ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року
Справа № 160/18217/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
26.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивачка просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Південно-Східного управління надання безоплатної правничої допомоги Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги № В-БВПД/005/02.2.5.-03/2 від 13.11.2025;
- зобов`язати Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої надати ОСОБА_1 безоплатну вторинну правничу допомогу згідно Закону україни «Про безоплатну правничу допомогу» за заявою від від 11 квітня 2025 року про палання безоплатної вторинної правничої допомоги.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що наказ відповідача про відмову їй у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги за заявою від 11.04.2025 визнано протиправним та скасовано рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 у справі № 160/16740/25, і 30.10.2025 відповідач скасував його на виконання рішення суду. Однак наказом від 13.11.2025 № В-БВПД/005/02.2.5.-03/2 відповідач знову відмовив їй у наданні такої допомоги з посиланням на те, що за заявою від 02.05.2025 їй уже надавалася безоплатна вторинна правнича допомога з одного і того ж питання. Позивачка вважає цей наказ протиправним, оскільки питання, з яких вона зверталася до відповідача, є різними: за заявою від 11.04.2025 вона просила надати допомогу з питання оскарження бездіяльності Управління соціального захисту населення Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (далі – УСЗН), яка полягає в несвоєчасному наданні інформації стосовно умов призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, а за заявою від 02.05.2025 - з питання надання додаткової інформації стосовно умов призначення такої допомоги. За заявою від 02.05.2025 їй складено позов, спір за яким розглядався судом апеляційної інстанції. Позивачка також просила витребувати у відповідача копії своїх заяв від 11.04.2025 і від 02.05.2025.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 позовну заяву передано на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду, а ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 справу передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. 07.10.2026 справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду і протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду передана для розгляду судді Ремез К. І.
Ухвалою суду від 08.10.2026 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 13.10.2026 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено цей строк, позивачці відстрочено сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн до ухвалення рішення у справі, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
26.10.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову повністю. Відповідач зазначає, що рішенням суду у справі № 160/16740/25 встановлено, що звернення позивачки від 11.04.2025 стосувалося бездіяльності УСЗН з приводу ненадання відповіді на її заяву від 17.10.2024, а наказом від 16.05.2025 № Н-БВПД/005/02.2.5-01/100 за заявою від 02.05.2025 позивачці вже надано безоплатну вторинну правничу допомогу з того самого питання: складено позовну заяву, спір розглянуто судом. Зміст обох звернень, на думку відповідача, тотожний - оскарження дій чи бездіяльності УСЗН щодо розгляду заяви від 17.10.2024, а повторне надання допомоги з того самого питання призвело б до дублювання судових процесів; відмова відповідає пункту 4 частини першої статті 20 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Відповіді на відзив позивачка не подала.
Згідно з положеннями ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Клопотання позивачки про витребування у відповідача копій її заяв від 11.04.2025 і від 02.05.2025 вирішення не потребує, оскільки копії цих заяв відповідач подав разом із відзивом на позов.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою (довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.07.2022 № 1244-5001821092).
17.10.2024 позивачка звернулася до УСЗН із заявою (вх. № Є-2041/02-24к), у якій просила роз`яснити, чому на одне її звернення надано дві відповіді, та надати додаткову інформацію стосовно умов призначення та виплати всіх видів державних соціальних допомог і компенсаційних виплат у зв`язку з введенням воєнного стану, про які йшлося у відповіді УСЗН від 11.10.2024 № 4901/02-49/24-09.2/5, особливо виплат для внутрішньо переміщених осіб.
