Справа № 420/27026/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Нінель ПОТОЦЬКОЇ
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, третя особа: Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури про визнання протиправною відмови та зобов`язання надати відповідь на запит,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, третя особа: Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, в якому позивач просить:
визнати протиправною відмову Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області у наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 24.08.2026, оформлену листом від 31.08.2026 №1326;
зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Київської області надати ОСОБА_1 відповідь по суті кожного з питань 1-17 запиту від 24.08.2026, відповідно до статей 6 та 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», включно з копіями документів за питаннями 2 і 10, а щодо інформації, якою відповідач не володіє, - виконати частину третю статті 22 цього Закону.
В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. У листі, який був наданий відповідачем зазначено відсилання до веб-сайтів (питання 1, 4) та узагальнене речення без розгляду кожного з питань 2- 17.
Частиною першою статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.
«Незадокументованість» до нього не належить і є недостовірною щонайменше щодо питань 4 (ПІБ голови - зафіксовано рішеннями про обрання), 10 (матеріали справи №71/2026 надійшли до ВКДКА і зареєстровані за вх. №36669 - супровідний документ існує), 14 (вхідна кореспонденція підлягає обов`язковій реєстрації), 12, 15, 16 (листування підтверджує лист ВКДКА від 14.08.2026 № 3820).
Всупереч частині третій статті 22 запит не направлено належному розпоряднику; всупереч частині четвертій статті 22 відмова не містить мотивованої підстави і порядку оскарження; трискладовий тест (частина друга статті 6) не застосовано; інформацію службовою в порядку статті 9 не визнано.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 15.09.2026 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
29.09.2026 року за вхід.№ЕС/111182/26 надійшов відзив на позов, в якому наголошено на необґрунтованості вимог позивача. Позивач є адвокатом і діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №003976, виданого 16.10.2019 року Радою адвокатів Одеської області. Обліковується в Раді адвокатів Одеської області. Робоче місце адвоката: АДРЕСА_1 .
Рішенням Дисциплінарної палати КДКА Київської області №71/2026 від « 25» лютого 2026 року, Позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення. Вказане рішення було оскаржено Позивачем до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Процедуру розгляду дисциплінарного провадження стосовно адвокатів регламентовано Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність», затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30 серпня 2014 року за №120 (надалі - Положення №120).
Запит на інформацію від 24 серпня 2026 року, направлений Позивачем до КДКА Київської області, стосується дисциплінарного провадження щодо нього.
В якості адвоката, Позивач має відповідні процесуальні права на отримання відомостей, пов`язаних з дисциплінарним провадженням. Проте, відповідних звернень Позивача до КДКА Київської області не надходило.
Натомість, в якості підстави для свого запиту від 24 серпня 2026 року, Позивач посилається на свій статус журналіста та наявність суспільного інтересу щодо запитуваної інформації, що на думку Позивача дає йому підстави кваліфікувати запит як такий, що поданий на надання публічної інформації.
Оскільки запит Позивача від 24.08.2026р. стосується отримання відомостей, пов`язаних з дисциплінарним провадженням щодо нього, цей запит не є за своєю суттю запитом на надання публічної інформації або таким, що створено в процесі реалізації професійної діяльності журналіста. Норми закону «Про доступ до публічної інформації» використані Позивачем в якості формального інструмента для отримання відомостей, пов`язаних з його дисциплінарною справою.
Запитувана Позивачем в запиті від 24 серпня 2026 року інформація, в наданні якої йому було відмовлено Відповідачем, не є задокументованою внаслідок її отримання або створення.
01.10.2026 за вхід.№ЕС/112218/26 надійшли пояснення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісія адвокатури, в яких зазначено, що ВКДКА підтримує відзив КДКА Київської області на позовну заяву та наголошено, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» надає право доступу до вже існуючої інформації (документів) і не вимагає створення у відповідь на запит нової інформації (зокрема, шляхом проведення систематичної та аналітичної роботи).
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №9901/390/21 викладено наступну позицію:
«…53 Як запит на інформацію розуміють прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (стаття 19 Закону № 2939-VI ). Тобто мова йде про раніше створену інформацію, якою володіє розпорядник. Для відповіді на інформаційний запит розпорядник інформації не повинен створювати нову інформацію, готувати аналітику, надавати роз`яснення тощо.
55. Визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях (тобто відповідала критеріям «відображеності та задокументованості») і знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації….».
