ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року
м. Львів
Справа № 380/23568/25 пров. № А/857/37733/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
розглянувши в змішаній формі в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року в справі № 380/23568/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції – Ланкевич А.З.,
час ухвалення рішення – 29 травня 2026 року,
місце ухвалення рішення – м. Львів,
дата складання повного тексту рішення – 29 травня 2026 року,
в с т а н о в и в:
У грудні 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач) про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю ІІ групи.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано висновок (рішення) Міністерства внутрішніх справ України в особі відділу координації пенсійних питань про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю другої групи, що настала внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, доведений до відома позивача листом від 03.06.2025 №20037-2025.
Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України в особі відділу координації пенсійних питань прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю другої групи, що настала внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності – 28.03.2007, відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України в особі відділу координації пенсійних питань належним чином оформити та надіслати до ГУ Національної поліції у Львівській області у встановлений законом строк висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю другої групи, що настала внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності – 28.03.2007, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Вказує апелянт про минування дворічного строку з дати первинного встановлення групи інвалідності в позивача.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами, в тому числі електронної справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби з розкраданням соціалістичної власності внутрішніх справ Червоноармійського райвиконкому м.Львова УВС Львівського облвиконкому, звільнений зі служби 28.02.1990.
Згідно з довідкою МСЕК серії 2-18 АБ №012413 при первинному огляді 19.05.1994 позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, на строк до 01.06.1995.
Відповідно до довідки МСЕК серії ЛВА-1 №346294 від 28.03.2007 під час повторного огляду позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, безстроково. Причина інвалідності – захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що додатково підтверджено довідкою ВЛК УМВСУ у Львівській області №83 від 12.12.1994.
27.10.2022 позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, з пакетом документів.
Листом ГУ МВС України у Львівській області від 11.11.2022 №11-108/0гд/13-2022 позивача повідомлено про залишення заяви без задоволення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 у справі №380/5091/23 визнано протиправною бездіяльність ГУ МВС України у Львівській області щодо не оформлення та неподання у встановлений Законом строк висновку щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги та всіх необхідних документів, передбачених Порядком №850, та зобов`язано ГУ МВС України у Львівській області належним чином підготувати, оформити та подати до МВС України у встановлений Законом строк висновок щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_1 .
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі №380/10943/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2025, визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України щодо повернення документів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 без прийняття рішення відповідно до п.9 Порядку №850, та зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту повторно розглянути документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням другої групи інвалідності відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» в порядку, визначеному п.9 Порядку №850, та прийняти рішення.
На виконання рішення суду від 25.09.2024 у справі №380/10943/24 Міністерство внутрішніх справ України листом відділу координації пенсійних питань МВС України від 03.06.2025 №20037-2025 повідомило позивача про прийняття рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги та затвердження відповідного висновку. У висновку про призначення одноразової грошової допомоги, складеному ГУ МВС України у Львівській області, у графі «нарахована одноразова грошова допомога» зазначено « 0,00 грн», а в графі «розмір одноразової грошової допомоги до виплати» зазначено « 0,00 грн».
Мотивами відмови, наведеними у листі відділу координації пенсійних питань МВС України від 03.06.2025 №20037-2025, є: звільнення позивача зі служби 28.02.1990, тобто до прийняття Закону України «Про міліцію» та набрання ним чинності; неподання позивачем довідки МСЕК про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках; неможливість визначення розміру одноразової грошової допомоги через те, що законом прожитковий мінімум для працездатних осіб на 19.05.1994 не визначався (Закон України «Про прожитковий мінімум» №966-XIV набрав чинності лише 18.08.1999); встановлення позивачу другої групи інвалідності 19.05.1994 та зміна строку інвалідності 28.03.2007 не є випадком, на який може бути поширено дію ст.23 Закону №565-XII та Порядку №850; невідповідність копій документів вимогам ДСТУ 4163:2020. Додатково у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на перевищення передбаченого п.4 Порядку №850 граничного дворічного терміну після первинного встановлення інвалідності.
Не погодившись із вказаними діями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Спір між сторонами у цій справі виник щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності як колишнього працівника міліції відповідно до статті 23 Закону № 565-XII.
На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850 (набрав чинності з 31.10.2015) пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закону № 580-VIII) визнано таким, що повністю втратив чинність Закон № 565-XII.
Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону №565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.
Відповідно до частини шостої статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію вимог статті 23 Закону № 565-XII Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", якою затвердив Порядок № 850, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Судом першої інстанції встановлено, що інвалідність другої групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, встановлена позивачу первинно 19.05.1994 (тобто вже після набрання чинності Законом №565-XII) та підтверджена при повторному огляді 28.03.2007 безстроково.
Колегія суддів враховує, що дійсно відповідно до п.4 Порядку №850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Разом з тим, Законом №565-ХІІ визначені строки отримання одноразової грошової допомоги вперше, а спірний пункт Порядку 850 регулює відносини щодо доплати до вже отриманої одноразової грошової допомоги, тобто регулює інші правовідносини і надає право на отримання доплати до вже отриманої допомоги протягом певного часу.
Положеннями статті 23 Закону № 565-XII не передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв`язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв`язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб`єктивні права та юридичні обов`язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов`язках суб`єктів.
Тобто, норми Порядку №850 доповнюють норми статті 23 Закону № 565-XII додатковою гарантією для працівників органів внутрішніх справ, проте встановлюють певні обмеження, за дотримання яких зазначена додаткова гарантія досягається.
Однак Законом №565-XII визначені строки отримання одноразової грошової допомоги вперше, а спірний пункт Порядку №850 регулює відносини щодо доплати до вже отриманої одноразової грошової допомоги, тобто регулює суттєво інші правовідносини.
Відтак посилання апелянта на те, що період понад 2 роки від дати первинного огляду минув, тому відсутні підстави для призначення ОГД, не засновані на правильному праворозумінні.
Висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 22.10.2020 у справі № 711/1837/18 не є релевантними до спірних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що матеріали справи не містять доводів та доказів та підтвердження того, що спірна одноразова грошова допомога раніше була позивачу призначена та виплачена.
Колегія суддів зазначає, що за своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв`язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Згідно з довідкою МСЕК серії 2-18 АБ №012413 при первинному огляді 19.05.1994 позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, на строк до 01.06.1995.
Відповідно до довідки МСЕК серії ЛВА-1 №346294 від 28.03.2007 під час повторного огляду позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, безстроково. Причина інвалідності – захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що додатково підтверджено довідкою ВЛК УМВСУ у Львівській області №83 від 12.12.1994.
Оскільки ОСОБА_1 інвалідність встановлена внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, відтак позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги.
Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року в справі № 380/23568/25 – без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя
А. Р. Курилець
судді
С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 11 листопада 2026 року.