ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 141424809

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 759/21440/23

провадження № 51-1524 км 26

Суддя Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_2 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 січня 2026 року щодо ОСОБА_3 ,

встановив:

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

З урахуванням того, що проведені необхідні підготовчі дії, наявні підстави для закінчення підготовки та призначення касаційного розгляду.

Керуючись ст. 430 ч. 3 КПК України, Суд

постановив:

Закінчити підготовку та призначити кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_2 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 січня 2026 року щодо ОСОБА_3 до розгляду у касаційному порядку Верховним Судом колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду на 14 годину 00 хвилин 02 березня 2027 року.

Про місце і час касаційного розгляду повідомити учасників кримінального провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:

ОСОБА_1

Ухвала № 138310941

Відкрити повний перегляд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ 11-кп/824/1541/2026 Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12022100080003351,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 року

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, громадянина України, з вищою освітою, директора Святошинського психоневрологічного інтернату, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано, оскільки не доведено, що кримінальні правопорушення вчинені ОСОБА_7 . Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання ОСОБА_7 після набрання вироком законної сили скасовано. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Органом досудового розслідування пред`явлено обвинувачення ОСОБА_7 у тому, що він, обіймаючи посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, які полягають у розпорядженні майном і коштами інтернату та керуванні роботою працівників інтернату, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України маючи статус службової особи, вчинив розтрату грошових коштів інтернату.

Так, у невстановлений досудовим слідством час та місці у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на розтрату бюджетних коштів шляхом підписання актів виконаних робіт із завищеними обсягами та вартості виконаних будівельних робіт та оплати їх за рахунок коштів місцевого бюджету.

19.10.2022 між Святошинським психоневрологічним інтернатом в особі директора ОСОБА_7 (далі - Замовник) та ТОВ «Атлант Євро-Буд» в особі директора ОСОБА_9 (далі - Виконавець) укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти №119/22.

За цим договором Виконавець зобов`язується виконати, згідно кошторисної документації роботи по капітальному ремонту, а Замовник - прийняти і оплатити ці роботи. Найменування робіт: Капітальний ремонт та облаштування укриття корпусу №1 Святошинського психоневрологічного інтернату за адресою: м. Київ, вул. Івана Крамського, 16.

Ціна цього договору становить 1 276 657 (один мільйон двісті сімдесят шість тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн. 26 коп., в тому числі ПДВ 20% - 212 776 грн. 21 коп. Вартість робіт за цим договором встановлюється у відповідності з динамічною Договірною ціною, Локальним кошторисом та зведеним кошторисом, які є невід`ємною частиною даного договору.

Замовник зобов`язаний забезпечити безперервне і своєчасне фінансування будівництва, а також забезпечити своєчасне проведення розрахунків з Виконавцем за роботи, виконані останнім.

Оплата робіт, вартість яких визначена цим договором, здійснюється відповідно до п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України на умовах відстрочки платежу до 7 банківських днів з дати підписання Акту приймання виконаних підрядних робіт по КБ- 2, КБ-3. У разі затримки бюджетного фінансування відшкодування здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення на відповідні цілі на свій реєстраційний рахунок.

Відповідно до цього договору Виконавець зобов`язаний гарантувати якість виконаних робіт та їх відповідність ДБН, діючих в Україні протягом одного року та усунути за свій рахунок брак та недоробки, виявлені протягом гарантійного строку на об`єкті з моменту його завершення та задачі, по роботах, які виконував Виконавець згідно цього договору, за виключенням випадків навмисного пошкодження об`єкту або порушення правил користування та інших обставин незалежних від Виконавця.

Однак, ОСОБА_7 , діючи на виконання свого злочинного умислу, маючи на меті розтрату грошових коштів, у період з 19.10.2023 по 22.12.2023, у невстановленому місці, в порушення умов Договору про закупівлю робіт за державні кошти №119/22 від 19.10.2023, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в умовах воєнного стану, достовірно знаючи, що обсяги і вартості виконаних будівельних робіт по об`єкту «Капітальний ремонт та облаштування укриття корпусу №1 Святошинського психоневрологічного інтернату за адресою: м. Київ, вул. Івана Крамського, 16», надані ТОВ «Атлант Євро-Буд» відповідно до даного договору завищені, підписав, скріпив печаткою та видав шляхом передачі Виконавцю акти приймання ремонтно-будівельних робіт форми №КБ-2в, а саме - акт №1 від 16.11.2022, акт №2 від 29.11.2022, акт №3 від 15.12.2022 та акт №4 від 21.12.2022.

При цьому з метою приховання своєї злочинної діяльності ОСОБА_7 , всупереч ч. 2 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, що було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 903, не залучив спеціалістів з технічного нагляду, завданням яких було б здійснення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт при проведенні будівельних робіт.

Сума збитків, що завдані директором Святошинського психоневрологічного інтернату ОСОБА_7 бюджету Святошинського психоневрологічного інтернату завищенням обсягів виконаних робіт, використаних матеріалів та обладнання згідно актів прийняття виконаних будівельних робіт КБ2в, а саме - акт №1 від 16.11.2022, акт №2 від 29.11.2022, акт №3 від 15.12.2022 та акт №4 від 21.12.2022, по Договору про закупівлю робіт за державні кошти №119/22 від 19.10.2023, укладеному між Святошинським психоневрологічним інтернатом в особі директора ОСОБА_7 та ТОВ «Атлант Євро-Буд» в особі директора ОСОБА_9 , підтверджуються в загальному розмірі 80 487 (вісімдесят тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 41 копійка.

Отже, ОСОБА_7 , зловживаючи своїм службовим становищем шляхом завищення обсягів виконаних робіт, використаних матеріалів та обладнання, діючи з корисливих мотивів в умовах воєнного стану, розтратив грошові кошти на суму 80 487 (вісімдесят тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 41 копійку.

Крім того, згідно визначення, що міститься у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію».

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді директора Святошинського психоневрологічного інтернату, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на службове підроблення, що полягало у підписанні і видачі завідомо неправдивих документів, перебуваючи в приміщенні свого службового кабінету, розташованого за адресою: м. Київ вул. Івана Крамського 16, вчинив службове підроблення, а саме - підписав неправдиві документи - акт приймання виконаних будівельних робіт - акт №1 від 16.11.2022, тим самим затвердив вказаний акт шляхом внесення в графи «Замовник» свого особистого підпису та поставлення на Акті відтиску круглої печатки «Святошинський психоневрологічний інтернат (код за ЄДРПОУ 03188777)». Достовірно знаючи про невідповідність дійсного об`єму робіт по об`єкту «Капітальний ремонт та облаштування укриття корпусу №1 Святошинського психоневрологічного інтернату за адресою: м. Київ, вул. Івана Крамського, 16», що полягло завищенні обсягів виконаних робіт, використаних матеріалів та обладнання, тим самим підтвердив прийняття невиконаних робіт, затвердивши дані, які не відповідають дійсності.

Крім того, згідно визначення, що міститься у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію».

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді директора Святошинського психоневрологічного інтернату, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на службове підроблення, що полягало у підписанні і видачі завідомо неправдивих документів, перебуваючи в приміщенні свого службового кабінету, розташованого за адресою: м. Київ вул. Івана Крамського 16, вчинив службове підроблення, а саме - підписав неправдиві документи - акт приймання виконаних будівельних робіт - акт №2 від 29.11.2022, тим самим затвердив вказаний акт шляхом внесення в графи «Замовник» свого особистого підпису та поставлення на акті відтиску круглої печатки «Святошинський психоневрологічний інтернат (код за ЄДРПОУ 03188777)». Достовірно знаючи про невідповідність дійсного об`єму робіт по об`єкту «Капітальний ремонт та облаштування укриття корпусу №1 Святошинського психоневрологічного інтернату за адресою: м. Київ, вул. Івана Крамського, 16», що полягло завищенні обсягів виконаних робіт, використаних матеріалів та обладнання, тим самим підтвердив прийняття невиконаних робіт, затвердивши дані, які не відповідають дійсності.

Крім того, згідно визначення, що міститься у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію».

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді директора Святошинського психоневрологічного інтернату, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на службове підроблення, що полягало у підписанні і видачі завідомо неправдивих документів, перебуваючи в приміщенні свого службового кабінету, розташованого за адресою: м. Київ вул. Івана Крамського 16, вчинив службове підроблення, а саме - підписав неправдиві документи - акт приймання виконаних будівельних робіт - акт №3 від 15.12.2022, тим самим затвердив вказаний акт шляхом внесення в графи «Замовник» свого особистого підпису та поставлення на акті відтиску круглої печатки «Святошинський психоневрологічний інтернат (код за ЄДРПОУ 03188777)». Достовірно знаючи про невідповідність дійсного об`єму робіт по об`єкту «Капітальний ремонт та облаштування укриття корпусу №1 Святошинського психоневрологічного інтернату за адресою: м. Київ, вул. Івана Крамського, 16», що полягло завищенні обсягів виконаних робіт, використаних матеріалів та обладнання, тим самим підтвердив прийняття невиконаних робіт, затвердивши дані, які не відповідають дійсності.

Крім того, згідно визначення, що міститься у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію».

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді директора Святошинського психоневрологічного інтернату, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на службове підроблення, що полягало у підписанні і видачі завідомо неправдивих документів, перебуваючи в приміщенні свого службового кабінету, розташованого за адресою: м. Київ вул. Івана Крамського 16, вчинив службове підроблення, а саме - підписав неправдиві документи - акт приймання виконаних будівельних робіт - акт №4 від 21.12.2022, тим самим затвердив вказаний акт шляхом внесення в графи «Замовник» свого особистого підпису та поставлення на акті відтиску круглої печатки «Святошинський психоневрологічний інтернат (код за ЄДРПОУ 03188777)». Достовірно знаючи про невідповідність дійсного об`єму робіт по об`єкту «Капітальний ремонт та облаштування укриття корпусу №1 Святошинського психоневрологічного інтернату за адресою: м. Київ, вул. Івана Крамського, 16», що полягло завищенні обсягів виконаних робіт, використаних матеріалів та обладнання, тим самим підтвердив прийняття невиконаних робіт, затвердивши дані, які не відповідають дійсності.

Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 4 ст. 191 КК та ч. 1 ст. 366 КК України як розтрата чужого майна, яке було ввірене особі, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану та затвердження і видача службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа, до якого внесені завідомо неправдиві відомості.

Не погодившись з вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 рокускасувати у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність. Просить ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, та призначити йому покарання: за ч. 1 ст. 366 КК України - у виді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю строком на 3 роки; за ч. 4 ст. 191 КК України - у виді позбавлення волі строком на 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю строком на 3 роки; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю строком на 3 роки.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що висновки суду першої інстанції про недоведеність вчинення ОСОБА_7 інкримінованих правопорушень не відповідають фактичним обставинам. На переконання апелянта ОСОБА_7 , обіймаючи посаду директора Святошинського психоневрологічного інтернату, мав злочинний умисел на вчинення ікримінованих йому дій. Висновок експерта ОСОБА_10 №СЕ-19/111-23/8004-БТ від 12.06.2023 за результатами проведення експертизи за клопотанням строни обвинувачення є належним доказом винуватості ОСОБА_7 у розтраті чужого майна, яке було ввірене особі, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становище, і судом першої інстанції безпідставно не взято даний висновок до уваги, а натомість безпідставно покладено в основу судового рішення висновок експерта ОСОБА_11 №48/09-2023 від 08.07.2024 за результатами проведення експертизи за клопотанням строни захисту. Наявні суперечності між двома висновками різних експертів не усунуто під час розгляду кримінального провадження шляхом призначення будівельно-технічної експертизи, а роз`яснення експертів, наданих у судовому засіданні суду першої інстанції, щодо висновків проведення ними експертиз не дають однозначної відповіді щодо об`єкту дослідження.

Заслухавши суддю-доповідача щодо змісту оскарженого вироку та доводів, викладених у апеляційній скарзі прокурора; вислухавши пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав; пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, які просили вирок суду першої інстанції залишити без зміни; повторно частково дослідивши докази у матеріалах кримінального провадження; провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого; вивчивши і перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апелянта, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Капо проти Бельгії» зауважив, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і вимагає, крім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння або пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах поданої прокурором апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції з достатньою повнотою, об`єктивно дослідив обставини кримінального провадження в межах пред`явленого обвинувачення та докази сторін. На підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні відомостей суд у чіткій відповідності до вимог п. 1 ч. 3 ст. 374, п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України обґрунтовано визнав невинуватим ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку з недоведеністю, що кримінальні правопорушення вчинені ОСОБА_7 .

Ретельно дослідивши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_7 висунуто обвинувачення за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, суд першої інстанції навів детальний аналіз усіх досліджених доказів, надав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.

Ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 , суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що стороною обвинувачення не доведено вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, дотримався принципів диспозитивності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості розглянув справу у повній відповідності загальним засадам кримінального судочинства, створив умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав та обов`язків; зробив висновки на підставі ретельно з`ясованих фактичних обставин, які підтверджуються дослідженими доказами у розумінні ст. 94 КПК України, докладно навів аналіз доказів, і мотиви, з яких суд взяв до уваги одні і відкинув інші.

Суд апеляційної інстанції, повторно дослідивши за клопотання сторони обвинувачення докази: рапорт оперуповноваженого ССП Святошинського УП ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_12 ; лист заступника начальника ОСОБА_13 та додакти до нього; доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій; лист Державної аудиторської служби України; протокол огляду місця події від 07.03.2023 року; протокол обшуку від 06.03.2023 року; документація, надана слідчому директором ТОВ «Атлант Євро-Буд»: корегувальний (нульовий) акт КБ-2в №5 виконаних робіт за договором № 119/22 від 19.10.2022, дефектний акт на додаткові роботи від 20.12.2022, акти №5, №6 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2022 року, розрахунок загальновиробничих витрат до акту КБ-2в № 5, акти на закриття прихованих робіт від 20.12.2022, підсумкова відомість ресурсів; протокол за результатами проведення НСРД від 12.04.2023 року; протокол за результатами проведення НСРД від 12.04.2023 року, - дійшов висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що вказані матеріали не свідчать про розтрату майна ОСОБА_7 . Святошинського психоневрологічного інтернату або про затвердження чи видачу звідомо неправдивого офіційного документа, до якого були би внесені завідомо направдиві відомості під час виконання договору, а лише підтверджують фактичне проведення певних будівельних робіт.

Також, судом першої інстанції визнано недопустими доказами протоколи результатів проведення НСРД у даному кримінальному провадженні, оскільки стороною обвинувачення не надано до суду першої інстанції ухвали Київського апеляційного суду, на підставі якої проводилися заходи НСРД.

Суд апеляційної інстанції за клопотанням прокурора долучив до матеріалів кримінального провадження ухвалу апеляційного суду, на підставі якої проводилося НСРД, та, повторно дослідивши протоколи результатів НСРД, колегія суддів дійшла висновку, що вказані докази, свідчать про проведення органом досудового розслідування оперативної роботи на встановлення протиправної поведінки ОСОБА_7 , однак об`єктивні дані, зафіксовані шляхом проведення НСРД не доводять вчинення ОСОБА_7 протиправних дій, які йому інкримінуються.

За своєю юридичною конструкцією склад кримінального правопорушення, передбачений ст. 191 КК України, є матеріальним, тобто обов`язковому встановленню та доведенню в судовому засіданні підлягають суспільно-небезпечні наслідки у вигляді матеріальних збитків чи майнової шкоди.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, суду першої інстанції надано два висновки експертів - висновок експерта ОСОБА_10 №СЕ-19/111-23/8004-БТ від 12.06.2023 (за клопотанням сторони обвинувачення під час досудового розслідування) за результатами проведення будівельно-технічної експертизи та висновок експерта ОСОБА_11 № 48/09-2023 від 08.04.2024 (за клопотанням сторони захисту під час розгляду справи у суді першої інстанції) за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Судом першої інстанції в основу виправдувального вироку обґрунтовано покладено висновок експерта ОСОБА_11 за результатами судової будівельно-технічної експертизи від 08.04.2024 № 48/09-2023 під час судового розгляду за клопотанням сторони захисту, згідно якого нова плитка була встановлена, шви на плитках могли затиратися після постійного вологого прибирання та інших факторів на об`єкт. З приводу встановлення керамічної плитки на підлозі - наявний акт розбирання плитки, робота була виконана за ознаками наявності керамічної плитки на підлозі. Ніяких сумнівів щодо того, що плитка могла бути старою, - у неї не виникало; підготовчі роботи проводилися, бо до цього поняття відноситься підготовка будівельного майданчику, наявність саме будівельних робіт зазначається в актах прихованих робіт, - позаяк він є належно мотивованим та науково обґрунтованим, а тому судом першої інстанції даний висновок обґрунтовано покладено в основу виправдувального вироку.

Водночас, суд першої інстанції висновок експерта ОСОБА_10 №СЕ-19/111-23/8004-БТ від 12.06.2023, згідно якого відсутні роботи з ремонту облицювання керамічних плиток на стінах та заміною плиток, а також відсутнє влаштування покриттів з лінолеуму та плінтусів дерев`яних, - який покладено стороною обвинувачення в основу обвинувачення, визнав таким, що є незрозумілим та непереконливим, принцип формування висновку є непрозорим, позаяк експертом не роз`яснено, які саме критерії та на підставі яких методик були ним закладені для визначення коефіцієнтів 1,5 та 1,49.

Експертне дослідження проведено на основі наданих слідчим не у повному обсязі документів. Експерт при дослідженні об`єкту застосовував лише візуальне обстеження, не застосовуючи метод руйнівного дослідження, що унеможливило у повному обсязі встановити фактичний обсяг виконаних робіт та використаних матеріалів, а тому судом першої інстанції відхилилено даний висновок експерта як доказ.

При цьому, судом першої інстанції допитано експертів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які роз`яснили за якими принципами та критеріями проводили дослідження. Зокрема, експерт ОСОБА_10 вказав, що при проведенні ним дослідження проведено лише візуальний огляд приміщень, після якого було зроблено висновок про те, що роботи не були виконані. Натомість, експерт ОСОБА_11 вказала, що при проведенні експертного дослідження застосовано було руйнівний метод дослідження для встановлення давності покриття фарби та хімічного дослідження із залученням експерта-хіміка для визначення терміну покриття, тобто самого факту виконання робіт.

Суд першої інстанції, суд з`ясував причини розбіжностей у висновках експертів та дійшов обґрунтованого висновку, суперечностей, які необхідно усувати шляхом комісійної експертизи, про призначення якої клопотав прокурор.

З урахуванням встановлених обставин та об`єктивних даних, судом першої інстанції встановлено, що висновок експерта ОСОБА_11 спростовує висновки експерта ОСОБА_10 .

Також, висновок експертаОСОБА_11 №48/09-2023 від 08.04.2024 набув вирішального значення для встановлення фактичних обставин у кримінальному провадженні, тому що експертне дослідження підтвердило факт виконаних робіт щодо фарбування вікон та дверей, який був рік тому на момент проведення експертизи.

Таким чином, результати експертизи, яким суд першої інстанції дав належну оцінку у розумінні ст. 94 КПК України, спростовують припущення про вчинення ОСОБА_7 дій, спрямованих на заволодіння грошовими коштами, а також заволодіння ними, та свідчать про їх цільове, економічно та документально обґрунтоване використання в межах цивільно-правових відносин.

Судом апеляційної інстанції також відмовлено прокурору у задоволенні клопотання про проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи.

Колегія суддів, відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про призначення комісійної судової будівельно-технічної експертизи, виходила з того, що, направляючи обвинувальний акт до суду, сторона обвинувачення тим самим визнала зібрані докази достатніми для доведення винуватості обвинувачених осіб.

При цьому, прокурор не навів тих підстав, які були би безумовними підставами для призначення комісійної судової будівельно-технічної експертизи.

На переконання колегії суддів, коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення,посилаючись на порушення, допущене під час провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході кримінального провадження. Для цього сторона, крім іншого, має продемонструвати, що під час кримінального провадження вона використала процесуальні можливості, надані кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення.

За таких обставин, у даному випадку, призначення комісійної судової будівельно-технічноїекспертизи під час апеляційного провадження з метою пошуку нових доказів обвинувачення фактично становить собою додаткове розслідування, що суперечить засадам кримінального процесу.

Також обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_7 як директору Святошинського психоневрологічного інтернату за ч. 1 ст. 366 КК України, колегія суддів вважає таким, що не знайшло свого підтвердження, дослідженими судом доказами. Суб`єктивна сторона службового підроблення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, характеризується виключно прямим умислом, про що свідчить вказівка законодавця на завідомість неправдивих відомостей і документів, бо винний діє завідомо, тобто усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, що вносяться ним до офіційних документів, або усвідомлює, що документ, який він видає, повністю чи частково не відповідає дійсності (є неправдивим).

У даному випадку за версією сторони обвинувачення дії ОСОБА_7 , які утворюють об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого.ч 1 ст. 366 КК України, полягають у підписанні і видачі завідомо неправдивих документів, а саме: підписав акт приймання виконаних будівельних робіт та акт №1 від 16.11.2022, тим самим затвердив вказані акти шляхом внесення в графи «Замовник» свого особистого підпису та поставлення на Акті відтиску круглої печатки «Святошинський психоневрологічний інтернат (код за ЄДРПОУ 03188777)», достовірно знаючи про невідповідність дійсного об`єму робіт по об`єкту «Капітальний ремонт та облаштування укриття корпусу №1 Святошинського психоневрологічного інтернату за адресою: м. Київ, вул. Івана Крамського, 16», що потягло завищення обсягів виконаних робіт, використаних матеріалів та обладнання, тим самим підтвердив прийняття невиконаних робіт, затвердивши дані, які не відповідають дійсності.

На підставі вказаних документів проведено розрахунки за виконані роботи та перераховано кошти на рахунок ТОВ «Атлант Євро-Буд».

Судом першої інстанції встановлено, що підписи на актах виконаних будівельних робіт належать ОСОБА_7 , що обвинувачений і не заперечував, оскільки наполягав, що всі вказані види і об`єми будівельних робіт виконано та їх вартість є обґрунтованою, що і підтверджується даними висновку експерта ОСОБА_11 .

Внесення до документів неправдивих відомостей означає включення інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності, відповідно до офіційного документа. При цьому форма документа та всі його реквізити відповідають необхідним вимогам.

Склад кримінального правопорушення, опис якого міститься у диспозиції ч. 1 ст. 366 КК, є формальним, і визнається закінченим з моменту вчинення однієї із зазначених у ній дій, незалежно від того, чи спричинили ці дії які-небудь наслідки і чи був використаний підроблений документ.

Отже, стороною обвинувачення не надано допустимих та належних доказів, які в сукупності були би достатніми для обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Перебування особи на тій чи іншій посаді не дає підстави для притягнення особи до кримінальної відповідальності у зв`язку із виконанням ним своїх посадових обов`язків. Усі дії, вчинені ОСОБА_7 , входять до його посадових обов`язків, згідно яких він як директор Святошинського психоневрологічного інтернату представляє інтернат у відносинах з підприємствами, установами, організаціями і розпоряджається в установленому законодавством порядку його майном і коштами, укладає договори.

Службове підроблення, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_7 , фактично мало бути засобом досягнення злочинної мети заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, за умови ідеальної сукупності, як наслідок, в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

На підставі викладеного, судом першої інстанції правильно зазначено, що стороною обвинувачення не надано суду, а судом не встановлено доказів вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 191 та частиною першою статті 366 КК України.

За результатами перевірки доводів апеляційної скарги прокурора, шляхом повторного дослідження доказів, в тому числі висновків експерта ОСОБА_10 №СЕ-19/111-23/8004-БТ від 12.06.2023 та експерта ОСОБА_11 № 48/09-2023 від 08.04.2024, на переконання суду апеляційної інстанції, матеріали кримінального провадження не містять доказів на підтвердження розтрати ОСОБА_7 майна Святошинського психоневрологічного інтернату та затвердження чи видачу завідомо неправдивого офіційного документа, до якого були би внесені завідомо неправдиві відомості, у ході виконання договору про закупівлю робіт за державні кошти №119/22 від 19.10.2023, укладеному між Святошинським психоневрологічним інтернатом в особі директора ОСОБА_7 та ТОВ «Атлант Євро-Буд» в особі директора ОСОБА_9 .

Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно із частиною третьою статті 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

За змістом частини першою цієї ж статті виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Отже, суд першої інстанції, оцінивши кожний із доказів, наданих стороною обвинувачення з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку, дотримуючись загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дійшов вірного висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_7 , суд врахував, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори.

Всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний зібраний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувального вироку, оскільки як самі по собі, так і в сукупності, прямо чи опосередковано не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

У статті 85 КПК України закріплено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормами КПК мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).

Отже, допустимість доказів, як ознака їх якості, визначається нормами кримінального процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006, «Шабельник проти України» від 19.02.2009, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо.

З рішення Конституційного Суду України №12рп/2011 від 20.10.2011 слідує, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Із системного аналізу чинного кримінального процесуального законодавства України вбачається, що допустимість доказу визначається, насамперед, його надійністю (достовірністю), для чого потрібно знати джерело походження інформації, можливість її перевірки й спростування. Вважається, що до критеріїв допустимості слід віднести етичність тактичних прийомів, за допомогою яких одержано ці фактичні дані, їх одержання суб`єктом, який має право проводити процесуальні дії. Зміст фактичних даних повинен бути надійним та при їх отриманні повинна бути дотримана відповідна процесуальна форма. Дотримання процесуальної форми отримання доказу як установленого кримінальним процесуальним законом порядку, що забезпечує можливість перевірки процесу його отримання, і робить доказ допустимим.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, вчинені ОСОБА_7 .

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 є законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування та постановлення нового вироку, передбачених ст.ст. 409, 420 КПК України, колегія суддів не вбачає, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 року, яким ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано, оскільки не доведено, що кримінальні правопорушення вчинені ОСОБА_7 , - без зміни.

Касаційна скарга на дану ухвалу суду може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: _______________ ______________ ________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4