01.10.2026 за вхід.№ЕС/112221/26 надійшли пояснення позивача, в яких, серед іншого зазначено:
пункт 1 частини першої статті 22 Закону надає право відмовити «в задоволенні запиту»; посилаючись на нього, Відповідач фактично визнає, що отримав запит на інформацію. Так само у листі № 1326 він відтворив визначення публічної інформації з частини першої статті 1 Закону та відмовив із підстави «незадокументованості», а не з підстави, що Запит не є запитом на інформацію. Предметом судового контролю є правомірність рішення, викладеного в листі №1326, а обов`язок Відповідача за частиною другою статті 77 КАС України - довести правомірність саме цього рішення. Підстава про те, що Запит нібито не є запитом на публічну інформацію, у листі №1326 не наводилася і вперше сформульована лише у відзиві, тому не може підміняти собою мотиви, з яких відмову фактично було надано;
посилання відзиву на права адвоката в межах дисциплінарного провадження стосується іншого, спеціального права - права адвоката, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, ознайомлюватися з матеріалами саме цього провадження. Це право не поширюється на запитувані Позивачем організаційні відомості і не стосується предмета спору;
надходження матеріалів справи №71/2026 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури зафіксовано вхідним №36669 і підтверджується листом цього органу від 14.08.2026 №3820, отже, їх направлення Комісією відображене в документах, про які йдеться в питаннях 10, 12 і 14- 16. Щодо питань 1 і 4 Відповідач сам послався на вебсторінки, де така інформація міститься, тобто визнав, що вона існує і задокументована; це не є відповіддю по суті (частина друга статті 22 Закону), але виключає твердження про її «незадокументованість». Питання 11 і 13 у частині, в якій відповідь міститься в документах Комісії (листах, поясненнях, розпорядчих документах), підлягають задоволенню наданням цих документів, а в разі їх відсутності Комісія мала прямо повідомити про це Позивача. Питання 5- 8 і 17 стосуються кількісних відомостей, які формуються підрахунком записів у наявних журналах і листуванні. Такий підрахунок не є ні аналітикою, ні наданням роз`яснень.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
24.08.2026 ОСОБА_1 надіслано на офіційну електронну адресу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області ([email protected]) запит на інформацію (стаття 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації») з кваліфікованим електронним підписом і копією посвідчення журналіста.
Запит містив наступні запитання:
Прошу надати таку інформацію:
1. Повна офіційна назва, орган ухвалення, дата, номер та чинна редакція нормативного акта, яким Комісія керується при направленні матеріалів дисциплінарних справ до ВКДКА.
2. Копія внутрішнього документа Комісії (інструкції, порядку, розпорядження; посадової інструкції), що визначає процедуру направлення матеріалів дисциплінарних справ до ВКДКА та осіб, відповідальних за таке направлення, - за наявності такого документа.
3. Найменування структурного підрозділу або прізвище, ім`я, по батькові та посада відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації Комісії (стаття 16 Закону №2939-VI) - за наявності.
4. Прізвище, ім`я, по батькові особи, яка станом на 20.04.2026, станом на 13.08.2026 та станом на дату надання відповіді обіймала посаду голови Комісії або виконувала обов`язки голови Комісії, із зазначенням дат набуття відповідних повноважень.
5. Кількість листів ВКДКА про витребування матеріалів дисциплінарних справ, що надійшли до Комісії.
6. Кількість дисциплінарних справ, матеріали яких направленої до ВКДКА з дотриманням п`ятиденного строку, встановленого пунктом 8.11 Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону.
7. Кількість дисциплінарних справ, матеріали яких направлено з порушенням зазначеного строку, а також найбільша тривалість прострочення (у днях).
8. Кількість дисциплінарних справ, матеріали яких станом на дату надання відповіді не направлено до ВКДКА, із зазначенням дат витребування щодо кожної такої справи.
9. Чи ініціювалося за вказаний період дисциплінарне провадження або інша форма відповідальності щодо голови Комісії (особи, яка виконувала обов?язки голови) у зв?язку з порушенням строку, встановленого пунктом 8.11 Регламенту; за наявності - реквізити та результат розгляду.
10. Копія супровідного листа про направлення матеріалів або витяг із журналу реєстрації вихідної кореспонденції Комісії щодо цього відправлення.
11. Причини, з яких матеріали дисциплінарної справи №71/2026 надійшли до ВКДКА лише 13.08.2026 (вх. №36669), тобто після спливу понад трьох місяців з дня їх витребування. Прошу зазначити конкретні обставини, які, на думку Комісії, унеможливлювали дотримання п`ятиденного строку, встановленого пунктом 8.11 Регламенту, та надати копії документів, що підтверджують ці обставини (за наявності).
12. Чи повідомляла Комісія ВКДКА у період з 20.04.2026 до 13.08.2026 про неможливість або затримку направлення матеріалів дисциплінарної справи №71/2026; за наявності - реквізити та копії відповідних листів.
13. Чи розглядалося Комісією або іншим органом адвокатського самоврядування питання про дисциплінарну відповідальність голови Комісії (особи, яка виконувала обов?язки голови) у зв?язку саме з цим випадком недотримання строку; за наявності - реквізити та результат розгляду.
14. Дата надходження, реєстраційні дані та результат розгляду скарги адвоката ОСОБА_1 від 03.08.2026 щодо невиконання Комісією обов`язку з направлення матеріалів дисциплінарної справи №71/2026, а також копія наданої на неї відповіді (за наявності).
15. Реквізити повторних листів ВКДКА (за наявності) щодо витребування матеріалів дисциплінарної справи №71/2026, направлених у період з 20.04.2026 до 13.08.2026.
16. Чи надходили до Комісії за період з 01.01.2024 рішення, звернення або окремі листи ВКДКА щодо бездіяльності Комісії у частині ненаправлення матеріалів дисциплінарних справ; за наявності - їх реквізити та загальна кількість.
17. Кількість випадків за період з 01.01.2024 до дати надання відповіді, коли фактичний строк направлення Комісією матеріалів дисциплінарної справи до ВКДКА перевищив строк дисциплінарного стягнення, застосованого оскаржуваним рішенням.
Листом від 31.08.2026 №1326 за підписом голови КДКА Київської області позивачу надана відповідь наступного змісту: «Ознайомившись з Вашим запитом на публічну інформацію від 24.08.2026р., який надійшов на електронну адресу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, повідомляємо наступне.
З нормативними актами, якими керується КДКА Київської області під час проведення дисциплінарних проваджень, можливо ознайомитись, зокрема, на веб-сайті Національної асоціації адвокатів України за посиланням https://unba.org.ua/akts-naau.
Інформація про керівний склад КДКА Київської області доступна для ознайомлення на веб-сайті комісії на сторінці: https://kdkako.com.ua/about/.
Згідно ч. 1. ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб?ктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Інша запитувана Вами інформація, не є задокументованою в результаті її отримані створення КДКА Київської області в процесі виконання своїх повноважень, у зв?язку з чи запитувані дані не можуть бути надані на Ваш запит».
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Основного Закону України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 5 Закону України «Про інформацію» №2657-XII установлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Частина перша статті 6 цього Закону передбачає, що право на інформацію забезпечується, зокрема: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
Положеннями статті 10 Закону №2657-XII обумовлено, що за змістом інформація поділяється, серед іншого, на такі види: статистична інформація.
Статистична інформація - документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства. Офіційна державна статистична інформація підлягає систематичному оприлюдненню. Держава гарантує суб`єктам інформаційних відносин відкритий доступ до офіційної державної статистичної інформації, за винятком інформації, доступ до якої обмежений згідно із законом (стаття 18 Закону №2657-XII).
Закон, який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, а також забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення є Закон України «Про звернення громадян» №393/96-ВР.
Так, стаття 1 Закону №393/96-ВР передбачає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону (стаття 2 Закону №393/96-ВР).
За приписами статті 3 Закону №393/96-ВР установлено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до статті 12 Закону №393/96-ВР, дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про доступ до судових рішень», «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження», «Про адміністративну процедуру».
Статтею 15 Закону №393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно з положеннями статті 19 Закону №393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Поряд з цим, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес передбачено Законом України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI, стаття 1 якого визначає, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак (стаття 4 Закону №2939-VI).
Доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI).
Згідно зі статтею 12 цього Закону, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Зі змісту частини першої статті 13 Закону №2939-VI убачається, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, серед іншого: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.
Громадський контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до публічної інформації здійснюється депутатами місцевих рад, громадськими організаціями, громадськими радами, громадянами особисто шляхом проведення відповідних громадських слухань, громадської експертизи тощо (частина друга статті 17 Закону №2939-VI).
Частинами першою, четвертою та п`ятою статті 19 Закону №2939-VI установлено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Відповідно до частин першої, третьої статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Висновки Суду
Спір у цій справі виник у зв`язку з протиправною відмовою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області у наданні запитуваної інформації.
