші два обов\`язки суб\`єкта господарювання випливають зі змісту п. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Відповідно до ст. 8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов\`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі Положення №13) визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов\`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб\`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів (п. 1 р. І).

Згідно з положеннями п. 2 р. ІІ Положення № 13 фіскальний чек має містити такі обов\`язкові реквізити: найменування суб\`єкта господарювання (рядок 1); назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об\`єктів оподаткування» та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2); адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4); для СГ, що не є платниками ПДВ,- податковий номер або серія та номер паспорта / номер ID картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), перед яким друкуються великі літери «ІД» (рядок 5); якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру,- кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги) (рядок 6); код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення - за бажанням платника) (рядок 8); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9) назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 10); ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 11); ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 12); сума комісійної винагороди (у разі наявності) (рядок 13); вид операції (рядок 14); реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (рядок 15); напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 16); підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи), перед яким друкується відповідно напис «Касир» (рядок 17); підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ» (рядок 18); позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 19); загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО» (рядок 20); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ» (рядок 21); для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ),- окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 22). У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення; заокруглення (рядок 23); до сплати (рядок 24); фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 25); QR-код, який містить у собі код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку, дату і час здійснення розрахункової операції, фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, суму розрахункової операції, фіскальний номер РРО / фіскальний номер ПРРО) (рядок 26); для касового чека, що створюється програмним реєстратором розрахункових операцій: позначку щодо режиму роботи (офлайн/онлайн), в якому створений касовий чек програмним реєстратором розрахункових операцій (рядок 27), контрольне число, сформоване в режимі офлайн (рядок 28); заводський номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ЗН». Заводський номер для програмних реєстраторів розрахункових операцій не зазначається (рядок 29); фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН» або фіскальний номер програмного реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН ПРРО» (рядок 30); напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та графічне зображення найменування або логотипу виробника (рядок 31).

При цьому, згідно з п. 4, 5 р. ІІ Положення № 13 рядки 11-18 фіскального чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з\`єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій. Рядки 15, 16, 18 фіскального чека повторюються відповідно до кількості електронних платіжних засобів, з використанням яких здійснюється оплата.

Отже, Закон № 265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов\`язку суб\`єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення № 13 - форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності). За змістом норм Положення № 13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Отже, відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб\`єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов\`язку, встановленого п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02.03.2023 у справі № 500/6845/21.

Таким чином, за приписами Закону № 265/95-ВР та Положення № 13 розрахункові операції, проведені без відповідних розрахункових документів та без видачі їх покупцю, утворює склад правопорушення, передбаченого п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, і є підставою для притягнення до відповідальності на підставі п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР

В додатках до акту перевірки від 17.08.2026 міститься реєстр фіскальних чеків позивача з відсутніми обов\`язковими реквізитами (а.с.156, 204).

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що у спірному випадку документи щодо реалізації алкогольних напоїв на загальну суму не можливо визнати розрахунковими. Отже, контролюючим органом правильно кваліфіковано вказані обставини, як порушення пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, що є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2024 року у справі №280/6832/23.

Надаючи оцінку джерелу отриманої контролюючим органом інформації, яка свідчить про допущені позивачем порушення, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 62.1 62.3 статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: 62.1.1. ведення обліку платників податків; 62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; 62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; тощо.

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (п. 71.1 ст. 71 ПК України).

Відповідно до пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла:

2\.1.1. від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: 72.1.1.3. про фінансово - господарські операції платників податків;

72\.1.1.4. про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Так, згідно визначення термінів наведеного у Законі № 265/95-ВР, фіскальний сервер контролюючого органу** **програмно-технічний комплекс, через який реалізується фіскальна функція та який здійснює реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій, електронних розрахункових документів, електронних фіскальних звітів та електронних фіскальних звітних чеків, збереження даних щодо проведеної розрахункової операції у системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, обробки та надання доступу до інформації про розрахункові операції, проведені з використанням програмних реєстраторів розрахункових операцій, а також інтеграцію з програмними реєстраторами розрахункових операцій через програмний інтерфейс (АРІ), розміщений у відкритому вільному доступі;

електронний фіскальний звіт це:

