УХВАЛА
07 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 810/6041/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,
секретар судового засідання - Кондратюк Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 (колегія суддів: Спаських Н. М., Яценко О. В., Гончаров С. А.) та рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2026 (суддя Лопатін А. В.) у справі
за позовом заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 до Бориспільської міської ради Київської області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Агробудмеханізація", про скасування рішення та державної реєстрації земельної ділянки,
за участю представників:
прокурора - Філіпенко О. І.,
позивача-1, -2 - ОСОБА_1,
позивача-3 - ОСОБА_2,
відповідача - Волошина Ю. Г.,
третьої особи - адвокат Сидоренко О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник військового прокурора Дарницького гарнізону (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Київського квартирно-експлуатаційного управління Міноборони (далі - Управління), військової частини НОМЕР_1 (далі - Військова частина) звернувся до суду з позовом до Бориспільської міської ради Київської області (далі - Бориспільська міськрада), в якому просив:
- скасувати рішення Бориспільської міськради від 29.05.2008 № 3898-34-V "Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки площею 0,5226 га в оренду закритому акціонерному товариству "Агробудмеханізація" під будівництво багатоповерхового житлового будинку в АДРЕСА_1 (землі житлової та громадської забудови)";
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:07:002:0036.
2. Відповідач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності, зазначаючи, що позов прокурор подав через понад шість років після прийняття оскаржуваного рішення та через десятки років після переходу земельної ділянки у комунальну власність, а позивачі не довели поважності причин пропуску строку вчасного звернення до суду в межах строку позовної давності.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. Як вбачається з рішення Київського окружного адміністративного суду та рішень судів вищих інстанцій, що переглядали вказане рішення, Рада Міністрів УРСР постановою від 19.07.1947 № 1189/036 відвела Міністерству збройних сил СРСР 79 га землі із землекористування колгоспу "Перемога" Бориспільського району Київської області для розширення території аеродрому першої групи " Бориспіль" Київського військового округу .
4. Згодом на цій земельній ділянці розміщено військову частину НОМЕР_2 , що не заперечується учасниками справи.
5. Як убачається з фотокопії листа Управління земельних ресурсів Київської обласної державної адміністрації від 08.10.1993 № 1-498, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 18.12.1990 № 563-ХІІ "Про земельну реформу" та на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 22.01.1993 № 829/4 проведено інвентаризацію земель, що перебувають, зокрема, в користуванні Міноборони.
6. Інвентаризацію земель проведено комісіями, що створені райдержадміністраціями та виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) Рад народних депутатів.
7. У ході інвентаризації виявлено, що станом на 01.01.1993 у користуванні військових частин, підрозділів і установ Міноборони рахується 15 034,7 га земель, із яких 5808,5 га - не використовується для потреб оборони.
8. Згідно з інвентаризацією земель Міноборони та інших відомств на території області від 08.10.1993 № 1-498, проведеною Управлінням земельних ресурсів Київської обласної державної адміністрації Державного комітету України по земельним ресурсам, встановлено, що:
- станом на 01.01.1993 в користуванні військових частин, підрозділів і установ рахується 15 034,7 га земель (сільськогосподарських угідь - 4226,3 га, лісових площ - 4733,4 га, інших земель - 6075 га);
- за цільовим призначенням використовується - 9226,2 га (сільгоспугідь - 1227,9 га, лісових площ - 2557,6 га, інших земель - 5440,7 га); не використовується для потреб оборони 5808,5 га (сільгоспугідь - 2998,2 га, лісових площ - 2175,8 га, інших земель - 634,3 га);
- комісії внесли пропозиції припинити право користування землею на площі 5765 га і повернути їх в народне господарство, зарахувавши до земель запасу з подальшим їх перерозподілом.
9. За результатами розгляду матеріалів вказаної інвентаризації розпорядженням представника Президента України в Київській області від 12.10.1993 № 412 затверджено її результати та припинено право користування землями, які використовуються не для власних потреб та не за цільовим призначенням, зокрема, Міноборони - 5 765,0 га.
