ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 141427543

Озвучення тимчасово недоступне

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

12 листопада 2026 року

Справа № 280/10230/26 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) заяву Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області (07400, м. Бровари, вул. Героїв України, 15, ЄДРПОУ 04054932) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Броварського міської ради Броварського району Київської області про відмову в проведенні реєстраційних дій №85946596 від 22.07.2026 року;

зобов`язати Виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно об`єкту нерухомості, а саме: двохкімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 43, 1 кв. м., житловою площею 27,0 кв. м. за ОСОБА_1 .

Згідно квитанції № 2.856588812.1 від 22.09.2026 року, Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження). Витребувано у Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області всі наявні документи які стали підставою для прийняття спірного рішення. Витребувану інформацію зобов`язано надати у строк п`ятнадцять днів з моменту отримання ухвали суду. Також, зазначено, що відповідач у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання даної ухвали може подати відзив на позов.

05.11.2026 року від відповідача до суду надійшла заява, в якій відповідач просить суд закрити провадження у справі №280/10230/26 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав па нерухоме майно від 22.07.2026 р. №85946596 та зобов`язання вчинити певні дії.

В обгрунтування вказаної заяви представник зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що Позивач пов`язує порушення своїх прав саме з неможливістю внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про належне її нерухоме майно, право власності на яке. за їх твердженням, виникло раніше на законних підставах. Отже, підставою позову, як зазначає Позивач, є порушення її права власності. При цьому Позивач просять не лише скасувати рішення державного реєстратора, а й безпосередньо зобов`язати Відповідача здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру. А тому, за таких обставин заявлений Позивачем спосіб захисту спрямований насамперед на усунення перешкод у підтвердженні та реалізації права власності па конкретний об`єкт нерухомого майна. Даний спір не має ознак публічно-правового спору, оскільки Позивач оскаржують спірне рішення державного реєстратора не з підстав дотримання Відповідачем процедурних питань їх прийняття, а виключно з підстав захисту цивільного права (права власності на об`єкт нерухомого майна). Так, у позовній заяві Позивач прямо посилається на ст. 41 Конституції України, іцо право приватної власності є непорушним, ст. 10 Загальної декларації прав людини, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими га ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна та Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупований території України» гарантує громадян збереження їхніх прав, у тому числі майнових, незалежно від окупації. Отже звертаємо увагу, що хоча формально предметом спору є визнання протиправним та скасування спірного рішення державного реєстратора у проведенні реєстраційних дій, фактично позов заявлено з метою захисту цивільного права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що свідчить про спір, який виник через порушення або загрозу порушення приватних прав чи інтересів Позивача на квартиру, та його непідсудність адміністративному суду.

Представником позивача було надано заперечення на заяву про закриття провадження у справі, в якому представник просить суд відмовити у задоволенні вказаного клопотання. В обґрунтування вказаного заперечення зазначив, що у цій справі Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про відмову у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а також зобов`язання вчинити певні дії. Таким чином, предметом судового розгляду є правомірність рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого за результатами розгляду заяви Позивача про державну реєстрацію речового права. При цьому Позивач не заявляє вимог про визнання права власності на квартиру, не просить суд встановити належність такого права у спорі з іншою особою та не оспорює право власності будь-яких третіх осіб на відповідне нерухоме майно. Отже, спір виник у зв`язку з реалізацією державним реєстратором владних повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а не внаслідок оспорювання права власності Позивача іншими особами. До того ж, визначальним у цьому випадку є не лише характер майнового інтересу Позивача, а й зміст спірних правовідносин, предмет заявлених позовних вимог та підстави, з яких виник спір. Зокрема, у цій справі відсутні відомості про те, що будь-яка інша особа заявляє власні права на спірну квартиру, оспорює належність Позивачу права власності або претендує на набуття такого права внаслідок проведення відповідної державної реєстрації. Посилання Відповідача на необхідність виключення можливості порушення майнових прав третіх осіб також не свідчить про наявність приватно-правового спору, оскільки такі твердження мають припустимий характер та не підтверджені конкретними обставинами справи. Крім того, Відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 20.02.2020 року у справі № 826/6372/18 та Великої Палати Верховного Суду від 04.08.2020 року у справі № 826/13706/17. Водночас наведені правові висновки стосуються визначення юрисдикції спорів, у яких вирішення питання щодо правомірності державної реєстрації безпосередньо пов`язане з вирішенням питання про належність права власності на нерухоме майно, зокрема за наявності спору між особами щодо такого права. Натомість у цій справі Позивач не оспорює право власності іншої особи та не заявляє вимог, спрямованих на припинення, зміну чи визнання недійсним речового права третьої особи. Відтак правові висновки, на які посилається Відповідач, не можуть бути застосовані без урахування відмінностей у предметі та характері спірних правовідносин.

Розглянувши подану відповідачем заяву та заперечення представника позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 1 ч.1 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

З аналізу зазначених норм Закону вбачається, що предметом адміністративного процесуального права є взаємовідносини у сфері, що складаються у зв`язку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист.

Особливістю цих відносин є те, що вони пов`язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб`єктів у сфері публічно правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.

Тобто, специфіку публічно правового спору визначають: суб`єктивний склад, підстави виникнення цього спору і тісне пов`язане з цим питання визначення меж повноважень адміністративного суду.

Що стосується кола суб`єктів публічно правового спору, то обов`язковим його учасником є суб`єкт публічного управління, який є виразником державних і суспільних інтересів, носієм публічної влади, має особливий правовий статус, тому що наділений владними управлінськими функціями щодо об`єктів управління.

Специфіка публічно правового спору обумовлена, також, його підставою: він виникає у випадку порушення суб`єктом публічного управління суб`єктивних публічних прав та інтересів громадянина або організації.

Особливістю правовідносин, що розглядаються адміністративними судами, є їх публічно правовий характер, пов`язаний із сферою реалізації публічної влади.

Суттєвою ознакою публічно правового спору є участь у справі суб`єкту владних повноважень, який виконує владні управлінські функції відносно інших суб`єктів і його рішення є обов`язковими для виконання.

Тобто, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено прийняттям Державним реєстратором протиправного, на думку позивача, рішення про відмову в реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-IV (тут і далі - у редакції, чинній на момент прийняття Державним реєстратором оскаржуваного рішення) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із приписами пункту 1 частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

виконання вимог, визначених статтею 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом);

наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав;

наявність дозволу органу опіки та піклування на відмову від права власності на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, власником якого є малолітня дитина або неповнолітня особа, або на внесення такого майна до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав (частина перша статті 11 Закону № 1952-IV).

У силу приписів статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Якщо суб`єкт владних повноважень порушує права чи законні інтереси, зокрема, фізичної особи, що спричиняє спір саме у сфері публічно-правових відносин, така особа вправі звернутися до суду адміністративної юрисдикції й очікувати судового захисту від цього суду, позаяк саме цей суд є тим судом, юрисдикція якого поширюється на справи в публічно-правових спорах юридичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності.

Беручи до уваги наведені правові норми у контексті вирішення питання юрисдикційної належності позову ОСОБА_1 щодо оскарження рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Броварського міської ради Броварського району Київської області про відмову в проведенні реєстраційних дій №85946596 від 22.07.2026 року суд дійшов висновку, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 05.02.2020 у справі № 243/4405/17 та від 28.11.2018 у справі №490/5986/17-ц та Верховний Суд у постановах від 14.07.2020 у справі № 640/26323/19, від 12.11.2020 у справі № 200/1307/20, від 11.11.2021 у справі № 520/7983/21.

Окрім того, суд зазначає, що визначальним при розмежуванні юрисдикції спорів з Державним реєстратором у подібних правовідносинах, є те, що позивач оскаржує рішення реєстратора, прийняте саме за його (позивача) заявою, а не за заявою третьої особи, через що саме у позивача із Державним реєстратором виникли правовідносини, що носять публічно-правовий характер.

Враховуючи вищевикладене, даний позов має розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що заява відповідача від 05.11.2026 року про закриття провадження у справі є необґрунтованою та безпідставною. Тому у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. 238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Відповідача від 05.11.2026 року про закриття провадження у справі - відмовити.

Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.Б. Христофоров