а) документ, створений реєстратором розрахункових операцій, який переведено у фіскальний режим роботи, що містить дані фіскального звіту, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов\`язкові реквізити фіскального звіту за встановленою формою;

б) документ, створений програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить дані фіскального звіту, зареєстрований фіскальним сервером контролюючого органу, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов\`язкові реквізити фіскального звіту за встановленою формою;

електронна копія розрахункового документа - ідентична копія (у формі електронних даних) розрахункового документа, створеного реєстратором розрахункових операцій, яка міститься на контрольній стрічці в пам\`яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам\`яті модемів, які до них приєднані, та/або створена програмним реєстратором розрахункових операцій у електронній формі, що може використовуватися контролюючими органами як податкова інформація та під час проведення перевірок платників податків;

електронна копія фіскального звітного чека ідентична копія (у формі електронних даних) фіскального звітного чека, створеного реєстратором розрахункових операцій та/або програмним реєстратором розрахункових операцій, що може використовуватися контролюючими органами як податкова інформація та під час проведення перевірок платників податків.

електронна копія фіскального звіту ідентична копія (у формі електронних даних) фіскального звіту, створеного реєстратором розрахункових операцій та/або програмним реєстратором розрахункових операцій, що може використовуватися контролюючими органами як податкова інформація та під час проведення перевірок платників податків.

Згідно пункту 74.1 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Положеннями статті 83 ПК України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.

У справі що розглядається, контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем вищенаведених вимог законодавства, про які зазначено в акті перевірки, саме на підставі даних Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі СОД РРО).

Наказом Міністерства фінансів України від 05 серпня 2020 року № 477 затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі Порядок).

Згідно пунктів 1, 2, 3, 4, 7 розділу ІІ даного Порядку, СОД РРО інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних.

СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача).

Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків.

Отже, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.

Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.

При цьому, використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2024 року у справі №280/6832/23.

Суд акцентує увагу на позиції Великої Палати, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що відповідач в межах цієї справи під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевірений період.

Суд наголошує, що усі сумніви, які можливо виникли у позивача щодо достовірності відповідних документів фіскальних чеків із зазначенням в них обов\`язкових реквізитів, а саме зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, повинні бути спростовані саме позивачем, якщо він ставив під сумнів та заперечував проти цього, шляхом надання роздрукованих своїх чеків.

Водночас позивач під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу, яким могли бути спростовані висновки податкового органу, що використана контролюючим органом податкова інформація яка міститься в СОД РРО, зокрема, щодо відсутності обов\`язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб\`єктом господарювання платником акцизного податку, а саме цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, є відміною від наявних у позивача електронних розрахункових документах.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України № 265/95-ВР за порушення вимог пункту 11 статті 3 цього Закону до суб\`єкта господарювання застосовується фінансова санкція у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями товарів за перше таке порушення та 150 відсотків вартості товарів за кожне наступне порушення.

Як установлено судом, позивачем під час реалізації алкогольних напоїв створювалися розрахункові документи через РРО без зазначення обов\`язкового реквізиту - цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку. При цьому перший встановлений факт такого продажу відбувся на суму 139,00 грн, у зв\`язку з чим відповідачем правомірно застосовано фінансову санкцію у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого товару, що становить 139,00 грн. За кожним наступним установленим фактом реалізації алкогольних напоїв без відповідного реквізиту, загальна вартість яких становить 586 126,44 грн, застосовано фінансову санкцію у розмірі 150 відсотків, що становить 879 189,66 грн.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 120/11036/23, відповідно до якої кожен установлений факт продажу підакцизних товарів із видачею фіскального касового чека без зазначення штрихового коду марки акцизного податку є окремим правопорушенням, а розмір фінансової санкції визначається залежно від кількості та послідовності вчинених порушень незалежно від того, чи виявлені вони в межах однієї перевірки.

Отже, враховуючи встановлену послідовність порушень та визначену вартість реалізованих товарів, суд доходить висновку, що застосування відповідачем фінансових санкцій у розмірі 100 відсотків за перше та 150 відсотків за кожне наступне порушення відповідає вимогам пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР.

Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов\`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов\`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить відрізних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб\`єкта владних повноважень обов\`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

У зв\`язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

**ВИРІШИВ:**

****У задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА\_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

**Суддя**

**Ілля ТИХОНОВ**

****