КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 року м. Київ справа №320/28379/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови,
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» (далі - позивач, ТОВ «УК «Венеція») з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі - відповідач, Головне управління), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 27.05.2025 № 29/4833 про накладення штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів, якою до ТОВ «УК «Венеція» застосовано штраф у розмірі 23 646,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є суб`єктом господарювання у сфері надання житлово-комунальних послуг та, зокрема, надає послуги з утримання житлового будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території. На думку позивача, оскаржуваною постановою його притягнуто до відповідальності за порушення, які за змістом повторюють порушення, встановлені рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20.09.2024 у справі № 752/16199/24 за позовом споживача ОСОБА_1 , яким позивача зобов`язано здійснити перерахунок вартості послуги з утримання будинку і прибудинкової території за особовим рахунком цього споживача.
Позивач вказує, що у лютому 2025 року на виконання зазначеного рішення суду він здійснив перерахунок вартості послуги, про що повідомив споживача листом від 19.02.2025, а відповідача - у письмових поясненнях від 30.04.2025. У листі від 19.02.2025 позивач також повідомив споживача про розірвання з 01.03.2025 договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 20.10.2017 № 56/25 та запропонував укласти договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. Тому, на переконання позивача, станом на час перевірки порушення вже було усунуто, а вимоги відповідача є такими, виконати які неможливо, оскільки вони були виконані раніше на підставі рішення суду.
Крім того, позивач посилається на те, що тариф на послуги з утримання будинку в розмірі 5,80 грн за 1 кв. м, встановлений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2017 № 100, тривалий час не змінювався, тоді як витрати на утримання будинку та прибудинкової території суттєво зросли. Законом України «Про житлово-комунальні послуги» запроваджено перехід до послуги з управління багатоквартирним будинком, однак співвласники будинку рішення про форму управління не прийняли. Позивач розрахував економічно обґрунтовані витрати на послуги з управління багатоквартирним будинком, пропонував співвласникам укласти відповідні договори та у розрахунках на оплату послуг повідомив власників, що з 01.04.2023 тариф по будинку становитиме 12,44 грн за 1 кв. м. Позивач також посилається на положення Закону України «Про ціни і ціноутворення» щодо повноважень органів державного контролю у сфері ціноутворення.
19.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач зазначає, що позапланову перевірку позивача проведено на підставі скарги споживача ОСОБА_1 та за погодженням Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Під час перевірки встановлено, що позивач всупереч умовам договору від 20.10.2017 № 56/25 та пункту 3-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з 01.04.2023 збільшив тариф на послугу з утримання будинку з 5,80 грн до 12,44 грн за 1 кв. м. На думку відповідача, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20.09.2024 не обмежує повноважень органу державного нагляду (контролю) у сфері захисту прав споживачів, а оскаржувану постанову винесено не за нездійснення перерахунку, а за порушення умов договору між споживачем і виконавцем. Відповідач також вказує, що позивач не надав належним чином засвідченого документа про перерахунок, а на момент перевірки нарахування плати за послуги з утримання будинку за підвищеним тарифом тривало.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ТОВ «УК «Венеція» надає послуги з утримання житлового будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території.
20.10.2017 між ТОВ «УК «Венеція» (виконавець) та ОСОБА_1 (споживач), власником квартири АДРЕСА_2 у зазначеному будинку, укладено договір № 56/25 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір № 56/25).
Відповідно до пункту 2 договору № 56/25 виконавець надає послуги відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Згідно з пунктом 3 договору розмір щомісячної плати за надані послуги на дату укладення договору становить 459,36 грн з ПДВ. Підпунктом 5 пункту 12 договору передбачено право виконавця при нарахуванні щомісячної плати застосовувати діючі тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, структуру та вартість витрат яких змінено згідно з розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КМДА).
Розпорядженням КМДА від 31.01.2017 № 100 тариф на послуги з утримання будинку АДРЕСА_1 встановлено в розмірі 5,80 грн з ПДВ на місяць за 1 кв. м загальної площі житлового приміщення.
З 01.04.2023 позивач почав нараховувати плату за послуги з утримання будинку за тарифом 12,44 грн з ПДВ за 1 кв. м, про що повідомив власників у розрахунках на оплату послуг. Цю обставину позивач визнає у позовній заяві.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20.09.2024 у справі № 752/16199/24, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «УК «Венеція»: визнано неправомірними дії ТОВ «УК «Венеція» щодо застосування з 01.04.2023 тарифу на послуги з утримання будинку і прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_3 , не передбаченого договором № 56/25, та нарахування боргу, а також зобов`язано ТОВ «УК «Венеція» здійснити перерахунок вартості послуги з утримання будинку і прибудинкової території за особовим рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 відповідно до умов договору № 56/25.
