Справа № 171/3265/25
2/171/648/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" листопада 2026 р. м. Апостолове
Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Кодрян Л.І.
за участю секретаря судових засідань Перепеткевич Т.О.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
представника третьої особи Шамборського І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: АТ КБ «ПриватБанк», Криворізький відділ ДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексій Анатолійович, про визнання припиненим права власності на об`єкт нерухомого майна в зв`язку з його знищенням,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Апостолівської міської ради Коваля Сергія Анатолійовича, треті особи: АТ КБ «ПриватБанк», Криворізький відділ ДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А., про визнання припиненим права власності на об`єкт нерухомого майна в зв`язку з його знищенням.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалася на те, що вона є зареєстрованим власником об`єкта нерухомого майна – виробничого комплексу «Будівлі та споруди ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого в м. Апостолове. Вказаний об`єкт перебував у іпотеці згідно з кредитним договором № 1/558/-МК від 23.11.2007 та іпотечним договором № 1/558-МК/2. Загальна заборгованість перед стягувачем – АК КБ «ПриватБанк» становила 2259680, 84 грн.
Вважає, що 10 липня 2012 року в межах виконавчого провадження № 33338224, відкритого Апостолівським відділом ДВС, на підставі виконавчого листа № 2-9157/2010, державний виконавець за заявою третьої особи (стягувач АК КБ «ПриватБанк») безпідставно наклав арешт на об`єкт іпотеки та передав його по акту на відповідальне зберігання (стягувачу ПриватБанк), який поза процедурою виконавчого провадження самостійно реалізував іпотечне нерухоме майно виробничого комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та погасив борг по кредитному договору № 1/558/-МК від 23.11.2007, а залишки майна знищив.
Зазначає, що факт повного знищення вказаного майна підтверджується: матеріалами виконавчого провадження в межах якого здійснювалась реалізація вказаного майна на прилюдних торгах, судовими рішеннями, висновком з технічної інвентаризації вказаного об`єкта нерухомого майна, відсутністю правонаступників (набувачів) згідно реєстру нерухомого майна.
Вказує, що об`єкт нерухомого майна - виробничий комплекс «Будівлі та споруди Апостолівського Маслозаводу» фізично припинив існування, однак інформація про право власності та обтяження по теперішній час наявна в реєстрі нерухомого майна.
Посилається на те, що 08.05.2024 приватний виконавець Шаган О.А. за заявою стягувача АК КБ «ПриватБанк» безпідставно відкрив повторно виконавче провадження на підставі вищевказаного виконавчого листа, незважаючи на те, що вказаний предмет іпотеки було фізично знищено у 2016 році. Вказані дії виконавця оскаржувалися нею до суду.
Вважає, що факт повторного відкриття виконавчого провадження щодо неіснуючого майна свідчить про триваюче порушення прав позивача, оскільки в реєстрі продовжує існувати запис про право власності та обтяження, податковими органами нараховується податковий борг, вказане перешкоджає припиненню права власності.
Зазначає, що вона звернулася до державного реєстратора Коваля С.А. з заявою про припинення права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, який відмовив у задоволенні її заяви, посилаючись на наявність зареєстрованого обтяження речових прав на нерухоме майно. Вважає, що припинення права власності на об`єкт нерухомості можливо реалізувати шляхом звернення за захистом прав до суду.
Посилаючись на норми чинного законодавства просить позов задовольнити у повному обсязі. Визнати припиненим її право власності на об`єкт нерухомого майна - виробничий комплекс «Будівлі та споруди Апостолівського маслозаводу», розташованого за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , у зв`язку з його повним знищенням відповідно до частини першої статті 346 Цивільного кодексу України, визначивши, що право власності припинилося з моменту повного знищення зазначеного об`єкта нерухомого майна, встановленого судом на підставі досліджених у справі доказів.