При цьому, підставами для такої відмови слугували: наявність інформації на веб-сайті Національної асоціації адвокатів України та на веб-сайті відповідача; запитувана інформація розпорядником інформації (у цьому випадку - КДКА Київської області) не створювалася і не відображалася в будь-яких документах, а тому надати її не вдається за можливе.
Суд зауважує, що Верховним Судом неодноразово надавалося тлумачення положенням Закону №2939-VI, у контексті яка саме публічна інформація надається особі на відповідний запит.
Зокрема, у постановах від 07 лютого 2020 року у справі №127/13810/17, від 26 березня 2020 року у справі №826/12147/16 та від 13 червня 2024 року у справі №480/2283/20 Верховний Суд зазначив, що визначальною ознакою для публічної інформації є те, що вона заздалегідь повинна бути зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходилася у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям «відображеності та задокументованості» і є публічною. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти. Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. При цьому норми Закону №2939-VI регулюють відносини щодо допуску до інформації, яка вже існує, і не вимагає у відповідь на запит створювати певну інформацію.
Окрім цього у постанові від 01 квітня 2020 року у справі №805/4044/17-а Верховний Суд виснував, що розпорядник публічної інформації може надати тільки ту інформацію, якою володіє (яка уже відображена/зафіксована на носіях інформації (паперових, цифрових, аналогових). Для надання відповіді на запит розпорядник не зобов`язаний створювати нову інформацію (як-от аналізувати, систематизувати наявні у нього факти, дані про будь-що чи будь-кого для того, щоб отримати потрібний запитувачу результат). Тому якщо відповідач не володіє запитуваною інформацією (саме в такій площині, як того просить позивач), він не зобов`язаний її створювати. Водночас відповідач як розпорядник публічної інформації повинен надати максимально вичерпну інформацію на запит в тому обсязі, який допустимий з урахуванням обмежень, визначених частиною другою статті 6 Закону №2939-VI.
Таким чином, Суд констатує, що суб`єкт владних повноважень (розпорядник) не зобов`язаний створювати нову інформацію у відповідь на запит чи звернення, якщо вона не існувала раніше. Його обов`язок обмежується наданням уже наявної, задокументованої інформації, якою він реально володіє або зобов`язаний володіти за законом. Цей обов`язок повинен відповідати таким правилам і межам:
- «відсутність обов`язку на створення» означає, що законодавство про доступ до публічної інформації не вимагає проводити нові дослідження, створювати якісно нові масиви даних чи виконувати складну аналітичну роботу під час відповіді;
- «межа компетенції» означає, що якщо запит вимагає створення чогось нового, що виходить за межі повноважень органу, це не є доступом до інформації;
- «виняток щодо обов`язку володіти» слід розуміти так, що орган зобов`язаний надати інформацію, навіть якщо її спеціально попередньо не виготовляли на окремому носії, але за своїм статусом і функціями він повинен був її створити чи мати у своєму розпорядженні;
- «технічна обробка» означає, що простий підрахунок, вибірка або збір даних із наявних у базах документів без створення нового змісту зазвичай не вважаються створенням нової інформації, тому їх виконати зобов`язані.
Аналізуючи загальні положення Конституції України та норми Закону №2657-XII убачається, що законодавець визначає право кожного на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Право на інформацію може бути обмежене законом лише у виключних випадках: в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Також, спеціальний Закон №2939-VІ, що регулює відносини щодо доступу до публічної інформації, передбачає, що підстави для відмови у задоволенні запиту є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню. Відмова можлива лише в разі, якщо розпорядник не володіє інформацією і не зобов`язаний нею володіти, якщо інформація належить до категорії з обмеженим доступом, якщо не відшкодовано фактичні витрати на копіювання або якщо не дотримано мінімальних вимог до оформлення запиту. Більш того, відмова має бути вмотивованою, містити дані посадової особи, відповідальної за розгляд запиту, дату, чітке посилання на підставу відмови, порядок оскарження та надаватися у письмовій формі.
Отже, право на доступ до публічної інформації в Україні є цілісним правовим механізмом із чітко визначеними процедурами, строками, гарантіями та способами захисту. Його ефективність залежить не лише від формального дотримання приписів закону, а й від готовності розпорядників діяти з дотриманням принципів відкритості, добросовісності та пропорційності. Саме така практика формує довіру до держави, забезпечує реальну підзвітність публічної влади та зміцнює принцип верховенства права.
Аналогічно, положення спеціального закону, що регулює питання реалізації громадянами права на звернення, а саме - Закон №393/96-ВР установлює, що звернення особи вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявнику надані вичерпні відповіді. При цьому орган, до якого громадянин звернувся із відповідним зверненням, зобов`язаний надати мотивовану та обґрунтовану відповідь або прийняти рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні).
Дійсно, чинним законодавством України розмежовуються види інформаційно-правових відносин, які можуть скластися між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, на відносини, що виникають у зв`язку із зверненнями осіб у порядку, передбаченому Законом №393/96-ВР, і відносини, що виникають у зв`язку із поданням інформаційних запитів, передбачених Законом №2939-VI.
В аспекті викладеного Суд зазначає, що метою інформаційного запиту, у розумінні Закону №2939-VI, є одержання попередньо створеної суб`єктом владних повноважень інформації (або інформації, яка мала бути ним створена відповідно до законодавства), що не передбачає вжиття будь-яких заходів, окрім пошуку та надання такої інформації у відповідній формі. Водночас розгляд звернення у порядку Закону №393/96-ВР з огляду на його вид (заява, скарга, пропозиція) вимагає вжиття певних заходів реагування: сприяння в реалізації суб`єктивних прав чи їх поновлення у випадку порушення, проведення перевірки, оцінки дій осіб, щодо яких подано скаргу, визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод, усунення недоліків в діяльності підприємств, установ, організацій, надання роз`яснень та (або) відомостей щодо питань, які містяться у зверненні, тощо.
Водночас у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено таке:
«Статтею 40 Конституції України закріплено право особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. Деталізацію наведене право отримало у Законі України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР). Відносини з розгляду звернень громадян є основним і єдиним предметом регулювання цього Закону. Тому він є спеціальним у цій сфері, але ним не вичерпується поняття «спеціальний закон», що вживається у частині другій статті 2 Закону №2939-VI.
Одержавши запит на інформацію, який подано згідно із Законом №2939-VI, проте який за своїм змістом є зверненням громадянина відповідно до Закону №393/96-ВР, розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (пункт 2 частини п`ятої статті 19, пункт 4 частини першої статті 22 Закону №2939-VI), та з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості розглянути запит за Законом №393/96-ВР. При цьому запитувача повинно бути повідомлено у п`ятиденний строк про те, що його запит на інформацію буде розглядатися як звернення відповідно до Закону №393/96-ВР.
У разі якщо запит на інформацію, який подано згідно із Законом №2939-VI, за своїм змістом поєднує предмет регулювання Закону №393/96-ВР та Закону №2939-VI, то такий «запит-звернення» повинен розглядатися у відповідних частинах у строк та порядок, передбачені відповідними законами. При цьому розпорядник у п`ятиденний строк повинен відповісти по суті запиту, а також повідомити запитувача, що решта питань розглядатимуться як звернення згідно із Законом №393/96-ВР».
З огляду на викладене, суд наголошує, що вирішуючи питання щодо закону, який підлягає застосуванню до конкретних правовідносин, що виникли у зв`язку з реалізацією особою її конституційних прав в інформаційній сфері, адміністративні суди повинні дослідити зміст порушених у листі заявника питань на відповідність їх ознакам інформаційного запиту чи звернення, незалежно від того, як сам заявник ідентифікував своє звернення чи запит. При цьому, ключовим є належне надання (ненадання) вмотивованої відповіді на такі звернення (запити).
Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 звернувся до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області з метою отримання необхідної статистичної інформації (п.п. 5-8, 15-17).
Більш того, позивач у запиті аргументував мету отримання статистичних даних - запитувана інформація стосується того, чи забезпечує система адвокатського самоврядування реальну, а не формальну можливість перегляду рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності - зокрема рішення про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, що безпосередньо позначається і на правах клієнтів такого адвоката. Відомості про систематичність або одиничність недотримання процедурних строків органом, наділеним делегованими державою повноваженнями, становлять суспільний інтерес у розумінні наведеної норми.
Однак, зі змісту листа №1326 від 31.08.2026 убачається, що надаючи письмову відповідь на звернення позивача відповідач посилався виключно на ті обставини, що «інша запитувана інформація не є задокументованою в результаті її отримання або створення КДКА Київської області в процесі виконання свої повноважень», а тому надати її неможливо.
Будь-яких інших вмотивованих обґрунтувань щодо неможливості надання запитуваної інформації відповідач не зазначав, що, у свою чергу, не може вважатися належним виконанням ним вимог, установлених як Законом №2939-VI, так і Законом №393/96-ВР.
