ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 жовтня 2026 року у справі № 676/3341/20 (провадження № 13-90кс25) у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 20 лютого 2024 року.
Короткий зміст судових рішень
1. Вироком від 10 квітня 2023 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області визнав невинуватою і виправдав ОСОБА_3 за частиною другою статті 276 Кримінального кодексу України (далі - КК) у зв`язку з недоведеністю її вини у вчиненні цього кримінального правопорушення.
2. Ухвалою від 20 лютого 2024 року Хмельницький апеляційний суд апеляційну скаргу прокурора частково задовольнив. Вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2023 року скасував і на підставі пункту 5 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) закрив кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 у зв`язку з її смертю.
Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
3. Постановою від 28 жовтня 2026 року Велика Палата Верховного Суду касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , задовольнила. Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 20 лютого 2024 року щодо ОСОБА_3 скасувала і призначила новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції.
4. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що продовження кримінального провадження з метою, відмінною від реабілітації померлого, після смерті обвинуваченого не передбачене чинним КПК і суперечить статті 6 Конвенції.
5. Беручи до уваги, що законодавець прямо і недвозначно визначив, що скасуванню в разі наявності підстав для закриття кримінального провадження підлягає лише обвинувальний вирок, Велика Палата Верховного Судудійшла висновку, що в разі смерті особи, стосовно якої оскаржено виправдувальний вирок, крім випадку, якщо такий вирок було оскаржено стороною захисту в частині мотивів і підстав виправдання та близькі родичі або члени сім?ї померлого наполягають на продовженні розгляду цієї апеляційної скарги, апеляційний розгляд не може бути продовжений, а виправдувальний вирок не може бути скасований (оскільки скасування виправдувального вироку суперечило б меті реабілітації обвинуваченого).
6.Як зазначено у постанові, з огляду на те, що закриття кримінального провадження в цілому за наявності нескасованого виправдувального вироку також неможливе, подальше кримінальне провадження на стадії апеляційного перегляду має бути припинене шляхом постановлення судом ухвали про закриття апеляційного провадження на підставі статті 8, частини шостої статті 9, пункту 5 частини першої статті 284 КПК.
7. Вирішуючи порушену колегією суддів виключну правову проблему, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за таких обставин належним процесуальним рішенням є закриття апеляційного провадження без скасування виправдувального вироку, крім випадку, якщо цей вирок оскаржено стороною захисту в частині мотивів і підстав виправдання та близькі родичі або члени сім?ї померлого наполягають на продовженні розгляду цієї апеляційної скарги.
8. Велика Палата Верховного Судувстановила, що апеляційний суд у судовому засіданні, вирішуючи питання про можливість подальшого розгляду справи після смерті обвинуваченої, пов`язав його продовження з можливістю «повної реабілітації» померлої. Захисник ОСОБА_4 із таким формулюванням суду погодився. Однак апеляційний суд залишив поза увагою, що захисник і донька померлої ОСОБА_5 не оскаржували виправдувального вироку й не порушували питання про зміну мотивів чи підстав виправдання. Вони заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити цей вирок без змін. За цих обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_3 вже було виправдано, а сторона захисту з таким рішенням погоджувалася, більшість суддів Великої Палати дійшла висновку, що потреби продовжувати провадження для її реабілітації не було.
9. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Судузазначила, що апеляційний суд безпідставно здійснив перегляд виправдувального вироку за скаргою прокурора, спрямованою на його скасування і визнання померлої винуватою.
10.У постанові Велика Палата Верховного Судузробила висновок щодо застосування норм права (статті 8, частини шостої статті 9, пункту 5 частини першої статті 284, статті 417 КПК):
«У разі смерті обвинуваченого, стосовно якого в апеляційному порядку оскаржено виправдувальний вирок, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження (якщо вирок ухвалено і оскаржено стосовно кількох осіб - закриває апеляційне провадження в частині оскарження вироку стосовно померлого) на підставі статті 8, частини шостої статті 9, пункту 5 частини першої статті 284, статті 417 КПК, крім випадку, якщо цей вирок оскаржено стороною захисту в частині мотивів і підстав виправдання та близькі родичі або члени сім?ї померлого наполягають на продовженні розгляду цієї апеляційної скарги».
Суть незгоди з висновками більшості суддів Великої Палати Верховного Суду
11.Відповідно до частини третьої статті 375 КПК висловлюємо окрему думку щодо мотивів і висновків постанови Великої Палати Верховного Суду в цій справі. Не погоджуємося з підходом, за яким у разі смерті особи після ухвалення щодо неї виправдувального вироку, але до завершення апеляційного розгляду, належно подана апеляційна скарга прокурора не може бути перевірена по суті, а апеляційне провадження належить закрити.
12.У постанові (зокрема, у пунктах 53-55 і 68) Велика Палата Верховного Суду вирішуючи порушену колегією суддів виключну правову проблему, доходить висновку, що у разі смерті обвинуваченого, стосовно якого в апеляційному порядку оскаржено виправдувальний вирок, належним процесуальним рішенням є закриття апеляційного провадження без скасування виправдувального вироку, крім випадку, якщо цей вирок оскаржено стороною захисту в частині мотивів і підстав виправдання та близькі родичі або члени сім?ї померлого наполягають на продовженні розгляду цієї апеляційної скарги.
Такий висновок більшості суддівВеликої Палати Верховного Суду є по суті відступом від висновку об`єднаної палати, викладеного в постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 710/466/16-к (провадження № 51-6068кмо21).
13.Наша незгода стосується передусім загального висновку про неможливість апеляційного перегляду та застосування цього висновку як самодостатньої підстави для скасування ухвали Хмельницького апеляційного суду від 20 лютого 2024 року. При цьому обов`язок розглянути апеляційну скаргу по суті на предмет законності та обґрунтованості виправдувального вироку суду першої інстанції не можна ототожнювати з кримінальним переслідуванням померлої особи.
14. За нашим переконанням, після смерті обвинуваченої ОСОБА_3 апеляційний суд не тільки мав право, а й був зобов`язаний перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, визначити, чи відповідає виправдувальний вирок вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, надати мотивовані відповіді на істотні доводи сторін і відповідно до висновку об`єднаної палати в постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 710/466/16-к (провадження
№ 51-6068кмо21) постановити судове рішення, передбачене одним із пунктів 1, 2, 5 або 6 статті 407 КПК з урахуванням вимог статей 284 і 417 КПК. Сама смерть обвинуваченої не перетворювала подану прокурором апеляційну скаргу на таку, що втратила предмет перегляду.
Право на апеляційний перегляд і предмет перевірки виправдувального вироку
15.Згідно зі статтею 24 КПК кожному гарантується право на перегляд судового рішення, що стосується його прав, свобод чи інтересів, судом вищого рівня у порядку, передбаченому цим Кодексом. Право прокурора на апеляційне оскарження у визначених законом межах передбачене статтями 393, 394 КПК. Частина перша статті 404 КПК покладає на апеляційний суд обов`язок перегляду рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а статті 370 і 419 КПК - обов`язок належно мотивувати результати такої перевірки.
16.Виправдувальний вирок, на який у встановлений строк подано апеляційну скаргу, не набуває остаточної сили лише внаслідок його проголошення. За змістом статті 532 КПК питання набрання ним законної сили пов`язане із завершенням апеляційного розгляду. Тому в ситуації, коли апеляцію прокурора подано та прийнято до розгляду, процесуально неправильним є вихідне припущення, що виправдувальний вирок уже став остаточним актом реабілітації, а тому не підлягає жодній перевірці.
17.Право на апеляційне оскарження та обов`язок суду перевірити законність оскарженого рішення не є тотожними праву держави домогтися обвинувального вироку. Прокурор може наполягати на скасуванні виправдання, однак це не звільняє суд від перевірки заперечень захисту, оцінки належності та допустимості доказів і встановлення процесуальних меж можливого рішення. Результат такої перевірки наперед не визначений: суд може відхилити доводи прокурора і залишити виправдувальний вирок без змін.
18.Позбавлення суду апеляційної інстанції можливості розглянути апеляційну скаргу по суті тільки через смерть обвинуваченої створює фактичний виняток із установленого законом порядку апеляційного перегляду. Проте глава 31 КПК не містить норми, яка б визначала смерть особи, щодо якої оскаржено виправдувальний вирок, самостійною підставою закриття апеляційного провадження без перевірки апеляційної скарги. Таку підставу не слід конструювати за аналогією всупереч спеціально встановленій законом системі рішень апеляційного суду.
19. Висновок про протилежне фактично надає виправдувальному вироку суду першої інстанції імунітет від перегляду незалежно від наявності істотних процесуальних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. При цьому принцип правової визначеності охороняє лише остаточні рішення, але жодним чином не вимагає визнання остаточним судового рішення, яке оскаржується в установленому законом порядку, без проведення відповідної перевірки за встановленою процедурою.
Системне застосування статей 284, 407, 417 і 419 КПК
20.Пункт 5 частини першої статті 284 КПК передбачає закриття кримінального провадження у зв`язку зі смертю підозрюваного чи обвинуваченого, крім випадків необхідності провадження для реабілітації померлого. Ця норма встановлює підставу й мету завершення кримінального переслідування, але не містить припису, за яким суд апеляційної інстанції зобов`язаний припинити перевірку належно оскарженого виправдувального вироку, не розглянувши доводів апеляційної скарги.
21.Законодавець прямо розрізняє закриття кримінального провадження і закриття апеляційного провадження. Останнє є спеціальним процесуальним рішенням, підстави якого не можуть довільно поширюватися. За відсутності прямої законодавчої вказівки на обов`язковість закриття апеляційного провадження через смерть виправданої особи немає достатньої підстави для виведення такої процедури лише з частини шостої статті 9 КПК.
22.Пункт 5 частини першої статті 407 КПК передбачає можливість скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження. Використане тут поняття «вирок» не обмежене тільки обвинувальним вироком. Водночас стаття 417 КПК визначає спеціальний порядок дій щодо обвинувального вироку чи ухвали за наявності обставин, передбачених статтею 284 КПК. Саме по собі те, що стаття 417 прямо називає обвинувальний вирок, не означає заборони перевірити виправдувальний вирок і застосувати пункт 5 частини першої статті 407 КПК за наявності підстав для його скасування.
23.Інакше кажучи, зміст статті 417 КПК не може тлумачитися ізольовано від статей 407, 409-413, 419 і 421 КПК. Законність виправдувального вироку спочатку підлягає перевірці в межах апеляційної скарги; лише потім визначається законний процесуальний наслідок цієї перевірки. Смерть обвинуваченої не може бути ані презумпцією незаконності виправдання, ані презумпцією його незаперечної правильності.
24.За умови, що апеляційний суд визнає виправдувальний вирок законним та обґрунтованим, наслідком може бути залишення цього вироку без змін. Якщо ж установлено передбачені законом підстави для його скасування, суд вирішує питання про допустиме рішення за статтею 407 КПК з урахуванням статті 284 КПК. За жодного варіанта апеляційний суд не вправі ухвалювати обвинувальний вирок стосовно померлого або надавати ухвалі про закриття кримінального провадження значення такого вироку.
25. Передбачені частиною десятою статті 284 КПК гарантії близьких родичів, членів сім`ї та захисника мають бути дотримані під час вирішення питання про закриття кримінального провадження. Проте процесуальна можливість близьких родичів порушити питання реабілітації не є джерелом права прокурора на апеляцію і не обмежує встановленого законом предмета вже відкритого апеляційного провадження лише випадками, коли захист сам оскаржив підстави виправдання.
Відсутність підстав для відступу від правового висновку об`єднаної палати
26.У постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 710/466/16-к (провадження № 51-6068кмо21) об`єднана палата безпосередньо вирішила ту саму правову проблему: якими мають бути дії апеляційного суду після встановлення під час апеляційного розгляду факту смерті обвинуваченого, щодо якого ухвалено виправдувальний вирок і на цей вирок подано апеляційну скаргу.
27.Об`єднана палата виходила з того, що суд апеляційної інстанції має продовжити апеляційний розгляд за участю захисника, перевірити доводи апеляційної скарги за правилами статей 370, 404, 419 КПК і постановити ухвалу, передбачену одним із пунктів 1, 2, 5 або 6 ст. 407 КПК, з урахуванням вимог статей 284, 417 КПК. Таким чином, питання права на апеляційну перевірку мотивів і підстав виправдання у зв`язку зі смертю обвинуваченого вже отримало пряму та предметну відповідь Верховного Суду.
28.У згаданій справі об`єднана палата не погодилася саме з припиненням судового провадження без перевірки апеляції прокурора. Вона наголосила, що судове рішення має містити обґрунтовану відповідь на заявлені апеляційні доводи, а не замінювати їх розгляд констатацією факту смерті. Тому прийнятий більшістю суддів Великої Палати Верховного Суду висновок про обов`язкове закриття апеляційного провадження за відсутності скарги сторони захисту заперечує сутність попереднього висновку об`єднаної палати.
29.Не вбачаємо й суперечності між висновками об`єднаної палати, що містяться у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 710/466/16-к (провадження
№ 51-6068кмо21) і постанові від 16 січня 2019 року у справі № 761/33482/16-к (провадження № 51-4744кмо18). В останній ішлося про смерть засудженої особи та подальшу долю відкритого за її скаргою касаційного провадження з урахуванням спеціальних меж касаційного перегляду. Натомість у справі № 710/466/16-к смерть обвинуваченого настала після ухвалення виправдувального вироку, цей вирок оскаржив прокурор, а апеляційний суд був наділений іншими повноваженнями й обсягом перевірки.
30.Відмінність процесуального статусу особи, суб`єкта оскарження, змісту вимог і меж перегляду виключає механічне перенесення правила, сформульованого для касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого, на апеляційну скаргу прокурора на виправдувальний вирок. Отже, обидва правові висновки об`єднаної палати можуть застосовуватися узгоджено, без необхідності відступу від будь-якого з них.
31. Відступ від правового висновку має бути спрямований на усунення доведених недоліків попереднього тлумачення, а не на заміну його іншим підходом лише через оцінку доцільності результату. Наявність обґрунтованих застережень стосовно посмертного проголошення особи винуватою не доводить, що сам розгляд апеляційної скарги є незаконним. Належна відповідь на такі застереження - суворе дотримання презумпції невинуватості під час апеляційної перевірки, а не відмова від перевірки.
Презумпція невинуватості як змістовна межа апеляційного перегляду
32.Стаття 62 Конституції України та стаття 17 КПК закріплюють презумпцію невинуватості: винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення може бути встановлена лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Судове рішення, яким закрито кримінальне провадження у зв`язку зі смертю обвинуваченої, не є і не може вважатися таким вироком. Після смерті особи кримінальне покарання неможливе, а публічна влада не набуває права проголошувати її винуватою в інший процесуальний спосіб.
33.У Рішенні Конституційного Суду України від 08 червня 2022 року № 3-р(ІІ)/2022 (підпункт 2.3 пункту 2 мотивувальної частини) наголошено, що презумпція невинуватості діє на всіх стадіях кримінального провадження та після його закриття; особу, щодо якої провадження закрито, органи публічної влади повинні сприймати як таку, чию кримінальну винуватість не встановлено обвинувальним вироком, не допускаючи її публічного осуду чи підриву репутації. Ця правова позиція має значення не лише для резолютивної, а й для мотивувальної частини судового рішення.
34.Європейський суд з прав людини у рішенні від 27 серпня 2019 року в справі «Magnitskiy and Others v. Russia» (заяви № 32631/09 та № 53799/12, §§ 280-284) визнав несумісним зі статтею 6 Конвенції посмертний розгляд, який призвів до засудження особи, а також наголосив, що судова перевірка не повинна створювати ризик посмертного встановлення винуватості особи, щодо якої за життя такого висновку не зроблено. Звідси не випливає автоматична заборона апеляційної перевірки виправдувального вироку, проте випливає чітка заборона перетворювати таку перевірку на замінник обвинувального вироку.
35.Правові підходи ЄСПЛ і Конституційного Суду України допускають узгоджене розв`язання цієї справи: апеляційна скарга прокурора підлягає розгляду по суті, однак предметом такого розгляду є законність, обґрунтованість і вмотивованість виправдувального вироку, а не нове самостійне вирішення питання про персональну кримінальну винуватість померлої особи. При встановленні недоліків виправдувального вироку суд може вказати, які саме процесуальні правила порушено, які докази не оцінено, які мотиви є суперечливими або недостатніми, проте не може висловлювати власного категоричного висновку про вчинення особою злочину.
36.Різниця між двома видами мотивування принципова. Твердження «суд першої інстанції не навів достатніх мотивів для відхилення висновку експерта» є оцінкою судового рішення та допустимою відповіддю на довід скарги. Натомість формула «обвинувачена вчинила злочин, а її винуватість доведена поза розумним сумнівом» є позитивним констатуванням винуватості, на яке ухвала про закриття кримінального провадження не уповноважує. Такі висловлювання не стають допустимими від того, що їх розміщено у мотивувальній, а не резолютивній частині.
37.Зміст постанови об`єднаної палати від 04 вересня 2023 року у справі № 710/466/16-к (провадження № 51-6068кмо21) полягає в обов`язку забезпечити повноцінний апеляційний перегляд і вичерпно відповісти на доводи апеляційних скарг. Цей висновок не містить дозволу проголошувати в ухвалі винуватість померлого; отже, його застосування необхідно конкретизувати через конституційні та конвенційні межі допустимого мотивування. Доповнення до висновку об`єднаної палати в цьому аспекті не потребує відступу від самого висновку.
38. Зазначене має підтвердження і в подальшій практиці Касаційного кримінального суду. У постанові від 28 жовтня 2024 року у справі № 369/4157/22 (провадження № 51-3086км24) наголошено на неприпустимості посилань у судових рішеннях на особу, щодо якої кримінальне провадження закрито у зв`язку з її смертю, в контексті вчинення нею кримінального правопорушення. Навіть такі посилання можуть створити неприпустиме враження про винуватість померлої особи; тим більше недопустимі прямі судові констатації її винуватості в ухвалі, якою закінчується провадження щодо неї.
Застосування запропонованого розмежування до мотивів оскаржуваної ухвали
39.Вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2023 року ОСОБА_3 виправдано за частиною другою статті 276 КК. Прокурор оскаржив цей вирок, пославшись, серед іншого, на недоліки оцінки допустимості доказів, суперечності мотивів та неправильне застосування закону. Після смерті ОСОБА_3 , що настала до апеляційного розгляду, Хмельницький апеляційний суд 20 лютого 2024 року частково задовольнив апеляційну скаргу, скасував виправдувальний вирок і закрив кримінальне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 284 КПК.
40.Апеляційний суд не відмовився від перевірки апеляційної скарги прокурора по суті: вислухав учасників провадження, зокрема захисника та доньку померлої, дослідив матеріали, оцінив мотиви місцевого суду щодо протоколів оглядів, повноважень слідчих, слідчих дій, експертних висновків № 4211, № 2998, № 2999, документального обґрунтування шкоди та інших доказів. Це відповідає процедурному обов`язку, визначеному у постанові об`єднаної палати від 04 вересня 2023 року у справі № 710/466/16-к (провадження № 51-6068кмо21). Отже, сам факт здійснення апеляційного перегляду після смерті обвинуваченої не може слугувати підставою для скасування ухвали.