11.04.2025 позивачка звернулася до відповідача із заявою про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, що передбачає складення документів процесуального характеру з питання бездіяльності УСЗН, яка полягає в ненаданні своєчасно інформації стосовно умов призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. 24.04.2025 наказом відповідача в наданні такої допомоги відмовлено з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
02.05.2025 позивачка звернулася до відповідача із заявою про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, що передбачає складення документів процесуального характеру з питання оскарження в судовому порядку бездіяльності Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області з приводу ненадання відповіді на звернення від 17.10.2024 за вх. № Є-2041/02-24к. Наказом відповідача від 16.05.2025 № Н-БВПД/005/02.2.5-01/100 позивачці надано безоплатну вторинну правничу допомогу, що передбачає складення документів процесуального характеру з цього питання.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 у справі № 160/16740/25 за позовом позивачки до відповідача, яке набрало законної сили, наказ відповідача про відмову позивачці у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги за заявою від 11.04.2025 визнано протиправним та скасовано. Суд виходив з того, що УСЗН не надало відповіді на звернення позивачки від 17.10.2024 щодо припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, «не розгляд якого був підставою для звернення її до відповідача із заявою від 11.04.2025р. про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги». На виконання цього рішення наказом відповідача від 30.10.2025 № С-БВПД/005/02.2.5-01/4 скасовано наказ від 24.04.2025 про відмову у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги.
Наказом від 13.11.2025 № В-БВПД/005/02.2.5-03/2, прийнятим за результатами повторного розгляду звернення позивачки від 11.04.2025, відповідач відмовив їй у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги у зв`язку з тим, що їй раніше надавалася безоплатна вторинна правнича допомога з одного і того ж питання. У наказі зазначено, що за заявою від 02.05.2025 позивачці наказом від 16.05.2025 № Н-БВПД/005/02.2.5-01/100 надано таку допомогу з питання оскарження бездіяльності УСЗН з приводу ненадання відповіді на звернення від 17.10.2024, а звернення від 11.04.2025 стосується того самого питання.
За позовом позивачки, складеним у межах наданої за наказом від 16.05.2025 допомоги, до Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відповіді на звернення від 17.10.2024 та зобов`язання розглянути це звернення Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 05.03.2026 у справі № 160/15424/25 у задоволенні позову відмовив. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.07.2026 у цій справі рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні протиправною бездіяльності скасовано та визнано протиправною бездіяльність Департаменту щодо ненадання відповіді на звернення позивачки від 17.10.2024, а в іншій частині рішення залишено без змін.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Право на безоплатну правничу допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правничої допомоги визначає Закон України від 02.06.2011 № 3460-VI «Про безоплатну правничу допомогу» (далі – Закон № 3460-VI; у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного наказу 13.11.2025).
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Закону № 3460-VI безоплатна вторинна правнича допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.
Внутрішньо переміщені особи мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 Закону № 3460-VI (пункт 14 частини першої статті 14 цього Закону). Належність позивачки до цієї категорії відповідач не заперечує.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 17 Закону № 3460-VI центр з надання безоплатної правничої допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги.
Частиною другою статті 19 Закону № 3460-VI передбачено, що якщо особа не має підстав для отримання безоплатної вторинної правничої допомоги, центр з надання безоплатної правничої допомоги протягом 10 робочих днів з дня надходження звернення приймає рішення про відмову в наданні такій особі безоплатної вторинної правничої допомоги і надсилає їй або її законному представнику, патронатному вихователю/представнику копію зазначеного рішення з одночасним роз`ясненням порядку оскарження такого рішення.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 3460-VI особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частинами першою – третьою статті 14 цього Закону; 2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу; 3) вимоги особи щодо захисту стосуються вчинення дій чи підготовки документів, що не передбачені законодавством; 4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правнича допомога з одного і того ж питання; 4-1) особа використала право на отримання безоплатної вторинної правничої допомоги відповідно до частини четвертої статті 14 цього Закону; 5) особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правничої допомоги.
Отже, пункт 4 частини першої статті 20 Закону № 3460-VI надає центру з надання безоплатної правничої допомоги право відмовити особі в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги, якщо таку допомогу їй уже надавали з того самого питання. Гарантована державою допомога забезпечує доступ особи до правосуддя щодо кожного питання, з яким вона звертається, але не передбачає повторного надання допомоги щодо питання, з якого особа вже реалізувала право на таку допомогу.
