Дата документу 11.11.2026 Справа № 336/9751/25
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 336/9751/25 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/1032/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 (у режимі відео конференції з приміщення ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4»),
захисника ОСОБА_7 ( в режимі відео конференції),
прокурора ОСОБА_8 ( режимі відео конференції),
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 07 жовтня 2026 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Запоріжжі, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2, ч. 1, 2 ст. 110 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
У провадженні Шевченківського районного суду міста Запоріжжя з 07.10.2025 перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2, ч. 1, 2 ст. 110 КК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 07 жовтня 2026 року задоволено клопотання прокурора та продовжено стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 05 грудня 2026 року (включно). У задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу – відмовлено.
На вищевказану ухвалу обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, постановити нову, якою змінити йому запобіжний захід тримання під вартою на більш м`який; застосувати відносно останнього відразу три запобіжних заходи – особисте зобов`язання, домашній арешт з електронними кайданками, заставу але з помірною сумою яка б відповідала 20 прожитковим мінімумам для працездатної особи.
В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений зазначив, що прокурор в своєму клопотанні шаблоном викладає обставини справи, які ще не доведені в суді і є упередженими висновками, чим порушено ч.2 ст.94 КПК України, оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили. Ризики, які зазначає прокурор в клопотанні, повністю спростовуються і їх не існує. Суддя та прокурор під час розгляду справи ставляться до нього упереджено.
Заслухавши суддю-доповідача, аргументи обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника, які підтримали апеляційну скаргу; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав, що оскаржувана ухвала судді є законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.
При розгляді апеляційних скарг колегія суддів перевіряє дотримання судом першої інстанції вимог ст. 177, 183, 184, 197, 199 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
З наявних матеріалів убачається, що ці вимоги закону судом дотримані.
Наведені прокурором підстави для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою були предметом перевірки суду першої інстанції. Під час судового розгляду заслухано пояснення обвинуваченого, доводи його захисників та позицію прокурора, а також досліджено обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження строку тримання під вартою.
Разом із тим на цій стадії кримінального провадження докази сторін у повному обсязі не досліджені, у зв`язку з чим підлягають перевірці та оцінці судом першої інстанції відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що ризики, зазначені прокурором, на теперішній час не зменшилися та продовжують існувати.
Колегія суддів погоджується з такими висновками та наявністю ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливістю переховування обвинуваченого від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику переховування обвинуваченого від суду.
Такий висновок щодо ОСОБА_6 ґрунтується на тому, що останній обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, та проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, має дійсний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, знятий з військового обліку за віком (тобто який не підлягає мобілізації та може без перешкод перетинати державний кордон України), мав реальний намір, після вчинення кримінального правопорушення здійснити виїзд з території України, отже існують ризики, що останній з метою уникнення кримінальної відповідальності, вживатиме усіх можливих заходів та способів з метою перерахування від суду та уникнення кримінальної відповідальності, шляхом перетину державного кордону
Враховуючи викладене та з огляду на тяжкість пред`явленого обвинувачення, характер інкримінованого кримінального правопорушення і суворість покарання, яке може бути призначене у разі визнання обвинуваченого винуватим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх підстав вважати, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Крім того, даних про такий стан здоров`я обвинуваченого, щоб унеможливлював застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час апеляційному суду не надано.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що сама по собі тяжкість пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення не є самостійною підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, натомість судом першої інстанції враховано усі встановлені у цьому провадженні обставини у їх взаємозв`язку, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою особи.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ризики не зменшилися та продовжують існувати, а застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для їх нейтралізації, оскільки існує реальна ймовірність ухилення обвинуваченого від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується.
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання та даними про особу обвинуваченого спростовує доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та незаконність судового рішення.
Зазначені обставини і наявність вказаних ризиків є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу в продовженні раніше обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Таким чином, суд першої інстанції правильно врахував усі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування та продовження тримання особи під вартою.
Оцінивши наведені обставини в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки інші, більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки.
Отже, колегія суддів, виходячи з наведених в апеляційній скарзі мотивів, не вбачає законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали за наслідками апеляційного розгляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407,418,419,422-1 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 07 жовтня 2026 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів – до 05 грудня 2026 року, залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4