КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
**Р І Ш Е Н Н Я**
**І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И**
****11 листопада 2026 року** Київ справа №320/3954/26**
****Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комп\`ютери та комунікації» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
**в с т а н о в и в:**
****до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Комп\`ютери та комунікації» (ТОВ «Комп\`ютери та комунікації», товариство, платник податків, ТОВ «КТК») із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (ГУ ДПС, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2025 № 0928780707.
Ухвалою суду від 29.01.2026 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 03.03.2026.
На підставі ухвали суду від 02.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей».
Підготовче провадження у цій справі здійснювалось до 29.09.2026.
Протокольною ухвалою суду від 29.09.2026 судом вирішено закрити підготовче провадження та розпочати розгляд справи по суті 13.10.2026.
У судове засідання, призначене на 13.10.2026 та проведе у режимі відеоконференції, прибули представник позивача (поза межами приміщення суду) та представник відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, представник відповідача адміністративний позов не визнав, наполягав на відмові у його задоволенні.
Під час судового засідання, з урахуванням думки сторін, протокольною ухвалою суду від 13.10.2026 суд постановив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Комп\`ютери та комунікації» зазначило про протиправність та необґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки фактично відсутнє порушення товариством порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі. Зазначали, що більшість операцій з продажу товару здійснюються із відправкою покупцеві через ТОВ «Нова Пошта» на умовах так званого «накладеного платежу» (післяплата). Купівля-продаж товару відбувається наступним чином: покупець онлайн через мережу Інтернет замовляє товар, цей товар доставляється за допомогою ТОВ «Нова Пошта» у точки видачі (у відділення Нової Пошти), де покупець його отримує та оплачує: послуги з перевезення (безпосередньо перевізнику) і вартість товару (фінансовому посереднику, який після отримання від покупця грошових коштів перераховує їх у безготівковій формі на рахунок ТОВ «Комп\`ютери та комунікації»). Вважають, що у цьому випадку ТОВ «Комп\`ютери та комунікації» не є тим суб\`єктом господарювання, який проводить розрахункові операції безпосередньо в місці реалізації товару та фактично отримує кошти за придбаний споживачем товар через мережу Інтернет через небанківську фінансову установу (з її банківського рахунку), яка отримала ліцензію Національного банку України, виключно в безготівковій формі.
Відтак, на переконання позивача, податковий орган помилково розцінює дії товариства з продажу товару, як розрахункові операції з покупцями, оскільки у момент придбавання товару операція провадиться у відділені служби кур\`єрської доставки або поштового відділення.
Окрім цього, товариство звертало увагу на процедурні порушення порядку проведення перевірки. Зокрема, наголосили, що форма перевірки, яка мала місце у спірному випадку, не відповідає визначенню фактичної у розумінні статті 80 Податкового кодексу України і суперечить її природі, оскільки сутність фактичної перевірки полягає у встановленні фактичних обставин діяльності суб\`єкта господарювання шляхом безпосереднього обстеження об\`єктів, що використовуються у підприємницькій діяльності та спостереженням за проведенням розрахункових операцій. Також повідомили, що документальна планова виїзна перевірка позивача за період діяльності з 01.04.2018 по 30.09.2024 вже проводилася, при цьому за її результатами не було встановлено порушень вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, надіслав до суду відзив на позовну заяву. Зазначив, що перевіркою порядку проведення розрахунків встановлено проведення ТОВ «Комп\`ютери та комунікації» розрахункових операцій при продажу товарів в мережі Інтернет (сайт: comtrading.ua) на умовах накладеного платежу (післяплата) без застосування РРО та/або ПРРО, без формування та видачі відповідних розрахункових документів на загальну суму 4 694 939,55 грн (в т.ч. 18.11.2024 на суму 537,97 грн (порушення вчинено вперше) та за період з 19.11.2024 по 11.06.2025 на суму 4 694 401,58 грн (наступні вчинені порушення). Пояснили, що, як встановлено у ході перевірки, ТОВ «Нова Пошта» надає позивачу послуги з організації перевезень відправлень покупцям та з переказу коштів, проте у ТОВ «Нова Пей» відсутній обов\`язок видавати фіскальні чеки, як розрахункові документи, що підтверджує продаж відповідного товару, оскільки воно не є безпосереднім продавцем такого товару. ТОВ «Нова Пей» здійснює виключно операції з приймання коштів для подальшого їх переказу, що є окремою операцією та знаходиться поза межами відносин купівлі-продажу, тому саме позивачем повинен бути виданий фіскальний чек за операцією продажу товару.
До суду від позивача надійшла відповідь на відзив та додаткові пояснення, в яких останній звертає увагу, що, отримавши замовлення в інтернет-магазині без здійснення покупцем передоплати, на стадії передачі товару службі доставки, продавець не може безперечно знати, що покупець гарантовано придбає товар, та, відповідно, здійснить переказ коштів. Тобто, на стадії відправки товару продавцем, господарська операція фактично не є завершеною, тому позивач не може контролювати ні саму подію завершення, ні момент здійснення такої операції. Наполягає, що при реалізації товарів через мережу Інтернет ТОВ «Комп\`ютери та комунікації» не отримує безпосередньо коштів від споживача, а отримує такі кошти від фінансової компанії (з розрахункового рахунку, відкритого у банку), тому розрахунки останнього є безготівковими. Покликається на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Головне управління ДПС у м. Києві надало суду додаткові пояснення, зі змісту яких убачається, що відповідач вважає, що наведені позивачем постанови Верховного Суду не є релевантними для застосування при розгляді цієї справи. На переконання контролюючого органу, Верховним Судом не враховано особливості механізму отримання покупцем товару після здійснення оплати через фінансового посередника, а також використано відсутнє у чинному законодавстві поняття «післяплата», що призвело до неправильного тлумачення характеру спірних правовідносин, неповного з\`ясування фактичних обставин справи та, як наслідок, помилкового застосування норм матеріального права.
Заслухавши сторін, розглянувши подані документи та матеріали, з\`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Комп\`ютери та комунікації» є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (запис № 10681020000030774) з 25.01.2013. При цьому, товариство є платником податку на додану вартість і перебуває на загальній системі оподаткування.
Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля комп\`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням.
Як пояснено позивачем, більшість операцій з торгівлі складають продажі товару із відправкою покупцеві через ТОВ «Нова Пошта» на умовах післяплати.
Судом встановлено, що на підставі наказу №5155-п від 18.07.2025 та направлень від 26.08.2025 №23316/26-15-07-07-03 і №23317/26-15-07-07-03, посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку господарської одиниці - офісу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Віктора Забіли, буд. 5, де здійснює діяльність ТОВ «Комп\`ютери та комунікації».
Перевірка проведена на підставі статей 20, 80 Податкового Кодексу України та тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні на підставі пункту 69.27 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю України, Законів України № 265/95-ВP «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами), від №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (із змінами), № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами), Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148, та інших нормативно-правових актів, що підлягають перевірці.
Під час проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу надано позивачу запит про надання документів, відповідно до якого платника податків просили надати наступні документи за період діяльності з 01.10.2023 по 26.08.2025:
\- книги обліку розрахункових операцій/книги обліку доходів;
\- банківські виписки по рахунках ТОВ з 01.10.2023 по 26.08.2025;
\- документи на приміщення (право власності/оренда);
\- форма ведення обліку товарних запасів;
\- повідомлення про прийняття працівників;
\- документа (накладні, тощо) на товар, який знаходиться в реалізації.
На вказаний запит товариством позивача було надано посадовим особам контролюючого органу відповідь вих. №03/09/25-1 від 03.09.2025, до якої долучено:
1\. Банківські виписки по рахункам ТОВ «КТК» за період 01.10.2024-26.08.2025.
2\. Договори оренди (право власності) юридичної та фактичної адреси підприємства.
3\. Повідомлення про прийняття працівників, прийнятих з 01 січня 2015 року.
4\. Документи (накладні, тощо) на товар, який знаходиться на реалізації.
5\. Публічний договір про надання послуг поштового зв\`язку та послуг організаційного перевезення великогабаритних відправлень з ТОВ «Нова Пошта».
6\. Копія Додатку 1 до Договору № 660853 від 12.03.2025.
7\. Копія Додатку 1 до Договору № 834448 від 21.04.2025 на 1 аркуші.
8\. Договір №4568138514333 від 29.01.2025 про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку з ТОВ «НоваПей».
У своїй відповіді товариство також зазначило, що на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 07.02.2025 №794 була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Комп\`ютери та комунікації» за період з 01.04.2018 по 30.09.2024. За результатами вказаної планової перевірки складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КТК» №62124/Ж5/26-15-07-02-05-01/38514333 від 22.07.2025. Тому, з урахуванням того, що Головним управлінням ДПС у м. Києві була проведена перевірка по 30.09.2024, у відповідь на запит від 26.08.2025 надаються документи та інформація за період - 01.10.2024 по 26.08.2025.
За результатами зазначеної перевірки у спірному випадку 24.09.2025 ГУ ДПС у м. Києві складено акт фактичної перевірки №77613/Ж5/26/15/07/38514333.
Так, у пункті 2.2.20 акта перевірки, зокрема, зазначено, що ТОВ «Комп\`ютери та комунікації» здійснює діяльність у сфері роздрібної торгівлі непродовольчою групою товарів (торгівля комп\`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням), в тому числі через мережу Інтерчет (Інтернет-сайт: comtrading.ua). У суб\`єкта господарювання відсутні зареєстровані РРО та/або ПРРО.
Суб\`єктом господарювання на запит про надання документів надано до перевірки документи в повному обсязі, що належать до предмету перевірки.
Перевіркою порядку проведення розрахунків встановлено здійснення операцій з продажу товарів за допомогою мережі Інтернет (ІНТЕРНЕТ САЙТ: comtrading.ua). При цьому, за домовленістю, доставка товарів покупцю здійснюється через посередника ТОВ «Нова Пошта». Розрахунок за товар покупець здійснює під час отримання поштового відправлення, шляхом переказу грошових коштів продавцю товарів через фінансового посередника ТОВ «НоваПей» (код 38324133) на умовах накладеного платежу (післяплата).
Таким чином, перевіркою порядку проведення розрахунків встановлено проведення СГ розрахункових операцій при продажу товарів в мережі Інтернет (ІНТЕРНЕТ САЙТ: comtrading.ua) на умовах накладеного платежу (післяплата) без застосування РРО та/або ПРРО, без формування та видачі відповідних розрахункових документів на загальну суму 4694939,55 грн (в т.ч. 18.11.2024 на суму 537,97 грн (порушення вчинено вперше) та за період з 19.11.2024 по 11.06.2025 на суму 4694401,58 грн.
У висновках акта перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем пунктів 1,2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, та послуг».
17\.09.2025, не погоджуючись із висновками перевірки, товариством «Комп\`ютери та комунікації» подано до контролюючого органу заперечення №17/09-1.
Розглянувши вказані заперечення, ГУ ДПС у м. Києві своїм листом №40510/Ж12/26-15-07-07-03-07 від 01.10.2025 повідомило про те, що висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
На підставі висновків акта перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0928780707 від 03.10.2025, яким за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 7 042 140 грн 34 коп.
Отримавши зазначене податкове повідомлення-рішення, позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження та 22.10.2025 звернувся до ДПС України зі скаргою №22/10/25-2.
25\.12.2025 ДПС України прийнято рішення № 36731/6/99-00-06-05-02-06 за результатами розгляду скарги, яким скаргу залишено без задоволення, а ППР - без змін.
Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення неправомірним та порушуючим права ТОВ «Комп\`ютери та комунікації», останній звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995№ 265/95-ВР (Закон №265).
За змістом пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265 суб\`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов\`язані:
1\) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2\) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов\`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Абзацом дев\`ятнадцятим статті 2 Закону №265 визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону №265 форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов\`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України №13 від 21.01.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 (Положення).
Пунктом 3 розділу І Положення визначено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов\`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за результатами проведеної перевірки ТОВ «Комп\`ютери та комунікації» сформував висновок про порушення податкового законодавства, а саме: проведення розрахунків у безготівковій формі в частині грошових переказів від покупців за реалізований товар, здійснених небанківською фінансовою установою - надавачем платіжних послуг ТОВ «НоваПей» на загальну суму 4694939,55 грн без застосування РРО/ПРРО та без надання покупцям відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків) у паперовій та/або електронній формі.
Встановлюючи факт порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, та послуг», відповідач виходив з того, що обов\`язок застосування реєстратора розрахункових операцій, формування та надсилання разом із товаром розрахункового документа встановленої форми та змісту виникає саме у позивача, як продавця, оскільки суб\`єктами (учасниками) безпосередньо операції купівлі-продажу товару є лише підприємець (продавець), який здійснює продаж товарів, і споживач (покупець), як отримувач такого товару, відповідно саме продавець, а не надавач платіжних послуг, зобов\`язаний видати відповідний документ, що підтверджує право власності на товари покупцю.
