КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 року Київ справа №320/26202/26
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , платник податків) звернулась до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (ГУ ДПС у м. Києві, податковий орган, контролюючий орган).
Просила визнати протиправними та скасувати прийняті ГУ ДПС у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 02.06.2026 №49104240203 та №49113240203.
Ухвалою суду від 23.07.2026, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 27.08.2026.
27.08.2026 судове засідання знято з розгляду у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги в м. Києві.
У подальшому підготовче засідання призначено на 15.09.2026.
У судовому засіданні 15.09.2026 протокольною ухвалою закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 15.10.2026.
15.10.2026 судове засідання судове знято з розгляду у зв`язку з оголошенням у м. Києві повітряної тривоги.
22.10.2026 розпочато судовий розгляд справи по суті, представники сторін надали пояснення, підтримали свої позиції, викладені у заявах по суті вимог, і після стадії дослідження доказів, з урахуванням думки сторін, суд протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки податкового органу про необхідність оподаткування доходу у 33 350 000 грн за 2021 рік податком на доходи фізичних осіб і військовим збором є помилковими; такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи, крім того, зроблені без врахуванням норм Цивільного кодексу України та поза межами повноважень контролюючого органу, тому донарахування податкових зобов`язань є протиправним. Повідомила, що у результаті здійснених її сином впродовж 2021 року операцій з безготівкового перерахування грошових коштів вона, як обдарована, прийняла дарунок і не заявляла про відмову від нього; а вже у подальшому, у квітні 2026 року, формалізувала правовідносини дарування, уклавши письмовий договір, який посвідчений нотаріально. Наголосила, що нотаріально посвідчений договір не створює нові правовідносини, а підтверджує вже існуючі відносини дарування між родичами першого ступеня споріднення, які фактично виникли в момент передачі коштів. Звернула увагу, що цивільне законодавство не містить вимоги про одномоментність вчинення фактичних дій з передання дарунка та укладення нотаріально посвідченого договору дарування.
Вказала, що, оцінюючи податкові наслідки господарських операцій, контролюючий орган зобов`язаний виходити з цивільно-правової природи відносин, встановленої належними та допустимими доказами, однак без підміни компетенції суду щодо вирішення питання дійсності правочину. Також зазначила, що законодавець обґрунтував нульову ставку податку саме між родичами першого та другого ступеню споріднення через необхідність запобігання подвійному оподаткуванню, а також враховуючи відсутність у такому випадку комерційної вигоди.
Пояснила, що при заповненні декларації за 2021 рік відобразила суму отриманих як дарунок від сина коштів у 33 350 000 грн у рядку 11.3, з урахуванням спеціального режиму оподаткування доходів від доходів у вигляді дарунків від родичів першого ступеня спорідненості, що було проігноровано податковим органом.
До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого у задоволенні позову просили відмовити. Зазначали, що обов`язковому нотаріальному посвідченню підлягають договори дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує 850,00 грн; а Цивільний кодекс України встановлює, що договір дарування є реальним правочином: згідно зі статтею 722 Цивільного кодексу право власності у обдаровуваного на дарунок виникає лише з моменту фактичного передання дарунка. Вказали, що сам факт передання грошових коштів становить юридичну сутність правочину, а правова дія дарування не може бути відокремлена від моменту фізичної передачі. У зв`язку з цим, вважають, що договір дарування не може бути укладений щодо подій, які нібито відбулися у минулому, оскільки укладення такого договору фактично означає момент передачі майна.
Повідомили і те, що жодна норма законодавства не дає сторонам права укладати договір дарування «Заднім числом», тому нотаріально посвідчений у подальшому договір дарування не може бути прийнятий ГУ ДПС у м. Києві як доказ того, що дарування коштів відбулося у 2021 році, оскільки фізичною особою ОСОБА_1 правовідносини щодо отримання коштів в 2021 році у сумі 33 350 000,00 грн від ОСОБА_2 нотаріально не посвідчувались, а наданий договір дарування грошових коштів посвідчений приватним нотаріусом у 2026 році не може підтверджувати існування між вказаними особами правовідносин за договором дарування станом на 2021 рік. Через це зроблено висновок, що отримані кошти є доходом, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах у зв`язку із відсутністю обов`язкової умови вчинення правочину у формі встановленій законом на дату вчинення правовідносин в 2021 році; а платником неправомірно віднесено дохід у вигляді отриманих грошових коштів в рядок 11.3 розділу ІІІ декларації про майновий стан і доходи.
