УХВАЛА
11 листопада 2026 року
м. Київ
справа №990/474/26
адміністративне провадження № П/990/474/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Бевзенка В. М., Кравчука В.М., Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
05.11.2026 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, АДРЕСА_1 ) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Студентська, 12-А), в якому просив:
1) визнати протиправними дії Вищої ради правосуддя по оприлюдненню на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя та YouTube каналі Вищої ради правосуддя 06.10.2026 відеозапису розгляду питання порядку денного №82 від 06.10.2026 по розгляду скарги судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 від 13.02.2025 (№№695/0/6-25, 695/1/6-25) на рішення ПДП ВРП №170/1дп/15-25 від 03.02.2025 (таймінг пленарного засідання ВРП 06.10.2026 з 03 год. 18 хв. 25 сек. до 04 год. 14 хв. 24 сек.), на якому ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні у медичному закладі;
2) визнати протиправними дії Вищої ради правосуддя по оприлюдненню на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя та YouTube каналі Вищої ради правосуддя 27.10.2026 відеозапису розгляду питання порядку денного №88 від 27.10.2026 по розгляду скарги судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 від 13.02.2025 (№№695/0/6-25, 695/1/6-25) на рішення ПДП ВРП № 170/1дп/15-25 від 03.02.2025 (таймінг засідання ВРП №88 від 27.10.2026 з 18 хв. 30 сек. до 44 хв. 55 сек. та з 02 год. 43 хв. 15 сек. до 02 год. 52 хв. 53 сек.), на якому ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні у медичному закладі;
3) зобов`язати Вищу раду правосуддя видалити з офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя та YouTube каналу Вищої ради правосуддя відеозапис розгляду питання порядку денного №82 від 06.10.2026 по розгляду скарги судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 від 13.02.2025 (№№695/0/6-25, 695/1/6-25) на рішення ПДП ВРП №170/1дп/15-25 від 03.02.2025 таймінг пленарного засідання ВРП 06.10.2026 з 03 год. 18 хв. 25 сек. до 04 год. 14 хв. 24 сек., на якому ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні у медичному закладі;
4) зобов`язати Вищу раду правосуддя видалити з офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя та YouTube каналу Вищої ради правосуддя відеозапис розгляду питання порядку денного №88 від 27.10.2026 по розгляду скарги судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 від 13.02.2025 (№№695/0/6-25, 695/1/6-25) на рішення ПДП ВРП №170/1дп/15-25 від 03.02.2025 (таймінг засідання ВРП №88 від 27.10.2026 з 18 хв. 30 сек. до 44 хв. 55 сек. та з 02 год. 43 хв. 15 сек. до 02 год. 52 хв. 53 сек.), на якому ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні у медичному закладі;
5) визнати протиправними дії Вищої ради правосуддя по незаконному поширенню на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя та YouTube каналі Вищої ради правосуддя 06.10.2026 та 27.10.2026, без згоди ОСОБА_1 , конфіденційної інформації про стан здоров`я ОСОБА_1 , інформації про артеріальний тиск ОСОБА_1 , методи лікування та назви медичних досліджень проведених ОСОБА_1 , відео з голками вставленими у вени під час введення ліків через крапельницю;
6) визнати протиправними дії Вищої ради правосуддя по проведенню засідання питання порядку денного №82 від 06.10.2026 по розгляду скарги судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 від 13.02.2025 (№№695/0/6-25, 695/1/6-25) на рішення ПДП ВРП №170/1дп/15-25 від 03.02.2025 (таймінг пленарного засідання ВРП 06.10.2026 з 03 год. 18 хв. 25 сек. до 04 год. 14 хв. 24 сек.) під час проходження лікування в умовах стаціонару у неврологічному відділені «Одеська клінічна лікарня» на залізничному транспорті АТ «Українська залізниця» філія «Центр охорони здоров`я» із тиском 120 мм рт.ст. на 180 мм рт.ст., що ставило під загрозу життя ОСОБА_1 ;
7) визнати протиправними дії Вищої ради правосуддя по проведенню засідання питання порядку денного №88 від 27.10.2026 по розгляду скарги судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 від 13.02.2025 (№№695/0/6-25, 695/1/6-25) на рішення ПДП ВРП №170/1дп/15-25 від 03.02.2025 (таймінг пленарного засідання ВРП 06.10.2026 з 03 год. 18 хв. 25 сек. до 04 год. 14 хв. 24 сек.) під час проходження лікування в умовах стаціонару у неврологічному відділені «Одеська клінічна лікарня» на залізничному транспорті АТ «Українська залізниця» філія «Центр охорони здоров`я» із тиском 120 мм рт.ст. на 180 мм рт.ст., що ставило під загрозу життя ОСОБА_1 ;
8) Стягнути з Вищої ради правосуддя на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн;
9) стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 9320,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28.10.2024, 06.10.2026, 27.10.2026 члени ВРП умисно, у порушення статей 6, 8, 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 24, 32, 126 Конституції України, частини першої статті 19, пунктів 1, 2 частини третьої статті 20 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», частини другої статті 11 Закону України «Про інформацію», статті 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», незаконно поширили стосовно нього конфіденційну інформацію та відео, чим порушили права позивача та втрутились в його особисте життя, приватність лікування.
На переконання позивача, Голова Вищої ради правосуддя (доповідач) Усик Г.І. навмисно, у порушення статей 6, 8, 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 24, частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34, статті 126 Конституції України, частини першої статті 19, пунктів 1, 2 частини третьої статті 20, пунктів 1, 5, 6 частини п`ятої статті 22 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», частини другої статті 11 Закону України «Про інформацію», статті 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», відповідно до вищевизначених повноважень, поширив відео з конфіденційною інформацією про стан здоров`я позивача, методи його лікування, медичні дослідження, порушив право і втрутився в його особисте життя, що охороняються статтями 8, 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2026 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Коваленко Н.В. - головуючий суддя, судді: Бевзенко В. М., Кравчук В.М., Стародуб О.П., Чиркін С.М.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
За наслідками перевірки матеріалів позовної заяви, Верховний Суд вважає, що у відкритті провадження у справі в частині вимог про визнання протиправними дій ВРП щодо проведення засідань (пункти 6, 7 прохальної частини позову) необхідно відмовити з огляду на таке.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист одним із способів, передбачених цією статтею, або в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Ураховуючи згадані юридичні позиції Конституційного Суду України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.03.2023 у справі №9901/41/21 сформулювала висновок, згідно з яким позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване в законах України право на належний судовий захист прав та інтересів особи передбачає можливість звернення до суду лише у разі існування спірних правовідносин, тобто у разі установлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21.12.2010 у справі «PERETYAKA AND SHEREMETYEV v.UKRAINE»).
Також ЄСПЛ у рішенні від 08.04.2010 у справі «MENSHAKOVA v. UKRAINE» зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ashingdane v. the United Kingdom»).
Предметом позову у цій частині вимог позивач визначив дії ВРП щодо проведення засідань питання порядку денного №82 від 06.10.2026 та №88 від 27.10.2026 по розгляду скарги судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 від 13.02.2025 (№№ 695/0/6-25, 695/1/6-25) на рішення ПДП ВРП №170/1дп/15-25 від 03.02.2025 (таймінг пленарного засідання ВРП 06.10.2026 з 03 год. 18 хв. 25 сек. до 04 год. 14 хв. 24 сек.) під час проходження лікування в умовах стаціонару у неврологічному відділені «Одеська клінічна лікарня» на залізничному транспорті АТ «Українська залізниця» філія «Центр охорони здоров`я» із тиском 120 мм рт.ст. на 180 мм рт.ст., що ставило під загрозу життя ОСОБА_1 .
Частиною четвертою статті 22 КАС України встановлено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРП.
Статтею 266 КАС України визначені особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРП.
З тексту позовної заяви видно, що позивач посилається на те, що 06.10.2026 ВРП відмовила у задоволенні клопотання про відкладення розгляду його скарги від 13.02.2025 (№№ 695/0/6-25, 695/1/6-25) на рішення ПДП ВРП №170/1дп/15-25 від 03.02.2025, а 27.10.2026, незважаючи на письмові клопотання про з`ясування питання слухання скарги від 13.02.2025 року, з урахуванням знаходження позивача на стаціонарному лікуванні та стану здоров`я, неодноразові усні клопотання про неможливість участі у розгляді скарги від 13.02.2025 року на рішення ПДП ВРП №170/1дп/15-25 від 03.02.2025 та клопотанні про зупинення її розгляду, ухвалила незаконне рішення оголосити перерву до 14 години 27.10.2026.
Аналіз змісту позовної заяви свідчить, що позивач фактично не погоджується із розглядом його клопотань про відкладення розгляду питання та перенесення засідання на іншу дату, а також зупинення справи по заяві, у зв`язку з проходженням лікування в умовах стаціонару та станом здоров`я.
Проаналізувавши предмет, підстави та зміст позовних вимог, а також доводи позивача, Верховний Суд вважає, що вимоги про визнання протиправними дій ВРП по проведенню засідання питання порядку денного не можуть бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки такі процедурні порушення як необґрунтована, на думку позивача, відмова у клопотання про відкладення, зупинення розгляду питання та перенесення засідання на іншу дату можуть бути підставою для визнання протиправним рішення, яке було прийняте за результатом розгляду питання (проведення засідання), якщо його оскарження передбачене законом. Вплив на права позивача може мати лише рішення, прийняте суб`єктом владних повноважень за результатом розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон №1798-VIII) статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, цим Законом та Законом України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, а також ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Аналогічні положення закріплені в пунктах 5 і 6 частини третьої статті 3 Закону №1798-VIII.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
Згідно із частиною третьою статті 42 Закону №1798-VIII дисциплінарне провадження включає:
- попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи;
- підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності;
- розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 50 Закону №1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Водночас статтею 51 указаного Закону перебачено право судді, щодо якого ухвалено відповідне рішення, на оскарження рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП.
Згідно з положеннями частин дев`ятої та десятої статті 51 Закону №1798-VIII розгляд скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді здійснюється в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону. За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Рада має право:
- скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;
- скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
- скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
- змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;
- залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
Відповідно до положень статті 56 Закону №1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених, зокрема, пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
Частиною шостою статті 56 Закону №1798-VIII встановлено, що за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку про наявність трьох умовних стадій у процедурі звільнення судді у зв`язку з притягненням його до дисциплінарної відповідальності, зокрема, у виді подання про звільнення судді з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, а саме: 1) здійснення дисциплінарного провадження щодо судді і ухвалення відповідного рішення Дисциплінарною палатою; 2) перегляд цього рішення Радою у разі його оскарження; 3) ухвалення ВРП рішення про звільнення судді з посади у разі застосування такого виду дисциплінарного стягнення, яке не було скасоване
Відповідно до статті 52 Закону №1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2- 5 частини десятої статті 51 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Отже, процедурні (проміжні) дії, які передують прийняттю рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, за своєю природою є організаційними та не зумовлюють самостійних правових наслідків.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд уважає, що оспорювані позивачем дії ВРП щодо проведення засідань питання порядку денного №82 від 06.10.2026 та №88 від 27.10.2026 по розгляду скарги судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 від 13.02.2025 (№№ 695/0/6-25, 695/1/6-25) на рішення ПДП ВРП №170/1дп/15-25 від 03.02.2025 (таймінг пленарного засідання ВРП 06.10.2026 з 03 год. 18 хв. 25 сек. до 04 год. 14 хв. 24 сек.) під час проходження лікування в умовах стаціонару у неврологічному відділені «Одеська клінічна лікарня» на залізничному транспорті АТ «Українська залізниця» філія «Центр охорони здоров`я» із тиском 120 мм рт.ст. на 180 мм рт.ст., що ставило під загрозу життя ОСОБА_1 , не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що позов в цій частині вимог (пунктів 6, 7 прохальної частини позову) не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У цьому випадку поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а також спорів, стосовно яких законом установлені імперативні вимоги щодо суб`єктного складу, у зв`язку з чим Верховний Суд не зазначає, до юрисдикції якого суду належить вирішення заявлених у цій справі позовних вимог.
Керуючись статтями 238, 241- 243, 248, 256, 266, 295 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії в частині вимог щодо:
- визнання протиправними дій Вищої ради правосуддя по проведенню засідання питання порядку денного №82 від 06.10.2026 по розгляду скарги судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 від 13.02.2025 (№№695/0/6-25, 695/1/6-25) на рішення ПДП ВРП №170/1дп/15-25 від 03.02.2025 (таймінг пленарного засідання ВРП 06.10.2026 з 03 год. 18 хв. 25 сек. до 04 год. 14 хв. 24 сек.) під час проходження лікування в умовах стаціонару у неврологічному відділені «Одеська клінічна лікарня» на залізничному транспорті АТ «Українська залізниця» філія «Центр охорони здоров`я» із тиском 120 мм рт.ст. на 180 мм рт.ст., що ставило під загрозу життя ОСОБА_1 ;
- визнання протиправними дій Вищої ради правосуддя по проведенню засідання питання порядку денного №88 від 27.10.2026 по розгляду скарги судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 від 13.02.2025 (№№695/0/6-25, 695/1/6-25) на рішення ПДП ВРП №170/1дп/15-25 від 03.02.2025 (таймінг пленарного засідання ВРП 06.10.2026 з 03 год. 18 хв. 25 сек. до 04 год. 14 хв. 24 сек.) під час проходження лікування в умовах стаціонару у неврологічному відділені «Одеська клінічна лікарня» на залізничному транспорті АТ «Українська залізниця» філія «Центр охорони здоров`я» із тиском 120 мм рт.ст. на 180 мм рт.ст., що ставило під загрозу життя ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
Н.В. Коваленко
В.М. Бевзенко
В.М. Кравчук
О.П. Стародуб
С.М. Чиркін
Судді Верховного Суду