Відповідач в акті перевірки зауважив, що при відправці товарів будь-яким експедитором (логістичною компанією) в Україні, який не має статусу ні кур\`єра, ні перевізника, не є учасником відносин купівлі-продажу, не передає право власності на товар та не бере участі в розрахунку за нього відповідно до договору про надання послуг, тобто фіскальний чек має бути сформований не пізніше моменту вручення товару покупцеві.
Як зазначено податковим органом в акті перевірки, між позивачем як продавцем товарів та покупцями цих товарів, ТОВ «Нова Пошта» та ТОВ «НоваПей» відбуваються різні господарські операції: між позивачем та покупцем здійснюються операції купівлі-продажу; між позивачем та ТОВ «Нова Пошта» здійснюються послуги з організації перевезення відправлень; між позивачем та ТОВ «НоваПей» здійснюються послуги з переказу коштів.
Доводами контролюючого органу є також те, що небанківським надавачам платіжних послуг, як і банкам в Україні заборонено ведення діяльності у сфері матеріального виробництва та торгівлі.
Так, згідно з абзацами 5, 6 статті 2 Закону №265 реєстратор розрахункових операцій - це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп\`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Отже, суб\`єкти господарювання, які здійснюють приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця, зобов\`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
При цьому, місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Згідно з пунктами 12, 14 частини першої статті 9 Закону №265 реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо); при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2020 ТОВ «Комп\`ютери та комунікації» (Замовник) підписало заяву-приєднання до публічного Договору про надання послуг з організації перевезення відправлень із Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (Експедитор).
У відповідності до пунктів 2.2 – 2.4 Договору Експедитор зобов\`язується за плату та за рахунок Замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов\`язаних із організацією перевезення відправлення (далі – Послуги), а Замовник зобов\`язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених Договором.
Експедитор надає Замовнику послуги на умовах цього Договору та згідно з Умовами, затвердженими Експедитором. За надані Експедитором послуги Замовник сплачує Експедитору винагороду згідно з чинними тарифами Експедитора, розміщеними на офіційному сайті Експедитора novaposhta.ua.
Саме на підставі цього Договору товар ТОВ «Комп\`ютери та комунікації» доставляється Експедитором у пункти його видачі (відповідні відділення нової пошти).
12\.07.2024 ТОВ «Комп\`ютери та комунікації» (Отримувач) підписало заяву-приєднання № 4548538514333 до умов Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (для суб\`єктів господарювання) із Товариством з обмеженою відповідальністю «НоваПей».
Відповідно до типової форми Договору про надання платіжних послуг без відкриття рахунку (для суб\`єктів господарювання) із ТОВ «НоваПей» (в усіх редакціях, що були чинними з 12.07.2024 по 26.08.2025).
ТОВ «НоваПей» (надалі – «Платіжна установа»), що здійснює свою діяльність на підставі Ліцензії Національного банку України на надання фінансових платіжних послуг № 21/770-рк від 28 квітня 2023 року (рішення про включення до Реєстру платіжної інфраструктури, що ведеться Національним банком України, від 28 квітня 2023 року № 21/770-рк), в особі Генерального директора Кривошапка Андрія Володимировича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Отримувач-суб\`єкт господарювання, який підписав Заяву про приєднання (надалі – «Заява») до умов Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (для суб\`єктів господарювання) (надалі – «Отримувач»), з іншої сторони, уклали цей Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку шляхом підписання Отримувачем Заяви.
Пунктом 1.1 цього Договору визначено, що Платіжна установа бере на себе обов\`язки щодо надання Отримувачу платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, в тому числі приймання Платежів на користь Отримувача, а Отримувач зобов\`язується сплатити винагороду за надані Платіжною установою платіжні послуги відповідно до умов Договору.
Зазначеним Договором визначено, що експедитором, який надає послуги з організації перевезення відправлень є ТОВ «Нова Пошта».
Також 29.01.2025 ТОВ «Комп\`ютери та комунікації» (Отримувач) підписало Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (для суб\`єктів господарювання) № 4568138514333 із Товариством з обмеженою відповідальністю «НоваПей» (Платіжна установа).
За умовами названого Договору ТОВ «НоваПей» («Платіжна установа»), що здійснює свою діяльність на підставі Ліцензії Національного банку України на надання фінансових платіжних послуг №21/770-рк від 28 квітня 2023 року (рішення про включення до Реєстру платіжної інфраструктури, що ведеться Національним банком України, від 28 квітня 2023 року № 21/770-рк), в особі Начальника управління обслуговування клієнтів Нікіфорової Марини Вікторівни, яка діє на підставі Довіреності № 66 від 24 грудня 2024 року, з однієї сторони, та ТОВ «Комп\`ютери та комунікації» («Отримувач»), з іншої сторони,уклали Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (для суб\`єктів господарювання) № 4568138514333 від 29.01.2025.
Пунктом 1.1 цього Договору визначено, що Платіжна установа бере на себе обов\`язки щодо надання Отримувачу платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, в тому числі приймання Платежів на користь Отримувача, а Отримувач зобов\`язується сплатити винагороду за надані Платіжною установою платіжні послуги відповідно до умов Договору.
На підставі цього ж Договору Платіжною установою відкрито відповідний платіжний рахунок Отримувачу у ТОВ «НоваПей».
Зазначеним Договором також визначено, що експедитором, який надає послуги з організації перевезення відправлень, є ТОВ «Нова Пошта».
Саме на підставі названих Договорів ТОВ «НоваПей» перераховувала у безготівковій формі грошові кошти ТОВ «Комп\`ютери та комунікації» у період, що перевірявся відповідачем.
Також відсутні і обставини розрахунків споживачами із позивачем за реалізовані товари у місці отримання товарів (відділення логістичних служб), оскільки розрахунки у готівковій формі безпосередньо з ТОВ «Комп\`ютери та комунікації» не здійснюються, всі розрахунки проводяться із залученням фінансової компанії.
Як вбачається з виписок про рух коштів ТОВ «Комп\`ютери та комунікації» по рахунку IBAN НОМЕР\_1 , відкритому в АТ «Райффайзен Банк» (за період з 01.10.2024 по 13.12.2024), по рахунку IBAN НОМЕР\_2 , відкритому в АТ «Райффайзен Банк» (за період з 13.12.2024 по 31.12.2024), по рахунку IBAN НОМЕР\_2 , відкритому в АТ «Райффайзен Банк» (за період з 01.01.2025 по 26.08.2025), по рахунку IBAN НОМЕР\_3 , відкритому у ТОВ «НоваПей» (за період з 01.01.2025 по 26.08.2025), у вказаний період від ТОВ «НоваПей» Позивачу надійшли грошові кошти у загальному розмірі 4 694 939 грн 55 коп.
Зазначені платежі здійснені у безготівковій формі, тобто ні позивач, ні платіжна установа не приховувала будь-яких зарахувань, що свідчить про відкритість та достовірність наданої податковому органу інформації, а також підтверджує, що платник податків не порушує будь-яких норм чинного законодавства.
При цьому, відповідачем не оспорюється, що юридична особа, яка залучена позивачем для надання послуг з переказу коштів, у періоді, що перевірявся, була належним чином зареєстрованою фінансовою компанією, яка володіла ліцензією на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків та ліцензією на надання фінансових платіжних послуг.
Наведене дає підстави вважати, що позивач реалізує товари, зокрема, через мережу Інтернет: покупець оформлює замовлення онлайн, після чого товар доставляється перевізниками до пунктів видачі (у тому числі у відділення «Нової пошти»), де покупець його отримує та сплачує вартість перевезення перевізнику, а вартість товару – фінансовому посереднику, який, у свою чергу, отримавши кошти, перераховує їх у безготівковій формі на банківський рахунок ТОВ «Комп\`ютери та комунікації» відповідно до укладеного договору.
З наведеного вбачається, що при реалізації товарів через мережу Інтернет (торговельні інтернет-майданчики тощо) позивач не отримує безпосередньо коштів від споживача, а отримує такі кошти від фінансової компанії, розрахунки з якою для позивача є безготівковими.
При цьому, реалізація товару через мережу Інтернет не передбачає в собі чітко визначеного місця реалізації товару (послуги), а за місцем проведення розрахунку за товар позивач не отримує коштів. Такі грошові кошти надходять товариству в безготівковій формі від фінансових установ.
В свою чергу, розрахунки у готівковій формі безпосередньо з позивачем не здійснюються, оскільки всі розрахунки проводяться із залученням фінансових компанії.
Суд зазначає, що загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, права, обов\`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури визначає Закон України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 року №1591-IX (Закон №1591-IX).
За визначенням у пункті 53 частини першої статті 1 Закону №1591-IX переказ коштів без відкриття рахунку - це платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.
За нормами пунктів 56, 57 частини першої статті 1 Закону №1591-IX платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.
Платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.
Положеннями частини другої статті 41 Закону №1591-IX визначено, що ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом:
1\) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок;
2\) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції;
3\) надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою;
4\) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції;
5\) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей;
6\) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи.
Згідно з пунктом 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (Положення №148), готівкові розрахунки - платежі готівкою суб\`єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов\`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.
Пунктом 10 Положення №148 визначено, що розрахунки суб\`єктів господарювання та фізичних осіб у разі їх здійснення готівкою без відкриття поточного рахунку шляхом унесення готівки до банків або небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, для подальшого її переказу на рахунки інших суб\`єктів господарювання або фізичних осіб для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.
Аналіз наведених правових норма свідчить про те, що якщо споживач (клієнт) замовив товар на веб-сайті продавця (в інтернет-магазині) і не здійснював передоплату, а доставку товару здійснила служба доставки на підставі договору про передачу такій службі товару для доставки покупцю, то реєстратор розрахункових операцій застосовує служба доставки, безпосередньо при передачі товару покупцю та отримання оплати від нього (в тому числі із застосування сервісів переказу коштів).
В такому випадку дії продавця товару не матимуть ознак розрахункової операції, оскільки, в момент придбання товару оплату проведено у відділені служби кур\`єрської доставки або поштовому відділені чи в іншому місці доставки.
Крім того, суд зазначає, що отримавши замовлення через мережу Інтернет без здійснення покупцем передоплати, на стадії передачі товару службі доставки, продавець не може безперечно знати, що покупець гарантовано придбає товар та відповідно здійснить переказ коштів. Тобто, на стадії відправки товару продавцем господарська операція фактично не є завершеною і він не може контролювати ані саму подію завершення, ані момент здійснення такої операції.
Крім того, за визначенням у підпункті 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
За змістом частин першої, другої та третьої статті 626 Цивільного кодексу України (ЦК України, Цивільний кодекс) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов\`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов\`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов\`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов\`язками наділені обидві сторони договору.
Частиною першою статті 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов\`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов\`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У статтею 663 Цивільного кодексу визначено, що продавець зобов\`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За положеннями частини першої статті 530 цього ж кодексу, якщо у зобов\`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов\`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За правилами частин першої та другої статті 334 Цивільного кодексу право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв\`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов\`язання доставки.
У відповідності до статті 689 ЦК України покупець зобов\`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов\`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Як закріплено у частині четвертій статті 690 Цивільного кодексу якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
За нормами частин четвертої та п\`ятої статті 692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов\`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
За змістом частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов\`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов\`язки майнового характеру.
електронна торгівля - господарська діяльність у сфері електронної купівлі-продажу, реалізації товарів дистанційним способом покупцю шляхом вчинення електронних правочинів із використанням інформаційно-комунікаційних систем;
електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов\`язків та оформлена в електронній формі;
електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов\`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
реалізація товару дистанційним способом - укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному цим Законом, шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-комунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв\`язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або із зразками товару під час укладення такого договору.
Таким чином, сутність поняття «договір», як визначеного в Цивільному кодексі, так і в Законі України «Про електронну комерцію» при наведенні визначення терміну «електронний договір» полягає в домовленості двох або більше сторін, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов\`язків. При цьому у випадку, якщо договір є двостороннім, до яких віднесено і договір купівлі-продажу як права, так і обов\`язки мають виникати в кожної зі сторін.
При цьому, щоб договір купівлі-продажу відбувся, в розумінні моменту видачі розрахункового документу, необхідна сукупність вимог, а саме передача товару (або зобов\`язання його передати) та приймання товару (зобов\`язання прийняти) і сплата за нього грошових коштів (що є підставою для видачі розрахункового документу).
Водночас у випадку якщо на момент передачі позивачем до служби доставки, а саме, ТОВ «Нова Пошта» товару, оплата якого буде здійснюватись виключно в момент його отримання в службі доставки (післясплата) без проведення навіть часткової передоплати, договір купівлі-продажу не може вважатися таким, що відбувся, оскільки хоча позивач і направив покупцю товар, тобто реалізував частину обов\`язків, які виникають нього у випадку укладення відповідного договору, водночас він не набув права вимагати від покупця виконання його частини обов\`язків, а саме: прийняти та оплатити товар.
Так, у випадку здійснення реалізації товарів з післясплатою, через Інтернет, тобто дистанційним способом, положення чинного законодавства не покладають на особу, яка розмістила замовлення на сайті обов\`язок, його отримати, як і не наділяє продавця правом вимагати від відповідної особи забрати товар та його оплатити.
Відтак, хоча положеннями, як ЦК України, так і Закону України «Про електронну комерцію» врегульовано порядок укладення договорів купівлі-продажу, у тому числі у випадку здійснення електронної комерції та реалізації товарів дистанційним способом, водночас при цьому відповідне регулювання не враховує всіх реалій сучасних умов здійснення електронної комерції та має прогалини. Так за обставин цієї справи відповідна прогалина полягає в тому, що спочатку позивач здійснює направлення на адресу особи, яка розмістила замовлення, відповідного товару з його післясплатою, і тільки після того як відповідна особа його отримає та здійснить за нього оплату вона набуває статусу покупця та правовідносини між позивачем та особою яка розмістила замовлення набувають ознак договору купівлі-продажу.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства, сама суть проведення розрахункових операцій через РРО/ПРРО та видачі відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків) при розрахунках із суб\`єктами господарювання у готівковій формі чи за допомогою банківських карток полягає у тому, щоб суб\`єкт господарювання вів прозорий та відкритий облік господарської діяльності, показував усі доходи та не приховував будь-яких доходів, які не обліковуються, внаслідок чого до державного бюджету у повному обсязі надходитимуть податки.
В межах цих правовідносин позивач, здійснюючи свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства, отримував грошові кошти у безготівковій формі від ТОВ «НоваПей», не приховуючи будь-якого доходу, а під час проведення перевірки фіскальним органом не було виявлено будь-яких порушень щодо невідповідності реального обсягу здійснених господарських операцій наявній документації щодо діяльності позивача.
Враховуючи те, що при реалізації товарів (послуг) через Інтернет позивач не отримує безпосередньо коштів від споживача, а отримує такі кошти від фінансової компанії, розрахунки з якою є безготівковими, суд дійшов висновку, що на ці операції не розповсюджується обов\`язок щодо застосування РРО/ПРРО, що має наслідком відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням від від 03.10.2025 № 0928780707.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 17.06.2025 у справі № 420/19624/24, від 03.06.2026 у справі №520/27700/25 та від 30.06.2026 у справі №340/5132/25, які суд визнає релевантними щодо досліджуваних у межах цієї справи правовідносин.
Суд ще раз наголошує і на тому, що фактично має місце нечіткість (неякісність) законодавства і невідповідність критерію зрозумілості у частині необхідності у спірному випадку продажу товарів у мережі Інтернет на умовах накладного платежу (післясплата) застосовувати реєстратор розрахункових операцій і оформлювати відповідний розрахунковий документ.
Тобто, законодавець чітко і безальтернативно не виклав такого обов\`язку.
При цьому, як закріплено у пункті 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов\`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
За змістом пункту 112.7 статті 112 ПК України у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.
Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством.
Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
У підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу закріплено презумпцію правомірності рішень платника податку ,у відповідності до якої в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов\`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
У статті 8 Конституції України унормовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За змістом статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до пунктів 70 та 71 Рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» «суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» «Онер\`їлдіз проти Туреччини» «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» та «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов\`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер\`їлдіз проти Туреччини» та «Беєлер проти Італії»).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі»). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»). Тобто, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов\`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії»). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися саме на державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії», та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia).
Превентивним засобом недотримання законодавцем верховенства права є впровадження та існування в Україні принципу презумпції правомірності рішень платника податку.
Суд вважає доцільним звернути увагу на необхідність приведення законодавцем приписів стосовно необхідності наявності/відсутності використання РРО (ПРРО) та видачі фіскального чека у подібних до розглядуваного випадках із вимогами принципу «належного урядування», а також чіткості, ясності і однозначності трактування правової норми.
Так, Верховний Суд також вказав, що відсутність чіткого законодавчого віднесення операцій з зарахування коштів на розрахунковий рахунок суб\`єкта господарювання за товар, поставку якого було здійснено за відсутності будь-якої попередньої оплати та на умовах післясплати з використанням послуг небанківських установ до розрахункових у Суду відсутні підстави вважати, що у позивача виникав обов\`язок щодо використання РРО при здійснення поставки товару на умовах його післясплати з отриманням оплати за нього через небанківську установу ТОВ «НоваПей» на його розрахунковий рахунок.
Тобто у суду відсутні підстави стверджувати, що позивач здійснював операції, які чітко визначено в статті 2 Закону № 265/95-ВР як розрахункові.
Стосовно доводів позивача про порушення порядку проведення перевірки, суд зазначає наступне.
Як стверджується позивачем і не заперечується контролюючим органом, до проведення фактичної перевірки за результатами якої прийнято оскаржуване рішення, податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача за період діяльності з 01.04.2018 по 30.09.2024.
За результатами вказаної попередньої планової перевірки було складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КТК» 62124/Ж5/26-15-07-02-05-01/38514333 від 22.07.2025.
При цьому, предметом перевірки було й дотримання вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податку розрахункових операцій, ведення касових операцій та дотримання порядку застосування РРО (пункти 3.3.1.1 та 3.3.1.2 Акта).
Суд звертає увагу, що, опрацювавши надані платником податків документи (у тому числі банківські виписки) контролюючим органом зроблено висновок про те, що не встановлено порушень позивачем вимог Закону України №265.
Поряд з цим, у серпні 2025 року контролюючий орган почав проводити фактичну перевірку платника податків і констатував наявність порушень за період з 18.11.2024 по 11.06.2025.
Тобто такий період не співпадає із тим, за який проводилася документальна перевірка.
Стосовно ж тверджень про те, що перевірка даних за минулий час носить характер документальної і такі дії не можуть вчинятися у межах фактичної перевірки, суд враховує релевантні правові висновки Верховного Суду з цього питання.
Так, у постанові від 20.05.2022 у справі № 826/8284/17 Верховний Суд дійшов висновку про можливість проведення фактичної перевірки діяльності платника податків за попередній період у межах строків давності, установлених статтею 102 Податкового кодексу України.
У постанові від 09.09.2024 у справі № 280/6832/23 Верховний Суд зазначив, що Податковим кодексом України не встановлено обмежень чи заборон щодо періоду діяльності платника податків, який перевіряється під час фактичної перевірки, крім установлених статтею 102 цього Кодексу строків. Так само відсутні обмеження або заборона щодо використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначеної Податковим кодексом України податкової інформації, даних СОД РРО та інших матеріалів, отриманих у порядку та спосіб, передбачені законом.
Такий правовий підхід послідовно підтримано Верховним Судом у постанові від 10.03.2026 у справі № 300/2052/25. У цій постанові Суд відхилив доводи платника податків про те, що перевірка даних за минулий період має характер документальної перевірки, та зазначив, що Податковий кодекс України не встановлює обмежень чи заборон щодо періоду діяльності платника податків, який перевіряється під час фактичної перевірки, крім установлених статтею 102 цього Кодексу строків. Верховний Суд також наголосив на відсутності обмежень або заборони щодо використання під час фактичної перевірки відповідних документів, податкової інформації, даних СОД РРО та інших матеріалів, отриманих у порядку та спосіб, передбачені законом, зазначивши, що така інформація може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.
Отже, доводи про порушення порядку проведення перевірки у випадку, який розглядається, не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи і відхиляються судом.
Разом із тим, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, з урахуванням названих вище висновків Верховного Суду, які у силу вимог частини п\`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов\`язковими до врахування, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявності підстав для його задоволення.
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб\`єкта владних повноважень обов\`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об\`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв\`язок доказів у їх сукупності.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб\`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб\`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 26624,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.01.2026 №200.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 26624,00 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб\`єкта владних повноважень - ГУ ДПС у м. Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
**в и р і ш и в:**
****адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комп\`ютери та комунікації» - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.10.2025 №0928780707.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комп\`ютери та комунікації» (код ЄДРПОУ: 38514333; місцезнаходження: 03039, м. Київ, вул. Віктора Забіли, буд. 5) судовий збір у розмірі 26624 (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).
*Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.*
_Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення._
*У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.*
__
**Суддя Скрипка І.М.**
****