ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 141429116

Озвучення тимчасово недоступне

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2026 року м. Київ справа №320/7121/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Микуличі» Немішаївської селищної ради до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування припису,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось комунальне підприємство «Микуличі» Немішаївської селищної ради (далі - позивач, КП «Микуличі») з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (далі - відповідач, Головне управління), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 30.01.2025 № 10-5-5.4-15/3 про усунення порушень вимог щодо порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (далі - Припис).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 19.02.2025 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії Припису відмовлено.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Припис складено за результатами позапланової перевірки, оформленої актом від 24.01.2025 № 10-5-5.4-11/2, висновки якого про порушення порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення є безпідставними.

Так, на думку позивача, жоден нормативно-правовий акт не відносить роботи з демонтажу та монтажу насосів, обстеження, очищення та відновлення дебіту свердловин до «поточного обслуговування», а питання віднесення витрат до капітальних інвестицій вирішується керівником підприємства відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби». Тарифи на період серпень 2024 року - липень 2025 року розраховані ним на виконання приписів відповідача від 30.04.2024 № 10-5-5.4-15/1 та № 10-5-5.4-15/2, якими підприємство зобов`язано до 01.07.2024 привести тарифи до економічно обґрунтованого рівня, а інвестиційну програму на цей самий період погоджено виконавчим комітетом Немішаївської селищної ради.

Позивач також вказує, що коригування тарифів він не здійснював, а подав заяву про встановлення нових тарифів, тому посилання відповідача на абзац 4 пункту 7 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення є безпідставним, а річні плани водопостачання та водовідведення визначено за фактичними обсягами реалізації послуг у 2022-2023 роках. Порушення статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» в акті перевірки не конкретизовано.

Крім того, позивач вважає, що вимоги Припису є незрозумілими та суперечливими: поняття «плановий період» у Порядку формування тарифів відсутнє; не визначено, на який період та куди слід подати інвестиційну програму; одночасно вимагається сформувати тарифи та подати їх для коригування, хоча коригувати можна лише діючі тарифи; заборона здійснювати нарахування за тарифами, встановленими чинним рішенням виконавчого комітету Немішаївської селищної ради від 05.12.2024 № 1383, позбавляє підприємство можливості отримувати оплату за надані послуги.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що відповідно до підпункту 9 пункту 3 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення планований період, на який розраховуються та встановлюються тарифи, становить з 1 січня до 31 грудня, а виключення передбачено лише для ліцензіатів, що вперше встановлюють тарифи, до яких позивач не належить. Однак тарифи на 2025 рік встановлено на підставі розрахунків на період серпень 2024 року - липень 2025 року з урахуванням коштів інвестиційної програми на 2024 рік, а інвестиційну програму на 2025 рік позивач не надав. Роботи, передбачені локальними кошторисами в межах «реконструкції свердловин», мають ознаки загальновиробничих витрат на підтримання виробничого процесу відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» і не можуть фінансуватися за рахунок інвестиційної програми.

На думку відповідача, оскільки тарифи сформовані позивачем на період з 01.08.2024 по 31.07.2025, то при зміні їх розміру для населення у 2025 році вони мали бути скориговані без зміни кількісних показників, врахованих у структурі діючих тарифів, однак позивач зменшив обсяги централізованого водопостачання з 442,36 тис. мі до 312,84 тис. мі та централізованого водовідведення з 229,57 тис. мі до 149,75 тис. мі, що призвело до збільшення тарифу. Використання в Приписі словосполучення «плановий період» замість «планований період» є технічною помилкою, яка не впливає на зміст вимог.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та зазначив, що в травні-червні 2024 року затвердити тарифи на 2024 календарний рік було неможливо, оскільки рішення про встановлення тарифів не має зворотної дії в часі, а заява позивача від 28.06.2024 до грудня 2024 року залишалася без розгляду органом місцевого самоврядування.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких наполягає на правомірності Припису, вказуючи, що інвестиційна програма та тарифи повинні відповідати календарному року, а зміна кількісних показників у структурі тарифу є ознакою його коригування.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

КП «Микуличі» є суб`єктом господарювання, який провадить діяльність з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на підставі ліцензії, виданої розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 28.02.2020 № 106, та визначене виконавцем відповідних комунальних послуг з 01.01.2022 рішенням Немішаївської селищної ради від 10.12.2021 № 553.