Згідно поданих до суду письмових пояснень представник Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Сербулова К.О., посилаючись на норми ПК України, зазначила, що платником податку ОСОБА_1 17.12.2024 направлено до Державної податкової служби України скаргу на ППР від 29.11.2024 № 2700970-2417-0414-UA12060010000090992 на суму 50166,59 грн. Державна податкова служба України листом від 13.02.2025 № 4229/6/99-00-06-01-02-06 на адресу платника, а саме АДРЕСА_2 , повідомила, що ППР від 29.11.2024 № 2700970-2417-0414-UA12060010000090992 на суму 50166,59 грн ГУ ДПС у Дніпропетровській області залишає без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно поданих до суду письмових пояснень представник АТ КБ «Приватбанк» Шамборський І.В. зазначив, що спірне нерухоме майно є предметом іпотеки відповідно до кредитного договору № 1/558/-МК від 23.11.2007 та іпотечного договору № 1/558-МК/2. Заборгованість за даним кредитним договором не погашена. Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області в справі № 171/2236/13-ц від 03.04.2014 результати прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна від 28.05.2013 були визнані недійсними, тому на теперішній час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про іпотеку.
Посилається на те, що на даний час триває примусове виконання рішення суду про стягнення вказаного боргу. 08 травня 2024 року приватним виконавцем Шаганом О.А. було відкрито виконавче провадження № 74950318 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 1837864, 60 грн.
Вважає, що припинення права власності боржника на об`єкт нерухомості без вирішення питання погашення боргу перед банком призведе до безпідставного позбавлення кредитора його майнового права на забезпечення виконання зобов`язання. Дії реєстратора, на думку представника третьої особи, є законними.
Також вважає, що оскільки наданий позивачем висновок з технічної інвентаризації фіксує лише факт демонтажу, то він не є належним доказом знищення майна в розумінні ст.346 ЦК України.
Зазначає, що припинення права власності на будівлю за рішенням суду призведе до безпідставного зняття арештів або обтяжень в реєстрі. Оскільки об`єкт був не знищений, а демонтований, то обтяження повинні поширюватися на будівельні матеріали, що залишилися після демонтажу, які є майном боржника та за рахунок якого може бути погашена заборгованість перед стягувачем.
У зв`язку з вищенаведеним вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а задоволення позову призведе до прямого порушення прав АТ КБ «ПриватБанк», як іпотекодержателя та стягувача у виконавчому провадженні.
Відповідно до поданих до суду позивачем письмових заперечень на пояснення третьої особи АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що визнання припиненим її права власності на об`єкт нерухомого майна у зв`язку з його знищенням не перешкоджає банку реалізувати свої вимоги до боржника у встановленому законом порядку. Вказує, що факт припинення існування об`єкта нерухомого майна доведено доказами у даній справі, зокрема, висновком з технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, який слід оцінювати в сукупності з іншими належними та допустимими доказами, які є у матеріалах справи. Вважає, що особливе доказове значення у даній справі є документи органу ДВС, які долучені до позовної заяви. Посилання банку на існування на спірному об`єкті будівельних матеріалів вважає помилковим, оскільки це не означає існування самого об`єкта нерухомого майна, а поняття «демонтаж об`єктів нерухомого майна», яке відображено у висновку експерта слід оцінювати у взаємозв`язку з іншими доказами. Крім того, зазначає, що банк належними та допустимими доказами не спростував факту знищення майна. Аргументи банку щодо перебування нерухомого майна в іпотеці вважає помилковими, оскільки існує лише запис про іпотеку в реєстрі нерухомого майна, що не є підтвердженням фактичного існування об`єкта у іпотеці. Звертає увагу, що вимогою в даному спорі є припинення права власності на конкретне майно у зв`язку з його знищенням, що тягне відповідні правові наслідки, а питання про припинення кредитної заборгованості не є предметом даного спору. За таких обставин, позивач вважає, що доводи банку не спростовують позовних вимог та є безпідставними.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 зазначена справа визначена для розгляду судді Кодрян Л.І.
Ухвалою суду від 05.06.2026 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 04.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено зазначену справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві. Пояснила, що їй на праві власності належить об`єкт нерухомого майна – виробничий комплекс «Будівлі та споруди ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , який вона придбала на підставі договору купівлі-продажу. Земельна ділянка, на якій розташоване вказане нерухоме майно не перебуває у її власності. У зв`язку із заборгованістю, яка у неї утворилася перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором, звернуто стягнення на вказане нерухоме майно, як предмет іпотеки, та фактично вказане нерухоме майно було демонтоване та повністю знищене внаслідок дій стягувача та органу ДВС. Згідно висновку експертизи, здійсненого на її замовлення, факт знищення майна підтверджено експертом. Вважає, що її право власності на вказаний об`єкт необхідно визнати припиненим. Просила позовні вимоги, викладені в уточненій заяві задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_3 подав до суду письмові пояснення у цій справі, у яких підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги тими самими доводами, що й позивач.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що предметом спору в даній справі є питання існування на теперішній час об`єкта нерухомого майна – виробничого комплексу «Будівлі та споруди Апостолівського Маслозаводу», який зареєстрований в державному реєстрі на праві власності за ОСОБА_1 .
Посилається на те, що матеріали справи містять сукупність доказів, які підтверджують, що спірне майно фактично втрачено та припинило своє фізичне існування. Поряд з іншими наданими суду доказами особливу увагу звертає на документи органів ДВС. Крім того, вказує, що доказове значення має висновок експерта та пояснення експерта щодо висновку надані в судовому засіданні.
Представник позивача вважає доводи третьої особи АТ КБ «Приватбанк» щодо тлумачення висновку експерта помилковими. Вважає, що слід оцінювати фактичний стан об`єкта та всю сукупність доказів на підтвердження його знищення. Зазначає, що посилання третьої особи на можливе збереження будівельних матеріалів не доводить існування самого об`єкта нерухомого майна. Також вважає безпідставними посилання представника АТ КБ «Приватбанк» на наявність кредитних правовідносин між Протеняк А.Р. та третьою особою, оскільки вказані правовідносини не стосуються предмета даного спору.
Вважає, що позовні вимоги про визнання припиненим права власності на об`єкт, який повністю знищений підлягають задоволенню. Вказує, що матеріали виконавчого провадження підтверджують, що станом на 28 вересня 2018 року майно вже було втрачене, однак вважає, що точний момент припинення фізичного існування об`єкта має бути визначений судом на підставі всієї сукупності доказів. Просить суд зазначити в рішенні, що право власності припинилося з моменту повного знищення об`єкта, встановленого судом.
Крім того, вважає, що рішення державного реєстратора, яким відмовлено у визнанні припиненим права власності на вищезазначенийоб`єкт нерухомого майна, не мають преюдиційного значення для розгляду даної справи. Рішення державного реєстратора від 24.06.2025 № 79588351 та рішення Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарги позивача не спростовують факту знищення будівель та споруд Апостолівського маслозаводу. Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про обтяження не є доказом фізичного існування відповідного нерухомого майна. Вважає, що вирішуючи спір, суд повинен виходити з фактичних обставин справи, дослідити всі докази та встановити чи існують законні підстави для припинення права власності на спірні об`єкти нерухомого майна.
Відповідач – державний реєстратор Коваль С.А. позов не визнав, підтримав подані ним до суду письмові пояснення та пояснив суду, що свої повноваження він здійснював відповідно до чинного законодавства. Відповідно до ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» за зверненням ОСОБА_1 він відмовив у реєстрації припинення права власності на об`єкт нерухомого майназа адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , оскільки на вказаний об`єкт наявне зареєстроване обтяження речових прав на нерухоме майно. Зазначив, що відмова не застосовується при проведенні реєстраційних дій тільки у разі наявності рішення суду щодо припинення права власності на нерухоме майно. Відмова ним була надана позивачу у письмовій формі, при цьому він керувався чинними роз`ясненнями, наданими реєстраторам Міністерством юстиції України.
Відповідач пояснив, що висновок з технічної інвентаризації, заява власника та згода іншого подружжя є підставою для державної реєстрації припинення права власності на об`єкт нерухомості. Зазначені документи позивач йому надала, однак перешкодою для внесення в реєстр таких відомостей у даних правовідносинах стала наявність зареєстрованого обтяження речових прав на нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_1 .
Представник третьої особи АТ КБ «Приватбанк» Шамборський І.В. в судовому засіданні підтримав надані ним письмові пояснення, заперечив щодо задоволення позову. Вважає, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Представник Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився. Належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник Криворізького відділу ДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився. Належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.
Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. в судове засідання не з`явився. Належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, подав заяву про розгляд справи за його відсутності .