10. Закрите акціонерне товариство "Агробудмеханізація" (далі - ЗАТ "Агробудмеханізація"), яке реорганізовано у Приватне акціонерне товариство "Агробудмеханізація" (далі - ПрАТ "Агробудмеханізація"), що є третьою особою у цій справі, розробило та погодило з відповідними органами місце розташування земельної ділянки площею 0,5226 га під будівництво багатоповерхового житлового будинку в районі соцмістечка навпроти двоповерхового будинку АДРЕСА_1.
11. Бориспільська міськрада рішенням від 31.05.2007 № 1415-18-V затвердила матеріали погодження місця розташування земельної ділянки та надала дозвіл ЗАТ "Агробудмеханізація" на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди під будівництво багатоповерхового житлового будинку в соцмістечку навпроти житлового будинку АДРЕСА_1.
12. На підставі зазначеного рішення третьою особою у справі розроблено проєкт землеустрою, за результатами розгляду якого Бориспільська міськрада, керуючись власними повноваженнями у сфері земельних відносин, прийняла оскаржуване позивачами рішення від 29.05.2008 № 3898-34-V "Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки площею 0,5226 га в оренду ЗАТ "Агробудмеханізація" під будівництво багатоповерхового будинку в соцмістечку (навпроти житлового будинку № 160) у місті Борисполі (землі житлової та громадської забудови)".
13. Згодом на підставі рішення Бориспільської міськради від 29.05.2008 № 3898-34-V ЗАТ "Агробудмеханізація" та Бориспільська міськрада уклали договір оренди землі від 29.09.2008, відповідно до якого земельну ділянку площею 0,5226 га у м. Борисполі Київської області в соцмістечку (навпроти житлового будинку № 160) передано в строкове платне користування для будівництва багатоповерхового житлового будинку.
14. Цей договір зареєстровано в Бориспільському міському відділенні Київської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у реєстрі земель вчинено запис від 02.10.2008 № 0040833700153.
15. Доказів визнання цього договору оренди недійсним не подано.
16. Господарський суд міста Києва рішенням від 23.11.2018 у справі № 910/31767/15 (яке набрало законної сили 14.03.2019) позов Міноборони, Управління до Київської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, за участю військової прокуратури Дарницького гарнізону України про скасування розпорядження задовольнив, визнав недійсним розпорядження виконуючого обов`язки глави Київської обласної державної адміністрації представника Президента України від 12.10.1993 № 412 "Про наслідки інвентаризації земель оборони та інших відомств на території області" в частині припинення права користування землями Міноборони загальною площею 4885,33 га.
17. При цьому Господарський суд міста Києва у межах розгляду справи № 910/31767/15 встановив, що в Управлінні обліковувалися земельні ділянки оборонного відомства загальною площею 4885,33 га, у тому числі - земельна ділянка площею 34 га, відведена в користування для державних потреб оборонного відомства на підставі рішення Київського обласного виконавчого комітету депутатів трудящих від 10.11.1947 № 2191-С "Про відновлення права користування ВПС КВО (Військово-повітряні Сили Київського воєнного округу) земельною ділянкою площею 1135 га, відведеною до Вітчизняної війни під аеродром "Бориспіль" та авіамістечко" із земель основного масиву військового аеродрому (розташована в межах Бориспільського району Київської області, на той час використовувалася для потреб оборони та закріплена за військовою частиною НОМЕР_2 (наразі НОМЕР_1 ), яка за цільовим призначенням належить до земель оборони, а за формою власності - до державної.
18. З урахуванням встановлених обставин у справі № 910/31767/15 прокурор розцінює як протиправне рішення Бориспільської міськради від 29.05.2008 № 3898-34-V "Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки площею 0,5226 га в оренду закритому акціонерному товариству "Агробудмеханізація" під будівництво багатоповерхового житлового будинку в АДРЕСА_1 (землі житлової та громадської забудови)" та зазначає про наявність підстав для його оскарження.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
19. Господарський суд Київської області ухвалив рішення від 18.03.2026, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2026, про відмову у позові.
20. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права шляхом скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації земельної ділянки є неналежним і неефективним для захисту порушеного права держави.
21. Зокрема, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Бориспільської міськради від 29.05.2008 № 3898-34-V є актом індивідуальної дії, яке вичерпало свою дію виконанням, а його скасування не призведе до відновлення прав сторони позивача та не створить правового механізму для фактичного поновлення права користування земельною ділянкою без її витребування.
22. Щодо вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки суд зазначив, що прокурор не навів обґрунтованого причинно-наслідкового зв`язку між скасуванням рішення міської ради та необхідністю скасування державної реєстрації самої ділянки, а кадастрова реєстрація має обліковий характер, засвідчує формування земельної ділянки і сама по собі не створює та не припиняє речових прав.
23. З огляду на встановлену неефективність обраного способу захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові, суд визнав відсутніми підстави для розгляду заяви відповідача та третьої особи про застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених вимог.
24. Суд апеляційної інстанції вказав, що єдиним належним та ефективним способом захисту прав держави, яка вважає себе власником / користувачем майна, є вимога про витребування земельної ділянки від її кінцевого набувача відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Для витребування майна попереднє оскарження виконаних рішень органів місцевого самоврядування чи скасування реєстраційних дій не вимагається. Однак вимог про витребування майна позивачі у цій справі не заявляли. Обрання неналежного й неефективного способу захисту є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.
25. Оскільки суд дійшов висновку про неналежність способу захисту, у судів першої та апеляційної інстанцій не було правових підстав окремо розглядати питання застосування позовної давності.
Короткий зміст касаційної скарги
26. 29.07.2026 Управління звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
27. 30.07.2026 Військова частина звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
28. Касаційні скарги Військової частини та Управління обґрунтовані передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставою оскарження.
29. В обґрунтування підстав касаційних скарг, визначених у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржники зазначають, що оскаржувані судові рішення прийнято без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах:
- від 19.02.2025 у справі № 278/1303/20 та від 02.07.2025 у справі № 902/122/24 (щодо імперативного правового режиму земель оборони, які відповідно до статті 77 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону України "Про використання земель оборони" можуть перебувати виключно у державній власності; місцеві ради не мають повноважень розпоряджатися землями оборони, а передача таких земель органам місцевої влади можлива за умови дотримання спеціальної процедури - лише за згодою міністра оборони України або за його дорученням);
- від 07.10.2025 у справі № 903/1332/23 та від 27.08.2025 у справі № 922/885/24 (щодо належності та ефективності способу захисту через скасування державної реєстрації);
- від 13.05.2026 у справі № 456/252/22 та від 16.07.2025 у справі № 910/2389/23 (щодо недопустимості відмови в позові з формальних міркувань через спосіб захисту).
Короткий зміст відзивів на касаційні скарги
30. Бориспільська міськрада подала відзив на касаційні скарги, в якому просить відмовити у задоволенні касаційних скарг, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
31. Узагальнені доводи, наведені у відзиві Бориспільської міськради:
- апеляційний суд відмовив у позові не через недоведеність права держави, а через обраний прокурором неефективний спосіб захисту, оскільки скасування виконаного рішення чи реєстраційного запису не поновлює володіння ділянкою та не повертає її у державну власність, що є самостійною й достатньою підставою для відмови в позові незалежно від статусу земель;
- доводи скарг зводяться до спонукання переоцінити докази, переглянути фактичні обставини справи та документи інвентаризації, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції;
- посилання скаржників на приписи статті 77 ЗК України та судове рішення у справі № 910/31767/15 стосуються підстав позову, але не спростовують висновку про неефективність обраного способу захисту;
- наведені скаржниками постанови Верховного Суду ухвалені у справах з іншими фактичними обставинами та розглядались у порядку віндикації;
- земельна ділянка площею 34 га (у складі якої є спірна ділянка 0,5226 га) перебуває у комунальній власності міськради з 1993 року, водночас скаржники не довели наявності у них власного речового права чи правовстановлюючих документів безпосередньо на спірну ділянку, а об`єкти оборонного призначення на ній ніколи не розміщувалися;
- на земельній ділянці збудовано житловий будинок, права власності на квартири зареєстровано за фізичними особами, а ділянку передано об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку, тому скасування державної реєстрації ділянки створить правову невизначеність для третіх осіб;
- позов подано зі спливом позовної давності (через понад 6 років після рішення 2008 року та через десятки років після інвентаризації 1993 року) без поважних причин пропуску позовної давності.
32. ПрАТ "Агробудмеханізація" подало відзив на касаційні скарги, в якому просить відмовити у задоволенні касаційних скарг, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
33. Третя особа підтримує правову позицію, наведену у відзиві Бориспільської міськради, та додатково звертає увагу, зокрема, на таке:
- скаржники у касаційних скаргах фактично пропонують суду касаційної інстанції змінити заявлений предмет спору іншим способом захисту, зокрема вимогами речово-правового характеру, проте така зміна не може здійснюватися шляхом касаційного перегляду та підміняти позивачів у визначенні предмета і підстав позову;
- ПрАТ "Агробудмеханізація", належним чином отримавши всі необхідні дозволи та погодження, на підставі рішення Бориспільської міськради від 29.05.2008 № 3898-34-V та договору оренди земельної ділянки від 29.09.2008 оформило право користування вказаною земельною ділянкою площею 0,5226 га; будівництво будинку завершено, об`єкт введено в експлуатацію в 2016 році, пайовий внесок сплачено, а договір оренди від 2008 року розірвано за згодою сторін у 2017 році із поверненням ділянки орендодавцю; спірні правовідносини за договором повністю припинилися;
- відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 28), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.13.), вимога про визнання недійсним / скасування рішення органу місцевого самоврядування, яке на час звернення до суду вже виконане шляхом укладення та реалізації договору оренди, є неефективним та неналежним способом захисту і самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
34. ПрАТ "Агробудмеханізація" також заявило про намір стягнути з позивачів на свою користь 67 425,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, зазначивши, що докази, які підтверджують понесені третьою особою витрати, будуть подані у визначений процесуальним законом строк.
Позиція Верховного Суду
35. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
36. Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі скаржники визначили пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
37. Згідно із вказаним пунктом підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
38. Тобто відповідно до положень згаданої норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:
1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
39. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
40. При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
41. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
42. Стосовно того, що вважається правовим висновком, Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц, в яких зазначено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
43. Підставою для касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
44. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
45. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
46. Розглянувши доводи, викладені у касаційних скаргах, Суд звертає увагу на таке.
47. У цій справі предметом позову є вимоги про скасування рішення Бориспільської міськради від 29.05.2008 № 3898-34-V "Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки площею 0,5226 га в оренду закритому акціонерному товариству "Агробудмеханізація" під будівництво багатоповерхового житлового будинку в АДРЕСА_1 (землі житлової та громадської забудови)" та про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:07:002:0036.
48. Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях дійшли висновку про неефективність обраного позивачем способу захисту права, що є самостійною підставою для відмови в позові.
49. В обґрунтування своєї позиції суди попередніх інстанцій зазначили таке:
- відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;
- Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок про те, що вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування - не є ефективним способом захисту порушеного права, адже задоволення такої вимоги не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункти 8.13- 8.15));
- саме по собі скасування рішення органу місцевого самоврядування та державної реєстрації земельної ділянки не зумовлює автоматичного відновлення можливості позивачів реалізовувати повноваження щодо спірного майна, не створює механізму поновлення такого права та не усуває усіх перешкод у його здійсненні, створених забудовою ділянки та виникненням приватної власності на квартири у житловому будинку;
- щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:07:002:0036 прокурор не пояснив, яким чином це скасування саме по собі сприятиме захисту права держави, адже в такому випадку держава повинна буде понести додаткові фінансові витрати на розробку нової технічної документації, формування та повторну реєстрацію ділянки;
- у справі заявлено дві самостійні позовні вимоги, а не основна та похідна (бо скасування рішення місцевого органу влади про затвердження проєкту землеустрою автоматично не тягне за собою скасування державної реєстрації земельної ділянки). Як вбачається з позовної заяви прокурора, вона не містить обґрунтування правової підстави для вирішення другої позовної вимоги (як самостійної), що передбачає обов`язкове визнання незаконною державної реєстрації земельної ділянки, що за змістом процитованої частини тринадцятої статті 79-1 ЗК України передує скасуванню державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення. При цьому прокурор не надав відповіді, скасування державної реєстрації має бути проведено лише в Державному земельному кадастрі чи також у реєстрах речових прав (за другою заявленою позовною вимогою);
- кадастрова реєстрація земельної ділянки має обліковий характер і сама по собі не створює та не припиняє речових прав, а тому її скасування не забезпечує відновлення порушеного права позивачів та не досягає мети звернення до суду. Такий підхід узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, згідно з якими вимоги про скасування реєстраційних дій після внесення відповідних відомостей до реєстрів не є належним способом захисту;
- ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень);
- заявлені позовні вимоги (порізно чи в сукупності) не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із відновленням порушеного права, на захист якого подано позов прокурором. Саме по собі скасування рішення органу місцевого самоврядування та державної реєстрації земельної ділянки не зумовлює автоматичного відновлення можливості позивача реалізовувати повноваження власника щодо спірного майна, враховуючи також і те, що на спірній ділянці на час вирішення спору вже розташований багатоквартирний будинок із реєстрацією речових прав на квартири за фізичними особами, а земельна ділянка перебуває у користуванні об`єднання співвласників багатоквартирного будинку;
- оскільки позивачі, які не є учасниками ні спірного рішення Бориспільської міськради, а ні договору оренди земельної ділянки між відповідачем та третьою особою, обґрунтовують свої вимоги тим, що право на спірну земельну ділянку належить державі і в установленому законом порядку та за рішенням Міноборони вона не вибувала із власності держави, належною позовною вимогою у спірних правовідносинах є вимога про витребування земельної ділянки від її кінцевого набувача на користь держави, однак така вимога у позові не заявлялася.
50. У поданих касаційних скаргах, які за своїм змістом є подібними, скаржники посилаються на неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, вказаних у пункті 29 цієї постанови.
51. Так, у справі № 278/1303/20, на яку посилаються скаржники, суди розглядали спір про захист права державної власності на землі оборони шляхом визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними державних актів на право власності та витребування земельних ділянок.
52. Отже, у справі, що розглядається, на відміну від справи № 278/1303/20, не заявлялася позовна вимога про витребування земельної ділянки, що вказує про інших предмет спору, за результатами розгляду якого ухвалено відповідні судові рішення.
53. У справі № 902/122/24 предметом розгляду були позовні вимоги визнання недійсним наказу в частині передачі земельних ділянок із державної у комунальну власність та визнання незаконними і скасування державних реєстрацій речових прав на відповідні земельні ділянки.
У цій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, встановленої шириною 30- 50 метрів вздовж державного кордону України, належать до земель оборони, щодо яких встановлений особливий режим використання та які можуть перебувати винятково у державній власності, а отже, мають обмежену оборотоздатність і не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.
Крім того, Верховних Суд зазначив, що у цій справі наявні обставини, які унеможливлюють пред`явлення вимог про зобов`язання повернути земельні ділянки державі, адже ці ділянки сформовані та зареєстровані у Державному земельному кадастрі, а також накладаються на землі оборони лише частково. Тож лише частина земельних ділянок належить на праві власності державі, а інша частина є землями комунальної власності. Відповідно, повернення земельних ділянок у власність держави повністю порушуватиме права територіальної громади, а їх часткове повернення є неможливим, оскільки вони сформовані як єдиний об`єкт цивільних прав. Тому зобов`язання Ради повернути Адміністрації частини сформованих земельних ділянок буде неправомірним, а здійснити їх поділ неможливо. Тож сформульовані прокурором у цій справі вимоги позову спрямовані на усунення правової невизначеності щодо цільового призначення земель, скасування права комунальної власності на землі у межах прикордонної смуги, а також створення передумов для формування земельних ділянок оборони.
54. У справі № 903/1332/23 розглядалися матеріально-правові вимоги прокурора в інтересах держави в особі Волинської ОВА про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки та зобов`язання відповідача її повернути. Спір стосується безпосереднього захисту права власності держави на землі оборонного призначення (прикордонні смуги), де майно вибуло у комунальну власність.
У вказаній справі Верховний Суд виснував, що зайняття земельної ділянки земель оборони в межах прикордонної смуги з порушенням ЗК України, Закону України "Про використання земель оборони", Закону України "Про державний кордон України", Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, що охоплюється визначенням негаторного позову (подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.01.2025 у справах № 903/1311/23 та № 903/1324/23, від 11.02.2025 у справі № 903/1322/23, від 09.09.2025 у справі № 903/1313/23, ухвалених у подібних правовідносинах, за участю тих самих сторін).
Крім того, Верховний Суд у справі № 903/1332/23 посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02.07.2025 у справі № 902/122/24, згідно з яким, якщо під час розгляду справи буде встановлено часткове накладення спірних земельних ділянок на 50-метрову смугу вздовж кордону, судам необхідно врахувати висновки щодо ефективного та правомірного способу захисту у таких категоріях справ, що викладені у пунктах 87- 105 зазначеної постанови.
Водночас Верховний Суд зазначив, що питання щодо належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи.
Оскільки під час вирішення спору у справі № 903/1332/23 суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 73- 79, 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, Верховний Суд скасував оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції і направив справу на новий апеляційний розгляд.
55. У справі № 922/885/24 розглядалася матеріально-правова вимога про усунення перешкод власнику - державі в особі позивача у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом: визнання недійсним договору оренди землі; скасування державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; зобов`язання відповідача-2 та відповідача-3 повернути державі в особі позивача спірні земельні ділянки. Спір стосувався земельних ділянок оборони, розташованих у прикордонній смузі, які вибули з державної у комунальну власність.
56. Отже, аналіз правових висновків у справах № 902/122/24, № 903/1313/23 та № 922/885/24 з урахуванням предмета доказування свідчить, що вони не є релевантними до справи, яка розглядається, як за змістовним критерієм, так і за нормативно-правовим регулюванням.
57. Щодо справ № 456/252/22 та № 910/2389/23, то скаржник посилається на виокремлені із постанов Верховного Суду правові висновки стосовно недопустимості відмови в позові з формальних міркувань через обраний спосіб захисту.
58. Зокрема, у вказаних справах Верховний Суд виснував, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав. Інший підхід не відповідав би завданням цивільного судочинства (стаття 2 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 2 ГПК України).
59. Разом із тим у справі № 456/252/22 фізична особа звернулася до суду з позовом до приватного підприємства про визнання недійсними договорів оренди землі та зобов`язання повернути земельні ділянки. Переглядаючи справу, Велика Палата підтвердила сформований раніше правовий висновок про те, що ефективним способом захисту прав власника, позбавленого права користування належним йому майном, є пред`явлення негаторного позову. При цьому Велика Палата зауважила, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав. Інший підхід не відповідав би завданням цивільного судочинства.
60. У справі № 910/2389/23 предметом пред`явленого прокурором позову є вимоги про: 1) визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення відповідача 1; 2) визнання недійсним оспорюваного договору оренди; 3) скасування державної реєстрації за відповідачем 2 права оренди земельної ділянки; 4) зобов`язання відповідача 2 повернути, а відповідача 1 прийняти земельну ділянку.
61. В контексті згаданих висновків (дивитись пункт 58) Верховний Суд у справі № 910/2389/23 зазначив, що вимоги пред`явленого прокурором позову за своєю суттю спрямовані на повернення територіальній громаді міста Києва спірної земельної ділянки, раніше переданої відповідачем-1 на підставі оспорюваного рішення та договору у користування відповідачу-2, який після закінчення строку дії договору оренди (25.07.2022) не виконав обов`язку з її повернення власнику (орендодавцю). Однак наявність зобов`язальних (договірних) правовідносин щодо спірної земельної ділянки унеможливлює її повернення територіальній громаді із застосуванням положень статті 391 ЦК України (шляхом пред`явлення негаторного позову до суду), на яке помилково посилається прокурор у позові та в апеляційній і касаційній скаргах.
Як зауважив Суд, зміст поданого позову у справі № 910/2389/23 свідчить, що прокурор як нормативно-правові обґрунтування заявлених вимог щодо повернення земельної ділянки наводить, окрім положень статті 391 ЦК України, також положення статті 785 цього Кодексу та статті 34 Закону України "Про оренду землі", які визначають обов`язок орендаря негайно повернути орендодавцю земельну ділянку у разі припинення договору оренди. До того ж прокурор у прохальній частині позовної заяви вимоги позову щодо зобов`язання відповідача-2 повернути спірну земельну ділянку визначає окремо - поза межами інших вимог, які він цілісно об`єднав як вимоги негаторного позову.
За таких обставин, установивши, що мета позову прокурора спрямована на повернення спірної земельної ділянки за наслідком закінчення строку дії договору оренди територіальній громаді міста Києва, Велика Палата Верховного Суду розглянула вимогу позову прокурора про зобов`язання відповідача-2 повернути, а відповідача-1 прийняти спірну земельну ділянку як вимогу про повернення цієї земельної ділянки територіальній громаді міста Києва за правилами статті 785 ЦК України та статті 34 Закону України "Про оренду землі" (як правовий наслідок припинення договору оренди землі).
Тобто у справі № 910/2389/23 прокурор заявив вимоги про усунення перешкод у користуванні ділянкою із посиланням на статтю 391 ЦК України. Проте Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме суд має право й обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з обґрунтованої спрямованості позову на повернення спірної земельної ділянки. Тому, враховуючи, що фактичною метою позову прокурора було саме повернення спірної земельної ділянки територіальній громаді, суд кваліфікував вимогу на підставі пункту 4 частини другої статті 16 та статті 785 ЦК України, а також статті 34 Закону України "Про оренду землі".
62. Отже, на відміну від вказаних вище справ, де Суди виснували про необхідність надати належну правову кваліфікацію вже заявленим вимогам позивача, у справі, що розглядається позовні вимоги стосувались виключно скасування рішення ради та скасування державної реєстрації, будь-яка вимога, спрямована на повернення майна у цій справі відсутня. Таким чином, правовідносини у справах № 456/252/22, № 910/2389/23 не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
63. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
64. За вказаних обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження, відкритого за касаційними скаргами Управління та Військової частини, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
65. Ця ухвала постановлена Верховним Судом у розумні строки після виходу з відпустки судді зі складу колегії суддів, визначеної для розгляду цієї справи.
Керуючись статтями 234, 235, 236, 240, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційне провадження за касаційними скаргами Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 та рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2026 у справі № 810/6041/14 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя С .К. Могил