ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 340/5470/25
адміністративне провадження № К/990/39559/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Юрченко В.П., Гончарової І.А.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 (суддя Притула К.М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.07.2026 (судді: Щербак А.А. (головуючий), Баранник Н.П., Шлай А.В.) у справі №340/5470/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-РРА» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт-РРА» (далі - позивач, Товариство, ТОВ«Моноліт-РРА») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.07.2025:
- №00113840701 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 11 268 850,94 грн, в тому числі основного платежу - 10 333 852,94 грн та штрафних (фінансових) санкцій - 934 998 грн;
- №00113900701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) в сумі 11 767 726 грн, в тому числі основний платіж - 9 414 181 грн та штрафні (фінансові) санкції - 2 353 545 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними, прийняті контролюючим органом безпідставно, без належних, достатніх та допустимих доказів, оскільки господарські взаємовідносини позивача за перевіряємий період вже були предметом документальної планової перевірки, за наслідками якої був складений акт №3220/11-28-07-01/35804438 від 24.09.2021, прийняті податкові повідомлення рішення, які Товариством оскаржено в судовому порядку.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.10.2022 у справі №340/2196/22 позов ТОВ «Моноліт-РРА» задоволено в повному обсязі, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано, у зв`язку із дією мораторію. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.10.2022 у справі №340/2196/22 скасовано, а позов Товариства задоволено з підстав встановлення правомірності задекларованих господарських операцій.
Також зазначає, що задекларовані фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Моноліт-РРА» із постачальниками є документально підтвердженими належними та достатніми первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства, що в своїй сукупності посвідчують факт проведення господарських операцій, зміну майнового стану кожного їх учасника, рух активів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.03.2026, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.07.2026, позов Товариства задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.
4. Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що правомірність задекларованих господарських операцій позивача з ПП «Промбуд-2019» за період з квітня 2019 року по грудень 2020 року та з ТОВ «Мегабуд БК» за період з лютого 2019 року по жовтень 2020 року підтверджено постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 в адміністративній справі №340/2196/22 та відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вказані обставини не доказуються.
Також суди вказали, що на реальність виконання договорів з ПП «Промбуд-2019» та з ПП «Промбуд-2015» підтверджується наданими позивачем як під час перевірки так і до суду первинними документами (зокрема видатковими накладними, товарно-транспортними накладними), які складені відповідно до вимог чинного законодавства, а окремі недоліки при складанні товарно-транспортних накладних не можуть розглядатися як беззаперечний доказ безтоварності господарської операції з постачання товару. Наявність кримінальних проваджень, стосовно окремих контрагентів також не є беззаперечним доказом того, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.03.2026, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.07.2026 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток, податку на додану вартість (ПДВ) та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 03.07.2025№9862/11-28-07-01/35804438 за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Мололіт-РРА» за період з 01.01.2011 по 31.12.2024 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Згідно висновків вказаного акту перевірки встановлено наступні порушення ТОВ «Моноліт-РРА»:
- п.44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, пп. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 року №39 в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну на суму 10 341 002 грн, в т.ч. по періодах: за 1 кв. 2019 року на суму 389 716 грн, за 2 кв. 2019 року на суму 992 237 грн, за 3 кв. 2019 року на суму 1 143 350 грн, за 4 кв. 2019 року на суму 1 214 687 грн, за 1 кв. 2020 року на суму 47 476 грн, - за 2 кв. 2020 року на суму 631 314 грн, за 3 кв. 2020 року на суму 1 794 381 грн, за 4 кв. 2020 року на суму 762 139 грн, за 1 кв. 2021 року на суму 310 164 грн, за 2 кв. 2021 року на суму 1 168 538 грн, за 3 кв. 2021 року на суму 1 854 276 грн, за 4 кв. 2021 року на суму 32 663 грн, за 4 кв. 2024 року на суму 61 грн;
- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ всього в сумі 9 414 181 грн в т.ч. по періодах: січень 2019 року на суму 17 978 грн; лютий 2019 року на суму 87 475 грн; березень 2019 року на суму 255 395 грн; квітень 2019 року на суму 253 298 грн; травень 2019 року на суму 292 069 грн; червень 2019 року на суму 373 370 грн; липень 2019 року на суму 381 850 грн; серпень 2019 року на суму 293 364 грн; вересень 2019 року на суму 383 444 грн; жовтень 2019 року на суму 255 210 грн; листопад 2019 року на суму 337 207 грн; грудень 2019 року на суму 532 293 грн; січень 2020 року на суму 43 959 грн; квітень 2020 року на суму 121 050 грн; травень 2020 року на суму 103 500 грн; червень 2020 року на суму 360 000 грн; липень 2020 року на суму 550 350 грн; серпень 2020 року на суму 361 226 грн; вересень 2020 року на суму 597 796 грн; жовтень 2020 року на суму 194 775 грн; листопад 2020 року на суму 274 717 грн; грудень 2020 року на суму 234 083 грн; січень 2021 року на суму 121 927 грн; лютий 2021 року на суму 35 505 грн; березень 2021 року на суму 129 757 грн; квітень 2021 року на суму 369 059 грн; травень 2021 року на суму 261 549 грн; червень 2021 року на суму 444 809 грн; липень 2021 року на суму 763 911 грн; серпень 2021 року на суму 426 818 грн; вересень 2021 року на суму 526 193 грн; жовтень 2021 року на суму 30 244 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в акті перевірки вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами з ПП «ПРОМБУД-2019», ТОВ «МЕГАБУД БК» та ПП «Промбуд-2019» не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер.
На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.07.2025:
- форма «Р» № 00113840701, яким донараховано податок на прибуток на загальну суму 11 276 015 грн, в т. ч. основний платіж - 10 341 002 грн та штрафна (фінансова) санкція - 935 013 грн;
- форма «Р» № №00113900701, яким донараховано ПДВ на загальну суму 11 767 726 грн, в т. ч. основний платіж - 9 414 181 грн та штрафна (фінансова) санкція - 2 353 545 грн.
Також судами встановлено, що згідно з наказом ГУ ДПС у Кіровоградській області від 04.08.2021 №923-п було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Моноліт-РРА» за період діяльності з 01.01.2018 по 30.06.2021, за результатом якої складено акт №3220/11-28-07-01/35804438 від 24.09.2021.
Контролюючий орган в ході перевірки дійшов висновку, що правочини, укладені ТОВ «Моноліт-РРА» з ПП «ПРОМБУД-2019», ТОВ «МЕГАБУД БК», ТОВ «ТЕКГРУП-ЗНАМ`ЯНКА», носять нереальний характер та не були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.10.2021: №00043850701, яким донараховано суму грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток у розмірі 8009665 грн, в т.ч. 7054794 грн основного платежу та 954871 грн штрафних (фінансових) санкцій; №00043840701, яким донараховано суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ у розмірі 7972520 грн, в т.ч. 6378016 грн основного платежу та 1594504 грн штрафних (фінансових) санкцій.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.10.2022 у справі №340/2196/22, позов задоволено в повному обсязі, зазначені вище податкові повідомлення-рішення визнані протиправними та скасовані, внаслідок не дотримання контролюючим органом вимог п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (тобто у зв`язку із дією мораторію на проведення документальних планових виїзних перевірок).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.10.2022 в адміністративній справі №340/2196/22 скасовано, позов ТОВ «Моноліт-РРА» задоволено з підстав встановлення правомірності задекларованих господарських операцій.
Крім того, судами встановлено, що в підтвердження реальності господарських операцій (поставка портландцементу) позивачем надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківськими документами, оборотно-сальдові відомості та акти звірки.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішень не врахували відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.09.2023 у справі № 420/5325/22 (де зокрема, вказано про передчасність оцінки реальності здійснення господарських операцій з огляду на те, що не виключається можливість призначення та проведення повторної перевірки після того, як виникнуть законні підстави для проведення перевірок, які були обмежені встановленим мораторієм на їх проведення), від 29.02.2024 у справі № 640/6363/22, від 18.06.2024 у справі № 200/1769/22, від 30.09.2024 у справі № 200/1057/24, від 07.11.2024 у справі № 320/277/22, від 13.11.2024 у справі № 320/38193/23 (де зазначено, що за відсутності (зняття) законодавчих обмежень на проведення перевірок (мораторію) не виключається можливість повторного проведення податкової перевірки платника податків за цей період та формування за її наслідками відповідних висновків щодо податкових правопорушень).
