Справа № 139/754/21
Провадження № 22-ц/801/2653/2026
Категорія: 19
Головуючий у суді 1-ї інстанції Тучинська Н. В.
Доповідач:Міхасішин І. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року
Справа № 139/754/21
м. Вінниця
Вінницький апеляційний у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.
за участю секретаря судового засідання: Кахно О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу 139/754/21 за позовом Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації, до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_1 про визнання недійсними наказів та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками
за апеляційною скаргою Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області на ухвалу Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 08 вересня 2026 року про залишення позову без розгляду, постановлену в складі судді Тучинської Н. В., -
встановив:
Керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області звернувся до суду 24 вересня 2021 року з цим позовом в інтересах держави. Предметом позову було визнання недійсними восьми наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29 липня 2019 року (один – від 13 серпня 2019 року), якими затверджено проекти землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 земельних ділянок площею по 2 га кожному на території Рівненської сільської ради Мурованокуриловецького району (зараз - Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району) Вінницької області для ведення особистого селянського господарства. Підставою для такої вимоги було названо факт належності даних земельних ділянок до земель природно-заповідного фонду.
Крім того, у позові було заявлено вимогу про усунення перешкод у здійсненні Мурованокуриловецькою селищною радою Могилів-Подільського району Вінницької області права користування та розпорядження відчуженими земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності на них ОСОБА_1 , з одночасним припиненням приватної власності та шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельні ділянки у комунальну власність Мурованокуриловецької селищної ради. Підставою для такої позовної вимоги названо: факт отримання ОСОБА_1 спірних земельних ділянок у власність на підставі договорів купівлі-продажу від осіб, які не мали права отримувати для ведення ОСГ та відчужувати земельні ділянки, що належать до земель природно-заповідного фонду.
Ухвалою від 28 вересня 2021 року (а.с. 81 в т. 2) відкрито провадження у справі і призначено підготовче провадження.
18 жовтня 2021 року отримано відзив на позов від відповідача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з доказами (т. 2, а.с. 88-192). 23 жовтня 2021 року Могилів-Подільська окружна прокуратура Вінницької області подала відповідь на цей відзив (т. 2, а.с. 199-206).
27 жовтня 2021 року отримано відзив на позов з додатками (т. 2, а.с. 207-245) від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Борусевича Сергія Йосиповича (повноваження в т. 2, а.с. 229, т. 3, а.с. 125, 126). 09 листопада 2021 року Могилів-Подільська окружна прокуратура Вінницької області подала відповідь на цей відзив (т. 3, а.с. 132-138).
Прокурор 27 жовтня 2021 року через канцелярію суду подала заяву з доказами про зміну предмета позовної заяви (а.с. 1-97 в т. 3). Зокрема, шляхом моніторингу даних Публічної кадастрової карти, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, окружній прокуратурі стало відомо, що відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 0522886200:03:002:0419, 0522886200:03:002:0417, 0522886200:03:002:0415, 0522886200:03:002:0422, 0522886200:03:002:0421, 0522886200:03:002:0416, 0522886200:03:002:0418, 0522886200:03:002:0420 в Державному земельному кадастрі відсутні, як об`єкт цивільного права вже не існують, оскільки шляхом об`єднання увійшли до складу єдиної земельної ділянки з кадастровим номером 0522886200:03:002:0472, загальною площею 15,2127 га; державним кадастровим реєстратором 10 вересня 2021 року зареєстровано в Державному земельному кадастрі об`єднану земельну ділянку кадастровий номер 0522886200:03:002:0472, право власності на об`єднану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване 28 вересня 2021 року. За таких обставин, позовну вимогу про усунення перешкод у здійсненні Мурованокуриловецькою селищною радою права користування та розпорядження землею змінено порівняно з первинним позовом і заявлено про усунення таких перешкод шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0522886200:03:002:0472 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку та шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути цю земельну ділянку в комунальну власність Мурованокуриловецької селищної ради.
Ухвалою суду від 13 січня 2022 року (а.с. 62-63 в т. 4) підготовче провадження у справі було закрито, справа була призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
26 травня 2022 року прокурор подав до суду як докази висновки експерта з питань землеустрою, зроблені у кримінальному провадженні щодо земельних ділянок, які були предметом первинного позову (а.с. 19-138 в т. 5).
21 липня 2022 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Борусевич С.Й. подав клопотання про призначення інженерно-технічної експертизи (т. 5, а.с. 187- 191).
Ухвалою суду від 21 липня 2022 року (а.с. 196-199 в т. 5) було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Борусевича С.Й., суд повернувся до стадії підготовчого провадження та призначив інженерно-технічну експертизу (земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою), провадження у справі було зупинено до отримання висновку експерта.
23 січня 2024 року судом отримано висновок експерта № 5141/7356/22-21 від 15 січня 2024 року (а.с. 2-33 в т. 6). Провадження у справі було поновлено ухвалою від 31 січня 2024 року (а.с. 46-47 в т. 6).
14 червня 2024 року Мурованокуриловецьким районним судом постановлено ухвалу (а.с. 223-224 в т. 6) про задоволення клопотання прокурора (т. 6, а.с. 197-200) та залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації.
09 серпня 2024 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі і призначення розгляду справи по суті (а.с. 73-74 в т. 7).
Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду від 26 грудня 2024 року (а.с. 56-66 в т. 8) було задоволено клопотання керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області та призначено додаткову земельно-технічну експертизу у справі № 139/754/21.
08 вересня 2025 року до суду надійшов висновок експерта від 02 вересня 2025 року № СЕ-19/102-25/4593-ЗТ (а.с. 216-249 в т. 8).
Зокрема, у цьому висновку зазначено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 0522886200:03:002:0416, 0522886200:03:002:0421, 0522886200:03:002:0418, 0522886200:03:002:0420, 0522886200:03:002:0415, 0522886200:03:002:0417, 0522886200:03:002:0422, 0522886200:03:002:0419, 0522886200:03:002:0472, 0522886200:03:002:0342 знаходяться в межах контуру території об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення - ландшафтного заказника «Караєцький», створеного відповідно до рішення 27 сесії 6 скликання № 745 від 10.10.2014, відображеного на Викопіюванні із плану землекористування Рівненської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, орієнтовною площею 246,5 га.
За клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Борусевича С.Й. (а.с. 11-14 в т. 9) в судовому засіданні 08 жовтня 2025 року було допитано експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Шевчук Світлану Василівну, яка проводила у справі судову експертизу та підписала висновок № СЕ-19/102-25/4593-ЗТ (а.с. 216-249 в т. 8).
16 жовтня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Борусевич С.Й. подав клопотання про призначення додаткової судової експертизи з питань землеустрою та земельно-технічної експертизи (а.с. 46-49 в т. 9).
Ухвалою суду від 29 жовтня 2025 року (а.с. 62-69 в т. 9) у справі призначено додаткову судову експертизу з питань землеустрою та земельно-технічну експертизу.
04 червня 2026 року судом отримано висновок експерта Шевчук Світлани Василівни від 29 травня 2026 року № КСЕ-19/102-25/25218 (а.с. 135-164 в т. 9). Зокрема, експертом зроблено висновок, що з урахуванням наданих матеріалів, встановити, де саме знаходяться межі території об`єкта природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Караєцький» площею 60,0 га в межах контуру, відображеного на викопіюванні із плану землекористування Рівненської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, орієнтовною площею 246,5 га, не представляється за можливе, у зв`язку з відсутністю документації із землеустрою щодо встановлення меж території об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Караєцький».
Після поновлення провадження у справі (а.с. 168-169 в т. 9) в судовому засіданні 18 серпня 2026 року було повторно допитано експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_10 .
Таким чином судом вчинено всі процесуальні дії щодо з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами.
У судовому засіданні 18 серпня 2026 року було розглянуто клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Борусевича С.Й., яке він подав 14 липня 2026 року (а.с. 179-185 в т. 9) про залишення позовної заяви без руху із зобов`язанням Могилів-Подільської окружної прокуратури або Мурованокуриловецької селищної ради усунути недоліки позовної заяви шляхом внесення на депозитний рахунок Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області грошових коштів у розмірі 1 246 946 гривень як компенсації вартості спірного майна добросовісному набувачеві ОСОБА_1 .
За результатами розгляду цього клопотання судом постановлено ухвалу (а.с. 219-224 в т. 9) про залишення справи без руху та про зобов`язання Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області або Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області усунути недоліки позовної заяви у строк, що не перевищує п`яти днів з дня отримання ухвали суду, шляхом внесення на депозитний рахунок Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області грошових коштів у розмірі 1246946 гривень, як компенсації вартості спірного майна власнику ОСОБА_1 , чинної на дату подання заяви про зміну предмета позову – 27 жовтня 2021 року.
Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 08 вересня 2026 року позов Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації, до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_1 про визнання недійсними наказів та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками , залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури пославшись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції безпідставно зазначив про те, що прокурором подано позов без додержання вимог ст. 175, 177 ЦПК України.
Норми ЦПК України підлягають застосуванню в редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії звернення прокурора з позовом до суду (11 вересня 2024 року), а тому позовна заява прокурора відповідає вимогам статті 177 ЦПК України.
Судом першої інстанції не взято до уваги, що на даний час відсутній механізм реалізації норм Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року стосовно умов та порядку компенсації добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна.
Судом безпідставно не враховано те, що норми Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року, зокрема щодо внесення на депозитний рахунок коштів вартості спірного майна, стосується зокрема вимоги про витребування майна.
Крім того поведінку ОСОБА_1 щодо набуття прав на спірні земельні ділянки та їх подальше об`єднання не можна вважати добросовісною, а тому є обґрунтовані підстави для витребування спірної земельної ділянки на підставі ст. 387 ЦК України. Прокурор зазначає, що відповідач ОСОБА_1 є недобросовісним набувачем в розумінні ст. 387 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у справі щодо добросовісності набуття майна дійшла висновку, що підтвердження такої добросовісності покладається на набувача, який має довести, що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати (п. 11.8 постанови ВП ВСУ від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16). Однак відповідачем ОСОБА_1 належних доказів того, що вона є добросовісним набувачами, не знала та не могла знати про відсутність у первинних власників законних прав на спірну ділянку, не надано. Отже, згідно викладених у позовній заяві фактичних обставин та доданих до позовної заяви доказів відповідач ОСОБА_1 не є добросовісними набувачами спірної земельної ділянки, а тому відсутні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 390 ЦК України. Звертаючись до суду з цим позовом та подаючи додаткові пояснення, прокуратурою зроблено посилання на наявність підстав для витребування земельної ділянки у ОСОБА_11 , як недобросовісного набувача спірної земельної ділянки.
Інші учасники справи судове рішення не оскаржили і відзив на апеляційну скаргу не надіслали.
У судовому засіданні прокурор Ємельянов В.А. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представник відповідача адвокат Борусевич С.Й. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги просив суд відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.
Представник Мурованокуриловецької селищної ради та представник Головного управління держгеокадастру у Вінницькій області надіслали суду заяви в яких просять розгляд справи провести у їх відсутність
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.
Суд першої інстанції залишив позов прокурора без розгляду з тих підстав, що станом на 08 вересня 2026 року позивачем вимог ухвали суду від 18 серпня 2026 року не виконано та не усунуто недоліки, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, попри те, що процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви закінчився.
Так, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2026 року позовну заяву прокурора залишено без руху у зв`язку з тим, що 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року (Закон № 4292-ІХ), яким внесені зміни, зокрема до ст.ст. 388, 390, 391 ЦК України та ст. 177, 185, 265 ЦПК України. Зокрема, ст. 391 ЦК України була доповнена частиною другою, відповідно до якої, якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що визначена законодавцем процесуальна вимога, щодо внесення позивачем, у цій категорії справ, на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельних ділянок) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, є забезпечувальною сумою, якою забезпечується право особи добросовісного набувача, на отримання відповідної грошової компенсації вартості майна, яке у нього витребовується (повертається), про що (добросовісність/недобросовісність) суд констатує у своєму рішенні при формуванні висновків по суті позовних вимог.
Апеляційний суд не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
09 квітня 2025 набрав чинності Закон № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким внесено зміни, зокрема, до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України.
Статтю 390 ЦК України доповнено ч. 5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Частину 4 статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Статтю 265 ЦПК України доповнено частиною 14 такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».
У пункті 2 розділу ІІ Закону № 4292-IX зазначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.
Верховний Суду у постанові від 19 листопада 2025 року у справі № 523/14914/24 дійшов такого висновку: обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню;
у випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини п`ятої статті 390 ЦК України не застосовуються;
питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п`ятої статті 390 ЦК України. Водночас у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивач попередньо не вніс вартість майна на депозитний рахунок суду.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 грудня 2025 року у справі № 354/419/25, постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 127/8274/24.
Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду встановлений у нормах матеріального права, зокрема у частині п`ятій статті 390 ЦК України. Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.
Оскільки прокурор обґрунтовував позов недобросовісністю набувача, тому норми частини п`ятої статті 390 ЦК України до спірних відносин не застосовуються. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача суд може вирішити лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.
Аналогічні висновки викладені за подібних обставин у постанові Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 127/34295/24.
Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які стали перешкодою для розгляду позову.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
постановив :
Апеляційну скаргу Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області задовольнити.
Ухвалу Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 08 вересня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Міхасішин
Судді: Ю.Б. Войтко
М.В. Матківська