Листом від 19.02.2025 № 123 позивач повідомив ОСОБА_1 про здійснення на виконання зазначеного рішення суду перерахунку вартості послуги за його особовим рахунком, а також про те, що з 01.03.2025 договір № 56/25 є розірваним, та запропонував укласти договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.03.2025 № 56/25, додавши калькуляцію розрахунку економічно обґрунтованих нормативних витрат на послуги з управління багатоквартирним будинком.
ОСОБА_1 звернувся до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба) зі скаргою щодо правомірності дій ТОВ «УК «Венеція», до якої, як зазначає позивач, долучив рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20.09.2024.
Держпродспоживслужба відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 та наказу Держпродспоживслужби від 01.04.2024 № 191 погодила проведення Головним управлінням позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання ТОВ «УК «Венеція» законодавства про захист прав споживачів з питань, викладених у зверненні ОСОБА_1 (погодження надійшло до Головного управління за вх. № 8806/01.06.0).
На підставі наказу від 18.04.2025 № 962 та направлення від 18.04.2025 № 268-962, з якими представника позивача ознайомлено під підпис 22.04.2025, посадовими особами Головного управління проведено позапланову перевірку ТОВ «УК «Венеція» за адресою: м. Київ, вул. Самійла Кішки, 7-А, приміщення 65, 66.
Як зазначає позивач, 30.04.2025 він надав відповідачу письмові пояснення, в яких повідомив про здійснення перерахунку вартості послуги за особовим рахунком ОСОБА_1 відповідно до рішення суду. 02.05.2025 позивач також надав відповідачу пояснення щодо дотримання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів за направленням від 18.04.2025 № 268-962.
За результатами перевірки складено акт від 02.05.2025 № 962-1 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що відповідно до умов договору № 56/25 виконавець має надавати послуги відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, а розпорядженням КМДА від 31.01.2017 № 100 для будинку № 56 по вул. Юлії Здановської (Ломоносова) передбачено тариф 5,80 грн з ПДВ за 1 кв. м. Водночас з 01.04.2023 виконавцем змінено (збільшено) тариф на послуги з утримання цього будинку до 12,44 грн з ПДВ за 1 кв. м, що свідчить про порушення умов пунктів 2, 3, підпункту 5 пункту 12 договору № 56/25.
В акті перевірки також зазначено, що відповідно до пункту 3-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, однак листом від 19.02.2025 № 123 виконавець повідомив споживача про розірвання договору № 56/25 з 01.03.2025, чим порушено пункт 19 цього договору.
Того ж дня Головним управлінням винесено припис від 02.05.2025 № 88 про усунення порушень вимог законодавства, яким позивача зобов`язано усунути порушення, зазначені в акті перевірки, виконати перерахунок оплати, нарахованої понад встановлений розпорядженням КМДА тариф, за період його нарахування та про виконання припису поінформувати відповідача до 20.05.2025. Доказів оскарження цього припису матеріали справи не містять.
27.05.2025 Головним управлінням прийнято постанову № 29/4833 про накладення штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів (далі - оскаржувана постанова), якою встановлено порушення умов договору між споживачем та виконавцем про надання послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а саме: змінено (збільшено) тариф на послугу з утримання будинку АДРЕСА_4 в розмірі 12,44 грн/кв. м (з ПДВ), що зафіксовано актом від 02.05.2025 № 962-1, та на підставі пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовано до ТОВ «УК «Венеція» штраф у розмірі 23 646,00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 4 статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667 (далі - Положення № 667), Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів. Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (пункт 7 Положення № 667).
Згідно з абзацом 3 частини 3 статті 16 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII) захист прав споживачів житлово-комунальних послуг здійснюється уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів.
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII) встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право, зокрема, давати суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону № 1023-XII у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктами 2-4 Порядку накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1177 (далі - Порядок № 1177), на суб`єктів господарювання накладається стягнення у вигляді штрафу відповідно до статті 23 Закону № 1023-XII. Накладати такі штрафи мають право Голова Держпродспоживслужби, його заступники, начальники територіальних органів Держпродспоживслужби та їх заступники у межах їх компетенції. Рішення про накладення штрафу приймається на підставі відповідних актів перевірки суб`єкта господарювання та інших матеріалів, пов`язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 Порядку № 1177, і оформляється постановою.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначає Закон України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V).
Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 6 Закону № 877-V (у редакції, чинній на час проведення перевірки) підставою для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, на підставі якого оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю). За результатами здійснення заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, в якому зазначає стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства (частина 6 статті 7 Закону № 877-V).
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» (далі - постанова № 303) на період воєнного стану припинено здійснення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю), крім випадків, визначених цією постановою.
Відповідно до пункту 4-1 постанови № 303 (у редакції, чинній на час проведення перевірки) протягом періоду воєнного стану за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, позапланові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, захисту прав споживачів та метрологічного нагляду у сфері надання житлово-комунальних послуг здійснюються за рішенням Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Верховний Суд у постанові від 10.10.2023 у справі № 160/8898/22 дійшов висновку, що Держпродспоживслужба та її територіальні органи уповноважені на захист прав споживачів та здійснення відповідно до закону державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, зокрема, житлово-комунальних послуг, а на такі правовідносини поширюється дія Закону № 877-V, у тому числі в частині порядку та підстав призначення позапланових заходів, їх проведення й оформлення результатів (пункти 76, 80).
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у даному випадку позаплановий захід державного нагляду (контролю) здійснено Головним управлінням на підставі звернення споживача ОСОБА_1 , за погодженням Держпродспоживслужби, на підставі наказу та направлення, а його результати оформлено актом перевірки, що відповідає вимогам абзацу 5 частини 1 статті 6, статті 7 Закону № 877-V та пункту 4-1 постанови № 303.
Порушень порядку проведення перевірки позивач не наводить, і судом таких порушень не встановлено.
Отже, спірним у цій справі є питання наявності у діях позивача порушення, за яке пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону № 1023-XII передбачено відповідальність, та правомірності застосування штрафу з урахуванням доводів позивача про усунення порушення.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до частини 2 статті 10 Закону № 2189-VIII вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.
Пунктом 3-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2189-VIII (у редакції Закону України від 03.12.2020 № 1060-IX) встановлено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцями таких послуг або з управителями, визначеними згідно із цим Законом, до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо вивезення побутових відходів - за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Абзацом 3 пункту 3-1 розділу VI Закону № 2189-VIII передбачено, що з дати введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зміна будь-яких умов договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, додатків і кошторисів (цін/тарифів) до них забороняється та вважається нікчемною. Виконавець таких послуг або управитель має право достроково розірвати відповідний договір, попередивши про це споживачів не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.
Як встановлено судом, договір № 56/25 укладено 20.10.2017, тобто до введення в дію норм Закону № 2189-VIII, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком. Доказів укладення між позивачем та ОСОБА_1 договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком за правилами Закону № 2189-VIII матеріали справи не містять.
Отже, відповідно до пункту 3-1 розділу VI Закону № 2189-VIII договір № 56/25 зберігав чинність на визначених ним умовах, у тому числі щодо ціни послуги, яка згідно з пунктами 2, 3 договору визначалась тарифом, затвердженим (погодженим) рішенням органу місцевого самоврядування, тобто 5,80 грн за 1 кв. м відповідно до розпорядження КМДА від 31.01.2017 № 100.
Водночас, з 01.04.2023 позивач в односторонньому порядку почав застосовувати тариф 12,44 грн за 1 кв. м, який органом місцевого самоврядування не встановлювався та зі споживачем не погоджувався. Цю обставину позивач не заперечує, а навпаки, обґрунтовує її необхідністю відшкодування економічно обґрунтованих витрат.
Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Крім того, обставини застосування позивачем з 01.04.2023 щодо ОСОБА_1 тарифу, не передбаченого договором № 56/25, встановлено рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20.09.2024 у справі № 752/16199/24, яке набрало законної сили та ухвалене у справі, в якій брав участь позивач.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, підпункт 5 пункту 12 договору № 56/25 не надавав позивачу права самостійно встановлювати новий тариф, оскільки передбачав лише застосування тарифів, структуру та вартість витрат яких змінено згідно з розпорядженнями КМДА, тоді як тариф 12,44 грн за 1 кв. м розраховано самим позивачем. До того ж з дати введення в дію норм Закону № 2189-VIII, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зміна будь-яких умов таких договорів, у тому числі цін (тарифів), прямо заборонена законом і вважається нікчемною.
Доводи позивача про зростання витрат на утримання будинку, незмінність тарифу протягом тривалого часу, розрахунок економічно обґрунтованих витрат та пасивність співвласників у питанні обрання форми управління будинком не спростовують наведеного висновку. Законодавець, заборонивши зміну умов договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, водночас передбачив для виконавця, який вважає подальше надання послуг на попередніх умовах неприйнятним, право достроково розірвати договір із попередженням споживачів не пізніш як за два місяці. Вартість же послуги з управління багатоквартирним будинком відповідно до частини 2 статті 10 Закону № 2189-VIII визначається за домовленістю сторін.
Повідомлення власників у розрахунках на оплату послуг про новий тариф та пропозиція у разі незгоди надати протокол загальних зборів співвласників щодо обрання іншого управителя чи іншої форми управління будинком не є домовленістю сторін про зміну ціни послуги.
