ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД
ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 505/535/21
Провадження № 2/505/309/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року місто Подільськ
Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Дзюбинського А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Гатілова І.Г.,
представника відповідача адвоката Крисюна В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області до ОСОБА_1 , державного реєстратора Антоненко Оксани Сергіївни про визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію права власності,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позицій учасників справи
Позиція позивача
Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Антоненко Оксани Сергіївни, у якому просить визнати протиправним та скасувати запис № 30403610 від 15.02.2019 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 5122983400:01:001:0596, а також стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір.
На обґрунтування позову позивач зазначив, що розпорядженням Котовської районної державної адміністрації Одеської області від 26.07.2011 № 738/11 було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
У подальшому було розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а 22.09.2017 відомості про земельну ділянку площею 2,0000 га внесено до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номера 5122983400:01:001:0596.
Позивач посилається на те, що земельна ділянка на час прийняття Куяльницькою сільською радою рішення від 16.05.2018 № 552-VII належала до земель сільськогосподарського призначення державної власності, а тому сільська рада не мала повноважень самостійно приймати остаточне рішення про передачу цієї земельної ділянки у приватну власність.
На думку позивача, розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р передбачало погодження з об`єднаною територіальною громадою розпорядження землями державної власності, однак не наділяло сільську раду повноваженнями щодо остаточної передачі таких земель у приватну власність.
Позивач вважає, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 проведена на підставі рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого поза межами його повноважень, у зв`язку з чим просить скасувати відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позиція відповідача
У відзиві на позовну заяву представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Крисюн Василь Андрійович - просив відмовити у задоволенні позову.
На обґрунтування заперечень зазначив, що розпорядженням Котовської районної державної адміністрації Одеської області від 26.07.2011 № 738/11 було надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який надалі виготовлено 06.04.2017. Після присвоєння земельній ділянці кадастрового номера ОСОБА_1 звернулася до Куяльницької сільської ради із заявою про погодження затвердження проєкту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність.
Представник відповідачки посилається на те, що рішенням Куяльницької сільської ради від 16.05.2018 № 552-VII було погоджено затвердження проєкту землеустрою та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га. На його думку, таке рішення прийнято з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р, яке передбачало погодження з об`єднаною територіальною громадою розпорядження землями державної власності до їх передачі у комунальну власність.
Представник відповідачки також зазначив, що після прийняття рішення сільської ради Перлей Н.В. звернулася до державного реєстратора, яким проведено державну реєстрацію її права власності на земельну ділянку. Вважає, що позивач не довів наявності підстав для скасування відповідного запису.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
У судовому засіданні представник відповідачки - адвокат Крисюн Василь Андрійович - заперечував проти задоволення позову та наполягав на доводах, викладених у відзиві.
Представник позивача та відповідачка державний реєстратор Антоненко О.С. у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. З огляду на положення статті 223 ЦПК України суд визнав можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися.
Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29.04.2021 відкрито провадження у справі.
25.04.2025 року набрав чинності Закон № 4273-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів", відповідно до якого Котовський міськрайонний суд Одеської області перейменовано на Подільський міськрайонний суд Одеської області.
Відповідно до розпорядження керівника Подільського міськрайонного суду Одеської області, у зв`язку із відстороненням від здійснення правосуддя судді Івінського О.О. справу після повторного автоматизованого розподілу передано судді Дзюбинському А.О.
Ухвалою суду від 06.05.2026 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 13.07.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 06.11.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, визначено 11.11.2026 датою проголошення судового рішення.
Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.
Щодо найменування відповідача
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманих судом 10.09.2026 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» (відповідь № 3302383), юридична особа з ідентифікаційним кодом 40354743 на час формування відповіді має найменування - Комунальне підприємство «Центр державної реєстрації Авангардівської селищної ради», скорочене найменування - КП «Центр державної реєстрації». Місцезнаходження юридичної особи: 67806, Одеська область, Одеський район, селище міського типу Хлібодарське, вул. Маяцька дорога, буд. 20. Засновником підприємства зазначена Авангардівська селищна рада Одеського району Одеської області.
Разом з тим, на час проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, а саме 15.02.2019, юридична особа з кодом ЄДРПОУ 40354743 мала найменування - Комунальне підприємство «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради», що також зазначено в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 242261654 від 29.01.2021 як місце роботи державного реєстратора Антоненко О.С. Зміна найменування підприємства на Комунальне підприємство «Центр державної реєстрації Авангардівської селищної ради» відбулася 21.01.2021, при цьому ідентифікаційний код юридичної особи залишився незмінним.
Отже, зміна найменування юридичної особи не свідчить про створення іншої юридичної особи та не змінює її ідентифікації за кодом ЄДРПОУ 40354743. Тому під час оцінки відомостей про місце роботи державного реєстратора на час вчинення реєстраційної дії суд бере до уваги попереднє найменування підприємства, а його актуальне найменування зазначає відповідно до відомостей ЄДР станом на дату отримання відповіді.
Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини
Судом установлено, що розпорядженням Котовської районної державної адміністрації Одеської області від 26.07.2011 № 738/11 було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Згідно з доводами відзиву, 06.04.2017 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 виготовлено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ОСОБА_1 та інших осіб у власність для ведення особистого селянського господарства на території Косівської сільської ради за межами населеного пункту.
22.09.2017 відомості про земельну ділянку площею 2,0000 га внесено до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номера 5122983400:01:001:0596.
21.11.2017 Куяльницькою сільською радою прийнято рішення № 9-VII про початок реорганізації сільських рад, у тому числі Косівської сільської ради.
23.02.2018 Куяльницькою сільською радою прийнято рішення № 182-VII про припинення діяльності юридичних осіб сільських рад шляхом приєднання.
31.01.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 60-р «Про питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад».
23.03.2018 ОСОБА_1 звернулася до Куяльницької сільської ради із заявою щодо затвердження проєкту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність.
Рішенням Куяльницької сільської ради від 16.05.2018 № 552-VII «Про погодження затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» передбачено:
«Погодити затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передати у власність земельну ділянку гр. ОСОБА_1 площею 2,0000 га, кадастровий номер 5122983400:01:001:0596, із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Косівської сільської ради, Подільського району, Одеської області (за межами населених пунктів)».
Отже, зміст рішення № 552-VII свідчить, що сільська рада не обмежилася погодженням затвердження проєкту землеустрою, а також включила до його резолютивної частини положення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 . При цьому в самому рішенні земельну ділянку прямо визначено як таку, що належить до земель сільськогосподарського призначення державної власності.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 242261654, сформованої 29.01.2021, судом установлено, що щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5122983400:01:001:0596 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 , розмір частки - 1/1.
У довідці зазначено номер запису про право власності 30403610, дату державної реєстрації 15.02.2019, а також державного реєстратора Антоненко Оксану Сергіївну, яка на той час діяла від імені комунального підприємства «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради».
Як підставу державної реєстрації у довідці зазначено рішення Куяльницької сільської ради від 16.05.2018 № 552-VII.
Водночас у цій же інформаційній довідці як підставу внесення запису зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 45645137 від 21.02.2019.
Повний текст рішення державного реєстратора з індексним номером 45645137 від 21.02.2019 сторонами суду не надано. Тому суд не встановлює його зміст, мотиви прийняття, перелік документів, поданих державному реєстратору, та інші обставини, які можуть бути підтверджені лише цим рішенням або матеріалами реєстраційної справи.
Суд також розмежовує дату державної реєстрації права власності, зазначену в інформаційній довідці, - 15.02.2019, та дату рішення державного реєстратора - 21.02.2019, оскільки наданий доказ містить ці дати як окремі реєстраційні відомості.
Таким чином, установлені судом обставини свідчать, що спір виник у зв`язку з державною реєстрацією права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка в рішенні Куяльницької сільської ради № 552-VII визначена як земля сільськогосподарського призначення державної власності. Позивач пов`язує порушення своїх прав та інтересів із прийняттям сільською радою рішення про передачу цієї земельної ділянки у приватну власність, а також із подальшою державною реєстрацією такого права.
Отже, зміст спірних правовідносин становлять цивільні та земельні правовідносини, пов`язані з розпорядженням земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності, визначенням повноважень органу місцевого самоврядування щодо її передачі у приватну власність та державною реєстрацією відповідного речового права.
Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Спосіб захисту має відповідати змісту права чи інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, характеру його порушення та правовим наслідкам такого порушення.
Відповідно до частин першої, другої статті 5 ЦПК України суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, визначений законом або договором. Якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права, суд відповідно до викладеної у позові вимоги може визначити такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначила, що позивач самостійно визначає право чи охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту, а обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом за результатами розгляду справи.
Способи захисту цивільного права чи інтересу є матеріально-правовими заходами охоронного характеру, спрямованими на поновлення або визнання порушених, невизнаних чи оспорюваних прав та інтересів. Вони мають бути ефективними та відповідати змісту порушеного права, характеру його порушення і наслідкам, спричиненим таким порушенням (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15).
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.
Згідно зі статтею 49 ЦПК України право змінити предмет або підстави позову належить позивачу та реалізується ним у порядку і строки, встановлені цим Кодексом.
Отже, суд самостійно визначає характер спірних правовідносин, установлює зміст заявлених вимог та застосовує до них належні норми матеріального права. Водночас суд не вправі виходити за межі заявлених вимог і вирішувати питання про захист права в інший спосіб, який фактично змінює предмет позову.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних та міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, а також передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
За змістом статті 122 Земельного кодексу України повноваження щодо передачі земельних ділянок державної власності у власність або користування визначаються з урахуванням категорії земель, їх місця розташування та компетенції відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування.
Статтею 117 Земельного кодексу України визначено порядок передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність. Така передача здійснюється на підставі рішення відповідного органу, уповноваженого розпоряджатися землями державної власності, та оформлюється актом приймання-передачі земельної ділянки.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р «Про питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» передбачено організаційний механізм передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад, а до завершення такої передачі - погодження з відповідними об`єднаними територіальними громадами розпорядження такими землями.
Водночас зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України не змінювало встановленого Земельним кодексом України розмежування повноважень щодо розпорядження землями державної та комунальної власності й не могло розглядатися як самостійна підстава для виникнення у сільської ради повноважень щодо передачі у приватну власність земельної ділянки, яка залишалася у державній власності.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній з 16.01.2020, відомості про речові права та їх обтяження, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У цій редакції Закону передбачено, що в разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, або скасування державної реєстрації прав на підставі судового рішення державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав або обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, за наявності таких прав.
Зазначена редакція статті 26 Закону № 1952-IV набрала чинності 16.01.2020 на підставі Закону України від 05.12.2019 № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству».
Таким чином, із 16.01.2020 законодавець змінив порядок судового захисту у спорах, пов`язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно. На відміну від попередньої редакції статті 26 Закону № 1952-IV, яка передбачала можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, нова редакція не передбачає такого способу захисту як самостійного.
Разом із тим суд ураховує, що у постанові від 03.03.2021 у справі № 915/161/20 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звернув увагу на необхідність оцінювати не лише формулювання позовної вимоги, а й її зміст та правову мету. Верховний Суд зазначив, що використання позивачем слова «запис» у вимозі про скасування запису про право власності не виключає можливості розгляду такої вимоги як спрямованої на скасування державної реєстрації права, якщо це відповідає суті заявленого позову.
Отже, сама лише термінологія, використана позивачем у прохальній частині позову, не є достатньою підставою для відмови в судовому захисті. Суд має встановити, якого правового результату прагне досягти позивач, та співвіднести його з передбаченими законом способами захисту.
Водночас у справі, яка розглядалася Верховним Судом під № 915/161/20, вимога про скасування запису була заявлена поряд із вимогою про знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомості. Тобто скасування реєстрації було пов`язане з іншою самостійною матеріально-правовою вимогою, спрямованою на усунення порушення прав позивача та досягнення визначеного правового результату.
У цій справі позивач заявив вимогу про визнання протиправним та скасування запису № 30403610 від 15.02.2019, не заявивши іншої самостійної вимоги, яка б передбачала вирішення питання про належність спірної земельної ділянки, визнання або припинення права власності ОСОБА_1 чи оспорювання правової підстави набуття нею такого права.
При цьому суд ураховує, що відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV скасування державної реєстрації прав на підставі судового рішення допускається виключно з одночасним вирішенням питання про визнання, зміну чи припинення відповідного речового права. Отже, судове рішення має визначати не лише долю реєстраційних відомостей, а й правовий стан зареєстрованого речового права.
У цій справі позивач не заявляв вимоги про припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, не просив визнати за територіальною громадою право комунальної власності на неї та не порушував питання про визнання недійсним чи скасування рішення Куяльницької сільської ради від 16.05.2018 № 552-VII або іншого документа як правової підстави державної реєстрації.
Суд не ототожнює вимогу про скасування запису з вимогою про припинення речового права, оскільки відповідно до статті 26 Закону № 1952-IV це різні за правовими наслідками питання, які мають бути вирішені судом у взаємозв`язку. Вирішення питання про припинення права власності без належно визначеного позивачем предмета судового захисту означало б вихід за межі заявлених позовних вимог.
Оцінюючи обставини, на які посилається позивач як на підставу для судового захисту, суд установив таке.
Рішенням Куяльницької сільської ради від 16.05.2018 № 552-VII передбачено погодження затвердження проєкту землеустрою та передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5122983400:01:001:0596. У тексті цього рішення земельну ділянку визначено як таку, що належить до земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Зміст зазначеного рішення свідчить, що сільська рада не обмежилася погодженням розпорядження земельною ділянкою в межах механізму, передбаченого розпорядженням Кабінету Міністрів України № 60-р, а включила до резолютивної частини положення про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 .
Водночас погодження розпорядження земельною ділянкою державної власності не є тотожним рішенню уповноваженого органу про передачу такої земельної ділянки у приватну власність. Для встановлення правомірності набуття права власності необхідно з`ясувати, чи перейшла земельна ділянка у комунальну власність у порядку, передбаченому статтею 117 Земельного кодексу України, або чи існували інші передбачені законом підстави для розпорядження нею відповідним органом.
Разом із тим предметом цього позову є не визнання незаконним рішення Куяльницької сільської ради від 16.05.2018 № 552-VII, не визнання недійсним документа, на підставі якого проведено державну реєстрацію, та не визнання чи припинення права власності ОСОБА_1 , а скасування запису про державну реєстрацію такого права.
Суд також бере до уваги, що інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 242261654 від 29.01.2021 містить відомості про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , дату реєстрації 15.02.2019, номер запису 30403610 та рішення державного реєстратора з індексним номером 45645137 від 21.02.2019.
Однак повний текст рішення державного реєстратора з індексним номером 45645137 від 21.02.2019 та матеріали реєстраційної справи до суду не надано. За таких обставин суд не має можливості встановити повний перелік документів, поданих для державної реєстрації, зміст проведеної державним реєстратором перевірки та мотиви прийняття відповідного рішення.
При цьому суд розмежовує дату державної реєстрації права власності, зазначену в інформаційній довідці, - 15.02.2019, та дату рішення державного реєстратора - 21.02.2019. Наявні у справі відомості не дають підстав ототожнювати ці реєстраційні дати або робити припущення щодо змісту рішення державного реєстратора.
Відповідно до статей 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав підтверджує наявність зареєстрованого права власності ОСОБА_1 та містить відомості про документи, зазначені як підстави реєстрації. Водночас вона не розкриває змісту рішення державного реєстратора та не дає можливості встановити, чи були під час проведення реєстраційної дії порушені вимоги законодавства.
Суд ураховує, що відсутність у матеріалах справи рішення державного реєстратора та реєстраційної справи не є самостійним доказом законності проведеної державної реєстрації. Разом із тим за відсутності цих документів суд не може встановити обставини, на які позивач посилається для обґрунтування протиправності реєстраційної дії, якщо такі обставини не підтверджені іншими належними та допустимими доказами.
Оцінюючи доводи позивача щодо відсутності у Куяльницької сільської ради повноважень на передачу земельної ділянки у приватну власність, суд зазначає, що зміст рішення № 552-VII дійсно містить положення про передачу земельної ділянки, визначеної як земля державної власності. Однак встановлення правової оцінки цього рішення не означає встановлення незаконності державної реєстрації права власності та не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, які є підставою для застосування обраного ним способу судового захисту.
Суд не вирішує питання про законність рішення Куяльницької сільської ради від 16.05.2018 № 552-VII як самостійного предмета спору, оскільки відповідної позовної вимоги не заявлено. Так само суд не може в межах заявленої вимоги встановити припинення права власності ОСОБА_1 без належного вирішення питання про правову підставу та наслідки такого припинення.
Правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.10.2021 у справі № 160/5982/19, щодо розмежування повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування під час розпорядження землями державної власності, підлягають урахуванню під час оцінки доводів позивача. Водночас предметом розгляду у зазначеній справі були рішення органу місцевого самоврядування про відмову у затвердженні проєктів землеустрою, а не вимога про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Тому висновки у цій справі не звільняють суд від необхідності оцінити заявлену вимогу з урахуванням її предмета, підстав та спеціального правового регулювання державної реєстрації речових прав.
Окремо суд зазначає, що державну реєстрацію права власності на земельну ділянку проведено 15.02.2019, тобто до набрання чинності Законом України від 05.12.2019 № 340-IX. Тому питання правомірності вчинення реєстраційної дії підлягає оцінці з урахуванням законодавства, чинного на час її проведення.
Водночас належність обраного позивачем способу судового захисту визначається з урахуванням законодавства, чинного на час звернення до суду. Позовну заяву у цій справі подано 19.02.2021, тобто після набрання 16.01.2020 чинності новою редакцією статті 26 Закону № 1952-IV.
Отже, на час звернення до суду законодавство вже не передбачало скасування запису про державну реєстрацію права як самостійного способу судового захисту. При цьому передбачені частиною третьою статті 26 Закону № 1952-IV механізми судового захисту вимагали одночасного вирішення питання про визнання, зміну або припинення відповідного речового права.
За таких обставин суд доходить висновку, що заявлена позивачем вимога в її визначеному процесуальному обсязі не дає підстав для ухвалення рішення про припинення права власності ОСОБА_1 або скасування державної реєстрації такого права з одночасним вирішенням питання про його припинення. Позивач не заявив відповідної вимоги та не змінив предмет позову в порядку, передбаченому статтею 49 ЦПК України.
Висновок суду про відмову в задоволенні позову ґрунтується на невідповідності заявленої вимоги передбаченому законом механізму судового захисту та недоведеності обставин, необхідних для застосування іншого передбаченого законом способу захисту. Такий висновок не означає встановлення законності рішення Куяльницької сільської ради від 16.05.2018 № 552-VII або безумовної правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку.
Отже, суд, з`ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази та оцінивши доводи учасників справи в їх сукупності, доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає. Відмова у позові зумовлена тим, що на час звернення до суду обраний позивачем спосіб захисту у вигляді самостійного скасування запису про державну реєстрацію права вже не був передбачений статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Водночас позивач не заявив вимог, які б давали суду підстави вирішити питання про скасування державної реєстрації з одночасним визначенням подальшого статусу зареєстрованого речового права. Крім того, надані докази не дають можливості встановити всі обставини проведення державної реєстрації та дотримання державним реєстратором установленої законом процедури. При цьому суд не вирішує питання про законність рішення Куяльницької сільської ради від 16.05.2018 № 552-VII та правомірність набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, оскільки такі питання не становлять безпосереднього предмета заявленої позовної вимоги.
Оскільки у задоволенні основної позовної вимоги відмовлено, відсутні підстави для задоволення похідної вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору.
Розподіл судових витрат у справі
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, статтею 16 ЦК України, статтями 12, 117, 122 Земельного кодексу України, статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області до ОСОБА_1 , державного реєстратора Антоненко Оксани Сергіївни про визнання протиправним та скасування запису № 30403610 від 15.02.2019 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 5122983400:01:001:0596, - відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача - Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 11.11.2026.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області як орган опіки та піклування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04379835, місцезнаходження: Одеська область, Подільський район, с. Куяльник, вул. Куяльницька, буд. 26А, тел. +380486224564
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1
Відповідач: Комунальне підприємство «Центр державної реєстрації Авангардівської селищної ради», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40354743, місцезнаходження юридичної особи: Одеська область, Біляївський район, смт Хлібодарське, вул. Маяцька дорога, 20
Суддя
Подільського міськрайонного суду
Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