УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 466/1550/22
провадження № 51-5078 ск 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув спільну касаційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2026 року,
встановив:
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 11 вересня 2026 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб без визначення застави, з 12 вересня 2026 року і до 10 листопада 2026 року включно.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2026 року вказану ухвалу місцевого суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 порушують питання про перевірку вказаного судового рішення в касаційному порядку.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а право на касаційне оскарження - лише у визначених законом випадках.
Отже, зазначена норма гарантує право на касаційне оскарження судового рішення тільки у випадках, прямо визначених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 422-1 КПК ухвала апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Як убачається зі змісту спільної касаційної скарги обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 оскаржують ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2026 року, постановлену за результатами розгляду апеляційних скарг ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 11 вересня 2026 року про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Проте, вказана ухвала суду апеляційної інстанції не є предметом перегляду суду касаційної інстанції та відповідно до вимог ч. 5 ст. 422-1 КПК не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
З урахуванням викладеного оскаржуване судове рішення не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за спільною касаційною скаргою обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3