Експерт Феданічев В.І. пояснив суду, що він згідно свого кваліфікаційного сертифікату має право надавати висновок про знищення/знесення об`єкта нерухомого майна. У 2025 році він складав висновок з технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 на замовлення позивача ОСОБА_1 . З метою підготовки висновку щодо вказаного об`єкту нерухомого майна він з представником замовника виїжджав за місцезнаходженням вказаного об`єкта нерухомості, здійснив фото та відео фіксацію об`єкта, зробив обстеження по всій території та ним було встановлено, що нерухоме майно за вказаною адресою відсутнє. Замовником йому повідомлено, що об`єкт було демонтовано та оскільки він переконався, що об`єкта нерухомості немає, то він дійшов висновку, що його знищено чи знесено. За адресою об`єкта, який він обстежував, є лише сміттєзвалище, що зафіксовано на зроблених ним фотографіях. Зазначив, що до висновку ним було додано фотографії об`єкта щодо якого замовлено висновок, які разом із висновком надані замовнику ОСОБА_1 .
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача та представника третьої особи Шамборського І.В., пояснення експерта, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, з`ясувавши обставини справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до відповіді № 2978612 від 03.07.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер: 751871912203, будівлі та споруди Апостолівського маслозаводу, загальною площею – 2139,3 кв.м, колишня адреса АДРЕСА_1 , перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2007, № 3983. Згідно відомостей про іпотеки та суб`єктів іпотеки (номер запису про іпотеку 11635273) ОСОБА_1 є іпотекодавцем вказаного об`єкта, а іпотекодержателем є АТ КБ «Приватбанк» (колишня назва ЗАТ КФ КБ «ПриватБанк») на підставі іпотечного договору № 1/558-МК/2, вчиненого приватним нотаріусом Штефан В.В., дата реєстрації іпотеки 23.11.2007. Відповідно до відомостей про обтяження (номер запису про обтяження 11635314) та заборони відчуження вказане нерухоме майно перебуває під обтяженням відповідно до іпотечного договору № 1/558-МК/2 від 23.11.2007 та забороною відчуження. Відповідно до відомостей про обтяження (номер запису про обтяження 59869594) вказане нерухоме майно перебуває у податковій заставі, згідно відомостей про суб`єктів обтяження обтяжувачем є Державна податкова служба України, а боржником ОСОБА_1 , дата реєстрації обтяження 14.05.2025 (а.с.160-164 т.1).
Згідно відповіді № 3577540 від 07.11.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер: 751133612203, комплекс, будівель та споруд маслозаводу, загальною площею – 918,5 кв.м, колишня адреса АДРЕСА_1 , перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі рішення суду від 23.07.2007. Згідно відомостей про іпотеки та суб`єктів іпотеки (номер запису про іпотеку 11621909) ОСОБА_1 є іпотекодавцем вказаного об`єкта, а іпотекодержателем є АТ КБ «Приватбанк» (колишня назва ЗАТ КФ КБ «ПриватБанк») на підставі іпотечного договору № 1/558-МК/1, вчиненого приватним нотаріусом Штефан В.В., дата реєстрації іпотеки 23.11.2007. Відповідно до відомостей про обтяження (номер запису про обтяження 11622127) та заборони відчуження вказане нерухоме майно перебуває під обтяженням відповідно до іпотечного договору № 1/558-МК/1 від 23.11.2007 та забороною відчуження (а.с.77-80 т.2).
21.03.2011 Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська видно виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 1/558-МК від 23.11.2007 в сумі 2259680,84 грн (а.с.30 т.1).
Відповідно до рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2014 року позов ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції, ПП «Нива В.Ш.», ОСОБА_5 , третя особа ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання прилюдних торгів та аукціону недійсними, визнання недійсними протоколів проведення прилюдних торгів та аукціону, актів про проведені прилюдні торги та аукціон, свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів - задоволено частково.
Визнано недійсними прилюдні торги від 28.05.2013 по реалізації арештованого нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 - будівель та споруд, а саме: будівлі та споруди - будівля виробничого комплексу (літ. Б) загальною площею 1244,2 м2, компресорна котельня (літ. В) - площею 322,5 м2, гаражі (літ. Г) - площею 117,2 м2, ангар (літ. Д) - площею 454,5 м2, будівля трансформаторної (літ. Е), паркан (№1,2), ворота (№3), замощення (1), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано недійсними прилюдні торги від 28.05.2013 по реалізації арештованого нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 - будівель та споруд, а саме: контора (літ. Б) загальною площею 216,90 м2, гаражі (літ. В) - площею 178,0 м2, гаражі (літ. Г) - площею 197, 2 м2, очисні споруди (літ. Д) - площею 49,6 м2, будівля кладової (літ. Е) - площею 264,8 м2, прохідна (літ. Ж) - площею 12,0 м2, градирня (літ. 3), лоток (літ. К), вбиральня Л), колодязь (літ. №1), огорожа (№1,2), замощення (1), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним аукціон від 28.05.2013 по реалізації арештованого рухомого майна, що належить ОСОБА_1 , а саме: обладнання для молокозаводу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним протокол № 0413032-1 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна - будівель та споруд - будівля виробничого комплексу (літ. Б) загальною площею 1244,2 м2, компресорна котельня (літ. В) - площею 322,5 м2, гаражі (літ. Г) - площею 117,2 м2, ангар (літ. Д) - площею 454,5 м2, будівля трансформаторної (літ. Е), паркан (№1,2), ворота (№3), замощення (1), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , складений 28.05.2013 філією 04 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.».
Визнано недійсним протокол № 0413033-2 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна - будівель та споруд, а саме: контора (літ. Б) загальною площею 216,90 м2, гаражі (літ. В) - площею 178,0 м2, гаражі (літ. Г) - площею 197, 2 м2, очісні споруди (літ. Д) - площею 49,6 м2, будівля кладової (літ. Е) - площею 264,8 м2, прохідна (літ. Ж) - площею 12,0 м2, градирня (літ. 3), лоток (літ. К), вбиральня Л), колодязь (літ. №1), огорожа (№1,2), замощення (1), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, складений 28.05.2013 філією 04 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.».
Визнано недійсним протокол № 0413031-1 про проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна - обладнання для молокозаводу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складений 28.05.2013 філією 04 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.».
Визнано недійсним акт про проведені 28.05.2013 прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - будівель та споруд - будівля виробничого комплексу (літ. Б) загальною площею 1244,2 м2, компресорна котельня (літ. В) - площею 322,5 м2, гаражі (літ. Г) -площею 117,2 м2, ангар (літ. Д) - площею 454,5 м2, будівля трансформаторної (літ. Е), паркан (№1,2), ворота (№3), замощення (1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виданий відділом державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції.
Визнано недійсним акт про проведені 28.05.2013 прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - будівель та споруд, а саме: контора (літ. Б) загальною площею 216,90 м2, гаражі (літ. В) - площею 178,0 м2, гаражі (літ. Г) - площею 197, 2 м2, очисні споруди (літ. Д) - площею 49,6 м2, будівля кладової (літ. Е) - площею 264,8 м2, прохідна (літ. Ж) - площею 12,0 м2, градирня (літ. 3), лоток (літ. К), вбиральня Л), колодязь (літ. №1), огорожа (№1,2), замощення (1), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , виданий відділом державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції.
Визнано недійсним акт про проведений 28.05.2013 аукціон з реалізації арештованого рухомого майна - обладнання для молокозаводу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виданий відділом державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції.В іншій частині позову ОСОБА_1 – відмовлено (а.с.10-15 т.1).
Згідно ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області Пожидаєвої-Чистик Н.В., заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» відмовлено (а.с.16-19 т.1).
Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.09.2018 виконавчий лист № 2-9157/10, виданий 21.03.2011 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 2259680,84 грн повернуто стягувачу (а.с.23 т.1).
Згідно висновку з технічної інвентаризації про знищення/знесення майна №013-25 від 18.03.2025,реєстраційний номер в ЄДЕССБ DT01:0845-8483-4013-7044, складеного експертом ОСОБА_6 об`єкти нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 знищено/знесено, дата та підстава знищення: демонтаж об`єктів нерухомого майна від 17.07.2014 (а.с.9-11 т.2).
Відповідно до висновку з технічної інвентаризації про знищення/знесення майна № 014-25 від 18.03.2025,реєстраційний номер в ЄДЕССБ DT01:0947-5486-6102-4086, складеного експертом ОСОБА_6 об`єкти нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 знищено/знесено, дата та підстава знищення: демонтаж об`єктів нерухомого майна від 17.07.2014 (а.с.12-14 т.2).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За змістом частин першої-другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.
Питання припинення права власності на майно у випадку його знищення врегульовано у статті 349 ЦК України, якою передбачено, що право власності на майно припиняється в разі його знищення.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник за своїм бажанням має право визначити фактичну та юридичну долю речі. Знищення майна належить до таких способів припинення права власності, коли власник за своїм бажанням, добровільно припиняє своє право власності, або ж право власності припиняється поза волею власника в результаті випадку, непереборної сили або неправомірних дій інших осіб.
Умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно з даною статтею, є наявність встановленого факту знищення майна.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 25 грудня 2015 року № 1127(далі - Порядок № 1127) передбачено перелік документів та відомостей для державної реєстрації припинення права власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт будівництва у зв`язку з його знищенням.
Відповідно до пункту 75 Порядку №1127 державна реєстрація припинення права власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт будівництва у зв`язку з його знищенням здійснюється за заявою власника. Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт незавершеного будівництва у зв`язку з його знищенням проводиться за наявності відомостей про факт знищення, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 04/5026/803/2012 зазначено, що згадані положення статті 349 ЦК України щодо умови припинення права власності на знищене нерухоме майно є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного їх трактування.
У постанові від 03.06.2021 у справі № 639/7781/16-ц Верховний Суд дійшов висновку про те, що одним із видів визначення фактичної та юридичної долі речі є знищення майна, тобто обставина, яка припиняє існування у подальшому конкретного об`єкта права власності.
В свою чергу у постанові від 23.12.2021 у справі № 5015/45/11(914/1919/20) Верховний Суд вирішив, що умовою припинення права власності згідно статті 349 ЦК України є наявність встановленого факту знищення майна під яким слід розуміти такий вплив на нього, в результаті якого об`єкт права власності припиняє своє існування.
У вказаних постановах суд касаційної інстанції пояснив також, що документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо. При цьому перелік документів, на підставі яких можна встановити факт знищення майна, не є вичерпним.
Поряд з цим, у постановах від 25.03.2021 у справі № 588/249/20 та від 09.06.2022 у справі № 759/18854/20 Верховний Суд окремо відмітив, що у подібних правовідносинах державна реєстрація не є способом набуття чи припинення права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав. Запис в реєстрі не є документом, який встановлює факт знищення майна, а вноситься державним реєстратором на підставі поданих йому документів, які свідчать про знищення майна, за заявою власника майна. При цьому, наявність такого запису станом на дату прийняття оскаржуваного судового рішення, вже не була обов`язковою, оскільки положення частини другої статті 349 ЦК України було виключено з набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VІІІ, який введено в дію з 21 жовтня 2019 року.
В ході розгляду цієї справи судом встановлено факт знищення будівлі та споруди Апостолівського маслозаводу, загальною площею – 2139, 3 кв.м, колишня адреса АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2007, № 3983, в розумінні статті 349 ЦК України. Вказаний факт підтверджується висновком з технічної інвентаризації про знищення/знесення майна № 013-25 від 18.03.2025, реєстраційний номер в ЄДЕССБ DT01:0845-8483-4013-7044, складеним експертом Феденічевим В.І. щодо об`єкту нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 (дата та підстава знищення: демонтаж об`єктів нерухомого майна від 17.07.2014) та висновком з технічної інвентаризації про знищення/знесення майна № 014-25 від 18.03.2025,реєстраційний номер в ЄДЕССБ DT01:0947-5486-6102-4086, складеним експертом Феденічевим В.І. щодо об`єкту нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 (дата та підстава знищення: демонтаж об`єктів нерухомого майна від 17.07.2014).
З урахуванням наведених висновків Верховного Суду право власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно автоматично припинилося і таке припинення жодним чином не пов`язується із волевиявленням колишнього власника на подання чи не подання ним заяви державному реєстратору про внесення відповідних змін до Державного реєстру прав.
Поряд з цим, виходячи із фактичних обставин цього спору суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина друга статті 16 ЦК України).
Відповідно достатті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (постанова Верховного Суду України від 05.03.2025 у справі № 916/2121/24).
Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист. Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2019 року в справі № 676/5226/14-ц (провадження № 61-5101св18)).
