ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 141428243

Озвучення тимчасово недоступне

 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

**Р І Ш Е Н Н Я**

**І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И**

****11 листопада 2026 року м.Київ № 320/31003/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загальними позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕКСТОН” до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

**в с т а н о в и в:**

****До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕКСТОН” з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 08.06.2026 № 0511840707, яким до ТОВ “ТЕКСТОН” застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) та/або пеню у розмірі 25 355 130,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що не погоджується з спірним рішенням Головного управління ДПС у м. Києві, вважає його протиправним та необґрунтованим, оскільки воно ґрунтується на помилковому припущенні про необхідність подвійної фіскалізації однієї господарської операції, що суперечить чинному законодавству, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню в повному обсязі.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні даного адміністративного позову, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта фактичної перевірки від 24.04.2026 № 18647/Ж5/15-32-07-06/39228451, зареєстрованого Головним управлінням ДПС в Одеській області 27.04.2026, яким встановлено порушення ТОВ «ТЕКСТОН» вимог п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265).

Вважає, що фіскалізація фінансовою компанією операції з приймання готівки для виконання платіжної операції не змінює суб\`єкта, який фактично надає послугу обов\`язкового технічного контролю (далі – ОТК), не перетворює фінансову компанію на виконавця такої послуги та сама по собі не підтверджує виконання ТОВ «ТЕКСТОН» обов\`язків, установлених п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону № 265.

Від позивача також надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, де зазначає, що поданий відзив не спростовує позовних вимог, а частину з них вважає такими, які ґрунтуються на обставинах, що не були предметом дослідження під час фактичної перевірки та не відображені в акті фактичної перевірки від 24.04.2026 № 18647/Ж5/15-32-07-06/39228451 і в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 08.06.2026 № 0511840707.

Ухвалою суду від 16.10.2026 підготовче провадження було закрито та продовжено розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08.06.2026 Головним управлінням ДПС у м. Києві винесене податкове повідомлення-рішення № 0511840707 за результатами фактичної перевірки дільниці випробувальної лабораторії № 00983 (номер в Головному сервісному центрі МВС України), № 4 (номер дільниці до атестату Національного агентства з акредитації України - НААУ), що розташована за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, селище Ліски, провулок Молодіжний, буд. 11 (далі – дільниця ВЛ № 00983), ТОВ «ТЕКСТОН», яку проводило Головне управління ДПС в Одеській області.

Згідно з оскаржуваним рішенням до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25 355 130,00 грн за порушення п 1, 2 ст. 3 Закону № 265.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта фактичної від 24.04.2026 № 18647/Ж5/15-32-07-06/39228451, зареєстрованого Головним управлінням ДПС в Одеській області 27.04.2026, яким встановлено порушення вимог п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону № 265).

Не погоджуючись за вказаним податковим повідомленням – рішенням позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов\`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов\`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов\`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов\`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з вимогами п.п. 75.1.3. п. 75.1 ст. 75 та ст. 85 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об\`єктів права власності такого платника.

Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до вимог ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Пунктом 80.2 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника, його заступника або уповноваженої особи контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків, його уповноваженому представнику або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, за наявності хоча б однієї з визначених ПК України підстав.

Зокрема, п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України передбачено можливість проведення фактичної перевірки в разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема щодо здійснення розрахункових і касових операцій.

Підставою для призначення фактичної перевірки ТОВ «ТЕКСТОН» стала наявна податкова інформація, отримана в межах проведеного контролюючим органом аналізу, яка свідчила про можливі порушення позивачем установлених законодавством граничних сум розрахунків готівкою

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює свою господарську діяльність відповідно до ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», Порядку проведення обов\`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137 та відповідно до вимог ДСТУ EN ISO/IEC 17025:2019 має чинний Атестат про акредитацію випробувальної лабораторії, виданого Національним агентством з акредитації України (далі- НААУ) від 01.11.2024 за № 201269, що дійсний до 17.04.2029.

Дільницю ВЛ № 00983 включено до переліку дільниць, на які поширюється сфера акредитації випробувальної лабораторії позивача, номер в переліку дільниць НААУ - 4, що підтверджується переліком дільниць до чинного Атестату про акредитацію.

Оплата послуги ОТК на дільницях позивача, у тому числі на дільниці ВЛ № 00983, що розташована за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, селище Ліски, провулок Молодіжний, буд. 11, здійснюється через програмно-технічні комплекси самообслуговування (далі – ПТКС), які належать фінансовій установі.

Клієнти отримувачі послуг ОТК на власний вибір також можуть здійснити оплату у банківській установі.

З матеріалів справи встановлено, що перед початком фактичної перевірки посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області було здійснено контрольну розрахункову операцію з оплати послуги з перевірки технічного стану транспортного засобу на суму 4 300,00 грн.

На оплату цієї послуги позивачем сформовано рахунок - замовлення на оплату ТТ-0983-000548 від 16.04.2026 на суму 4 300,00 грн, у тому числі ПДВ 716,67 грн.

Таке замовлення формується через електронну базу позивача і видається клієнту, а в даному випадку – видано перевіряючому інспектору.

У рахунку - замовленні прямо зазначено – послуга ОТК, замовлення № ТТ-0983-000548 від 16.04.2026, платник – прізвище клієнта, його телефон, а кошти підлягають зарахуванню безпосередньо на поточний рахунок позивача в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (IBAN НОМЕР\_1 ).

Отже, кожна операція з оплати послуги ОТК ідентифікується за номером замовлення, а оплата за рахунком передбачає надходження коштів позивачу виключно у безготівковій формі на його банківський рахунок.

Тобто клієнт при отриманні послуги ОТК транспортного засобу (далі – ТЗ) тримує на дільниці позивача рахунок – замовлення, який формується із зазначенням його даних та даних про ТЗ; клієнт сплачує замовлення по банківським реквізитам позивача через ПТКС, який належить виключно фінансовій установі, або через банківські установи, оскільки на дільницях позивача оплати готівкою не приймаються, а працівникам позивача заборонено отримувати готівку від клієнтів та з оплаченими квитанцією та чеком звертаються до працівників дільниці на проведення послуги ОТК (і не обов\`язково це відбувається в день оплати, клієнт може приїхати і наступного дня або пізніше).

При контрольній розрахунковій операції за послугу ОТК оплату здійснено через ПТКС, що належить фінансовій установі – ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», яка сформувала два документи: фінансовий чек (квитанцію) та фіскальний чек.

Фінансовий чек (квитанція) містить, зокрема, такі відомості:

надавач платіжних послуг – ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ»;

отримувач – ТОВ «ТЕКСТОН»;

послуга ОТК (ТТ-0983-00548), що відповідає виставленому рахунку до замовлення;

номер терміналу (ПТКС) – 1046365.

Аналогічні реквізити, включно з кодом послуги ОТК, містить і виданий фіскальний чек, зокрема він містить:

надавач платіжних послуг – ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ»;

отримувач коштів – ТОВ «ТЕКСТОН»;

послуга ОТК – ТТ-0983-00548, що відповідає виставленому рахунку до замовлення;

номер ПТКС – 104636.

На думку суду, податковий орган безпідставно не приймає до уваги наявність фіскалізації операції, оскільки спірна розрахункова операція була повністю та належним чином фіскалізована в момент її здійснення.

Як вбачається з офіційного сайту ДПС України, у базі даних контролюючого органу зареєстровано фіскальний чек, у якому чітко вказані дані позивача, зокрема його ідентифікаційний код за ЄДРПОУ.

Наявність коду ЄДРПОУ позивача у фіскальному чеку на сайті ДПС свідчить про те, що фінансова компанія (платіжний агент), яка є власником ПТКС, у момент внесення грошей клієнтом забезпечила повну та прозору фіскалізацію операції та миттєво передала дані на сервери ДПС із зазначенням кінцевого отримувача коштів, а саме позивача (наявнісчть фіскального чека може бути перевірена у сервісі на сайті ДПС України за посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/cashregs/check?mac=b16062cc2d82264f563d00e98c54192c71cd49389c2a15475408bf79a91f1be0\&date=20).

