ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 141428230

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 521/7846/26

Номер провадження:1-кс/521/5514/26

**УХВАЛА**

**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**

****12 листопада 2026 року м. Одеса

Слідчий суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси ОСОБА\_1 , з секретарем ОСОБА\_2 , за участю прокурора ОСОБА\_3 , захисника підозрюваного (в режимі відеоконференції) – адвоката ОСОБА\_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Хаджибейського районного суду м. Одеси скаргу адвоката ОСОБА\_4 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА\_5 , на постанову прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА\_3 від 18.01.2023 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 32019160000000073 від 29.10.2019 року, -

**В С Т А Н О В И В:**

****До слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси звернувся адвокат ОСОБА\_4 , який діє в інтересах ОСОБА\_5 , зі скаргою на постанову прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА\_3 від 18.01.2023 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 32019160000000073 від 29.10.2019 року, яка була отримана стороною захисту 14.10.2026 року засобами електронного зв\`язку.

Скарга надійшла до Хаджибейського районного суду м. Одеси 23.10.2026 року. За клопотанням учасників розгляду слідчим суддею було надано додатковий час на долучення усіх документів в обґрунтування своїх доводів.

Доводи адвоката формується на двох умовних пунктах. Перший полягає у тому, що колегія суддів Одеського апеляційного суду у своїй ухвалі від 23.09.2026 року дійшла висновку, що 06.01.2023 року повідомлення про підозру ОСОБА\_5 було здійснено без дотримання приписів процесуального закону, а тому, на думку захисника, такі висновки свідчать про те, що станом на 11.01.2023 року (постанова про оголошення в розшук) та 18.01.2023 року (постанова про зупинення досудового розслідування) ОСОБА\_5 не набув процесуального статусу підозрюваного у встановлений законом спосіб, а отже була відсутня обов\`язкова передбачена ч. 1 ст. 280 КПК України передумова для зупинення досудового розслідування.

Другий умовний пункту полягає у тому, що не було недотримано порядку виклику ОСОБА\_5 до органу досудового розслідування. Захисник вказує, що за результатами дослідження матеріалів кримінального провадження ним було встановлено, що в них містяться лише три повістки про виклик ОСОБА\_5 для проведення допиту в процесуальному статусі свідка. Інших повісток про виклик ОСОБА\_5 , зокрема після складення письмового повідомлення про підозру від 05.01.2023 року та до оголошення його в розшук 11.01.2023 року, досліджені стороною захисту матеріали кримінального провадження не містять. Усі три наявні повістки стосуються виклику ОСОБА\_5 виключно як свідка, на одну календарну дату - 02.01.2023 року, тобто ще до складення стосовно нього письмового повідомлення про підозру від 05.01.2023 року. Отже, станом на 11.01.2023 матеріали кримінального провадження не містили документального підтвердження жодного виклику ОСОБА\_5 для участі у процесуальних діях у статусі підозрюваного. Водночас у постанові від 11.01.2023 року детектив посилається саме на неодноразове неприбуття підозрюваного ОСОБА\_5 до органу досудового розслідування, фактично ототожнюючи виклики особи як свідка з викликами у процесуальному статусі підозрюваного. Однак виклики ОСОБА\_5 для допиту як свідка, здійснені до складення письмового повідомлення про підозру, не можуть підтверджувати його виклику як підозрюваного та неприбуття за такими викликами без поважних причин. Більше того, навіть належність здійснення трьох наявних у матеріалах кримінального провадження викликів ОСОБА\_5 як свідка на 02.01.2023 року не підтверджується. Отримані органом досудового розслідування відомості від Срібнянської селищної ради свідчили про неможливість вручення ОСОБА\_5 повісток за відповідною адресою та підтверджували не доведення змісту викликів до його відома. Крім того, у рапорті від 03.01.2023 року детектив зазначив про вжиття додаткових заходів для повідомлення ОСОБА\_5 про виклик, зокрема встановлення двох телефонних номерів, якими він, за припущенням детектива, міг користуватися, та направлення 29.12.2022 року через месенджер Viber зображення повістки про виклик для допиту як свідка на 02.01.2023 року. Однак наведені в рапорті відомості також не підтверджують належного повідомлення ОСОБА\_5 про виклик. Зокрема, з рапорту вбачається, що відповідні телефонні номери в месенджері Viber не були зареєстровані під ім\`ям ОСОБА\_5 , а припущення про належність йому відповідного облікового запису ґрунтувалося на наявності його фотографії. При цьому наявність фотографії ОСОБА\_5 в обліковому записі месенджера сама по собі не підтверджує належності йому такого облікового запису, фактичного користування відповідним номером телефону та ознайомлення зі змістом направленої повістки. Долучений до рапорту знімок екрана відображає направлення зображення повістки в месенджері, однак не містить достатніх даних для встановлення факту її отримання саме ОСОБА\_5 та ознайомлення ним зі змістом відповідного повідомлення. Таким чином, досліджені матеріали кримінального провадження не підтверджують належного повідомлення ОСОБА\_5 навіть про виклики для допиту як свідка на 02.01.2023 року, тоді як після складення письмового повідомлення про підозру від 05.01.2023 року і до оголошення його в розшук 11.01.2023 року жодного виклику ОСОБА\_5 як підозрюваного взагалі не здійснювалося. Також захисник вважає, що органом досудового розслідування не було дотримано спеціального порядку виклику ОСОБА\_5 , передбаченого ч. 8 ст. 135 КПК України, незважаючи на наявність відомостей про його можливе перебування на тимчасово окупованій території України. Так, зі змісту постанови детектива ОСОБА\_6 від 11.01.2023 про оголошення ОСОБА\_5 в розшук вбачається, що орган досудового розслідування володів інформацією Управління СБУ в Одеській області щодо перебування ОСОБА\_5 на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим. Зокрема, у постанові наведено відомості про те, що ОСОБА\_5 постійно проживає на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим, куди виїхав 25.09.2021 через контрольний пункт в\`їзду-виїзду «Каланчак». Отже, ще до прийняття постанови про оголошення ОСОБА\_5 в розшук 11.01.2023 року орган досудового розслідування мав відомості, які давали достатні підстави розглядати можливість його перебування на тимчасово окупованій території України. Крім того, сторона захисту вважає, що органом досудового розслідування не було вжито заходів для виклику ОСОБА\_5 в порядку передбаченому ч. 7 ст. 135 КПК України. Зі змісту постанови детектива від 11.01.2023 року про оголошення ОСОБА\_5 в розшук вбачається, що орган досудового розслідування, володіючи інформацією про перебування останнього (станом на 06.01.2023 року) у Федеративній Республіці Німеччина, не вжив передбачених законом заходів для встановлення його місцезнаходження за кордоном, зокрема не ініціював звернення до відповідної дипломатичної або консульської установи України у Федеративній Республіці Німеччина для отримання в межах її повноважень сприяння у встановленні місцезнаходження ОСОБА\_5 та з\`ясування можливості здійснення його процесуального виклику.

Таким чином, органом досудового розслідування не підтверджено виконання вимог ч. 1 ст. 281 КПК України щодо вжиття заходів для встановлення місцезнаходження ОСОБА\_5 до оголошення його в розшук. У сукупності з порушеннями порядку повідомлення про підозру та здійснення процесуальних викликів це свідчить про відсутність належних процесуальних передумов для зупинення досудового розслідування на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України та є підставою для скасування оскаржуваної постанови прокурора від 18.01.2023 року.

10\.11.2026 року, засобами поштового зв\`язку, до суду надійшли в належній якості документи, які були раніше подані разом зі скаргою, а також копія ухвали Одеського апеляційного суду від 28.10.2026 року.

У судовому засіданні захисник підозрюваного підтримав свою скаргу на постанову прокурора та вважав її обґрунтованою й такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі. Позиція захисника за своїм змістом була аналогічною доводам, викладеним у самій скарзі: зокрема, він обґрунтовував її висновками ухвали Одеського апеляційного суду щодо неналежного вручення ОСОБА\_5 повідомлення про підозру від 06.01.2023 та ухвали про її роз\`яснення, а також неналежним дотриманням порядку виклику ОСОБА\_5 , що в сукупності свідчить про відсутність законних підстав для зупинення досудового розслідування. Окремо від предмету розгляду скарги звернув увагу, що 10.11.2026 року Київським районним судом м. Одеси було продовжено строк досудового розслідування з порушенням права ОСОБА\_5 на захист, що в подальшому буде підставою для дослідження даного судового рішення.

Прокурор у судовому засіданні просив долучити до матеріалів скарги копію ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10.11.2026 року про продовження у кримінальному провадженні строку досудового розслідування до 5-ти місяців. Доводи сторони захисту вважав необґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного провадження не скасував повідомлення ОСОБА\_5 про підозру та зазначив, що повідомлення про підозру було здійснено 06.01.2023 року, безпосереднє отримання було здійснено 26.08.2026 року. Крім того, в матеріалах провадження наявний відеозапис про те, що 06.01.2023 року був обізнаний про наявність повідомлення про підозру, під час відеозапису детектив оголосив повний текст повідомлення про підозру та отримав від ОСОБА\_5 відповідні пояснення. Сторона обвинувачення вважає, що факт про обізнаність ОСОБА\_5 станом на 06.01.2023 року про повідомлення йому про підозру є доведеним, а тому на момент винесення оскаржуваної постанови перешкод для зупинення досудового розслідування не існувало.

Дослідивши скаргу, додані до неї матеріали, та заслухавши думку прокурора та адвоката, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Здійснення слідчим суддею судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні у разі їх порушення діями, бездіяльністю та рішеннями слідчого чи прокурора на досудовому розслідуванні регламентовано положеннями ст.ст. 303-307 КПК України та забезпечується механізмом оскарження учасниками кримінального провадження визначених ст. 303 КПК України рішень, дій та бездіяльності слідчого та прокурора у кримінальному провадженні слідчому судді.

При цьому, згідно приписів ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та ті питання, що віднесені до його повноважень.

Так, під час розгляду скарги слідчим суддею встановлено наступне.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 32019160000000073 від 29.10.2019 року здійснюється детективами підрозділу ТУ БЕБ в Одеській області. Процесуальне керівництво – прокурорами відділу Одеської обласної прокуратури.

В рамках даного кримінального провадження гр. ОСОБА\_5 , на момент розгляду скарги, має процесуальний статус підозрюваного.

На даний час правова кваліфікація дій підозрюваного за ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.

18\.01.2023 року прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА\_3 було винесено оскаржувану постанову про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 32019160000000073 від 29.10.2019 року

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що до рішення про зупинення досудового розслідування прокурор прийшов з огляду на те, що 06.01.2023 року ОСОБА\_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, 11.01.2023 року ОСОБА\_5 оголошено у розшук та 12.01.2023 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси було надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА\_5 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу.

Проаналізувавши доводи сторін щодо умовного першого пункту доводів скарги слідчий суддя прийшов до таких висновків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування. Під час розгляду скарги на таку постанову предметом судового дослідження є безпосередня перевірка дотримання особою, якою ухвалене відповідне рішення, вимог закону щодо порядку, підстав та умов такого зупинення, визначених ст. 280 КПК України.

Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо оголошено в розшук підозрюваного. При цьому ч. 2 ст. 280 КПК України зобов\`язує слідчого, прокурора до зупинення досудового розслідування виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких є необхідним та можливим, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного.

Як вбачається з досліджених матеріалів, 05.01.2023 року детективом за погодженням із прокурором було складено та підписано письмове повідомлення про підозру ОСОБА\_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, та вжито заходів для його вручення у спосіб, передбачений КПК України.

У судовому засіданні з\`ясовано, що сам процесуальний документ (повідомлення про підозру від 05.01.2023 року) був складений, підписаний та погоджений уповноваженими суб\`єктами з дотриманням вимог ст. 276, 277 КПК України.

На момент ухвалення оскаржуваної постанови про зупинення досудового розслідування від 18.01.2023 року у прокурора були відсутні будь-які правові чи фактичні підстави вважати, що ОСОБА\_5 не набув статусу підозрюваного. Усі наявні на той час матеріали провадження, включно з даними ЄРДР та документами про направлення повідомлення про підозру, свідчили про виконання вимог глави 22 КПК України. Відтак прокурор діяв добросовісно, у межах наданих повноважень та на підставі об\`єктивно наявних на дату прийняття рішення даних.

Ухвалою апеляційного суду від 23.09.2026 року зазначене повідомлення про підозру скасовано не було, а отже, воно залишається чинним процесуальним рішенням у межах цього кримінального провадження.

Слідчий суддя наголошує, що оцінка обґрунтованості підозри та дотримання порядку її повідомлення у 2023 році вже була предметом судової перевірки, за результатами якої повідомлення про підозру залишено чинним. Повторна переоцінка цих обставин під час розгляду скарги в порядку п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України виходить за межі предмета судового дослідження та суперечила б принципу остаточності судових рішень.

Відмова апеляційного суду у скасуванні повідомлення про підозру та подальше безпосереднє його вручення у 2026 році лише підтвердили чинність підозри від 05.01.2023 року та забезпечили її фактичну реалізацію. Тому, з огляду на те, що зазначене процесуальне рішення не було скасоване чи визнане таким, що не відбулося, слідчий суддя робить висновок, що кримінальне переслідування ОСОБА\_5 в межах даного провадження триває саме з моменту складання підозри у січні 2023 року. Це означає, що на час прийняття рішення про зупинення досудового розслідування прокурор діяв у межах повноважень, визначених ст. 280 КПК України.

Окремо слідчий суддя звертає увагу на процесуальний порядок ухвалення оскаржуваного рішення. У межах цього кримінального провадження оголошення підозрюваного ОСОБА\_5 у розшук та зупинення досудового розслідування були оформлені двома самостійними процесуальними документами, а саме постановою детектива про оголошення підозрюваного в розшук від 11.01.2023 року та постановою прокурора про зупинення досудового розслідування від 18.01.2023 року.

Фактично, приймаючи оскаржуване рішення про зупинення досудового розслідування від 18.01.2023 року, прокурор виходив із наявності в матеріалах провадження повідомлення про підозру від 05.01.2023 року, постанови детектива від 11.01.2023 року про оголошення підозрюваного ОСОБА\_5 у розшук, а також ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12.01.2023 року про надання дозволу на його затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.

Оскільки зазначені процесуальні та судові рішення набрали законної сили, були чинними та обов\`язковими до виконання, прокурор обґрунтовано вважав статус підозрюваного та підстави для його розшуку належним чином підтвердженими. Відтак у прокурора не було жодних правових підстав ставити під сумнів повноту вжитих детективом заходів щодо виклику та встановлення місцезнаходження підозрюваного, адже ухвала слідчого судді про дозвіл на затримання прямо підтверджує, що на той момент існувало достатньо доказів для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, при винесенні оскаржуваної постанови прокурор діяв на підставі та в порядку, встановленому КПК України, а за наведених стороною захисту доводів підстав для скасування постанови про зупинення досудового розслідування слідчим суддею не вбачається, у зв\`язку з чим у задоволенні скарги слід відмовити. Разом із тим у разі виявлення стороною захисту нових обставин, які не були предметом перевірки під час цього судового розгляду та можуть свідчити про незаконність зупинення досудового розслідування, вони не позбавлені права на повторне звернення до слідчого судді в межах судового контролю.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303-309 КПК України, слідчий суддя,-

**У Х В А Л И В:**

****В задоволенні скарги адвоката ОСОБА\_4 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА\_5 , на постанову прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА\_3 від 18.01.2023 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 32019160000000073 від 29.10.2019 року – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

**Слідчий суддя: ОСОБА\_1**

****