За результатами позапланової перевірки, проведеної у квітні 2024 року, відповідачем складено акти від 23.04.2024 № 10-5-5.4-11/6, № 10-5-5.4-11/7 та винесено приписи від 30.04.2024 № 10-5-5.4-15/1 і № 10-5-5.4-15/2, якими позивача зобов`язано в термін до 01.07.2024 привести тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення до рівня економічно обґрунтованих відповідно до Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення і подати їх на затвердження до органу місцевого самоврядування.

Рішенням виконавчого комітету Немішаївської селищної ради від 27.06.2024 № 735 погоджено інвестиційну програму (інвестиційний проект) КП «Микуличі» на 2024 рік із загальним обсягом фінансування 4,7 млн грн без ПДВ, з яких 3,4 млн грн - виробничі інвестиції з прибутку, 1,3 млн грн - амортизаційні відрахування. Фінансовий план використання коштів для виконання інвестиційної програми складено на період липень 2024 року - червень 2025 року. Інвестиційною програмою передбачено, зокрема, роботи з «реконструкції свердловин» вартістю 2 332,01 тис. грн без ПДВ.

28.06.2024 позивач подав до виконавчого комітету Немішаївської селищної ради заяву про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, в якій планованим періодом зазначено серпень 2024 року - липень 2025 року, про що повідомив відповідача листом від 28.06.2024 № 220-06/24.

Рішенням виконавчого комітету Немішаївської селищної ради від 05.12.2024 № 1383 (далі - Рішення № 1383) запропоновані КП «Микуличі» тарифи для І групи споживачів (населення) зменшено з 56,55 грн до 40,80 грн за 1 мі з ПДВ на централізоване водопостачання та з 68,65 грн до 47,88 грн за 1 мі з ПДВ на централізоване водовідведення та встановлено ці тарифи з 01.01.2025.

На підставі звернення громадянки ОСОБА_1 від 16.12.2024 та наказу від 10.01.2025 № 44 посадовою особою Головного управління у період з 13.01.2025 по 24.01.2025 проведено позапланову перевірку КП «Микуличі» з питань дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, за результатами якої складено акт від 24.01.2025 № 10-5-5.4-11/2 (далі - Акт).

В Акті зафіксовано порушення позивачем підпункту 9 пункту 3, абзацу 4 пункту 7 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення та статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення», які полягають у тому, що: тарифи на 2025 рік сформовано за планованим періодом, який не відповідає календарному року, з включенням до їх складу коштів інвестиційної програми на 2024 рік, при цьому інвестиційної програми на 2025 рік не надано, а до інвестиційної програми включено роботи, які є поточним обслуговуванням; при «коригуванні» тарифу змінено кількісні показники, враховані у структурі діючих тарифів. Також в Акті зазначено, що станом на 24.01.2025 нарахування споживачам за тарифами, встановленими Рішенням № 1383, позивачем не здійснювалось.

28.01.2025 позивач подав до Головного управління заперечення до Акту.

30.01.2025 на підставі Акту відповідачем винесено Припис, яким від позивача вимагається:

1) розробити та подати на затвердження інвестиційну програму підприємства, яка може бути включена до складу тарифу на плановий період, з урахуванням пункту 6 Порядку розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб`єктів господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, ліцензування діяльності яких здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. В іншому випадку кошти, передбачені інвестиційною програмою, не можуть бути включені до складу тарифів на 2025 рік;

2) сформувати тарифи на послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на 2025 рік, так як розрахунки тарифів, затверджених Рішенням № 1383, були розроблені на 2024 рік з порушеннями вимог законодавства, та подати їх до органу місцевого самоврядування для коригування тарифів на 2025 рік;

3) задля недопущення порушення прав споживачів не проводити нарахування за надані послуги за тарифами, що встановлені Рішенням № 1383, до моменту їх коригування.

Не погоджуючись з таким Приписом відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V; тут і далі - у редакції, чинній на час винесення Припису).

Згідно з частиною 7 статті 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, у разі необхідності вжиття заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до частини 8 статті 7 Закону № 877-V припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання.

