П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/5472/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Р.М.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
10 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,
представника відповідача: Жмуцької О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Малинська паперова фабрика-Вайдманн" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В :
рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №00030690703 від 18.03.2021.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції – скасувати.
Представник позивача в судове засідання не з`явився. Разом з тим, 05 листопада 2026 року на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням адвоката у щорічній відпустці. Вирішуючи вказане клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про відкладення судового розгляду, оскільки саме по собі перебування захисника у щорічній відпустці не є безумовною підставою для відкладення судового засідання. Крім того, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, судова колегія не вбачає достатніх підстав для відкладення судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ГУ ДПС була проведена позапланова виїзна податкова перевірка, за результатами перевірки головними державними ревізорами - інспекторами ГУ ДПС був складений акт 1599/06-30-07-03/00278735 від 7 грудня 2020 року.
В акті зроблено висновок щодо порушення товариством п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1, абзацу б) п.200.4 ст.200, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пп.2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України та завищення суми ПДВ заявленої до бюджетного відшкодування за вересень 2020 року на 672 763 грн. та 73 410 грн.
ПрАТ "Вайдманн-МПФ" подало заперечення на акт №1737 від 17.12.2020, але 06.01.2021 отримало відповідь про розгляд заперечень №14584/6/06-30-07 від 28.12.2020 та податкове повідомлення-рішення №00023900703 від 29.12.2020 ГУ ДПС, відповідно до якого визначено суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 672 763 грн. та на товариство накладено штраф у розмірі 336 382 грн.
14.01.2021 позивачем було подано скаргу №53 від 14.01.2021 на ППР №00023900703 від 29.12.2020 ГУ ДПС у Житомирській області, за результатами розгляду якої 23.03.2021 отримано рішення ДПС України №5838/6/99-00-06-01-02-06 від 15.03.2021 про скасування ППР №00023900703 від 29.12.2020 в частині повернення пошкодженого товару нерезиденту та у відповідній частині штрафних санкцій. а в іншій частині таке ППР - залишено без змін, а скаргу - частково задоволено.
За результатами рішення ДПС по розгляду скарги, ГУ ДПС прийняв нове податкове повідомлення-рішення №00030690703 від 18.03.2021, яке позивач отримав 23.03.2021. Відповідно до цього ППР визначено суму завищення бюджетного відшкодування на 431 657 грн. та штрафні санкції в розмірі 215 829 грн.
Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення №00030690703 від 18.03.2021 Головного управління ДПС у Житомирській області протиправним, звернувся до суд з цим позовом з метою його скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до абзацу третього п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Всі податкові накладні зазначені в акті по контрагенту ТОВ «ТЕХНОПРАКТИК», оформлені та зареєстровані відповідно до чинного законодавства, що підтверджується і ГУ ДПС у Житомирській області в акті.
Договір на поставку піддонів та кришок до піддонів не укладався, так як це не є обов`язковим. Положеннями ч. 1 ст. 205 ЦКУ передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГКУ допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Господарські відносини між ТОВ "ТЕХНОПРАКТИК" та ПрАТ "Вайдманн-МПФ" регулювались наступним чином: заявка від покупця в електронній формі (з зазначенням розмірів, кількості та доданими до листа кресленнями на піддони, в яких в тому числі, зазначаються вимоги до сировини), накладна на отримання товару, рахунок на оплату, оплата товару.
Поставка продукції від ТОВ "ТЕХНОПРАКТИК" до ПрАТ "Вайдманн-МПФ" підтверджується такими документами: товаро-транспортними накладними, видатковими накладними, актом відповідності, актом про результати огляду Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів разовими перепустками на автотранспорт, службовими записками на оформлення перепусток та записами в книзі реєстрації транспортних засобів.
Під час перевірки товариством надано всі первинні документи, а саме: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, вимоги, акти списання пакувальних матеріалів та представлено записи в облікових регістрах, які свідчать про оприбуткування та використання ТМЦ, придбаних ТОВ «ТЕХНОПРАКТИК» у вересні 2020 року.
Твердження ГУ ДПС в акті про те, що первинні документи пов`язані з рухом та списанням піддонів не містять всіх необхідних реквізитів є безпідставним, адже згідно п.2 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-XIV обов`язковими реквізитами первинних документів є: назва документа (форми); дата складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Всі ці реквізити присутні в документах товариства.
Разом з тим, неточності, допущені при складанні первинних документом не є підставою не брати до уваги такі первинні документи (Вищий адміністративний суд України у справі №2а-4708/12/2070 зробив висновок, що формальні помилки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій. Оцінка господарським операціям повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.).
Товариство складає облікові регістри на електронних носіях, тому на виконання п.3.3 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну №88 від 24.05.1995, ГУ ДПС було запропоновано використати технічні засоби для відтворення таких регістрів у зручному для читання вигляду на що було отримано відмову.
Твердження ГУ ДПС в акті про те, що товариство не надало документального підтвердження стосовно того, що при відвантаженні готової продукції було використано піддони та кришки, не відповідає дійсності, оскільки під час перевірки були надані копії відомостей руху запасів за період 01.09.2020 - 30.09.2020, оборотно - сальдові відомості запасів за період 01.09.2020 - 30.09.2020, вантажно-митні декларації на експорт продукції, рахунки та пакувальні листи, в яких відображена інформація про використання піддонів та кришок при відвантаженні готової продукції. Також товариство надало паперові копії облікових регістрів, які підтверджують придбання, рух та списання відповідних ТМЦ, а саме оборотно-сальдові відомості та журнал господарських операцій по конкретним позиціям ТМЦ. Згадані облікові регістри по піддонам придбаним в ТОВ «ТЕХНОПРАКТИК» корелюють з оборотно-сальдовою відомістю по контрагенту ТОВ «ТЕХНОПРАКТИК» за вересень 2020 р., яка також була надана.
Вказане підтверджує те, що товариство забезпечує вимоги, як то п.3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні так і п.3.1 та п.3.3 Положення №88.
Крім того, в акті зазначено про те, що позивачем не надано видаткових накладних, актів приймання-передачі на піддони та кришки, але такі документи і не складаються, так як товариство не займається реалізацією такого товару. ГУ ДПС були надані пояснення та акти на списання пакувальних матеріалів за вересень 2020 року, які підтверджують використання піддонів та кришок, як пакувального матеріалу продукції товариства. Більшість продукції ПрАТ "Вайдманн-МПФ" поставляється у піддонах відповідно до договорів з покупцями продукції товариства. В ході перевірки ГУ ДПС надавались контракти на реалізацію готової продукції (зокрема, контракт №SE5-20102520 з Weidmann Electrical Technology AG, контракт №SE1-20101519 Weidmann Electrical Technology AG, контракт №SE1-20102320 3 Weidmann Izo-Prod d.o.o, контракт №SE3-20100620 3 Weidmann Izo-Prod d.o.o, контракт №SE1-30002019 з ELMATEK, Договір №SE1-30000220 з АО Кентауский трансформаторний завод, договір №SE1-30000120 з AO CHIRCHIQ TRANSFORMATOR ZAVODI та інші) та вся первинна документація по реалізації готової продукції за вересень 2020 року. У відповідних пунктах зазначених договорів передбачено, що вартість піддонів (упаковки) включено в ціну товару. Це підтверджується, в тому числі і ВМД. В розділі 31 ВМД зазначається тип упаковки 8А, що відповідно до Класифікатора видів упаковки означає - "піддон/палет дерев`яний".
Підтвердженням реальності здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "ТЕХНОПРАКТИК" є також те, що дані операції призвели до змін у майновому стані товариства, що відображено у фінансовій звітності, яка в свою чергу перевірена та підтверджена звітом незалежного аудитора.
У відповіді на заперечення зазначено, що ціна продажу піддонів та кришок товариству в десятки разів вища, ніж ціна продажу піддонів іншим покупцям.
Щодо цього, слід зазначити, що саме ціна продажу платнику податку враховується при нарахуванні сум податку, що відносяться до податкового кредиту цього платника податку, тому роти до уваги вартість піддонів для інших покупців є необґрунтованим; а по - друге, піддони та кришки до них, що виготовляються ТОВ "ТЕХНОПРАКТИК" для товариства не є стандартними, а виготовляються відповідно до спеціальних завдань та креслень товариства, тому ціна встановлюється сторонами на кожен тип піддону окремо, і, звичайно, не є коректним порівняння таких цін із цінами на більш прості стандартні піддони.
При перевірці велику увагу приділено питанню ланцюгів поставок з контрагентом "ТЕХНОПРАКТИК". При цьому, в акті ГУ ДПС підтверджує, що ТОВ "ТЕХНОПРАКТИК" придбав піддони у ТОВ "ТАЙТАН ЛОГІСТИК", який своєчасно і належним чином також зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні при реалізації піддонів та кришок ТОВ "ТЕХНОПРАКТИК".
Щодо ланцюгів поставок слід зазначити, що, по-перше, ПКУ не містить жодних застережень, щодо права відносити до податкового кредиту суми ПДВ у разі не підтвердження ланцюгів поставок на усіх етапах виникнення ТМЦ.
Разом з тим, підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів (робіт, послуг) однією стороною та контрагентів товариства, а лише аналізуючи звіти про нарахування ЄСВ, фінансові звіти контрагентів, Єдиний реєстр податкових накладних (що не є первинними документами) робить висновок про відсутність фактичного руху активів по ланцюгу постачання між товариством, його контрагентами та контрагентами контрагентів товариства. Вищезазначене підтверджує, що висновки ГУ ДПС є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам ПКУ, оскільки зроблені на припущеннях, що не передбачено нормами податкового законодавства.
Вищезазначене підтверджує також судова практика, а саме: Верховний Суд (постанова від 23 січня 2018 року у справі №826/5088/13-а) дійшов висновку, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Слід зазначити, що згадані висновки Верховного Суду повністю узгоджуються з попередньою судовою практикою, зокрема постановами Верховного Суду України від 01.06.2010 у справі №21-573во10, від 31.01.2011 у справі №21-47а10, від 31.01.2011 у справі №21-42а10. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрактом.
Крім того, в акті зазначається, що у товариства відсутнє право на бюджетне відшкодування у сумі 27 876 грн. у зв`язку з завищенням, на думку ГУ ДПС, податкового кредиту з ПДВ за вересень 2020 року по контрагенту ТОВ «ВІРЛЕНТ ГРУП» (код 41199891). При цьому, у відповіді на заперечення зазначено, що проведеною перевіркою не встановлено реальність (фактичне) здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ «ВІРЛЕНТ ГРУП» катриджів.
Проте, таке твердження відповідача суперечить Податковому кодексу України, виходячи з наступного.
Відповідно до абзацу третього п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця достатньою підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Всі податкові накладні зазначені в акті по контрагенту ТОВ «ВІРЛЕНТ ГРУП» (код 41199891) оформлені та зареєстровані відповідно до чинного законодавства (копії додаються). Договір на поставку картриджів не укладався, так як це не є обов`язковим.
Положеннями ч.1 ст.205 ЦКУ передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГКУ допускається укладення господарських догорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Під час перевірки товариством надано всі первинні документи та представлено записи в облікових регістрах, також копії первинних документів додано до заперечень на акт (рахунки на оплату, виписки банку, видаткові накладні, подорожні листи вантажного автомобіля, вимоги, електронні документи по оприбуткуванню та списанню), які свідчать про придбання, оприбуткування та використання ТМЦ придбаних у ТОВ «ВІРЛЕНТ ГРУП» у вересні 2020 року.
У відповіді на заперечення зазначено, що товариство не надало інформації та її документального підтвердження, в якому устаткуванні використовуються такі картриджі, не надано технічних умов та т.п. Проте, ці документи не є первинними документами і не стосуються бухгалтерського обліку, і під час перевірки такі документи не запитувались.
В інструкції з експлуатації Установки зворотного осмосу серії Osmo PRO зазначено що компонентом системи серії PRO є п`яти мікронний фільтр попереднього очищення - фільтруючий патрон (п.1.6 Інструкції). В Інструкції з експлуатації відсутні норми заміни таких картриджів. Пунктом 5.0 Інструкції "пам`ятка по усуненню поломок" передбачено, що при засміченні фільтру попереднього очищення - замінити фільтр попереднього очищення.
Водночас, варто враховувати, що у вересні 2020 року спостерігалось високе забруднення води, тому картриджі замінювались часто, по мірі необхідності, для забезпечення виробництва достатньої кількості води належної якості, про що було надано письмові пояснення відповідних фахівців. Метою товариства є вчасне забезпечення клієнтів продукцією високої якості, тому пріоритетним є не дотримання норм використання картриджів, а виробництво якісної продукції. Кожного місяця використання картриджів різна. В кінці року відпрацьовані картриджі були передані ТОВ "ТАРКОМ ЕКОСЕРВІС" на утилізацію (в кількості 1392 кг, 1 картриджний фільтр складає 0,7 кг), що підтверджується довідкою начальника цеху ВОС, актом прийому-передачі №6 Збирання, перевезення, зберігання, для подальшої утилізації відходів отриманих від ПрАТ "Вайдманн-МПФ" від 23.12.2020 та актом №TK-0004017 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.12.2020
Щодо документів про складський облік картриджів додається відомість обліку матеріальних цінностей та відповідні вимоги.
Підтвердженням реальності здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «ВІРЛЕНТ ГРУП» є також те, що дані операції призвели до змін у майновому стані товариства, що відображено у фінансовій звітності, яка перевірена та підтверджена звітом незалежного аудитора.
Висновок в акті що товарно-транспортна накладна є обов`язковим первинним документом на підтвердження реальності господарських операцій з перевезення товарів є безпідставним, так як жоден нормативний документ не містить такої норми. В п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту №363 від 14.10.1997, передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Але пунктом 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою КМУ №207 від 25.02.2009, передбачено, що для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб документом є накладна, або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж. Під час перевірки були надані накладні на товар, придбаний у ТОВ «ВІРЛЕНТ ГРУП» за вересень місяць 2020 року.
При перевірці велику увагу приділено питанню ланцюгів поставок з контрагентом ТОВ «ВІРЛЕНТ ГРУП» (код 41199891).
Щодо цього, слід зазначити, що Податковий кодекс України не містить жодних застережень, щодо права відносити до податкового кредиту суми ПДВ у разі не підтвердження ланцюгів поставок на усіх етапах виникнення ТМЦ.
Окрім того, підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів (робіт, послуг) однією стороною та їх отримання іншою стороною. При цьому, ДПС не вивчаючи первинних документів контрагентів товариства, а лише аналізуючи звіти про нарахування ЄСВ, фінансові звіти контрагентів, Єдиний реєстр податкових накладних (що не є первинними документами) робить висновок про відсутність фактичного руху активів по ланцюгу постачання між товариством, його контрагентами та контрагентами контрагентів товариства. Вищезазначене підтверджує, що висновки ДПС є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам ПКУ, оскільки зроблені на припущеннях, що не передбачено нормами податкового законодавства.
Водночас, слід зазначити вищезазначене підтверджує судова практика, а саме Верховний Суд (постанова від 23 січня 2018 року у справі №826/5088/13-а) дійшов висновку, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Слід зазначити, що згадані висновки Верховного Суду повністю узгоджуються з попередньою судовою практикою, зокрема постановами Верховного Суду України від 1 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі №21-47а10, від 31 січня 2011 року у справі №21-42а10. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11).
Відповідно до п.200.1 ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 ПК України).
За правилами пункту 200.5 статті 200 ПКУ не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Частиною 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 ПКУ передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
3 огляду на викладене, підстави для заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ на 431 657 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 215 829 грн. відсутні.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 10 листопада 2026 року.
Головуючий
Курко О. П.
Судді
Боровицький О. А. Ватаманюк Р.В.