ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 141425603

Озвучення тимчасово недоступне

**ПОСТАНОВА**

**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**

****

06 листопада 2026 року

м. Київ

cправа № 910/11540/25

**Верховний Суд у складі суддів об\`єднаної палати Касаційного господарського суду:** Бенедисюка І. М. (головуючого), Васьковського О. В., Власова Ю.Л., Вронської Г. О., Зуєва В. А., Кібенко О. Р., Рогач Л. І., Чумака Ю. Я.,

**за участю секретаря судового засідання** - Росущан К. О.,

**представників учасників справи:**

****позивача - не з\`явився

відповідача - Акуленко А. В. (адвокат), Подобєд О. В. (адвокат)

**розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу** Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (правонаступник Державного підприємства "Гарантований покупець")

**на рішення** Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 (суддя Паламар П.І.)

**та постанову** Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 (колегія суддів: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.)

**у справі за позовом** Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" (далі - ТОВ "Смілаенергопромтранс")

**до** Акціонерного товариства (далі - АТ) "Гарантований покупець" (правонаступник Державного підприємства (далі - ДП) "Гарантований покупець")

**про** стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов\`язання, ціна позову 8 499 094,99 грн.

**ВСТУП**

****

На розгляд Об\`єднаної палати передано питання наявності/відсутності підстав для відступу від правової позиції щодо застосування положень абз.1 п.11.4. гл.11 Порядку № 641 в редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178 у взаємозв\`язку з положеннями статті 253 ЦК України.

**ІСТОРІЯ СПРАВИ**

****

**1. Короткий зміст позовних вимог**

****

**1.1.** ТОВ "Смілаенергопромтранс" звернулось до суду з позовом до ДП "Гарантований покупець" про стягнення боргу, інфляційних втрат, 3% річних в загальній сумі 8 499 094,99 грн.

**1.2.** Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 30.06.2019 між ним, відповідачем та Державним підприємством "Енергоринок" було укладено додаткову угоду № 197/01 до договору, що є невід\`ємною його частиною, згідно з якою сторони замінили слова "Державне підприємство "Енергоринок" на "Державне підприємство "Гарантований покупець", привели договір у відповідність до типового договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом між ним та відповідачем. Згідно з п.1.1 додаткової угоди він як виробник за "зеленим" тарифом зобов\`язався продавати, а відповідач купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену ним за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у т.ч. Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26 квітня 2019 р. (далі - Порядок). Всупереч умов договору відповідач частково оплатив відпущену протягом січня, травня 2024 електричну енергію, заборгувавши йому станом на 8 235 622,32 грн.

**2. Короткий зміст судових рішень**

****

**2.1.** Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі № 910/11540/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026, позов задоволено повністю.

**2.2. **Вказані судові рішення обґрунтовані, зокрема, наступним:

\- відповідно до п. 11.4. Порядку (в редакції постанови НКРЕКП від 24 січня 2024 № 178) Гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п\`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці;

\- позивачем було передано відповідачу електричну енергію за "зеленим" тарифом за договором вартістю 34 504 315,62 грн;

\- постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 529 від 08.04.2025 (дата оприлюднення на офіційному вебсайті Регулятора 10 квітня 2025 р.) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу, зокрема, протягом січня, травня 2024 року;

\- отже, за висновками судів, відповідач зобов\`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за електричну енергію, поставлену протягом січня, травня 2024 року у строк до 16 квітня 2025 року.

**3. Короткий зміст вимог касаційної скарги**

****

**3.1.** ДП "Гарантований покупець" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

**АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ**

****

**4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу**

****

**4.1.** Скаржник не погоджується із позицією судів про те, що перелік строку на оплату розпочинається із дня оприлюднення постанови Регулятора (а не з наступного дня), а також вважає, що суди не врахували обставини наявності у ДП "Гарантований покупець" права на зменшення рівня розрахунків та порядку реалізації такого права.

**4.2.** За доводами скаржника, підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 910/11540/25 є наявність виключних випадків, передбачених:

\- пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України: необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 07.10.2025 у cправі № 910/12271/24, від 11.11.2025 у cправі № 910/15563/24 про застосування положень абз.1 п.11.4. Глави 11 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії № 641 (далі - Порядок) в редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.01.2024 № 178 щодо обов\`язку Гарантованого покупця забезпечити проведення розрахунку та здійснити оплату за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п\`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці у взаємозв\`язку з положеннями статті 253 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов\`язано його початок, тобто першим днем визначеного абз.1 п.11.4. Глави 11 Порядку № 641 строку, який складає п\`ять робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора, є день наступний за днем опублікування постанови, а не сам день опублікування; у постановах Верховного Суду від 14.08.2025 у справі № 910/6904/24, від 23.09.2025 у справі № 910/7880/24 та інших, у яких був зроблений правовий висновок про те, що Гарантований покупець має здійснити активні дії направлені на реалізацію права на зменшення рівня розрахунків з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення на підставі положень абз.3 пп.12 (пп.13) п.1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", в редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 652 від 03.04.2024 та те, що реалізація такого права можлива шляхом припинення зобов\`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, в порядку визначеному статтею 601 Цивільного кодексу України;

\- пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування абз.2 п.11.4. Глави 11 Порядку № 641 в редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.01.2024 № 178, згідно з яким при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема, враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел;

\- пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України: суд апеляційної інстанції порушив положення пунктів 5, 8 частини четвертої статті 238, статті 269 ГПК України, не дослідив докази, що стосуються фактів, на які скаржник посилався в апеляційній скарзі в контексті неправильного застосування судом першої інстанції положень Порядку № 641 щодо строку визначеного цих порядком для здійснення розрахунків та порядку визначення початку перебігу цього строку; не надав мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, норм права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

**5. Позиція інших учасників справи**

****

**5.1.** У відзиві ТОВ "Смілаенергопромтранс" зазначає, зокрема, наступне:

1\) щодо доводів про необхідність відступу від висновків Верховного Суду:

\- помилковими є доводи скаржника щодо наявності підстав для відступу від вже сталої сформованої правової позиції, яку також вже вирішувала об\`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду (далі - Об\`єднана палата) в постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, виснувавши, що строк оплати розпочинається саме з дня оприлюднення відповідної постанови НКРЕКП, а не наступного дня після нього;

\- Верховний Суд у постанові від 11.11.2025 у справі № 910/15563/24, від висновків в якій просить відступити скаржник, врахував висновки, викладені у постанові Об\`єднаної палати; скаржник хоче відступити не лише від висновків Верховного Суду, а й від висновків Об\`єднаної палати, при цьому, жодних належних обґрунтувань щодо зміни законодавства або фактичних обставин, які б впливали на необхідність для такого відступу не наводить;

\- НКРЕКП чітко розрізняє два моменти відліку строків: "з дня оприлюднення" та "з дня, наступним після опублікування"; нормотворець, що регулює відносини між сторонами в сфері продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, вказав саме, що моментом початку обов\`язку сплати коштів за електроенергію є день оприлюднення відповідного рішення регулятора, а не наступний день, після нього;

\- щодо необхідності відступу від висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 14.08.2025 у справі № 910/6904/24, від 23.09.2025 у справі № 910/7880/24: будь-якої заборгованості з відшкодування небалансів з боку товариства перед ДП "Гарантований покупець" за січень, травень 2024 року (тобто за місяці в яких наявна заборгованість відповідача за продану електроенергію) не було, що підтверджується в тому числі підписаним між сторонами актом звірки розрахунків;

2\) щодо доводів про відсутність висновків Верховного Суду:

\- Верховний Суд вже робив аналіз п.11.4 гл.11 Порядку № 641 в цілому та абз.2 цього пункту, зокрема, у постанові від 07.10.2025 у справі № 910/12271/24, тому доводи скаржника щодо відсутності висновків є помилковими;

3\) щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК:

\- недостатніми є викладені в касаційній скарзі відповідача аргументи про неналежне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів та про відсутність належного з\`ясування обставин, що призвело до неправильної оцінки його доводів, з огляду на не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК;

\- інші ж наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК, доводи скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи фактично зводяться до необхідності їх переоцінки.

**6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ**

****

**6.1.** Між позивачем та Державним підприємством "Енергоринок" 17.08.2010 укладений договір № 6323/02 від 17.08.2010, умови якого змінювалися додатковими угодами № № 197/01 від 30.06.2019, 1873/07 від 28.12.2019, 1350/01/20 від 05.05.2020, 982/01/21 від 26.02.2021, 1369/07/23 від 25.05.2023, 1893/07/24 від 12.02.2024.

**6.2.** За умовами вищевказаного договору позивач зобов\`язався продавати, а Державне підприємство "Енергоринок" купувати електроенергію, вироблену позивачем, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

**6.3.** Додатковою угодою № 197/01 до договору сторони замінили слова "Державне підприємство "Енергоринок" на "Державне підприємство "Гарантований покупець". Згідно з п.1.1 договору в редакції додаткової угоди № 197/01 від 30.06.2019 виробник за "зеленим" тарифом зобов\`язався продавати, а відповідач купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у т.ч. Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019.

**6.4.** Відповідно до п.п. 3.1-3.3 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог. Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку.

