ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 141412142

Озвучення тимчасово недоступне

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/3581/26

Провадження №2-а/726/28/26

Категорія 142

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Мілінчук С. В.,

за участю секретаря судового засідання Колісник А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Садгірського районного суду м. Чернівців з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ЧМТЦ № 382 від 06 жовтня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06 жовтня 2026 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову ЧМТЦ № 382, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стала неявка позивача 03 червня 2026 року о 09 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою № НОМЕР_1 .

Позивач із зазначеною постановою не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою.

Зокрема, стверджує, що повістка № 7428755 йому особисто не вручалася, поштового відправлення з такою повісткою він не отримував, а відповідачем не наведено належних доказів її вручення або іншого передбаченого законодавством підтвердження належного оповіщення.

Зазначає, що оскаржувана постанова не містить конкретних відомостей про поштовий ідентифікатор, дату вручення повістки, особу, яка її отримала, або інші документи, які б підтверджували належне повідомлення про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП. Посилаючись на норми чинного законодавства, просить позов задовольнити.

Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відзиву на позовну заяву до суду не подав, доказів на спростування доводів позивача та на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови не надав. Позов отримав 16.10.2026 року, про що свідчить розписка, яка знаходиться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Щодо встановлених судом обставин та досліджених доказів

Судом встановлено, що 06 жовтня 2026 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову ЧМТЦ № 382 у справі про адміністративне правопорушення.

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стала його неявка 03 червня 2026 року о 09 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою № НОМЕР_1 .

У постанові зазначено, що позивач, будучи військовозобов`язаним та перебуваючи на військовому обліку, отримав через АТ «Укрпошта» повістку про виклик до ТЦК та СП, однак у визначені дату та час не прибув, чим порушив вимоги частин першої, третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Також у постанові зазначено, що 01 жовтня 2026 року стосовно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, матеріали справи відповідають вимогам КУпАП, а обставини, які виключають провадження у справі, відсутні.

Разом із тим у постанові не конкретизовано, на підставі яких саме документів посадовою особою встановлено факт належного оповіщення позивача про необхідність прибуття до ТЦК та СП 03 червня 2026 року.

Зокрема, постанова не містить відомостей про дату направлення та вручення повістки, поштовий ідентифікатор відповідного відправлення, результати його доставки чи інші обставини, які відповідно до законодавства підтверджують належне оповіщення військовозобов`язаного.

Із дослідженого судом протоколу про адміністративне правопорушення ЧМТЦ № 382 від 01 жовтня 2026 року встановлено, що його складено офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_3 .

У протоколі викладено аналогічні обставини, а саме: позивач, отримавши через поштового оператора повістку № 7428755, не прибув 03 червня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На зворотному боці протоколу містяться відомості про роз`яснення позивачу прав, передбачених статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, а також про повідомлення щодо розгляду адміністративної справи 06 жовтня 2026 року.

У відповідних графах протоколу наявні підписи.

Водночас суд звертає увагу, що підписання позивачем протоколу 01 жовтня 2026 року та отримання його примірника не підтверджують факту належного оповіщення про необхідність прибуття до ТЦК та СП саме 03 червня 2026 року.

Проте серед наданих суду матеріалів відсутні документи поштового оператора, які б дозволяли встановити факт належного вручення повістки № 7428755 або наявність передбачених законодавством обставин, що прирівнюються до належного оповіщення.

Судом також досліджено електронний військово-обліковий документ позивача, сформований 13 серпня 2026 року о 15 годині 15 хвилин засобами електронного сервісу «Резерв+». Із зазначеного документа вбачається, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, у документі міститься інформація про звернення ТЦК та СП до органів Національної поліції, причиною якого зазначено неприбуття за повісткою до ТЦК та СП, із датою звернення 17 червня 2026 року.

Отже, наведений документ підтверджує наявність у відповідному електронному реєстрі відомостей про звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до правоохоронних органів у зв`язку з неприбуттям позивача за повісткою ще 17 червня 2026 року.

Водночас зазначений документ не містить номера повістки, у зв`язку з якою було здійснено відповідне звернення, що підлягає врахуванню під час оцінки доказів.

Також судом досліджено електронний військово-обліковий документ, сформований 03 жовтня 2026 року о 10 годині 21 хвилині. З його змісту встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до завершення мобілізації, а також інвалідність III групи, строк якої зазначено до 27 серпня 2027 року.

При цьому суд зазначає, що наявність відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації сама по собі не звільняє військовозобов`язаного від виконання передбачених законом обов`язків щодо військового обліку та прибуття за належним викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Разом із тим такі обставини підлягають врахуванню в сукупності з іншими доказами, зокрема щодо змісту виклику та обов`язків, які покладалися на позивача.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані виконувати встановлені законодавством обов`язки під час мобілізації, зокрема прибувати за викликом територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у визначених законом випадках.

Разом із тим притягнення особи до адміністративної відповідальності за невиконання такого обов`язку передбачає встановлення факту належного оповіщення особи про відповідний виклик.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, визначає способи оповіщення військовозобов`язаних, зокрема шляхом надсилання повісток засобами поштового зв`язку.

При цьому належним підтвердженням оповіщення можуть бути не лише документи про фактичне отримання повістки, а й передбачені зазначеним Порядком документи про відмову від її отримання або відсутність адресата за відповідною адресою.

Таким чином, сам по собі факт неотримання особою повістки особисто не завжди свідчить про неналежне оповіщення.

Однак наявність обставин, які відповідно до законодавства підтверджують належне оповіщення, повинна бути встановлена на підставі відповідних доказів.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статті 252 КУпАП орган або посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган або посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо оцінки доказів належного оповіщення позивача

Оцінюючи доводи позивача про відсутність належних доказів вручення повістки, суд виходить із того, що обов`язковою передумовою притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку за викликом ТЦК та СП є встановлення факту належного оповіщення такої особи у спосіб, визначений законодавством.

Саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У розглядуваному випадку відповідач відзиву на позов не подав, належних доказів направлення та вручення позивачу повістки № 7428755 або документів, які відповідно до Порядку № 560 підтверджують належне оповіщення, суду не надав.

Наявні у справі постанова та протокол про адміністративне правопорушення містять лише твердження посадових осіб ТЦК та СП про отримання позивачем повістки через поштового оператора. Проте такі твердження не підкріплені первинними документами поштового зв`язку, які б дозволяли суду перевірити дату, спосіб і результат доставки повістки.

Саме по собі відтворення у протоколі та постанові відомостей про отримання повістки без належного документального підтвердження не може вважатися достатнім доказом належного оповіщення особи.

Крім того, суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, у якому фіксуються обставини можливого правопорушення, однак він не має наперед установленої доказової сили та підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами.

За відсутності належних доказів оповіщення неможливо достовірно встановити, що позивач був зобов`язаний прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 саме 03 червня 2026 року о 09 годині 00 хвилин на підставі належним чином доведеного до його відома виклику.

Отже, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами обставин, які становлять фактичну основу інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення.

Щодо строків накладення адміністративного стягнення

Окремої оцінки суду підлягають доводи позивача про порушення відповідачем строків накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців із дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Із матеріалів справи вбачається, що датою інкримінованої позивачу неявки є 03 червня 2026 року.

Водночас військово-обліковий документ, сформований 13 серпня 2026 року, містить відомості про звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 до органів Національної поліції 17 червня 2026 року у зв`язку з неприбуттям позивача за повісткою.

Зазначені відомості свідчать про те, що відповідачу ще у червні 2026 року були відомі обставини неприбуття позивача за викликом ТЦК та СП.

Разом із тим суд враховує, що вказаний електронний документ не містить номера повістки, з приводу якої було здійснено звернення до органів Національної поліції.

Отже, сам по собі цей документ не дозволяє безумовно встановити, що звернення від 17 червня 2026 року стосувалося саме повістки № 7428755 та неявки 03 червня 2026 року.

Водночас відповідачем не надано пояснень та доказів щодо дати виявлення правопорушення, яке стало підставою для винесення оскаржуваної постанови.

Суд зазначає, що дата складення протоколу про адміністративне правопорушення не обов`язково збігається з датою виявлення такого правопорушення.

Саме тому посилання відповідача на складення протоколу 01 жовтня 2026 року не може без додаткового обґрунтування підтверджувати дотримання строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

За умови, що звернення до органів Національної поліції від 17 червня 2026 року стосувалося тієї самої неявки, тримісячний строк накладення адміністративного стягнення закінчився 17 вересня 2026 року, тобто до винесення оскаржуваної постанови.

Таким чином, наявні матеріали ставлять під обґрунтований сумнів дотримання відповідачем строків накладення адміністративного стягнення.

Однак з огляду на відсутність у наданих документах номера повістки, що стала підставою звернення до поліції, суд не покладає зазначену обставину як єдину самостійну підставу для скасування постанови, а враховує її в сукупності з іншими встановленими порушеннями.

Висновки суду

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту належного оповіщення позивача про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 03 червня 2026 року о 09 годині 00 хвилин. Наявні у справі протокол та постанова про адміністративне правопорушення не містять достатнього доказового підтвердження обставин, покладених в основу висновку про винуватість позивача.

Суд враховує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі обставини, які мають істотне значення для встановлення складу адміністративного правопорушення, повинні бути доведені належними та допустимими доказами. За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, відсутність належних доказів підтвердження вини позивача та невиконання відповідачем обов`язку доказування правомірності оскаржуваної постанови, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову, скасування постанови ЧМТЦ № 382 від 06 жовтня 2026 року та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Щодо судових витрат

Із долученої до матеріалів справи квитанції №9534-1746-9251-7871 від 12 жовтня 2026 року встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72 77, 90, 139, 159, 241 246, 250, 268, 271, 286 КАС України, статтями 7, 38, 210-1, 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП, суд

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 ЧМТЦ № 382 від 06 жовтня 2026 року, винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП - закрити у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяС. В. Мілінчук