Справа №295/6879/17
1-кп/295/142/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.11.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
представника потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира кримінальне провадження № 12016060020004349 від 29.06.2016 про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Слобідка, Малинського району, Житомирської області, громадянин України, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
встановив:
В провадженні Богунського районного суду м. Житомира перебуває зазначене кримінальне провадження, відповідно обвинувального акту 29.06.2016 об 11 год 15 хв, керуючи технічно-справним автомобілем FIAT Scudo, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул. Покровської в напрямку від вул. Степана Бандери до вул. Домбровського в м. Житомирі, порушуючи вимоги п.п. 8.7.3 в), г), 8.10, 8.11 Правил дорожнього руху України здійснив в`їзд в межі перехрестя вул. Покровської та Лесі Українки на забороняючий (жовтий) сигнал світлофора та, не здійснюючи повної зупинки транспортного засобу, розпочав виконувати маневр лівого повороту з метою подальшого здійснення руху по вул. Лесі Українки в м. Житомирі.
Порушуючи вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України, у вищезазначений день та час, у вищевказаному місці, ОСОБА_6 , керуючи технічно-справним автомобілем FIAT Scudo, номерний знак НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху та, як наслідок, допустив зіткнення з автомобілем HYUNDAI 130, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , який рухався у зустрічному напрямку.
В результаті зіткнення автомобіль HYUNDAI 130, номерний знак НОМЕР_2 втратив керованість та виїхав на тротуар, що розташований з правої сторони проїзної частини вул. Покровської, в напрямку від вул. Домбровського до вул. Степана Бандери де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді: перелому кісток основи та склепіння черепа, крововиливу під оболонки головного мозку, крововиливу на м`яких покровах голови, саден та синців волосистої частини голови, які в своїй сукупності складають відкриту черепно-мозкову травму, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_10 .
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 підтримав своє письмове клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі у зв`язку з закінченням строків давності, обґрунтовуючи, що з дня вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України минув 10-річний термін, тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення минув.
Обвинувачений ОСОБА_6 просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження №12016060000000070 - закрити.
Захисник ОСОБА_8 та прокурор також підтримали вказане клопотання захисника ОСОБА_7 .
Потерпіла та її представник не заперечували щодо звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності та закриттю даного кримінальне провадження по ст. 49 КК України. Просили не скасовувати накладені арешти на автомобілі, бо мають намір подавати згодом позов до суду.
Обвинуваченому роз`яснені наслідки закриття кримінального провадження за нереабілітуючою обставиною. Однак, ОСОБА_6 не заперечував проти закриття справи відповідно до положень ст. 49 КК України.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.
Звільнення від кримінальної відповідальності за строками давності передбачене ст. 49 КК України.
Дослідивши санкцію ч. 2 ст. 286 КК України, можна зробити висновок, що дане кримінальне правопорушення відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 10 років.
З наведеного можна зробити висновок, що строк давності в даному випадку складає десять років з дня вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.
У даному кримінальному провадженні строк давності з дня вчинення ОСОБА_6 інкримінованого правопорушення не призупинявся, у розшуку останній не перебував.
Згідно ч. 3 ст. 49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
У кримінальному провадженні відсутні відомості, що ОСОБА_6 вчинив нове кримінальне правопорушення.
Згідно матеріалів справи, подія кримінального правопорушення відбулася 29.06.2016. З цього виходить, що проміжок часу з моменту вчинення кримінального правопорушення складає понад 10 років, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності за тяжкий злочин.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №287/359/14-к, суд прийшов до висновку, що у нормах КПК не вбачається, що при вирішенні питання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України необхідно враховувати позицію обвинуваченого щодо визнання чи невизнання ним вини у пред`явленому обвинуваченні.
В мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №566/554/16-к вказується про те, що у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КПК України підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закривається кримінальне провадження та звільняється особа від кримінальної відповідальності. Визнання винуватості не є умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 284 КПК закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Суд, роз`яснивши обвинуваченому наслідки закриття провадження у судовому засіданні, останній не заперечував проти закриття кримінального провадження.
З огляду на наведене, враховуючи доводи сторін, останні правові мотиви та рішення прийняті Верховним Судом, клопотання захисника обвинуваченого підлягає до задоволення, а кримінальне провадження закриттю, оскільки на час надходження провадження до суду спливли строки давності, передбачені ст. 49 КК України та перебіг давності не зупинявся та не переривався.
Арешти на автомобіль марки FIAT Scudo, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки HYUNDAI 130, реєстраційний номер НОМЕР_3 , накладений ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 05.07.2016 № 295/9013/16-к - слід скасувати і підстав не скасовувати дані арешти на автомобілі які є речовими доказами по справі відсутні, бо заходи забезпечення не можуть діяти коли кримінальне провадження закривається.
Уточнену позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди у сумі 350 000 грн слід залишити без розгляду.
Процесуальні витрати на проведення експертизи на суму 28 232 грн 16 коп, слід віднести на рахунок держави.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 49 КК України та ст.ст. 128, 314, 284 КПК України,
постановив:
Клопотання захисника задовольнити.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження №12016060000000070 - закрити.
Уточнену позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди у сумі 350 000 грн - залишити без розгляду.
Процесуальні витрати на проведення експертизи на суму 28 232 грн 16 коп віднести на рахунок держави.
Арешти на автомобіль марки FIAT Scudo, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки HYUNDAI 130, реєстраційний номер НОМЕР_3 , накладений ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 05.07.2016 № 295/9013/16-к - скасувати.
Речові докази:
- автомобіль марки FIAT Scudo, реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути безоплатно власнику;
- автомобіль марки HYUNDAI 130, реєстраційний номер НОМЕР_3 , - повернути безоплатно ОСОБА_9 .
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1