Крім того слід звернути увагу, що між ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» та позивачем укладений договір про надання послуг з приймання та переказу платежів від 14.11.2022 № 447/22-П, за умовами якого ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» своїми силами та засобами надає послуги з приймання платежів від платників на користь позивача та їх перерахування, а позивач зобов\`язується виконувати свої зобов\`язання за договором.

ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» є фінансовою установою, яка діє на підставі ліцензії, виданої рішенням Національного банку України від 29.04.2023 № 21/772-рк (запис 12 у Реєстрі платіжної інфраструктури), та має право надавати фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку у національній валюті.

Згідно з листом ФК від 28.04.2026 № 22759, використовувані нею ПТКС переведені у фіскальний режим роботи з використанням ПРРО та забезпечують видачу клієнтам-платникам, окрім розрахункового документа про переказ (квитанції), фіскального касового чека за формою № ФКЧ-3 відповідно до Додатку 5 до Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі – Положення № 13).

Отже, клієнт після оплати послуги ОТК через ПТКС отримує розрахунковий документ встановленої Положенням № 13 форми – фіскальний чек.

Аналіз змісту форми № ФКЧ-3, яка видається ПТКС, свідчить, що такий чек містить повну інформацію про платіж: найменування та IBAN-рахунок позивача як отримувача, а також призначення платежу.

Тобто, операція вже повністю ідентифікована, прозора для контролюючого органу і належним чином фіскалізована у момент її здійснення покупцем через ПТКС.

Суд вважає, що вимога відповідача щодо додаткового створення позивачем іншого додаткового чека суперечить правовій природі безготівкових розрахунків та принципу одноразовості фіскалізації операції.

Таким чином при проведенні оплати за послугу ОТК клієнт отримує документ, що поєднує два статуси, а саме квитанцію про переказ коштів (підтверджує прийняття ФК готівки від клієнта для відправлення отримувачу) та фіскальний чек (містить QR-код, фіскальний номер та напис «Фіскальний касовий чек», який можна перевірити на сайті ДПС).

ПТКС ФК функціонують виключно для приймання готівки, без оплати карткою та видачі готівки.

З огляду на викладене, ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» будучи належним чином зареєстрованою фінансовою установою з відповідними ліцензіями, була залучена позивачем для надання послуг з переказу коштів у періоді, що перевірявся.

Пунктами 1 та 2 ст. 3 Закону № 265 визначено, що суб\`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов\`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов\`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Водночас п. 14 ст. 9 Закону № 265 передбачено право не застосовувати РРО/ПРРО та розрахункові книжки під час здійснення розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Як вже було зазначено вище, позивач надає саме послуги ОТК.

Відповідно до роз\`яснення Національного банку України, викладеного у листі від 15.01.2021 № 57-0010/3184 «Щодо розрахунків за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів» (копія додається), сервіс переказу коштів – це продукт банку або небанківської фінансової установи, що має ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків, який надається клієнтам, зокрема, для оплати товарів/послуг та ініціювання переказів коштів. До таких сервісів, серед іншого, належать Liqpay, Portmone, iPay, Wayforpay.

Аналогічну позицію викладено у роз\`ясненні ГУ ДПС України у Житомирській області, розміщеному на офіційному сайті ДПС: РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення їх виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, тобто коли суб\`єкт господарювання за місцем надання послуг не приймає від споживачів готівку, платіжні картки, платіжні чеки, жетони тощо.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону № 265 реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій, крім, зокрема, операцій комерційних агентів банків та небанківських надавачів платіжних послуг і їх комерційних агентів з приймання готівки для виконання платіжних операцій з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування.

Використання ПТКС з приймання готівки для виконання платіжної операції, не переведених у фіскальний режим (не обладнаних переведеними у фіскальний режим РРО та/або ПРРО), забороняється.

На цьому наголошує і Головне управління ДПС у Дніпропетровській області у роз\`ясненні «Приймання готівки з використанням ПТКС (платіжних терміналів): саме комерційні агенти банків та небанківські надавачі платіжних послуг і їх комерційні агенти, які здійснюють операції з приймання готівки для виконання платіжної операції з використанням ПТКС, зобов\`язані застосовувати РРО.