У постанові Верховного Суду від 14 червня 2019 року в справі 910/6642/18 викладено правові висновки, згідно яких, вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Підставою для звернення до суду є захист не лише порушених або оспорюваних прав, а й охоронюваних законом інтересів. При цьому, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа № 1-10/200) поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про обтяження та заборони відчуження щодо спірного об`єкту нерухомого майна вказане майно перебуває під обтяженням відповідно до іпотечного договору № 1/558-МК/1 від 23.11.2007 та забороною відчуження.
Наявність зареєстрованого обтяження на знищений (неіснуючий) об`єкт нерухомого майна стосується законних інтересів АТ КБ «ПриватБанк», як іпотекодержателя.
Заперечуючи щодо позову представник АТ КБ «Приватбанк» зазначив, що спірне нерухоме майно є предметом іпотеки відповідно до кредитного договору № 1/558/-МК від 23.11.2007 та іпотечного договору № 1/558-МК/2. Заборгованість за даним кредитним договором не погашена. Посилався на те, що на даний час триває примусове виконання рішення суду про стягнення вказаного боргу приватним виконавцем. Заборгованість ОСОБА_1 перед стягувачем становить 1837864, 60 грн.
При цьому, суд виходить з того, що реалізація права на захист цивільних прав та інтересів здійснюється за допомогою способів захисту, якими є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
Так, відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. У Державному реєстрі прав також реєструються передбачені законом речові права та їх обтяження на об`єкти незавершеного будівництва та майбутні об`єкти нерухомості.
Згідно частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV передбачено, зокрема, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
За змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
У частині першій статті 14 Закону № 1952-IV зазначено, що розділ Державного реєстру та реєстраційна справа закриваються в разі: 1) знищення об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості; 2) поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; 3) виключення об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з проектної документації на будівництво у зв`язку із змінами проектної документації на будівництво; 4) скасування державної реєстрації земельної ділянки; 5) набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ; 6) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ, - у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Закритий розділ Державного реєстру та реєстраційна справа не підлягають поновленню.
Відповідно до частини сьомої статті 14 Закону № 1952-IV у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.
З огляду на наведені правові норми та висновки Верховного Суду, а також враховуючи, що за встановлених обставин цієї справи право власності ОСОБА_7 на спірні будівлі та споруди припинилося внаслідок їх знищення на підставі статті 349 ЦК України, то належним та ефективним способом захисту законного інтересу позивача у спірних правовідносинах буде задоволення позову про скасування державної реєстрації права власності позивача на знищену будівлю із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи. За таких міркувань позовна вимога про визнання припиненим права власності на об`єкт нерухомого майна в зв`язку з його знищенням є неналежним способом захисту права.
Водночас слід зазначити, що згідно положень ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
За змістом статті 48 ЦПК України сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги, а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання. При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. Захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (висновок Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 761/42332/17).
Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 05.12.2023 у справі № 927/84/19, від 14.07.2022 у справі № 904/6902/20).
В судовому засіданні державний реєстратор Коваль С.А. позов не визнав, пояснив, що свої повноваження він здійснював відповідно до вимог чинного законодавства.
Водночас, судом встановлено, що наявність зареєстрованого обтяження на знищений (неіснуючий) об`єкт нерухомого майна стосується законних інтересів АТ КБ «ПриватБанк», як іпотекодержателя відповідно до кредитного договору № 1/558/-МК від 23.11.2007 та іпотечного договору № 1/558-МК/2.
Державний реєстратор Коваль С.А. є неналежним відповідачем за заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами у цій справі, спору між вказаними сторонами немає. Державний реєстратор притягнутий позивачем в якості відповідача помилково, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні пред`явленого до нього позову.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 352-354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: АТ КБ «ПриватБанк», Криворізький відділ ДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексій Анатолійович, про визнання припиненим права власності на об`єкт нерухомого майна в зв`язку з його знищенням - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 .
Треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексій Анатолійович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: 49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.21, прим. 38,39,40,41,44,45,46,48,54, 3-й пов.
АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д
Криворізький відділ ДВС у Криворізькому районні Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 34545939, адреса: 50000, м.Кривий Ріг, вул. С. Тільги, буд.20, Криворізький район Дніпропетровська область.
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, ЄДРПОУ 44118658, адреса: 49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.17-А, Дніпропетровська область.
Суддя
Л. І. Кодрян