У відповіді на відзив представником позивача наголошено на посиланні податкового органу на нерелевантну до цієї справи судову практику. Вказано, що відповідач не заперечив факт правомірного застосування позивачем положень статті 631 Цивільного кодексу України при укладенні договору дарування грошових коштів між родичами першого ступеню споріднення, обмежившись власним трактуванням загального порядку укладення договорів дарування за цивільним законодавством без врахування норми статті 631 Цивільного кодексу. Підсумували, що наведені контролюючим органом у відзиві на позовну заяву аргументи зводяться до цитування тексту акта перевірки, який був підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Підкреслили, що при здійсненні податкового контролю щодо позивача ГУ ДПС були порушені вимоги та приписи частини третьої статті 722, статті 631, статті 216 Цивільного кодексу України, підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.6 статті 44, підпункту 174.2.1 пункту 174.2 статті 174, підпункту 165.1.15 пункту 165.1 статті 165, підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, внаслідок чого прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення №49104240203 та №49113240203 від 02.06.2026 року.
Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Платник податків ОСОБА_1 є фізичною особою - резидентом, РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на податковому обліку в Правобережній ДПІ ГУ ДПС у м. Києві (Оболонський район) за адресою: АДРЕСА_1 .
ГУ ДПС у м. Києві, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, у відповідності до наказу від 27.03.2026 №1957 і письмового повідомлення від 27.03.2026 №738/26-15-24-02-03, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору в частині задекларованих доходів в рядку 11.3 податкової декларації про майновий стан і доходи платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021. Так, у назві акта помилково вказано, що перевірка була виїзною (а.с.21).
За результатами перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено акт від 13.05.2026 №38538/Ж5/26-15-24-02-03/2108110768, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог:
- пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України з урахуванням вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Кодексу - несвоєчасно подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДПС у м. Києві;
- підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, з урахуванням вимог підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України - не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2021 рік у сумі 6 003 000,00 грн із отриманого доходу у сумі 33 350 000,00 грн за 2021 рік;
- підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу - не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за 2021 рік у сумі 500 250,00 грн із отриманого доходу у сумі 33 350 000,00 грн за 2021 рік.
Згідно з відомостями ЦБД ДРФО ДПС України, в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 платник податків - фізична особа ОСОБА_1 отримувала заробітну плату від ТОВ «СТОЛИЧНА НЕРУХОМІСТЬ» (ознака доходу 101) у сумі 3 615 818,80 грн, дивіденди від ТОВ «СТОЛИЧНА НЕРУХОМІСТЬ» (ознака доходу 109) у сумі 5 200 000,00 гривень.
Відповідно до документів, наданих до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік та документів, наданих листом від 06.05.2026 (вх. ГУ ДПС у м. Києві №61538/6/Г від 06.05.2026), фізична особа ОСОБА_1 отримала дохід у вигляді грошових коштів у загальній сумі 33 350 000,00 грн та дохід у вигляді пенсії у сумі 186 183,57 грн, які задекларувала в рядку 11.3 декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік.
Дохід, отриманий платником податку у вигляді дарунку, за даними ЦБД ДРФО ДПС України фізична особа ОСОБА_1 в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 не отримувала.
Фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 12.08.2022 подано до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДПС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік, яка зареєстрована за №146961.
Перевіркою дотримання своєчасності подання податкової звітності встановлено, що фізичною особою ОСОБА_1 податкова декларація про майновий стан і доходи за 2021 рік несвоєчасно подана до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДПС у м. Києві (граничний термін подання - 20.07.2022, фактично подана - 12.08.2022).
Констатовано, що позивачем несвоєчасно подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДПС у м. Києві.
При цьому, суд зазначає, що у межах цієї справи не оскаржується нарахування санкції за порушення строку подання названої декларації.
