ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 141429357

Озвучення тимчасово недоступне

**ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД**

****

**Р І Ш Е Н Н Я**

**І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И**

****

12 листопада 2026 року

справа № 380/6949/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА\_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА\_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністратвиним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просить:

\- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 00108320901 від 16.03.2026 та № 00108350901 від 16.03.2026.

Ухвалою від 16.04.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивач вимоги ухвали виконав.

Ухвалою судді від 22.04.2026 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДПС у Львівській області відповідно до наказу від 13.02.2026 № 878-ПП та направлень на проведення перевірки від 13.02.2026 № 1723, № 1724 проведено фактичну перевірку фізичної особи – підприємця ОСОБА\_1 з питань дотримання вимог законодавства України, які є обов\`язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, зберігання таких товарів, порядку здійснення готівкових розрахунків, ведення обліку товарних запасів та наявності документів, що підтверджують державну реєстрацію, ліцензій і свідоцтв.

Так, 25.02.2026 посадовими особами Головного управління ДПС у Львівській області проведено фактичну перевірку господарського об\`єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА\_1 , який, за твердженням контролюючого органу, належить позивачу та в якому здійснюється господарська діяльність ФОП ОСОБА\_1 .

За результатами перевірки складений акт від 25.02.2026 № 7473/13-01-09-01/ НОМЕР\_1 , у якому зазначено про встановлення факту реалізації алкогольного напою без відповідної ліцензії, а також відсутності документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які перебували в місці реалізації (зберігання), на загальну суму 8032,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки 16.03.2026 Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення № 00108320901, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 25 941,00 грн, та № 00108350901, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 8032,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками акта фактичної перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Стверджує, що на момент проведення перевірки він фактично не здійснював господарської діяльності у магазині « ІНФОРМАЦІЯ\_1 », розташованому за адресою: АДРЕСА\_1 , та не здійснював реалізацію алкогольних напоїв. Зазначає, що раніше господарську діяльність у цьому магазині здійснював його син, однак після його мобілізації така діяльність припинилася, а магазин було закрито.

Також позивач покликається на те, що безпосередньо під час події, яку контролюючий орган розцінив як реалізацію алкогольного напою, він був відсутній у приміщенні магазину та прибув туди приблизно через десять хвилин після цього. При цьому кошти за придбаний алкогольний напій були отримані не ним, а іншою особою, та на його рахунок не надходили. Відтак, на думку позивача, відповідачем не встановлено та не доведено, що саме він здійснював відповідну господарську операцію або був причетний до реалізації алкогольного напою.

Крім того, позивач зазначає, що зареєстровані за ним види економічної діяльності не передбачають здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а тому сам факт виявлення алкогольної продукції у приміщенні магазину не може свідчити про здійснення ним такої торгівлі та бути достатньою підставою для застосування до нього штрафних санкцій.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки, 26.02.2026 позивач подав до Головного управління ДПС у Львівській області заперечення на акт фактичної перевірки, а 02.03.2026 — доповнення до таких заперечень, у яких виклав свої доводи щодо безпідставності встановлених контролюючим органом порушень та надав додаткові матеріали на їх підтвердження.

У відповідь на подані заперечення Головне управління ДПС у Львівській області листом від 13.03.2026 повідомило позивача про проведення засідання постійно діючої комісії з розгляду спірних питань та зазначило, що наведені ним аргументи й додатково надані матеріали не спростовують фактів порушень, зафіксованих в акті фактичної перевірки від 25.02.2026.

За результатами розгляду заперечень відповідач залишив висновки акта перевірки без змін, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення — чинними.

Позивач вважає, що відповідачем не доведено факту здійснення ним роздрібної торгівлі алкогольними напоями без відповідної ліцензії, а також належності йому товарних запасів, щодо яких під час перевірки не було надано документів, що підтверджують їх облік та походження. Наголошує, що контролюючим органом не встановлено належного суб\`єкта виявлених порушень та не надано належної оцінки обставинам, викладеним у запереченнях на акт перевірки.

Із вказаних підстав просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 00108320901 від 16.03.2026 та № 00108350901 від 16.03.2026.

09\.06.2026 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 13.02.2026 №878-ПП та направлень від 13.02.2026 №1723, №1724 було проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ\_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА\_1 .

Відповідач зазначив, що під час перевірки було виявлено факт реалізації пива об\`ємом 0,33 літра вартістю 70,00 грн, оплату за яке здійснено шляхом перерахування коштів на картковий рахунок, зазначений продавцем. Відповідний платіжний документ, за твердженням відповідача, долучено до матеріалів справи. Також у приміщенні магазину виявлено алкогольні напої, перелік яких наведено в додатку №1 до акта перевірки. При цьому на вимогу перевіряючих продавцем та позивачем не було надано документів щодо надходження зазначеного товару та форми обліку товарних запасів.

Крім того, відповідач вказав, що особа, яка здійснила продаж пива та перебувала за прилавком магазину, відмовилася надати документи, що посвідчують її особу, у зв\`язку з чим було викликано працівників Національної поліції України.

Обґрунтовуючи правомірність проведення перевірки, відповідач послався на положення підпункту 75.1.3 пункту 75.1, пунктів 80.1, 80.2 статті 80 та статті 81 Податкового кодексу України. При цьому зазначив, що копію наказу та направлень на перевірку було надано до відома, однак від їх отримання відмовилися.

Щодо порушення порядку ведення обліку товарних запасів відповідач покликався на пункт 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР та Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб – підприємців, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496. Зазначив, що фізична особа – підприємець зобов\`язана вести облік товарних запасів шляхом внесення до відповідної форми інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які підтверджують їх облік та походження. До таких документів, зокрема, належать накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупівлі, фіскальні та товарні чеки.

За твердженням відповідача, форма обліку товарних запасів та первинні документи повинні зберігатися безпосередньо в місці продажу та надаватися посадовим особам контролюючого органу на їх вимогу під час перевірки. Оскільки таких документів позивачем або особою, яка фактично здійснювала продаж товарів, надано не було, відповідач вважає, що позивачем порушено встановлений порядок ведення обліку товарних запасів. При цьому у відзиві зазначено, що вартість товарів, не облікованих у встановленому порядку, становила 1 465 130,00 грн.

Також відповідач звернув увагу на передбачений пунктом 12 статті 3 Закону №265 виняток щодо окремих фізичних осіб – підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, однак вважає, що такий виняток у цьому випадку не застосовується.

Посилаючись на статтю 20 Закону №265, відповідач наголосив, що відповідальність передбачена не лише за реалізацію необлікованих товарів, а й за ненадання документів, які підтверджують облік та походження товарних запасів. На думку відповідача, саме ненадання таких документів під час перевірки є самостійною підставою для застосування фінансової санкції. При цьому зазначив, що позивач у позовній заяві не обґрунтував причин, з яких облік товарних запасів не вівся.

Щодо реалізації алкогольних напоїв без відповідної ліцензії відповідач послався на встановлений, за його твердженням, факт продажу пива за 70,00 грн та вказав на порушення позивачем вимог частини сьомої статті 16 Закону України №3817-IX, якою передбачено вимоги щодо ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

З огляду на викладене відповідач вважає, що фактичну перевірку проведено з дотриманням вимог законодавства, виявлені порушення належним чином зафіксовано в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, у зв\`язку з чим просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши надані сторонами документи, з\`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

ОСОБА\_1 зареєстрований як фізична особа – підприємець. Місцем реєстрації позивача зазначено адресу: АДРЕСА\_1 .

13\.02.2026 Головним управлінням ДПС у Львівській області видано наказ №878-ПП «Про проведення фактичних перевірок».

На підставі зазначеного наказу 13.02.2026 посадовим особам контролюючого органу оформлено направлення на проведення фактичної перевірки №1723 та №1724.

На виконання наказу та направлень посадовими особами Головного управління ДПС у Львівській області проведено фактичну перевірку господарського об\`єкта — магазину «Галичанка», розташованого за адресою: АДРЕСА\_1 .

За результатами перевірки 25.02.2026 складений акт фактичної перевірки №7473/13-01-09-01/ НОМЕР\_1 .

В акті перевірки зазначено про встановлення порушень вимог пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що полягало у ненаданні документів, які підтверджують облік та походження товарних запасів за місцем їх реалізації, а також частини сьомої статті 16 Закону України від 18.06.2024 №3817-IX у зв\`язку зі здійсненням роздрібної торгівлі алкогольними напоями без відповідної ліцензії.

Зокрема, за змістом акта перевірки, під час її проведення встановлено факт реалізації пива об\`ємом 0,33 л за ціною 70,00 грн. Розрахунок за товар, як зазначено в акті, здійснено шляхом перерахування коштів на картковий рахунок, реквізити якого надав продавець.

Крім того, в акті відображено виявлення у приміщенні магазину «Галичанка» алкогольних напоїв, перелік яких наведено в додатку №1 до акта. Водночас, як зазначено перевіряючими, на їхню вимогу продавцем та позивачем не було надано документів щодо походження зазначеного товару, а також форми обліку товарних запасів.