Отже, за офіційною позицією податкових органів обов\`язок фіскалізації операцій з приймання готівки через ПТКС покладається законом безпосередньо на надавача платіжних послуг – володільця ПТКС, а не на суб\`єкта господарювання, якому кошти надалі перераховуються у безготівковій формі.

Матеріали справи свідчать, що позивач у пунктах проведення ОТК не здійснює приймання готівки або інших переказів – платежі клієнтами здійснюються через ПТКС ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» з відповідною фіскалізацією, а отже, позивач не порушував норм Закону № 265 щодо обов\`язкового застосування РРО та фіскалізації операцій.

Статтею 2 Закону № 265 визначено, що розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Цією ж статтею визначено, що місце проведення розрахунків – це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Із системного аналізу наведених норм випливає, що обов\`язок застосування РРО/ПРРО виникає у того суб\`єкта господарювання, який безпосередньо за місцем проведення розрахунків приймає від споживача готівкові кошти або платіжні інструменти.

За місцем надання послуги ОТК (дільниця ВЛ) працівники позивача готівку та платіжні картки від споживачів не приймають і готівкові кошти там не зберігаються, приймання готівки здійснює виключно ФК через власний ПТКС, переведений у фіскальний режим роботи.

Відтак місцем проведення розрахунків у розумінні ст. 2 Закону про РРО є ПТКС фінансової установи, а не дільниця позивача, і саме ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» проводить розрахункову операцію та здійснює її фіскалізацію.

Наведене тлумачення узгоджується із судовою практикою, зокрема в постановами Верховного Суду від 03.06.2026 у справі № 520/27700/25, від 02.12.2025 у справі № 420/9072/24 та судовим рішенням від 11.03.2025 у справі № 320/10602/24.

Закон України від 30.06.2021 № 1591«Про платіжні послуги» (далі – Закон № 1591), визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, встановлює права, обов\`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Пунктом 68 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591 визначено, що термін платник вживається у значенні, що це особа, з рахунку якої ініціюється платіжна операція на підставі платіжної інструкції або яка ініціює платіжну операцію шляхом подання/формування платіжної інструкції разом з відповідною сумою готівкових коштів.

Судова практика в аналогічних спорах виходить із того, що якщо кошти надійшли на рахунок надавача послуг від фінансового посередника в безготівковій формі, така операція є для отримувача безготівковою, а обов\`язок застосовувати РРО та видавати фіскальний чек покладається виключно на фінансову установу (або її комерційного агента), яка є власником ПТКС і безпосередньо приймає готівку чи платіжну картку від фізичної особи.

Так, Верховний Суд в постанові від 02.12.2025 у справі № 420/9072/24 розмежував ситуації, коли готівку приймає фінансова установа за договором з підприємством, а не саме підприємство безпосередньо від покупців; в останньому випадку застосування ПРРО при оплаті через ПТКС фінансової компанії не вимагається, а кошти обліковуються як безготівкові надходження.

Верховний Суд дійшов висновку, що розрахункову операцію (приймання готівки) здійснює фінансова установа – власник термінала, яка й зобов\`язана видати чек, тоді як підприємство, що не приймає готівку безпосередньо, не має обов\`язку дублювати чек.

В вказаній постанові Верховний Суд також зазначив, що банківська виписка відображає лише зарахування коштів і не доводить ні місця приймання готівки, ні самого факту розрахункової операції в розумінні Закону № 265.

Висновки суду ґрунтуються, зокрема, на п. 3 розділу І Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 № 148, згідно з яким готівка – це грошові знаки національної валюти України, а готівкові розрахунки – платежі готівкою суб\`єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, роботи, послуги).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону 1591 безготівкові розрахунки – це перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів.

Таким чином, для отримувача коштів розрахунки, здійснені платником готівкою без відкриття поточного рахунку через фінансову установу з відповідною ліцензією Національного банку України, є безготівковими.

Відповідно до абзацу 6 ст. 2 Закону № 265 розрахункова операція– приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

У спірних правовідносинах ТОВ «ТЕКСТОН» таких дій не здійснює. Приймання коштів від споживача відбувається виключно фінансовою установою через власний програмно-технічний комплекс самообслуговування.