Фізичною особою ОСОБА_1 в поданій звітній деклараціях за 2021 рік поряд із доходами, задекларованими в рядку11.3 декларації (доходи, що не включаються до загального річного оподатковуваного доходу), задекларовано інші доходи, які підлягають включенню до загального оподатковуваного доходу з відповідним оподаткуванням.
Так, у рядку 11.3 «Інші доходи, що не підлягають оподаткуванню» задекларовано дохід, який не включається до розрахунку загального річного оподатковуваного доходу в загальній сумі 33 536 183,57 грн (в тому числі пенсія за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 у сумі 186 183,57 грн та грошові кошти у загальній сумі 33 350 000,00 грн).
Фізичній особі ОСОБА_1 направлено лист Головного управління ДПС у м. Києві від 14.09.2022 №11249/Б/26-15-24-01-02-12 щодо надання пояснень та документальних підтверджень відомостей задекларованих в декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік, на який фізичною особою ОСОБА_1 відповідь та документи не надано.
При цьому до декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік фізичною особою ОСОБА_1 надано копію довідки про доходи №8868 7392 7388 5810 від 23.02.2022, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, відповідно якої фізичною особою ОСОБА_1 у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 отримано пенсію у сумі 186 183,57 грн.
Також до декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік фізичною особою ОСОБА_1 надано пояснення листом від 09.08.2022, про те що на поточний рахунок ОСОБА_1 у 2021 році були отримані кошти у загальній сумі 33 350 000,00 грн від сина ОСОБА_2 . Крім того, до декларації надано копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , відповідно якого ОСОБА_1 є його матір`ю.
Під час перевірки, а також суду разом із позовною заявою, позивач надала копії платіжних доручень, згідно яких фізична особа ОСОБА_2 протягом 2021 року перераховував кошти на поточний рахунок, відкритий в АБ «Кліринговий Дім», ОСОБА_1 у загальній сумі 33 350 000,00 грн, зокрема :
- 28.12.2021 перераховано 6 100 000,00 грн на підставі платіжного доручення №TR.3.776 (а.с.44);
- 22.12.2021 перераховано 3 350 000,00 грн згідно платіжного доручення №TR.2.776 (а.с.43);
- 03.12.2021 перераховано 2 700 000,00 грн у відповідності із платіжним дорученням №TR.3.776 (а.с.42);
- 23.09.2021 перераховано 3 600 000,00 грн на підставі платіжного доручення №TR.3.776 (а.с.41);
- 07.09.2021 перераховано 5 000 000,00 грн платіжним дорученням №TR.2.776 (а.с.40);
- 27.04.2021 перераховано 2 500 000,00 грн у відповідності до платіжного доручення №TR.1.776 (а.с.39);
- 23.03.2021 перераховано 3 800 000,00 грн на підставі платіжного доручення №TR.1.776 (а.с.37);
- 22.02.2021 перераховано 6 300 000,00 грн платіжним дорученням №TR.1.776 (а.с.38).
В усіх перерахованих платіжних дорученнях платником вказано ОСОБА_2 , отримувачем ОСОБА_1 .
У графі «Призначення платежу» зазначено: «Перерахування коштів для зарахування на поточний рахунок ОСОБА_1 , як допомога матері. ОСОБА_3 Ця опер. не пов. зі здійсн. підпр. та інвест. діяльн.»
Крім того, як контролюючому органу, так і суду позивачем надано копію договору дарування грошових коштів від 28.04.2026, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренком А.В. (зареєстрований в реєстрі за №201) (а.с.32-35).
За предметом цього договору, визначеному у розділі 1, дарувальник ( ОСОБА_2 ) безоплатно передав у власність обдаровуваній ( ОСОБА_1 ) грошові кошти у розмірі 33 350 000,00 грн (дарунок). Тут же вказано, що дарування здійснюється з метою надання матеріальної допомоги матері та вираження синівської вдячності; а дарувальник заявляє, що є власником грошових коштів, які є предметом договору (отримані ним як доходи у вигляді заробітної плати та дивідендів).
У розділі 2 визначено порядок передачі дарунку. Так, зазначено, що передача дарунку відбулася внаслідок безготівкових переказів протягом 2021 року в момент зарахування коштів на банківський рахунок обдарованої ( ОСОБА_1 ) № НОМЕР_3 в АБ «Кліринговий Дім» з банківського рахунку дарувальника ( ОСОБА_2 ) № НОМЕР_4 в АБ «Кліринговий Дім». Також в договорі зазначено, що кошти у сумі 33 350 000,00 грн були передані ОСОБА_4 до моменту підписання цього договору на підставі перерахованих вище платіжних доручень.
Як видно із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.36).
Також суду надано примірник Книги обліку доходів і витрат ОСОБА_1 для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу за 2021 рік (а.с.45-46). Тут, зокрема, відображено у розрізі місяців отримані суми заробітної плати, пенсії, банківських процентів і дивідендів, а також отримані від ОСОБА_2 кошти (сума співпадає із вказаною у платіжних дорученнях і декларації), зазначено як «перерахування коштів від сина».
У податковій декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_1 за 2021 рік сума у 33 536 183, 57 грн задекларована у розділі ІІІ «Доходи, які не включаються до загального річного оподатковуваного доходу», у рядку 11.3 - «Інші доходи, що не підлягають оподаткуванню» (а.с.47-49).
Також позивач подала до суду примірник декларації до Національного агентства з питань запобігання корупції чоловіка позивача ОСОБА_5 за звітний період - 2021 рік, подану 28.09.2023, де отримані ОСОБА_1 кошти у сумі 33350000 грн вказані як «подарунок у грошовій формі», джерело доходу - « ОСОБА_2 » (а.с.50-52).
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить із наступного.
За положеннями пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
У відповідності до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.85.2
За визначенням у підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Безповоротна фінансова допомога - це:
сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;
сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;
сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;
основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).
За нормами пункту 164.1 статті164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Як закріплено у підпункті 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:
дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.
У відповідності до пункту 167.3 статті 167 ПК України ставка податку може становити 0 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.
За положеннями підпункту 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПК України членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
За нормами підпункту 174.2.1 пункту 174.2 статті 174 Податкового кодексу України об`єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою об`єкти спадщини, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення;
У відповідності до пункту 174.6 статті 174 Податкового кодексу об`єкти дарування, зазначені в пункті 174.1 цієї статті, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.
За приписами підпункту 165.1.15 пункту 165.1 статті 165 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи кошти або майно (майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг), отримані платниками податку як дарунок з урахуванням положень цього розділу.
Згідно із підпунктом 1.2 пункту 161 Підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу (в редакції, що діяла в 2021 році) об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до вимог підпункту 1.3 пункту 161 Підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу (в редакції, що діяла в 2021 році) ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування.
У підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу закріплено презумпцію правомірності рішень платника податку, у відповідності до якої в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України, Цивільний кодекс) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.
За визначенням у статті 202 Цивільного кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Як закріплено статтею 213 ЦК України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).
На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із частиною першою статті 717 Цивільного кодексу за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
За положеннями частини п`ятої цієї ж статті договір дарування валютних цінностей фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
За нормами пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Кодексу, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
У зв`язку із цим, податковий орган стверджує, що обов`язковому нотаріальному посвідченню підлягають договори дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує 850,00 грн.
За приписами частини третьої статті 722 ЦК України якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої згоди, дарунок є прийнятим, якщо обдаровуваний негайно не заявить про відмову від його прийняття.
У пункті 4 статті 4 Закону України №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» міститься визначення валютних цінностей, за яким до них належить - національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали.
За змістом статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Як передбачає частина перша статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На підставі з`ясованих у справі обставин і наведених правових норм, суд приходить до наступних висновків.
Сторонами визнається, а також підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є сином позивача - ОСОБА_1 .
Так само визнається і підтверджується документально перерахування у 2021 році сином позивача на банківський рахунок останньої грошових коштів у загальному розмірі 33 350 000 грн.
У всіх платіжних дорученнях призначенням платежу вказано перерахування коштів для зарахування на поточний рахунок ОСОБА_1 як допомога матері. Також у платіжних дорученнях зазначалося, що ця операція не пов`язана зі здійсненням підприємницької та інвестиційної діяльності.
Отже, дійсність перерахованих у описовій частині рішення платіжних доручень і факти перерахування коштів податковим органом не заперечуються, як і особи, які брали участь у такій операції.
Суд наголошує, що законодавець у Податковому кодексі України визначив нульову ставку податку, серед інших, між родичами першого ступеня споріднення (якими, у тому числі, є матір і син), зокрема, за наслідками дарування для уникнення подвійного оподаткування і зважаючи на відсутність комерційної вигоди як такої при цьому.
У відповідності до статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, серед інших, на принципі превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Тобто встановленню підлягають фактичні обставини наявності відносин дарування між родичами першого ступеня споріднення.
При цьому, жодних доказів того, що перераховані позивачу її сином кошти мали статус відмінний від дарунка - податковий орган не надав.
У той же час, позивач надала докази, перераховані в описовій частині рішення, за результатом дослідження яких суд робить висновок про підтвердження отриманих коштів у загальному розмірі 33 350 000 як дарунку від сина матері.
Суд звертає увагу, що норми статті 717 Цивільного кодексу України стосовно нотаріального посвідчення мають на меті головним чином убезпечити сторони у майбутньому від суперчностей (спорів) стосовно встановлення дійсності фактів дарування коштів.
При цьому, у досліджуваному випадку перерахування коштів відбулося через банківську установу, чітко видно особи платника і отримувача, дати, суми, призначення тощо; до того ж, відповідний банк, як суб`єкт фінансового моніторингу, у силу вимог законодавства, проводив перевірку і обов`язковий фінансовий моніторинг операцій (зважаючи на їх суми у понад 400 000 грн по кожній).
Суд погоджується із доводами платника про те, що оцінюючи податкові наслідки господарських операцій, податковий орган зобов`язаний виходити з цивільно-правової природи відносин, встановленої належними та допустимими доказами, проте без підміни повноважень суду щодо вирішення питання дійсності правочину
Однак, навіть без урахування цього, позивач надала нотаріально посвідчений договір дарування грошових коштів від 28.04.2026.
Тобто сторонами виконано і вимоги положень статті 717 Цивільного кодексу України, а саме - укладено у паперовій формі і посвідчено нотаріально договір дарування відповідних грошових коштів.
Стосовно постанови Верховного Суду від 10.11.2023 у справі № 755/12702/22, на яку посилався податковий орган, то суд вказує, що предметом позову у такій справі є поділ спільного майна подружжя, зокрема визнання особистої приватної власності на квартиру
У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 916/667/18 прийшла до наступних висновків:
«Водночас відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
7.35. Таким чином, положення договору про те, що сторона договору отримала належні їй платежі до підписання договору, свідчить про те, що сторони домовилися вважати сплату коштів, здійснену раніше за відсутності правових підстав, виконанням укладеного договору стороною, яка за цим договором мала сплатити гроші.
7.36. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що включення в договір купівлі-продажу положення про одержання однією стороною від іншої грошових коштів, у тому числі до підписання договору, є звичайною діловою практикою, зокрема при укладенні договорів фізичними особами, і така практика не суперечила закону в правовідносинах, щодо яких виник спір».
Також і у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 753/12832/15-ц зазначено, що відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Тлумачення частини третьої статті 631 ЦК України свідчить, що сторони в тому чи іншому договорі можуть передбачити застереження про застосування до відносин сторін, що виникли до укладення договору, умов договору, який укладається пізніше.
Тобто, Верховний Суд підтвердив, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Так, за наведеного вище у сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 02.06.2026 №49104240203 та №49113240203 і констатує, що ГУ ДПС не довело наявності підстав для їх прийняття.
У свою чергу, позивачем надано достатні докази і обґрунтування на підтвердження протиправності винесення відповідних повідомлень-рішень
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У цьому випадку оскаржувані рішення не відповідають перерахованим вимогам.
Із урахуванням викладеного, суд резюмує, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
За змістом частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з квитанції до платіжної інструкції №76676606, позивачем сплачено судовий збір у сумі 16 640 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 16 640 грн підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржувані рішення.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 02.06.2026 №49104240203 та від 02.06.2026 №49113240203.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 16 640 грн (шістнадцять тисяч шістсот сорок гривень 0 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.