Частиною 7 статті 4 Закону № 877-V визначено, що у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 18 Закону України від 21.06.2012 № 5007-VI «Про ціни і ціноутворення» (далі - Закон № 5007-VI) уповноважені органи мають право надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Відповідно до частин 2, 4 статті 12 Закону № 5007-VI державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов`язково включають розмір їх інвестиційної складової частини.

Згідно з підпунктом 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів, зокрема, на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення.

Механізм формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення визначає Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (далі - Порядок № 869; у редакції, чинній станом на 01.01.2025).

Відповідно до підпункту 9 пункту 3 Порядку № 869 планований період - період тривалістю 12 місяців, на який розраховуються та встановлюються тарифи (з 1 січня до 31 грудня, а для ліцензіатів, що вперше встановлюють тарифи, - інший період, узгоджений з уповноваженими органами, тривалістю 12 місяців).

Згідно з підпунктами 3, 5 пункту 3 Порядку № 869 зміна тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення - перегляд уповноваженим органом тарифів і їх структури або коригування тарифів; коригування тарифів - перерахунок тарифів у зв`язку із зміною протягом строку їх дії обсягу окремих складових, вартість яких змінилася з причин, що не залежать від ліцензіата.

Відповідно до підпункту 13 пункту 3 Порядку № 869 строк дії тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення - період часу, на який уповноваженим органом встановлено тарифи та протягом якого такі тарифи застосовуються до споживачів.

Пунктом 7 Порядку № 869 встановлено, що перегляд тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення та їх структури здійснюється уповноваженим органом щороку за заявою ліцензіата. У разі зміни протягом строку дії тарифів обсягу окремих витрат з причин, що не залежать від ліцензіата, може проводитися коригування тарифів. Механізм коригування тарифів застосовується уповноваженим органом виключно протягом строку дії тарифів. У разі коригування тарифів кількісні показники, враховані у структурі діючих тарифів, не переглядаються.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 869 для встановлення тарифів ліцензіат (крім ліцензіатів, що вперше встановлюють тарифи) щороку до 20 серпня подає уповноваженим органам заяву та розрахунки тарифів на планований період.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 869 річні плани господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення складаються окремо за видами такої діяльності на підставі фактичних за останні п`ять років та прогнозованих обсягів централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення з урахуванням укладених із споживачами договорів та інших техніко-економічних факторів.

Абзацом 5 пункту 16 Порядку № 869 передбачено, що планування складової частини прибутку, що передбачається для здійснення заходів інвестиційної програми (інвестиційна складова), провадиться відповідно до інвестиційної програми ліцензіата, затвердженої згідно з його установчими документами і погодженої уповноваженими органами в установленому порядку.

Згідно з пунктом 17 Порядку № 869 погоджена уповноваженими органами інвестиційна програма повинна містити планований обсяг використання коштів для здійснення необхідних інвестицій із зазначенням об`єктів і пооб`єктних обсягів інвестування, джерел фінансування та графіка здійснення інвестиційних заходів на планований період чи більш тривалий строк (з окремим визначенням показників планованого періоду).

Механізм розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм ліцензіатів у сфері централізованого водопостачання та водовідведення визначає Порядок розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб`єктів господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, ліцензування діяльності яких здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 19.08.2020 № 191 (далі - Порядок № 191).

Відповідно до пункту 3 розділу I Порядку № 191 планований період - період тривалістю 12 місяців, на який здійснюється формування тарифів, у структурі яких передбачаються відповідні джерела фінансування для виконання інвестиційної програми.

Згідно з пунктом 1 розділу II Порядку № 191 з метою обґрунтування запланованих витрат ліцензіатів, які спрямовуються на капітальні інвестиції в будівництво, реконструкцію, модернізацію об`єктів централізованого водопостачання та/або водовідведення, придбання матеріальних та нематеріальних активів та/або сум, спрямованих на повернення кредитів, виплат за договорами фінансового лізингу та інших зобов`язань, ліцензіат розробляє інвестиційну програму, затверджує її та забезпечує погодження.

Пунктом 6 розділу II Порядку № 191 визначено, що до встановлення тарифів, що забезпечують відшкодування економічно обґрунтованих планових витрат, обсяг коштів на фінансування інвестиційних програм визначається в межах амортизаційних відрахувань, нарахованих ліцензіатом за звітний період, що передує погодженню інвестиційної програми.

