ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року Справа № 902/72/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А.
розглянувши без повідомлення (виклику) сторін заяву відповідачки Бабій Л.М. про стягнення судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги у справі № 902/72/25
за апеляційною скаргою першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області, ухвалене 31.03.2026 суддею Маслієм І.В. у м. Вінниця (повний текст рішення складено 10.04.2026)
у справі № 902/72/25
за позовом Виконувача обов`язків керівника Тульчинської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі Вінницької обласної Ради, Вінницької обласної військової адміністрації, Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області
до ОСОБА_1
до Тульчинської міської ради
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Південно-Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним договору про публічну закупівлю, як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони та стягнення 1 038 557,00 грн
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 31.03.2026 у справі № 902/72/25 відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись зі вказаним рішення суду першої інстанції, прокуратура звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури сплачений судовий збір.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 (колегія суддів у складі: головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А.) апеляційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 31.03.2026 у справі № 902/72/25 залишено без змін. Справу повернуто до Господарського суду Вінницької області.
20.07.2026 (сформовано в системі "Електронний суд" 19.07.2026) від представниці відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Лихогляд Т.В. надійшла заява про стягнення судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги у цій справі.
Листом № 902/72/25/3736/26 від 20.07.2026 Північно-західний апеляційний господарський суд повідомив заявника, що у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючої судді Романюк Ю.Г. у період з 20.07.2026 по 31.08.2026, а також судді члена колегії Миханюк М.В. у період з 20.07.2026 по 27.08.2026, заява про стягнення судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги у справі № 902/72/25 буде розглянута після виходу з відпусток суддів Романюк Ю.Г. та Миханюк М.В.
Листом Північно-західного апеляційного господарського суду № 902/72/25/3762/26 від 01.09.2026 справу витребувано з Господарського суду Вінницької області.
Листом № 902/72/25/945/26 від 02.09.2026 Господарський суд Вінницької області повідомив суд апеляційної інстанції про те, що 19.08.2026 на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла ухвала Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про витребування матеріалів цієї справи у зв`язку з касаційною скаргою першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 та рішення Господарського суду Вінницької області від 31.03.2026. Супровідним листом від 19.08.2026 матеріали справи були направлені до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Станом на 02.09.2026 матеріали справи до Господарського суду Вінницької області не поверталися. У зв`язку з тим, що матеріали справи перебувають у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, після їх повернення матеріали справи будуть невідкладно надіслані на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Постановою Верховного суду від 15.09.2026 у справі № 902/72/25, касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 31.03.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 у справі № 902/72/25 залишено без змін.
28.09.2026 до суду апеляційної інстанції від прокуратури надійшли заперечення на заяву відповідачки ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги у цій справі.
07.10.2026 матеріали справи № 902/72/25 надійшли до Господарського суду Вінницької області.
22.10.2026 матеріали справи № 902/72/25 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Водночас, листом № 902/72/25/5427/26 від 22.10.2026 Північно-західний апеляційний господарський суд повідомив заявника, що у зв`язку із перебуванням судді-члена колегії Саврія В.А. у період з 22.10.2026 по 23.10.2026 включно, а також головуючої судді Романюк Ю.Г. та судді-члена колегії Миханюк М.В. у період з 26.10.2026 по 30.10.2026 у відпустках, та враховуючи імперативні приписи ст. 244 ГПК України щодо незмінності складу суду, розгляд відповідної заяви відбудеться після виходу головуючої судді Романюк Ю. та суддів-членів колегії по справі Саврія В.А. та Миханюк М.В. з відпусток.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2026, серед іншого, прийнято до розгляду заяву відповідачки ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги у справі № 902/72/25; запропоновано учасникам провадження за наявності надати суду свої заперечення на заяву відповідачки ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги у справі № 902/72/25.
06.11.2026 до суду апеляційної інстанції від Вінницької обласної військової адміністрації надійшли пояснення.
Розглядаючи заяву відповідачки ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги у справі № 902/72/25, Північно-західний апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Право особи на отримання правничої допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст. 131-2 Конституції України, ст. 16 ГПК України, відповідними нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Суд враховує, що за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначено у ч. 4 ст. 129 ГПК України. Зокрема, у п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим, у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (така ж правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
Серед іншого, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Колегія суддів апеляційної інстанції також наголошує, що у пункті 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 зазначено: "Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи".
Таким чином, вирішуючи заяву/клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Як зазначено у заяві про стягнення судових витрат, разом із відзивом на апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000,00 грн.
Судом встановлено, що 26.05.2026 між Бабій Ларисою Михайлівною (Клієнт) та адвокатом Лихогляд Тетяною Вячеславівною (Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги б/н. Відповідно до пункту 1 договору адвокат надає клієнту необхідну правничу допомогу з представництва та захисту її інтересів у справі № 902/72/25 у Північно-західному апеляційному господарському суді, а клієнт - сплатити гонорар у порядку та на умовах, передбачених договором.
Пунктом 7 договору сторони погодили фіксований розмір гонорару за надання правничої допомоги - 15 000,00 грн, який клієнт зобов`язується сплатити протягом 10 робочих днів із дня прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 13 договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до завершення розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Повноваження адвоката Лихогляд Тетяни Вячеславівни на представництво інтересів ОСОБА_1 у Північно-західному апеляційному господарському суді підтверджуються ордером серії АВ № 1321040 від 26.05.2026, виданим на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 26.05.2026. Зазначеним ордером передбачено, що повноваження адвоката договором не обмежуються.
У заяві від 19.07.2026 про стягнення судових витрат ОСОБА_1 просить стягнути з апелянта на її користь 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції. На підтвердження заявлених витрат до заяви додано, зокрема, договір про надання правничої допомоги від 26.05.2026, ордер та акт приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 17.07.2026.
Відповідно до зазначеного акта адвокат на виконання умов договору надала клієнту професійну правничу допомогу у справі № 902/72/25, яка перебувала у провадженні Північно-західного апеляційного господарського суду. Для підтвердження обсягу наданих послуг сторони навели детальний опис виконаних робіт із зазначенням витраченого часу.
До переліку послуг із вивчення, опрацювання та правового аналізу матеріалів справи включено: опрацювання через електронний кабінет та правовий аналіз апеляційної скарги першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури від 30.04.2026 на рішення Господарського суду Вінницької області від 31.03.2026 у справі № 902/72/25 - 2 години; опрацювання та аналіз рішення Господарського суду Вінницької області від 31.03.2026, ознайомлення з матеріалами справи - 5 годин; ознайомлення та аналіз відзиву Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області від 25.05.2026 - 1 година; ознайомлення з відзивом Тульчинської міської ради від 25.05.2026 - 0,25 години; вивчення та аналіз додаткових пояснень Вінницької обласної військової адміністрації від 28.05.2026 № 12.01-11-379 - 1 година; ознайомлення та аналіз відзиву Вінницької обласної ради від 01.06.2026 - 0,75 години.
Також актом передбачено надання первинної консультації клієнту - 1 година.
Крім того, до обсягу наданої правничої допомоги включено: здійснення правового моніторингу та аналізу висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/20111/23 для формування правової позиції - 1 година; системний аналіз висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3456/23 - 1 година; підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури - 6 годин; підготовку та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - 0,25 години; підготовку клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача - 0,25 години; ознайомлення з результатами апеляційного розгляду справи, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 та консультування Клієнта - 0,5 години.
Згідно з актом загальна тривалість виконаних робіт становить 20 годин, а вартість наданої професійної правничої допомоги - 15 000,00 грн без ПДВ. При цьому сторони підтвердили, що гонорар є фіксованим; окремої вартості кожної послуги в акті не визначено.
У пункті 5 акта сторони засвідчили, що послуги надано в повному обсязі, вчасно, якісно та відповідно до умов договору, а Клієнт не має претензій щодо їх обсягу, строків та якості. Акт підписано Адвокатом і Клієнтом.
У запереченнях Тульчинська окружна прокуратура Вінницької області просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявленого розміру витрат. Прокурор наголошує, що погоджений між адвокатом і клієнтом гонорар не є безумовною підставою для його відшкодування іншою стороною, оскільки суд має оцінити дійсність і необхідність таких витрат, розумність їх розміру та співмірність зі складністю справи.
На обґрунтування заперечень прокурор зазначає, що правнича допомога в суді апеляційної інстанції фактично полягала у підготовці та поданні відзиву на апеляційну скаргу, а надалі представник відповідача подавала лише заяви про розгляд справи за її відсутності та участі в судових засіданнях не брала. На думку прокурора, за таких обставин зазначені в акті обсяг послуг і витрачений на їх надання час не відповідають критерію реальності витрат, а заявлена до відшкодування сума є неспівмірною зі складністю справи.
Серед іншого, прокурор наголошує, що стягнення витрат на правничу допомогу не повинно покладати надмірний тягар на іншу сторону або перетворюватися на додаткове джерело доходу для особи, на користь якої ухвалено судове рішення.
Вінницька обласна військова адміністрація у поданих поясненнях зазначає, що протягом усього розгляду справи заперечувала проти правової позиції Тульчинської окружної прокуратури, яка звернулася з позовом, зокрема, в її інтересах. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 916/1796/18, наголошує на необхідності врахування позиції особи, в інтересах якої прокурором подано позов, під час розподілу судових витрат, з метою недопущення покладення таких витрат на особу, яка послідовно заперечувала проти позову. З огляду на викладене просить врахувати наведені обставини під час розгляду заяви відповідачки про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Оцінивши доводи заяви відповідачки, заперечення прокуратури, пояснення Вінницької обласної військової адміністрації, а також фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового зменшення заявлених до розподілу витрат.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, умовами договору про надання правничої допомоги від 26.05.2026, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Лихогляд Тетяною Вячеславівною, погоджено фіксований гонорар у розмірі 15 000,00 грн за надання правничої допомоги під час апеляційного перегляду справи № 902/72/25.
Разом із тим із наведеного не випливає, що встановлення сторонами фіксованого гонорару усуває можливість судового контролю за співмірністю саме тієї суми, яка заявляється до відшкодування за рахунок процесуального опонента.
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду окремо наголосила, що навіть за фіксованого гонорару інша сторона вправі доводити неспівмірність відповідних витрат, посилаючись, серед іншого, на складність справи, її ціну, обсяг матеріалів, кількість підготовлених процесуальних документів, кількість судових засідань, тривалість розгляду справи та інші конкретні обставини.
Аналогічний підхід підтверджено об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в додатковій постанові від 15.03.2024 у справі № 910/10009/22 та додатковій постанові від 05.12.2025 у справі № 908/2136/23: визначаючи суму компенсації гонорару іншою стороною, суд виходить із установленого договором розміру та способу його обчислення, але водночас застосовує передбачені процесуальним законом критерії визначення витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, фіксований характер гонорару означає, що 15 000,00 грн є погодженою ціною правничої допомоги у відносинах між ОСОБА_1 та адвокатом Лихогляд Тетяною Вячеславівною, але не створює неспростовної презумпції того, що саме ця сума в повному обсязі повинна бути відшкодована.
Як вбачається з акта наданих послуг від 17.07.2026, заявлений гонорар становить 15 000,00 грн, а загальна тривалість виконаних робіт - 20 годин. Водночас значна частина зазначених в акті послуг охоплює послідовні етапи формування правової позиції відповідачки, а саме: ознайомлення з апеляційною скаргою, рішенням суду першої інстанції та іншими матеріалами справи, дослідження судової практики і підготовку відзиву на апеляційну скаргу. Ці дії пов`язані між собою та спрямовані на підготовку основного процесуального документа на захист інтересів відповідачки в апеляційному провадженні. Їх окреме відображення в акті підтверджує склад наданої допомоги, однак не звільняє суд від оцінки співмірності загальної вартості такої допомоги її фактичному обсягу.
Оцінюючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, колегія суддів враховує, що ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 задоволено клопотання представниці відповідачки про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Проте в судове засідання 09.06.2026 представниця не з`явилася, подавши заяву про розгляд справи без її участі. Після оголошення перерви до 14.07.2026 представниця в судове засідання також не з`явилася та 14.07.2026 повторно звернулася із заявою про розгляд справи за її відсутності. Отже, правнича допомога в суді апеляційної інстанції надавалася без безпосередньої участі адвоката в судових засіданнях та охоплювала опрацювання матеріалів справи, формування правової позиції, підготовку і подання письмових документів, а також консультування клієнтки.
Водночас наведені обставини не спростовують факту надання правничої допомоги та не можуть бути самостійною підставою для відмови у відшкодуванні заявлених витрат, оскільки послуги з участі адвоката в судових засіданнях до акта не включено. Підготовка клопотання про участь у засіданні в режимі відеоконференції також підлягає оцінці як складова наданої правничої допомоги з урахуванням її зв`язку з розглядом справи, необхідності та обсягу витраченого часу. Подальше подання заяви про розгляд справи за відсутності представниці саме собою не свідчить про відсутність підстав для компенсації витрат на підготовку такого клопотання.
Разом із тим при визначенні розміру відшкодування колегія суддів оцінює наведені в акті роботи в їх сукупності та взаємозв`язку. Ознайомлення з апеляційною скаргою, рішенням суду першої інстанції та іншими матеріалами справи, аналіз законодавства і судової практики становили підготовчі етапи формування правової позиції, викладеної у відзиві на апеляційну скаргу. Окреме зазначення цих дій в акті деталізує зміст наданих послуг, однак не є безумовним підтвердженням співмірності всієї заявленої до відшкодування суми. Так само зазначена в акті загальна тривалість робіт у 20 годин підлягає оцінці у співвідношенні з їх змістом та обсягом і не зумовлює автоматичного покладення всього погодженого гонорару на процесуального опонента.
Враховуючи характер і сукупний обсяг виконаних робіт, їх спрямованість переважно на підготовку відзиву на апеляційну скаргу, зміст інших процесуальних звернень, а також фактичний обсяг представництва в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що за наведених обставин відшкодування всього гонорару в сумі 15 000,00 грн не відповідало б вимогам обґрунтованості та пропорційності судових витрат.
Відтак, з огляду на викладене колегія суддів вважає, що співмірною фактичному обсягу наданої правничої допомоги та обґрунтованою для відшкодування є сума 5 000,00 грн. Визначення такого розміру компенсації не змінює погодженого клієнткою та адвокатом гонорару і не впливає на їхні договірні зобов`язання, а стосується виключно меж відшкодування відповідних витрат іншим учасником справи.
З приводу суб`єкта, на якого покладається обов`язок з відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує таке.
Згідно з частиною 5 статті 53 ГПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. Дещо інший механізм визначено цією ж статтею стосовно звернення з позовом прокурора. Так, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Водночас загальна норма частини 1 статті 55 ГПК України передбачає, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті (стосовно права укладати мирові угоди).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21 дійшла висновку, що за змістом наведених положень процесуального закону прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.
Відтак, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат (додаткова постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2024 у справі №922/3953/21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21 звертає увагу на те, що у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи.
За змістом статей 42, 46, 53, 56 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.
Звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.
Відтак, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у цьому випадку саме на прокуратуру мають бути покладені витрати відповідача на професійну правничу допомогу.
Підсумовуючи усе вищенаведене, заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню зі стягненням з Вінницької обласної прокуратури 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
У відшкодуванні решти заявлених витрат у сумі 10 000,00 грн слід відмовити.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву відповідачки ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги у справі № 902/72/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 5 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
3. Господарському суду Вінницької області на виконання додаткової постанови видати наказ.
4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановлені статтями 287-289 ГПК України.
5. Справу № 902/72/25 повернути до Господарського суду Вінницької області.
Головуюча суддя Романюк Ю.Г.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Саврій В.А.