Згідно з частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оцінюючи доводи сторін, суд зазначає, що спір між ними зводиться до того, чи стосувалися звернення позивачки від 11.04.2025 і від 02.05.2025 одного і того ж питання.
Рішенням суду від 19.09.2025 у справі № 160/16740/25, ухваленим у спорі між тими самими сторонами саме щодо звернення позивачки від 11.04.2025, встановлено, що підставою цього звернення був нерозгляд УСЗН заяви позивачки від 17.10.2024. З цим погоджується і сама позивачка, наводячи в позовній заяві зміст рішення у справі № 160/16740/25. Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України ця обставина не доказується при розгляді цієї справи.
Заява позивачки від 02.05.2025, за якою наказом від 16.05.2025 № Н-БВПД/005/02.2.5-01/100 їй надано безоплатну вторинну правничу допомогу, стосувалася оскарження бездіяльності щодо ненадання відповіді на ту саму заяву від 17.10.2024. У межах наданої допомоги позивачці складено позовну заяву, що визнає і сама позивачка, спір за нею розглянуто судами першої та апеляційної інстанцій у справі № 160/15424/25, а бездіяльність щодо ненадання відповіді на звернення позивачки від 17.10.2024 визнано протиправною.
Отже, на час прийняття оскаржуваного наказу позивачці вже було надано безоплатну вторинну правничу допомогу з того самого питання, з яким вона звернулася до відповідача 11.04.2025, - оскарження бездіяльності УСЗН щодо розгляду її заяви від 17.10.2024.
Доводи позивачки про те, що заява від 11.04.2025 стосувалася несвоєчасного надання інформації стосовно умов призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, а заява від 02.05.2025 - ненадання додаткової інформації стосовно умов призначення такої допомоги, суд відхиляє. Інформацію стосовно умов призначення та виплати державних соціальних допомог, зокрема виплат для внутрішньо переміщених осіб, позивачка просила надати саме заявою від 17.10.2024, а ненадання відповіді на цю заяву, як встановлено рішенням суду у справі № 160/16740/25, і було підставою звернення від 11.04.2025. Різне формулювання одного й того самого питання в заявах до відповідача не робить ці питання різними.
Те, що заяву від 02.05.2025 подано пізніше за заяву від 11.04.2025, висновку суду не змінює: пункт 4 частини першої статті 20 Закону № 3460-VI пов`язує підставу для відмови з тим, що допомога з того самого питання надавалася особі раніше, ніж центр приймає рішення за зверненням, а на 13.11.2025 таку допомогу позивачці вже було надано наказом від 16.05.2025.
Рішенням суду у справі № 160/16740/25 наказ про відмову позивачці у наданні допомоги за заявою від 11.04.2025 скасовано через неправомірність підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 20 Закону № 3460-VI; обов`язку надати позивачці таку допомогу це рішення на відповідача не покладало. Тому, повторно розглядаючи звернення від 11.04.2025, відповідач правомірно врахував обставини, що існували на час повторного розгляду, зокрема те, що з цього самого питання допомогу позивачці вже надано.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом № 3460-VI, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, і підстав для його скасування немає.
Позовна вимога про зобов`язання відповідача надати позивачці безоплатну вторинну правничу допомогу за заявою від 11.04.2025 є похідною від вимоги про скасування оскаржуваного наказу, тому також не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач правомірність оскаржуваного наказу довів.
За таких обставин суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Ухвалою суду від 13.10.2026 позивачці відстрочено сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн до ухвалення рішення у цій справі. Згідно з частиною 2 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сплату судових витрат відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, підстав для покладення судових витрат на відповідача немає, а відстрочена сума судового збору підлягає стягненню з позивачки на користь Державного бюджету України.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 78, 90, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (69002, Запорізька обл., Запорізький р-н, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 77, 8 поверх, код ЄДРПОУ 41076819) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез