Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, [email protected], ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
12 листопада 2026 року Справа № 520/37110/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви, -
В С Т А Н О В И В:
12 листопада 2026 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви, в якій просить:
1) забезпечити позов до його подання шляхом заборони Міністерству юстиції України, у тому числі його територіальним органам, структурним підрозділам і Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації, до набрання законної сили рішенням суду в цій справі здійснювати розгляд і приймати рішення по суті щодо скарги ОСОБА_2 від 29.10.2026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.10.2026 за № СК-5065-26, щодо ТОВ «ДНІПРОВСЬКИЙ ЕЛЕКТРО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ - 38599254);
2) забезпечити позов до його подання шляхом заборони Міністерству юстиції України у тому числі його посадовим особам, територіальним органам і структурним підрозділам, до набрання законної сили рішенням суду в цій справі вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань записи на виконання будь-яких рішень, прийнятих за результатами розгляду скарги № СК-5065-26, щодо скасування реєстраційних дій щодо ТОВ «ДНІПРОВСЬКИЙ ЕЛЕКТРО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ - 38599254) від 29.10.2026 за № 1002249970038056837, № 1002241070039056837 та № 1002241070040056837, і відновлення попереднього становища.
Заява мотивована тим, що позивач є учасником товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ЕЛЕКТРО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» із часткою 19,277% статутного капіталу. 27.10.2026 року рішенням загальних зборів учасників Товариства, що оформлено протоколом від 27.10.2026 голосами учасників Товариства, які володіють 75,903% статутного капіталу Товариства вирішили тимчасово відсторонити директора ОСОБА_3 від виконання обов`язків, і обрали ОСОБА_4 тимчасово виконуючим обов`язки директора Товариства. Заявник зазначає, що ОСОБА_2 подав до Міністерства юстиції України скаргу від 29.10.2026, в якій просив, зокрема, скасувати три реєстраційні дії, прийнятих відповідно до ТОВ «ДНІПРОВСЬКИЙ ЕЛЕКТРО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД». Представник позивача вказує, що розгляд скарги призначено Мін`юстом на 16.11.2026, тобто вже 17.11.2026 відомості про заявника як т.в.о. директора Товариства можуть бути вилучені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а ОСОБА_3 буде повернуто до управління Товариством всупереч рішенню учасників із 75,903% голосів. На думку заявника, у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача та унеможливить ефективний захист заявника.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши додані до заяви документи, суд встановив наступне.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства).
Таким чином, частина друга цієї статті вимагає співмірності заходів забезпечення позову із заявленими вимогами та врахування співвідношення прав і інтересів заявника з наслідками застосування забезпечення для інших заінтересованих осіб.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові від 01.06.2022 у справі № 380/4273/21 Верховний Суд наголосив, що забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення; підстави частини другої статті 150 КАС України є оціночними і мають встановлюватися на підставі конкретних доказів (пункти 13– 15). Суд повинен з`ясувати наявність реальної загрози, зв`язок заходу з предметом позову, його адекватність і співмірність, а також можливі наслідки для інших осіб (пункти 19– 25). Достатнім обґрунтуванням є підтверджені доказами фактичні обставини, а не лише припущення про несприятливий розвиток подій (пункт 42).
Також Верховним Судом (постанови від 28 жовтня 2020 року у справі № 140/2474/20 та від 25 травня 2023 року у справі №520/4563/21) наголошено, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Так, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник зазначає, що оскаржуватиме дії суб`єкта владних повноважень - Мін`юсту, вчинені під час виконання владної функції - розгляду скарги в адміністративному провадженні за ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» № 755-IV.
Разом з цим, призначення Мін`юстом розгляду скарги на конкретну дату саме по собі не свідчить про те, що скарга буде задоволена, а спірні реєстраційні дії скасовані. Результат адміністративного провадження на час звернення із заявою не визначений. Наведені заявником наслідки є можливими, однак не підтверджують, без додаткових конкретних обставин, істотної складності або неможливості ефективного судового захисту.
Суд зазначає, що рішення, бездіяльність чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів взаємовідносин. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Також, заявник не навів належного обґрунтування того, чому у разі прийняття несприятливого рішення його права не можуть бути захищені шляхом оскарження відповідного рішення, а також не конкретизував дій, необхідних для поновлення прав, їх складності чи непропорційності витрат. Саме лише посилання на необхідність нового судового звернення не доводить наявності підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України.
Окрім того, суд зазначає, що стаття 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» передбачає адміністративний порядок розгляду скарг на реєстраційні дії. Встановлення меж компетенції Мін`юсту в конкретному провадженні, оцінка доводів скаржника про порушення статуту, змісту судової заборони та правомірності дій реєстраторів потребують дослідження правових і фактичних обставин. Сам факт прийняття скарги до розгляду не підтверджує очевидного виходу за межі повноважень або вже вчиненого порушення прав заявника.
Окремого значення набуває співвідношення першого заявленого заходу з майбутнім позовом. Майбутня позовна вимога про зобов`язання Мін`юсту утриматися від розгляду і прийняття рішення щодо скарги за своїм практичним результатом збігається із запропонованою тимчасовою забороною розглядати цю скаргу. Хоча сам по собі зв`язок заходу з предметом позову є необхідним, за відсутності доведених ризиків застосування такої заборони фактично забезпечило б заявнику результат, якого він прагне досягти за наслідками розгляду майбутнього позову, та зупинило б здійснення адміністративної процедури без встановлення протиправності відповідних дій.
Щодо заборони внесення записів до ЄДР на виконання ще не прийнятого рішення, вказаний захід спрямований на запобігання можливим майбутнім наслідкам. Проте його необхідність обґрунтована передусім припущенням про задоволення скарги. Крім того, цей захід стосується виконання майбутнього акта, який не визначений як предмет оскарження у заявленому майбутньому позові; це вимагає окремої оцінки допустимості заборони з урахуванням пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України. За наведених обставин суд не вбачає доведених підстав для його застосування.
Суд звертає увагу, що характер майбутнього спору потребуватиме окремої перевірки з погляду предметної юрисдикції. Хоча заявник формулює майбутні позовні вимоги як оскарження процедурних дій Міністерства юстиції України, зі змісту заяви та наведених на її обґрунтування обставин убачається, що спірні правовідносини безпосередньо пов`язані з діяльністю та управлінням юридичною особою, що потребує врахування під час визначення належної судової юрисдикції. У постанові судової палати Касаційного господарського суду від 09.02.2026 у справі № 910/10897/24 Верховний Суд розглянув юрисдикцію спору щодо наказу Мін`юсту про скасування реєстраційних дій стосовно керівника товариства та вказав на значення корпоративного характеру відповідних правовідносин. Водночас у тій справі предметом оскарження був уже прийнятий наказ, тоді як заявник має намір оскаржувати процедурні дії до прийняття рішення.
Таким чином, заявлені заходи забезпечення позову про заборону Міністерству юстиції України у тому числі його посадовим особам, територіальним органам і структурним підрозділам вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань записи щодо вказаного товариства з метою захисту корпоративних прав не відповідають предмету спору, який може бути розглянутий адміністративним судом та не є адекватними та співмірними з позовними вимогами. А отже, застосування таких заходів забезпечення позову не відповідає меті та сутності інституту забезпечення позову.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховав висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі №3Д/380/1/23.
За сукупністю наведеного суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності жодної з підстав, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, а запропоновані заходи не відповідають вимогам необхідності та співмірності у встановлених обставинах. Отже, заява задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви – відмовити.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Лазарєв В.В.