ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року
Справа № 160/23015/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Царичанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
31.07.2026 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Царичанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Царичанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невнесення змін до актового запису про народження № 27 від 22 грудня 1958 року на підставі рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 07.05.2026 року у справі № 203/1848/26;
- визнати протиправною та скасувати відмову Царичанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, викладену в листі від 29.07.2026 р. № 463/31.1-32.
- зобов`язати Царичанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо внесення змін до актового запису про народження №27 від 22 грудня 1958 року, складеного Виконавчим комітетом Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області щодо народження ОСОБА_2 , відповідно до рішення суду від 07.05.2026 року у справі № 203/1848/26, а саме: зазначити батьком дитини — ОСОБА_3 ; змінити прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 »; змінити прізвище матері дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 »;
- зобов`язати Царичанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видати ОСОБА_1 повторне свідоцтво про народження нового українського зразка із врахуванням внесених змін.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.07.2026 року представник позивачки подав заяву з рішенням суду до Царичанського відділу ДРАЦС. Проте відповідач, маючи на руках рішення суду та прямий доступ до архіву, проявив повну протиправну бездіяльність. Листом від 29.07.2026 року № 463/31.1-32 відповідач продублював стару рекомендацію першої відмови — знову «звернутися до суду щодо встановлення факту визнання батьківства». Протиправна бездіяльність відповідача та його відмова, викладена у листі від 29.07.2026 року, прямо порушують права та законні інтереси позивачки. Наявне у позивачки свідоцтво про народження радянського зразка, видане у 1959 році в УРСР, не може бути апостильоване компетентними органами України, оскільки міжнародному легалізуванню та проставленню апостиля підлягають виключно документи нового (сучасного) зразка, видані незалежною державою Україна. Таким чином, бездіяльність державного органу щодо невнесення змін до актового запису позбавляє позивачку можливості реалізувати своє законне право на отримання повторного свідоцтва про народження нового українського зразка, що повністю унеможливлює подальше проставлення апостиля. Це створює штучні та непереборні перешкоди для реалізації її цивільних прав за кордоном, зокрема права на підтвердження родинних відносин для оформлення іноземного громадянства, а також грубо порушує ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на повагу до приватного і сімейного життя (ідентичність особи та її походження). З огляду на вказане просила задовольнити позовні вимоги.
06.08.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
11.11.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у продовжено строк розгляду справи.
Копії ухвал та позову були направлені відповідачу через систему «Електронний суд» та доставлені до його електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Станом на дату винесення рішення по справі відповідачем відзив на позовну заяву до суду не надано про причини такого неподання суд не повідомлено.
Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище — ОСОБА_5 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Заплавка Магдалинівського району Дніпропетровської області.
Листом Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 30.09.2025 року №2490/31.30-26 наданого ОСОБА_1 у відповідь на заяву від 30.09.2025 року щодо видачі повторного свідоцтва про народження нового зразку на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено, що за Державним реєстром актів цивільного стану громадян виявлено: - актовий запис про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 №27 від 22.12.1958 року складений Виконавчим комітетом Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, прізвище дитини та матері зазначено “ ОСОБА_4 ”. Відломості про батька - відсутні. ЗАявником при реєстрації народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був - ОСОБА_3 . Ніяких виправлень в першому та другому примірнику актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - немає. За Державним реєстром актів цивільного стану громадян виявлено:- актовий запис про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_7 №03 від 12.01.1959 року складений Виконавчим комітетом Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. Згідно свідоцтва про народження (старого зразку) НОМЕР_1 (видано повторно) на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Виконавчим комітетом Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області 19 січня 1959, прізвище дитини та батьків дитини зазначено ОСОБА_5 . Проведеною перевіркою за Державним реєстром актівцивільного стану громадян та паперовим носіям актових записів про усиновлення та (або) визнання батьківства: відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - не виявлено. Заява щодо видачі повторного свідоцтва про народження нового зразку на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у звязку з відсутністю документів не може бути виконана. Рекомендовано звернутись до суду щодо встановлення факту визнання батьківства відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьком ОСОБА_3 .
Листом Царичанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 29.07.2026 року № 463/31.1-32 надано відповідь адвокату Король Олені Володимирівні на заяву від 16.07.2026 року стосовно повторної видачі свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено, що згідно свідоцтва про народження старого зразку НОМЕР_1 виданого повторно на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виконавчим комітетом Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області 19 січня 1959 року прізвище дитини та батьків дитини зазначено “ ОСОБА_5 ”. В першому та другому примірнику актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ніяких виправлень немає. Заява щодо видачі повторного свідоцтва про народження нового зразку на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у звязку з відсутністю документів не може бути виконана. Рекомендовано звернутись до суду щодо встановлення факту визнання батьківства відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
Позивач вважає бездіяльність Царичанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невнесення змін до актового запису про народження №27 від 22 грудня 1958 року на підставі рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 07.05.2026 року у справі № 203/1848/26 та відмову викладену в листі від 29.07.2026 р. №463/31.1-32 - протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану визначаються Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01 липня 2010 року №2398-VІ (далі - Закон № 2398).
Відповідно до положень статті 1 цього Закону він регулює відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану та не поширюється на порядок проведення реєстрації громадянства України.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Згідно з частинами першою-третьою статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану складається у двох примірниках. Інформація, що міститься вактовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
За правилами частин першої - четвертої статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку. Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви. Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану. Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.
Згідно з частиною п`ятою статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року №96/5 затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (далі - Правила).
Згідно із пунктом 1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку. (пункт 1.15 Правил).
Так, позивач вказала, що вона зверталась із заявою від 16.07.2026 року разом з рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 07.05.2026 року у справі №203/1848/26, яке набрало законної сили, яким було встановлено факт родинних відносин.
При цьому, позивачем не надано до суду доказів подання такої заяви та долучення до неї вказаного рішення суду.
Разом з тим, відповідачем без поважних причин не подано до суду відзиву на позовну заяву, не вказано причини такого неподання, що відповідно вимог ч.4 ст.159 КАС України, може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Так, враховуючи вказані обставини та те, що відповідачем не надано заперечень на позов та жодного доказу, який би спростовував доводи позивача в частині отримання заяви разом із вказаним рішенням суду, суд приймає вищевказані доводи позивача про подання заяви разом з рішенням суду.
При цьому, листом Царичанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 29.07.2026 року № 463/31.1-32 надано відповідь адвокату Король Олені Володимирівні на заяву від 16.07.2026 року стосовно повторної видачі свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено, що згідно свідоцтва про народження старого зразку НОМЕР_1 виданого повторно на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виконавчим комітетом Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області 19 січня 1959 року прізвище дитини та батьків дитини зазначено « ОСОБА_5 ». В першому та другому примірнику актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ніяких виправлень немає. Заява щодо видачі повторного свідоцтва про народження нового зразку на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з відсутністю документів не може бути виконана. Рекомендовано звернутись до суду щодо встановлення факту визнання батьківства відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
Відповідно до частини другої до статті 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Згідно із статтею 134 Сімейного кодексу України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
В силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 07.05.2026 року у справі №203/1848/26, яке набрало законної сили, при розгляді цієї справи не потребують доказуванню.
Відповідно до підпункту 2.13.1 пункту 2.13 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Пунктом 2.16 Правил передбачено, що зміни, доповнення, виправлення вносяться в паперові носії актових записів цивільного стану та одночасно до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Підпунктом 2.16.4 пункту 2.16 Правил визначено, що на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Так, судом встановлено, що спірна відмова відповідача не містить жодних посилань та підстав для неврахування вказаного рішення суду, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що відповідачем не було розглянуто в повному обсязі заяву позивача та не надано повної та мотивованої оцінки додаткам доданим до заяви, у зв`язку з чим відмова відповідача оформлена листом в листі від 29.07.2026 року №463/31.1-32 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Водночас, вимога в частині визнання бездіяльності протиправною не підлягає задоволенню, оскільки дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли бездіяльність - пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи.
У даному ж випадку відповідачем були вчинені активні дії, а саме відмовлено у внесенні змін до актового запису про народження, яка викладена в листі відмові, у зв`язку з чим вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За змістом п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача не вказав підстав для неврахування рішення суду наданого позивачем, суд вважає передчасним зобов`язання внести зміни до актового запису про народження позивача, а належним способом захисту порушеного права із збереженням балансу рівності сторін буде саме зобов`язання відповідача повторно розглянути подану позивачем заяву.
Суд звертає увагу, що відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1064,96 грн., що документально підтверджується квитанцією №ZMUY-3S91-1M8E від 30.07.2026 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов`язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 532,48 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на правничу допомогу, представником позивача надано копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП №2872 та ордер на надання правничої (правової) допомоги.
Отже, представником позивача доказів станом на дату винесення рішення у цій справі понесених витрат на правничу допомогу суду не надано.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
З огляду на зазначене вище, суд доходить висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Царичанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (51000, Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище Царичанка, вул.Залізнична, буд.10, код ЄДРПОУ 42961890) про визнання протиправною бездіяльності, скасування відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову Царичанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, викладену в листі від 29.07.2026 року № 463/31.1-32.
Зобов`язати Царичанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2026 року про повторну видачу свідоцтва про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 532,48 грн. (п`ятсот тридцять дві гривні сорок вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Царичанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв