ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 141427742

Озвучення тимчасово недоступне

**ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД**

**РІШЕННЯ**

**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**

****"12" листопада 2026 р. справа № 300/6077/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Беррі» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

**ВСТАНОВИВ:**

****Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Беррі» (далі – позивач, ТОВ «Еко-Беррі») звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі – відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області), у якому просить:

\- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 20.05.2026 № 010252/0707;

\- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 21.08.2026 № 019783/0707.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача контролюючим органом складено акт від 30.04.2026 № 7818/09-19-07-07/45252288, у якому зафіксовано порушення вимог частини другої статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473-VIII) у зв\`язку з недотриманням граничного строку розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом № 009/11/2024 від 14.11.2024, укладеним із нерезидентом FDS Food S.A.S. (Італія).

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2026 № 010252/0707, яким позивачу нараховано пеню за порушення граничного строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 128 219,18 грн.

Представник позивача не погоджується з висновками контролюючого органу та вважає застосування до нього фінансової відповідальності безпідставним. Зазначає, що товариство належним чином виконало свої зобов\`язання за зовнішньоекономічним контрактом, здійснило експорт товару та вживало заходів для отримання оплати від нерезидента. Натомість невиконання нерезидентом зобов\`язання з оплати поставленого товару не залежало від волі позивача.

Представник позивача наголошує, що сам факт ненадходження валютної виручки у встановлений строк не може автоматично свідчити про вчинення ним правопорушення та бути достатньою підставою для застосування фінансових санкцій. На його думку, контролюючий орган повинен довести наявність усіх необхідних елементів правопорушення, зокрема вини платника податків, а також урахувати обставини, за яких виникла заборгованість нерезидента.

Вважаючи, що відповідачем не доведено правомірності застосування до товариства пені, представник позивача просить скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.05.2026 № 010252/0707.

У подальшому позивач скористався правом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 20.05.2026 № 010252/0707. Рішенням Державної податкової служби України від 28.07.2026 № 20065/6/99-00-06-01-03-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а суму пені за порушення граничного строку розрахунків збільшено на 4 327,70 грн. У зв\`язку з цим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2026 № 019783/0707, яким позивачу визначено додаткову суму пені в розмірі 4 327,70 грн.

Після прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення позивач подав заяву від 18.09.2026 про збільшення позовних вимог, у якій просив також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.08.2026 № 019783/0707.

На обґрунтування цієї вимоги представник позивача зазначив, що внаслідок адміністративного оскарження первісного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом збільшено суму нарахованої пені на 4 327,70 грн та прийнято окреме податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає, що таке збільшення не має правових підстав, оскільки первісне нарахування пені є неправомірним.

Головне управління ДПС скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву, згідно якого позов не визнає та вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.

Представник відповідача зазначив, що під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки встановлено порушення позивачем вимог валютного законодавства в частині дотримання граничних строків розрахунків за експортною операцією.

Вказує, що на підставі інформації Національного банку України, отриманої листом від 19.02.2026 № 25-0010/14739, та документів, досліджених під час перевірки, установлено, що за контрактом № 009/11/2024 від 14.11.2024 позивач експортував нерезиденту FDS Food S.A.S. товар на загальну суму 587 462,40 євро, тоді як на рахунки товариства надійшли кошти в сумі 575 462,66 євро.

Відтак, станом на 31.03.2026 непогашений залишок дебіторської заборгованості за контрактом становив 11 999,74 євро.

Зазначає, що вказана сума заборгованості стосується експортної операції, оформленої митною декларацією від 22.07.2025 № 25UA206020010258U8 на суму 45 360,00 євро, за якою валютна виручка в повному обсязі у встановлений законодавством строк не надійшла.

Представник відповідача вважає, що відповідно до частини другої статті 13 Закону №2473-VIII та постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 граничний строк розрахунків за відповідною операцією становив 180 календарних днів, який закінчився 17.01.2026. Оскільки кошти в сумі 11 999,74 євро у визначений строк не надійшли, з 18.01.2026 виникло порушення граничного строку розрахунків, за яке контролюючий орган правомірно нарахував пеню.

У додаткових поясненнях представник відповідача навів обґрунтування щодо визначення курсу іноземної валюти для обчислення пені та зазначив, що за результатами адміністративного оскарження було здійснено перерахунок суми пені, внаслідок чого її загальний розмір збільшився до 132 546,88 грн. Відповідач навів розрахунок збільшеної суми пені, зазначивши, що під час адміністративного оскарження було застосовано офіційний курс гривні до євро на день виникнення заборгованості — 50,4375 грн за 1 євро.

На підставі наведеного, керуючись статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області просить відмовити у задоволенні позовної заяви повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

14\.11.2024 між ТОВ «Еко-Беррі» як продавцем та компанією FDS Food S.A.S. (Італія) як покупцем укладено зовнішньоекономічний контракт № 009/11/2024, предметом якого є поставка продукції.

На виконання умов зазначеного контракту позивач здійснив експорт товару на загальну суму 587 462,40 євро, що підтверджується митними деклараціями.

Згідно з банківськими виписками за період виконання контракту на рахунок позивача надійшли кошти від нерезидента на загальну суму 575 462,66 євро.

На підставі інформації Національного банку України, отриманої листом від 19.02.2026 № 25-0010/14739, контролюючим органом отримано відомості про наявність незавершених розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом № 009/11/2024 від 14.11.2024.

Наказом ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 09.04.2026 № 801-п призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Еко-Беррі» з питань дотримання вимог валютного законодавства під час здійснення зовнішньоекономічних операцій за вказаним контрактом.

За результатами перевірки складено акт від 30.04.2026 № 7818/09-19-07-07/45252288, у якому контролюючим органом зафіксовано порушення позивачем вимог частини другої статті 13 Закону № 2473-VIII у зв\`язку з недотриманням граничного строку розрахунків за експортною операцією.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що станом на 31.03.2026 непогашений залишок дебіторської заборгованості за контрактом становив 11 999,74 євро та стосувався експортної операції, оформленої митною декларацією від 22.07.2025 № 25UA206020010258U8, відповідно до якої позивач експортував товар на суму 45 360,00 євро. Частина коштів за цією операцією надійшла на рахунок позивача, однак залишок у сумі 11 999,74 євро нерезидентом сплачено не було.

У зазначеному акті контролюючий орган дійшов висновку, що граничний строк розрахунків за цією операцією становив 180 календарних днів та закінчився 17.01.2026, а з 18.01.2026 виникло прострочення надходження валютної виручки.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2026 № 010252/0707, яким позивачу нараховано пеню в розмірі 128 219,18 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 28.07.2026 № 20065/6/99-00-06-01-03-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а суму пені збільшено на 4 327,70 грн.

На виконання зазначеного рішення відповідачем 21.08.2026 прийнято податкове повідомлення-рішення № 019783/0707, яким позивачу визначено додаткову суму пені в розмірі 4 327,70 грн.

Предметом цього позову є вищевказані податкові-повідомлення рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області.

Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет правомірності таких рішень, оцінивши їх через призму верховенства права та критеріїв законності рішення суб\`єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

При цьому суд наголошує, що принцип верховенства права підпорядковує державу інтересам людини, а не навпаки. Коли учасником правовідносин виступає держава, остання у суперечці щодо права з будь-якою особою, має поступитися на користь опонента, оскільки вона сама створила ситуацію правової невизначеності і порушила в такий спосіб принцип верховенства права.

Суд зазначає, що для зручності та зрозумілості, оцінка на предмет правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень буде проводитись, виходячи із обґрунтування яке міститься у позовній заяві.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі "Голдер проти Сполученого Королівства", згідно з якою саме "небезпідставність" доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов\`язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази, зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

У контексті спірних правовідносин суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов\`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов\`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Отже, проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок є правом ГУ ДПС, як податкового органу.

У цій справі судом встановлено, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Беррі» з питань дотримання вимог валютного законодавства під час здійснення зовнішньоекономічних операцій за контрактом № 009/11/2024 від 14.11.2024, укладеним із компанією FDS Food S.A.S. (Італія).

За результатами перевірки складено акт від 30.04.2026 № 7818/09-19-07-07/45252288, у якому зафіксовано порушення ТОВ «Еко-Беррі» вимог частини другої статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» у зв\`язку з недотриманням граничного строку розрахунків за експортною операцією.

Зокрема, контролюючим органом встановлено, що за зовнішньоекономічним контрактом № 009/11/2024 від 14.11.2024 позивач здійснив експорт товару на загальну суму 587 462,40 євро, тоді як на його рахунок надійшли кошти від нерезидента на загальну суму 575 462,66 євро. Непогашений залишок дебіторської заборгованості за контрактом становив 11 999,74 євро та стосувався експортної операції, оформленої митною декларацією від 22.07.2025 № 25UA206020010258U8.

В акті перевірки зазначено, що граничний строк розрахунків за цією експортною операцією становив 180 календарних днів та закінчився 17.01.2026, а з 18.01.2026 виникло прострочення надходження валютної виручки в частині несплаченої нерезидентом суми 11 999,74 євро.

У зв\`язку з виявленим порушенням Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2026 № 010252/0707, яким ТОВ «Еко-Беррі» нараховано пеню в розмірі 128 219,18 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 28.07.2026 № 20065/6/99-00-06-01-03-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а суму пені збільшено на 4 327,70 грн.

На виконання зазначеного рішення Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області 21.08.2026 прийнято податкове повідомлення-рішення № 019783/0707, яким позивачу визначено додаткову суму пені в розмірі 4 327,70 грн.

Щодо встановленого контролюючим органом порушення позивачем вимог частини другої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» суд зазначає таке.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагяду, права й обов\`язки суб\`єктів валютних операцій і уповноважених установ, а також відповідальність за порушення валютного законодавства визначені Законом України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції».

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з частиною другою статті 13 цього Закону у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Відповідно до пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

З огляду на те, що спірна експортна операція здійснена 22.07.2025, до неї застосовується граничний строк розрахунків тривалістю 180 календарних днів.

Частиною п\`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Отже, наведена норма пов\`язує застосування пені з фактом порушення резидентом установленого граничного строку розрахунків за відповідною експортною операцією та визначає її розмір залежно від суми неодержаних коштів і кількості днів прострочення.

Судом встановлено, що позивач здійснив експорт товару за митною декларацією від 22.07.2025 № 25UA206020010258U8 на суму 45 360,00 євро. Водночас за цією операцією станом на 31.03.2026 нерезидентом не сплачено 11 999,74 євро.

Оскільки граничний строк розрахунків за цією операцією становив 180 календарних днів, він закінчився 17.01.2026. Відповідно, з 18.01.2026 виникло прострочення надходження валютної виручки в частині несплаченої суми.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами перевірки, митною декларацією, банківськими виписками та документами бухгалтерського обліку, наданими контролюючим органом. Доказів надходження на рахунок позивача залишку валютної виручки в сумі 11 999,74 євро до закінчення встановленого строку розрахунків матеріали справи не містять.

Таким чином, контролюючим органом підтверджено факт ненадходження частини валютної виручки за відповідною експортною операцією у встановлений граничний строк.

Оцінюючи доводи позивача про відсутність його вини у несвоєчасному надходженні валютної виручки, суд зазначає, що правове регулювання відповідальності за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності має спеціальний характер.

Так, частиною п\`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» безпосередньо передбачено наслідок порушення резидентом установленого строку розрахунків — нарахування пені за кожний день прострочення.

Водночас частиною шостою цієї статті встановлено спеціальний механізм зупинення перебігу строку розрахунків та нарахування пені у разі виникнення обставин непереборної сили, а саме: якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв\`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п\`ятої цієї статті зупиняються на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюються з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Поряд з цим суд зазначає, що стаття 112 Податкового кодексу України визначає загальні підстави звільнення від фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення. Водночас відповідальність за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів установлена спеціальним законом — Законом України «Про валюту і валютні операції», стаття 13 якого визначає підстави нарахування пені, а також особливості її ненарахування у зв\`язку з дією обставин непереборної сили.

Отже, питання звільнення від нарахування пені у зв\`язку з обставинами непереборної сили підлягає вирішенню насамперед на підставі спеціального правового регулювання, установленого статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Аналогічний підхід щодо незастосування загальних положень статті 112 Податкового кодексу України до правовідносин з нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності викладено Верховним Судом у постанові від 25.02.2026 у справі № 400/540/25.

За таких обставин саме по собі посилання позивача на відсутність його вини у несвоєчасному надходженні валютної виручки, зумовлене невиконанням нерезидентом своїх договірних зобов\`язань, не спростовує встановленого факту порушення граничного строку розрахунків та не є самостійною підставою для звільнення від пені.

Разом з тим частиною шостою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що в разі виникнення форс-мажорних обставин перебіг строку розрахунків та нарахування пені зупиняються на весь період дії таких обставин.

Зміст наведеної норми свідчить про те, що для її застосування необхідно встановити наявність обставин непереборної сили, які унеможливлювали виконання відповідного зобов\`язання за зовнішньоекономічним договором, а також період їх дії.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі № 520/2941/24 звернув увагу на необхідність встановлення обставин, які об\`єктивно унеможливлювали виконання конкретного зобов\`язання, та розмежування факту існування надзвичайних обставин і їх впливу на виконання відповідного зобов\`язання. При цьому сам факт запровадження воєнного стану на території України не означає автоматичного зупинення строків розрахунків за всіма зовнішньоекономічними операціями. Для застосування частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» необхідно встановити, що відповідні обставини непереборної сили зумовили неможливість виконання конкретного зобов\`язання за зовнішньоекономічним контрактом.

Як убачається з матеріалів справи, позивач посилається на обставини, пов\`язані з невиконанням нерезидентом своїх платіжних зобов\`язань за контрактом, та зазначає про вжиття ним заходів для отримання належної оплати.

Водночас саме по собі невиконання контрагентом-нерезидентом обов\`язку щодо оплати поставленого товару не є тотожним виникненню обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання зобов\`язання в розумінні частини шостої статті 13 зазначеного Закону.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що в період, протягом якого мало відбутися надходження валютної виручки, виникли конкретні надзвичайні та невідворотні обставини, які об\`єктивно унеможливили виконання нерезидентом платіжного зобов\`язання за контрактом № 009/11/2024 від 14.11.2024.

Також матеріали справи не містять належного підтвердження того, що відповідні обставини непереборної сили діяли саме щодо спірної експортної операції та унеможливлювали здійснення розрахунків за нею протягом установленого законом строку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені позивачем обставини не підтверджують наявності передбачених частиною шостою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» підстав для зупинення перебігу строку розрахунків та нарахування пені.

Відтак доводи представника позивача про відсутність підстав для застосування до нього пені у зв\`язку з невиконанням нерезидентом своїх договірних зобов\`язань не спростовують висновків контролюючого органу щодо порушення граничного строку розрахунків.

За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.08.2026 № 019783/0707 суд зазначає таке.

Як установлено судом, зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом на виконання рішення Державної податкової служби України від 28.07.2026 № 20065/6/99-00-06-01-03-06, яким за результатами адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, а суму пені збільшено на 4 327,70 грн.

Відповідно до пункту 60.6 статті 60 Податкового кодексу України якщо нарахована сума грошового зобов\`язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов\`язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається). Отже, прийняття окремого податкового повідомлення-рішення на суму збільшення грошового зобов\`язання за результатами адміністративного оскарження передбачене податковим законодавством. Водночас дотримання встановленого порядку прийняття такого рішення не звільняє контролюючий орган від обов\`язку правильно визначити розмір грошового зобов\`язання та дотриматися вимог законодавства щодо його розрахунку.

Так, відповідно до частини п\`ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Зміст наведеної норми свідчить про те, що законодавець пов\`язує визначення валютного курсу для розрахунку пені саме з днем виникнення заборгованості, а не з днем виникнення порушення граничного строку розрахунків.

При цьому частиною другою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується.

Отже, у правовідносинах з експорту товарів днем виникнення заборгованості нерезидента перед резидентом є день митного оформлення відповідної продукції, тоді як перший день після закінчення встановленого граничного строку розрахунків є днем виникнення порушення. Зазначені поняття не є тотожними, а тому не можуть використовуватися як взаємозамінні під час визначення валютного курсу для обчислення пені.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 20.12.2024 у справі № 160/6138/24, у якій суд зазначив, що за операціями з експорту товарів заборгованість нерезидента перед резидентом виникає саме в день митного оформлення продукції, що експортується, та існує до її фактичного погашення. Відтак день виникнення такої заборгованості не може ототожнюватися з першим днем прострочення граничного строку розрахунків.

З огляду на викладене, для обчислення пені за спірною експортною операцією контролюючий орган мав застосувати офіційний курс євро до гривні, встановлений Національним банком України на дату митного оформлення товару — 22.07.2025, а не курс, що діяв на перший день прострочення — 18.01.2026.

Як установлено судом, експортну операцію, за якою виникла непогашена заборгованість у сумі 11 999,74 євро, оформлено митною декларацією від 22.07.2025 №25UA206020010258U8. Офіційний курс гривні до євро, встановлений Національним банком України на дату митного оформлення зазначеної експортної операції, становив 48,7907 грн за 1 євро.

Водночас із розрахунку, наведеного контролюючим органом у додаткових поясненнях, убачається, що під час визначення додаткової суми пені, оформленої податковим повідомленням-рішенням від 21.08.2026 № 019783/0707, відповідач застосував курс євро 50,4375 грн, установлений на 18.01.2026, тобто на перший день прострочення граничного строку розрахунків.

Таким чином, відповідач фактично ототожнив день виникнення заборгованості з днем виникнення порушення граничного строку розрахунків, що не відповідає змісту частин другої та п\`ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та наведеному правовому висновку Верховного Суду.

За розрахунком, здійсненим із застосуванням курсу 48,7907 грн за 1 євро, сума пені за 73 дні прострочення становить 128 219,18 грн, що відповідає сумі пені, визначеній первинним податковим повідомленням-рішенням від 20.05.2026 № 010252/0707.

Натомість застосування відповідачем курсу 50,4375 грн за 1 євро призвело до збільшення загальної суми пені до 132 546,88 грн та, відповідно, до додаткового нарахування 4 327,70 грн, оформленого податковим повідомленням-рішенням від 21.08.2026 № 019783/0707.

Отже, збільшення суми пені на 4 327,70 грн зумовлене застосуванням контролюючим органом валютного курсу, який не відповідає вимогам частини п\`ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

При цьому суд зазначає, що передбачений пунктом 60.6 статті 60 Податкового кодексу України порядок прийняття окремого податкового повідомлення-рішення на суму збільшення грошового зобов\`язання за результатами адміністративного оскарження не надає контролюючому органу права визначати таке збільшення з порушенням установленого законом порядку розрахунку пені.

Відтак суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.08.2026 №019783/0707 прийняте за підстав неправильного застосуванням частини п\`ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», у зв\`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб\`єктів владних повноважень.

При цьому, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб\`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об\`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв\`язок доказів у їх сукупності, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини «Проніна проти України» (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд приходить до висновку про можливість винесення законного і об\`єктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище.

Як було судом зазначено раніше, згідно з вимогами частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб\`єкта владних повноважень обов\`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідачем належними, допустимими та достовірними доказами доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 20.05.2026 року № 010252/0707, оскільки воно ґрунтується на правильному застосуванні положень чинного законодавства та прийняте з урахуванням установлених обставин справи. Натомість, за наслідками дослідження матеріалів справи та оцінки доводів сторін суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 21.08.2026 року № 019783/0707, оскільки під час визначення суми пені відповідачем неправильно застосовано офіційний курс гривні до іноземної валюти відповідно до частини п\`ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов слід задовольнити частково з підстав, викладених у його мотивувальній частині.

Щодо судових витрат суд зазначає, що згідно частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.

В силу частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6656 грн.

В зв\`язку з тим, що позов задоволено частково, на користь позивача необхідно стягнути судові витрати (судовий збір) у сумі 3328 грн (пропорційно задоволеним вимогам) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

**На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд**

****

**ВИРІШИВ:**

****Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 21.08.2026 № 019783/0707.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Беррі» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області судові витрати в сумі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Беррі» (76008, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Пасічна, 41; код ЄДРПОУ 45252288);

відповідач: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд. 20; код ЄДРПОУ 43968084).

**Суддя Гомельчук С.В.**

****