ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 141427825

Озвучення тимчасово недоступне

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

12 листопада 2026 року Київ №640/18132/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши клопотання Служби безпеки України про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ради Національної безпеки і оборони України, треті особи Президент України Порошенко Петро Олексійович, Кабінет Міністрів України, Служба безпеки України, Національний банк України про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Ради Національної безпеки і оборони України, треті особи Президент України Порошенко Петро Олексійович, Кабінет Міністрів України, Служба безпеки України, Національний банк України, про визнання протиправним та скасування рішення РНБО України від 02.05.2018 «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), введеного в дію Указом Президента України від 14.05.2018 № 126 в частині застосування до позивача санкцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

05.01.2024 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 05.01.2024 справа розподілена судді Горобцовій Я.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 справу прийнято до провадження, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Службою безпеки України подано клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Дослідивши наявні у справі матеріали у контексті поданого клопотання, судом встановлено таке.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про санкції» визначено, що підставами для застосування санкцій є: дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

Підставою для застосування санкцій також є вчинення іноземною державою, іноземною юридичною особою, юридичною особою, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземцем, особою без громадянства, а також суб`єктами, які здійснюють терористичну діяльність, дій, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, стосовно іншої іноземної держави, громадян чи юридичних осіб останньої (частина третя вказаної статті).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про санкції» пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд РНБО України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національний банк України та СБУ.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається РНБО України та вводиться в дію указом Президента. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента і є обов`язковим до виконання.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 25.02.2009 року № 5-рп/2009 вказав, що лише Президент України наділений конституційними повноваженнями здійснювати керівництво у сферах національної безпеки і оборони.

Водночас згідно зі статтею 107 Конституції України РНБО України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Рішення РНБО України вводяться в дію указами Президента України.

Стаття 107 Конституції України має імперативний характер.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що згаданими вище нормами права врегульовано чіткий порядок застосування санкцій, який передбачає такі етапи:

1) подання ініціатором пропозиції щодо застосування таких санкцій;

2) внесення відповідної пропозиції на розгляд РНБО України;

3) прийняття РНБО України відповідного рішення;

4) введення такого рішення РНБО України в дію Указом Президента.

При цьому, законодавством України не передбачено право особи, щодо якої застосовано санкції, приймати участь під час вирішення цього питання, надавати пояснення та бути присутнім під час засідання РНБО України.

Проте, така особа наділена правом оскаржити рішення РНБО України, введене в дію Указом Президента, про застосування санкцій у порядку адміністративного судочинства.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02.03.2023 у справі № 9901/376/21.

Згідно з матеріалами справи, до позивача обмежувальні заходи (санкції) застосовувались Указом Президента України від 14.05.2018 № 126, яким введено в дію рішення РНБО України від 02.05.2018 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Вказаний указ оскаржено ОСОБА_1 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, тобто позивач вже скористався наданим йому правом під час подання позову у справі № 9901/893/18.

За результатами розгляду справи позов залишено без розгляду, у зв`язку з неодноразовою неявкою позивача та його представника у судове засідання (ухвала від 11.03.2024).

Відповідно до приписів частини 3 статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення РНБО України вводяться в дію указами Президента України.

За змістом такого формулювання у цьому Законі дії Президента України не є суто церемоніальними, інакше закон міг би передбачати інше формулювання, наприклад про те, що рішення РНБО України підписуються Президентом України.

Таке формулювання як «введення в дію» та, більш того, необхідність видання із цього приводу спеціального акта - указу Президента України, означає, по-перше, що без таких дій Президента України рішення РНБО України саме собою чинності не набирає; по-друге, що Президент України має дискрецію у питанні введення чи не введення такого рішення в дію, видання чи не видання відповідного указу. Необхідність розсуду з боку Президента України при реалізації цього повноваження й означає здійснення ним аналітичної діяльності у вигляді оцінки доцільності, законності й обґрунтованості прийняття такого рішення.

Такий висновок можна зробити і з аналізу тексту норми пункту 2 статті 13 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України», яка передбачає таку діяльність Президента, як розгляд проектів актів про введення в дію рішень РНБО України.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13.01.2021 у справі №9901/405/19.

Крім того, Верховний Суду постанові від 09.10.2023 у справі № 9901/195/21 зазначив таке:

« 145. Суд визнає, що відповідальність за повноту і достовірність відомостей викладених у пропозиціях СБУ в листі від 19 березня 2021 року несе їх ініціатор, а також інші уповноважені органи, які подали ініціатору інформацію.

146. РНБО є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України, визначає достатність підстав для застосування санкцій та необхідність їх застосування, з метою невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам та безпеці України, несе відповідальність за їхню об`єктивність, відповідність меті та ефективності, а також дотримання іншим принципам застосування санкцій відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про санкції».

147. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 січня 2021 року у справі №9901/405/19 зазначає, що наявність реальної чи потенційної загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, про які йдеться у статті 3 Закону України «Про санкції», безумовно є оціночним поняттям, а достатність підстав вважати існування такої реальної чи потенційної загрози передбачає певну межу дискреції.

148. Уводячи в дію рішення РНБО України про такі санкції, Президент України як гарант Конституції України, якому народом України надано представницький мандат та якому Конституцією України надано повноваження вводити в дію рішення РНБО України, має самостійно оцінити наявність та достатність підстав для введення такої санкції.

149. Судовий контроль за таким рішенням є обмеженим, оскільки суд, з одного боку, не може за Президента повторно оцінити наявність та достатність підстав для введення таких санкцій в межах його дискреції (що означало б порушення принципу розподілу влади), але, з іншого боку, суд може перевірити дотримання меж такої дискреції та процедури введення санкцій».

З вищевказаного вбачається, що остаточне рішення, яке створює правові наслідки для особи, приймає Президент України у вигляді указу, внаслідок чого порушені права та інтереси позивача можуть бути захищені шляхом оскарження цього указу.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі №160/9844/19 зазначив, що ужите в пункті 1 частини 1 статті 238 КАС України формулювання «не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» треба розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою адміністративних публічно-правових відносин, але й ті, які можна розглядати за правилами адміністративного судочинства, однак щодо них на рівні імперативного законодавчого положення встановлено вимогу, яка обмежує таке звернення і відтермінує судовий захист порушеного права до події, з настанням якої виникають відповідні підстави для цього.

У даному випадку такою подією є прийняття Президентом України Указу від 14.05.2018 № 126, яким введено в дію рішення РНБО України від 02.05.2018 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», який може бути оскаржений до суду, в установленому законом порядку, що і було здійснено позивачем шляхом подання до Верховного Суду позову про оскарження вищевказаного Указу Президента України.

Таким чином, подані до РНБО України пропозиції СБУ є лише проміжним рішенням, яке не тягне за собою безпосередньо жодних правових наслідків для позивача, щодо якого подані такі пропозиції. Зазначені пропозиції покладають зобов`язання виключно на РНБО України, яка має дати їм відповідну оцінку та врахувати, або не врахувати під час прийняття рішення. У подальшому питання щодо видання чи не видання відповідного указу про введення в дію рішення РНБО України вирішує Президент України, який, як було вказано вище, здійснює аналітичну діяльність у вигляді оцінки доцільності, законності й обґрунтованості прийняття такого рішення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на вищевказане, подання СБУ пропозицій до РНБО України про застосування санкцій до позивача не створює для останнього правових наслідків як остаточне рішення, у зв`язку з чим правовідносини, пов`язані з такими пропозиціями, не можуть бути предметом окремого оскарження у судовому порядку.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити у контексті частини третьої статті 124 Конституції України в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

За таких обставин Верховний Суд у вищевказаній постанові від 30.03.2021 у справі № 160/9844/19 визнав правильним висновок судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі із роз`ясненням про те, що цей спір не підлягає розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягає судовому розгляду.

Враховуючи наведене вище, суд погоджується з доводами Служби безпеки України про те, що даний спір не підлягає розгляду як у порядку адміністративного судочинства так і в судовому порядку взагалі, внаслідок чого провадження у справі необхідно закрити.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність визначених пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України підстав для закриття провадження у даній справі.

Керуючись статтями 238, 248, 256, 294 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

1. Клопотання Служби безпеки України про закриття провадження у справі – задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ради Національної безпеки і оборони України, треті особи Президент України ОСОБА_2 , Кабінет Міністрів України, Служба безпеки України, Національний банк України про визнання протиправним та скасування рішення.

2. Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Я.В. Горобцова