41.Проте в мотивувальній частині ухвали апеляційний суд вийшов за межі перевірки законності й обґрунтованості виправдувального вироку. Так, у частині, що починається словами «Колегія суддів уважає, що винуватість ОСОБА_11 підтверджена сукупністю…», він не лише визнає необґрунтованими висновки місцевого суду, а й від власного імені робить висновок, що ОСОБА_11 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 276 КК. Далі в тексті ухвали такий висновок повторено як установлену судом обставину.
42.Іншими безпосередніми формулами посмертного визнання винуватості є речення: «За таких обставин, ОСОБА_11 вчинила кримінальне правопорушення…»; «Такі показання ОСОБА_11 … повністю спростовуються, а винуватість доводиться такими доказами»; «Винуватість ОСОБА_11 також підтверджується показаннями таких свідків»; «Зазначені докази у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_19…». В останньому вислові наявна й відмінність у позначенні особи, що, однак, не змінює змісту та характеру висновку, зробленого в контексті обвинувачення ОСОБА_3 .
43.Наприкінці мотивувальної частини ухвали апеляційний суд зазначив, що «факт здійснення нею порушення працівником залізничного транспорту правил безпеки руху транспорту… підтверджується сукупністю доказів», а також що досліджені докази «у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_11». За змістом це не відповіді на доводи апеляційної скарги прокурора або виклад позицій учасників судового провадження, а власні позитивні висновки апеляційного суду про елементи інкримінованого складу кримінального правопорушення та персональну винуватість померлої.
44.Такий самий зміст у контексті самостійного встановлення апеляційним судом обставин обвинувачення має наведений у мотивувальній частині ухвали категоричний висновок про порушення ОСОБА_3 конкретних правил безпеки руху транспорту як установлену подію та перебування цих порушень у прямому причинному зв`язку з наслідками. Ці положення потребують вилучення або зміни як опису позиції сторони обвинувачення та доводів, які мали бути оцінені судом першої інстанції; у вигляді власних судових висновків про кримінально каране діяння вони виходять за допустимі межі ухвали про закриття кримінального провадження.
45.Ключовим при цьому є не використання певного слова, а об`єктивний зміст висловлювання в контексті всього судового рішення. Суд може цитувати формулювання обвинувального акту, позицію прокурора чи викладати попередню історію справи; таке цитування саме собою не означає порушення презумпції невинуватості, якщо воно чітко відповідає джерелу. Порушення виникає тоді, коли апеляційний суд у провадженні щодо померлої від власного імені проголошує доведеними кримінально каране діяння, його вчинення конкретною особою, причинний зв`язок і винуватість за відсутності обвинувального вироку.
46. Ухвалення рішення про скасування виправдувального вироку і закриття кримінального провадження не виправдовує такого способу мотивування. Ухвала про закриття кримінального провадження з нереабілітуючої підстави не замінює обвинувального вироку, а факт скасування виправдувального вироку не перетворюється на позитивне визнання винуватості. Інакше апеляційний суд фактично надав би померлій статус винуватої особи без дотримання процесуальної форми, яка є єдиною конституційно допустимою для такого висновку.
Чому необхідна саме зміна ухвали, а не закриття апеляційного провадження
47.Порушення презумпції невинуватості в мотивувальній частині апеляційної ухвали має самостійне процесуальне значення. Воно здатне завдати шкоди честі та репутації померлої та правомірним інтересам її близьких родичів незалежно від того, що формальним результатом апеляційного розгляду стало закриття кримінального провадження. Такий недолік не можна залишати без належного способу судового виправлення лише тому, що його не повторено в резолютивній частині ухвали.
48.За пунктом 4 частини першої статті 436 КПК суд касаційної інстанції має повноваження змінити судове рішення. Пункт 1 частини першої статті 438 цього Кодексу передбачає істотне порушення вимог кримінального процесуального закону як підставу для його зміни, а стаття 412 КПК встановлює критерій істотності такого порушення. Висновок про кримінальну винуватість, проголошений не обвинувальним вироком, а ухвалою про закриття кримінального провадження щодо померлої, суперечить статті 17 КПК та конституційним гарантіям і становить підставу для касаційного реагування.