Надаючи оцінку Припису, суд враховує, що він містить три самостійні вимоги, правомірність кожної з яких підлягає перевірці окремо з урахуванням встановлених під час перевірки порушень, на усунення яких вона спрямована.

Щодо пункту 1 Припису, суд зазначає таке.

З наведених вище норм вбачається, що планований період, на який розраховуються та встановлюються тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, для ліцензіатів, які встановлюють тарифи не вперше, збігається з календарним роком. Інвестиційна складова тарифу планується відповідно до погодженої інвестиційної програми, яка повинна містити показники саме цього планованого періоду.

Як встановлено судом, позивач провадить ліцензовану діяльність з 2020 року, а з 01.01.2022 є виконавцем послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на території громади, тобто не є ліцензіатом, що вперше встановлює тарифи. Отже, виключення щодо узгодження з уповноваженим органом іншого планованого періоду на позивача не поширюється.

Водночас, розрахунки тарифів, які стали підставою для прийняття Рішення № 1383, здійснено позивачем на період серпень 2024 року - липень 2025 року, а фінансовий план інвестиційної програми, погодженої рішенням виконавчого комітету Немішаївської селищної ради від 27.06.2024 № 735, складено на період, що також не збігається з календарним роком. При цьому тарифи встановлено з 01.01.2025, тобто на інший планований період, ніж той, на який здійснено їх розрахунок і на який погоджено інвестиційну програму.

Доводи позивача про те, що такий період зумовлений вимогами приписів відповідача від 30.04.2024, суд оцінює критично, оскільки зазначені приписи вимагали привести тарифи до економічно обґрунтованого рівня відповідно до Порядку № 869 і не встановлювали планованого періоду, відмінного від передбаченого підпунктом 9 пункту 3 цього Порядку. Більше того, пунктом 8 Порядку № 869 передбачено щорічне подання ліцензіатом до 20 серпня заяви та розрахунків тарифів на планований період, однак доказів подання позивачем у 2024 році розрахунків тарифів та інвестиційної програми на планований період з 01.01.2025 по 31.12.2025 матеріали справи не містять.

Отже, висновок відповідача про невідповідність планованого періоду, за яким сформовано тарифи на 2025 рік та їх інвестиційну складову, вимогам підпункту 9 пункту 3 Порядку № 869 ґрунтується на документах, наданих самим позивачем, і позивачем не спростований.

Вимога пункту 1 Припису спрямована на усунення саме цього порушення та полягає в розробленні інвестиційної програми, яка може бути врахована у структурі тарифів на планований період, з урахуванням пункту 6 розділу II Порядку № 191, тобто в межах, що відповідають рівню встановлених тарифів. Така вимога узгоджується з абзацом 5 пункту 16, пунктом 17 Порядку № 869 та пунктом 3 розділу I Порядку № 191 і не покладає на позивача обов`язків, не передбачених законодавством.

Посилання позивача на використання в Приписі словосполучення «плановий період» замість «планований період» не свідчить про протиправність цієї вимоги, оскільки зміст поняття планованого періоду визначено Порядком № 869 та Порядком № 191, на які посилається Акт, а сама по собі описка не перешкоджає розумінню та виконанню вимоги.

Не впливають на висновки суду й доводи позивача про те, що інвестиційну програму затверджує сам ліцензіат, а не інший орган. Вимога «розробити та подати на затвердження» з урахуванням частини 7 статті 4 Закону № 877-V трактується в інтересах суб`єкта господарювання, тобто як обов`язок розробити, затвердити згідно з установчими документами та подати на погодження уповноваженому органу інвестиційну програму у порядку, визначеному Порядком № 191, що відповідає пункту 1 розділу II цього Порядку.

Водночас, суд звертає увагу, що висновок Акту про віднесення робіт з демонтажу та монтажу насосів, обстеження, очищення свердловин, вібраційно-хвильового оброблення водоносного шару до «поточного обслуговування» відповідач не обґрунтував посиланням на конкретну норму законодавства чи технічним аналізом локальних кошторисів, а загальні посилання на Закони України «Про інвестиційну діяльність», «Про інноваційну діяльність» та Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» такого висновку не підтверджують. Проте пункт 1 Припису не містить вимоги щодо виключення зазначених робіт з інвестиційної програми, а тому вказана обставина не впливає на правомірність цієї вимоги, яка ґрунтується на іншому, підтвердженому матеріалами справи порушенні.

