СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 року Справа № 480/2939/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2939/25
за позовом ОСОБА_1
до Сумської митниці
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач), через представника Бикова Д.О. звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Сумської митниці (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ ВП 44017631) № UА805000202493 та № UА805000202494 від 16.10.2024.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач імпортував на митну територію України легковий автомобіль NISSAN QASHQAI, VIN НОМЕР_1 , який, був придбаний за договором купівлі-продажу від 03.12.2021 за ціною 750 євро.
У подальшому відповідачем було проведено перевірку, за результатами якої встановлено, заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита при ввезенні товару на митну територію України.
На підставі акта перевірки від 30.07.2024 № 23/7.10-19-10/40800278 Сумською митницею 16.10.2024 прийнято податкові повідомлення-рішення № UA805000202494 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 26 654,34 грн, а також № UA805000202493 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати ввізного мита на суму 9 692,49 грн.
Позивач не погоджується з правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень та вказує, що висновки відповідача ґрунтуються виключно на інформації, отриманій від митних органів Литовської Республіки, відповідно до якої транспортний засіб був придбаний громадянином України ОСОБА_2 за ціною 4000 євро. Зіставивши ці відомості з документами, поданими під час митного оформлення, відповідач дійшов висновку про недостовірність заявленої митної вартості транспортного засобу та, як наслідок, про заниження позивачем податкових зобов`язань.
Позивач зазначає, що особисто не здійснював придбання транспортного засобу за кордоном, не подавав митному органу документів для митного оформлення та не був стороною договору купівлі-продажу, на який посилається відповідач. За його твердженням, придбання та доставку автомобіля здійснював ОСОБА_2 , а матеріали перевірки не містять належних доказів того, що позивач знав або повинен був знати про існування договору із зазначеною в ньому вартістю 4 000 євро чи подавав митному органу недостовірні документи.
Додатковим свідченням неправомірності дій відповідача, на думку представника, є те, що у позивача не було витребувано ані документів, ані пояснень, які стосувалися проведення митницею вказаної перевірки, що свідчить про надмірний формалізм діяльності суб`єкта владних повноважень при виконанні своїх владних управлінських функцій.
Окрім того, представник позивача зазначає, що матеріали перевірки не містять жодного обґрунтування причин застосування до позивача штрафної санкції саме у розмірі 25 % від суми визначеного податкового зобов`язання, а не 10 %, як це передбачено підпунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України. Так само не наведено жодних мотивів, з яких митний орган дійшов висновку про наявність у діях позивача умисної форми вини, що стало підставою для застосування підвищеного розміру штрафної санкції.
У зв`язку з викладеним, позивач просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 15.04.2025 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. Зазначив, що на підставі інформації, отриманої від митних органів Литовської Республіки (лист від 18.04.2024 № (1.50Mr./20-05)3BE-2495 з додатками), встановлено, що легковий автомобіль NISSAN QASHQAI, VIN НОМЕР_1 , фактично був придбаний громадянином України ОСОБА_2 , який зазначений у довіреності, виданій ОСОБА_1 30.11.2021 № НРО № 558523, у громадянки Daiva Juskiene за ціною 4000 євро.
За твердженням представника відповідача, зазначені відомості містяться у договорі купівлі-продажу автомобіля від 03.12.2021 без номера, наданому митними органами Литовської Республіки, відповідно до якого продавцем є Daiva Juskiene, покупцем - ОСОБА_2 , а вартість транспортного засобу становить 4000 євро, що за курсом Національного банку України на дату подання митної декларації еквівалентно 123079,20 грн.
Водночас представник відповідача зазначає, що відповідно до договору купівлі-продажу від 03.12.2021 без номера, поданого для митного оформлення, покупцем легкового автомобіля NISSAN QASHQAI, VIN НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 , продавцем - ОСОБА_3 , а вартість транспортного засобу визначена у розмірі 750 євро.
Відтак, шляхом зіставлення інформації, отриманої від митних органів Литовської Республіки, з відомостями, що містяться у митній декларації від 09.12.2021 № UA805020/2021/016028 та інших документах, поданих для митного контролю та митного оформлення, встановлено непідтвердження автентичності поданих митному органу документів, недостовірність відомостей, що в них містяться, зокрема щодо числового значення митної вартості транспортного засобу.
У зв`язку з цим відповідач вважає, що контролюючим органом правомірно встановлено, що під час митного оформлення зазначеного транспортного засобу платником податків (декларантом) у порушення вимог частин першої та другої статті 51, пункту 2 частини другої статті 52, частини двадцять першої статті 58, частини першої статті 257 та частини першої статті 368 Митного кодексу України було занижено базу оподаткування, що призвело до заниження сум ввізного мита та податку на додану вартість, а також до ненадходження відповідних коштів до Державного бюджету України.
З огляду на викладене представник відповідача вважає, що податкові повідомлення-рішення № UA805000202494 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та № UA805000202493 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати ввізного мита прийняті правомірно, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом, на підставі пункту 7 частими І статті 336, пункту 1 частини 3 статті 345, пункту 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-V1 у зв`язку з надходженням від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірпість відомостей, що в них містяться, а саме листа митних органів Литовської Республіки від 18.04.2024 № (1.50Мг./20-05) ЗВЕ-2495 з додатками до нього, наданого листом Держмитслужби від 24.04.2024 №26/26-04/7/1034 на підставі наказу Сумської митниці від 04.04.2024 № 137 (а.с.77) наказано провести документальну невиїзну перевірку дотримання громадянином України ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією ІМ 40 ДЕ від 09.12.2021 №805020/2021/016028.
26.09.2024 за результатами вказаної перевірки посадовими особами Сумської митниці складено акт перевірки № 15/24/7.24-19/3241100992 (а.с.63-68).
Відповідно до змісту акту при проведенні перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за МД від 09.12.2021 UA805020/2021/016028, встановлено, що ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 03.12.2021 №б/н здійснено митне оформлення “Легковий автомобіль, що був у використанні - 1 шт. Марка “NISSAN”; модель “QASHQAI”. Категорія МІ. Календарний рік виготовлення 2009. Модельний рік виготовлення 2010. Дата першої реєстрації 11.02.2010. Тип кузова - універсал. Колір сірий. Номер кузова (VIN): НОМЕР_1 . Тип двигуна дизель. Номер двигуна - немає даних. Робочий об`єм циліндрів двигуна 1461 см куб...”.
Згідно наданого до митного оформлення договору купівлі-продажу від 03.12.2021 №б/н покупцем товару “легковий автомобіль NISSAN QASHQAI, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 ” є ОСОБА_1 , продавцем - Daiva Juskiene (код НОМЕР_2 ), ціна товару складає 750 євро.
При митному оформленні за МД від 09.12.2021 UA805020/2021/016028 декларантом/уповноваженою особою надавались:
- зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 03.12.2021 №б/н на суму 750,00 євро;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 11.02.2010 серії НОМЕР_3 ;
- калькуляції транспортних витрат від 08.12.2021 №б/н;
- довіреність від 30.11.2021 НРО №558523;
- інші документи, необхідні для митного оформлення.
Митна вартість товару заявлена декларантом/уповноваженою особою за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості на рівні 29231,31 грн (еквівалент 950,00 евро за курсом Національного банку України на дату подачі МД: 1 евро = 30,7698 грн.).
Ввезення товару на митну територію України здійснено громадянином України ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) (графа 8 МД) за довіреністю від ОСОБА_1 від 30.11.2021 НРО №558523.
Особою відповідальною за фінансове врегулювання (графа 9 МД) є ОСОБА_1 .
Декларування товару від імені ОСОБА_1 здійснювала уповноважена особа/декларант ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Сумською митницею згідно листа Держмитслужби від 24.04.2024 №26/26- 04/7/1034 отримано інформацію від митних органів Литовської Республіки (лист від 18.04.2024 №(1.50Мг./20-05)ЗВЕ-2495 з додатками) згідно якої встановлено, що фактично “легковий автомобіль NISSAN QASHQAI, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 ” було придбано громадянином України ОСОБА_2 (зазначений у довіреності від ОСОБА_1 від 30.11.2021 № НРО №558523) у Daiva Juskiene (код 46604260641), Dariaus Ir Gireno G 28-51, Taurage за ціною 4000,00 евро.
Зазначена інформація міститься в наданому митними органами Литовської Республіки договорі купівлі-продажу автомобіля від 03.12.2021 б/н, згідно якого:
- продавець - Daiva Juskiene (код НОМЕР_2 , Dariaus Ir Gireno G 28-51, Taurage;
- покупець - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 - 44).
- опис транспортного засобу - “легковий автомобіль NISSAN QASHQAI, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 ”;
- ціна придбання - 4000,00 євро (еквівалент 123079,20 грн за курсом Національного банку України на дату подання МД: 1 євро = 30,7698 грн).
Таким чином шляхом співставлення інформації (порівняння даних), наданої митними органами Литовської Республіки, з інформацією, що міститься у МД від 09.12.2021 UA805020/2021/016028 та інших документах, поданих для митного контролю та митного оформлення, встановлено непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, зокрема невідповідність числових значень вартості зазначеного вище товару.
У ході даної перевірки встановлено порушення законодавства України з питань оподаткування платником податку ОСОБА_1 :
- частини 1 та частини 2 статті 51, пункту 2 частини 2 статті 52, частини 21 статті 58, частини 1 статті 257 та частини 1 статті 368 МКУ, пункту 36.1 статті 36 ПКУ, що призвело до заниження податкового зобов`язання зі сплати ввізного мита на суму 9692,49 грн, яка підлягає перерахуванню до Державного бюджету України;
- пункту 190.1 статті 190, пункту 36.1 статті 36 ПКУ, що призвело до заниження податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів на суму 21323,47 грн, яка підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.
На підставі висновків акту перевірки від 26.09.2024 № 15/24/7.24-19/3241100992 Сумською митницею Держмитслужби 16.10.2024 прийняті податкові повідомлення-рішення:
- UА805000202494, яким за порушення пункту 190.1 статті 190, пункту 36.1 статті 36 ПКУ, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів фізичними особами на загальну суму 26654,34 грн, з них 21323,47 грн - за податковим зобов`язанням; 5330,87 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 31-34);
- UА805000202493, яким за порушення частини 1 та частини 2 статті 51, пункту 2 частини 2 статті 52, частини 21 статті 58, частини 1 статті 257 та частини 1 статті 368 МКУ, пункту 36.1 статті 36 ПКУ позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 9692,49 грн (а.с.28-30).
Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина 5 статті 54 МК України).
Відповідно до положень пункту 7 частини 1 статті 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Статтею 345 МК України, встановлено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.
Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо, зокрема, правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.
Згідно статті 351 МК України, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Так, з матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Сумської митниці під час проведення документальної невиїзної перевірки дотримання громадянином України ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією ІМ 40 ДЕ від 09.12.2021 № UA805020/2021/016028 встановлено заниження податкового зобов`язання зі сплати ввізного мита на суму 9 692,49 грн та заниження податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів на суму 21 323,47 грн.
Зазначений висновок відповідача ґрунтується на інформації, отриманій від митних органів Литовської Республіки, яку було зіставлено з відомостями, що містяться у митній декларації від 09.12.2021 № UA805020/2021/016028, а також в інших документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення.
Так, відповідно до митної декларації від 09.12.2021 № UA805020/2021/016028 (а.с.41-42) встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.12.2021 б/н здійснив митне оформлення товару – легкового автомобіля, що був у використанні, марки “NISSAN”, моделі “QASHQAI”, категорії М1, 2009 року виготовлення (модельний рік – 2010), дата першої реєстрації – 11.02.2010, тип кузова – універсал, колір – сірий, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , тип двигуна – дизельний, робочий об`єм двигуна – 1461 см.
Згідно з договором купівлі-продажу від 03.12.2021 б/н поданим до митного оформлення, покупцем зазначеного транспортного засобу є ОСОБА_1 , продавцем – Daiva Juskiene (код 46604260641), а ціна автомобіля становить 750 євро (а.с.35-36).
Водночас після надходження від митних органів Литовської Республіки листа від 18.04.2024 № (1.50Mr./20-05)3BE-2495 (а.с.38) з додатками відповідачем отримано інформацію, відповідно до якої фактичним покупцем легкового автомобіля “NISSAN QASHQAI”, VIN: НОМЕР_1 , був громадянин України ОСОБА_2 , зазначений у довіреності, виданій ОСОБА_1 30.11.2021 № НРО 558523, який придбав транспортний засіб у Daiva Juskiene за ціною 4 000 євро.
Вказані відомості містяться у наданому митними органами Литовської Республіки договорі купівлі-продажу автомобіля від 03.12.2021 б/н (а.с.39-40), відповідно до якого:
продавець – Daiva Juskiene (код 46604260641), адреса: Dariaus ir Gireno g. 28-51, Taurage;
покупець – ОСОБА_5 (Ukraina, Sumy, Charkovskaya 8/2-44);
предмет договору – легковий автомобіль “NISSAN QASHQAI”, VIN: НОМЕР_1 ;
ціна транспортного засобу – 4 000 євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на дату подання митної декларації (1 євро = 30,7698 грн) становить 123 079,20 грн.
Отже, наведені документи свідчать про те, що ціна транспортного засобу, зазначена у договорі купівлі-продажу, наданому митними органами Литовської Республіки, не відповідає ціні, зазначеній у договорі купівлі-продажу, який був поданий позивачем під час митного оформлення транспортного засобу, а також відомостям, заявленим у митній декларації від 09.12.2021 № UA805020/2021/016028.
Саме на підставі вказаної розбіжності відповідач дійшов висновку про подання під час митного оформлення документів, що містять недостовірні відомості щодо митної вартості товару, та, як наслідок, про заниження суми належних до сплати митних платежів.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Аналіз зазначеної норми свідчить, що підставою для висновку про заниження податкових зобов`язань при ввезенні товарів на митну територію України може бути офіційна та документально підтверджена інформація, отримана від уповноважених органів іноземних держав, за умови, що така інформація стосується відповідної зовнішньоекономічної операції та дає можливість встановити недостовірність відомостей, заявлених під час митного оформлення.
Разом із тим, наявність у контролюючого органу права використовувати інформацію, отриману від іноземного митного органу, не звільняє його від обов`язку дотримання вимог щодо належності, допустимості та достатності доказів, на яких ґрунтуються висновки перевірки.
Суд звертає увагу, що документи, отримані відповідачем від митних органів Литовської Республіки, складені іноземною мовою. При цьому матеріали акту перевірки містять лише неофіційний переклад листа митного органу Литовської Республіки (а.с. 38), тоді як додані до нього документи, зокрема договір купівлі-продажу транспортного засобу від 03.12.2021 б/н (а.с.39-40), в якому зазначено вартість автомобіля у розмірі 4000 євро, перекладу українською мовою не містять.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005 № 2709-IV документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
У постанові від 14.09.2022 у справі №380/1862/20 Верховний Суд зазначив, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав.
У постанові від 02.07.2019 у справі №821/2067/17 Верховний Суд вказав, що порушення відповідачем порядку проведення перевірки, що виразилось у призначенні перевірки на підставі документа органу іноземної держави, не перекладеного українською мовою та не легалізованого в установлений законом спосіб, та обґрунтування висновків перевірки на підставі документів, також отриманих від органу іноземної держави, не перекладених українською мовою та не легалізованих в установлений законом спосіб, призвело до незаконності як самої перевірки, так і її наслідків.
Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 380/2869/22 звернув увагу на те, що відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. У Рішеннях Конституційного Суду України від 14.12.1999 №10-рп/99 та від 14.07.2021 №1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом. Також частиною п`ятою статті 10, пунктом 4 частини першої статті 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України. Відповідно до статті 1 Закону України від 25.04.2019 №2704-VIII "Про забезпечення функціонування української мови як державної" єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у частині шостій статті 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
У вказаній постанові від 04.10.2023 у справі № 380/2869/22 Верховний Суд зауважив, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів. Матеріалами цієї справи підтверджується, що контролюючим органом було призначено перевірку та обґрунтування її висновків здійснювалось на підставі документів органу іноземної держави, без перекладу на українську мову та нелегалізованих в установлений законом спосіб. Копії документів, отримані від митних органів іноземної держави, на підставі яких відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів є неналежними доказами у даній адміністративній справі, оскільки не перекладені на державну мову, а тому вказане не дає можливості зробити обґрунтовані висновки щодо їх змісту.
Щодо долученого відповідачем до матеріалів адміністративної справи перекладу договору купівлі-продажу від 03.12.2021 б/н та інших документів, отриманих від митних органів Литовської Республіки (а.с.94-97), суд зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у листі від 16.05.2013 № 24-754/0/4-13 “Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом”, суд приймає документи, складені іноземною мовою, за умови їх супроводження належним чином засвідченим перекладом українською мовою. У разі подання письмових доказів іноземною мовою до них має додаватися переклад українською мовою, засвідчений у встановленому законом порядку.
Згідно зі статтею 79 Закону України “Про нотаріат” нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він володіє відповідними мовами. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути здійснений перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Аналогічні вимоги передбачені пунктом 2 глави 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 296/5, відповідно до якого у разі здійснення перекладу документа перекладачем нотаріус засвідчує справжність його підпису, а перекладач разом із документом, що посвідчує його особу, має надати документ, який підтверджує його кваліфікацію.
Крім того, відповідно до пункту 3.1 глави 8 зазначеного Порядку, якщо одночасно здійснюється переклад документа, такий переклад має бути виконаний з усього тексту документа, містити підпис перекладача (у разі здійснення перекладу перекладачем), а переклад, розміщений на окремому аркуші, має бути належним чином приєднаний до оригіналу чи копії документа, прошнурований та скріплений підписом і печаткою нотаріуса.
Разом із тим судом встановлено, що надані відповідачем переклади листа митних органів Литовської Республіки та договору купівлі-продажу не відповідають зазначеним вимогам. Зокрема, у матеріалах справи відсутні відомості щодо особи перекладача, його підпис не засвідчений нотаріально, відсутній документ, який підтверджує його кваліфікацію, а також відсутні докази володіння перекладачем відповідною іноземною мовою та можливості здійснення ним перекладу документів юридичного характеру.
За таких обставин суд не має можливості встановити, чи здійснено переклад особою, яка має відповідну кваліфікацію та володіє необхідними мовними знаннями, а також чи відповідає зміст перекладених документів їх оригіналу.
Крім того, суд звертає увагу, що переклад договору купівлі-продажу від 03.12.2021 б/н та інших документів, отриманих від митних органів Литовської Республіки, здійснений лише 28.05.2025, тобто вже після складання акта документальної невиїзної перевірки від 26.09.2024 № 15/24/7.24-19/3241100992.
Таким чином, на момент проведення перевірки та формування висновків, викладених в акті перевірки, у розпорядженні контролюючого органу фактично не було належним чином оформленого перекладу документів, на підставі яких зроблено висновок про невідповідність заявленої митної вартості та заниження митних платежів.
Разом із тим, суд враховує, що у матеріалах адміністративної справи відсутні докази спростування відповідачем або надання будь-яких доказів щодо презумпції правомірності договору купівлі-продажу №б/н від 03.12.2021, яким була у т.ч. визначена вартість ТЗ марки марки “NISSAN”, моделі “QASHQAI” у розмірі 750,00 євро.
Так, відповідно до пункту 190.1. статті 190 ПК України, базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контракта) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МКУ, з урахуванням мита та акцизного.
