ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року
м. Полтава
Справа № 440/11678/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Владікос" до Державної служби України з безпеки на транспорті , Управління державного нагляду (контролю) у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,
В С Т А Н О В И В:
Позивач Приватне підприємство "Владікос" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови Управління державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №115987 від 16.06.2026 про накладення адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог Приватне підприємство «ВЛАДІКОС» (далі – ПП «ВЛАДІКОС», позивач) вказало про протиправність постанови Управління державного нагляду (контролю) у Полтавській області (далі – відповідач) №115987 від 16.06.2026 про застосування до ПП «ВЛАДІКОС» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт з огляду на фактичну відповідність ваги автомобіля MAN TGA реєстраційний номер НОМЕР_1 , НОМЕР_2 законодавчо встановленим вимогам. Так, згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів – понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах – до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Разом з цим, відповідно до відомостей Товарно-транспортної накладної ЛАА №А71334 від 21 травня 2025, автомобіль автомобіля MAN TGA реєстраційний номер НОМЕР_1 , НОМЕР_2 має загальну масу 7,7 т , та був завантажений лісом масою 21,3 т, тобто загальна вага транспортного засобу на момент виїзду з пункту навантаження становила: 7,7 т+21,3 т=29 т, що не перевищує встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 позовна заява прийнята до провадження, відкрите провадження в адміністративний справі, залучено до участі у справі в якості співвідповідача Управління державного нагляду (контролю) у Полтавській області
Відповідачем 04.08.2025 до справи наданий відзив на адміністративний позов, де проти задоволення позовних вимог заперечувалось з огляду на проведення відповідачем габаритно-вагового контролю транспортного засобу ПП «ВЛАДІКОС», що включає документальний контроль.
Відповідач послався на положення Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, за пунктом 3 якого габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції, а відповідно до пункту 16 зазначеного Порядку габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (пункт 6 Порядку №879). В свою чергу, документальний габаритно-ваговий контроль відповідно до підпункту 51 пункту 2 Порядку №879 являє собою визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
В ході проведення перевірки, що оформлена актом №ОАР048813 від 21.05.2026, Відповідачем встановлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме статті 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме при здійсненні вантажних перевезень на дорозі місцевого значення О-1702026 згідно ТТН ЛАА №А71334 від 21.05.2026 (СРС) з порушені вагові параметри, а саме: фактична маса т/з 27,8 т при допустимих 24,0 т, що становить 15,8% загального перевантаження. Порушено вимоги п. 22.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ – перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
ПП «ВЛАДІКОС» до справи подана відповідь на відзив де Позивач вказав, що посадовими особами Відповідача було проведено документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу Позивача, при цьому точний габаритно-ваговий контроль не здійснювався. Висновку про те, що транспортний засіб відповідає критеріям великовагового транспортного засобу, Відповідач фактично дійшов з урахуванням товарно-транспортної накладної, де не відображена маса цього транспортного засобу, а зазначена загальна вага авто, без розмежування ваги тягача та причіпу, при цьому відсутні будь-які відомості щодо способу, часу зважування транспортного засобу, застосованого зважувального обладнання. Зазначення в ТТН відомостей про вагу транспортного засобу (без вантажу) не може бути враховане під час здійснення габаритно-вагового контролю як достовірне джерело підтвердження вагових параметрів ТЗ.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, вивчивши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.
21.05.2026 на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №ЕНР000676 від 18.05.2026 (копія додається) посадовими особами Управління державного нагляду (контролю) у Полтавській області за адресою а/д О-1702026 с. В.Сорочинці вул. Миргородська було проведено перевірку додержання суб`єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт та перевірено транспортний засіб марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричепом марки SCHMITZ, державний номерний знак НОМЕР_4 , що використовуються для здійснення перевезень на підставі товарно-транспортної накладної (ліс) серії ЛАА №А71334 від 21.05.2026 автомобільним перевізником ПП «Владікос», за результатами якої встановлено порушення перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено відповідний Акт проведення перевірки №ОАР048813 від 21.05.2026.
За змістом Акту проведення перевірки №ОАР048813 від 21.05.2026 посадовою особою виявлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме «ст. 34 ЗУ «Про АТ»; При здійсненні вантажних перевезень на дорозі місцевого значення О-1702026 згідно ТТН ЛАА №А71334 від 21.05.2026 (СРС) з порушенням встановлених вагових параметрів, а саме: фактична маса т/з 27,8 т при допустимих 24,0 т, що становить 15,8% загального перевантаження. Порушено вимоги п. 22.5 ПДР України», відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ – перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
29.05.2026 Відповідачем на поштову адресу Позивача 39601, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Леонова, буд. 4Д, кв. 1, рекомендованим листом з повідомленням про вручення №R067184935675 відповідно до списку згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих направлено повідомлення за вих. №45072/36.2/24-26 від 28.05.2026 про призначення розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт на 16.06.2026 та необхідність з`явитися до Управління державного нагляду (контролю) у Полтавській області для участь у розгляді справи та надання пояснень/заперечення.
Поштове відправлення №R067184935675 було отримано Позивачем 03.06.2026.
16.06.2026 Управлінням державного нагляду (контролю) у Полтавській області винесено постанову №115987 про застосування до ПП «Владікос» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
Вказана постанова разом із супровідним листом за вих.№51616/36.2/24-26 від 16.06.2026 відповідно до списку згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих №7555 від 17.06.2026 була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення №R067184935853 на адресу Позивача 39601, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Леонова, буд. 4Д, кв. 1, та була отримана останнім 21.06.2026.
ПП «ВЛАДІКОС» не погодилось із постановою №115987 від 16.06.2026, звернулось до суду із даним позовом про визнання її протиправною та скасування.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 /надалі - Порядок №1567/.
Згідно з приписами пунктів 3-5 Порядку №1567 рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку.
Рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1 (далі - направлення), що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу.
Направлення складається з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від дати попередньої перевірки, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, необхідності забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, перевірки дотримання умов перевезень та інших обставин.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.
За пунктом 13 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки).
Згідно із пунктами 16,17 Порядку №1567 матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.
Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України “Про адміністративну процедуру”.
У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.
Відповідно до пункту 19 Порядку №1567 за результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу при перевезенні вантажу у внутрішньому сполученні зобов`язаний, серед іншого, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Таким чином, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а на водія – пред`явлення для перевірки відповідних документів.
Відповідно абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу – штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.04.2025 №703 затверджений Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – Перелік №703).
Пунктом 8 розділу ІІ Переліку №703 передбачено, що одним із питань для перевірки під час здійснення перевезення вантажів у внутрішньому сполученні є дотримання вимог габаритних та/або вагових обмежень.
Відповідно до положень Закону України «Про автомобільний транспорт» габаритно-ваговий контроль – контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, що включає перевірку на відповідність встановленим законодавством нормативам вагових або габаритних параметрів таких транспортних засобів, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно з положеннями статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (далі – Правила №30) встановлено єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Відповідно до пункту 3 зазначених Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (в редакції, чинній на момент проведення перевірки), рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: б) фактичної маси: за типом транспортного засобу до максимального значення для автомобільних доріг, зокрема, місцевого значення, тон 24.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про дорожній рух» автомобільні дороги, вулиці поділяються на: загального користування, відомчі та приватні.
Автомобільні (позаміські) дороги загального користування поділяються на дороги державного та місцевого значення.
Статтею 8 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено принципи класифікації автомобільних доріг в Україні за їх значенням у дорожній мережі, що визначає пріоритети у їх підтриманні і розбудові. Згідно з державною класифікацією автомобільні дороги загального користування поділяються на міжнародні (М-##), національні (Н-##), регіональні (Р-##), територіальні (Т-##-##), обласні (О-######) – дороги місцевого значення та районні (C-######).
Отже, дорога, що визначена за класифікатором (О-######) є дорогою місцевого значення по якій відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху можуть рухатися транспортні засоби, загальна вага яких не перевищує 24 тони.
Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі – дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах, визначається Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі – Порядок №879).
Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль (пункт 15 Порядку №879).
Відповідно до пункту 16 зазначеного Порядку габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (пункт 6 Порядку №879).
В свою чергу, документальний габаритно-ваговий контроль відповідно до підпункту 51 пункту 2 Порядку №879 являє собою визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
Згідно статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Статтею 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» , що водій транспортного засобу зобов`язаний, серед іншого, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
В свою чергу, відповідно до положень статті 1, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», розділу 1, 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі – Правила №363), товарно-транспортна накладна визначається як єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та засвідчує факт перевезення вантажу. Зокрема, за змістом зазначених вище нормативно-правових актів обов`язковими відомостями для зазначення в товарно-транспортній накладній є найменування та кількість вантажу та відомості про транспортний засіб, його загальну вагу, у тому числі з вантажем, та масу брутто. При здійсненні вантажних перевезень
на дорозі місцевого значення О-1702026 згідно ТТН ЛАА №А71334 від
21.05.2026 (СРС) з порушенням встановлених вагових параметрів, а саме:
фактична маса т/з 27,8 т при допустимих 24,0 т,
В ході розгляду справи судом встановлено, що транспортний засіб марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричепом марки SCHMITZ, державний номерний знак НОМЕР_4 , що використовуються для здійснення перевезень на підставі товарно-транспортної накладної (ліс) серії ЛАА №А71334 від 21.05.2026 автомобільним перевізником ПП «Владікос», рухався по дорозі, що визначена за класифікатором (О-######) дорогою місцевого значення, по якій відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху можуть рухатися транспортні засоби, загальна вага яких не перевищує 24 тони.
На підтвердження статусу а/д О-1702026 Рашівка – Савинці – Великі Сорочинці як дороги місцевого значення наявний витяг з розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації від 01.07.2021 №488 «Про затвердження Переліку автомобільних доріг загального користування місцевого значення Полтавської області».
За змістом Акту проведення перевірки №ОАР048813 від 21.05.2026 посадовою особою виявлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме «ст. 34 ЗУ «Про АТ»; При здійсненні вантажних перевезень на дорозі місцевого значення О-1702026 згідно ТТН ЛАА №А71334 від 21.05.2026 (СРС) з порушенням встановлених вагових параметрів, а саме: фактична маса т/з 27,8 т при допустимих 24,0 т, що становить 15,8% загального перевантаження. Порушено вимоги п. 22.5 ПДР України», відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ – перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
При цьому, водій транспортного засобу (Марченко С.П.) зі змістом вказаного акту та виявлених порушень ознайомлений, копію отримав, що засвідчив власним підписом, надав письмові пояснення: «При русі по ділянці дороги були відсутні знаки про навантаження т/з, що призвело до руху по дорозі».
За вказаного, в ході судового розгляду справи, документально підтверджений факт перевищення позивачем габаритно-вагових показників для транспортних засобів, що здійснюють рух дорогами загального користування місцевого значення. Дозволу, що надає право ПП «ВЛАДІКОС» для здійснення таких перевезень, до рейдової перевірки та до матеріалів судової справи позивачем не надано.
Твердження позивача про те, що при документальному габаритно-ваговому контролю неможливо визначити точні параметри транспортного засобу, зокрема, його вагу, що зволікає необхідність проведення зважування транспортного засобу, є безпідставними, оскільки на виконання вимог чинного законодавства учасники господарських відносин з перевезення вантажу зобов`язані самостійно визначити вагу вантажу, додати до власної ваги транспортного засобу та зазначити достовірні дані щодо параметрів його у товарно-транспортній накладній.
Посилання позивача про непроведення точного габаритно-вагового контролю шляхом зважування транспортних засобів з вантажем з боку працівників Укртрансбезпеки суперечить визначеній процедурі здійснення саме документального габаритно-вагового контролю - як визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу (підпункт 5-1 пункту 2 Порядку № 879) а також п. 16 Порядку № 879 яким передбачено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Таким чином, враховуючи підтвердження факту перевищення позивачем встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час перевезення вантажу, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено постанову про застосування до позивача адміністративно- господарського штрафу №115987 від 16.06.2026, а тому відсутні підстави для її скасування.
В ході розгляду даної справи суд зважає на те, що Європейський суд з прав людини вказує: «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Зважаючи на допущене ПП «Альфа-Капітал» порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний траспорт», Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області правомірно та обґрунтовано винесено постанову №066500 від 07.07.2025 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 51000,00 грн за перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В ході розгляду даної справи відповідач довів правомірність та обґрунтованість постанови №115987 від 16.06.2026 про застосування до ПП «ВЛАДІКОС» адміністративно-господарського штрафу за перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийняття її у відповідності та в порядку, визначеному чинним законодавством України.
Відповідно, суд доходить висновку, що позовні вимоги ПП «ВЛАДІКОС» про визнання протиправною та скасування постанови начальника відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області №115987 від 16.06.2026 про застосування адміністративно - господарського штрафу, не є обґрунтованими і, відповідно, задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат в порядку, визначеному статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У Х В А Л И В:
В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Владікос" (вул. Леонова, 4-Д, кв.1,м. Кременчук, Полтавська область, 39602, код ЄДРПОУ 34689669) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, б. 14, м. Київ, Київська область, 03135, код ЄДРПОУ 39816845), Управління державного нагляду (контролю) у Полтавській області (вул. Єврпейська, м. Полтава, 36008) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
Н.Ю. Алєксєєва