ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа№380/17136/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу товариства з обмеженою відповідальністю «РАВА-РУСЬКЕ ЗАГОТІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «РАВА-РУСЬКЕ ЗАГОТІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО» (далі - ТзОВ «РАВА-РУСЬКЕ ЗАГОТІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО», позивач) до Львівської митниці (далі також - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати ППР №UA2090002026333 від 22.07.2026, складене Львівською митницею щодо ТОВ «РАВА-РУСЬКЕ ЗАГОТІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО»;
- визнати протиправним та скасувати ППР №UA2090002026334 від 22.07.2026, складене Львівською митницею щодо ТОВ «РАВА-РУСЬКЕ ЗАГОТІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Львівська митниця прийняла податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з товарів ввезених на територію України в сумі 24767,36 грн., а також застосовано штрафні санкції в розмірі 2476,74 грн. Збільшено суму грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться на територію України в сумі 123836,80 грн., а також застосовано штрафні санкції в розмірі 12383,68 грн. Підставою прийняття спірних рішень став лист уповноваженого органу Республіки Польща від 04.03.2026 № 2601-IOA.4331.149.2025 за результатами перевірки сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 27.03.2025 №PL/МF/AU0061283. Позивач вважає, що такі рішення митного органу є необґрунтованими та протиправними, а тому, їх слід скасувати.
Ухвалою від 21.08.2026 суддя відкрила провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
26.08.2026 за вх. № 76084 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що відповідно до наказу Львівської митниці від 04.06.2026 № 323 проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «РАВА-РУСЬКЕ ЗАГОТІВЕЛЬНО – ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО» дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів при переміщенні через митний кордон України товарів за митною декларацією від 01.04.2025 № 25UA209180022190U2. За результатами проведеної перевірки складено акт від 26.06.2026 № 96/26/7.4-19/20801920, яким встановлено порушення ТзОВ «РАВА-РУСЬКЕ ЗАГОТІВЕЛЬНО – ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО» вимог ст. 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, ч. 2 ст. 46, ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 01.04.2025 № 25UA209180022190U2 на загальну суму 123836,80 грн.; п.п. в) п. 185.1 ст. 185, п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 01.04.2025 № 25UA209180022190U2 на загальну суму 24767,36 грн. В ході проведення перевірки встановлено, що ТзОВ «РАВА-РУСЬКЕ ЗАГОТІВЕЛЬНО – ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО» за митною декларацією від 01.04.2025 № 25UA209180022190U2 ввезено товар, який декларувався із застосуванням преференції за кодом « 410» і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм ст. 15 Доповнення I «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції. Для застосування преференції « 410» при митному оформленні товару наданий сертифікат з перевезення EUR.1 від 27.03.2025 №PL/MF/AU 0061283, який вказаний у графі 44 митної декларації під кодом « 0954» – «сертифікат з перевезення (походження) товарів форми EUR.1». Країна походження товару «EU» (Європейський союз) у графі 34 митної декларації була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у даному сертифікаті з перевезення EUR.1. Уповноважений орган Республіки Польща у наданій відповіді листом від 04.03.2026 № 2601-IOA.4331.149.2025 повідомив наступне: «У результаті проведеної верифікації ми встановили, що сертифікати з перевезення EUR.1:…, 5. PL/MF/AU 0061283 від 27.03.2025, … є справжніми і були підтверджені Митним відділом в м. Кельце. Під час верифікації суб`єкт не довів преференційне походження товару з Євросоюзу. Товар не відповідає вимогам в преференційній торгівлі між Європейським союзом і Україною». Враховуючи, що для вищезазначеного товару преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація про преференційне походження у сертифікатах з перевезення товару EUR.1, виявилась непідтвердженою, тому звільнення від сплати ввізного мита на підставі Регіональної конвенції застосовано неправомірно.
03.05.2026 за вх. № 78302 від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач вказує, що висновки митного органу щодо відсутності підстав для застосування тарифних преференцій ґрунтуються виключно на листах уповноважених органів іноземних держав, які, водночас, підтверджують автентичність сертифікатів з перевезення товару EUR.1, однак не містять висновків про непоходження товару з країн Європейського Союзу, а лише свідчать про ненадання експортером додаткових документів. Позивач зазначає, що такі відомості не можуть вважатися належним та достатнім доказом відсутності преференційного походження товару, оскільки для митного оформлення ним було подано повний пакет документів, передбачений законодавством, а сертифікати EUR.1 є чинними, не скасованими та недійсними не визнавались. Крім того, позивач звертає увагу, що відповідачем не надано доказів здійснення уповноваженими органами іноземних держав належної перевірки, зокрема відсутні докази звернення до експортера та отримання від нього відповідних пояснень чи документів. Застосовуючи преференцію при митному оформленні товарів за спірними митними деклараціями позивач обґрунтовано сподівався на добросовісність дій свого контрагента-експортера та дій митних органів країни експорту та імпорту, та не мав підстав піддівати сумніву правомірність видачі сертифікатів на кожну партію такого товару.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Видами діяльності ТзОВ «РАВА-РУСЬКЕ ЗАГОТІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО» є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 01.46 Розведення свиней; 46.23 Оптова торгівля живими тваринами; 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами.
ТзОВ «РАВА-РУСЬКЕ ЗАГОТІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО» за митною декларацією №25UA209180022190U2 від 01.04.2025 на митну територію України ввезено товар – сідельний тягач для перевезення напівпричепів, бувший у користуванні, дизельний, двохосний, марки VOLVO, модель FH, колісна формула 4х2, кількість місць для сидіння включаючи місце водія-2, VIN № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 12777cм3, потужність 375 КВт, № двигуна немає даних, повна маса 19200кг., модельний рік-2017. Відправником товару виступала компанія AV-AUTOHAUS ANDREAS VOGEL GMBH, MOLKEREIWEG 5 48480 SCHAPEN DE.
Під час митного оформлення зазначений товар був задекларований позивачем із застосуванням преференції за кодом « 410» – «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС», у зв`язку з чим ввізне мито нараховано за преференційними ставками відповідно до положень ст. 15 Доповнення І «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Для підтвердження права на застосування зазначеної преференції позивачем було подано сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 27.03.2025 №PL/MF/AU 0061283, який зазначено у графі 44 митної декларації під кодом « 0954». Країну походження товару – «EU» (Європейський Союз) – задекларовано у графі 34 митної декларації на підставі відомостей, що містяться у вказаному сертифікаті, виданому уповноваженим органом Республіки Польща.
Відповідно до наказу Львівської митниці від 04.06.2026 № 323 проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «РАВА-РУСЬКЕ ЗАГОТІВЕЛЬНО – ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО» (ЄДРПОУ 20801920) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів при переміщенні через митний кордон України товарів за митною декларацією від 01.04.2025 № 25UA209180022190U2.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 26.06.2026 № 96/26/7.4-19/20801920, яким встановлено порушення ТзОВ «РАВА-РУСЬКЕ ЗАГОТІВЕЛЬНО – ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО» вимог:
- ст. 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини другої статті 46, частини першої статті 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 01.04.2025 № 25UA209180022190U2 на загальну суму 123836,80 грн;
- п.п. в) п. 185.1 ст. 185, п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 01.04.2025 № 25UA209180022190U2 на загальну суму 24767,36 гривень
Висновки акта перевірки обґрунтовані тим, що в ході проведення перевірки встановлено, ТзОВ «РАВА-РУСЬКЕ ЗАГОТІВЕЛЬНО – ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО» за митною декларацією від 01.04.2025 № 25UA209180022190U2 ввезено товар, який декларувався із застосуванням преференції за кодом «410» і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм ст. 15 Доповнення I «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції.
Для застосування преференції « 410» при митному оформленні товару наданий сертифікат з перевезення EUR.1 від 27.03.2025 №PL/MF/AU 0061283, який вказаний у графі 44 митної декларації під кодом « 0954» – «сертифікат з перевезення (походження) товарів форми EUR.1». Країна походження товару «EU» (Європейський союз) у графі 34 митної декларації була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у даному сертифікаті з перевезення EUR.1.
Уповноважений орган Республіки Польща у наданій відповіді листом від 04.03.2026 № 2601-IOA.4331.149.2025 повідомив наступне: «У результаті проведеної верифікації ми встановили, що сертифікати з перевезення EUR.1:…, 5. PL/MF/AU 0061283 від 27.03.2025, … є справжніми і були підтверджені Митним відділом в м. Кельце. Під час верифікації суб`єкт не довів преференційне походження товару з Євросоюзу. Товар не відповідає вимогам в преференційній торгівлі між Європейським союзом і Україною».
З урахуванням офіційно отриманої відповіді від уповноваженого органу Республіки Польща товар, що зазначений у сертифікаті з перевезення (походження) товару від 27.03.2025 №PL/MF/AU 0061283 не відповідає вимогам преференційного походження.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №UA2090002026333 від 22.07.2026, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на 123836,80 грн, а також застосовано штрафні санкції в розмірі 12383,68 грн.;
- №UA2090002026334 від 22.07.2026 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 24767,36 грн., а також застосовано штрафні санкції в розмірі 2476,74 грн.
Позивач, не погоджуючись із вищевказаними рішеннями, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень ч. 2 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України), відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
За приписами положень ст. 272 МК України ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Статтею 276 МК України визначено, що платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 МК України об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 280 МК України ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.
За змістом ч. 5 ст. 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав-членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
При цьому, відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд враховує, що Верховна Рада Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 ратифікувала Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.
Стаття 26 ч. 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол I до цієї Угоди).
Стаття 29 ч. 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Пункт 1 ст. 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:
1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;
2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Відповідно до п. 1 ст. 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a)сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або (b)у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлює ст. 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.
Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
З метою реалізації положень п. 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (п. 2 ст. 33 Протоколу I). Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (п. 3 ст. 33 Протоколу І).
Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I). Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (п. 6 ст. 33 Протоколу I).
Згідно з ч. 1, 2, 6 ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Частина 3 ст. 41 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Відповідно до ч. 8 ст. 41 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Частиною 9 цієї ж статті кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Таким чином, із аналізу наведених правових норм слідує, що у разі митного оформлення товару, що ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатись тарифними преференціями, що передбачено Угодою. Проте, застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, з якими Угода та Протокол І до неї пов`язує їх застосування.
Відповідно до положень МК України та Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, сертифікат з перевезення товару EUR.1 є офіційним документом, який підтверджує країну походження товару та надає право на застосування тарифних преференцій. Такий документ має юридичну силу доти, доки його не визнано недійсним, не анульовано чи не встановлено його недостовірність у визначеному законом порядку.
Суд встановив, що за результатами проведеної документальної невиїзної перевіри щодо дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів за митною декларацією від 20.03.2023 №UA209180/2023/010476 складено акт від 28.11.2024 №47/24/7.4.-19/39999745 складено акт від 26.06.2026 № 96/26/7.4-19/20801920.
Вказаним актом встановлено неправомірне застосування позивачем преференції ставки ввізного мита за кодом « 410» (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС), оскільки інформація про преференцію виявилася недостовірною.
Підставою для донарахування митних платежів, слугувала інформація, отримана від уповноваженого органу Республіки Польща (лист від 04.03.2026 № 2601-IOA.4331.149.2025) про те, що товар, охоплений митною декларацією, не має преференційного походження, оскільки експортер не надав достатніх доказів на підтвердження його преференційного походження.
Суд зазначає, що в імпортера (позивача) відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікатів EUR.1 та декларації-інвойса. Тобто, відповідальність за оформлення та видачу сертифікатів EUR.1 та декларації-інвойса і правдивість інформації, що в них зазначена, покладена виключно на експортера (продавця).
Так, застосовуючи преференцію при митному оформленні товарів за спірною митною декларацією позивач обґрунтовано сподівався на добросовісність дій свого контрагента-експортера та не мав підстав піддавати сумніву правомірність видачі декларацій-інвойсів на партію товару.
Водночас, суд зауважує, що митний орган не надав беззаперечних доказів існування у позивача намірів фінансового характеру, спрямованих на ухиляння від сплати всіх необхідних платежів при митному оформленні.
Крім цього, інформація, отримана від уповноважених органів Республіки Польща, не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил.
Так, у справі відсутні докази, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Республіки Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.
Слід звернути увагу на те, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товару на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.
Суд зауважує, що до митного оформлення позивачем долучено сертифікат EUR.1 та, який не є анульованим або визнаний недійсним чи відкликаний, також відсутні докази того, що вказаний документ був підроблений або одержаний незаконним шляхом. Більше того у самому листі уповноваженого органу Республіки Польща вказано «сертифікат є справжнім і був підтверджений Митним відділом в м. Кельце».
Під час розгляду справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.10.2023 у справі №380/2869/22, згідно з якою підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів.
Таку ж позицію підтримав і Верховний Суд у постанові від 09.12.2025 у справі №380/22832/25.
Суд враховує принцип належного урядування, відповідно до якого ризики можливих помилок державних органів або недоліків у діях третіх осіб не можуть покладатися на добросовісного імпортера.
Позивач, застосовуючи тарифну преференцію, діяв добросовісно, подав усі необхідні документи та обґрунтовано покладався на належність оформлення сертифіката EUR.1.
Митним органом не доведено наявності у позивача умислу, спрямованого на ухилення від сплати митних платежів, а також не встановлено подання недостовірних документів.
Суд враховує правові висновки Верховного Суду (постанова від 12.08.2025 у справі №500/1516/22, постанова від 09.12.2025 у справі №380/22832/24), відповідно до яких непідтвердження походження товару компетентним органом іноземної держави не є тотожним встановленню його відсутності, а листи таких органів підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржених податкових повідомлень-рішень діяв без врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії) що призвело до безпідставних податкових повідомлень-рішень.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд зазначає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень не були дотримані в повній мірі.
Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення №UA2090002026333 від 22.07.2026 та №UA2090002026334 від 22.07.2026 прийняті без належного з`ясування всіх обставин справи, без достатніх правових підстав та з порушенням вимог законодавства.
Відтак, зазначені рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги – задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи в сукупності вищевикладене, враховуючи непідтвердження під час розгляду справи обставин, якими контролюючий орган обґрунтовував свої твердження про порушення позивачем вимог Митного та Податкового кодексів України, а відтак й покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позовні вимоги щодо визнання їх протиправними та їх скасування є підставними та підлягають задоволенню.
За наслідками розгляду справи суд висновує, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості, передбаченим п. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
В И Р І Ш И В :
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Львівської митниці №UA2090002026333 від 22.07.2026.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Львівської митниці №UA2090002026334 від 22.07.2026.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РАВА-РУСЬКЕ ЗАГОТІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО» (адреса: 80313, Львівська область, Львівський район, с. Синьковичі, код ЄДРПОУ 20801920) судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 12.11.2026.
Суддя Потабенко В.А.