Також контролюючий орган зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішень не врахували відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 420/3226/19, від 31.05.2023 у справі № 810/5310/15, від 17.02.2021 у справі № 804/588/17, від 30.06.2021 у справі № 804/1267/16, від 31.08.2021 у справі № 820/4373/16, від 02.12.2021 у справі № 809/1652/17, від 03.02.2022 у справі № 810/2827/18, від 15.04.2022 у справі № 826/3995/17, від 07.02.2023 у справі № 2140/1696/18, від 21.02.2023 у справі № 820/4281/18, від 05.05.2023 у справі № 160/15514/18 та інші.
На переконання контролюючого органу, судами попередніх інстанцій не враховано та не надано належної оцінки доводам що стосуються факту спростування проведених господарських операцій позивача з контрагентами, а саме щодо недоліків документів, належної обачності під час вибору контрагентів та укладення з ними договорів, неможливості встановити законне джерело походження товару, його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, відсутність основних засобів для ведення господарської діяльності.
Таким чином, судами попередніх інстанцій не забезпечено повного, всебічного та об`єктивного розгляду даної справи, не враховано при розгляді справи доводів відповідача та наданих доказів в їх обґрунтування, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що в цілому призвело до неправильного вирішення даної справи.
9. Товариством надано відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, в якому позивач вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій надано юридично правильну оцінку обставинам, у зв`язку з чим, просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.
Зазначає, що контролюючий орган, повторно використовуючи ті самі господарські операції та покладаючи їх оцінку в основу нових податкових повідомлень-рішень, не може ігнорувати обставини, встановлені судовим рішенням у справі №340/2196/22, яке набрало законної сили.
ПОЗИЦІЯ СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
10. Надаючи оцінку доводам скаржника наведеним у касаційні скарзі колегія суддів виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
11. З оскаржуваних судових рішень у цій справі вбачається, що суди попередніх інстанцій з посиланням на частину четверту статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням обставин, які встановлені у справі № 340/2196/22, а саме правомірності (реальності) задекларованих господарських операцій позивача з ПП «Промбуд-2019» за період з квітня 2019 року по грудень 2020 року та з ТОВ «Мегабуд БК» за період з лютого 2019 року по жовтень 2020 року, дійшли висновку про протиправність оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень - рішень. Враховуючи положення частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини встановлені у справі № 340/2196/22 визнані судами у цій справі преюдиційними (не підлягають доказуванню).
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Преюдиція - це обов`язковість обставин, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені обставини не підлягають доказуванню.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Передбачене частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.
При цьому преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо такі обставини встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 в адміністративній справі №340/2196/22 набрала законної сили, а відтак суди попередніх інстанцій обгрунтовано виходили з того, що у межах цієї справи встановлені судом у справі №340/2196/22 фактичні обставини щодо господарських операцій ТОВ «Моноліт-РРА» з ПП «Промбуд-2019» за період з квітня 2019 року по грудень 2020 року та з ТОВ «Мегабуд БК» за період з лютого 2019 року по жовтень 2020 року не потребують доказування, тобто господарські операції позивача з вказаними контрагентами за вказаний період є реальними та фактично здійсненими.
12. Щодо заниження фінансового результату до оподаткування за період з січня 2021 року по жовтень 2021 року на загальну суму 18 658 625 грн та податкового кредиту з ПДВ в сумі 3 109 770,98 грн по взаємовідносинах з контрагентом ПП «Промбуд-2019» та не визнання витрат з придбання позивачем у ПП «Промбуд-2015» портландцементу на загальну суму 1 971 782,01 грн, в тому числі ПДВ 328 630,33 грн, суд зазначає наступне.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).
Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України).
Відповідно до вимог пункту підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).
Також пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.
Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.
У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є нереальними (фіктивними), сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або врахування відповідних витрат при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема щодо наявності таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку, суттєві недоліки в заповненні таких документів, які не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, не дають можливості встановити дійсний зміст та обсяг господарської операції, тощо.
Слід зазначити, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
Також на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Отже, підсумовуючи наведене, Суд констатує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування як об`єкту оподаткування податком на прибуток так і податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Верховний Суд неодноразово висловлював аналогічні правові висновки, зокрема у постановах від від 26 лютого 2020 року у справі №826/1308/18), від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа №808/954/17), від 09 вересня 2021 року (справа №460/2315/19), від 26 вересня 2023 року (справа № 120/6732/22).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Крім того, при вирішенні податкових спорів Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
На підставі досліджених документів, які, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, судами встановлено, що надані позивачем документи (видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, банківські документи (платіжні доручення, платіжні інструкції), оборотно - сальдові відомості, акти звірки) підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій з придбання позивачем товару, а господарські операції належно обліковані в бухгалтерських документах позивача.
При оцінці вказаних документів, суди також врахували, що контролюючий орган в акті перевірки не вказував на наявність дефектів в оформлені чи складені відповідних документів, також не зазначав про встановлені розбіжності між наданими позивачем документами.
При цьому суди попередніх інстанцій надали оцінку доводам контролюючого органу з якими останній пов`язує відсутність реальності спірних господарських операцій, зокрема невідповідність
окремих товарно-транспортних накладних вимогам наказу Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 (недоліки в оформленні), а також аналіз наявної податкової інформації стосовно постачальників ПП «Промбуд-2019» та ПП «Промбуд-2015».
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, а саме з акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в інформаційно - аналітичних ресурсах ДПС відносно контрагентів позивача, відповідно до якої контрагенти позивача не мають достатніх матеріально - технічних та трудових ресурсів для проведення господарської діяльності, підпадають під критерії ризиковості.
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що сама по собі зібрана податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій.
Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 03.10.2019 у справі № 811/3223/14, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18, від 30.09.2021 у справі №400/1986/19 та фактично відповідає і позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 07 липня 2022 року (справа №160/3364/19), відповідно до якої податкова інформація, на підставі якої контролюючий орган робить висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону та сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відповідно до норм Податкового кодексу України податкова інформація є одним із джерел інформації, яке контролюючі органи можуть використовувати для здійснення своїх повноважень та функцій. При цьому, така інформація має бути підтверджена належними і допустимими доказами, зокрема, документами бухгалтерського і податкового обліку платника податку, його контрагента. Такі документи мають відображати зміст (суть) відносин між учасниками господарських операцій. Тобто узагальнена податкова інформація не є першоджерелом, а тому лише її наявність в розпорядженні контролюючого органу не є доказом недотримання платником вимог податкового законодавства.
Отримана відповідачем податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією. Така інформація носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій контролюючим органом не надано жодних доказів щодо проведення зустрічних звірок контрагентів позивача для відпрацювання податкових ризиків з ПДВ по правовідносинам з позивачем, жодні первинні документи, які перебувають у контрагентів позивача, не досліджувалися, що також свідчить про необґрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства.
Отже на підтвердження податкової інформації, на яку посилається відповідач, останнім не надано будь - яких належних, допустимих та достовірних доказів, як того вимагають приписи процесуального Закону.
Обґрунтовано суди не взяли до уваги і посилання контролюючого органу на певні недоліки в заповнення товарно - транспортних накладних (не вказано дані про довіреність водія, не вказано осіб відповідальних за навантаження та розвантаження), оскільки наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
Окремо Суд звертає увагу , що гідно положень пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Тобто внесення інформації до розділу операції з навантаження - розвантаження не є обов`язковою вимогою при заповненні товарно-транспортної накладної, а тому відсутність такої інформації не може свідчити про відсутність факту перевезення, а тим більше про відсутність нереальності господарської операції з поставки товару.
Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що належних, допустимих та достовірних доказів в підтвердження посилань щодо нереальності спірних господарських операцій контролюючим органом надано не було, матеріали справи таких не містять.
Контролюючим органом на виконання передбаченого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах є недостовірними.
Контролюючим органом зроблено відповідні висновки на підставі аналізу інформації, а не доказів, інформація (без документального підтвердження), на яку посилається відповідач, як на підставу нереальності господарських операцій, не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону.
Висновки ж судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції погоджується з ними, оскільки така оцінка здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
13. Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій та фактично зводяться до переоцінки обставин господарських операцій позивача з контрагентами, проте положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
14. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.07.2026 слід залишити без задоволення.
15. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.07.2026у справі №340/5470/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді
І.Я.Олендер В.П. Юрченко І.А. Гончарова