Отже, пункт 1 Припису є правомірним, і підстави для його скасування відсутні.

Щодо пункту 2 Припису, суд зазначає таке.

Пунктом 2 Припису від позивача вимагається сформувати тарифи на 2025 рік та подати їх до органу місцевого самоврядування для коригування тарифів на 2025 рік. Підставою для цієї вимоги, як вбачається з Акту та відзиву, є, зокрема, висновок відповідача про порушення позивачем абзацу 4 пункту 7 Порядку № 869, який полягає у зміні при «коригуванні» тарифів кількісних показників, врахованих у структурі діючих тарифів.

Проте, як встановлено судом, 28.06.2024 позивач звернувся до уповноваженого органу із заявою саме про встановлення тарифів, а не про їх коригування, а Рішенням № 1383 тарифи встановлено з 01.01.2025. Тарифів з 01.08.2024 уповноваженим органом не встановлювалось.

Отже, твердження відповідача про те, що строк дії тарифів становить період з 01.08.2024 по 31.07.2025, не відповідає підпункту 13 пункту 3 Порядку № 869, за яким строк дії тарифів визначається періодом, на який їх встановлено уповноваженим органом, а не періодом, зазначеним у заяві ліцензіата.

За змістом пункту 7 Порядку № 869 коригування тарифів є окремим механізмом їх зміни, який застосовується виключно протягом строку дії тарифів та лише у разі зміни обсягу окремих витрат з причин, що не залежать від ліцензіата. Натомість встановлення тарифів на новий строк за заявою ліцензіата є переглядом тарифів та їх структури, під час якого річні плани господарської діяльності визначаються відповідно до пункту 10 Порядку № 869 на підставі фактичних та прогнозованих обсягів послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, річні плани водопостачання (312,84 тис. мі) та водовідведення (149,75 тис. мі) визначено позивачем як середньозважені показники фактичної реалізації послуг у 2022-2023 роках, тобто за весь період, протягом якого позивач є виконавцем цих послуг. Обсяги 442,36 тис. мі та 229,57 тис. мі, на які посилається відповідач, враховувались у структурі тарифів, що діяли до 2025 року і економічну обґрунтованість яких відповідач сам поставив під сумнів під час перевірки у квітні 2024 року.

Відповідач не навів обставин, які б свідчили про невідповідність визначених позивачем обсягів вимогам пункту 10 Порядку № 869, а його висновок про порушення абзацу 4 пункту 7 Порядку № 869 ґрунтується на помилковому ототожненні встановлення тарифів з їх коригуванням.

Отже, порушення позивачем абзацу 4 пункту 7 Порядку № 869 відповідачем не доведено.

Крім того, пункт 2 Припису є внутрішньо суперечливим. Вимагаючи сформувати тарифи на 2025 рік, відповідач водночас вимагає подати їх для коригування тарифів, хоча коригування за своєю правовою природою не передбачає формування тарифів на новий планований період, а підстав для коригування, визначених абзацом 2 пункту 7 Порядку № 869 (зміни окремих складових витрат з причин, що не залежать від ліцензіата), ні в Акті, ні в Приписі не наведено.

Більше того, у разі коригування тарифів, встановлених Рішенням № 1383, кількісні показники, враховані у їх структурі, в силу абзацу 4 пункту 7 Порядку № 869 не переглядаються, тобто мали б залишитися саме тими обсягами (312,84 тис. мі та 149,75 тис. мі), правомірність застосування яких відповідач заперечує. За таких умов виконання пункту 2 Припису у спосіб, визначений відповідачем, без порушення вимог Порядку № 869 є неможливим.

Помилковим є і зазначення в Приписі, що розрахунки тарифів, затверджених Рішенням № 1383, були розроблені «на 2024 рік», оскільки, як вже зазначалось, такі розрахунки здійснено на період серпень 2024 року - липень 2025 року.

Суд зазначає, що припис як індивідуальний акт, обов`язковий до виконання під загрозою застосування санкцій, повинен бути чітким, конкретним, ґрунтуватися на встановлених порушеннях та містити вимоги, які можливо виконати без порушення інших вимог законодавства. Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі № 816/502/16 погодився з висновками судів про протиправність окремих пунктів припису органу державного нагляду (контролю), правомірність яких не була доведена відповідачем, та звернув увагу на необхідність трактування неоднозначних норм в інтересах суб`єкта господарювання відповідно до частини 7 статті 4 Закону № 877-V.

Отже, пункт 2 Припису, який ґрунтується на недоведеному порушенні абзацу 4 пункту 7 Порядку № 869 та містить взаємовиключні вимоги, є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо пункту 3 Припису, суд зазначає таке.

Пунктом 3 Припису позивачу заборонено здійснювати нарахування за надані послуги за тарифами, встановленими Рішенням № 1383, до моменту їх коригування.

Відповідно до частини 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно з частиною 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території підприємствами, установами та організаціями.

Рішення № 1383 прийнято виконавчим комітетом Немішаївської селищної ради в межах повноважень, визначених підпунктом 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Доказів його скасування, зупинення його дії чи визнання його протиправним у встановленому законом порядку матеріали справи не містять.

Отже, застосування позивачем тарифів, встановлених чинним рішенням уповноваженого органу, є виконанням обов`язкового для нього акта органу місцевого самоврядування, а не порушенням вимог щодо застосування державних регульованих цін. До того ж, як зазначено в самому Акті, станом на день завершення перевірки нарахування за цими тарифами позивачем не здійснювалось, тобто порушення порядку їх застосування перевіркою не встановлено.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22.02.2023 у справі № 420/6890/20, в якій суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вимога припису Головного управління Держпродспоживслужби щодо повернення споживачам коштів, нарахованих за тарифами, встановленими рішеннями органу місцевого самоврядування, є передчасною, оскільки такі рішення є чинними, не скасовані у судовому порядку та є обов`язковими для суб`єктів господарювання, а визначення розміру економічно обґрунтованих витрат і встановлення відповідного тарифу покладається на орган місцевого самоврядування (пункти 73-75).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд також враховує, що пунктом 7 частини 1 статті 18 Закону № 5007-VI уповноваженому органу надано право вносити обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін безпосередньо органам місцевого самоврядування. Проте таким правом відповідач не скористався, а натомість фактично зупинив дію рішення органу місцевого самоврядування шляхом заборони суб`єкту господарювання застосовувати встановлені цим рішенням тарифи, що не відповідає способу, передбаченому законом.

Крім того, пункт 3 Припису пов`язує строк дії заборони з моментом коригування тарифів, тобто з виконанням пункту 2 Припису, який визнано судом протиправним.

Отже, пункт 3 Припису є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо доводів позивача про неконкретність порушення статті 12 Закону № 5007-VI, то суд зазначає, що в Акті таке порушення є похідним від порушень Порядку № 869 і самостійних вимог щодо його усунення Припис не містить, а тому вказані доводи не впливають на висновки суду щодо правомірності кожної з вимог Припису.

Інші доводи сторін висновків суду не спростовують.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідач довів правомірність пункту 1 Припису, однак не довів правомірності пунктів 2 та 3 Припису.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування Припису в частині пунктів 2 та 3.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, доходить висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн. Враховуючи, що Припис визнано протиправним та скасовано в частині двох із трьох його вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 018, 67 грн (в частині задоволених позовних вимог).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких позивач зазначив у позовній заяві (60 000, 00 грн), суд зазначає, що відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Оскільки доказів на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу (договору, детального опису робіт (наданих послуг), документів про їх оплату тощо) позивач до суду не подав, підстави для їх розподілу відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов комунального підприємства «Микуличі» Немішаївської селищної ради (07852, Київська область, Бучанський район, село Микуличі, вулиця Центральна, будинок 1; код ЄДРПОУ 41962976) до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (08134, Київська область, Бучанський район, місто Вишневе, вулиця Паркова, будинок 34-А; код ЄДРПОУ 40323081) про визнання протиправним та скасування припису – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 30.01.2025 № 10-5-5.4-15/3 про усунення порушень вимог щодо порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін в частині пунктів 2 та 3 такого припису.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь комунального підприємства «Микуличі» Немішаївської селищної ради за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області судовий збір у розмірі 2 018, 67 грн (дві тисячі вісімнадцять гривень шістдесят сім копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.