Також в акті зафіксовано, що особа, яка здійснила продаж пива, відмовилася надати документи для встановлення її особи, у зв\`язку з чим перевіряючими було викликано працівників Національної поліції України.

26\.02.2026 позивач подав до Головного управління ДПС у Львівській області заперечення на акт фактичної перевірки від 25.02.2026 №7473/13-01-09-01/ НОМЕР\_1 .

02\.03.2026 позивач подав додаткові заперечення до зазначеного акта. Первинні заперечення зареєстровано контролюючим органом 04.03.2026 за вхідним №24105/6, а додаткові — 05.03.2026 за вхідним №24813/6.

Листом від 06.03.2026 №8521/6/13-01-09-01-13 Головне управління ДПС у Львівській області повідомило позивача про призначення розгляду поданих заперечень на 13.03.2026 о 10:00 год за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 35, кімната 431.

За результатами розгляду заперечень листом від 13.03.2026 №9589/6/13-01-09-01-13 контролюючий орган повідомив позивача про відсутність підстав для врахування наведених ним доводів та доданих матеріалів, зазначивши, що вони не спростовують установлених під час перевірки порушень.

16\.03.2026 Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі акта фактичної перевірки від 25.02.2026 №7473/13-01-09-01/2334309995 прийнято податкові повідомлення-рішення:

\- №00108320901, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 8 032,00 грн за порушення вимог щодо ведення обліку товарних запасів;

\- №00108350901, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 25 941,00 грн за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без відповідної ліцензії.

Загальний розмір застосованих до позивача штрафних санкцій становив 33 973,00 грн.

20\.03.2026 позивач сплатив суми штрафних санкцій, визначені зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, що підтверджується долученими до позовної заяви платіжними документами.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС у Львівській області від 16.03.2026 №00108320901 та №00108350901, позивач 12.04.2026 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з цим адміністративним позовом, у якому просить визнати їх протиправними та скасувати.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов\`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (в подальшому ПК України), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючим органам надано право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов\`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 62.1.3 п 62.1 статті 62 ПК України, одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об\`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 ПК України визначені підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів. Також встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з п. 85.4 ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об\`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п\`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Відповідно до п. 85.6 ст. 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Щодо дотримання відповідачем вимог законодавства під час призначення та проведення фактичної перевірки суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва й обігу відповідної продукції.

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред\`явлення направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службових посвідчень осіб, зазначених у направленні.

При пред\`явленні направлення на перевірку платнику податків та/або його посадовим особам, представникам чи особам, які фактично проводять розрахункові операції, такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови від підписання направлення посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, який засвідчує факт такої відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління ДПС у Львівській області від 13.02.2026 №878-ПП «Про проведення фактичних перевірок» призначено проведення фактичної перевірки, а на його виконання оформлено направлення від 13.02.2026 №1723 та №1724.

У акті про відмову від підпису у направленні на перевірку від 23.02.2026 зафіксовано що під час проведення перевірки зазначені документи були пред\`явлені, однак особа, яка перебувала в магазині та фактично здійснювала розрахункові операції, відмовилася від отримання копії наказу та підписання направлень на перевірку, про що складений відповідний акт. У зв\`язку з цим суд погоджується із відповідачем, що посадові особи контролюючого органу дотрималися встановленого порядку допуску до проведення фактичної перевірки.

Крім того, судом встановлено, що під час перевірки продавець відмовився надати документи, які посвідчують його особу, у зв\`язку з чим було викликано працівників Національної поліції України.

Суд зауважує, що відеозапис із бодікамер працівників Національної поліції України, на який посилається відповідач, підлягає оцінці судом як доказ у межах тих обставин, які ним безпосередньо зафіксовані. Зокрема, судом встановлено, що надісланий запис містить лише процедуру встановлення особи реалізатора у магазині.

Відтак судом не встановлено порушення порядку призначення та проведення фактичної перевірки позивача.

Щодо встановленого під час проведення фактичної перевірки порушення порядку ведення обліку товарних запасів, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов\`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно зі статтею 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов\`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов\`язаних із визначенням об\`єктів оподаткування та/або податкових зобов\`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що фізичні особи — підприємці зобов\`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджувальні документи щодо походження товару.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб\`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів у сфері торгівлі, зобов\`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. При цьому суб\`єкт господарювання зобов\`язаний надати контролюючому органу під час проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об\`єкті).

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб — підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496 (далі — Порядок №496), визначає правила ведення такого обліку. Документами, що підтверджують облік та походження товарів, є Форма ведення обліку товарних запасів та первинні документи, на підставі яких до неї вносяться відповідні записи.

Статтею 20 Закону №265/95-ВР передбачено застосування до суб\`єктів господарювання, які здійснюють реалізацію товарів, не облікованих у встановленому порядку, фінансової санкції у розмірі вартості таких товарів за цінами реалізації.

Як вбачається з акта фактичної перевірки від 25.02.2026 №7473/13-01-09-01/ НОМЕР\_1 , під час перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ\_1 », розташованого за адресою: Львівська область, смт Брюховичі, вул. Смолиста, 1а, посадовими особами контролюючого органу встановлено наявність у приміщенні алкогольних напоїв, перелік яких наведено в додатку №1 до акта перевірки.

При цьому, як зазначено в акті перевірки, на вимогу посадових осіб контролюючого органу прибуткові документи на виявлені товари та Форма ведення обліку товарних запасів, у якій мали бути відображені товарні запаси, що знаходилися у місці реалізації, надані не були.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що електронну чи паперову форму ведення обліку товарних запасів під час перевірки не надано, а вартість товарів, не облікованих у встановленому порядку на момент проведення фактичної перевірки, становила 1 465 130,00 грн.

Обґрунтовуючи правомірність застосування фінансової санкції, відповідач посилається на те, що відповідно до Порядку №496 облік товарних запасів здійснюється фізичною особою — підприємцем шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід\`ємною частиною такого обліку. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, повинні зберігатися разом із нею та надаватися посадовим особам контролюючого органу на їх вимогу під час проведення перевірки.

Крім того, відповідач зазначає, що документи, які підтверджують облік та походження товарних запасів, надаються особисто фізичною особою — підприємцем або особою, яка фактично здійснює продаж товарів та/або розрахункові операції у місці продажу такого підприємця. Відтак, на думку відповідача, ненадання таких документів під час перевірки свідчить про недотримання позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР та Порядку №496.

Оцінюючи наведені обставини, суд зазначає, що обов\`язок суб\`єкта господарювання щодо ведення обліку товарних запасів передбачає не лише наявність відповідної Форми обліку, а й документальне підтвердження походження товарів, які перебувають у місці їх реалізації. При цьому Форма обліку та первинні документи є взаємопов\`язаними складовими належного обліку товарних запасів, а їх відсутність унеможливлює підтвердження законності походження та відображення таких товарів в обліку.

Суд звертає увагу, що під час фактичної перевірки в магазині « ІНФОРМАЦІЯ\_1 » було виявлено алкогольні напої, перелік яких наведено в додатку №1 до акта перевірки, однак документів, які підтверджували б їх надходження та облік, позивачем або особою, яка фактично здійснювала продаж товарів, надано не було. Отже, контролюючим органом встановлено не формальну відсутність окремого документа, а ненадання передбачених законодавством документів, необхідних для підтвердження обліку товарних запасів, що фактично перебували у місці продажу.

Також під час перевірки було встановлено також факт реалізації пива об\`ємом 0,33 літра за ціною 70,00 грн, розрахунок за яке здійснено шляхом перерахування коштів на картковий рахунок, указаний продавцем. Таким чином, у ході перевірки зафіксовано не лише зберігання алкогольних напоїв у приміщенні магазину, а й здійснення реалізації товару.

Посилання позивача на те, що він особисто не здійснював продаж товарів, не спростовує встановленого порушення, оскільки відповідно до положень Порядку №496 документи щодо обліку та походження товарних запасів можуть надаватися як самим фізичною особою — підприємцем, так і особою, яка фактично здійснює продаж товарів або розрахункові операції у місці продажу такого підприємця. Отже, обов\`язок забезпечити належне ведення обліку товарних запасів та наявність відповідних документів у місці їх реалізації покладається на суб\`єкта господарювання, а не виключно на особу, яка безпосередньо здійснює продаж.

Суд також враховує, що відповідачем у відзиві наведено конкретну вартість товарів, які, за висновками контролюючого органу, не були обліковані у встановленому порядку, а саме 1 465 130,00 грн. Тому доводи відповідача щодо порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів ґрунтуються на обставинах, зафіксованих під час фактичної перевірки, та узгоджуються з вимогами пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР і Порядку №496.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не забезпечено ведення обліку товарних запасів у встановленому законодавством порядку та не надано на вимогу контролюючого органу документів, які підтверджують облік і походження товарів, що перебували у місці їх реалізації. Відтак відповідач правомірно встановив порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР та застосував до позивача фінансову санкцію відповідно до статті 20 цього Закону.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 16.03.2026 №00108320901 є правомірним, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо встановленого під час проведення фактичної перевірки факту реалізації алкогольних напоїв без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7 статті 16 Закону України від 18.06.2024 №3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), а для малих виробників виноробної продукції — алкогольними напоями без додавання спирту, може здійснюватися суб\`єктами господарювання за наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Пунктом 13 частини другої статті 73 Закону №3817-IX передбачено відповідальність за оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії у вигляді штрафу в розмірі 200 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Як встановлено судом, на підставі наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 13.02.2026 №878-ПП та направлень на проведення перевірки від 13.02.2026 №1723, №1724 посадовими особами контролюючого органу проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ\_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА\_1 .

За результатами перевірки складено акт від 25.02.2026 №7473/13-01-09-01/2334309995, у якому, зокрема, зафіксовано факт реалізації алкогольного напою — пива об\`ємом 0,33 літра за ціною 70,00 грн.

Зі змісту акта перевірки та долучених до матеріалів справи документів убачається, що під час проведення фактичної перевірки посадовими особами контролюючого органу здійснено контрольну розрахункову операцію (контрольну закупку), у ході якої придбано зазначений алкогольний напій. Оплату за товар у сумі 70,00 грн здійснено шляхом перерахування коштів на картковий рахунок, реквізити якого були вказані продавцем. Проведення такого переказу підтверджується квитанцією АТ «Універсал Банк» №6Н25-19ВО-АКМЕ-4Т8В від 20.02.2026 на суму 70,00 грн.

Отже, факт придбання пива за вказаною адресою та здійснення оплати за нього підтверджується не лише відомостями, зафіксованими посадовими особами контролюючого органу в акті фактичної перевірки, а й відповідним банківським документом, долученим до матеріалів справи.

Крім того, як зазначено в акті перевірки, у приміщенні магазину «Галичанка» виявлено алкогольні напої, перелік яких наведено в додатку №1 до акта. Водночас на вимогу посадових осіб контролюючого органу документи, що підтверджують походження зазначеної продукції, а також документи щодо її обліку продавцем та позивачем надані не були.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд зазначає, що для встановлення порушення вимог пункту 7 статті 16 Закону №3817-IX визначальним є факт здійснення суб\`єктом господарювання роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії.

У цій справі факт реалізації алкогольного напою підтверджується результатами проведеної під час фактичної перевірки контрольної розрахункової операції, відомостями, зафіксованими в акті перевірки, а також квитанцією АТ «Універсал Банк» №6Н25-19ВО-АКМЕ-4Т8В від 20.02.2026, яка підтверджує перерахування коштів у сумі 70,00 грн за придбаний товар. Таким чином, обставини придбання алкогольного напою та проведення оплати за нього мають документальне підтвердження.

У зв\`язку з цим суд відхиляє доводи позивача про недоведеність факту реалізації алкогольних напоїв. Саме лише заперечення позивачем факту здійснення продажу не спростовує зафіксованих під час перевірки обставин, які підтверджуються відповідним банківським документом.

Суд також враховує, що відповідно до пункту 7 статті 16 Закону №3817-IX роздрібна торгівля алкогольними напоями допускається за наявності у суб\`єкта господарювання ліцензії на право роздрібної торгівлі такими напоями. Відтак здійснення такої діяльності без відповідної ліцензії становить порушення встановлених законом вимог незалежно від обсягу реалізованої продукції.

З огляду на встановлений під час фактичної перевірки факт реалізації алкогольного напою в магазині « ІНФОРМАЦІЯ\_1 », зафіксований в акті перевірки та підтверджений документом про здійснення оплати, а також відсутність підтвердження наявності у позивача ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, суд доходить висновку про правомірність висновку контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог пункту 7 статті 16 Закону №3817-IX.

Відтак застосування до позивача фінансової санкції на підставі пункту 13 частини другої статті 73 Закону №3817-IX та прийняття податкового повідомлення-рішення від 16.03.2026 №00108350901 є правомірним, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд, надавши оцінку доводам сторін та дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, дійшов висновку, що контролюючим органом підтверджено обставини виявлених під час фактичної перевірки порушень, а також правомірність застосування до позивача відповідних фінансових санкцій. Натомість доводи позивача не спростовують установлених обставин та не свідчать про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відтак суд доходить висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 16.03.2026 №00108320901 та №00108350901 прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв\`язку з чим підстави для їх скасування відсутні, а позовні вимоги ОСОБА\_1 задоволенню не підлягають.

За правилами ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень** **Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя

Морська Галина Михайлівна