ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 175/5696/14
провадження № 51 - 5297 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7
в режимі відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040440002757 від 10 листопада 2014 року, щодо
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ст. 286 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою особи, щодо якої закрито кримінальне провадження, - ОСОБА_8 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2025 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2024 року ОСОБА_8 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Стягнуто з ОСОБА_8 : на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 180 279,99 грн, моральну шкоду у розмірі 500 000 грн, втрачений заробіток у розмірі 106 57,50 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 284 000 грн; на користь держави витрати за проведення судових експертиз у розмірі 7 504,82 грн.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2025 року задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 , скасовано вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2024 року, звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, а кримінальне провадження щодо нього закрито на підставі ст. 284 ч. 2 п. 1 КПК України.
Процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз у кримінальному провадженні у розмірі 7 504,82 грн покладено на ОСОБА_8 .
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 залишено без розгляду.
Скасовано арешт накладений на транспортний засіб автомобіль KIA SPORTAGE, державний номерний знак НОМЕР_1 2009 року випуску, причіп, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2008 року випуску, номер шасі - НОМЕР_3 , дачний будинок № 252, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Балівка, Садове товариство «Парус».
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2025 року в порядку ст. 537, 539 КПК України задоволено клопотання потерпілого ОСОБА_6 про розподіл процесуальних витрат та стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_6 284 200 грн у відшкодування понесених витрат на правову допомогу.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі звільнений від кримінальної відповідальності ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2025 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Посилаючись на практику Верховного Суду в питанні вирішенні клопотання щодо стягнення витрат на правову допомогу, як процесуальних витрат у кримінальному провадженні, вважає, що апеляційний суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону та необґрунтовано, без його виклику і належного повідомлення, задовольнив клопотання потерпілого ОСОБА_6 . Указує на те, що йому не направлялась відповідна заява потерпілого, з якою він звернувся до апеляційного суду та його не повідомляли про час та місце розгляду справи апеляційним судом, що є порушенням ст. 8 ч. 1, ст. 21 ч. 3, ст. 22 ч. 1, 2, ст. 119, ст. 350 КПК України.
Вважає, що він був позбавлений можливості підтвердити свій майновий стан та спростувати вказані в клопотанні витрати на правову допомогу, які не мають документального підтвердження та, на його думку, покладають на нього непосильний тягар.
В обґрунтування своїх вимог наводить власну оцінку наявних у матеріалах справи доказів щодо понесених потерпілим витрат на правову допомогу.
На думку ОСОБА_8 , представник потерпілого не надав жодного розрахунку вартості правових послуг, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрат адвоката, необхідних для надання правової допомоги в цьому кримінальному провадженні, з урахуванням критеріїв дійсних адвокатських витрат, їх необхідності та розумності.
У запереченнях на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_6 указує на безпідставність її доводів та просить залишити її без задоволення.
Заперечень на касаційну скаргу від інших учасників судового провадження не надходило.
Учасникам судового провадження повідомлено про час та місце касаційного розгляду. В окремій заяві потерпілий ОСОБА_6 зазначає, що не може бути присутнім під час касаційного розгляду та просить розглянути касаційну скаргу без його участі.
Заяв про відкладення касаційного розгляду від інших учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.
Позиції учасників судового провадження
Представник потерпілого в судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила відмовити в її задоволенні.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою частково і просив її задовольнити частково.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Предметом зазначеного касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції, якою в порядку ст. 537, 539 КПК України задоволено клопотання потерпілого ОСОБА_6 про розподіл процесуальних витрат у цій справі, а саме про стягнення зі звільненого від кримінальної відповідальності ОСОБА_8 на користь потерпілого понесених останнім витрат на правову допомогу адвокатів у розмірі 284 200 грн. Така ухвала відповідно до частини 6 статті 539 КПК України може бути оскаржена.
Згідно зі ст. 118 ч. 1 п. 1 КПК України окремим видом процесуальних витрат у кримінальному провадженні є витрати на правову допомогу.
Відповідно до ст. 119 ч. 1 КПК України суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого), за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк.
Питання щодо можливості окремого стягнення з особи, звільненої від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, на користь потерпілого, понесених ним витрат на правову допомогу в кримінальному провадженні, яке закрито, було предметом касаційного розгляду Великої Палати Верховного Суду в справі № 598/1781/17 (провадження № 13-47 кс 20), за результатом якого в постанові від 17 червня 2020 року було сформульовано висновок про те, що у разі не вирішення в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності питання розподілу процесуальних витрат у кримінальному провадженні може бути вирішено відповідно до положень ст. 534 ч. 5 КПК України судом, який виніс рішення без вирішення питання про розподіл процесуальних витрат.
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду релевантно висловилась щодо вказаного питання та в постанові від 02 грудня 2024 року в справі № 686/1699/20 (провадження № 51-2680кмо21) сформулювала висновок про те, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, процесуальні витрати потерпілого можуть бути стягнені з такої особи в порядку, передбаченому частиною 1 статті 124 КПК.
Відповідно до ст. 124 ч. 1 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони.
Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово висловлювався про те, що переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо).
Отже, суд зобов`язаний безпосередньо дослідити та оцінити всі надані підтверджуючі документи при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат на правову допомогу є предметом доказування у справі, а тому суд не може задовольняти заяву про стягнення таких витрат без відповідного аналізу доказів та врахування зазначених вище обставин у їх сукупності.
У цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції в порушення зазначених вище вимог кримінального процесуального закону, без належного повідомлення та виклику звільненого від кримінальної відповідальності ОСОБА_8 , без дослідження і аналізу доказів на підтвердження понесених потерпілим ОСОБА_6 витрат на правову допомогу, задовольнив заяву останнього про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 284 200 грн.
Таке порушення вимог кримінального процесуального закону є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для його скасування.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду від 30 липня 2025 року підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга - задоволенню частково.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, судовий розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу особи, щодо якої закрито кримінальне провадження, - ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2025 року в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3