КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 року м. Київ справа №320/46007/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом Акціонерного товариства «Мегабанк»
до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими
платниками податків
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
І. Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Акціонерного товариства «Мегабанк» (далі – АТ «Мегабанк», позивач) до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі – ЦМУ ДПС по роботі з ВПП, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 07 квітня 2023 року №674/Ж10/31-00-07-03-01-20.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що застосування штрафних санкцій банку є безпідставним, оскільки винесені після початку процедури ліквідації АТ «Мегабанк» та під час поширення на нього норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки винесено за період, що передував початку ліквідаційної процедури АТ «Мегабанк», а відтак заборона на нарахування фінансових санкцій в даному випадку до позивача не застосовується.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
18.01.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, суд встановив такі обставини.
ЦМУ ДПС по роботі з ВПП проведено документальну позапланову виїзну перевірку АТ «Мегабанк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2019 року по 30 вересня 2022 року та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 липня 2019 року по 30 вересня 2022 року, за результатами якої складено акт від 14 березня 2023 року № 435/Ж5/31-00-07-03-01-15/09804119 (далі – акт перевірки).
Перевіркою, у тому числі встановлено, що АТ «Мегабанк» не подав податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік та не декларував сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: АТ «Мегабанк» є власником нежитлових приміщень, на підставі правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності – витяги з державного реєстру права власності на нерухоме майно 813071363101, 813447363101, 813410063101 за адресою: місто Харків, вулиця Липова, будинок 14 – нежитлове приміщення 5,20 кв м № 49, нежитлове приміщення 3,60 кв м № 53, нежитлове приміщення 6, 40 кв м № 58.
На підставі наведених вище висновків акту перевірки ЦМУ ДПС по роботі з ВПП винесено податкове повідомлення-рішення від 07 квітня 2023 року № 674/Ж10/31-00-07-03-01-20, яким до АТ «Мегабанк» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 340, 00 грн.
Рішенням Державної податкової служби України від 19 червня 2023 року №15875/6/99-00-06-01-02-06 скаргу АТ «Мегабанк» залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України).
Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України).
За правилами підпунктів 266.2.1 пункту 266.2 та 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України встановлено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно із підпунктом 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України, платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою - платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об`єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.
Підпунктом 288.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України передбачено, що у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
Згідно з пунктом 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Відповідно до пунктів 49.1 та 49.2 статті 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
За правилами пункту 49.3 статті 49 ПК України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
Єдиною підставою для неприйняття податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії відповідного сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа, містить достовірні обов`язкові реквізити та надана у форматі, доступному для її технічної обробки.
Згідно із пунктом 120.1 статті 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Перевіркою встановлено, що АТ «Мегабанк» не подав податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік та не декларував сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: позивач є власником нежитлових приміщень, на підставі правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності – витяги з державного реєстру права власності на нерухоме майно 813071363101, 813447363101, 813410063101 за адресою: місто Харків, вулиця Липова, будинок 14 – нежитлове приміщення 5,20 кв м № 49, нежитлове приміщення 3,60 кв м № 53, нежитлове приміщення 6, 40 кв м № 58.
Позивачем в ході судового розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на спростування висновків відповідача, наведених в акті перевірки, щодо несвоєчасного подання декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік щодо трьох об`єктів нерухомості (машиномісць).
Натомість, в обґрунтування заявлених позовних вимог, АТ «Мегабанк» зазначив про порушення вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з огляду на запровадження процедури ліквідації банку.
З даного приводу суд зазначає про таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 02 червня 2022 року Правлінням Національного Банку України прийнято рішення № 261-рш/БТ «Про віднесення Акціонерного товариства «Мегабанк» до категорії неплатоспроможних».
На підставі вказаного рішення виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 червня 2022 року № 383 «Про запровадження в AT «Мегабанк» тимчасової адміністрації та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким в AT «Мегабанк» запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора.
Правлінням Національного Банку України прийнято рішення від 21 липня 2022 року № 362-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT «Мегабанк», на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21 липня 2022 року № 506 «Про початок процедури ліквідації AT «Мегабанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації AT «Мегабанк» з 22 липня 2022 року по 21 липня 2025 року.
Згідно з частиною 3 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) передбачено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Пунктом 3 частини 5 статті 36 Закону № 4452-VI встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку.
Водночас, суд зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення 07 квітня 2023 року №674/Ж10/31-00-07-03-01-20 винесено за період, що передував початку ліквідаційної процедури АТ «Мегабанк», а відтак наведена вище заборона в даному випадку до позивача не застосовується.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03 квітня 2020 року у справі № 826/4114/18, де наголошено, що під час вирішення питання щодо поширення дії відповідної норми на спірні правовідносини визначальним є саме період під час якого не виникає жодних додаткових зобов`язань та, як наслідок, не може бути застосовано штрафні та фінансові санкції відповідно до норм Закон № 4452-VI (абзац 1 частина 3 статті 46). Таким періодом законодавцем визначено саме строк проведення ліквідації банківської установи.
Отже, доводи позивача про відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій під час ліквідаційної процедури банку суд вважає необґрунтованими та до уваги не приймає.
Щодо тверджень АТ «Мегабанк» про порушення порядку прийняття оскарженого рішення, суд зазначає про таке.
За правилами пункту 86.7 статті 87 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.
Відповідно до підпункту 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 ПК України, акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.
Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Водночас, згідно із пунктом 86.8 статті 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки, а саме: контролюючим органом не були розглянуті заперечення на акт перевірки, суд дійшов до висновку про їх необґрунтованість, оскільки заперечення АТ «Мегабанк» із наданими документами, які надійшли до контролюючого органу 06 квітня 2023 року, були отримані та розглянуті комісією ЦМУ ДПС по роботі з ВПП із розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України, а також враховані при прийнятті оскаржуваного рішення, що підтверджується листом від 24 квітня 2023 року № 4999/6/31-00-07-03-01-06.
Суд вважає необхідним зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
На переконання суду, наведені у позовній заяви процедурні порушення, допущені в ході проведення перевірки та оформлення її результатів, не можуть слугувати окремою підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вони не вплинули на правильність висновків контролюючого органу.
Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що під час судового розгляду позивач жодним чином не спростовував порушень законодавства, зафіксованих в акті перевірки, які в подальшому стали підставою для нарахування фінансових санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
VI. Судові витрати.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.