ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 141429027

Озвучення тимчасово недоступне

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2026 року м. Київ справа №320/26875/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до треті особи

Головного управління ДПС у м.Києві Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮіС» Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖенСан»

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮіС» (далі - третя особа - 1), Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖенСан» (далі - третя особа - 2) в якому просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 21.02.2024 №11974240203 та №11961240203.

Аргументуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржувані рішення прийняті на підставі висновку перевірки про отримання позивачем у 2017 році незадекларованого доходу у вигляді інвестиційного прибутку у сумі 8 250,00 грн. з продажу корпоративних прав у ТОВ "ЮіС" та у сумі 4 540 000,00грн. з продажу частки статутного капіталу корпоративних прав у ТОВ «ЖенСан».

Позивач наголошує на тому, що володів часткою у ТОВ "ЮіС" та ТОВ «ЖенСан», яку продав, тобто не отримав вказаного інвестиційного прибутку.

З урахуванням вищезазначеного, позивач вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 відкрито провадження у справі №320/26875/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою суд витребував від відповідача: матеріалів проведеної перевірки позивача; обґрунтований та вмотивований розрахунок спірних податкових повідомлень - рішень; засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст.94 КАС України усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень - рішень.

06.08.2024, представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечує у повному обсязі з підстав того, що доводи позивача про неотримання інвестиційного прибутку від продажу корпоративних прав у ТОВ "ЮіС" та у ТОВ «ЖенСан» у 2017 році відповідач вважає необґрунтованими, адже позивачем не надано доказів понесення інвестиційних витрат на придбання вказаного інвестиційного активу, що свідчить про відсутність понесених витрат на придбання таких активів.

27.09.2024, представником позивача подано до суду відповідь на відзив відповідно до якого позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав викладених у позові.

07.07.2025 та 26.09.2025, позивачем через систему “Електронний Суд” подано клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

На підставі ст.20, п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) та згідно з п.п.69.22 п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» зі змінами внесеними Законом України від 09 листопада 2023 № 3453-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших Законів щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок» та відповідно до наказу Головного управління ДПС у м.Києві про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 02.03.2020 №2411 та наказу Головного управління ДПС у м.Києві про поновлення проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 14.12.2023 №6293-п, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу корпоративних прав ТОВ «ЖенСан» та ТОВ «ЮіС» платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р.

За результатами проведення перевірки, складено акт від 17.01.2024 №2870/Ж5/26-15-24-02-03/208603935 (далі - Акт), яким встановлено наступні порушення:

- п.179 ст.179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), з урахуванням вимог пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України, не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДПС у м. Києві;

- пп. "а" п.176.1 п.176, п.44.1, п.44.3 ст.44 ПК України, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- пп. 168.2.1 п.168.2, пп. 168.1.3 п.168.1 ст.168 ПК України, з урахуванням вимог пп.164.2.9 п.164.2 ст.164, пп.170.2.6. п.170.2 ст.170 ПК України, не задекларовано дохід у вигляді інвестиційного прибутку у сумі 4548250,00 грн та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в сумі 818685,00 грн з отриманого доходу;

- пп.1.2., пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 68 223,75 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 21.02.2024 №11961240203, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 818 685 грн, та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 204 671,25 грн;

від 21.02.2024 №11974240203, яким збільшено суму податкового зобов`язання з військового збору у розмірі 68 223,75 грн, та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 055,94 грн.

Не погоджуючись з правомірністю оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та вважаючи їх протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні, фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно із підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Нормами пункту 78.4. статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 ПК України.

Відповідно до пункту 79.1. статті 78 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно із пунктом 79.2. статті 78 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Так, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.179 ст.179, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп. "а" п.176.1 п.176, п.44.1, п.44.3 ст.44, пп. 168.2.1 п.168.2, пп. 168.1.3 п.168.1 ст.168, пп. 164.2.9 п.164.2 ст.164, пп. 170.2.6. п.170.2 ст.170, пп.1.2., пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, оскільки позивачем отримано у 2017 році незадекларований дохід у вигляді інвестиційного прибутку у сумі 4 548 250,00 грн. з продажу корпоративних прав у ТОВ "ЮіС" та ТОВ «ЖенСан» за також відсутності витрат на придбання відповідного інвестиційного активу.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодацями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема: в) дохід від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.

У відповідності до підпунктів 163.1.1., 163.1.2. пункту 163.1 статті 163 ПК України - об`єктом оподаткування платника податку (як резидента, так і нерезидента) є, зокрема: загальний місячний (річний) оподаткований доходів та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету визначено статтею 168 ПК України.

Базою оподаткування є загальний оподаткований дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподаткований дохід - будь який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку, базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Підпунктом 164.1.1. пункту 164.1 статті 164 ПК України, передбачено, що загальний оподаткований дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподаткованого доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Підпунктом 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України передбачено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року

Загальний фінансовий результат операцій інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

За приписами пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані, зокрема, отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.1996 року створено ТОВ «ЮіС», в якому позивач був учасником.

Статутний капітал ТОВ «ЮіС» був визначений як 4 540 000, 00 грн., в процентному співвідношенні до всього статутного капіталу - 97,64% статутного капіталу, а інший учасник ОСОБА_2 - 2,36 % статутного капіталу.

Відповідно до Довідки ТОВ «ЮіС» від 10 серпня 2017 року, ОСОБА_1 станом на 10 серпня 2017 року повністю вніс частку до статутного капіталу.

10.08.2017 року, ОСОБА_1 продав частку в ТОВ «ЮіС» за договором купівлі - продажу. Частка продана у розмірі 4 540 000, 00 грн.

Отже, позивач придбав корпоративні права у ТОВ "ЮіС" за 4 540 000,00 грн. та продав їх за таку ж суму, тобто не отримав інвестиційного прибутку за вказаним договором від 10.08.2017, а тому за відсутності інвестиційного прибутку позивач не повинний був декларувати такий прибуток та нараховувати на нього податкові зобов`язання з податку на прибуток та військового збору.

Крім того, 25.10.2002 року створено ТОВ «ЖенСан», в якому позивач був учасником.

Статутний капітал ТОВ «ЖенСан» був визначений як 8 250 грн., в процентному співвідношенні до всього статутного капіталу - 50,00%.

11.04.2017 року, ОСОБА_1 продав частку в ТОВ «ЖенСан» за договором купівлі - продажу. Частка продана у розмірі 8 250,00 грн.

Отже, позивач придбав корпоративні права у ТОВ "ЖенСан" за 8 250,00 грн. та продав їх за таку ж суму, тобто не отримав інвестиційного прибутку за вказаним договором від 11.04.2017, а тому за відсутності інвестиційного прибутку позивач не повинний був декларувати такий прибуток та нараховувати на нього податкові зобов`язання з податку на прибуток та військового збору.

Посилання відповідача на відсутність доказів понесення інвестиційних витрат на придбання вказаного інвестиційного активу, суд не приймає до уваги, так як такі витрати понесені позивачем станом на 1996 та 2002 рік.

Окрім того, виходячи з положень пункту 44.3 статті 44 ПК України строк зберігання відповідних документів минув.

Разом з тим, наявними матеріалами справи підтверджено, що витрати позивача на придбання вказаного інвестиційного активу склали 4 540 000, 00 грн. та 8 250, 00 грн.

При цьому, відповідачем не доведено, що витрати позивача на придбання частки в ТОВ "ЮіС" та ТОВ «ЖенСан» склали іншу суму або така частка отримана позивачем безоплатно на що вказують доводи відповідача про отримання позивачем прибутку.

Враховуючи викладене у сукупності, суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 21.02.2024 №11974240203 та №11961240203, є протиправними та такими, що прийняті не у межах та спосіб визначений Податковим кодексом України, а тому підлягають скасуванню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Варто також враховувати п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 11 444,77 грн

Водночас, ставки сплати судового збору визначені статтею 4 Закону України "Про судовий збір", де вказано, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, ставка становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом із тим, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" передбачено, що з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень.

Позов містить вимогу майнового характеру, де ціна позову становить 1 108 635,94 грн, отже, відповідно до приписів Закону України «Про судовий збір», сума до сплати судового збору становить 11 086,36 грн.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, надмірно сплачений судовий збір може бути повернутий позивачу за його клопотанням за ухвалою суду.

Отже, судовий збір у розмірі 11 086,36 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.02.2024 №11974240203 та №11961240203.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві судовий збір у сумі 11 086,36 грн (одинадцять тисяч вісімдесят шість гривень 36 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.