Отже, застосовуючи з 01.04.2023 до споживача ОСОБА_1 тариф 12,44 грн за 1 кв. м замість визначеного договором № 56/25, позивач порушив умови договору між споживачем і виконавцем про надання послуги, що утворює склад порушення, передбаченого пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону № 1023-XII.
Щодо доводів позивача про те, що оскаржуваною постановою його притягнуто до відповідальності за порушення, яке вже було встановлено рішенням суду та усунуто шляхом виконання цього рішення, суд зазначає таке.
Як вже зазначалось, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20.09.2024 у справі № 752/16199/24 вирішено цивільно-правовий спір між споживачем та виконавцем, а покладений на позивача обов`язок здійснити перерахунок вартості послуги є способом відновлення порушеного права конкретного споживача. Натомість штраф, передбачений статтею 23 Закону № 1023-XII, є заходом публічно-правової відповідальності суб`єкта господарювання за порушення законодавства про захист прав споживачів, який застосовується уповноваженим органом державного контролю. Зазначені заходи мають різну правову природу та мету, а тому захист споживачем своїх прав у судовому порядку не виключає реалізації органом державного нагляду (контролю) наданих йому законом повноважень за зверненням цього ж споживача.
Більше того, встановлення порушення рішенням суду, яке набрало законної сили, не спростовує, а навпаки, підтверджує обставини, зафіксовані в акті перевірки.
Варто наголосити, що оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності не за нездійснення перерахунку, а за порушення умов договору № 56/25 шляхом зміни (збільшення) тарифу на послугу. Стаття 23 Закону № 1023-XII пов`язує відповідальність саме з фактом порушення умов договору між споживачем і виконавцем і не містить положень, які б звільняли суб`єкта господарювання від відповідальності у разі подальшого відновлення ним прав споживача. Здійснення перерахунку на виконання рішення суду є виконанням обов`язку, покладеного на позивача судом, і не скасовує факту вчиненого порушення.
Водночас, позивач не надав доказів того, що після ухвалення рішення суду він припинив застосування тарифу 12,44 грн за 1 кв. м до споживача ОСОБА_1 та нараховував плату відповідно до умов договору № 56/25. Навпаки, у листі від 19.02.2025 № 123 позивач, повідомляючи про перерахунок, одночасно запропонував споживачу укласти новий договір на інших цінових умовах, а відповідач стверджує, що станом на час перевірки нарахування плати за підвищеним тарифом тривало, і ця обставина позивачем не спростована.
Щодо повідомлення позивача про розірвання договору № 56/25 з 01.03.2025 суд зазначає, що абзацом 3 пункту 3-1 розділу VI Закону № 2189-VIII виконавцю надано право достроково розірвати такий договір, попередивши про це споживачів не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору. Листом від 19.02.2025 № 123, яким споживача повідомлено про розірвання договору вже з 01.03.2025, цієї вимоги не дотримано. У будь-якому разі розірвання договору на майбутнє не може усунути порушення його умов, допущеного позивачем у період його дії.
Посилання позивача на положення Закону України «Про ціни і ціноутворення» та на повноваження органів державного контролю у сфері ціноутворення суд оцінює критично, оскільки у спірних правовідносинах відповідач здійснював державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, а не за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, а оскаржувану постанову прийнято на підставі статті 23 Закону № 1023-XII. Подібне розмежування цих видів державного нагляду (контролю) здійснено Верховним Судом у постанові від 10.10.2023 у справі № 160/8898/22 (пункти 65, 66).
Суд також враховує, що відповідно до частини 1 статті 250 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваної постанови) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
У даному випадку порушення виявлено під час перевірки, оформленої актом від 02.05.2025, а оскаржувану постанову прийнято 27.05.2025. Застосування позивачем тарифу, не передбаченого договором № 56/25, розпочате з 01.04.2023, мало триваючий характер, і доказів його припинення раніше ніж за рік до прийняття оскаржуваної постанови позивач не надав. Навпаки, необхідність перерахунку встановлена рішенням суду від 20.09.2024, а сам позивач, за його ж твердженням, здійснив перерахунок лише у лютому 2025 року. Отже, строки застосування штрафу відповідачем дотримано.
Розмір застосованого штрафу позивач не оспорює.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку наявні у матеріалах справи докази, а саме договір № 56/25, акт перевірки від 02.05.2025 № 962-1, лист позивача від 19.02.2025 № 123, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20.09.2024 у справі № 752/16199/24, у своїй сукупності з визнаними позивачем обставинами підтверджують наявність передбаченої законом підстави для застосування до позивача штрафу, а доводи позивача їх не спростовують.
Отже, відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких належить відмовити.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, доходить висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.