Справа № 465/6401/16-ц
Провадження 2/465/456/26
РІШЕННЯ
Іменем України
29.10.2026 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючої судді – Мартьянової С.М.
при секретарі судового засідання – Штокало С.-М. Р.
за участю:
позивача – ОСОБА_1
представника позивача – ОСОБА_2
відповідача – ОСОБА_3
представника відповідача – ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про стягнення компенсації вартості частки квартири та визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 про визначення частки у спільній частковій власності, стягнення компенсації вартості частки квартири та визнання права власності, якому просив суд визначити частки у праві спільної часткової власності визнавши за позивачем право спільної часткової власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до свідоцтва права власності на квартиру від 26.11.1996 виконком Львівської міської ради народних депутатів посвідчив, що квартира АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної спільної часткової власності позивачу та відповідачам.
Однак у даному свідоцтві вказано, що спірна квартира належить сторонам без визначення часток.
Позивач як співвласник квартири не може вільно користуватися своїм майном , оскільки відповідачі у квартиру позивача не пускають.
Крім цього, позивач не може вільно розпоряджатися своїм майном, оскільки частки між співвласниками не визначені і вчинення будь-яких правочинів щодо власного майна на даний час неможливе.
Жодної домовленості щодо визначення часток співвласники не досягли, а отже відповідно до свідоцтва про право власності у квартирі АДРЕСА_2 є п`ять співвласників частка позивача повинна становити 1/5.
Вказана цивільна справа перебувала в провадженні судді ОСОБА_8 .
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Марків Ю.С. від 28.11.2016 відкрито провадження у справі.
21.12.2016 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, а саме він просив суд стягнути з відповідачів на його користь 198075,84 гн. Як компенсацію вартості 1/5 частки у праві спільної часткової власності, щзо належить ОСОБА_1 к вартирі АДРЕСА_1 ; Після сплати відповідачами всієї суми компенсації визнати за ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 право власності на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 .
12.06.2017 до суду від ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 надійшла зустрічна позовна заява, в якій позивачі за зустрічним позовом просили суд припинити право власності ОСОБА_1 на 1/5 частку у квартирі АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 право власності на 1/5 частку у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_1 .
В обґрунтування зустрічних позовних вимог посилаються на те, що 23.02.2016 рішенням Сихівського районного суду м. Львова шлюб укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано.
Квартира АДРЕСА_1 була отримана сторонами у 1974 році.
Відповідач вселився і був зареєстрований, як член сім`ї у 1995-1996 роках. ОСОБА_1 виселився і знявся з реєстрації орієнтовно у 2004 році. Більше на вимагав не вселення ні усунення перешкод в користуванні власністю, оскільки такі не чинилися.
ОСОБА_1 не цікавиться і не проживає з 2004 року, комунальні послуги не сплачує, кореспонденцію не отримує.
Після розірвання шлюбу виникла необхідність визначити частки в спільній сумісній власності на спірну квартиру, враховуючи положення ст.. 357 ЦК України та кількість співвласників частка кожного повинна становити 1/5 частку зазначеної квартири.
Було запропоновано виплатити ОСОБА_1 грошима вартість його частки квартири у розмірі 6000 тисяч доларів США. На що відповідач дав згоду.
При цьому сторони виходили з того, що відповідно до технічної документації на квартиру виділити частину, що належить позивачу, а саме 1/5 частку в окремий об`єкт неможливо, оскільки при поділі квартири і виділі частки необхідно передбачити окремий вхід у новоутворене приміщення, що в свою чергу не може бути виконано через вимоги будівельних норм. Окрім того, відповідач проживає в квартирі АДРЕСА_3 і не має потреби в житлі.
Грошова сума, необхідна для виплати відповідачу вартості його частки у спірній квартирі була передана ОСОБА_3 18.07.2016 в сумі 6000 доларів США в приміщенні квартири АДРЕСА_4 . Свідками передачі грошових коштів були діти від шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а саме ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Марків Ю.С. від 13.06.2017 клопотання задоволено. Призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу.
Проведення експертизи доручено експертам Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Світ» (м. Львів, вул. Чайковського, 8 оф.7).
Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.
Зобов`язано сторін на вимогу експерта надати йому необхідні документи, матеріали та інші об`єкти дослідження.
Оплату за проведення експертизи покласти на позивача ОСОБА_1 .
На час проведення експертизи провадження по справі – зупинено.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2017 року, справу передано для розгляду судді Гулієвій М.І.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Гулієвої М.І. прийнято до провадження вищевказану цивільну справу, та призначено судове засідання.
21.05.2018 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, а саме він просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь 159481,18 грн. як компенсацію вартості 1/5 частки у праві спільної часткової власності, що належить йому у квартирі АДРЕСА_1 .
Після сплати відповідачами позивачу всієї суми компенсації вартості 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 визнати за відповідачами право власності на 1/5 частку спірної квартири.
25.09.2019р. справа передана судді Дзеньдзюрі С. М. на виконання рішення зборів суддів №6 від 17.09.2019 року та розпорядження керівника апарату суду №110/Р від 25.09.2019 року.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Дзеньдзюрою С.М. від 07.10.2019 цивільну справу прийнято до провадження судді і визначено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Дзеньдзюрою С.М. від 09.07.2021 року задоволено самовідвід.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2021 року, справу передано для розгляду судді Мартьяновій С.М.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Мартьяновою С.М. від 20.07.2021 цивільну справу прийнято до свого провадження і здійснено розгляд справи в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Мартьяновою С.М. від 23 грудня 2021 року зупинено провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про визначення частки у спільній частковій вланості, стягнення компенсації вартості частки квартири та визнання права власності та зустрічний позов ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності до вирішення судової справи №465/25/20 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , про визначення часток по 1/5 ідеальної частки за кожним у спільній сумісній власності, у квартирі АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 12.10.2023 провадження по цивільній справі – відновлено.
16.04.2024 від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку на його користь 500998,55 грн. як компенсацію 1/5 частки у праві спільної часткової власності, що належить йому у спірній квартирі. Після сплати відповідачами позивачу всієї суми компенсації вартості 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 визнати за відповідачами право власності на 1/5 частку спірної квартири.
17.02.2025 від представника позивача надійшла заява про збільшення розмірі позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку на його користь 450200,00 грн. як компенсацію 1/5 частки у праві спільної часткової власності, що належить йому у спірній квартирі. Після сплати відповідачами позивачу всієї суми компенсації вартості 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 визнати за відповідачами право власності на 1/5 частку спірної квартири.
Ухвалою судді Франківського районного суду м.Львова Мартяновою С.М. від 03.07.2025 прийнято від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 заяву про збільшення розміру позовних вимог від 17.02.2025.
Закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про визначення частки у спільній частковій власності, стягнення компенсації вартості частки квартири та визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності. Призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. У своїх поясненнях послався на обставини, викладені у позові. Додатково в cудовому засіданні пояснив, що передачу грошей йому не пам`ятає, грошові кошти за квартиру по АДРЕСА_5 не передавалися, а передавалися за інше. До відповідачів звертався із письмовими пропозиціями щодо викупу останніми його частки в спірній квартирі, відповіді не надійшло. Користуватися спірною квартирою змоги не має, оскільки не має ключів. Відповідачі не допускають до квартири. В спірній квартирі проживають відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , відповідач ОСОБА_3 проживає окремо.
Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, оскільки ОСОБА_1 в спірній квартирі не проживає, нею не користується, має іншу сім`ю, проживає окремо. Позивач пропонував відповідачам викупити його частку, оскільки первинне право мають співвласники, проте відповідачі звернулися із зустрічними вимогами, а саме щодо припинення права власності та визнання права власності, оскільки нібито позивач отримав кошти за свою частку, проте доказів ніяких надано не було. Також припинення право власності за зустрічним позовом не є законним, а відтак просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що не має значення матеріальне становище відповідачів щодо викупу цієї частки.
Представник відповідачів за первісним позовом та позивачів за зустрічним позовом у задоволенні первісних позовних вимог просив суд відмовити, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що чиняться ОСОБА_1 перешкоди. Суддя Кузь В.Я. ухвалив рішення яким відмовив у встановленні факту перешкод. Позивачем підтверджено отримання 6000 тисяч долів США. Сума, яка зазначена позивачем є непомірною для відповідачів. Грошове навантаження призведе до втрати житла, оскільки відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є особами похилого віку, та вразі не виконання рішення суду буде звернено стягнення на їх частки та може призвести до втрати ними житла, тобто буде порушено баланс інтересів. Разом з тим позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судовому засіданні позицію захисника підтримала та фактично просила суд відмовити у задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити зустрічний позов.
Інші відповідачі в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Суд вислухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, наявні в ній докази у їх сукупності та кожен доказ окремо дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії № НОМЕР_2 від 26.11.1996 року квартира за адресою: АДРЕСА_6 належить на праві спільної приватної часткової власності ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 .
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 23.02.2016 (справа №464/9552/15-ц) розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 04 лютого 1995 року у відділі ЗАГС виконавчого комітету Львівської міської Ради народних депутатів, актовий запис №166.
З довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки №1771 від 07.06.2017 вбачається, що за адресою АДРЕСА_6 зареєстровані: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
З довідки від 06.06.2017 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_7 зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Як вбачається з технічного паспорту на квартиру за адресою АДРЕСА_6 дана квартира складається з двох кімнат 17,4 кв.м. та 10,6 кв.м., кухня 8,8 кв.м., ванна кімната 2,4 кв.м., вбиральня 1,3 кв.м., коридор 9,6 кв.м., лоджії 1,7 кв.м. та 1,8 кв.м. Загальна площа 53,6 кв.м.
Згідно висновку №032/17 судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі № 465/6401/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 судовим експертом визначено виділити 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 у окремий об`єкт нерухомого майна (окрему квартиру) не надається можливим. Ринкова вартість 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 становить 159481 грн.
Зі звіту про незалежну оцінку об`єкта – 2х кімнатної квартири, загальною площею 53.6 м.кв., що розташована на 1 поверсі 9-ти поверхового будинку та знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 станом на 12 липня 2017 року ринкова вартість об`єкта оцінки розрахована з використанням порівняльного підходу складає 666805 грн.
Судовим експертом ТОВ «Гал-Світ» від 20.01.2025 року повідомлено, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 на момент проведення експертизи становить 2 251 000 грн. Ринкова вартість 1/5 частка квартири АДРЕСА_1 на момент проведення дослідження становить: 450 200 грн.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15.09.2022 (справа №465/25/20) позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 про визначення часток у спільній сумісній власності по 1/5 частки в квартирі АДРЕСА_1 та усунення перешкод у користуванні - задоволено частково.
Визначено за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_6 ) 1/5 ідеальної частки у квартирі АДРЕСА_1 .
В решті позовних вимог - відмовити за недоведеністю.
В мотивувальній частині рішення, зокрема, зазначено, що в матеріалах справи відсутні будь - які докази, які свідчать про те, що відповідачами позивачу чиняться перешкоди в користуванні та володінні квартирою.
Рішення суду набрало законної сили 17.10.2022.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.11.2022 ОСОБА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності 1/5 частка квартири за адресою: АДРЕСА_6 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є її батьком та матір`ю. В літку 2016 року мати передавала батькові кошти у іноземній валюті , а саме доларах США, проте суму коштів та за що передавалися кошти не пам`ятає.
Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
У силу положень статей 21,24,41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України, всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Згідно статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Згідно статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Згідно з правовою позицією судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, наведеною у Постанові від 3 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.
Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 02.07.2014р. у справі №6-68цс14, відповідно до статті 365 ЦК України, зокрема пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України, право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 червня 2021 року у справі №569/10336/18, від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11Верховним Судом України у постановах від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс12 та від 24 лютого 2016 року у справі 6-2784цс15 та від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16.
Отже, обов`язковими умовами для припинення права особи на частку в майні є наявність однієї з умов, визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України та умови, вказаної в п. 4 ч. 1 цієї статті.
Аналіз конструкції норм ст. ст. 364, 365 ЦК України свідчить, що положення ст. 365 ЦК України регулюють випадки, коли позивач співвласник майна, домагається позбавлення права власності на частку майна інших співвласників відповідачів у справі.
Випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно регулюються ст. 364 ЦК України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15.
Крім того, під час розгляду справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, судам належить з`ясовувати: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі у справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до ч.3 ст. 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм, з урахуванням закріплених в п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року (справа № 6-2925 цс15), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 766/18974/18 (провадження № 61-6657св21).
Так, позивач зазначає про неможливість володіння та користування спірним майном, проте доказів на підтвердження неможливості користування спірною квартирою суду не надає.
До того ж, позивач відразу порушив питання про необхідність стягнення з відповідачів грошової компенсації частки житла для припинення права власності відповідно до ст. 364 ЦК України, позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою не заявляв, не довів, що відповідачі чинять йому перешкоди у доступі до квартири. Вказане свідчить, що позивач не зацікавлений в порядку користуванні майном, а лише зацікавлений в отриманні грошової компенсації.
Крім того, під час розгляду справи позивач та представник не довели обставин того, що відповідачі мають фінансову можливість сплатити грошову компенсацію в розмірі 450200,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі ОСОБА_6 , 1949р.н., та ОСОБА_5 , 1946 р.н. є особами похилого та пенсійного віку, що також підтверджується їх пенсійними посвідченнями № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 . Відповідач ОСОБА_11 , згідно довідки про доходи №208 отримує дохід у ЛМКП «Львівтеплоенерго», та за період з січня 2026 по березень 2026 отримала у загальному розмірі 108588,33 грн., що не доводить їх платоспроможність.
Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку, що задоволення позову у такому випадку призведе до порушення ст. 1 Першого Протоколу до Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини, оскільки доказів того, що відповідачі спроможні сплатити позивачу грошову компенсацію за його частку в квартирі не надано, а у випадку відсутності у них коштів може призвести до примусового виконання рішення суду шляхом продажу квартири і, відповідно, позбавлення відповідачів єдиного житла та права власності на дане житло. Крім того, відповідачі не давали згоди викупити у позивача його частку у праві власності, а примушувати до цього є також порушенням прав, оскільки законодавством не передбачено можливості набуття права власності у примусовому порядку, тому виплата компенсації за частку позивача може становити для відповідачів надмірний тягар.
Присудження за рішенням суду грошової компенсації частки позивача з відповідачів, які сплатити таку компенсацію неспроможні, та визнання за останніми всупереч їх волі права власності на частку позивача є використанням одним співвласником свого права власності на шкоду іншому співвласнику, що суперечить вимогам ст. 319 ЦК України, та принципу пропорційності цивільного судочинства і порушення розумного балансу приватних інтересів.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеним у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі №371/1369/15-ц, від 23 травня 2022 року у справі №686/29779/19.
Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»).
При цьому, позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права в інший спосіб, передбачений нормами ЦК України, не покладаючи на відповідачів надмірний тягар.
Вказані обставини свідчать про відсутність підстав для стягнення з відповідачів грошової компенсації частки позивача у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_6 .
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б обґрунтовано підтверджували існування обставин, про які зазначає у позовній заяві. Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновок суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Розглянувши вимоги зустрічного позову про припинення права власності ОСОБА_1 на частку у спірній квартирі та визнання права власності за позивачами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Отже, відповідно до висновку №032/17 судової будівельно-технічної експертизи, зокрема, вказано, що виділити 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 у окремий об`єкт нерухомого майна (окрему квартиру) не надається можливим.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Позивачі за зустрічним позовом обґрунтовують свої вимоги тим, що ОСОБА_1 було сплачено ОСОБА_3 грошову компенсацію за його частку у спірній квартирі в розмірі 6 000 (шість тисяч) доларів США.
Відповідно до статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Належними та допустимими доказами факту передачі та отримання грошових коштів у цивільному обороті є письмові документи (розписки, акти приймання-передачі, банківські виписки тощо).
Проте матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно отримав грошові кошти в розмірі 6 000 доларів США як компенсацію за свою частку у спірній квартирі.
Посилання позивачів за зустрічним позовом на показання свідка ОСОБА_9 суд оцінює критично та не може взяти їх до уваги з огляду на таке.
Статтею 90 ЦПК України передбачено, що показання свідка є джерелом доказів, оцінку якому суд дає в сукупності з іншими матеріалами справи.
Судом встановлено, що на момент, нібито, здійснення передачі грошових коштів свідок ОСОБА_9 була неповнолітньою особою. Враховуючи віковий ценз, особливості сприйняття обставин неповнолітніми та відсутність будь-якого письмового підтвердження фінансової операції, суд приходить до висновку, що самі лише усні показання свідка не можуть слугувати беззаперечним та достатнім доказом виконання грошового зобов`язання та факту отримання коштів відповідачем за зустрічним позовом.
За таких обставин, оскільки факт виплати грошової компенсації за частку в майні належним чином не доведений, правові підстави для припинення права власності ОСОБА_1 на підставі сплати вартості частки відсутні, у зв`язку з чим зустрічний позов у цій частині задоволенню не підлягає, та як наслідок не підлягає задоволенню вимога щодо визнання права власності на 1/5 частку спірної квартири за позивачами за зустрічним позовом.
У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
У зв`язку з тим, що у задоволені позовних вимог як за первісним позовом так і за зустрічним позовом відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 82, 83, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про стягнення компенсації вартості частки квартири та визнання права власності - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін та учасників справи:
Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_8 .
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 .
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 .
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 ;
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 .
Повний текст рішення складено 09.11.2026
Суддя Мартьянова С.М.