Статтею 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, визначено, що зовнішньоекономічна діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав і обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Статтею 2 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, закріплено принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки, здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будьяких формах, які прямо не заборонені чинними законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 204 ЦК України, встановлено презумпцію правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Однак, відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що договір купівлі-продажу від 03.12.2021, поданий позивачем під час митного оформлення транспортного засобу, визнаний недійсним, скасований або оспорений у встановленому законом порядку. Так само матеріали справи не містять доказів того, що відомості, викладені у зазначеному договорі, зокрема щодо вартості транспортного засобу, є недостовірними чи не відповідають дійсним обставинам його укладення.
За таких обставин презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 Цивільного кодексу України, не була спростована, а тому сам по собі факт отримання відповідачем іншого договору купівлі-продажу в порядку міжнародного обміну інформацією не є достатньою підставою для висновку про недостовірність документів, поданих позивачем під час митного оформлення, та заниження митної вартості транспортного засобу.
Суд наголошує, що оцінка ввезеного товару для митних цілей, відповідно до положень статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), має базуватися на дійсній вартості ввезеного товару, проте обов`язок довести, що дійсна вартість (у тому числі її транспортна складова) є іншою, ніж задекларована, покладається саме на контролюючий орган. при цьому, інформація, отримана від уповноважених органів іноземних держав, підлягає врахуванню, однак вона не наділена наперед встановленою доказовою силою та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Таким чином, оскільки відповідачем під час проведення перевірки було використано інформацію та документи, які не можуть бути визнані належними і допустимими доказами на підтвердження порушення позивачем вимог митного законодавства, а презумпція правомірності договору купівлі-продажу від 03.12.2021 б/н, поданого під час митного оформлення транспортного засобу, відповідачем не спростована, відсутні правові підстави вважати доведеним факт заниження позивачем митної вартості товару.
Крім того, суд враховує, що податковим повідомленням-рішенням від 16.10.2024 № UA80500202494, крім суми грошового зобов`язання, застосовано штрафну санкцію в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання, тобто позивача притягнуто до підвищеної фінансової відповідальності.
Так, згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання (пункт 123.2 статті 123 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне діяння (дія чи бездіяльність) платника податків. Пунктом 109.3 статті 109 цього Кодексу визначено вичерпний перелік податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідною умовою є встановлення контролюючим органом вини особи; до такого переліку віднесено, зокрема, правопорушення, передбачені пунктом 123.2 статті 123 Кодексу. Згідно з пунктом 112.2 статті 112 Кодексу особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Обов`язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.05.2025 у справі №160/4488/23.
У цій справі відповідач не навів у акті перевірки та оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні обставин, які б свідчили про умисний характер дій позивача. Висновок про умисність ґрунтується виключно на самому факті розбіжності між задекларованою та обчисленою відповідачем митною вартістю, що, з огляду на наведене вище, не доведено належними доказами. До того ж декларування товару здійснювалося уповноваженою особою (митним брокером), а позивач значиться у графі 9 митної декларації як особа, відповідальна за фінансове врегулювання.
За таких обставин відповідач не довів наявності у діях позивача складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, зокрема його суб`єктивної сторони - умислу, а тому застосування штрафної санкції є безпідставним.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що доводи контролюючого органу про заниження податкового зобов`язання зі сплати ввізного мита на суму 9692,49 грн, та заниження податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів на суму 21323,47 грн, не знайшли свого підтвердження, у зв`язку із чим, оскаржувані податкові повідомлення рішення від 16.10.2024 № UА805000202494 та від 16.10.2024 № UА805000202493 підлягають скасуванню, як протиправні.
Стосовно інших посилань відзиву/позову, то суд зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи позовної заяви отримали достатню оцінку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень – задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Сумської митниці від 16.10.2024 № UА805000202493.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Сумської митниці від 16.10.2024 № UА805000202494.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 44017631) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКП НОМЕР_6 ) суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук