ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Додаткове рішення № 141395633

Озвучення тимчасово недоступне

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року

м.Суми

Справа №591/5274/23

Номер провадження 22-з/816/16/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Петен Я. Л. , Худика А. М.

за участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.,

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі – Управління майном Сумської обласної ради, Сумська обласна рада,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Касьяненка Дениса Сергійовича про ухвалення додаткового рішення

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління майном Сумської обласної ради, Сумської обласної ради про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

29 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління майном Сумської обласної ради, Сумської обласної ради про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 31 жовтня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Управління майном Сумської обласної ради № 23 від 30 травня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача господарством відділу бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Управління майном Сумської обласної ради у зв`язку з ліквідацією Управління майном Сумської обласної ради на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача господарством відділу бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Управління майном Сумської обласної ради з 31 травня 2023 року.

Стягнуто з Управління майном Сумської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 травня 2023 року по 31 жовтня 2024 року в сумі 768990,96 грн з утриманням податків та інших обов`язкових платежів, моральну шкоду в розмірі 6000 грн, а також судовий збір в розмірі 103,06 грн.

Стягнуто з Управління майном Сумської обласної ради на користь держави судовий збір в розмірі 7869,68 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 31 жовтня 2024 року стягнуто з Управління майном Сумської обласної ради на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги у розмірі 5000 грн.

Не погодившись з рішенням суду Сумська обласна рада звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення та додаткове рішення суду скасувати і прийняти постанову про відмову у задоволенні позову та у стягненні витрат позивачки на правничу допомогу.

Постановою Сумського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року апеляційну скаргу Сумської обласної ради задоволено частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 жовтня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено і викладено абзац четвертий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Управління майном Сумської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 травня 2023 року по 31 жовтня 2024 року в сумі 198447 грн 12 коп. При виплаті суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснити утримання податків та інших обов`язкових платежів».

В іншій частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 жовтня 2024 року та додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 листопада 2024 року залишено без змін.

Компенсовано Сумській обласній раді в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України сплачений судовий збір за апеляційний перегляд в сумі 6919 грн.

10 жовтня 2025 року позивач ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Касьяненка Д. С., звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, яким просила стягнути з Сумської обласної ради на користь ОСОБА_1 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Управлінням майном Сумської обласної ради в особі представника - Бані М. В. подано заперечення на вказане клопотання, в якому він посилаючись на те, що справа є не складною, з невеликою кількістю процесуальних дій та об`ємом робіт адвоката, тому вважає суму заявлених позивачем судових витрат необґрунтовано завищеною та не співмірною зі складністю справи, а вимоги щодо її сплати - такими, що не підлягають задоволенню.

Сумською обласною радою також подано заперечення на вказане клопотання представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та вважає, що вказана сума витрат у заявленому розмірі є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Сторони повідомлені про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явилися. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без сторін, оскільки явка до апеляційного суду є необов`язковою, їх позиція є чіткою і зрозумілою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України) та витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Як передбачено частинами 2, 3, 8, 12 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта-шоста статті 137 ЦПК України).

Тобто, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 цього Кодексу).

Частиною 3 стаття 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд у тому числі враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18). Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 січня 2026 року у справі № 681/947/24 та інших постановах.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява № 19336/04, § 268)).

Відповідно до апеляційної скарги, позивачем у відзиві на апеляційну скарну повідомлялось про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції становить 15000,00 грн, які складаються з витрат на правову допомогу та додатково будуть надані суду після прийняття рішення ( а.с. 7- 9 т. 3)

Отже, заявник завчасно повідомив суд та інших учасників справи про намір подати докази судових витрат у порядку, прямо передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції представляв адвокат Касьяненко Д. С.

На підтвердження понесених витрат позивач надав суду копії наступних доказів:

- Договір про надання правової (правничої) допомоги від 27 червня 2023 року укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським Бюро «КАСЬЯНЕНКО ДЕНИС І ПАРТНЕРИ» ( а.с. 225-226 т. 3);

- Додаткова угода № 3 від 15.05.2025 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 27.06.2023 року( а.с. 228 т. 3);

- Рахунок-фактура № 10/10/2025 від 10.10.2025 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 27.06.2023 року та Додаткової угоди № 3 від 15.05.2025 року( а.с. 230 т. 3);

- Акт надання послуг № 10/10/2025 від 10.10.2025 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 27.06.2023 року та Додаткової угоди № 3 від 15.05.2025 року( а.с. 229 т. 3);

- Опис робіт (наданих послуг) від 10.10.2025 виконаних адвокатом до Додаткової угоди № 3 від 15.05.2025 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 27.06.2023 року( а.с. 231 т. 3).

Між позивачем та адвокатом узгоджено фіксований розмір гонорару за надані послуги, загальний розмір якого складає 15 000,00 грн.

Проте, наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

З урахуванням наведеного вище та беручи до уваги, що розмір витрат на правничу допомогу повинен бути не лише підтвердженим документально, але і відповідати принципам необхідності, розумності, а також враховуючи заперечення відповідачів щодо заявленого стороною позивача розміру судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про те, що розмір витрат на правничу допомогу 15 000,00 грн є завищеним, не співмірним витраченому часу, обсягу і складності наданих послуг, тоді як розмір витрат на правничу допомогу 4 000,00 грн відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Разом з тим, як зазначалось вище, за наслідками апеляційного перегляду апеляційну скаргу представника відповідача було частково задоволено (на 65 %) та скасовано рішення місцевого суду з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, а тому компенсація за рахунок відповідача витрат позивачу за надану йому правничу допомогу підлягає у розмірі 1400,00 грн (4000,00 х 35%).

Керуючись ст. 133, 137, 141, 270, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Касьяненка Дениса Сергійовича про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Сумської обласної ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1400,00 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий -

В. І. Криворотенко

Судді: Я. Л. Петен

А. М. Худик