Враховуючи висновки Верховного Суду, позивач не є суб\`єктом, який проводить розрахункову операцію у розумінні Закону № 265, а відтак у нього не виникає передбаченого ст. 3 цього Закону № 265 обов\`язку щодо застосування РРО або ПРРО.

Таким чином, між платником та надавачем послуг є третя сторона (платіжна установа), яка прийняла грошові кошти, операція для надавача послуг перестає бути розрахунковою в розумінні Закону про РРО.

Отже, обов\`язок видати фіскальний чек покладається на юридичну особу, яка безпосередньо приймає кошти від споживача/клієнта – у цьому випадку такий обов\`язок повністю виконала ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ».

Враховуючи відсутність чіткого законодавчо визначеного обов\`язку платника, який не здійснює розрахункову операцію та на рахунок якого здійснено переказ коштів через фінансового посередника фіскалізувати таку операцію відсутні підстави вважати, що у позивача виникав обов\`язок щодо використання РРО.

Відповідно до норм чинного законодавства сама суть проведення розрахункових операцій через РРО та видачі відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків) при розрахунках із суб\`єктами господарювання у готівковій формі чи за допомогою банківських карток полягає у тому, щоб суб\`єкт господарювання вів прозорий та відкритий облік господарської діяльності, показував усі доходи та не приховував будь-яких доходів, які не обліковуються, внаслідок чого до державного бюджету у повному обсязі надходитимуть податки.

В межах цих правовідносин позивач здійснюючи свою діяльність, отримував грошові кошти у безготівковій формі від ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», не приховуючи будь-якого доходу, а під час проведення перевірки контролюючим органом не було виявлено будь-яких порушень щодо невідповідності реального обсягу здійснених господарських операцій.

Також в постанові від 03.06.2026 у справі № 520/27700/25 Верховний Суд розглядаючи спір щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за п. 1 ст. 17 Закону № 265, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що суб\`єкт господарювання, який не приймає безпосередньо від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків чи жетонів, а отримує кошти у безготівковій формі на свій розрахунковий рахунок від небанківської фінансової установи, що має ліцензію Національного банку України, не здійснює операцій, які визначено у ст. 2 Закону № 265 як розрахункові, а отже, обов\`язок застосування РРО/ПРРО у нього не виникає.

У даній постанові Верховний Суд звернув увагу, що контролюючий орган не зміг надати чітких пояснень щодо того, під яку саме ознаку поняття «розрахункова операція», визначеного ст. 2 Закону № 265, підпадають операції з отримання коштів від фінансової установи, а спроби віднести такі операції до слова «тощо» у відповідній дефініції свідчать про недосконалість законодавства, яка допускає можливість його неоднозначного тлумачення.

За таких умов, як зазначив Верховний Суд, застосуванню підлягає принцип презумпції правомірності рішень платника податків (in dubio pro tributario), а відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Щокін проти України», «Сєрков проти України») наслідки неузгодженостей податкового законодавства та помилок державних органів покладаються на державу і не можуть виправлятися за рахунок платника.

Верховний Суд також підтвердив, що згідно з п. 10 Положення № 148 розрахунки суб\`єктів господарювання та фізичних осіб у разі їх здійснення готівкою без відкриття поточного рахунку шляхом унесення готівки надавачам платіжних послуг для подальшого її переказу на рахунки інших суб\`єктів господарювання або фізичних осіб для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів – безготівковими, та наголосив, що суть фіскалізації полягає у веденні прозорого обліку доходів, а відповідальність за п. 1 ст. 17 Закону № 265 настає за дії, спрямовані на приховування належного обліку розрахункової операції.

Крім того, у листі від 13.01.2021 №57-0010/2314 Національний банк України зазначає, що до "сервісів переказу коштів" можна віднести, зокрема, сервіси небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків, що надають споживачам можливість здійснити оплату товарів (послуг), зокрема, дистанційно.

Верховним Судом в постанові від 11.03.2025 у справі № 320/10602/24 зроблено висновок, що у разі коли усі розрахунки за послуги позивача здійснювалися за допомогою фінансових компаній, які володіли ліцензіями на переказ коштів без відкриття рахунків, тобто через сервіси переказу коштів, то у розумінні п. 14 ст. 9 Закону № 265, позивач звільняється від застосування РРО та/або ПРРО.

Таким чином, враховуючи вищевказане та норми Закону № 265, чітко вбачається, що чинне законодавство України не передбачає обов\`язку подвійної реєстрації однієї розрахункової операції різними суб\`єктами господарювання.

З огляду на викладене, висновки акта перевірки та оскаржуваного рішення щодо порушення позивачем п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265 є необґрунтованими, оскільки під час контрольної розрахункової операції сформовано фіскальний чек через ПТКС фінансової небанківської установи, зареєстрований на сайті ДПС України, а обов\`язок повторної фіскалізації операції у позивача відсутній.

Слід також звернути увагу, що з розрахунку до спірного рішення вбачається, що сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 16 903 420,00 грн кореспондується із сумою, зазначеною в акті.

Відповідно до акту вказана сума сформована на підставі наданих банківських виписок та реєстру оплат ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» на дільниці позивача за адресою: Одеська область, селище Ліски, провулок Молодіжний, буд. 11, у період 18.04.2024 – 24.04.2026.

Однак вказана сума є необґрунтованою, оскільки з наявних матеріалів перевірки неможливо встановити, на підставі яких даних інспектори визначили її розмір.

Із запиту Головного управління ДПС в Одеській області від 16.04.2026 вбачається, що позивачу було запропоновано надати визначений перелік документів, у тому числі банківські виписки за всіма рахунками, зокрема щодо POS термінала.

Позивач надав усі банківські виписки за вказаний період, що підтверджується листом від 21.04.2026 № ТН-2104-1.

Водночас, у зазначеному запиті відсутня вимога щодо надання реєстрів оплат ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» по дільниці позивача, яка перевіряється, а отже, офіційного запиту щодо надання такого реєстру не надсилалося, у зв\`язку з чим посилання в акті на реєстр оплат є безпідставним.

Також визначена в акті сума сформована саме на підставі реєстру оплат, оскільки надані банківські виписки включають оплати за всіма дільницями позивача за вказаний період.

Згідно з реєстром ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» за період з 18.04.2024 по 24.04.2026 сума оплат через ПТКС (термінал) № 1046365, що обслуговує дільницю ВЛ, становить 11 437 285,00 грн, що не відповідає сумі, зазначеній в акті.

Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення, податковий орган неправомірно визначив розмір штрафу на підставі банківських виписок позивача та невстановленого реєстру оплат, оскільки, за сформованою судовою практикою, банківська виписка фіксує рух коштів, а не факт порушення, а сума штрафу не підтверджена належними первинними документами та розрахунками, які б дозволяли перевірити правильність її обчислення.

У справі, що розглядається, контролюючий орган в порушення вимог КАС України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 КАС України , оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об\`єктивному

У справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства поняття «закон» та «законність» розглядаються в контексті не тільки ст. 10, а й ст. 5 «Право на свободу та особисту недоторканність» Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція). ЄСПЛ вказує, що вимога п. 2 ст. 10 Конвенції про те, що обмеження здійснення свободи вираження поглядів, яке має бути встановлене законом, є рівнозначною вимозі, передбаченій у п. 1 ст. 5 Конвенції про те, що будь-яке позбавлення свободи має бути законним. ЄСПЛ наголошує: Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба - з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія. Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», у п. 1 ст. 5 Конвенції зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке позбавлення свободи відповідає меті ст. 5 Конвенції і не є свавільним.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб\`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб\`єкта владних повноважень обов\`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб\`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач як суб\`єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятого податкового повідомлення – рішення від 08.06.2026 № 0511840707.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб\`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб\`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 33 280,00 грн (платіжна інструкція від 29.07.2026 № ТТ00001273), суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

**в и р і ш и в:**

****Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 08.06.2026 № 0511840707, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕКСТОН” застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) та/або пеню у розмірі 25 355 130,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕКСТОН” (код ЄДРПОУ 39228451) судові витрати у сумі 33 280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб\`єкта владних повноважень – Головного управління ДПС у м.Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

*Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.*

_Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення._

*У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.*

__

**Суддя Головенко О.Д.**

****