49.У цій ситуації касаційний суд має розрізняти недолік самого мотивування і можливі самостійні недоліки процесуального результату. Усунення з мотивувальної частини положень, які встановлюють винуватість померлої, не вимагає переоцінювати докази, робити нові фактичні висновки чи повторно досліджувати обставини події. Йдеться про виправлення неприпустимого юридичного способу викладення мотивів, що відповідає межам касаційного перегляду за статтею 433 КПК.
50.Водночас виключення лише окремих слів без аналізу пов`язаного з ними тексту було б недостатнім. Мотивувальна частина повинна після зміни залишатися логічно цілісною і містити підстави для висновку щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості виправдувального вироку. Вилученню підлягають не виклад доказів і не відповіді на доводи скарги, а лише ті самостійні судові висновки, які перетворюють оцінку якості виправдувального вироку на посмертне ствердження винуватості.
51.Отже, на нашу думку, з ухвали суду апеляційної інстанції потрібно: по-перше, виключити категоричні твердження про доведеність винуватості та вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення; по-друге, уточнити фрагменти, де апеляційний суд від власного імені встановлює ознаки складу злочину, порушення спеціальних правил і причинний зв`язок як доведені; по-третє, зберегти мотиви перевірки висновків місцевого суду про допустимість доказів, повноту їх оцінки, достатність і несуперечливість мотивів виправдання, якщо ці мотиви є самостійними та не передбачають проголошення винуватості.
52.Таким чином, вважаємо, що необхідність перевірити належно подану апеляційну скаргу прокурора була законною, а порушення презумпції невинуватості в обраних висловлюваннях можна усунути шляхом зміни мотивувальної частини ухвали.
53.Також у касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 зазначив доводи про те, що апеляційний суд поклав в основу висновків неналежні та недопустимі докази, зокрема висновки експертів, що ґрунтуються на відомостях, отриманих із показань ОСОБА_3 у статусі свідка, не навів належного мотивування висновку про причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_3 та настанням події.
54.Зі змісту ухвали вбачається, що апеляційний суд навів мотиви, з яких не погодився з висновками місцевого суду про недопустимість протоколів огляду місця події від 27 травня 2017 року, виклав обґрунтування свого рішення про відповідність висновків експертів зібраним у справі доказам, встановлення розміру матеріальної шкоди, зазначив про відсутність інших процесуальних порушень, на які послався суд першої інстанції у вироку щодо ОСОБА_3 .
55. Водночас не можна погодитися й з доводами захисника про те, що апеляційний суд безпідставно повторно дослідив докази, оскільки в апеляційній скарзі прокурор заявив таке прохання відповідно до положень частини третьої статті 404 КПК і належно його обґрунтував.
56. Тому вважаємо, що касаційна скарга захисника ОСОБА_4 підлягала частковому задоволенню в частині його доводів про неприпустимість встановлення винуватості померлої, а в іншій частині його доводи, зокрема, про відсутність у суду апеляційної інстанції повноважень взагалі здійснювати перегляд слід було визнати безпідставними.
Уточнення (доповнення) правового висновку об`єднаної палати, викладеного у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 710/466/16-к (провадження
№ 51-6068кмо21)
57.Правовий висновок об`єднаної палати у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 710/466/16-к вирішує питання про обов`язковість апеляційного перегляду виправдувального вироку після смерті обвинуваченого. Проте для забезпечення однозначного застосування цього висновку необхідно конкретизувати межі змісту мотивувальної частини ухвали апеляційного суду, яка постановляється за результатами такого перегляду.
58.На нашу думку, до вже сформульованого висновку об`єднаної палати у постанові від 04 вересня 2023 року слід додати таке положення:
«У разі здійснення апеляційного перегляду виправдувального вироку щодо обвинуваченого, який помер до завершення апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції зобов`язаний розглянути доводи апеляційних скарг та навести в ухвалі мотиви щодо законності, обґрунтованості й умотивованості виправдувального вироку з дотриманням статей 370, 404, 419 КПК України. При цьому у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду не допускаються самостійні висновки про доведеність винуватості щодо померлої особи, про вчинення нею кримінального правопорушення або інші твердження, які за своїм змістом рівнозначні констатації кримінальної винуватості. Судове мотивування має обмежуватися оцінкою відповідності виправдувального вироку вимогам закону і відповідями на доводи сторін, а процесуальні наслідки перевірки визначаються статтями 284, 407 і 417 КПК України. Таке мотивування не може замінювати обвинувального вироку чи створювати враження посмертного засудження особи».
59.Це уточнення не змінює відповіді об`єднаної палати на питання, чи підлягає скарга прокурора розгляду. Воно конкретизує інше, раніше прямо не деталізоване питання: що саме вправі встановити суд апеляційної інстанції та в яких словесних і юридичних межах він може мотивувати рішення. Між обов`язком надати відповідь на доводи прокурора і забороною констатувати винуватість померлої немає суперечності: перший стосується предмета апеляційного контролю, друга - допустимого змісту результату цього контролю.
60. Для правозастосування таке роз`яснення має загальне значення. Воно дозволяє уникнути як автоматичного закриття апеляційного провадження без перевірки скарг, так і формування в ухвалі про закриття кримінального провадження фактичного обвинувального вироку. Водночас близькі родичі та захисник померлого одержують процесуальну гарантію того, що правова оцінка виправдувального вироку не призведе до публічного посмертного проголошення вини.
Підсумкові висновки та запропонований результат касаційного перегляду
61.Враховуючи все вищенаведене, загальний висновок окремої думки полягає в тому, що законність процедури апеляційного перегляду виправдувального вироку після смерті обвинуваченої та законність способу його мотивування є різними питаннями. Перше належить вирішувати відповідно до правозастосовного висновку об`єднаної палати у справі № 710/466/16-к (провадження № 51-6068кмо21) без відступу від нього; друге - на засадах презумпції невинуватості шляхом виключення з ухвали неприпустимих тверджень про винуватість померлої.
62.Тому не можемо погодитися з постановою Великою Палати Верховного Суду в частині фактичного відступу від правозастосовного висновку об`єднаної палати, викладеного у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 710/466/16-к (провадження № 51-6068кмо21), та встановлення обов`язку закривати апеляційне провадження без розгляду апеляційної скарги прокурора. У цій справі апеляційна скарга підлягала перевірці по суті, а не припиненню з формального мотиву смерті обвинуваченої.
63.Разом із тим не погоджуємося і з можливістю залишення оскарженої ухвали без змін у повному обсязі. Її мотивувальна частина містить неодноразові власні висновки суду про кримінальну винуватість померлої, що є несумісним зі статтею 62 Конституції України, статтею 17 КПК та пунктом 2 статті 6 Конвенції. У відповідній частині доводи захисника щодо порушення презумпції невинуватості заслуговували на задоволення.
64.Тому вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду мала б прийняти таке рішення:
«Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , задовольнити частково. Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 20 лютого 2024 року щодо ОСОБА_3 змінити: виключити з її мотивувальної частини висновки суду апеляційної інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 та вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 276 КК України, а також пов`язані з ними твердження, що мають характер посмертного встановлення її кримінальної винуватості, а саме: абзаців, які починаються формулами «Колегія суддів уважає, що винуватість…», «За таких обставин, ОСОБА_11 вчинила…», «Такі показання ОСОБА_11…», «Винуватість ОСОБА_11 також підтверджується…», «Зазначені докази у своїй сукупності поза розумним сумнівом…», «Незважаючи на невизнання ОСОБА_11 своєї винуватості…» та абзацу, що завершується словами «…у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_11 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
В іншій частині ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 20 лютого 2024 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін».
Судді Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1
ОСОБА_2