**6.5.** Як вбачається з актів купівлі-продажу електричної енергії від 25.01.2024, від 06.11.2024, від 31.01.2024, від 06.11.2024, 31.05.2024, копії яких містяться в матеріалах справи, позивачем було передано відповідачу електричну енергію за "зеленим" тарифом за договором вартістю 34 504 315,62 грн.

**6.6. **Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 529 від 08.04.2025 (дата оприлюднення на офіційному вебсайті Регулятора 10.04.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу, зокрема, протягом січня, травня 2024 року.

**6.7.** За вказані місяці розрахунки були проведені лише частково, а саме:

За січень 2024 року:

\- 15.01.2024 року - 5 089 107,08 грн;

\- 25.01.2024 року - 5 858 228,19 грн;

\- 22.02.2024 року - 3 161 854,39 грн;

\- 25.04.2025 року - 516,286,91 грн;

Всього за січень 2024 року було сплачено 14 625 746,57 грн, відтак заборгованість складає 787 431,95 грн (15 412 908,52 - 14 625 746,57 =787 431,95).

За травень 2024 року:

\- 15.05.2024 року - 2 529 480,19 грн;

\- 22.05.2024 року- 422 975,42 грн;

\- 27.05.2024 року - 2 978 397,98 грн;

\- 29.05.2024 року - 608 145,17 грн;

\- 11.06.2024 року - 2 331 153,06 грн;

\- 08.11.2024 року - 694 374,50 грн;

\- 14.11.2024 року - 565 195,38 грн;

\- 25.04.2025 року - 258 467,37 грн;

\- 19.05.2025 року - 1 255 027,66 грн.

Всього за травень 2024 року було сплачено 11 643 216,73 грн, відтак заборгованість складає 7 448 190,37 грн (19 091 407,10 - 11 643 216,73 = 7 448 190,37).

**7. Рух справи в суді касаційної інстанції. Підстави передачі на розгляд об\`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об\`єднана палата)**

****

**7.1.** Верховний Суд ухвалою від 15.06.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Гарантований покупець" (правонаступником якого є АТ "Гарантований покупець") та призначив її до розгляду в судовому засіданні.

**7.2.** Відповідно до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2026, справу № 910/11540/25 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 передано на розгляд об\`єднаної палати для відступу від висновку, викладеного у постановах від 07.10.2025 у справі № 910/12271/24, від 11.11.2025 у справі № 910/15563/24, про застосування положень абз.1 п.11.4. гл.11 Порядку № 641 в редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178 у взаємозв\`язку з положеннями статті 253 ЦК України.

**7.3.** Колегія суддів, передаючи цю справу на розгляд об\`єднаної палати, не погоджується з вказаними вище висновками Верховного Суду, оскільки вважала, що:

\- Верховний Суд у постановах від 07.10.2025 у справі № 910/12271/24 та від 11.11.2025 у справі № 910/15563/24 послався на наявність відповідного висновку Об\`єднаної палати (постанова від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23) з цього питання;

\- колегія суддів зауважує, що у справі № 910/4439/23 Об\`єднана палата хоч і зазначила, що Гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора та що строк остаточного розрахунку сторони визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати, - затвердження вартості послуги НКРЕКП з посиланням на п.10.4 Порядку № 641, проте Об\`єднана палата не застосовувала положення статті 253 ЦК України, не встановлювала, який із днів (день оприлюднення чи наступний після нього день) є першим днем цього строку; не зіставляла два можливі способи його обчислення;

\- колегія суддів у цій справі не погоджується із висновками про те, що відповідно до Порядку № 641 перебіг строку для здійснення гарантованим покупцем остаточного розрахунку за поставлену за "зеленим" тарифом електричну енергію розпочинається саме з дня оприлюднення постанови Регулятора. Натомість вважає, що перебіг такого строку має розпочинатися з дня, наступного за днем оприлюднення відповідної постанови НКРЕКП.

\- сам по собі абз.1 п.11.4 гл.11 Порядку № 641 визначає тривалість строку, а саме, п\`ять робочих днів, та подію, з якою пов\`язано його початок, - оприлюднення рішення Регулятора. Тоді як порядок обчислення такого строку визначений у частині першій статті 253 ЦК України (перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов\`язано його початок);

\- застосоване в абз.1 п.11.4 гл.11 Порядку № 641 формулювання "з дня оприлюднення" не містить прямої вказівки на те, що день оприлюднення є першим днем перебігу строку. Для того, що не застосовувалося б загальне правило, визначене статтею 253 ЦК України, нормативне регулювання мало б однозначно передбачати включення дня події до строку.

**7.4. **Об\`єднана палата ухвалою від 18.08.2026 справу № 910/11540/25 прийняла до розгляду.

**ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ**

****

**8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій**

****

**8.1.** Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

**8.2.** Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

**8.3.** Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі № 910/11540/25, якими позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 8 235 622,32 грн - боргу, 156 773,49 грн - інфляційних втрат та 106 699,18 грн - 3% річних.

**8.4. **У вказаному рішенні та постанові суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що відповідно до п. 11.4. Порядку (в редакції постанови НКРЕКП від 24 січня 2024 № 178), враховуючи, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 529 від 08.04.2025 (дата оприлюднення на офіційному вебсайті Регулятора 10 квітня 2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу, зокрема, протягом січня, травня 2024 року, то відповідач зобов\`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за електричну енергію, поставлену протягом січня, травня 2024 року у строк до 16.04.2025 року, тобто протягом п\`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора (10, 11, 14, 15, 16.04.2025).

**8.5. **Об\`єднана палата, враховуючи доводи касаційної скарги та мотиви передачі справи на розгляд, має висловитися про надання висновку щодо застосування положень абз.1 п.11.4. гл.11 Порядку № 641 в редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178 у взаємозв\`язку з положеннями статті 253 ЦК України в аспекті наявності / відсутності підстав для відступу від висновків, які містяться у постановах Верховного Суду від 07.10.2025 у справі № 910/12271/24, від 11.11.2025 у справі № 910/15563/24.

**_Щодо вказаного питання об\`єднана палата зазначає таке_**

**__**

**8.6. **Статтями 525, 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов\`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов\`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов\`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

**8.7.** Відповідно до статей 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов\`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов\`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов\`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов\`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

**8.8.** Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов\`язання, на вимогу кредитора зобов\`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

**8.9 **Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов\`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

**8.10. **За змістом частини другої статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов\`язаний купувати у суб\`єктів господарювання, яким встановлено зелений тариф, або у суб\`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об\`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленим" тарифом або строку дії підтримки, якщо такі суб\`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об\`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об\`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

**8.11.** У статті 4 цього Закону закріплено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається такий вид договору, зокрема, як договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим тарифом" (пункт 18 частини першої статті 4 цього Закону).

**8.12. **Відповідно до частини третьої статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим тарифом" з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений тариф", та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим тарифом". Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим тарифом" укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого тарифу".

**8.13. **Відповідно до п. 11.4. Порядку (в редакції постанови НКРЕКП від 24 січня 2024 № 178) Гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п\`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

**8.14. **Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

**8.15.** Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

**8.16.** За змістом статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов\`язано його початок.

**8.17.** Перебіг строку, визначеного календарною датою, розпочинається з наступного дня після відповідної календарної дати (частина перша статті 253 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов\`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України). Період прострочення триває до моменту виконання зобов\`язання, а день фактичного виконання зобов\`язання до періоду прострочення не включається (постанови Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17 і від 08.05.2019 у справі № 910/9078/18).

**8.18.** Верховний Суд уже звертав увагу, що строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом. Для правильного обчислення різних видів строків важливе значення має визначення початок їх перебігу. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов\`язано його початок. Тобто день, в якому безпосередньо мав місце момент початку перебігу строку, при обчисленні останнього не враховується. Положення статті 253 ЦК України поширюються й на інші випадки встановлення початку перебігу строків.

**8.19.** З урахуванням принципу розумності, в окремих положеннях ЦК України міститься правило про визначення перебігу строку "від дня" чи "з часу", а не "від наступного дня". Такий прийом законодавчої техніки законодавець застосував, керуючись принципом економії нормативного матеріалу, проте він жодним не змінює загального правила передбаченого в статті 253 ЦК України. Тому початок перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати. При визначенні кінцевого дня строку слід ураховувати, що правила частини п\`ятої статті 254 ЦК поширюються на будь-які сфери цивільно-правового регулювання і стосуються будь-яких суб\`єктів цивільних правовідносин. Тому коли останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (див. постанову Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19).

**8.20. **Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 у справі № 641/8379/21 вказав, що у доктрині приватного права зауважується, що ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їх юридичній силі (вимір по вертикалі). Вона поширюється, по-перше, на співвідношення закону та підзаконних актів та, по-друге, на співвідношення Конституції та законів (як кодифікованих, так і інших (поточних)). Одночасно варто визнати існування ієрархії між Цивільним кодексом України як кодифікованим законом та іншими (поточними) законами, що регулюють цивільні відносини. Ця ієрархія базується на визнанні Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства (вимір ієрархії по горизонталі).

**8.21.** Щодо виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, то в статті 4 Цивільного кодексу України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законів, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням Цивільного кодексу України та інших законів України (якщо суперечить мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України або іншого закону), інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена (постанова Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 490/7071/16-ц).

**8.22.** Функціональним призначенням процедурних норм є "обслуговування" приватно-правових норм. З урахуванням того, що процедурні норми виконують тільки функцію "обслуговування" приватно-правових норм, то у разі якщо існує суперечність, то вона має вирішуватися на користь приватно-правової норми (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 308/11827/20).

**8.23. **При цьому, сам по собі абз.1 п.11.4 гл.11 Порядку № 641 визначає тривалість строку, а саме, п\`ять робочих днів, та подію, з якою пов\`язано його початок, - оприлюднення рішення Регулятора. Тоді як порядок обчислення такого строку визначений у частині першій статті 253 ЦК України (перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов\`язано його початок).

**8.24.** Застосоване в абз.1 п.11.4 гл.11 Порядку № 641 формулювання "з дня оприлюднення" не містить прямої вказівки на те, що день оприлюднення є першим днем перебігу строку.

**8.25.** Відтак, для того щоб були правові підстави не застосовувати загальне правило для визначення початку перебігу строку, визначене статтею 253 ЦК України, нормативне регулювання повинне однозначно передбачати включення дня події до строку. Проте, наведені положення Порядку не містять правил обчислення такого строку, які були б відмінними від загальних правил, встановлених статтею 253 ЦК України.

**Щодо висновку про застосування норми права**

****

**8.26. **Об\`єднана палата зазначає, що** **чинний ГПК України оперує поняттям "висновок" у різних значеннях, зокрема таких як: умовивід суду; висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а також викладений у постанові Верховного Суду висновок по суті позовних вимог, вимог апеляційної або касаційної скарги; складова резолютивної частини судового рішення.

**8.27.** За змістом статей 314, 315 ГПК України постанова, прийняттям якої завершується перегляд судових рішень у касаційному порядку, складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин; у мотивувальній частині рішення, зокрема, зазначаються висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд, а в резолютивній частині відповідний висновок суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги і позовних вимог.

**8.28.** З огляду на викладене висновком щодо застосування норми права в подібних правовідносинах якраз і є висновок за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд, а також висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, та який має міститися в мотивувальній частині постанови суду касаційної інстанції.

**8.29.** Разом з тим правовий висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або низки норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов\`язкове для суду та інших суб\`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (пункт 18.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21).

**8.30.** Отже, з урахуванням доктринального тлумачення поняття "висновок щодо застосування норми права" Верховний Суд має повноваження щодо перевірки того, чи наявний взагалі в постанові (постановах), на які посилається скаржник, висновок щодо застосування норми права, тоді як аналіз того, чи є висновок саме висновком щодо застосування норми права, можна визначити за такими критеріями: 1) висновок щодо застосування норми права повинен містити посилання на конкретну норму (норми) матеріального або процесуального права; 2) такий висновок повинен не буквально повторювати норму права, а розширювати чи тлумачити її зміст, або усувати законодавчу прогалину; 3) висновок повинен бути абстрактним та універсальним, тобто застосовним до інших випадків у подібних правовідносинах; 4) висновок щодо застосування норми права необхідно відрізняти від правової оцінки суду (постанова об\`єднаної палати від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23).

**8.31. **Також, відповідно до статті 315 ГПК України постанова суду касаційної інстанції складається із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. У мотивувальній частині зазначаються: а) мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу; б) доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції; в) висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд; г) дії, що їх повинні виконати суд першої та (або) апеляційної інстанції у разі скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд.

**8.32. **Згідно із частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

**8.33. **Отже, наведені норми права розрізняють висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд, та висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У свою чергу норми ГПК України не поділяють висновків Верховного Суду щодо застосування норм права на ті, що викладені у постановах, якими справу направлено на новий розгляд, та ті, що викладені у постановах, якими завершений розгляд справи. Подібний підхід також відсутній у судовій практиці. Кожна постанова Верховного Суду в силу частини третьої статті 317 ГПК України є остаточною і оскарженню не підлягає, а якщо в ній викладені висновки щодо застосування норми права, то такі висновки підлягають врахуванню іншими судами при вирішенні подібних спорів. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/22858/17.

**8.34.** З огляду на викладене, формуючи правовий висновок у цій справі, Об\`єднана палата зазначає, що абзац перший пункту 11.4 Порядку № 641 (у редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178) визначає тривалість строку та подію, з якою пов\`язано його початок, - оприлюднення рішення Регулятора. При цьому обчислення початку перебігу такого строку необхідно здійснювати в порядку, передбаченому частиною першою статті 253 ЦК України, тобто з наступного дня після оприлюднення рішення Регулятора.

**Щодо відступу від висновку щодо застосування норми права**

****

**8.35.** Частина друга статті 302 ГПК України передбачає, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об\`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об\`єднаної палати.

**8.36.** Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, об\`єднана палата може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм.

**8.37.** Отже, зміст частини другої статті 302 ГПК України вказує, що має існувати необхідність відступу, така необхідність виникає з певних визначених об\`єктивних причин, і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані. До того ж відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини.

**8.38.** Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, тощо.

**8.39.** Такі висновки Велика Палата Верховного Суду висловила в ухвалах від 9 вересня 2020 року у справі № 452/926/16-ц, від 12 січня 2021 року у справі № 916/1315/18, від 2 березня 2021 року у справі № 922/3014/19, від 15 грудня 2021 року у справі № 914/3255/20 та інших.

**8.40.** У рішенні від 27 вересня 1990 року в справі "Коссі проти Сполученого Королівства" (Cossey v. the United Kingdom, заява № 10843/84, пункт 35) ЄСПЛ зазначив, що, хоча він формально не зв\`язаний своїми попередніми рішеннями, відступ від них може бути, наприклад, виправданий з метою забезпечення того, що тлумачення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 липня 1950 року (далі - Конвенція) відображає соціальні зміни та відповідає умовам сьогодення.

**8.41.** ЄСПЛ зауважив, що одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі "Парафія греко-католицької церкви міста Люпені проти Румунії" (Lupeni greek catholic parish and others v. Romania), заява № 76943/11).

**8.42.** Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують, оскільки завжди існуватиме потреба в з\`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі "Веренцов проти України", заява № 20372/11; рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2013 року у справі "Дель Ріо Прада проти Іспанії" (Del Rio Prada v. Spain), заява № 42750/09).

**8.43.** У рішенні від 18 січня 2001 року у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom, заява № 27238/95, пункт 70) ЄСПЛ також наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Оскільки Конвенція є передусім та в основному системою захисту прав людини, ЄСПЛ має стежити за змінами умов у державі-відповідачі та в інших договірних державах і реагувати, зокрема, на будь-який консенсус між ними як на досягнуті стандарти, до яких слід прагнути.

**8.44.** В інших справах ЄСПЛ також неодноразово зазначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише в разі необхідності та за обставин істотного і непереборного характеру (рішення від 31 липня 2008 року у справі «Проценко проти Росії», заява № 13151/04); відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення «помилки, що має фундаментальне значення для судової системи» (рішення від 23 липня 2009 року у справі «Сутяжник проти Росії», заява № 8269/02).

**8.45.** У рішенні від 7 липня 2011 року у справі "Сєрков проти України" (заява № 39766/05) ЄСПЛ наголосив на такому: коло застосування концепції передбачуваності значною мірою залежить від змісту відповідного документа, сфери призначення, кількості та статусу тих, до кого він застосовується; сам факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що вона не відповідає вимозі "передбачуваності" у контексті Конвенції; завдання здійснення правосуддя, що є повноваженням судів, полягає саме в розсіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ від 17 лютого 2004 року у справі "Горжелік та інші проти Польщі" (Gorzelik and Others v. Poland), заява № 44158/98); у цьому зв\`язку не можна недооцінювати завдання вищих судів у забезпеченні уніфікованого та єдиного застосування права (рішення від 24 березня 2009 року у справі "Тудор Тудор проти Румунії" (Tudor Tudor v. Romania), заява № 21911/03, та рішення від 02 листопада 2010 року у справі "Стефаніка та інші проти Румунії" (Stefanica and Others v. Romania), заява № 38155/02); неспроможність вищого суду впоратись із цим завданням може призвести до наслідків, несумісних, inter alia, з вимогами статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення від 1 грудня 2005 року у справі "Падурару проти Румунії" (Paduraru v. Romania), заява № 63252/00).

**8.46.** У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що, визнаючи повноваження судді тлумачити закон, слід пам\`ятати також і про обов\`язок судді сприяти юридичній визначеності, яка гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи (пункт 47).

**8.47.** Розглядаючи питання відступу від правових позицій, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути: вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 5 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43, 44) і № 818/1688/16 (пункти 44, 45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44, 45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30 червня 2020 року у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (пункти 58, 59), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 41)).

**8.48.** Відповідні висновки щодо підстав відступу застосовні і для Об\`єднаної палати.

**8.49.** Скаржник зазначає про необхідність відступлення від правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.10.2025 у cправі № 910/12271/24, від 11.11.2025 у cправі № 910/15563/24 щодо застосування положень абз.1 п.11.4. Глави 11 Порядку.

**8.50. **У вказаних постановах, за твердженням скаржника, Верховний Суд виснував, що перебіг строку для здійснення гарантованим покупцем остаточного розрахунку за поставлену за «зеленим» тарифом електричну енергію розпочинається не з дня, наступного за днем оприлюднення постанови НКРЕКП, а з дня оприлюднення постанови Регулятора.

**8.51.** Формуючи вказаний висновок Суд у вказаних постановах покликався на узгодження такого висновку з позицією об\`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.

**8.52. **Разом з тим, у справі № 910/4439/23 Об\`єднана палата хоч і зазначила, що Гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора та що строк остаточного розрахунку сторони визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати, - затвердження вартості послуги НКРЕКП з посиланням на п.10.4 Порядку № 641, проте Об\`єднана палата не застосовувала положення статті 253 ЦК України, не встановлювала, який із днів (день оприлюднення чи наступний після нього день) є першим днем цього строку; не зіставляла два можливі способи його обчислення.

**8.53.** Окрім того, в цьому випадку відсутні підстави для відступлення від висновків об\`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, та у постанові Верховного Суду від 11.11.2025 у cправі № 910/15563/24, оскільки правовідносини у вказаних справах сформовані за іншого нормативно - правового регулювання, зокрема тому, що з огляду на зміст спірних правовідносин застосуванню підлягала інша редакція Порядку № 641.

**8.54.** Разом з тим, постанова об\`єднаної палати від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 не містить висновку щодо застосування статті 253 ЦК України при обчисленні строку остаточного розрахунку, тому підстав для відступу від неї немає. Наведене в ній формулювання про здійснення остаточного розрахунку «протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора» відтворює зміст пункту 10.4 Порядку № 641 і не визначає, чи включається день оприлюднення до цього строку.

**8.55.** При цьому, в контексті спірних правовідносин Об\`єднана палата зазначає, що положення пункту 11.4 Порядку № 641 (у редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178) визначають тривалість строку і подію, з якою пов\`язано його початок (оприлюднення рішення Регулятора), а також не містять правил обчислення строку, відмінних від передбачених положеннями частини першої статті 253 ЦК України.

**8.56.** Відтак, зваживши наявність/відсутність підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, Об\`єднана палата вважає за необхідне відступити від правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 07.10.2025 у справі № 910/12271/24, про те, що перебіг строку для здійснення гарантованим покупцем остаточного розрахунку за поставлену за «зеленим» тарифом електричну енергію розпочинається з дня оприлюднення постанови Регулятора, і формулює такий висновок: перебіг строку остаточного розрахунку, встановленого абзацом першим пункту 11.4 Порядку № 641 (у редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178), відповідно до частини першої статті 253 ЦК України починається з дня, наступного за днем оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги; день оприлюднення до цього строку не включається.

**8.57. **Обов\`язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об\`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто *з\`ясування всіх юридично значущих обставин* та наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв\`язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

**8.58.** Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об\`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів (з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв\`язок доказів у їх сукупності) - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. *Від повноти встановлення відповідних обставин* справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

**8.59.** Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та зазначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов\`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

**8.60.** Верховний Суд неодноразово наголошував, що *алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору*, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, з урахуванням підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об\`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).

**8.61.** Разом з тим, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування вказаних у цьому розділі постанови норм права та, зокрема, залишили поза увагою положення статті 253 ЦК України та статей 86, 236 ГПК України щодо обов\`язку стосовно повного і всебічного з\`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, зокрема, в контексті належного визначення початку перебігу строку проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію.

**8.62. **Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

**8.63.** З урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду та зазначених положень матеріального і процесуального законодавства Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги про порушення окреслених норм права судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень є частково обґрунтованими з означених у цій постанові міркувань.

**8.64.** З огляду на те що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зазначені у цій постанові, та порушили норми процесуального права (статті 86, 236 ГПК України), що мало своїм наслідком невстановлення обставин, на підставі наданих сторонами доказів, що є визначальними, вагомими, ключовими і першочерговим у цій справі у вирішенні цього спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

**8.65.** Щодо доводів скаржника про необхідність відступлення від правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.08.2025 у справі № 910/6904/24, від 23.09.2025 у справі № 910/7880/24, щодо порядку реалізації права гарантованого покупця на зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на підставі постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, Об\`єднана палата зазначає наступне.

**8.66.** У вказаних постановах Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що права відповідача зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення не звільняють відповідача від обов\`язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за договорами, крім того, матеріали справи не містять доказів реалізації зазначеного відповідачем права.

**8.67.** Водночас Об\`єднана палата не вважає, а скаржником не доведено, що відповідні висновки, викладені у постановах від 14.08.2025 у справі № 910/6904/24, від 23.09.2025 у справі № 910/7880/24, є помилковими, неефективними чи застосований у рішеннях підхід очевидно застарів внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

**8.68.** У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що доказів припинення зобов\`язань з оплати електричної енергії, відпущеної у січні та травні 2024 року, зарахуванням зустрічних однорідних вимог або іншого оформлення зменшення рівня розрахунків відповідач не надав. Постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 надає гарантованому покупцю право зменшити рівень розрахунків, реалізація якого потребує волевиявлення гарантованого покупця та відображення у розрахунках із продавцем; сама по собі наявність зустрічної заборгованості продавця грошового зобов\`язання гарантованого покупця не припиняє (стаття 598 ЦК України). Отже, висновки судів щодо стягнення основного боргу узгоджуються з наведеними постановами Верховного Суду, а доводи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження.

**8.69.** Відтак, з огляду на невідповідність доводів скаржника в цій частині визначеним загальним критеріям для відступу від висновків Верховного Суду (пункти 8.37. - 8.48. цієї постанови Об\`єднаної палати), зазначена заявником в касаційній скарзі підстава щодо необхідності для відступу від правових позицій Верховного Суду в постановах від 14.08.2025 у справі № 910/6904/24, від 23.09.2025 у справі № 910/7880/24 не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

**8.70. **Щодо доводів скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування абз.2 п.11.4. Глави 11 Порядку № 641 в редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.01.2024 № 178, згідно з яким при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема, враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, Об\`єднана палата зазначає наступне.

**8.71. **Так у постанові Об\`єднаної палати від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 викладено правовий висновок про те, що для визначення строку *виконання грошового зобов\`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати* за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності / відсутності на рахунках ДП "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено Порядку № 641.

**8.72.** Також, у постановах Верховного Суду від 14.08.2025 у справі № 910/6904/24, від 23.09.2025 у справі № 910/7880/24, від висновків у яких просив відступити скаржник, зазначено про те, що права відповідача зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення *не звільняють відповідача від обов\`язку здійснити повну оплату* придбаної електричної енергії за договорами, крім того, матеріали справи не містять доказів реалізації зазначеного відповідачем права.

**8.73.** З наведеного вбачається, що Верховним Судом вже викладалися висновки щодо обов\`язку гарантованого покупця *здійснити повну оплату* придбаної електричної енергії за "зеленим" тарифом на виконання відповідних договорів.

**8.74.** Разом з тим, Об\`єднана палата зазначає, що абзац другий пункту 11.4 Порядку № 641 визначає складові розрахунку суми остаточного місячного платежу (врахування авансових платежів і коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП), але не встановлює, що строк виконання грошового зобов\`язання гарантованого покупця перед продавцем за «зеленим» тарифом настає лише після отримання коштів від ОСП або що розмір цього зобов\`язання зменшується пропорційно заборгованості ОСП. Строк остаточного розрахунку визначений абзацом першим пункту 11.4 Порядку № 641 і пов\`язаний з оприлюдненням рішення Регулятора, а не з надходженням коштів від ОСП.

**8.75.** Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов\`язків контрагентом боржника та відсутність у боржника необхідних коштів. Отже, неналежне виконання ОСП зобов\`язань перед гарантованим покупцем за договором про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел не звільняє гарантованого покупця від обов\`язку оплатити придбану електричну енергію у повному обсязі та у встановлений строк. Такий підхід узгоджується з наведеними вище висновками Верховного Суду.

**8.76.** Суди попередніх інстанцій застосували абзац другий пункту 11.4 Порядку № 641 відповідно до наведеного висновку, тому підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася.

**8.77.** Щодо іншої заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України Об\`єднана палата зазначає, що вказані доводи скаржника за своєю суттю стосуються оцінки обставин застосування судами положень Порядку № 641 щодо строку визначеного цим порядком для здійснення розрахунків та порядку визначення початку перебігу цього строку.

**8.78.** Водночас власну оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій вказаних положень Порядку № 641 Об\`єднана палата надала під час розгляду доводів скаржника щодо необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.10.2025 у cправі № 910/12271/24.

**8.79.** Об\`єднана палата, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та у справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

**9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги**

****

**9.1.** Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.

**9.2.** Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило, з огляду на доводи та докази, надані учасниками справи, встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції передбаченими статтю 300 ГПК України.

**9.3.** Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

**9.4.** В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

**9.5.** Ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

**9.6.** Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

**10. Судові витрати**

****

**10.1. **Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує судові рішення та передає справу на новий до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

**УХВАЛИВ:**

****

**1.** Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (правонаступник Державного підприємства "Гарантований покупець") задовольнити частково.

**2.** Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 910/11540/25 скасувати.

**3. **Справу № 910/11540/25 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

**Головуючий суддя І. Бенедисюк**

****

**Судді О. Васьковський**

****

**Ю. Власов**

****

**Г. Вронська**

****

**В. Зуєв**

****

**О. Кібенко**

****

**Л. Рогач**

****

**Ю. Чумак**

****