Суд уважає, що така відмова є порушенням конституційних гарантії особи на вільне одержання та використання інформації.
Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що запитувана інформація, яка міститься у запиті, не може бути віднесена до публічної з тих підстав, що для її надання відповідачу необхідно було фактично створити нову інформацію, оскільки така не перебувала в його володінні до цього.
З цього приводу Суд уважає за доцільне зазначити таке.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Згідно з положеннями пункту 4 частини п`ятої статті 50 Закону №5076-VI здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів належить до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Таким чином, КДКА Київської області володіє запитуваною позивачем інформацією, оскільки створює її в процесі виконання своїх обов`язків, а тому суд дійшов висновку, що КДКА є розпорядником інформації в розумінні Закону №2939-VI.
Також суд зазначає про те, що в цій справі немає підстав вважати, що формування і надання позивачу запитуваної інформації покладало на відповідача надмірний тягар з обробки даних.
Варто зауважити, що Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово у своїх постановах, застосовуючи частину першу статті 1 Закону №2939-VI, зазначала про такі обов`язкові ознаки публічної інформації, як документованість, створення (отримання) інформації суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх повноважень або знаходження у володінні цього суб`єкта з інших підстав. Розпорядник публічної інформації зобов`язаний надати ту публічну інформацію, якою він володіє і яка певним чином задокументована (відображена на матеріальних носіях) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №9901/22/20, від 19.10.2023 у справі №9901/337/21).
Розпорядник може і повинен надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, знаходиться поза площиною правового регулювання доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов`язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.02.2025 у справі №990/324/24).
Повертаючись до обставин цієї справи, суд наголошує, що з огляду на свій правовий статус КДКА створила запитувану позивачем інформацію, а тому надання відповіді на запит позивача не потребує створення нової інформації або проведення надміру складної роботи з аналітики та систематизації наявної у КДКА інформації щодо своїх же рішень.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25.03.2025 у справі №380/25348/23. Предметом спору у цій справі було зобов`язання ВКДКА розглянути запит та надати у відповідь на нього публічну інформацію, а саме: перелік ПІБ осіб, які притягалися до дисциплінарної відповідальності рішеннями ВКДКА із зазначенням дати прийняття та номеру таких рішень.
Суд зауважує, що з аналізу положень чинного законодавства слідує, що розпорядник публічної інформації може (і повинен) надати не лише ту публічну інформацію, яку він з огляду на свій правовий статус створив, а й ту, яка була отримана ним (розпорядником) у процесі здійснення його повноважень, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у його володінні, зокрема через систему обліку публічної інформації, яка діє у ВКДКА.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі №9901/275/20 та від 01.07.2021 у справі №9901/381/20.
Суд зазначає, що надання відповіді на запитувану інформацію не потребує створення нової інформації, а вимагає лише систематизації вже наявної.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у надані запитуваної інформації в частині п.п. 5-17 запиту.
Щодо тези відповідача «З нормативними актами, якими керується КДКА Київської області під час проведення дисциплінарних проваджень, можливо ознайомитись, зокрема, на веб-сайті Національної асоціації адвокатів України за посиланням https://unba.org.ua/akts-naau. Інформація про керівний склад КДКА Київської області доступна для ознайомлення на веб-сайті комісії на сторінці: https://kdkako.com.ua/about/», суд зазначає, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (ч. 2 ст. 22 Закону №2939).
Отже, ненадання інформації на запит в частині п.п. 1-4 також є протиправним.
Окрім того, суд наголошує, що у пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.
За цих обставин, доводи, наведені у відзиві на позов, не впливають на правові висновки суду у даній справі.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 1064,96 грн. судових витрат, сплачених згідно квитанції №3775-6576-0605-8385 від 01.09.2026 року.
Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, третя особа: Вища кваліфікаційно дисциплінарна комісія адвокатури про визнання протиправною відмови та зобов`язання надати відповідь на запит - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області у наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 24.08.2026, оформлену листом від 31.08.2026 №1326.
Зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Київської області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 24.08.2026 та надати відповідь за наслідками розгляду запиту на п.п. 1-17, з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області (адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 15, ЄДРПОУ 23243231).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області (адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 15, ЄДРПОУ 23243231, ел. пошта: [email protected])
Вища кваліфікаційно дисциплінарна комісія адвокатури (адреса: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, поверх 5, ЄДРПОУ 26080214, ел. пошта: [email protected])
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА